Постанова

від 28.11.2023 по справі 520/3703/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 р.Справа № 520/3703/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 р. (постановлену суддею Пановим М.М.) по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря", поданої в порядку ст. 383 КАС України, по справі № 520/3703/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Зоря (в подальшому ТОВ Зоря) звернулося до суду з заявою в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просило: визнати протиправним рішення суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Харківській області в особі виконуючого обов`язки начальника Гладченка В.В. щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку від 20.09.2023 р. № 361/20-40-04-05-16 щодо можливості своєчасного виконання платником податків ТОВ Зоря свого податкового обов`язку, прийнятого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 р. у справі № 520/3703/23; визнати протиправними дії, вчинені суб`єктом владних повноважень Головним управлінням ДПС у Харківській області в особі виконуючого обов`язки начальника Гладченка В.В., щодо невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 р. у справі № 520/3703/23 та порушення прав позивача ТОВ Зоря, підтверджених вказаним рішенням суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 р. відмовлено в задоволенні заяви позивача, поданої в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 р. та направити справу для продовження розгляду справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 р. у справі № 520/3703/23, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 р., позов ТОВ Зоря до Головного управління ДПС у Харківській області задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку від 23.11.2022 р. № 3406 Головного управління ДПС у Харківській області, щодо можливості своєчасного виконання платником податків - ТОВ Зоря свого податкового обов`язку; зобов`язано Головне управління ДПС у Харківській області повторно розглянути заяву ТОВ Зоря про неможливість сплати податків, датовану 26.09.2022 р. (індексний номер 32039/6/ЕКП 73 від 26.09.2022 р.) на підставі пункту 1 розділу 11 Наказу Міністерства фінансів України № 225 від 29.07.2022 р., з урахуванням висновків суду у даній справі; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

25.09.2023 р. до Електронного кабінету платника податків ТОВ Зоря надійшло рішення виконуючого обов`язки начальника Головного управління ДПС у Харківській області Гладченка В.В. щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку від 20.09.2023 р. № 361/20-40-04-05-16 за результатами розгляду заяви та відповідних документів, яким прийнято рішення щодо можливості своєчасного виконання платником податків ТОВ Зоря свого податкового обов`язку.

Позивач, не погоджуючись з такими рішенням і діями контролюючого органу, вчиненими на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 р. у справі № 520/3703/23, звернувся до суду з заявою в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області, від 20.09.2023 р. № 361/20-40-04-05-16 щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку не стосується прийнятого Харківським окружним адміністративним судом рішення від 25.04.2023 р., а може бути предметом нового адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналізвищевказаних норм законодавства вказує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: найменування адміністративного суду, до якого подається заява; ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; номер адміністративної справи; відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження; документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що вона спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили, тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 р. у справі № 520/3703/23, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 р., позов ТОВ Зоря до Головного управління ДПС у Харківській області задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23.11.2022 р. № 3406 та зобов`язано Головне управління ДПС у Харківській області повторно розглянути заяву ТОВ Зоря.

Як вбачається зі змісту вищевказаного судового рішення, підставою для скасування рішення відповідача від 23.11.2022 р. № 3406 слугувало, зокрема те, що відповідач в порушення п. 1 розділу III Порядку № 225 не звернувся до компетентних органів щодо додаткового підтвердження обставин, викладених у заяві платника податків та відповідних документах.

На виконання вищезазначеного рішення суду Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято рішення № 344/20-40-04-05-16 від 20.09.2023 р. щодо можливості виконання ТОВ Зоря свого податкового обов`язку.

Згідно вищезазначеного рішення під час його прийняття відповідачем досліджувалися додаткова інформація від компетентних органів, яка отримана за запитами податкового органу, направленими, відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку № 225.

Тобто, рішення № 344/20-40-04-05-16 від 20.09.2023 р. прийнято відповідачем за результатами дослідження додаткової інформації, яка ним не досліджувалася під час прийняття рішення № 3406 від 20.11.2022 р., у зв`язку з чим правомірність прийняття цього рішення не може перевірятися в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а повинна бути предметом іншого адміністративного позову.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні заяви ТОВ «Зоря», поданої в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, необхідно відмовити, оскільки відповідачем вчинялися дії щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 р., а правомірність прийняття відповідачем рішення № 344/20-40-04-05-16 від 20.09.2023 р. не підлягає перевірці в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином,суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 14, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329, 370, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 р. по справі № 520/3703/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 04.12.2023 року