Рішення

від 30.11.2023 по справі 340/4709/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/4709/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу

за позовом Заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури (27100, м. Новоукраїнка, пров. С. Бандери, 7, ЄДРПОУ 02910025) в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, ЄДРПОУ 43672853)

до відповідача-1 Кіровоградської обласної військової адміністрації (26006, м. Кропивницький, пл. Героїв Майдану, 1, ЄДРПОУ 00022543)

до відповідача-2 Новомиргородської міської ради (26001, м. Новомиргород, Кіровоградська обл., вул. Соборності, 227/7, ЄДРПОУ 04055104)

до відповідача-3 Листопадівської сільської ради (26012, с.Листопадове, Новомиргородський р-н, Кіровоградська обл., вул.Соборна, 47, ЄДРПОУ 04366838).

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної військової адміністрації щодо тривалого незабезпечення проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Велика Вись" площею 568 га, що знаходиться в адміністративних межах Новомиргородської територіальної громади Новоукраїнського району;

- зобов`язати Кіровоградську обласну військову адміністрацію вчинити дії та забезпечити проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Велика Вись" площею 568 га, що знаходиться в адміністративних межах Новомиргородської територіальної громади Новоукраїнського району.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що бездіяльність Кіровоградської обласної військової адміністрації щодо не вжиття заходів з винесення меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Велика Вись" та не закріплення його меж в натурі (на місцевості) є протиправною, а тому потребує реагування у виді зобов`язання землекористувача вжити заходів з винесення меж заказника та закріплення його межі в натурі (на місцевості).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.75).

Відповідач надав відзив на позовну заяву і вказав, що бездіяльність Кіровоградської обласної військової адміністрації в цій частині відсутня. Так, відповідач посилається на те, що на разі Новомиргородська міська рада прийняла рішення від 23.06.2023 року про розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки під об`єктом - гідрологічним заказником загальнодержавного значення "Велика вісь". Однак на заваді стоїть відсутність фінансування в необхідних обсягах для проведення таких робіт (а.с.80-90).

Позивачем подано відповідь на відзив (а.с.130-136).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 р. залучено до участі у справі співвідповідачів - Новомиргородську міську раду та Листопадівську сільську раду. Розгляд справи розпочато спочатку (а.с.138-139).

Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Гідрологічний заказник загальнодержавного значення "Велика вись" створений Указом Президента України від 10.12.1994 року №750/94.

Відповідно до Положення про гідрологічний заказник загальнодержавного значення "Велика Вісь", яке затверджене 21.02.1997 р. заступником Міністра охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, межі заказника виносяться в натуру з встановленням єдиних державних знаків та аншлагів (а.с.28-31).

Відповідно до охоронюваних зобов`язань №33г256-564 від 18.03.2022 р. та від 26.05.2022 р. обов`язки щодо забезпечення режиму охорони та збереження вищевказаного Заказника покладено на Новомиргородську міську раду (179,7 га) та Листопадівську сільську раду (388,3 га) (а.с.24-27).

Згідно із зазначеними охоронними зобов`язаннями землекористувачі зобов`язані були провести відмежування заповідного об`єкту в натурі, оформлення його з природоохоронною наочністю, нанесення на планово-картографічні матеріали.

Проте, як стверджує позивач, наразі землевпорядна документація на об`єкт природно-заповідного фонду гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Велика Вись" не виготовлена, заходи з метою охорони та збереження територій та об`єктів відповідного заказника не проводилися.

На запит Новоукраїнської окружної прокуратури №12.53-63-353ВИХ-22 від 12.09.2022 Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області листом №5986-22 від 26.09.2022 повідомлено, що примірник документації на гідрологічний заказник загальнодержавного значення "Велика Вись" у відділі відсутній. До Головного управління документація із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) на гідрологічний заказник загальнодержавного значення "Велика Вись" не надходила (а.с.39-40).

На запит Новоукраїнської окружної прокуратури №53/03-284ВИХ23 від 17.01.2023 року Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації листом від 30.01.2023 р. повідомлено, що Департаментом підготовлено проект положення про гідрологічний заказник загальнодержавного значення "Велика Вись" та направлено листом від 16.09.2022 р. на погодження Новомиргородській міській раді Новоукраїнського району. Станом на 26.01.2023 р. відповіді не надходило. Також повідомлено, що за результатами розгляду Новомиргородською міською радою проекту положення відповідно до ст.5 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", положення про гідрологічний заказник буде направлено на затвердження до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (а.с.32-34).

На запит Новоукраїнської окружної прокуратури №53/03-1701ВИХ23 від 30.03.2023 року Кіровоградською обласною військовою адміністрацією листом від 02.05.2023 р. повідомлено, що за інформацією департаменту екології та природних ресурсів межі території гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Велика Вись" не встановлені. Відсутність документації на підтвердження меж територій та об`єктів природно-заповітного фонду унеможливлює встановлення факту обстеження саме на об`єкті природно-заповітного фонду, оскільки таких меж не існує, а також унеможливлює встановлення початку та закінчення меж території природно-заповідного фонду. Таким чином встановити факт правопорушення стосовно вищезазначеного об`єкта наразі неможливо (а.с.41-46).

На запит Новоукраїнської окружної прокуратури №53/03-1700ВИХ23 від 30.03.2023 року Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області листом від 10.07.2023 р. повідомлено, що відомості про межі гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Велика Вись" до Державного земельного кадастру не вносились, документація із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) в архіві відділу відсутні (а.с.47-53).

На запит Новоукраїнської окружної прокуратури №53-03-2695ВИХ-23 від 16.05.2023 року Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів листом №4643-23 від 18.05.2023 повідомило, що Кіровоградська обласна державна адміністрація є органом виконавчої влади на місцевому рівні, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, здійснення управління та регулювання у сфері охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду України на відповідний території. Також вказано, що заказник не належить до сфери управління Міндовкілля, інформація щодо розроблення документації із землеустрою та встановлення в натурі меж територій цього об`єкта природно-заповідного фонду у Міндовкілля відсутня. Разом з тим, листом Міндовкілля від 12.09.2022 №25/7-11/12094-22 наголошено Київській міській та обласним державним адміністраціям на необхідності вжиття заходів щодо встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі (на місцевості), внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру відповідно до вимог законодавства (а.с.54-64).

Отже, на думку позивача Кіровоградською обласною військовою адміністрацією не виконано вимог охоронного зобов`язання та не здійснено його відмежування в натурі.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №716-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області" визначено адміністративні центри та затверджено території нових територіальних громад Кіровоградської області.

Згідно із додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 716-р Листопадівська сільська рада увійшла до складу Новомиргородської міської ради (Новомиргородської об`єднаної територіальної громади).

Рішенням першої сесії восьмого скликання Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 09 грудня 2020 року №10 «Про початок реорганізації сільських та селищних рад шляхом приєднання до Новомиргородської міської ради» вирішено почати процедуру реорганізації шляхом приєднання Листопадівської сільської ради (ЄДРПОУ 04366838) місцезнаходження: вул. Соборна, 47, село Листопадове Новоукраїнського району Кіровоградської області, 26012, шляхом приєднання до Новомиргородської міської ради (ЄДРПОУ 04055104), місцезнаходження: вул. Соборності, 227/7, місто Новомиргород Новоукраїнського району, Кіровоградської області, 26000. Реорганізацію завершити у строк до 15 квітня 2021 року.

Пунктом 2 вищевказаного рішення визначено, що Новомиргородська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків рад, що приєднуються до Новомиргородської міської ради.

Визначення нових адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області спричинило необхідність розроблення нового положення про гідрологічний заказник загальнодержавного значення "Велика Вись".

В свою чергу, Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації забезпечено розроблення проекту Положення про гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Велика Вись», який разом із схемою території вказаного заказника направлено на погодження до Новомиргородської міської ради, що підтверджується листом від 16.09.2022 р. №26-01-22/1860/0.26 (а.с.109).

19.01.2023 р. Новомиргородська міська рада листом надала підписані погодження проекту вищезазначеного положення та схему територій заказника, який розташований в межах Новомиргородської міської територіальної громади (а.с.110-112).

20 липня 2023 року наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №516 затверджено нове Положення про гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Велика Вись» (а.с.103-108).

Пунктом 1.3 вищезазначеного Положення визначено, що заказник загальною площею 568,0 га розташований в заплаві р. Велика Вись та її притоки р. Гептурки, між с. Лікареве і с. Листопадове та перебуває у користуванні Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (далі - Землекористувач) і передається їй під охорону з оформленням охоронного зобов`язання.

Згідно з п.1.6 Положення, межі заказника встановлюються в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. До встановлення меж Заказника в натурі його межі визначаються відповідно до Проекту його створення.

Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації передано під охорону та дотримання встановленого режиму територію гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Велика Вись" Новомиргородській міській раді Новоукраїнського району Кіровоградської області, про що складено охоронне зобов`язання від 10.08.2023 р. №33г256-564 (а.с.150).

Пунктами 3, 4 охоронного зобов`язання, серед іншого, визначено, що землекористувач (землевласник) зобов`язаний забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об`єкта) природно-заповідного фонду. Землекористувач забезпечує охорону та збереження території (об`єкта), що перебуває у його користуванні (власності).

Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності правових підстав для зобов`язання відповідача-1 відповідно до вимог законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Велика Вись" площею 568 га., що знаходиться в адміністративних межах Новомиргородської територіальної громади Новоукраїнського району.

Щодо строків звернення до суду

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб. Зокрема, абзацом другим вказаної частини визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому тримісячний строк звернення до суду у суб`єкта владних повноважень обчислюється з дня виникнення підстав, що дають такому суб`єкту право на пред`явлення визначених законом вимог.

Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 17 вересня 2021 року у справі №420/473/20.

Прокурор у даній справі посилається на необхідність дотримання ним встановленої статтею 53 КАС України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури визначення державних органів або органів місцевого самоврядування, уповноважених здійснювати контроль у відповідній сфері, а тому вважає, що тільки після встановлення відсутності таких органів або невиконання або неналежного виконання ними своїх обов`язків у такій сфері, у прокурора виникають підстави для здійснення представництва інтересів держави у суді; саме після виникнення таких підстав, на думку прокурора, має починатися відлік тримісячного строку звернення до суду.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Чстиною четвертою цієї ж статті визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, зазначила, що за змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Суд також враховує, що у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор у позові обґрунтовує необхідність представництва інтересів держави у суді порушенням відповідачем законодавства про природно-заповідний фонд, чим було заподіяно шкоди інтересам держави у відповідних сферах.

Крім того, у своєму позові прокурор визначив, що органами, уповноваженими здійснювати контроль за дотриманням законодавства у сфері охорони природно-заповідного фонду є, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Департамент екології, природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу Кіровоградської обласної військової адміністрації.

Тому прокурор звернувся до цих органів з листами:

1) до Департаменту екології, природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу Кіровоградської обласної державної адміністрації:

- 12.09.2022 року №12.53-63-3533ВИХ-22 (відповідь на лист прокурор отримав 03.10.2022 року);

- 17.01.2023 року №53/03-284ВИХ-23 (відповідь на лист прокурор отримав 01.02.2023 року);

2) До Кіровоградської обласної військової адміністрації:

- 30.03.2023 року №53/03-1701ВИХ-23 (відповідь на лист від адміністрації прокурор отримав 02.05.2023 року, від Департаменту екології, природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу Кіровоградської обласної державної адміністрації - 11.04.2023 року);

3) до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України:

- 16.05.2023 року №53/03-2695ВИХ-22 (відповідь на лист прокурор отримав 18.05.2023 року);

- з повідомленням про подання позову 05.06.2023 року №53/03-3245ВИХ-22;

У листах-відповідях, зокрема зазначалося, що будь-які заходи з приводу встановлення меж гідрологічного заказника не здійснювались, охоронні зобов`язання покладено Міністерством на Новомиргородську міську раду.

З огляду на вищезазначене, у цій справі для звернення з позовом мав значення лист від 18.05.2023 року Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, направлений на звернення прокурора 16.05.2023 року №53/03-2695ВИХ-22, в якому вказано про те, що Міністерство направляло листа від 12.09.2022 року Кіровоградській обласній державній адміністрації з приводу необхідності вжиття заходів щодо встановлення меж заказника.

Суд доходить висновку про те, що підстави для представництва інтересів держави у суді виникли у прокурора з того моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про невжиття протягом розумного строку органами, уповноваженими на здійснення функцій контролю у сфері охорони природно-заповідного фонду, заходів щодо усунення виявленого у цій сферах порушення. У цій справі такі підстави виникли щонайскоріше з 18 травня 2023 року, а тому суд вважає, що звернення прокурора із позовом 22 червня 2023 року здійснено у межах трирічного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Окірмя цього, суд нагадує, що встановлення строків звернення до адміністративного суду та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 30 жовтня 2018 року у справі №493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі №201/9987/17 (2-а/201/304/2017), від 5 квітня 2019 року у справі №809/248/18, від 22 листопада 2019 року у справі №1140/3136/18, від 29 листопада 2019 року у справі №608/957/16-а, від 29 січня 2020 року у справі №554/5119/16-а, від 18 лютого 2020 року у справі №1840/3344/18, від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18, від 11 листопада 2020 року у справі №640/19903/19 та від 1 червня 2022 року у справі №460/100/21.

Щодо суті спору

Згідно з п.2 ч.1 ст.2 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі Закон №1697-VII) на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Керівник окружної прокуратури відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону №1697-VII представляє окружну прокуратуру у відносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.

