Постанова

від 28.11.2023 по справі 520/3703/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 р.Справа № 520/3703/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 р. (постановлену суддею Пановим М.М.) по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря", поданої в порядку ст. 382 КАС України, по справі № 520/3703/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря» (в подальшому ТОВ «Зоря»)звернулося до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 р. у справі № 520/3703/23, в якій просило: зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 р. у справі №520/3703/23; за наслідками розгляду звіту Головного управління ДПС у Харківській області про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 р. у справі №520/3703/23 або в разі неподання такого звіту, винести ухвалу про накладення штрафу на керівника Головного управління ДПС у Харківській області Гладченко В.В. у розмірі, згідно із ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України; стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» половину суми накладеного штрафу та зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 р. у справі № 520/3703/23.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 р. відмовлено в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контрою за виконанням судового рішення.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 р. та направити справу для продовження розгляду справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання відповідач свого представника не направив, про дату час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 р. у справі № 520/3703/23, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 р. позов ТОВ «Зоря» до Головного управління ДПС у Харківській області, задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку від 23.11.2022 р. № 3406 Головного управління ДПС у Харківській області, щодо можливості своєчасного виконання платником податків - ТОВ «Зоря» свого податкового обов`язку; зобов`язано Головне управління ДПС у Харківській області повторно розглянути заяву ТОВ «Зоря» про неможливість сплати податків, датовану 26.09.2022 р. (індексний номер 32039/6/ЕКП 73 від 26.09.2022 р.) на підставі пункту 1 розділу 11 Наказу Міністерства фінансів України № 225 від 29.07.2022 р., з урахуванням висновків суду у даній справі; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Заявник, вважаючи, що вищевказане рішення відповідачем не виконано, звернувся до суду з заявою про надання звіту про виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 р.

Відмовляючи у задоволенні заяви про надання звіту про виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення, шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно доч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналізвищевказаних норм законодавства вказує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Так, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 р., «Ромашов проти України» від 27.07.2004 р., «Шаренок проти України» від 22.02.2004 р. зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження.

У разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямованих на примусове виконання таких рішень.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, що у першу чергу забезпечується через примусове виконання судових рішень, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Судовим розглядом встановлено, що заявником доказів неможливості виконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 р. ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази отримання ТОВ «Зоря» виконавчого листа по вказаній справі, тобто, позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява ТОВ «Зоря» не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави для застосування судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 р.

Таким чином,суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно довимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержаннямнорм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 14, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 р. по справі № 520/3703/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 04.12.2023 року