Ухвала

від 24.01.2024 по справі 140/1568/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 січня 2024 року

м. Київ

справа №140/1568/23

адміністративне провадження №К/990/31882/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Смоковича М.І., Мельник-Томенко Ж.М., Олендера І.Я., Загороднюка А.Г., Коваленко Н.В., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 140/1568/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ЕКСПЕРТ ОІЛ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним розпорядження та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області

на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 22.02.2023, постановлену судом у складі головуючого судді Волдінера Ф.А.

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді Улицького В.З., суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М.,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 06.02.2023 ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» звернулося до суду з позовом, у якому просило:

визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Волинській області від 30.11.2021 №1195/03-20-09-03-15 «Про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним»;

зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та поновити інформацію (внести відомості) до вказаного реєстру про ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за №03030314202100006.

2. 20.02.2023 ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Волинській області від 30.11.2021 №1195/03-20-09-03-15 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер ліцензії 03030314202100006, місце роздрібної торгівлі: Волинська область, Іваничівський район, с. Осмиловичі, вул. Львівська, 25.

3. В обґрунтування заяви про забезпечення позову ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» вказало на очевидність ознак протиправності оскаржуваного розпорядження, що полягає в тому, що до 01.01.2022 суб`єкти господарювання за правилами статті 18 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР) могли отримувати ліцензію, зокрема на право роздрібної торгівлі пальним, без подання акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об`єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 01.01.2014. У підтвердження своєї позиції заявник також навів посилання на постанову Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №640/19955/19.

Крім того, ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» вказувало на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У підтвердження таких доводів позивач зазначив, що 26.03.2022 Головне управління ДПС у м. Києві провело фактичну перевірку за адресою: м. Київ, вул. Філатова, буд.10А, кв.2/25 , за наслідками якої складено акт від 26.05.2022 №12232/Ж5/26-15-09-02/42022634, на підставі висновків якого податковим органом 27.06.2022 було прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення №00121230902, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 500 000,00 грн за зберігання пального без ліцензії. Заявник зазначив, що отримавши 06.12.2021 оскаржуване розпорядження, він був позбавлений можливості реалізувати наявні у нього залишки пального чи передати їх на зберігання іншим суб`єктам господарювання, за що і був притягнутий до відповідальності.

Заявник також зазначив, що наслідком анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним є припинення господарської діяльності підприємства, неможливість сплати податків, заробітної і орендної плати. Відтак ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність до моменту перевірки правомірності оскаржуваного розпорядження в судовому порядку.

Поряд з цим заявник зауважив, що внаслідок введення в Україні воєнного стану та знищення великої кількості нафтобаз у роздрібних торговців пальним була відсутня можливість у період з березня по червень 2022 року придбати пальне та здійснювати господарську діяльність. Відтак, позивач з 24.02.2022 не вів господарську діяльність, а працівникам були надані відпустки без збереження заробітної плати. З цих же підстав було прийнято рішення про відтермінування підготовки позову. Після часткової стабілізації ситуації у західних регіонах країни позивач прийняв рішення про відновлення роботи підприємства і на початку липня 2022 року було змінено місцезнаходження підприємства на м. Львів, вул. Городоцька, 359.

4. Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 22.02.2023, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023, задовольнив заяву позивача про забезпечення позову: зупинив дію розпорядження Головного управління ДПС у Волинській області від 30.11.2023 №1195/03-20-09-03-15 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ», реєстраційний номер ліцензії 03030314202100006, місце роздрібної торгівлі: Волинська область, Іваничівський район, с. Осмиловичі, вул. Львівська, 25.

5. 15.09.2023 Головне управління ДПС у Волинській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023, ухвалити нове судове рішення - про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

6. Верховний Суд ухвалою від 27.09.2023 поновив Головному управлінню ДПС у Волинській області строк на касаційне оскарження судових рішень; відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

7. Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2023 закінчено підготовчі дії та справу призначено до касаційного розгляду в письмовому провадженні на 05.12.2023.

8. Ухвалою від 05.12.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів, з огляду на те, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми частини другої статті 150, статті 151 КАС України при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії, виданої на підставі Закону №481/95-ВР, дійшов висновку про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики та відповідно до частини другої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирішив передати справу № 140/1568/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

9. Ухвалою судді Верховного Суду від 20.12.2023 справу призначено до розгляду об`єднаною палатою в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. У справі, яка розглядається суди встановили, що ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» зареєстровано як юридичну особу, одним з видів його діяльності є роздрібна торгівля пальним, яку підприємство здійснює через ряд АЗС (місця роздрібної торгівлі пальним), зокрема, через АЗС розташовану за адресою: Волинська область, Іваничівський район, с. Осмиловичі, вул. Львівська, 25.

ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» 29.03.2021 отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 03030314202100006 у вказаному місці продажу.

Разом із заявою про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним позивачем було надано відповідачу: платіжне доручення від 02.03.2021 № 740; договір оренди земельної ділянки №01022021/1; договір оренди нежитлового приміщення від 01.02.2021 № 01022021/2; витяг про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.11.2018 № 146001969; витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.11.2011 № 146005306; дозвіл Головного управління Держпраці у Київській області № 98.21.32; дозвіл Головного управління Держпраці у Київській області № 97.21.32.

Розпорядженням Головного управління ДПС у Волинській області від 30.11.2021 № 1195/03-20-09-03-15 «Про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним», за порушення вимог статті 15 Закону №481/95-ВР, було анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» №03030314202100006 за адресою: Волинська область, Іваничівський район, с. Осмиловичі, вул. Львівська, 25, автозаправочна станція.

У витягу з розпорядження від 30.11.2021 №17665/6/03-20-09-03-06 зазначено, що анулювання ліцензії здійснено у зв`язку з встановленням факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Позивач, отримав оспорюване розпорядження відповідача рекомендованим листом 06.12.2021.

Вважаючи таке розпорядження протиправним, ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» звернулось до суду із відповідним позовом та із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного розпорядження.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» про забезпечення адміністративного позову, виходив з наявності ознак, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: невжиття заходів забезпечення адміністративного позову в цьому випадку може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача та третіх осіб, що, враховуючи тимчасовий характер заходів забезпечення позову, може нанести значно більше шкоди для різних учасників цивільних правовідносин, особливо під час дії на території країни воєнного стану, ніж ймовірне недотримання позивачем податкової дисципліни, оскільки пальне є товаром, який має істотну соціальну значущість, і вільний доступ до його придбання має істотне значення для збереження соціального благополуччя та спокою серед населення відповідного регіону, а також через те, що негативні наслідки відобразяться на роботі підприємства в цілому, в тому числі, у формі втрати очікуваного прибутку від господарської діяльності, на зобов`язаннях позивача в частині збереження робочих місць та виплати заробітної плати найманим працівникам, а також на податкових зобов`язаннях позивача, оскільки обсяг виплачуваних підприємством податків напряму корелюється з фінансовими результатами господарської діяльності підприємств. Відтак, суд дійшов висновку про співмірність вимог заяви про забезпечення позову з обставинам справи, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

На переконання судів попередніх інстанцій, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення істотно ускладнює ефективний захист права позивача здійснювати самостійно без обмежень його господарську діяльність. Натомість, забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності як платника податку, дасть можливість позивачу до остаточного вирішення цього спору реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. В обґрунтування касаційної скарги Головне управління ДПС у Волинській області зазначило, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву позивача та вживаючи заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18, від 28.10.2020 у справі №140/2474/20, від 04.08.2022 у справі №420/21952/21.

Також Головне управління ДПС вказує, що вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування інституту забезпечення позову, регламентованого положеннями статті 150 КАС України, оскільки підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат тощо. При цьому, скаржник зазначає, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач не навів достатніх доказів в обґрунтування існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також неможливості їх захисту без вжиття заходів забезпечення позову.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та заслухавши доповідь судді-доповідача, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду цієї справи об`єднаною палатою з огляду на наступне.

14. Юрисдикцію, повноваження адміністративних судів та порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, який передбачає, що у визначених цим Кодексом випадках перегляд судових рішень судом касаційної інстанції здійснює, зокрема, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду (частина дев`ята статті 33 КАС України).

15. Стаття 346 КАС України закріплює підстави для передачі справи на розгляд об`єднаної палати. Зокрема, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати (частина друга статті 346 КАС України).

16. Порядок передачі справи на розгляд об`єднаної палати регламентує стаття 347 КАС України. Так, питання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати вирішує суд за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи більшістю від складу суду, що розглядає справу. Таке питання може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції, про що суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 КАС України.

17. Верховний Суд у складі колегії суддів, передаючи цю справу на розгляд об`єднаної палати, зазначив, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми частини другої статті 150, статті 151 КАС України при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії, виданої на підставі Закону №481/95-ВР, у зв`язку із чим ухвалою від 05.12.2023 вирішив передати справу № 140/1568/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики при вирішенні наступних питань:

1) чи є спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження суб`єкта владних повноважень про анулювання ліцензії, виданої на підставі Закону №481/95-ВР, таким, що вирішує спір по суті позовних вимог;

2) чи можуть у справі про скасування розпорядження органу Державної податкової служби України про анулювання ліцензії доводи про позбавлення суб`єкта господарювання можливості продовження ведення відповідного виду господарської діяльності та настання несприятливих наслідків (вивільнення працівників, розрив господарських зв`язків, зупинення діяльності тощо) створювати умови, які вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

3) якщо доводи суб`єкта господарювання про вплив рішення про анулювання ліцензії на його господарську діяльність мають враховуватись при застосуванні заходів забезпечення позову, чи повинна ступінь впливу оцінюватись та підтверджуватись належними та допустимими доказами, чи достатньо самого по собі факту анулювання відповідної ліцензії;

4) чи можливо забезпечити адміністративний позов про визнання протиправним та скасування розпорядження про анулювання ліцензії, виданої на підставі Закону №481/95-ВР, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень до вчинення певних дій.

18. Проте як свідчить зміст ухвали від 05.12.2023, порушуючи питання щодо передачі справи № 140/1568/23 на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, пославшись лише на зміст статі 347 КАС України, не вказала законодавчо визначену підставу для передачі справи на розгляд об`єднаної палати, а також не вказала від якого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, на її думку, необхідно відступити Верховному Суду, з посиланням на постанови, у яких його викладено, що відповідно до частини четвертої статті 347 КАС України є передумовою для передачі справи на розгляд об`єднаної палати.

19. Отже, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду вважає, що відсутність в ухвалі від 05.12.2023 мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у конкретній постанові Верховного Суду, який на думку колегії суддів, є помилковим, не створює підстав для прийняття до розгляду об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду справи № 140/1568/23.

20. До того ж, варто вказати на неможливість вирішення об`єднаною палатою окреслених колегією суддів наведених вище питань через те, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.

21. Щодо меж повноважень об`єднаної палати при ухваленні рішення про повернення справи на розгляд відповідної колегії.

22. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює право на справедливий суд: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

23. Вимога щодо того, що суд має бути «встановленим законом», є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві, наприклад пункт 1 статті 5 («відповідно до процедури, встановленої законом» та «законний» арешт або затримання), пункт 2 статті 8 («у відповідності з законом»), підпункти 2 статей 9, 10 та 11 («встановлені законом»), пункт 2 та пункт 4 статті 2 Протоколу № 4 («згідно із законом») та пункт 1 статті 4 Протоколу № 7 («відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави»).

24. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях щодо формулювання «встановлений законом» робить висновки, що межі цієї вимоги є більш обмеженими, ніж вимога стосовно того, що суд має діяти відповідно до закону або шляхом, «передбаченим законом». Буквальне тлумачення цього вислову приводить до думки, що вимагається правова підстава для існування та організації суду, включно із визначенням питань, які підпадають під юрисдикцію суду.

25. Цей термін не можна розуміти у тому сенсі, що суд для того, щоб уважатись встановленим законом, має також дотримуватись всіх вимог, передбачених національним законодавством, щодо здійснення його функцій. Якщо б існувала така концепція, не було б жодного сенсу виокремлювати пункт 1 статті 6 щодо цього питання з-поміж інших статей.

26. Об`єднана палата повторює, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

27. У межах досліджуваного питання, за статтею 6 Конвенції, для того, щоб визначити, чи має об`єднана палата «повну юрисдикцію» або забезпечує «достатність перегляду» для досягнення завдань своєї процесуальної діяльності, остання керується основними засадами щодо справедливого розгляду і вирішення адміністративних справ, якими є принципи адміністративного судочинства, закріплені у Конституції України, Конвенції та інших міжнародних договорах, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, Кодексі адміністративного судочинства України, враховує такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, зміст спору, встановлені судом фактичні обставини, включаючи бажані та дійсні підстави для необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.