Питання представництва прокурором інтересів громадянина або держави врегульоване ст.13 зазначеного Закону.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1697-VII право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Оскільки питання належного функціонування об`єктів природно-заповідного фонду відповідає інтересам держави, а отримана прокурором під час листування, що описано вище, інформація свідчила про наявність ознак порушення природоохоронного законодавства, наявність підстав для його звернення в суд обґрунтована та підтверджена.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначає Закон України від 06 червня 1992 року № 2456-XII «Про природно-заповідний фонд України» (далі Закон № 2456).

Відповідно до статті 1 Закону №2456 завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

Статтею 3 Закону № 2456 визначено класифікацію територій та об`єктів природно-заповідного фонду України.

Відповідно до положень цієї статті до природно-заповідного фонду України належать:

природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища;

штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об`єктів, що оголошуються заказниками чи пам`ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:

заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;

пам`ятки природи поділяються на комплексні, пралісові, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні. Пам`ятки природи можуть розташовуватися на території інших об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 27 Закону №2456 пам`ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Оголошення пам`яток природи провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

За змістом частини третьої статті 53 Закону №2456 рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Частиною п`ятою цієї ж статті визначено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 60 Закону №2456 охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 7 Закону № 2456 землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначає Закон України від 22 травня 2003 року №858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858).

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 цього Закону:

- заходи із землеустрою - передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об`єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів;

- землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

У статті 20 Закону №858 вказано, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Підставою для здійснення землеустрою відповідно до статті 22 Закону №858 є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації); укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судові рішення.

За змістом частини першої статті 25 Закону №858 документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Разом з тим приписи пункту «в» частини другої статті 25 Закону №858 визначають такий вид документації із землеустрою як проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 858 замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Згідно з частиною другою статті 47 Закону №858 проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Цією ж статтею визначено, що рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища визначені статтею 33 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97), відповідно до пункту 9 якого, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить таке делеговане повноваження як організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

Відповідно пунктів 34, 37 частини першої статті 26 Закону № 280/97, яка визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.

Статтею 25 Закону № 280/97 визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Так, відповідно до статті 19 Закону №858 до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Частиною першою статті 59 Закону № 280/97 визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, до повноважень, зокрема, міських рад належить прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій , що підлягають особливій охороні; здійснення землеустрою, що включає в себе, зокрема встановлення і закріплення на місцевості меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного значення.

Судом встановлено, що Новомиргородська сільська рада прийняла рішення від 23.06.2023 року №837 "Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки природно-заповідного фонду гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Велика Вись", яким вирішила провести інвентаризацію земельної ділянки під об`єктом природно-заповідного фонду (а.с.114).

У заявлених спірних правовідносинах межі гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Велика Вись" площею 568 га у законодавчому порядку не встановлені в натурі. Зважаючи на те, що з дати передачі (березень-травень 2002 року) Міністерством екології та природних ресурсів України заказника під охорону Листопадівській сільській раді та Новомиргородській міській раді і до дати звернення позивача до суду зі вказаним вище позовом сплинув достатньо тривалий проміжок часу, наявна тривала бездіяльність щодо встановлення меж території такого природно-заповідного фонду.

Відсутність визначених меж створеного у встановленому законом порядку гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Велика Вись" впливає на дотримання вказаних вище вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, у т.ч. дотримання обмежень землекористування.

З огляду на викладене, в силу охоронних зобов`язань, суд вважає, що саме Новомиргородська міська рада має обов`язок вчинити дії та забезпечити проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Велика Вись" площею 568 га, що знаходиться в адміністративних межах Новомиргородської територіальної громади Новоукраїнського району.

При цьому, не заперечуючи посилань прокурора на те, що обласні державні адміністрації є уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, суд вважає, що у Кіровоградської обласної військової адміністрації в цій ситуації був відсутній обов`язок безпосередньо проводити роботи з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника в силу змісту закону та охоронного зобов`язання. Позовних же вимог, що стосувались би невиконання Кіровоградською обласною військовою адміністрацією обов`язків, якими вона наділена в силу закону у даних правовідносинах, прокурором не заявлено.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Новомиргородської міської ради Кіровоградської області щодо тривалого незабезпечення проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Велика Вись" площею 568 га, що знаходиться в адміністративних межах Новомиргородської територіальної громади Новоукраїнського району.

Зобов`язати Новомиргородську міську раду Кіровоградської області вчинити дії та забезпечити проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Велика Вись" площею 568 га, що знаходиться в адміністративних межах Новомиргородської територіальної громади Новоукраїнського району.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА