Постанова

від 04.12.2023 по справі 420/6975/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/6975/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Танасогло Т.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 року у справі №420/6975/23 за позовом Приватного підприємства «ХЕРСОНКАРА» до Митниці в Херсонській області, Автономній республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення

У С Т А Н О В И В:

03 квітня 2023 року Приватне підприємство «ХЕРСОНКАРА» (далі позивач, Підприємство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Митниці в Херсонській області, Автономній республіці Крим і м. Севастополі про коригування митної вартості товарів №UA508040/2022/000024/2 від 21.02.2022 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємство вказувало, що визначення відповідачем митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, за резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу, а не за основним (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються), як було здійснено позивачем, суперечить вимогам Митного кодексу України.

Як стверджує Підприємство, декларантом надано до митного органу всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та в підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 07 серпня 2023 року прийнято рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства «ХЕРСОНКАРА» задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про коригування митної вартості товарів від 21 лютого 2022 року за №UA508040/2022/000024/2 щодо збільшення митної вартості товарів, імпортованих Приватним підприємством «ХЕРСОНКАРА».

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи, дійшов висновку, що Підприємством подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, та як наслідок, відсутність у митного органу підстав для застосування при митному оформленні імпортованого позивачем товару іншого (резервного) методу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Митницею в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги скаржник обґрунтовує тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а суд попередньої інстанції у свою чергу не надав оцінку даній обставині та не прийняв відповідне процесуальне рішення щодо поновлення такого строку.

Більше того, за результатами проведеної перевірки документів, які надані позивачем до митного органу разом з митною декларацією, відповідачем правомірно скориговано митну вартість товарів за резервним методом у зв`язку із не підтвердженням Підприємством правильності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), зокрема, її транспортної складової (документів про вартість перевезення), а також відсутністю, поданих до митного оформлення, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування.

Позивач Приватне підприємство «ХЕРСОНКАРА» не скористалося своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, яке у відповідності до вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Зокрема, як установлено судом першої інстанції та з`ясовано судовою колегією, 08 вересня 2020 року між Підприємством (як покупцем) та Компанією «LANGFANG YIDA GARDENING PLASTIC PRODUCTS CO., LTD», Китай (як продавцем) укладено Контракт №20082020, за умовами якого Компанія зобов`язалась своєчасно виготовляти та продавати крапельну стрічку (далі - товар), а позивач оплатити та прийняти товар згідно до Інвойсів, що є невід`ємною частиною цього контракту.(а.с.42, 43,49,52,60)

За умовами Контракту №20082020 від 08 вересня 2020 року, Приватне підприємство «ХЕРСОНКАРА» придбаває товар на умовах FOB порт Тяньцзинь (Китай) у відповідності до правил "Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів в редакції 2000 року Інкотермс-2000 (п. 2.1 контракту №20082020).

08.09.2020 року між Приватним підприємством «ХЕРСОНКАРА» та компанією «LANGFANG YIDA GARDENING PLASTIC PRODUCTS CO., LTD», укладено Додаткову угоду до вказаного вище контракту, якою скорегована назва продавця. В подальшому назва компанії продавця - «LANGFANG YIDA GARDENING PLASTIC PRODUCT CO., LTD».(а.с.50)

Також, 27.08.2021 року між Приватним підприємством «ХЕРСОНКАРА» та компанією «LANGFANG YIDA GARDENING PLASTIC PRODUCT CO., LTD», укладено Додаткову угоду до контракту, за якою сторони дійшли згоди внести коригування до пункту 2.1 контракту:

«Постачання товарів здійснюється та базис ціни товару встановлюється на умовах, FOB-порт Тяньцзінь (Китай), FOB-порт Ксінганг (Китай) відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" у редакції 2000 року - Інкотермс-2000.

При цьому, сторони дійшли згоди внести коригування до розділу 5 контракту:

«Продавець зобов`язується постачати товар у порт Тяньцзінь (Китай), порт Ксінганг (Китай) на основі цього контракту, згідно з Інвойсами».(а.с.53)

На виконання умов вище означеного Контракту, у лютому 2022 року Приватним підприємством «ХЕРСОНКАРА» імпортовано на митну територію України товари.

