Постанова

від 23.11.2023 по справі 642/1296/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/1296/21 Номер провадження 22-ц/814/3793/23Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

за участі секретаря Галушко А.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який представляє ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2023 року, у складі судді Шаповал Т.В., повний текст якого складено 11.05.2023, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зняття арешту з майна, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Галини Іванівни, Кредитної спілки "Східноєвропейська кредитна спілка" про припинення дії договору відступлення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

встановила:

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 в якому просив зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , яка належить боржнику ОСОБА_3 та перебуває в іпотеці ОСОБА_2 , накладений Ленінським відділом Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Харківської області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03.09.2014 у виконавчому провадженні №38243725.

В обгрунтування позову вказував, що він є іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 .

Зазначав, що право іпотеки перейшло до нього на підставі договору про відступлення прав вимоги за іпотекою від 24.01.2019, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. за №71 та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №153830989 від 24.01.2019.

Під час реалізації прав іпотекодержателя, нотаріусом повідомлено про обтяження предмета іпотеки арештом Ленінського ВДВС ХМУЮ на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №38243725 від 03.09.2014 року.

Посилався на те, що наявність арешту на іпотечній квартирі, що зареєстрований пізніше іпотеки, робить неможливим звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, що є обмеженням права на захист.

У червні 2021 року ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г.І., КС «Східноєвропейська кредитна спілка в якій просила припинити дію договору відступлення прав за договором іпотеки, укладеного КС «Східноєвропейська кредитна спілка» та ОСОБА_2 24 січня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. 24 січня 2019 року та скасувати інформацію внесену на його підставі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки.

В обгрунтування позовних вимог вказувала, що 26.07.2013 року між нею та КС «Східноєвропейська кредитна спілка» було укладено кредитний договір №КСНП51, відповідно до якого вона отримала кредит 100000 грн.

В забезпечення виконання зобов`язання 26 липня 2013 року, було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Вахрушевою О.О. за реєстровим №1084, відповідно до якого вона передала в іпотеку Кредитній спілці належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказувала, що починаючи з 2014 року кредитна спілка та група фізичних осіб в складі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 шляхом вчинення різних маніпуляцій з кредитним і іпотечним договорами намагаються заволодіти належною їй на праві власності квартирою.

24 січня 2019 року між кредитною спілкою та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір відступлення прав за договором іпотеки від 26.07.2013 №1084. Приватним нотаріусом Малаховою Г.І. 24.01.2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки внесені відомості про нового іпотекодержателя ОСОБА_2 .

Вказувала, що укладення договору відступлення прав за договором іпотеки та внесення до Державного реєстру відомостей про нового іпотекодержателя порушує її майнові права. Порушення прав власника полягає в залежності вирішення подальшої долі майна від особи, яка не мала відношення до її кредитного зобов`язання перед кредитною спілкою.

Зазначала, що кредитна спілка як кредитодавець, з огляду на особливості правового статусу, визначеного законом, не має права відступити права вимоги за кредитним договором, оскільки такі повноваження Законом не передбачені.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 10.06.2021 року прийнято зустрічний позовом та об`єднано його в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 02.09.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 14.03.2022 № 7/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Ленінського районного суду м. Харкова на Київський районний суд м. Полтави.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зняття арешту з майна відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Галини Іванівни, Кредитної спілки «Східноєвропейська кредитна спілка» про припинення дії договору відступлення задоволено.

Припинено дію договору відступлення прав за договором іпотеки, укладеного кредитною спілкою «Східноевропейська кредитна спілка» та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Галиною Іванівною 24 січня 2019 року та скасувати інформацію внесену на його підставі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , який представляє ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, про задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не враховано, що відступлення права вимоги було здійснено на підставі ч. 2 ст. 556 ЦК України внаслідок виконання кредитного обов`язку боржника ОСОБА_3 поручителем ОСОБА_2 .

Вказує, що чинний договір відступлення права вимоги за іпотекою не може бути визнаний припиненим, оскільки припиненню підлягає речове право іпотеки.

Зазначає, що ОСОБА_3 обрала невірний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Вказує, що обтяження предмета іпотеки, зареєстроване після державної реєстрації іпотеки за банком або іншою установою не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем та для державної реєстрації за ним, а тому саме з цих підстав суд першої інстанції повинен був відмовити в задоволенні позову про зняття арешту з майна.

Від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому вона просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження,заслухавши учасників справи приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Районним судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 /а.с.32/.

Також встановлено, що 26 липня 2013 року між КС «Східноевропейська кредитна спілка» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №КСНП- 51. Відповідно до умов якого кредитор зобов`язується надати позичальникові кредит шляхом відкриття кредитної лінії у сумі 100000 грн. на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов`язується згідно із цим договором повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом./а.с.93-96/.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 26 липня 2013 року між КС «Східноевропейська кредитна спілка» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки. Дійсний договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору №КСНП- 51 від 26.07.2013 року. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .

Крім того, встановлено, що 24 січня 2019 року між КС «Східноевропейська кредитна спілка» та ОСОБА_2 укладено договір відступлення права за договором іпотеки. Відповідно до умов якого первісний іпотекодержатель здійснює відступлення прав іпотекодержателя за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О. 26.07.2013 року за №1084, укладеним між первісним іпотекодержателем та ОСОБА_3 . Відступлення прав за вищевказаним іпотечним договором здійснюється у зв`язку з виконанням новим іпотекодержателем, як поручителем згідно договору поруки 17-02/14П-КСП -51Ю укладений у простій письмовій формі від 17.02.2014 року, зобов`язання забезпеченого порукою, а саме: кредитного договору №КСНП51 від 26.07.2013, укладеного між первісним іпотекодержателем та іпотекодавцем. В силу закону права первісного іпотекодержателя переходять до поручителя./а.с.8/

Районним судом встановлено, що у Ленінському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №38243725 з примусового виконання вимоги №ф423 виданої 17.05.2013 УПФУ в Ленінському районі про стягнення з ОСОБА_3 на користь УПФУ в Ленінському районі м. Харкова заборгованості у розмірі 5766,45 грн.

Постановою старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Кайдашовою М.О. від 03.09.2014 у межах виконавчого провадження №38243725 накладено арешт на все майно ОСОБА_3 в межах суми боргу, виконавчого збору та виплат на проведення виконавчих дій./а.с.10/

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , КС «Східноєвропейська кредитна спілка», ОСОБА_7 , ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу квартири недійсним та витребування майна, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 19.03.2015 року та зареєстрований за № 297 недійним. Витребувано квартиру, розташовану за АДРЕСА_2 від добросовісних набувачів ОСОБА_7 , ОСОБА_2 .

Поставновою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року рішення Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог про зняття арешту з майна районний суд виходив з того, що арешт було накладено у межах виконавчого провадження №38243725 з примусового виконання вимоги № ф423 виданої 17.05.2013 УПФУ в Ленінському районі про стягнення з ОСОБА_3 на користь УПФУ в Ленінському районі м. Харкова заборгованості у розмірі 5766,45 грн., відомостей про виконання виконавчого документа відсутні, а тому відстані підстави для зняття арешту з майна.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_3 про припинення дії договору про відступлення права вимоги, а також скасування інформації внесеної на його підставі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, районний суд виходив з того, що кредитна спілка, як кредитодавець, не має права відступати право вимоги за кредитним договором, оскільки у неї відсутні такі повноваження.

Враховуючи те, що надання кредитним коштів здійснено за рахунок об`єднання грошових внесків членів кредитної спілки, такі зобов`язання тісно пов`язані з особою кредитора відповідно до ст. 515 ЦК України заміна кредитора у таких зобов`язаннях не допускається і відступлення права вимоги не спричиняє правових наслідків. Таким чином такий правочин відповідно до ст. 204, 215 ЦК України є нікчемним в силу закону та не підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст.ст.316, 317 ЦК України, право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежного від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідност.56 Закону України «Про виконавче провадження»арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до ч.4ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного участині шостійстатті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбаченіпунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеногочастиною першоюстатті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченомустаттею 11Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Із матеріалів справи вбачається, що у Ленінському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №38243725 з примусового виконання вимоги №ф423 виданої 17.05.2013 УПФУ в Ленінському районі про стягнення з ОСОБА_3 на користь УПФУ в Ленінському районі м. Харкова заборгованості у розмірі 5766,45 грн.

Постановою старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Кайдашовою М.О. від 03.09.2014 у межах виконавчого провадження №38243725 накладено арешт на все майно ОСОБА_3 в межах суми боргу, виконавчого збору та виплат на проведення виконавчих дій.

В матеріалах справи відсутні відомості про виконання виконавчого документа, а тому районний суд дійшов вірного висновку прте, що відсутні підстави для зняття арешту з майна.

Щодо вимог про припинення договору відступлення права вимоги слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст.512та ст.1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, який необхідно врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідностатті 1 Закону України «Про кредитні спілки»кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно достатті 21 Закону України «Про кредитні спілки»визначено види господарської діяльності кредитної спілки, а пунктом 11 частини першої цієї статті врегульовано, що провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої цим Законом, не допускається.

Апеляційний суд зауважує, що у своїй діяльності кредитна спілка керуєтьсяЗаконом України «Про кредитні спілки»який, є спеціальним, тому вона як кредитодавець з огляду на особливості правового статусу, не має права відступати право вимоги за кредитним договором оскільки такі повноваження Законом не передбачені.

Відповідно до частинидругоїстатті 215 ЦК Українинедійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно частинитретьоїстатті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд першої дійшов вірного висновку, що спірні зобов`язання між позивачем та КС «Східноєвропейська кредитна спілка» випливають з кредитного договору, укладеного з фізичною особою, надання кредитних коштів здійснено за рахунок об`єднання грошових внесків членів кредитної спілки, такі зобов`язання тісно пов`язані з особою кредитора і відповідно достатті 515 ЦК Українизаміна кредиторау такихзобов`язанняхне допускаєтьсяі відступленняправа вимогине спричиняє правових наслідків.

Відповідно до вимогстатті 215 ЦК Українинікчемним єтой правочин,недійсність якогопрямо передбаченазаконом,тобто,коли є правова норма, яка безпосередньо визначає недійсність правочину без дотримання її вимог.

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 642/1269/16-ц.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього провочину.

За вказаних обставин, районний суд дійшов вірного висновку про припинення дії договору про відступлення права вимоги, а також скасування інформації внесеної на його підставі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки о оскільки, кредитна спілка, як кредитодавець не має права відступати право вимоги за кредитним договором,так як у неї відсутні такі повноваження.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченоїЗаконом України «Про кредитні спілки»,не допускається.Суд першоїінстанції дійшов правильного висновку пронікчемність договору відступлення права вимоги та припинення його дії, що є належним способом захисту порушених прав ОСОБА_3 .

Доводи апеляційної скарги про те, що слід було відмовити в задоволенні первісного позову у зв`язку тим, що права позивача не порушені, оскільки обтяження предмета іпотеки після державної реєстрації іпотеки банком або іншою фінансовою установою не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеку іпотекодержателем та державної реєстрації за ним не заслуговують на увагу, оскільки арешт, який просив зняти позивач було накладено в межах виконавчого провадження, яке не виконано, а тому районний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для його зняття.

Між тим, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г.І. як відповідача у спірних правовідносинах, районний суд не врахував наступне.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третястатті 13 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина першастатті 47 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 3 і 4 частини другоїстатті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина другастатті 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 6 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року у справі№ 826/1656/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17).

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, згідно з яким належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що встановивши обставини справи та застосувавши норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що приватний нотаріус є неналежним відповідачем у справі, в той час як належним відповідачем у справах про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності має бути особа, право власності за якою зареєстровано, у зв`язку з чим слід відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Р.О. з цих підстав.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18 (914/608/20) (провадження №12-83гс21).

Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів також враховує правовий висновок Верховного Суду № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого: «Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення районного суду в частині позовних вимог до приватного нотаріуса приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г.І. та ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення районного суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому його слід підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. п. 3, 4, ст.ст. 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , якийпредставляє ОСОБА_2 , задовольнити частково.

РішенняКиївського районногосуду м.Полтави від26квітня 2023року в частині зустрічного позову ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Галини Іванівни, про припинення дії договору відступлення скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Галини Іванівни, про припинення дії договору відступлення відмовити.

В іншій частині рішення Київського районногосуду м.Полтави від26квітня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 05.12.2023 р.

Головуюча суддя О.В.Чумак

Судді Ю.В. Дряниця

Л.І. Пилипчук