Рішення

від 04.12.2023 по справі 160/20988/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 рокуСправа №160/20988/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕШТ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №181-рл від 19.07.2023, яким зобов`язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області анулювати ТОВ «ХЕШТ» (податковий номер платника податків - 40180408) ліцензію оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202000197 від 30.04.2020 року терміном дії з 30.04.2020 до 30.04.2025;

- зобов`язати суб`єкта владних повноважень - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області - вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод та інтересів ТОВ «ХЕШТ» (код ЄДРПОУ 40180408), а саме видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202000197 від 30.04.2020 року терміном дії з 30.04.2020 до 30.04.2025 та відновити дію даної ліцензії;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Ідентифікаційний код юридичної особи 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕШТ" (Ідентифікаційний код юридичної особи 40180408) судові витрати у розмірі 5368,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.07.2023 позивачем від ГУ ДПС у Дніпропетровській області отриманий акт від 19.07.2023 № 1634/04-36-09-02/40180408 «Про неможливість проведення фактичної перевірки ТОВ «ХЕШТ». За результатами складання такого акту, відповідачем прийнято розпорядження про анулювання ліцензії оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі у зв`язку із встановленням факту відсутності суб`єкта господарювання за місцем знаходження та/або за місцем провадження діяльності, які зазначені у ліцензії. Позивач вважає проведення такої перевірки безпідставним, та таким, що не узгоджується із вимогами п. 80.2. ст. 80 ПК України, а також зазначає, що наказ на проведення перевірки оформлений не належним чином, оскільки у ньому відсутня конкретна причина проведення перевірки, а міститься загальне посилання на норми п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п.п. 69.2 п. 69. Також позивач заперечує щодо висновків відповідача викладених в акті перевірки щодо відсутності його посадових осіб за місцем знаходження, зазначає, що за адресою, зазначеною в ліцензії 19.07.2023 в офісі ТОВ «ХЕШТ» знаходилась секретар Буднік Л.І.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 року, відмовлено позивачу у клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а також встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

11.10.2023 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні. У відзиві ДПС зазначає, що 19.07.2023 був прийнятий наказ №3358-п щодо проведення фактичної перевірки позивача з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, пального, на підставі п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України за адресою: м. Кривий Ріг, Металургійний район, проспект Металургів, буд. 36, з 19.07.2023 тривалістю 10 діб. За результатами виходу посадових осіб відповідача за зазначеною адресою, встановлено відсутність позивача за адресою місцезнаходження, що в свою чергу, відповідно до положення статті 15 Закону №481/95-ВР є наслідком анулювання ліцензії на оптову торгівлю пального. Також відповідач зазначає, що аргументи позивача про те, що вказаний наказ на перевірку не містить посилання на інформацію про порушення позивачем вимог законодавства, є помилковим та таким, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки у оспорюваному наказі зазначено підставу призначення перевірки - п.п.80.2.2. п.80.2 ст.80 ПК України. Також відповідач зазначає, що фактична перевірка була призначена для здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу підакцизних товарів.

У наданій позивачем відповіді на відзив, позивач не погодився з доводами викладеними у відзиві, просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив, згідно змісту яких відповідач, посилаючись на практику Верховного Суду, зазначив про те, що при призначенні та проведенні перевірки, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ТОВ «ХЕШТ» зареєстрована як юридична особа, номер запису 1002271070020016717, перебуває на обліку як платник податків та зборів з 17.12.2015 року в ГУ ДПС у Дніпропетровській області та здійснює господарську діяльність за основним видом діяльності 47.30 Роздрібна торгівля пальним, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

Позивач має Ліцензією на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, номер 990614202000197, видану ДПС України 30.04.2020, термін дії з 30.04.2020 по 30.04.2025, місцезнаходження: 50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Металургійний р-н, пр-т Металургів, буд. 36.

19.07.2023 начальником управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Дніпропетровській області В.Табала видано наказ №3358-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ХЕШТ», яким на підставі пп.80.2.2, пп. 80.2.5 п. 80.2, ст. 80, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України наказано провести фактичну перевірку ТОВ «ХЕШТ» (код ЄДРПОУ 40180408) за адресою м. Кривий Ріг., Металургійний р-н, пр-т Металургів, буд. 36, з питань дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів. Період діяльності, який буде перевірятись згідно ст. 102 Податкового кодексу України. Перевірку розпочати з 19.07.2023, тривалість не більше 10 діб.

