Постанова

від 05.12.2023 по справі 420/23550/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/23550/23

Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А. І.

Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою військової академії (м. Одеса) на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року по справі за позовом Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, -

В С Т А Н О В И Л А :

Військова академія (м. Одеса) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 18665,35 грн.

Отримавши вказану позовну заяву, Одеський окружний адміністративний суд встановив, що її подано без дотримання вимог ст. ст. 122, 123, ч. 6 ст. 161 КАС України, у зв`язку із чим прийняв ухвалу від 12.09.2023 року, якою вказаний позов залишено без руху та позивачу наданий термін для усунення недоліків шляхом надання позивачем до Одеського окружного адміністративного суду доказів сплати судового збору за подання позовної заяви, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з наданням відповідних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску у 10-денний строк з дня отримання ухвали.

На виконання ухвали суду від 12.09.2023 року представником позивача надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду та платіжну інструкцію про оплату судового збору.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.102023р. визнав неповажними обставини, зазначені представником позивача у заяві для поновлення строку звернення до суду.

Позовну заяву Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Військова академія (м. Одеса) подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить ухвалу скасувати та дану адміністративну справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження та розгляду адміністративного позову по суті заявлених позовних вимог

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що позивачем було подано до суду першої інстанції клопотання, в якому обґрунтовано, розгорнуто роз`яснено питання застосування процесуального законодавства при розгляді даної категорії справ, заявлено вимогу суду клопотання про поновлення пропущеного (на думку Одеського окружного адміністративного суду) строку. Скаржник зауважує, що у відповідності до норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, право на звернення до суду позивача у цій категорії справ виникає лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодовувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови. Станом на дату відрахування відповідача з навчання та виключення зі списків особового складу відповідача дійсно було оголошено суму відшкодування за час навчання в академії, з якою останній погодився для добровільного погашення. Водночас, між позивачем та відповідачем не було визначено строків відшкодування заборгованості (графіку погашення, дати до якої повинно бути сплачено всю суму боргу за навчання). Тому, на думку скаржника, у суб`єкта владних повноважень (Військової академії (м. Одеса)) право на звернення до суду із цим позовом про стягнення грошових коштів могло бути реалізовано лише після закінчення десятиденного строку (що вказаний у направленому листі відповідачу) для добровільного відшкодування витрат на навчання відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі приписів ст. ст. 311, 312 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив встановлений законом строк для подання цього позову до суду. При цьому вказав, що позивачем належним чином не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних обставин, що зумовили поважність пропуску встановленого законом строку звернення до суду.

Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 року №160-IX, особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Згідно з вимогами ст.10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Положеннями ст.12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» передбачено, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Колегія суддів звертає увагу, що у цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку зі звільненням відповідача з публічної служби (з військової служби) та виникненням у нього зобов`язання щодо відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у закладі вищої освіти.

За усталеною практикою Верхового Суду (згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16, постанов Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 22 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.001042, від 29 липня 2020 року у справі № 460/582/19, від 19 жовтня 2020 року у справі № 1.380.2019.004149, від 10 лютого 2021 року у справі № 380/5952/20, від 28 квітня 2022 року у справі № 420/9196/20) спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних із утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому, до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Враховуючи наведене, є вірним висновок суду першої інстанції, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ч.5 ст. 122 КАС України, тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 07.09.2023 року.

В свою чергу, згідно наказу та довідки-розрахунку ОСОБА_1 ознайомився із розрахунком 02.11.2018 року та зобов`язався добровільно відшкодувати витрати на утримання в академії (з розрахунком згоден).

Отже, відлік строку звернення до суду із даними вимогами розпочався саме після видання наказу від 02.11.2018 року №81-РС та сплинув через місяць після указаної дати.

Однак даний позов до Одеського окружного адміністративного суду було подано Військовою академією (м. Одеса) по спливу 5 років.

Триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Колегія суддів оцінює критично посилання скаржника на те, що починаючи з 02.11.2018 року до дня складання вимоги-пропозиції про порядок та строки відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у ВНЗ, позивач чекав добровільної сплати відповідачем відповідних коштів з огляду на вищевикладене.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що формування вимоги-пропозиції від від 07.08.2023 року Військовою академією, тобто через п`ять років після відрахування курсанта та невиконання останнім обов`язку добровільного відшкодування витрат на навчання, взятого ним шляхом підписання довідки-розрахунку від 02.11.2018 року, не утворює підстави для перебігу строку на звернення до суду із даними вимогами. Інакших підхід би свідчив про абсолютну руйнацію принципу правової визначеності, що суперечить засадам адміністративного судочинства.

Наведеними Військовою частиною (м. Одеса) доводами у клопотанні поданому на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення позову без руху, так само і у апеляційній скарзі, загалом позивач намагається виправдати свою тривалу пасивну поведінку щодо здійснення відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у ВНЗ, право на що у Військової академії (м. Одеса) виникло ще з 2018р., водночас не доводить поважності причин пропуску тривалого строку для звернення до суду з цим позовом.

Колегія суддів зазначає, що ані у наказах про відрахування, зняття з усіх видів грошового забезпечення та виключення зі списків особового складу, ані у довідці розрахунку не вказано, який саме термін наданий для погашення заборгованості.

Разом з цим, оскільки наведеним вище підтверджується, що при виключенні відповідача зі списків особового складу Військової академії йому було повідомлено про необхідність відшкодування суми витрат на його навчання та її розміру, колегія суддів приходить висновку, що саме з цієї дати у позивача почався перебіг строку на реалізацію свого права на звернення до суду з позовом про стягнення вказаних витрат у судовому порядку.

Зі змісту конкретних обставин, хронології та послідовності дій позивача не вбачається підстав для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом. Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не знайдено.

Відтак, суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку про те, що даний позов подано із суттєвим (тривалим 5років) пропущенням строку на звернення до суду, встановленого ч.5 ст. 122 КАС України, і матеріали справи не містять доказів в обґрунтування поважності причин, які об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на судовий захист.

Отже, доводи та заперечення позивача у справі не спростовують висновків суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку для звернення до суду з цим позовом, на правильність висновків апеляційного суду не впливають.

Колегія суддів також вважає за доцільне врахувати, що поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Підсумовуючи усе наведене вище у сукупності, оскільки, даний позов Військовою академією (м. Одеса) подано з пропуском встановленого ст.122 КАС України строку, при цьому поважності причин пропуску такого строку позивачем не доведено, суд першої інстанції обґрунтовано застосував передбачені ч.2 ст. 123 КАС України наслідки у вигляді повернення позовної заяви позивачу.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Військової академії (м. Одеса) залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 05 грудня 2023 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова