Ухвала

від 05.12.2023 по справі 140/1568/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 грудня 2023 року

м. Київ

справа №140/1568/23

адміністративне провадження №К/990/31882/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглядаючи в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №140/1568/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ ОІЛ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним розпорядження та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року (суддя Волдінер Ф.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року (головуючий суддя - Улицький В.З., судді: Кузьмич С.М., Матковська З.М.),

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ ОІЛ» (далі - позивач, ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило (матеріали оскарження а.с.1-4):

- визнати протиправним та скасувати розпорядження №1195/03-20-09-03-15 від 30 листопада 2021 року про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним;

- зобов`язати відповідача видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та поновити інформацію (внести відомості) до вказаного реєстру про ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за №03030314202100006.

20 лютого 2023 року ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» подало заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі (матеріали оскарження а.с.6-17).

В обґрунтування вимог вказаної заяви позивач вказував на очевидність ознак протиправності оскаржуваного розпорядження, що полягає в тому, що до 01 січня 2022 року суб`єкти господарювання могли отримувати ліцензію, зокрема на право роздрібної торгівлі пальним, без подання акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об`єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 01 січня 2014 року. Це передбачено нормою статті 18 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР). У підтвердження своєї позиції заявник також навів посилання на постанову Верховного Суду від 22 липня 2021 року (справа №640/19955/19).

Крім того, ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» вказувало на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У підтвердження таких доводів позивач зазначив, що 26 березня 2022 року ГУ ДПС у м. Києві провело фактичну перевірку за адресою: м.Київ, вул. Філатова, буд.10А, кв.2/25 , за наслідками якої складено акт від 26 травня 2022 року №12232/Ж5/26-15-09-02/42022634. На підставі висновків вказаного акта податковим органом 27 червня 2022 року було прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення №00121230902, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 500000 грн за зберігання пального без ліцензії. Заявник зазначив, що отримавши 06 грудня 2021 року оскаржуване розпорядження, він був позбавлений можливості реалізувати наявні у нього залишки пального чи передати їх на зберігання іншим суб`єктам господарювання, за що і був притягнутий до відповідальності.

Заявник також зазначив, що наслідком анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним є припинення господарської діяльності підприємства, неможливість сплати податків, заробітної і орендної плати. Відтак ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність до моменту перевірки правомірності оскаржуваного розпорядження в судовому порядку.

Поряд з цим заявник зауважив, що внаслідок введення в Україні воєнного стану та знищення великої кількості нафтобаз у роздрібних торговців пальним була відсутня можливість у період з березня по червень 2022 року придбати пальне та здійснювати господарську діяльність. Відтак, позивач з 24 лютого 2022 року не вів господарську діяльність, а працівникам були надані відпустки без збереження заробітної плати. З цих же підстав було прийнято рішення про відтермінування підготовки позову. Після часткової стабілізації ситуації у західних регіонах країни позивач прийняв рішення про відновлення роботи підприємства і на початку липня 2022 року було змінено місцезнаходження підприємства на м. Львів, вул. Городоцька, 359.

Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 22 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року задовольнив заяву позивача і зупинив дію розпорядження ГУ ДПС №1195/03-20-09-03-15 від 30 листопада 2023 року про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ», реєстраційний номер ліцензії 03030314202100006, місце роздрібної торгівлі: Україна, Волинська область, Іваничівський р-н, с. Осмиловичі, вул. Львівська, 25 (матеріали оскарження а.с.31-33).

Ухвала суду першої інстанції вмотивована тим, що повне зупинення господарської діяльності з продажу пального, що зумовлене анулюванням відповідної ліцензії, має вкрай негативні наслідки для позивача як суб`єкта господарювання, для подолання яких очевидно потрібно буде докласти значних зусиль у випадку задоволення позову. Такі негативні наслідки відобразяться на роботі підприємства в цілому, в тому числі, у формі втрати очікуваного прибутку від господарської діяльності, на зобов`язаннях позивача в частині збереження робочих місць та виплати заробітної плати найманим працівникам, а також на податкових зобов`язаннях позивача, оскільки обсяг виплачуваних підприємством податків напряму корелюється з фінансовими результатами господарської діяльності підприємства. В умовах воєнного стану та руйнування економіки України внаслідок прямої збройної агресії російської федерації особливе значення має збереження функціонування суб`єктів економічної системи, які забезпечують її існування як шляхом здійснення активної господарської діяльності та насичення коштами фінансової системи країни, так і виконанням податкових і соціальних зобов`язань. Крім того, пальне є товаром, який має істотну соціальну значущість, і вільний доступ до його придбання має істотне значення для збереження соціального благополуччя та спокою серед населення відповідного регіону. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірному випадку невжиття заходів забезпечення позову може нанести значно більше шкоди для різних учасників цивільних правовідносин, ніж ймовірне недотримання позивачем податкової дисципліни. Суд першої інстанції також зауважив, що небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті є не фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши в обґрунтування свого рішення, що позивач з 06 грудня 2021 року був позбавлений будь-якої можливості здійснювати господарську діяльність на належній йому АЗС (матеріали оскарження а.с.75-77).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів про забезпечення адміністративного позову, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій під час вирішення заяви позивача про забезпечення позову не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 березня 2019 року (справа №826/14951/18), від 28 жовтня 2020 року (справа №140/2474/20), від 04 серпня 2022 року (справа №420/21952/21). ГУ ДПС вказує, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування частини другої статті 150 КАС України. Зазначає, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат тощо. При цьому звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач не навів достатніх доказів в обґрунтування існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також неможливості їх захисту без вжиття заходів забезпечення позову.

Верховний Суд ухвалою від 27 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось, що не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду справи.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

Відповідно до частини другої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Вивчивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Такий висновок ґрунтується на наступному.

Ключовим питанням, яке підлягало вирішенню судами, було наявність/відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб, а саме шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, яке і є предметом позову у цій справі.

Правові підстави та процедура забезпечення позову унормовані главою 10 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Верховний Суд дотримується усталеної позиції, що заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У цій справі заявник мотивував свої вимоги тим, що, по-перше, очевидними є ознаки протиправності оспорюваного ним розпорядження, по-друге, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до оспорюваного розпорядження відповідач анулював попередньо видану позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним.

Забезпечуючи позов, суди попередніх інстанцій керувались тим, що невжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб істотно ускладнить ефективний захист прав та інтересів позивача, а саме право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, провадження якої неможливе за відсутності відповідної ліцензії.

Здійснюючи касаційний перегляд цієї справи, колегія суддів встановила, що Верховний Суд вже неодноразово вирішував питання щодо можливості забезпечення адміністративного позову у подібних правовідносинах. Водночас аналіз практики вирішення судовими палатами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідних заяв про забезпечення позову у спорах про визнання протиправним і скасування розпорядження про анулювання ліцензії, яка видана відповідно до вимог Закону №481/95-ВР, свідчить про те, що на сьогодні відсутній єдиний підхід у правозастосуванні статті 150 КАС України у контексті наявності правових підстав для зупинення дії оскаржуваного у таких справах рішення суб`єкта владних повноважень.

Так, переважною є позиція про можливість забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії, виданої відповідно до вимог Закону №481/95-ВР, оскільки таке анулювання позбавляє суб`єкта господарювання права на подальше здійснення господарської діяльності та може до ухвалення судом рішення по суті спору призвести до розриву господарських зв`язків, вивільнення працівників і, відповідно, утруднення або неможливості відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду. Така позиція висловлювалась колегіями суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах від 14 грудня 2021 року (справа №240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа №440/6755/21), від 13 липня 2022 року (справа №240/26736/21), від 21 грудня 2022 року (справа №160/11995/22), від 31 січня 2023 року (справа №140/8709/21), від 02 лютого 2023 року (справа №240/20976/21), від 22 березня 2023 року (справа №380/8301/22), від 06 квітня 2023 року (справа №300/4615/22), від 04 травня 2023 року (справа №380/12161/21), від 09 серпня 2023 року (справа №580/489/23), від 21 вересня 2023 року (справа №600/1531/23-а).

У цих справах настання несприятливих наслідків у межах підприємницької діяльності суб`єкта господарювання та можливе завдання шкоди розцінювалося як фактор, який зумовлював необхідність вжити заходів для запобігання ускладненню або унеможливленню ефективного захисту прав позивача.

В усіх перелічених вище справах Верховний Суд також висловлював позицію про те, що забезпечення позову у такий спосіб (зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії, яке є предметом судового розгляду) не є вирішенням спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Водночас слід зазначити, що у справах №240/26736/21, №380/8301/22, №140/8709/21, №580/489/23, №600/1531/23-а висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для забезпечення позову у цій категорії справ, погоджений Верховним Судом, ґрунтувався на дослідженні наданих заявником доказів, які свідчили про дійсний вплив обставини анулювання ліцензії на можливість подальшого провадження суб`єктом господарювання господарської діяльності (укладені з контрагентами договори, докази наявності трудових відносин тощо).

Зі змісту ж решти приведених вище справ слідує, що підставою для висновку Верховного Суду про задоволення заяв про забезпечення позову слугував сам по собі факт анулювання суб`єкту господарювання ліцензії, виданої відповідно до Закону №481/95-ВР, як такий, що неминуче матиме наслідком утруднення або неможливість здійснення чи відновлення господарської діяльності.

На противагу наведеним вище підходам у постанові від 10 жовтня 2023 року (справа №120/2284/23) колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не знайшла підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження, яким було анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним. Підставою для таких висновків слугувало те, що застосування заходів забезпечення позову з огляду на можливе завдання позивачу майнової шкоди та репутаційних втрат, інших негативних наслідків, зокрема у вигляді скорочення штату працівників чи їх звільнення, зменшення їм заробітної плати, не є співмірним з предметом спору. Поряд з цим підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акта суб`єкта владних повноважень особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

Своєю чергою у постанові від 04 серпня 2022 року (справа №420/21952/21) колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду визнала помилковим висновок судів попередніх інстанцій про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним. Суд касаційної інстанції у межах наведеної справи дійшов висновку, що заявник не довів та документально не підтвердив наявність обставин, які б вказували на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому доводи позивача, що анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним призводить до повної зупинки господарської діяльності підприємства, Суд відхилив з тих підстав, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат тощо.

Подібні висновки також були викладені колегією суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 жовтня 2023 року (справа №440/9568/22). Суд касаційної інстанції у зазначеній справі вказав, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду. При цьому Суд зауважив, що у межах справи №440/9568/22 позивач документально не підтвердив свої доводи про настання невідворотних наслідків для господарської діяльності (зокрема, щодо кількості працівників, наявності зобов`язань перед третіми особами, обґрунтованого розрахунку можливих фінансових збитків).

У постанові від 06 грудня 2022 року (справа №140/8745/21) колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій та ухвалила нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії на зберігання пального. Такий висновок суду касаційної інстанції був вмотивований тим, що вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб є фактично вирішенням справи по суті до постановлення у ній відповідного рішення.

Поряд з цим колегія суддів у цій справі також встановила, що неоднаковою є судова практика і у питанні вжиття додаткового заходу забезпечення позову шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень до вчинення певних дій.

Так, у постанові від 09 серпня 2023 року (справа №160/5482/23) Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про правомірність забезпечення адміністративного позову шляхом зобов`язання Державної податкової служби внести до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, інформацію щодо зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв. Такий спосіб забезпечення позову Суд визнав співрозмірним до позовних вимог та таким, що сприяє принципу процесуальної економії, який попереджує необхідність звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Подібний підхід було викладено також Верховним Судом у постановах від 27 липня 2023 року (справа №160/7346/23), від 08 червня 2023 року (справа №160/1140/23, провадження № К/990/18808/23).

На противагу означеному підходу у постанові від 28 листопада 2023 року (справа №160/7089/23) Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині забезпечення позову шляхом зобов`язання податкового органу видалити запис про анулювання ліцензії з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним до набрання законної сили рішенням суду. Підставою для ухвалення такого рішення слугувало те, що чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості застосовувати заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання вчинити певні дії. Крім того, в порушення вимог пункту 4 частини першої статті 152, частини шостої статті 154 КАС України ані заява про вжиття заходів забезпечення позову, ані ухвала апеляційного суду про її задоволення не містили будь-якого обґрунтування необхідності вжиття такого заходу забезпечення позову, який за своїм змістом є тотожним позовній вимозі, заявленій в позові.

Враховуючи наведену вище судову практику, що сформувалась серед різних судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду під час застосування статей 150, 151 КАС України, колегія суддів у цій справі вважає, що у зазначених справах Верховний Суд дійшов протилежних за змістом висновків щодо можливості/неможливості забезпечити позов у справах, де предметом судового розгляду є розпорядження про анулювання ліцензії, виданої в порядку Закону №481/95-ВР. Якщо узагальнити, відсутня єдина правозастосовча практика у цій категорії справ при вирішенні наступних питань:

1) чи є спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження суб`єкта владних повноважень про анулювання ліцензії, виданої на підставі Закону №481/95-ВР, таким, що вирішує спір по суті позовних вимог;

2) чи можуть у справі про скасування розпорядження органу Державної податкової служби України про анулювання ліцензії доводи про позбавлення суб`єкта господарювання можливості продовження ведення відповідного виду господарської діяльності та настання несприятливих наслідків (вивільнення працівників, розрив господарських зв`язків, зупинення діяльності тощо) створювати умови, які вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

3) якщо доводи суб`єкта господарювання про вплив рішення про анулювання ліцензії на його господарську діяльність мають враховуватись при застосуванні заходів забезпечення позову, чи повинна ступінь впливу оцінюватись та підтверджуватись належними та допустимими доказами або ж самого по собі факту анулювання відповідної ліцензії достатньо;

4) чи можливо забезпечити адміністративний позов про визнання протиправним та скасування розпорядження про анулювання ліцензії, виданої на підставі Закону №481/95-ВР, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень до вчинення певних дій.

Колегія суддів у цій справі зазначає, що однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Відхилення від сталої судової практики порушує принцип уніфікованого застосування закону, нівелює забезпечення єдності та послідовності судочинства.

З огляду на те, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми частини другої статті 150, статті 151 КАС України при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії, виданої на підставі Закону №481/95-ВР, очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання. Відтак, ця справа (№140/1568/23) підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Згідно зі статтею 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.

Керуючись статтями 346, 347 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Справу №140/1568/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ ОІЛ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним розпорядження та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року, - передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко