Постанова

від 05.12.2023 по справі 540/3992/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 540/3992/21

Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаШляхтицького О.І.,

суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі № 540/3992/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАР ЛОГІСТИК» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонської області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2021 року представник ТОВ «ІНСТАР ЛОГІСТИК» звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Південного управління Укртрансбезпеки Херсонська область від 15.06.2021 №218351 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАР ЛОГІСТИК» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8 500 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.04.2021 посадовими особами відповідача стосовно позивача складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №275782. На підставі Акту Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Херсонська область винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №218351, якою на позивача накладено адміністративно-господарський штраф.

23.09.2021 за вх. № 19627/21 та 13.04.2023 за вх. № ЕП/12678/23 від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, виявлено порушення: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових обмежень від 5% до 10% при перевезенні вантажів. Перевищення склало 5,59%., а саме навантаження на строєну вісь складає 23,23 т., при дозволених 22.00 т., що перевищує норму на 5,59 % - без наявності відповідного дозволу, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена вимогами абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). Листом Позивача було запрошено на розгляд справи. Позивач не з`явився на розгляд справи, тому Заступником начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонська область, було розглянуто акт № 275782 без участі Позивача та винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15 червня 2021 року № 218351 саме на перевізника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТАР ЛОГІСТИК», а тому було додержано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення по відношенню до Позивача та винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу згідно з додатком 5.

18.04.2023 від представника позивача до суду першої інстанції надійшла відповідь на відзив в якій представник підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рух справи.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАР ЛОГІСТИК» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонська область про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно Розпорядження Голови Верховного Суду від 18.03.2022 № 11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)» територіальна підсудність справ Херсонського окружного адміністративного суду визначена за Одеським окружним адміністративним судом.

21.03.2023 справа № 540/3992/21 за результатами автоматизованого розподілу була передана для розгляду судді Одеського окружного адміністративного суду Бутенку А.В.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 було прийнято позовну заяву до провадження та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 25.05.2023 у справі № 540/3992/21 адміністративний позов ТОВ «ІНСТАР ЛОГІСТИК» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонської області, про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу задовольнив.

Визнав протиправною та скасував постанову Південного управління Укртрансбезпеки Херсонська область від 15.06.2021 № 218351 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТАР ЛОГІСТИК" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8 500 грн.

Стягнув з Державної служби України з безпеки на транспорті на ТОВ «ІНСТАР ЛОГІСТИК» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Державної служби України з безпеки на транспорті подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що під час перевірки виявлено перевищення транспортним засобом позивача встановлених законодавством габаритно-вагових обмежень від 5% до 10% при перевезенні вантажів. Перевищення склало 5,59%.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції, 30.04.2021 о 17 год. 52 хв. працівниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонської області на 263 км + 674 м автомобільної дороги М-18 проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля позивача DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За результатами перевірки 30.04.2021 посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонської області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 275782.

Згідно з довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 045739 від 30.04.2021 та актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 027139 від 30.04.2021 встановлено, що повна маса транспортного засобу складає 39,840 тонн., навантаження на осі: 7,230; 9,470; 8,160; 8,010; 6,970 тонн.

Відповідно до Акту №275782 від 30.04.2021, відповідачем встановлено порушення, відповідальність за яке передбачене абз.14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

26.05.2021 заступником начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на адресу ТОВ "ІНСТАР ЛОГІСТИК" направлено повідомлення про розгляд справи про порушення.

Повідомлення отримане представником ТОВ "ІНСТАР ЛОГІСТИК" 11.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

15.06.2021 Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Херсонської області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №218351 від 15.06.2021, якою на ТОВ "ІНСТАР ЛОГІСТИК" накладено штраф у розмірі 8500,00 грн. за порушення вимог абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

29.06.2021 представник ТОВ "ІНСТАР ЛОГІСТИК" оскаржив постанову від 15.06.2021 № 218351 до Державної служби України з безпеки на транспорті.

Листом від 14.07.2021 Державна служба України з безпеки на транспорті повідомила про залишення скарги без задоволення, а постанови від 15.06.2021 № 218351 без змін.

Не погоджуючись із спірною постановою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні обчислення встановлених за результатом проведеної перевірки показників перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, судом встановлено, що згідно з довідкою №045739 від 30.04.2021 визначено п`ять осей транспортного засобу, з яких згідно схеми типу транспортного засобу осі №3, №4 та №5 є строєними, фактичне загальне навантаження на такі осі становить 23,14 т., що перевищує нормативно допустиме навантаження у 22,00 т.

При цьому, як зазначив суд, для застосування штрафу у розмірі, визначеному абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III, показники навантаження на строєні осі у тонах мають сягати від 24,2 т. до 26,4 т., тобто перевищення має становити від 2,2 т. до 4,4 т.

Водночас, перевищення зафіксовано у розмірі 1,14 т., що становить 5%, що вважається допустимою нормою відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про необґрунтованість та протиправність винесеної Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Херсонської області постанови від 15.06.2021 року №218351 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що у порушення приписів п. 18 Порядку №879, п. 6 Порядку №422 посадові особи, які склали акт № 275782 від 30.04.2021 за результатами зважування не надали первинні докази вчинення порушення:

- квитанцію (талон) зважування, роздрукований на спеціальному пристрою, безпосередньо приєднаному до вагів, на яких зважено транспортний засіб;

- довідку на підтвердження перевищення вагових параметрів транспортного засобу, передбачену п. 18 Порядку № 879;

- акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, передбачений п. 6 Порядку №422.

Також суд вказав, що відповідно до положень п. 21, 24 Порядку № 879 у разі виявлення перевищення вагових параметрів вантажу, подальший рух транспортного засобу позивача, був би можливим лише за одночасного виконання наступних трьох умов:

- здійснення оплати за проїзд великогабаритного транспорту;

- поділу та перевантаження вантажу на декілька транспортних засобів;

- повторного здійснення габаритно-вагового контролю.

Заборону подальшого руху транспортним засобом з перевищенням вагових параметрів встановлено й п. 2.42 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306.

Проте, як зазначив суд, одразу після зважування, особа, яка здійснювала зважування, повернула водію посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та дозволила безперешкодно рухатися далі, без перевантаження транспортного засобу, повторного зважування транспортного засобу, яке належить позивачу, без сплати за проїзд, яка здійснюється у разі перевищення вагових параметрів, вказаних у п.п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» до великовагових та великогабаритних транспортних засобів відносяться транспортні засоби вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

В позовній заяві представник позивача зазначає, що розрахунки перевантаження на вісь відповідачем здійсненні без урахування величини похибки у 2%, яка встановлено п. 4 Правил № 30

Відповідно до п. 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Положеннями п. 4 Правил № 30 встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Таким чином, законодавством чітко встановлено, що перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху в межах 2% не потребує оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Колегією суддів з матеріалів справи, що згідно з довідкою № 045739 від 30.04.2021 визначено п`ять осей транспортного засобу, з яких згідно схеми типу транспортного засобу осі №3, №4 та №5 є строєними, фактичне загальне навантаження на такі осі становить 23,14 т., тобто таким, що перевищує нормативно допустиме навантаження у 22,00 т на 1,14 т, що складає 5,59%.

Відтак, оскільки вагові параметри транспортного засобу позивача із урахуванням результатів їх зважування відповідачем перевищують нормативні більше, ніж на 2 відсотки, що також не заперечується та не спростовується позивачем, то такий транспортний засіб вважається великоваговим та мав здійснювати рух автомобільними дорогами на підставі дозволу.

Відповідно до абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена правова норма не містить посилань на будь-яку величину похибки, як помилково вважає позивач, прямо вказує на наслідки перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, та не передбачає інакшого трактування.

Окрім того, з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що перевищення вагових параметрів на 2% в порівнянні з визначеними в пункті 22.5 Правил дорожнього руху є саме понаднормативним перевищенням, а не допустимим відхиленням у перевищенні вагових параметрів, як помилково зазначає позивач в позові. Проте таке перевищення не несе таких наслідків для перевізника як обов`язок оформити відповідний дозвіл та внести плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Відповідно до встановлених у справі обставин, у відсотковому співвідношенні перевищення навантаження на строєну вісь транспортного засобу позивача порівняно з нормативно допустимим становило 5.59%.

Таким чином, відповідач правомірно застосував до позивача санкцію, передбачену абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді штрафу у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, для застосування штрафу у розмірі, визначеному у абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, показники навантаження на строєні осі у тонах мають сягати від 24, 2 т. до 26,4 т., тобто перевищення має становити від 2,2 т. до 4,4 т.

Проте, вказані висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки, відповідно до абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, показники навантаження на строєні осі, у тонах мають сягати від 23,1 т до 24,2 т, тобто перевищення має становити від 1,1 т до 2,2 т.

Натомість, судом першої інстанції помилково наведено числові значення, які відповідають значенням викладеним в абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III та складають 10% та 20% від нормативно допустимого навантаження на строєні осі 22 т.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у порушення приписів п. 18 Порядку №879, п. 6 Порядку № 422 посадові особи, які склали акт № 275782 від 30.04.2021 за результатами зважування не надали первинні докази вчинення порушення: квитанцію (талон) зважування, роздрукований на спеціальному пристрою, безпосередньо приєднаному до вагів, на яких зважено транспортний засіб; довідку на підтвердження перевищення вагових параметрів транспортного засобу, передбачену п. 18 Порядку № 879; акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, передбачений п. 6 Порядку №422.

Також суд вказав, що відповідно до положень п. 21, 24 Порядку № 879 у разі виявлення перевищення вагових параметрів вантажу, подальший рух транспортного засобу позивача, був би можливим лише за одночасного виконання наступних трьох умов: здійснення оплати за проїзд великогабаритного транспорту; поділу та перевантаження вантажу на декілька транспортних засобів; повторного здійснення габаритно-вагового контролю.

Заборону подальшого руху транспортним засобом з перевищенням вагових параметрів встановлено й п. 2.42 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306.

Проте, як зазначив суд першої інстанції, одразу після зважування, особа, яка здійснювала зважування, повернула водію посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та дозволила безперешкодно рухатися далі, без перевантаження транспортного засобу, повторного зважування транспортного засобу, яке належить позивачу, без сплати за проїзд, яка здійснюється у разі перевищення вагових параметрів, вказаних у п. п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306.

Оцінюючи вказані висновки суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що наведені порушення відповідачем процедури зважування та допуску транспортного засобу до руху автомобільними дорогами є формальним та не спростовує перевищення транспортним засобом позивача нормативно встановлених вагових параметрів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що водій транспортного засобу позивача був ознайомлений з результатами вагового контролю, що підтверджується підписом останнього в акті перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 02713 від 30.04.2021 (а.с. 31 зворот).

Окрім того, позивач був повідомлений про розгляд справи відповідачем та, у випадку відсутності в нього інформації про інкриміноване правопорушення, не був позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи та надати відповідні заперечення. Однак, докази звернень позивача про ознайомлення з матеріалами справи, як і докази звернення позивача до відповідача з запереченнями в матеріалах справи відсутні.

Принагідно, колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 по справі № 400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов`язку виконувати або дотримуватися законодавства.

При цьому, на відміну від надмірного формалізму, застосування судами підходу до вирішення спору, що ґрунтується на засадах, визначених статтею 2 КАС України, передбачає: 1) винесення судового рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), керуючись верховенством права (справедливістю); забезпечення мотивованості судового рішення шляхом оцінки: причин, які призвели до процедурних порушень; наслідків, до яких призвели ці процедурні порушення; можливості безпосередньо у судовому процесі усунути (нейтралізувати) ці процедурні порушення; добросовісності/недобросовісності суб`єкта, який допустив процедурні порушення; 3) застосування трискладового тесту вирішення публічно правового спору (передбачає, що суд, приймаючи рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), перевіряє його на відповідність (несуперечність) принципам національної безпеки, суспільного інтересу, ефективності захисту порушеного права особи).

У вказаній постанові Верховний Суд при визначення підходів до відмежування формалізму від надмірного формалізму, зокрема, наголосив на тому, що якщо є доступ до суду, «правопорушник» доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення.

Водночас, наявні в матеріалах справи докази не спростовують вчинення правопорушення, яке інкриміновано позивачу.

З огляду на викладене, на думку колегії суддів, є помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАР ЛОГІСТИК» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонської області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу слід відмовити.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі № 540/3992/21 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі № 540/3992/21 скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАР ЛОГІСТИК» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонської області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк