Постанова

від 05.12.2023 по справі 640/34030/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/34030/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Єгорової Н.М.,

Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альба» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альба» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та нечинними окремих частин нормативно-правового акта,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Альба» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та нечинними окремих частин нормативно-правового акта.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альба» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі по тексту - ПРРЕЕ або Правила), які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Позивач, не погоджуючись із підпунктом 2 пункту 8.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає визнанню його нечинним, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.1.2 глави 1.2 розділу І ПРРЕЕ необлікована електрична енергія - обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом в електромережі, що належать іншим власникам електричних мереж, але не врахований розрахунковими засобами комерційного обліку або врахований неправильно.

Визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення цих Правил, регулюється розділом 8.4 ПРРЕЕ.

Підпунктом 2 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ передбачено, що визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі акта про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами, у разі виявлення таких порушень, як пошкодження або відсутність пломб з відбитками тавр оператора системи чи інших заінтересованих сторін, установлених на засобах (вузлах) вимірювальної техніки в місцях, указаних в акті про пломбування, складеному в порядку, визначеному Кодексом комерційного обліку, або в іншому документі, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження засобів вимірювальної техніки та установлених пломб (крім пломб, установлених на кріпленнях кожуха лічильника електричної енергії).

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що вона не встановлює ні переліку санкцій, ні відповідальності, ні розрахунку збитків за відповідні порушення, а регулює порядок визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, за наявності встановлених порушень.

У свою чергу, нарахування споживачу вартості необлікованої електричної енергії є вартістю переданого оператором обсягу електричної енергії споживачу, який не врахований засобами обліку, а не санкцією за порушення законодавства у сфері регулювання ринку електричної енергії.

Отже, доводи позивача відносно того, що спірний пункт постанови встановлює склад правопорушення та відповідальність за нього, змінює умови стягнення збитків на користь оператора ринку, є безпідставними.

Враховуючи викладене, підпункт 2 пункт 8.4.2 ПРРЕЕ прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Відтак, зміст позову зводиться фактично до незгоди позивача, як споживача електричної енергії, із донарахуванням обсягів необлікованої електричної енергії.

Пунктом 8.2.7 глави 8.2 розділу VIII ПРРЕЕ передбачено, що спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акта про порушення та/або визначенні обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, вирішуються Регулятором, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики відповідно до компетенції, енергетичним омбудсменом та/або судом.

Таким чином, у разі незгоди споживача з висновком про безоблікове споживання електричної енергії та відмови від сплати вартості необлікованої електричної енергії, підтвердження/спростування такого факту здійснюється у судовому порядку.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що за результатами оскарження TOB «Альба» рішення комісії Центрального РЕМ ПрАТ «Львівобленерго» з розгляду актів про порушення, оформленого протоколом №034956-а, постановою від 14 липня 2021 року у справі №914/2001/20 Західний апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні позову.

У свою чергу, питання щодо визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії не є предметом цього спору.

Разом з цим, судом першої інстанції вірно зазначено, що у межах спірних правовідносин відсутній факт порушеного права позивача, як необхідна умова для задоволення позову.

Так, завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина перша статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, з наведених процесуальних норм випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Дослідивши зміст позовної заяви та наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, тобто не довів, що внаслідок прийняття підпункту 2 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ порушено чи обмежено його права.

Таким чином, за наслідком розгляду даного спору, дослідивши матеріали справи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альба» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Єгорова Н.М.

Сорочко Є.О.