Постанова

від 12.12.2024 по справі 160/20988/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/20988/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 в адміністративній справі №160/20988/23 (суддя Калугіна Н.Є.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕШТ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В:

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЕШТ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №181-рл від 19.07.2023, яким зобов`язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області анулювати ТОВ ХЕШТ (податковий номер платника податків - 40180408) ліцензію оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202000197 від 30.04.2020 року терміном дії з 30.04.2020 до 30.04.2025;

- зобов`язати суб`єкта владних повноважень - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області - вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод та інтересів ТОВ ХЕШТ (код ЄДРПОУ 40180408), а саме видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202000197 від 30.04.2020 року терміном дії з 30.04.2020 до 30.04.2025 та відновити дію даної ліцензії;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Ідентифікаційний код юридичної особи 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕШТ" (Ідентифікаційний код юридичної особи 40180408) судові витрати у розмірі 5368,00 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 адміністративний позов задоволено .

Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, де просили скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що результатами виходу посадових осіб відповідача за зазначеною адресою, встановлено відсутність позивача за адресою місцезнаходження, що в свою чергу, відповідно до положення статті 15 Закону №481/95-ВР є наслідком анулювання ліцензії на оптову торгівлю пального. Також відповідач зазначає, що аргументи позивача про те, що вказаний наказ на перевірку не містить посилання на інформацію про порушення позивачем вимог законодавства, є помилковим та таким, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки у оспорюваному наказі зазначено підставу призначення перевірки - п.п.80.2.2. п.80.2 ст.80 ПК України.

Перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, ТОВ ХЕШТ зареєстрована як юридична особа, номер запису 1002271070020016717, перебуває на обліку як платник податків та зборів з 17.12.2015 року в ГУ ДПС у Дніпропетровській області та здійснює господарську діяльність за основним видом діяльності 47.30 Роздрібна торгівля пальним, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

Позивач має Ліцензією на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, номер 990614202000197, видану ДПС України 30.04.2020, термін дії з 30.04.2020 по 30.04.2025, місцезнаходження: 50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Металургійний р-н, пр-т Металургів, буд. 36.

19.07.2023 начальником управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Дніпропетровській області В.Табала видано наказ №3358-п Про проведення фактичної перевірки ТОВ ХЕШТ, яким на підставі пп.80.2.2, пп. 80.2.5 п. 80.2, ст. 80, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України наказано провести фактичну перевірку ТОВ ХЕШТ (код ЄДРПОУ 40180408) за адресою м. Кривий Ріг., Металургійний р-н, пр-т Металургів, буд. 36, з питань дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів. Період діяльності, який буде перевірятись згідно ст. 102 Податкового кодексу України. Перевірку розпочати з 19.07.2023, тривалість не більше 10 діб.

19.07.2023 посадовими особами відповідача складено акт № 1634/04-36-09-02/40180408 Про неможливість проведення фактичної перевірки ТОВ ХЕШТ, згідно висновків якого, працівниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області встановлено відсутність посадових осіб ТОВ ХЕШТ за адресою: м. Кривий Ріг., Металургійний р-н, пр-т Металургів, буд. 36 У зв`язку з вищевикладеним, провести фактичну перевірку ТОВ ХЕШТ з вказаною адресою з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, пального, у терміни зазначені у наказі ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 19.07.2023 №3358-п, не є можливим.

Вказаний акт отриманий позивачем 26.07.2023 за адресою місцезнаходження.

Не погоджуючись із зазначеним актом від 19.07.2023 товариство подало до контролюючого органу заперечення вих. №628-07/23 від 28.07.2023 на акт Головного управлінню ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України від 19.07.2023 №61634/04-36-09-02/40180408 Про неможливість проведення фактичної перевірки ТОВ ХЕШТ (код ЄДРПОУ 40180408), в якому товариство просило, зокрема взяти до уваги викладені вище доводи та врахувати їх при прийнятті рішення за наслідками розгляду акту від 19.07.2023 N61634/04-36-09-02/40180408 Про неможливість проведення фактичної перевірки ТОВ ХЕШТ (код ЕДРПОУ 40180408) переглянути висновки, зазначені в оскаржуваному акті перевірки, визнати їх протиправними та не приймати ППР та будь-яких протиправних рішень.

19.07.2023 ГУ ДПС у Дніпропетровській області видало розпорядження №181-рл, про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202000197 від 30.04.2020 року терміном дії з 30.04.2020 до 30.04.2025 у зв?язку із встановленням факту відсутності суб?єкта господарювання за місцем знаходження та/або за місцем знаходження провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії. Прийняття такого розпорядження аргументовано відповідачем з посиланням на частину 52 статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, відповідно до якої, передбачено анулювання ліцензії на підставі встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (п. 80.2.2);

- (1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, (2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (п. 80.2.5).

У постановах від 12.08.2021 (справа № 140/14625/20), від 10.04.2020 (справа №815/1978/18), від 25.01.2019 (справа № 812/1112/16), від 05.11.2018 (справа №803/988/17), від 22.05.2018 (справа № 810/1394/16), від 20.03.2018 (справа № 820/4766/17) Верховний Суд вказав, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

З аналізу підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України видно, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Суд, враховує висновки Верховного Суду викладені у постановах від 11 листопада 2022 року у справі № 120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі № 500/1331/21 про те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення.

З урахуванням зазначеного суд зауважує, що висновки акту перевірки не відповідають принципам обґрунтованості, оскільки такі висновки ґрунтуються на недопустимому доказі, яким є акт фактичної перевірки, адже фактична перевірка проведена за відсутності підстав, встановлених Податковим кодексом України.

Отже, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, податковий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, але, при цьому, відповідач жодним чином не обґрунтував та не навів суду, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства.

Узагальнюючи вищевикладене, суд доходить висновку що правильність оформлення наказу про проведення фактичної перевірки та його повнота є однією із найважливіших передумов для того, щоб контролюючий орган приступив до її проведення. Саме визначені у наказі юридична і фактична підстави окреслюють предмет і межі перевірки, а в подальшому утворюють предмет доказування в адміністративній справі у разі виникнення спору про правомірність призначення перевірки.

З наказу про призначення перевірки неможливо встановити, що саме слугувало підставою для призначення такої перевірок.

Суд не заперечує того факту, що до функцій контролюючих органів, відповідно до статті 19-1 ПК України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (підпункт 19-1.1.14); забезпечення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів (підпункт 19-1.1.19); здійснення заходів за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої (підпункт 19-1.1.20).

Водночас, суд зазначає, що реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення перевірок не є безмежною. Такими функціями податковий орган наділений законодавчо на постійній основі, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не у будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, перевірка може бути призначена.

У постанові від 22 вересня 2020 року (справа № 520/8836/18) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього Верховий Суд зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання. Таку правову позицію підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду і в постановах від 11 липня 2022 року в справі № 120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року в справі № 500/1331/21.

Зважаючи на викладене, та беручи до уваги відсутність у наказі про призначення перевірки фактичних підстав для їх проведення, які не були доведені відповідачем як суб`єктом владних повноважень, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено протиправно.

Щодо, вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами за реєстраційним №990614202000197 терміном дії з 30.04.2020 по 30.04.2025, та відновити дію даної ліцензії, суд зазначає наступне.

Нормами Закону України №481/95-ВР не визначено обов`язку органу ліцензування внести інформацію про скасування рішення про анулювання ліцензії до ліцензійного реєстру або вилучення запису про анулювання ліцензії на підставі судового рішення про скасування рішення щодо анулювання ліцензії.

Спосіб відновлення порушеного права застосований в рішенні суду має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

При обранні способу захисту порушеного права судом першої інстанції враховано, що відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у п. 145 рішення від 15.11.1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 року (заява №38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою тощо.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо покладення на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області обов`язку видалити запис про анулювання ліцензії з відповідного Ліцензійного реєстру діючих ліцензій

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області -залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 23 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяЛ.А. Божко

суддяЮ. В. Дурасова

суддяО.М. Лукманова