19.07.2023 посадовими особами відповідача складено акт № 1634/04-36-09-02/40180408 «Про неможливість проведення фактичної перевірки ТОВ «ХЕШТ», згідно висновків якого, працівниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області встановлено відсутність посадових осіб ТОВ «ХЕШТ» за адресою: м. Кривий Ріг., Металургійний р-н, пр-т Металургів, буд. 36 У зв`язку з вищевикладеним, провести фактичну перевірку ТОВ «ХЕШТ» з вказаною адресою з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, пального, у терміни зазначені у наказі ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 19.07.2023 №3358-п, не є можливим.

Вказаний акт отриманий позивачем 26.07.2023 за адресою місцезнаходження.

Не погоджуючись із зазначеним актом від 19.07.2023 товариство подало до контролюючого органу заперечення вих. №628-07/23 від 28.07.2023 на акт Головного управлінню ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України від 19.07.2023 №61634/04-36-09-02/40180408 «Про неможливість проведення фактичної перевірки ТОВ «ХЕШТ» (код ЄДРПОУ 40180408), в якому товариство просило, зокрема взяти до уваги викладені вище доводи та врахувати їх при прийнятті рішення за наслідками розгляду акту від 19.07.2023 N61634/04-36-09-02/40180408 «Про неможливість проведення фактичної перевірки ТОВ «ХЕШТ» (код ЕДРПОУ 40180408)» переглянути висновки, зазначені в оскаржуваному акті перевірки, визнати їх протиправними та не приймати ППР та будь-яких протиправних рішень.

19.07.2023 ГУ ДПС у Дніпропетровській області видало розпорядження №181-рл, про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202000197 від 30.04.2020 року терміном дії з 30.04.2020 до 30.04.2025 у зв?язку із встановленням факту відсутності суб?єкта господарювання за місцем знаходження та/або за місцем знаходження провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії. Прийняття такого розпорядження аргументовано відповідачем з посиланням на частину 52 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», відповідно до якої, передбачено анулювання ліцензії на підставі встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся за судовим захистом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи .бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).

Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки, визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі ПК України), при цьому така перевірка повинна проводитися в межах повноважень контролюючого органу виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

В основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Отже, передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність та/або отримання контролюючим органом відповідної інформації, яка свідчить про можливі порушення з боку платника податку порушень вимог законодавства, а передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність та/або отримання контролюючим органом відповідної інформації, яка свідчить про можливі порушення з боку платника податку порушень вимог законодавства, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

За позицією контролюючого органу ним проведена фактична перевірка позивача на підставі підпунктів 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у зв`язку із здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Суд визнає таку позицію контролюючого органу помилковою та зазначає таке.

Вимоги до змісту наказу керівника контролюючого органу про проведення фактичної перевірки встановлені абзацом 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого в наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Наказ від 19.07.2023 року № 3358-п не містить посилання на будь-яку конкретну фактичну підставу для проведення фактичної перевірки, крім цитування положень підпунктів 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу пального.

Суд не заперечує, що до функцій контролюючого органу відноситься здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (підпункт 19-1.1.14 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України), здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (підпункт 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України), проведення роботи щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (підпункт 19-1.1.17 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України).

Разом з тим, при здійсненні покладених на нього функцій контролюючий орган має дотримуватися вимог законодавства та не допускати порушення прав платників податків.

На думку суду, підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України пов`язує виникнення у контролюючого органу при здійсненні функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, права на проведення фактичної перевірки із наявністю та/або отриманням в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про порушення таким платником законодавства у зазначеній сфері, а підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України не встановлює дві окремі підстави для проведення фактичної перевірки, як вважає контролюючий орган, (перша наявність або отримання інформації про порушення платником вимог законодавства у відповідній сфері, друга здійснення функцій, визначених законодавством у відповідній сфері), а пов`язує виникнення у контролюючого органу при здійсненні функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, права на проведення фактичної перевірки із наявністю або отриманням інформації про порушення таким платником законодавства у зазначеній сфері.

При цьому ситуація, при якій контролюючим органом за відсутності будь-якої конкретної підстави для проведення фактичної перевірки буде призначений такий вид податкової перевірки, створює для платника негативні наслідки у вигляді правової невизначеності, коли контролюючий орган без конкретно визначених підстав може у будь-який момент прийняти рішення про проведення фактичної перевірки.

Враховуючи, що призначення фактичної перевірки за підставами, вказаними у підпунктах 80.2.2 та 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України, має супроводжуватись інформацією про порушення платником податків законодавства у відповідній сфері, а в спірному випадку контролюючим органом такої інформації не приведено в наказі, оскаржений наказ не містить будь-яких посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, в наказі не відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів встановлені факти сумнівності, такий наказ суд вважає протиправним.

Аналогічна за змістом правова позиція зі спірного у цій справі питання висловлена Верховним Судом в постановах від 08 грудня 2022 року в справі № 140/2889/21, від 21 липня 2022 року в справі № 320/1864/21.

З огляду на приписи частини другої статті 19 Конституції України контролюючий орган як орган державної влади, не зважаючи на правову поведінку платника податків під час проведення перевірки, повинен чітко дотримуватись принципу законності та діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством.

Податкова перевірка повинна базуватися на принципах законності, достовірності даних, всебічного та об`єктивного розгляду зібраної інформації.

Верховним Судом в постанові від 22 вересня 2020 року в справі № 520/8836/18 висловлена правова позиція, відповідно до якої оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо порядку проведення фактичної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

В цьому випадку висновки акту перевірки не відповідають принципам обґрунтованості, оскільки такі висновки ґрунтуються на недопустимому доказі, яким є акт фактичної перевірки, адже фактична перевірка проведена за відсутності підстав, встановлених Податковим кодексом України.

Відтак, оскільки акт перевірки є недопустимим доказом, тому висновки акту перевірки від 19.07.2023 № 1634/04-36-09-02/40180408 щодо неможливості проведення фактичної перевірки ТОВ «ХЕШТ» у зв`язку із відсутність посадових осіб позивача за адресою місцезнаходження не можуть бути покладені в основу жодних рішень контролюючого органу, в тому числі і в основу прийнятого розпорядження про анулювання ліцензії.

Отже, підстави для анулювання ліцензії позивача на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, застосовані відповідачем при винесенні спірного розпорядження, як-то: ч.52 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», відповідно до якої, анулювання ліцензії відбувається на підставі встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії, не підтверджені належними та допустимими доказами у справі, адже відповідачем встановлено відсутність позивача за його місцезнаходженням з порушенням вимог чинного законодавства.

Зазначене суд вважає достатніми для висновку про визнання протиправним та скасування розпорядження ГУ ДПС у Дніпропетровській області №181-рл від 19.07.2023.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами за реєстраційним №990614202000197 терміном дії з 30.04.2020 по 30.04.2025, та відновити дію даної ліцензії, суд зазначає наступне.

Нормами Закону України №481/95-ВР не визначено обов`язку органу ліцензування внести інформацію про скасування рішення про анулювання ліцензії до ліцензійного реєстру або вилучення запису про анулювання ліцензії на підставі судового рішення про скасування рішення щодо анулювання ліцензії.

У свою чергу спосіб відновлення порушеного права застосований в рішенні суду має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Згідно з Рекомендаціями №R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів.

З огляду на викладене, суд вважає, що покладення на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області обов`язку видалити запис про анулювання ліцензії з відповідного Ліцензійного реєстру діючих ліцензій не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За умовами частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені судом обставини, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу витрат у вигляді судового збору.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання цього позову судовий збір сплачений у розмірі 5368,00 грн, отже, з урахуванням прийнятого судом рішення, судовий збір у розмірі 5368,00 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 139, 241, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №181-рл від 19.07.2023, яким зобов`язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області анулювати ТОВ «ХЕШТ» (код ЄДРПОУ 40180408) ліцензію оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202000197 від 30.04.2020 року терміном дії з 30.04.2020 до 30.04.2025.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії ТОВ «ХЕШТ» (код ЄДРПОУ 40180408) на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202000197 від 30.04.2020 року терміном дії з 30.04.2020 до 30.04.2025 та відновити дію даної ліцензії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕШТ" (код ЄДРПОУ 40180408) витрати по сплаті судового збору 5368,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 04.12.2023 року.

Суддя Н.Є. Калугіна