28. Передача справи на розгляд об`єднаної палати за відсутності підстав, зазначених у статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (суд, який розглядає справу у складі колегії суддів передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного суду у складі колегії з іншої палати), та з порушенням порядку передачі, зазначених у статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України (суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу) призводить до перевищення повноважень об`єднаної палати, а саме положень Кодексу адміністративного судочинства України, які регулюють діяльність останньої (стаття 33 Кодексу адміністративного судочинства України), а тому остання не може вважатися «судом, встановленим законом» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції відносно цього судового провадження.

29. У цьому контексті варто наголосити на тому, що під час застосування загальних засад адміністративного судочинства суттєве значення для встановлення точного та повного змісту принципів адміністративного судочинства має практика Європейського суду з прав людини, у рішеннях якого систематично розкривається суть та призначення універсальних засад судочинства.

30. Право на справедливий судовий розгляд (право на належну судову процедуру), що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49). Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його «цивільних прав та обов`язків». Таким чином, у статті 6 представлено «право на суд», разом із «правом на доступ до суду», тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (Golder v. the United Kingdom (Голдер проти Сполученого Королівства), § 36). «Право на суд» та право на доступ не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v. Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v. France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).

31. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»). Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону (Oleksandr Volkov v. Ukraine) від 09.01.2013, заява № 21722/11).

32. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява № 18357/91, пункт 40).

33. Звертаючись до принципу юридичної визначеності в контексті практики Європейського суду, об`єднана палата приділяє увагу питанню поваги до остаточних судових рішень, у розумінні вимоги, що остаточне судове рішення не має ставитись під сумнів за відсутності обставин суттєвого та неспростовного характеру, які це можуть виправдати. Адже за результатом безпідставного провадження, об`єднана палата по суті може нівелювати результат завершеного судового провадження, а саме зроблений правовий висновок щодо застосування норми права.

34. Отже, не маючи повноважень на здійснення судочинства в цьому провадженні, об`єднана палата діятиме всупереч чітким процесуальним нормам, що не відповідало б принципу юридичної визначеності та обов`язковості (остаточності) рішень та спричинило б порушення статті 6 Конвенції.

35. Об`єднана палата враховує, що стаття 347 КАС України не містить положень саме як діяти об`єднаній палаті у випадку встановлення порушення порядку передачі справи на її розгляд. Однак при застосуванні таких повноважень як повернення справи відповідній колегії суддів для розгляду, об`єднана палата враховує, що Європейський суд з прав людини визнає, що найвищий судовий орган, уповноважений тлумачити закон, може ухвалювати рішення, яке не було чітко визначене законом. У випадку такого застосування закону суд повинен надати чіткі й вірогідні підстави для такого виняткового відступу від застосування своїх визначених повноважень (рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Sokurenko and Strygun v. Ukraine) від 20.07.2006, заяви № 29458/04 та № 29465/04, рішення у справі «ХуліоВоуЖиберт та Ель Хогар і ля Мода проти Іспанії» (JulioBouGibertandElHogar Y LaModa J. A. Х. А. v. Spain) (ухв.), заява № 14929/02, 13.05.2003, «ТОВ «Базальт-Імпекс» проти України» (Bazalt Impeks, TOV v. Ukraine, заява № 39051/07) від 01.12.2011).

36. Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що останній не має розглядати помилки фактів або права, допущені національними судами, до тої міри, поки вони не становили втручання у права або свободи, які захищаються Конвенцією (рішення у справі «Schenk v.Switzerland», від 12.07.1988, пункт 45; рішення у справі «Streletz, Kessler and Krenz v. Germany», №№ 34044/96, 35532/97 та 44801/98, пункт 49). Більше того, застосування та тлумачення національного законодавства - це функція національних органів, особливо судів (рішення у справі «Kopp v. Switzerland» від 25.03.1998, пункт 59).

37. Відтак, вищевказані критерії застосування об`єднаною палатою принципів адміністративного судочинства з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини є достатніми поясненнями для відсутності підстав здійснення провадження в цій справі об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду.

38. З огляду на зазначене, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що справа підлягає поверненню відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 14, 33, 248, 256, 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 140/1568/23 за касаційної скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023 у справі № 140/1568/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ ОІЛ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним розпорядження та зобов`язання вчинити дії - повернути відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

головуючий суддя: А.І. Рибачук судді: М.І. Смокович Ж.М. Мельник-Томенко І.Я. Олендер А.Г. Загороднюк Н.В. Коваленко Р.Ф. Ханова