Для проведення митного оформлення товарів, поставлених за Контрактом №20082020 від 08 вересня 2020 року, 21 лютого 2022 року декларантом (ПП «ХЕРСОНКАРА») подано до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі електронну вантажну митну декларацію за №UA508040/2022/001138.(а.с.46)

При митному оформленні товар задекларований позивачем як:

«Поліетиленові шланги гнучкі (крапельна стрічка) з вбудованими крапле випусками (жорсткими емітерами), не армовані, не сполучені з іншими матеріалами, не обладнані фітингами, у рулонах на картонній бабіні, обмотані поліетиленовою плівкою 840 рулонів».

Згідно із графою 43 митної декларації №UA508040/2022/001138 від 21 лютого 2022 року декларантом зазначено метод визначення митної вартості «основний» за ціною договору 22024,80 доларів США (без урахування вартості перевезення поза митною територією України в сумі 209 324,00 грн.)

Умови поставки (графа 20 митної декларації № UA508040/2022/001138 від 21 лютого 2022 року) FOB-порт Ксінганг (Китай).

Окрім цього, згідно із зазначеної митної декларації, декларантом (ПП «ХЕРСОНКАРА») задекларовано окремою складовою вартості імпортованих товарів витрати на транспортування вище вказаних товарів поза митною територією України (морський фрахт) з порту відправлення Ксінганг (Китай) до митного кордону України (порт Одеса) в контейнері 1*40 HQ TRHU5590589 згідно до коносамента №ME0821113523 в загальній сумі 209 324 грн.

При поданні митної декларації №UA508040/2022/001138 від 21 лютого 2022 року декларантом надано Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, зокрема:

- Зовнішньоекономічний контракт №20082020 від 20 серпня 2020 року з Додатковими угодами №1 та №2, укладені із нерезидентом - компанією «LANGFANG YIDA GARDENING PLASTIC PRODUCT CO., LTD», Китай;

- Інвойс №YDR210813 від 27 серпня 2021 року;

- Пакувальний лист до Інвойсу №YDR210813 від 27 серпня 2021 року;

- Коносамент №ME0821113523;

- Платіжне доручення в іноземній валюті №210831/COR/79417 від 31.08.2021 року на суму 22 024,80 дол. США з повної оплати товарів згідно до Контракту та Інвойсу;

- Довідку про вартість перевезення, рахунок на оплату вартості перевезення №6853 від 14.01.2022 року, Договір на транспортно-експедиторське обслуговування №08-25/А від 25.08.2021 року, Платіжне доручення №265 від 17.01.2022 року про оплату вартості перевезення.

За наслідками дослідження документів та відомостей, які подані декларантом для здійснення митного оформлення товару, Митницею в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі повідомлено Приватне підприємство «ХЕРСОНКАРА» про те, що:

«Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митним органом установлено, що заявлену декларантом митну вартість товару, відповідно до частини 6 статті 54 МКУ, не може бути визнано у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, умовам наведеним у главі 9 Митного кодексу України, згідно до частини 2 статті 58 цього кодексу.

Більше того, під час митного оформлення з`ясовано, що заявлену декларантом митну вартість товару, відповідно до частини 6 статті 54 МКУ, не може бути визнано у зв`язку неподання декларантом документів згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Кодексу, а саме:

- такі складові митної вартості, як фактурна вартість та витрати на транспортування, достовірно документально не підтверджено;

- надані до митного оформлення документи не містять відомостей стосовно вартості перевезення (фрахту) безпосереднім перевізником товару, наведеним у коносаменті (Shenzhen Makeazy IntL Logistics CO LTD).

Крім цього, серед документів наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості відсутня інформація про те, що товар не страхувався покупцем, яке у свою чергу може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару. Страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, в митницю не надано.

Разом з цим, фактурна вартість товару «поліетиленові шланги» походженням з Китаю становить 1,07 дол. США/кг та є нижче, ніж вартість сировини (поліетилен) походженням з Північно-Східної Азії (NEA) станом на серпень 2021 року (дату виготовлення товару) (Інформація з огляду цін на полімери від 20.08.2021 року).

Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна гуртуватися на дійсній вартості товару. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

У зв`язку із зазначеним, декларанту повідомлено, що відповідно до частини третьої статті 53 МК України, Підприємству необхідно надати (за наявності) додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме:

1) якщо здійснювалося страхування, страхові документи; 2) банківські платіжні документи; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями 5) калькуляцію виробника відповідно до пункту 6 статті 53 Митного кодексу України.

21.02.2022 року Митницею в Херсонській області, Автономній республіці Крим і м. Севастополі прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA508040/2022/000024/2.(а.с.47)

У відповідності із вказаним рішенням, митну вартість товару, що імпортується, скориговано та визначено відповідачем із застосуванням резервного методу згідно до наявної у митному органі інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Як слідує зі змісту означеного рішення, враховуючи вимоги статті 64 МК України, відповідачем використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей товарів №1 митна декларація від 10.02.2022 року за №UAUA500070/2022/000671, а саме 2,17 дол. США/кг. (числове значення митної вартості становить 20580*2,17 дол. США/кг. = 44658,60 дол. США).

Водночас, лише 23.02.2022 року за №77 декларантом надано додаткові пояснення на вимогу митного органу, у яких Приватним підприємством «ХЕРСОНКАРА» вказано, зокрема, про таке:

1. До митного органу, у зв`язку з митним оформленням імпортованого товару, надано копії заявки на транспортне-експедиційне обслуговування №00002003 від 18.11.2021 року, платіжне доручення на оплату транспортних послуг №265 від 17.01.2022 року на загальну суму 249 660 грн. (сплата фрахту та транспортного експедиційних послуг згідно із рахунком №6853 від 14.01.2022 року на користь транспортного експедитора ТОВ «НьюВейв»), а також Договір на транспортно-експедиторське обслуговування №08-25/А від 25.08.2021 року.

2. Приватне підприємство «ХЕРСОНКАРА» ще раз письмово наголошує про відсутність здійснення страхування покупцем щодо імпортованого товару під час доставки товару до митної території України.(а.с.39)

У подальшому, уважаючи протиправним зазначене рішення про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Згідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, судова колегія зауважує про таке.

Верховний суд у постанові від 23.11.2023 року по справі №580/3881/20 вказав про те, що за правилами КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Тому суд, отримавши позов, зобов`язаний з`ясувати чи має місце порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів особи. У разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами встановлених строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду.

У випадку, коли суб`єктивне право, свободи або інтереси не порушені, а відтак і не підлягають судовому захисту, застосування строків звернення до суду є помилковим. Іншими словами, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення суб`єктивних прав, свобод та інтересів особи, що звернулась із позовом.

Апеляційний суд зазначає, що у справі, яка розглядається, суд попередньої інстанції дійшов висновку про порушення оскарженим рішенням прав та інтересів позивача та ухвалив рішення по суті заявлених вимог (про задоволення позовних вимог у повному обсязі).

Разом з цим, як слідує з матеріалів справи, у поданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву, відповідач, зокрема, наполягав на пропуску позивачем установленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку для звернення до суду з позовом.

Крім цього, разом з позовом позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням обґрунтування підстав для його поновлення.

Мотивами в обґрунтування такої заяви вказано те, що про порушення своїх прав позивач дізнався з дати ухвалення відповідачем оскаржуваного рішення, тобто 21 лютого 2022 року, а з позовом до суду звернувся 03.04.2023 року, тобто з пропуском строку на таке звернення.

Разом з цим, як стверджував позивач, що цей строк був пропущений у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 року. Зокрема, Підприємство зазначало, що до 24 лютого 2022 року фактичною адресою місцезнаходження позивача було місто Херсон. Внаслідок повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України, керівництво та працівники Приватного підприємства «ХЕРСОНКАРА» покинули окуповане місто Херсон. При евакуації з міста Херсон, у зв`язку з обстрілами міста та області з боку військ країни-агресора майже всі документи та майно позивача, у тому числі й частина комп`ютерної техніки залишились у місті Херсон з огляду на брак часу та обмеженого місця в транспортних засобах.

При цьому, документи, які стосувались поставки імпортованих позивачем товарів за зовнішньоекономічним контрактом №20082020 від 20 серпня 2020 року та щодо митного оформлення таких товарів, разом із іншою частиною документів та майном підприємства залишились в місті Херсон.

За таких обставин, позивач не мав можливості підгодовувати позовну заяву через відсутність доступу до необхідних документів. Більше того, починаючи з 01 березня 2022 року місто Херсон повністю окуповано військами країни-агресора, та як наслідок в`їзд на територію Херсонської області був закритий. Після звільнення Збройними Силами України міста Херсон 11 листопада 2022 року, в`їзд на територію міста став можливим. Водночас, незважаючи на звільнення міста Херсон, територія міста знаходиться під постійним обстрілом з боку військ російської федерації, у зв`язку з чим перебування у місті є небезпечним.

Як стверджував позивач, лише в березні 2023 року у керівництва Приватного підприємства «ХЕРСОНКАРА» з`явилась можливість повернутись до міста Херсон та отримати доступ до документів, які стосувались поставки імпортованих позивачем товарів за зовнішньоекономічним контрактом №20082020 від 20 серпня 2020 року та щодо митного оформлення таких товарів.

Відтак, враховуючи наведені вище обставини, під час розгляду цієї справи суд попередньої інстанції повинен був обов`язково вирішити питання про дотримання позивачем строку звернення до суду, встановити початок перебігу строку звернення до суду, та вразі пропуску такого строку, відповідно, дійти висновку щодо поважності/неповажності причин його пропуску.

Водночас, з матеріалів справи убачається, що на момент залишення позовної заяви Приватного підприємства «ХЕРСОНКАРА» без руху (ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 року), суд першої інстанції не виконав вимог процесуального закону в частині надання оцінки щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Натомість, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року відкрите провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Між тим, під час відкриття провадження у справі, суд першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до суду не розглянув по суті й питання щодо визнання поважності причин пропуску строку звернення до суду не вирішив.

Втім, не вирішено судом першої інстанції питання щодо дотримання строків звернення до суду і в судовому рішенні від 07.08.2023 року за результатом розгляду справи по суті заявлених вимог. В рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 року у справі №420/6975/23, суд попередньої інстанції лише зазначено про те, що пояснення позивача щодо звернення до суду з даним позовом саме 03 квітня 2023 року враховані судом при відкритті провадження у справі.

У свою чергу, в апеляційній скарзі наявні доводи митного органу щодо вказаних порушень судом першої інстанції норм процесуального права. Як наголошує скаржник, обставини щодо початку перебігу строку звернення до суду та його закінчення не установлені судом попередньої інстанції, а ухвала про відкриття провадження не містить висновків суду стосовно поважності пропуску такого строку та наявності підстав для його поновлення.

Відтак, колегія суддів уважає за необхідне надати оцінку обґрунтуванням, наведеним позивачем в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, з урахуванням заперечень митного органу, викладених у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі.

Слід зазначити, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій, а сам інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків

Згідно із частинами першою-другою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частинами першою-другою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно, вирішуючи питання дотримання строків звернення до суду з позовом суди повинні встановити початок перебігу цього строку, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Апеляційний суд вказує, що предметом спору у даній справі є рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA508040/2022/000024/2 від 21.02.2022 року. З урахуванням дати прийняття спірного рішення, початок перебігу строку звернення до суду з відповідним позовом почався 22.02.2023 року.

За таких обставин, установлений частиною 2 статті 122 КАС України строк звернення до суду сплив 21 серпня 2022 року, що не заперечується позивачем.

Разом з цим, на виконання вимог процесуального закону, під час подання позовної заяви позивачем подано відповідну заяву, у якій останній просив визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду та поновити його з підстав наведених у такій заяві.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із:

- тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Колегія суддів наголошує, що у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 року на всій території Україні введено воєнний стан, дію якого наразі продовжено на теперішній час.

У разі, якщо особа посилається на такі обставини, у суду виникає обов`язок надати їм належну правову оцінку з наведенням належного мотивування прийнятності чи неприйнятності таких доводів, виходячи з доказів, наданих на їх підтвердження.

Дослідження змісту заяви, наданої під час звернення із відповідним позовом, доводить, що позивач чітко та послідовно вказав обставини, які, за його позицією, унеможливили своєчасне звернення до суду. Такими обставинами Підприємство уважало введення на всій території України воєнного стану, місце місцезнаходження заявника, проведення на відповідній території бойових дій, що у свою чергу перешкоджало у реалізації своєчасного звернення до суду.

При цьому, позивач вказував, що лише у березні 2023 року у керівництва Приватного підприємства «ХЕРСОНКАРА» з`явилась можливість повернутись до міста Херсон та отримати доступ до документів стосовно поставки імпортованих товарів за зовнішньоекономічним контрактом №20082020 від 20 серпня 2020 року та щодо митного оформлення таких товарів.

Наведене у сукупності дає підстави стверджувати, що позивач в силу зазначених вище обставин не зміг вчасно реалізувати своє право на звернення до суду, а наведені ним обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать про поважність причин пропуску такого строку.

Крім того, за позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Беручи до уваги запровадження воєнного стану на всі території України, з метою забезпечення реалізації права скаржника на доступ до правосуддя, судова колегія уважає, що у даному випадку відсутні підстави для залишення позову без розгляду, у зв`язку з чим відхиляє доводи митного органу щодо пропуску позивачем строку звернення до суду без поважних причин.

Стосовно доводів апеляційної скарги митного органу щодо висновків суду першої інстанції по суті спору, апеляційний суд вказує про таке.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із пунктами 23 та 24 частини першої статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно до приписів статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Положеннями частин 1 статті 51, статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Як установлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний:

заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частинами першою, другою статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно із частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України установлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наявних в матеріалах справи доказів убачається, що митну вартість імпортованого товару, яка вказана у митній декларації, декларантом визначено за основним методом (за ціною контракту №20082020 від 08 вересня 2020 року).

Апеляційним судом установлено, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивача митної вартості імпортованого в Україну товару поставлено під сумнів правильність визначення його митної вартості.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) Митного кодексу України слідує, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при установлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів, а також установлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судовою колегією з`ясовано, що підставами для здійснення відповідачем спірних коригувань митної вартості товарів слугували наступні обставини:

1) такі складові митної вартості, як фактурна вартість та витрати на транспортування, достовірно документально не підтверджено;

2) надані до митного оформлення документи не містять відомостей стосовно вартості перевезення (фрахту) безпосереднім перевізником товару, наведеним у коносаменті (Shenzhen Makeazy IntL Logistics CO LTD);

3) серед документів наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості відсутня інформація проте, що товар не страхувався покупцем, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару. Страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, в митницю не надано.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, яка підлягала сплаті Підприємством на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно із вимогами частин 4, 5 статті 58 МК України.

У свою чергу, судом першої інстанції належним чином надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам та обґрунтовано відхилено доводи митного органу про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду попередньої інстанції, що наявні в матеріалах справи документи містять достатньо інформації, яка дозволяє ідентифікувати приналежність цих документів до оспорюваної поставки товарів.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Стосовно посилань відповідача на невідповідність документів, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, судова колегія вказує, що поставка товару за контрактом здійснювалась на умовах FOB порт Ксінганг (Китай).

Відповідно до правил Інкотермс 2000 термін FOB означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту завантаження, тобто з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Цей термін зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Як правильно установлено окружним адміністративним судом, що ТОВ «НьюВейв» здійснювало поставку товару поза митною територією України (морський фрахт) з порту відправлення Ксинганг (Китай) до митного кордону України (порт Одеса) в контейнері 1*40`HQ TRHU5590589 згідно до Коносамента №ME0821113523.

Транспортно-експедиційні витрати склали 209 324,00 грн., а страхування вантажу не здійснювалось, що підтверджується Договором на транспортно експедиторське обслуговування №08-25/А від 25.08.2021 року, заявкою №00002003 від 18.11.2021 року до нього.

Також, як зазначив суд першої інстанції, Підприємством при митному оформленні на підтвердження митної вартості товару за основним методом разом з митною декларацією надано довідку про транспортно-експедиційні витрати від 14.01.2022 року та рахунок на оплату №6853 від 14.01.2022 року, в якому містились відомості про вартість транспортних витрат за доставку товару до кордону України, посилання на зазначений вище Договір та контейнер, за перевезення якого сплачується фрахт, які залишено поза увагою відповідачем, як і не спростовано останнім можливості врахування наведеної в них інформації для підтвердження транспортної складової митної вартості.(а.с.44)

Так, в довідці про транспортно-експедиційні витрати від 14.01.2022 року ТОВ «НьюВейв» зазначило, що витрати на транспортування імпортованих товарів поза митною територією України (морський фрахт) з порту відправлення Ксінганг (Китай) до митного кордону України (порт Одеса) в контейнері 1*40 HQ TRHU5590589 згідно до коносамента №ME0821113523 складають 209 324 грн., а страхування вантажу не здійснювалось.(а.с.48)

Судова колегія апеляційного суду зауважує, що вказані товаросупровідні документи (зокрема, Договір на транспортно експедиторське обслуговування №08-25/А від 25.08.2021 року, Довідка про транспортно-експедиційні витрати від 14.01.2022 року та ін.) були надані відповідачу, відтак, митний орган мав можливість установити вищевказані обставини.

При цьому, митний орган ані під час митного оформлення, ані під час проведення консультацій з декларантом не зазначав про невідповідність довідки про транспортно-експедиційні, не висловлював незгоди із її змістом.

Крім того, позивачем під час митного оформлення товару в підтвердження відомостей про вартість перевезення оцінюваних товарів відповідачу надано платіжне доручення про оплату вартості перевезення від 17.01.2022 року за №265 на загальну суму 249 660,00 грн., що містить посилання на зазначений вище рахунок на оплату №6853 від 14.01.2022 року.(а.с.40)

Установлені вище обставини повністю спростовують доводи апеляційної скарги митного органу щодо не підтвердженням Підприємством правильності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), зокрема, її транспортної складової (документів про вартість перевезення), а також відсутністю, поданих до митного оформлення, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування.

Що ж стосується посилань на факт спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів, то з цього приводу необхідно зазначити таке.

Так, використання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками з метою виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи безпосередньо передбачено, зокрема, Главою 52 Митного кодексу України та «Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю» (затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 року №684, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 року за №1021/27466).

Дійсно, наявність у такій автоматизованій системі інформації про іншу, ніж визначена декларантом, митну вартість товару, є підставою для сумніву у правильності заявленої митної вартості.

Разом з цим, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару порівняно з митною вартістю іншого аналогічного або ідентичного товару, не може розцінюватись як заниження Підприємством митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Згідно до вимог п.2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів» (затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року), посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. 59, 60, 64 Митного кодексу України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Так, судовою колегією за результатами дослідження спірного рішення митного органу з`ясовано, що митну вартість товарів визначено за другорядним методом резервним. Рівень митної вартості визначено згідно до рівня митної вартості у максимально наближений час до митного оформлення товарів на підставі інформації, наявної у митному органі, а саме:

- товар №1 за митною декларацією від 10.02.2022 року за №UAUA500070/2022/000671 на рівні 2,17 дол. США/кг. (числове значення митної вартості становить 20580*2,17 дол. США/кг. = 44658,60 дол. США).

У відповідності до приписів статті 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно із положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Однак, як слідує з наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем до суду першої та апеляційної інстанцій не надано митну декларацію від 10.02.2022 року за №UAUA500070/2022/000671 в підтвердження правомірності зроблених коригувань на обсяг партії товару, задекларованого позивачем.

Разом з цим, за сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі № 815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, які обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

У свою чергу, автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

За таких обставин, оскаржуване рішення митного органу є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Натомість, митним органом не доведено правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об`єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування резервного методу визначення митної вартості товарів.

Окрім того, відповідачем не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, які у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв`язку з чим недотримано передбаченого статтею 57 МК України порядку визначення митної вартості товару.

Доводи ж апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом попередньої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі митним органом не доведена, що, в свою чергу, також унеможливлює задоволення апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 року у справі №420/6975/23 за позовом Приватного підприємства «ХЕРСОНКАРА» до Митниці в Херсонській області, Автономній республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Т.М. Танасогло А.В. Крусян