Постанова
від 14.11.2023 по справі 2-90/11
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3772/23

Справа № 2-90/11

Головуючий у першій інстанції Семенов О. А.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Лупши В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Влана 2008», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах яких діє представник-адвокат Субботіна Людмила Валентинівна

на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 жовтня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , приватного підприємства «Агростар Ч», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛАНА 2008», ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності, стягнення грошових коштів, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , виконкому Чорноморської міської ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , треті особи: Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Одеській області, Центральна універсальна біржа «Запоріжжя», КП «Бюро технічної інвентаризації» про поділ спільного майна подружжя, визнання правочинів недійсними, визнання дій протиправними, звільнення та вилучення майна з володіння, усунення перешкод та стягнення грошових коштів, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування,

встановив:

У червні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним вище позовом, який згодом уточнила та остаточно просила:

1. Визнати загально набутим майном подружжя, майно, яке придбано у шлюбі:

- двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 143,7 кв.м, житловою площею 86,5 кв. м;

- двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 36.1 кв.м;

- земельну ділянку площею 0,0171 га, що розташована по

АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку площею 0,015 га, що розташована по АДРЕСА_4 , загальною вартістю 244440 грн;

- легковий автомобіль «BMW 525 TDS», номерний знак НОМЕР_1 ;

- легковий автомобіль «LEXUS RX330», номерний знак НОМЕР_2 ;

- майно, що належить ПП «Агростар Ч», розташоване на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, 7-ий кілометр траси Одеса-Рені, а саме:

- земельну ділянку площею 5,3757 га,

- земельну ділянку 1,5537 га,

- земельну ділянку площею 1 га,

- земельну ділянку площею 0,1627 га,

- цілісниймайновий комплекс колишнього військового містечка № НОМЕР_3 , що складається з будівлі КПП площею 40,20 кв. м, будівлі казарми - літ. «Б» площею 680,10 кв. м, будівлі складу - літ. «В», площею 99,30 кв. м, будівлі гаражу - літ. «Г», площею 139,20 кв. м, будівлі вбиральні - літ «Д», площею 13,90 кв. м, будівлі для техніки - літ «Е», площею 163,20 кв. м, будівлі вентильної - літ. «ГЖ», площею 11,50 кв. м, а усього загальною площею 1147,40 кв. м;

- частину нежитлових будівель, розташованих по АДРЕСА_5 .

2. Визнати за нею право власності на 1/2 частину нерухомого майна, що належить ОСОБА_5 , є загально набутим майном подружжя і знаходиться у спільній власності:

- двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 143,7 житловою площею 86,5 кв. м;

- двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 36.1 кв. м;

- земельну ділянку площею 0,0171 га, що розташована по

АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку площею 0,015 га, що розташована по АДРЕСА_4 , загальною вартістю 244440 грн;

- легковий автомобіль «LEXUS RX330», номерний знак НОМЕР_2 .

3. Визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право власності на частину нерухомого майна, припинивши право власності ОСОБА_5 на частину:

- двокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 143,7 житловою площею 86,5 кв. м;

- двокімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 36.1 кв. м;

- земельну ділянку площею 0,0171 га, що розташована по

АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку площею 0,015 га, що розташована по

АДРЕСА_4 , загальною вартістю 244440,00 грн;

- легковий автомобіль «LEXUS RX330», номерний знак НОМЕР_2 .

4. Визнати за нею право власності на частину майна ПП «Агростар Ч», розташованого на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, 7-ий кілометр траси Одеса-Рені, що є загально набутим майном подружжя а саме:

- земельну ділянку, площею 5,3757 га,

- земельну ділянку, 1,5537 га,

- земельну ділянку, площею 1 га,

- земельну ділянку, площею 0,1627 га,

- цілісниймайновий комплекс колишнього військового містечка № НОМЕР_3 , що складається з будівлі КПП площею 40,20 кв. м, будівлі казарми - літ. «Б» площею 680,10 кв. м, будівлі складу - літ. «В», площею 99,30 кв. м, будівлі гаражу - літ. «Г», площею 139.20 кв. м, будівлі вбиральні - літ «Д», площею 13,90 кв. м, будівлі для техніки - літ «Е», площею 163,20 кв. м, будівлі вентильної - літ. «ГЖ», площею 11,50 кв. м, а усього загальною площею 1147,40 кв. м.

5. Встановитифактзнищення ОСОБА_5 спільного майна подружжя, а саме частининежитлових будівель, розташованих по

АДРЕСА_5 .

6. Стягнути з ОСОБА_5 на її користь грошову компенсацію відповідну вартості частки, що належить їй у розмірі частини нежитлових будівель, розташованих по АДРЕСА_5 .

7. Стягнути з ОСОБА_5 на її користь:

- частку прибутку ПП «Агростар Ч» за період з 17 серпня 2005 року по дату ухвалення судового рішення;

- частку доходів ПП «Агростар Ч» з 19 березня 2008 року по дату ухвалення судового рішення (т.19, а.с.37-42).

Позовні вимоги ОСОБА_5 обґрунтовувала тим, що з 03 березня 2000 року перебувала з ОСОБА_5 у шлюбі, який розірвано рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 03 квітня 2008 року. Під час шлюбу сторонами набуто майно, що є їх спільною сумісною власністю.

Водночас позивачка зазначила, що майно, яке вона просить визнати об`єктом права особистої приватної власності нею набуте у статусі фізичної особи-підприємця, а саме: одноповерхова будівля павільйону АДРЕСА_6 загальною площею 19,80 кв.м.; будівля магазину по АДРЕСА_7 загальною площею 66,9 кв.м.; будівля магазину по АДРЕСА_3 загальною площею 20,7 кв.м.; одноповерхова будівля павільйону АДРЕСА_8 загальною площею 16,70 кв.м.; одноповерхова будівля павільйону АДРЕСА_8 загальною площею 18,20 кв.м.; одноповерхова будівля павільйону АДРЕСА_9 загальною площею 14,20 кв.м.

При цьому позивачка посилалася на висновки, викладені у цій справі в ухвалі ВССУ від 27 липня 2016 року, а саме те, що таке спірне майно нею використовується для здійснення підприємницької діяльності, а тому другий з подружжя має право вимоги (майнове право) щодо виплати сум у разі поділу майна між подружжям. Це майно при поділі між подружжям має включатися до спільної майнової маси і враховуватись при поділі. Визнання за кожним із подружжя права власності по частці на майно, яке належить приватному підприємцю та використовується для підприємницької діяльності, суперечить нормам матеріального права та порушує права підприємця й унеможливлює здійснення ним своєї підприємницької діяльності.

Окрім того, позивачка зазначала, що нею після розірвання шлюбу за кредитні грошові кошти придбано легковий автомобіль «Daewoo Matiz», а тому цей транспортний засіб не підлягає поділу між колишнім подружжям. Також за договором інвестування нею отримано будівлю магазину по АДРЕСА_10 , і це майно не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому також не підлягає поділу.

Позивачка також зазначала, що вантажний автомобіль «Volkswagen LT35» д.н.з. НОМЕР_4 відчужений нею на підставі виданої відповідачем довіреності, яка на момент здійснення повноважень щодо відчуження майна була дійсною і не скасована, повноваження за довіреністю виконані, цей транспортний засіб відчужений з волі ОСОБА_5 , а тому має бути виключений з переліку майна, що підлягає поділу між подружжям.

У вересні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом, який згодом уточнив та остаточно просив:

1. Визнати таким, що нажите в шлюбі ним і ОСОБА_1 , і таким, що належить на праві спільної сумісної власності колишнього подружжя в рівних частках наступне майно:

-вантажний малотоннажний автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» (1984 року випуску, кузов типу «фургон» № НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_6 ), вартістю 28 503,00 грн.;

- квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 67,7 кв. м, житловою - 40,4 кв. м, вартістю 584 300грн;

- легковий автомобіль «ВМW 525 ТDS» (1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_7 , двигун об`ємом 2500 кв. см.), вартістю 85051,00 грн;

- вантажний малотоннажний автомобіль «VOLKSWAGEN LT 35» (2000 року випуску, кузов № НОМЕР_8 , двигун № НОМЕР_9 ), вартістю 78 251,00 грн;

- двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 36,1 кв. м, вартістю 147 700,00 грн;

- набуті на ім`я ОСОБА_1 за рішенням виконкому Чорноморської міської ради №623 від 28 липня 2005 року 999/1000 частин та за договором купівлі-продажу від 19 серпня 2005 року 1/1000 частина нежитлової двоповерхової будівлі магазину з баром загальною площею 94,30 кв. м. за адресою: АДРЕСА_12 , вартістю 903000 грн;

- двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 143,70 кв. м, житловою площею 86,50 кв. м, вартістю 887800 грн;

- будівлю магазину, загальною площею 20,70 кв. м. в буд. АДРЕСА_13 , вартістю 212100 грн.

- одноповерхову будівлю павільйону

АДРЕСА_9 , загальною площею 14,10 кв. м, вартістю 144500 грн;

- одноповерхову будівля павільйону АДРЕСА_14 , загальною площею 19,80 кв. м, вартістю 202900грн;

- легковий автомобіль марки «LEXUS RX330» (2005 року випуску, кузов типу «універсал»№ НОМЕР_10 , двигун № НОМЕР_11 , об`ємом 3311 куб. см),вартістю 220846 грн;

- одноповерхову будівля павільйону АДРЕСА_15 , загальною площею 18,20 кв. м, вартістю 186500 грн;

- одноповерхову будівля павільйону АДРЕСА_8 , загальною площею 16,70 кв. м, вартістю 171100 грн;

- легковий автомобіль марки «DAEWOO MATIZ» (2007 року випуску, кузов типу «універсал» № НОМЕР_12 , двигун № НОМЕР_13 , об`ємом 786 куб. см),вартістю 39485 грн.;

- земельну ділянку, площею 0,0150 га в АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0013, вартістю 244440 грн;

- магазину за АДРЕСА_16 , загальною площею 66,9 кв. м, вартістю 683100 грн.

2.Виділити йому в натурі частину спільного майна на суму 2397551,00 грн., та припинити право спільної власності на це майно ОСОБА_1 , у тому числі на:

-легковий автомобіль «ВМW 525 ТDS» (1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , кузов №№ НОМЕР_7 , двигун об`ємом 2500 кв. см.), вартістю 85051 грн;

- двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 36,1 кв. м, вартістю 147700 грн;

-набуті на ім`я ОСОБА_1 за рішенням виконкому Чорноморської міської ради № 623 від 28 липня 2005 року 999/1000 частин та за договором купівлі-продажу від 19 серпня 2005 року 1/1000 частину нежитлової двоповерхової будівлі магазину з баром загальною площею 94,30 кв. м. за адресою: АДРЕСА_12 , вартістю 903000 грн;

- двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 143,70 кв. м, житловою площею 86,50 кв. м, вартістю 887800 грн;

- одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_14 , загальною площею 19,80 кв. м, вартістю 202900 грн;

- одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_15 , загальною площею 16,70 кв. м, вартістю 171100 грн.

3. Визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право власності нанежитлову двоповерхову будівлю магазину з баром загальною площею 94,30 кв. м. за адресою:

АДРЕСА_12 , визнавши за ним право власності не цей об`єкт.

4. Визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право власності надвокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 143,70 кв. м, житловою площею 86,50 кв. м., визнавши за ним право власності не цей об`єкт.

5. Визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право власності наодноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_14 , загальною площею

19,80 кв. м., визнавши за ним право власності не цей об`єкт.

6. Визнати ОСОБА_10 такою, що втратила право власності наодноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_15 , загальною площею 16,70 кв. м., визнавши за ним право власності не цей об`єкт.

7. Визнати недійснимДоговір купівлі - продажу транспортного засобу (номерного агрегату) вантажного малотоннажногоавтомобіля«VOLKSWAGEN LT 35» (2000 року випуску, кузов типу «фургон» № НОМЕР_14 , двигун № НОМЕР_9 ),ринкова вартість 80 068 грн, реєстраційний № НОМЕР_15 , укладений 18 березня 2008 року на Одеській філії «Біржа «Одеса» Центральної універсальної біржі (ЦУБ) «Запоріжжя».

8. Визнати протиправним та скасувати Свідоцтво про реєстрацію серії

НОМЕР_16 на транспортний засіб «VOLKSWAGEN LT 35» (2000 року випуску, кузов типу «фургон» № НОМЕР_14 , двигун № НОМЕР_9 ), номерний знак НОМЕР_4 .

9. Визнати недійсним договір від 15 березня 2008 року, за яким ОСОБА_1 передала право власності на легковий автомобіль марки «LEXUS RX330» (2005 року випуску, кузов типу «універсал» № НОМЕР_10 , двигун № НОМЕР_11 )

ОСОБА_7 та відповідну Довідку-рахунок № НОМЕР_17 від 15 березня 2008 року, видану ТОВ «Авто-Мотор-Сервіс-Т.-К.» на ім`я ОСОБА_7 на легковий автомобіль марки «LEXUS RX330» (2005 року випуску, кузов № НОМЕР_10 типу «універсал», двигун № НОМЕР_18 ).

10. Визнати протиправним та скасувати Свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_19 на легковий автомобіль марки «LEXUS RX330» (2005 року випуску, кузов типу «універсал» № НОМЕР_10 , двигун № НОМЕР_11 ), номерний знак НОМЕР_20 .

11. Визнати протиправним та скасувати Тимчасовий реєстраційний талон серії ДАО №794029 на автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» (1984 року випуску, синього кольору, номерний знак НОМЕР_21 , кузов типу фургон № НОМЕР_5 ,двигун № НОМЕР_6 ).

12. Визнати недійсним Договір дарування від 07 серпня 2009 року, за яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар одноповерхову будівлю торговельного павільйону, що знаходиться в

АДРЕСА_9 , загальною площею 14,10 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В., реєстровий №14.

13. Визнати недійсним Договір дарування від 07 серпня 2009 року, за яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар одноповерхову будівлю торговельного павільйону, що знаходиться в АДРЕСА_14 , загальною площею 19,80 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В., реєстровий №11.

14. Визнати недійсним Договір дарування від 07 серпня 2009 року, за яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар одноповерхову будівлю торговельного павільйону, що знаходиться в АДРЕСА_15 , загальною площею 18,2 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В., реєстровий №13.

15. Визнати недійсним Договір дарування від 07 серпня 2009 року, за яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар будівлю магазину, що знаходиться в АДРЕСА_15 , загальною площею 16,7 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В., реєстровий №12.

16. Визнати протиправним та скасувати рішення виконкому Чорноморської міської ради за № 15 від 26 січня 2006 року про видання суб`єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на будівлю магазину загальною площею 20,70 кв. м. за адресою АДРЕСА_17 .

17. Визнати протиправним та скасувати Свідоцтво про право власності від 9 лютого 2006 року № 2615, видане виконавчим комітетом Чорноморської міської ради про те, що об`єкт в цілому, розташований в АДРЕСА_17 - будівля магазину загальною площею 20,70 кв. м. належить суб`єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 .

18. Визнати протиправним та скасувати рішення виконкому Чорноморської міської ради за № 756 від 26.08.2005 року «Про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 » в частині зазначення того, що ОСОБА_1 власними коштами приймала участь у будівництві двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

19. Визнати такими, що порушують право спільної власності колишнього подружжя дії ОСОБА_1 щодо переоформлення на своє ім`я 28 квітня 2009 року зареєстрованого на ім`я ОСОБА_5 , вантажного малотоннажного автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» (1984 року випуску, кузов типу «фургон» № НОМЕР_22 , двигун № НОМЕР_6 ) на підставі рішення Іллічівського міського суду від 23 червня 2008 року, яке на той час вже було скасоване 13 квітня 2009 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області.

20. Примусово звільнити та передати йому, нежитлову двоповерхову будівлю магазину з баром загальною площею 94,30 кв. м. за адресою: АДРЕСА_12 ; одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_14 , загальною площею 19,80 кв. м; одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_15 , загальною площею 16,70 кв. м.

21. Визнати за ним право особистої власності на внесок до статутного Фонду Приватного підприємства «Агростар - Ч» розміром 1300000 грн.

22. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат (т.17 а.с. 217-231).

Позовні вимоги ОСОБА_5 обґрунтовував тим, що в період шлюбу ним та ОСОБА_1 спільно нажито майно, яким в більшості користується ОСОБА_1 , остання добровільно поділити майно не бажає, стверджує, що частина майна набута нею, як підприємцем, з цих підстав заперечує його право на майно.

Позивач також вказує, що 23 жовтня 2002 року на його ім`я було придбано і зареєстровано вантажний малотонажний автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», який без його згоди 28 квітня 2009 року ОСОБА_1 зареєструвала на своє ім`я, діючи на підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 23 червня 2008 року, яке на той час було скасоване ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2009 року.

У наведений вище спосіб, 11 серпня 2008 року ОСОБА_1 зареєструвала за собою право власності на квартиру АДРЕСА_18 , яка була придбана сторонами спільно 13 жовтня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу.

Також 27 грудня 2004 року колишнім подружжям придбано транспортним засіб «VOLKSWAGEN LT35», право власності на який зареєстровано за ним, проте цей транспортний засіб, без його згоди, ОСОБА_1 продала 18 березня 2008 року своєму брату ОСОБА_7 , скориставшись довіреністю, посвідченою 15 червня 2007 року. Оскільки вказаний автомобіль придбано і зареєстровано 27 грудня 2004 року на його ім`я у період шлюбу, то ОСОБА_5 вважав, що транспортний засіб є спільною сумісною власністю подружжя, а тому цей автомобіль не міг бути проданий ОСОБА_1 , без його письмової згоди, узгодження ціни, порядку розрахунку, тощо. Зауважував, що ним не подавалася заява до Центральної універсальної біржі «Запоріжжя» щодо його прийому до біржі. Крім того, акцентує увагу, що ним, як підприємцем не надавалася ОСОБА_1 довіреність, а тому вона не могла укладати правочини від його імені.

15 серпня 2005 року ним, як засновником, було затверджено статут Приватного підприємства «Агростар Ч» зі статним фондом 400 грн. Створення підприємства і внесок до статутного капіталу були здійснені ним за кошти, подаровані йому 04 травня 2005 року його матір`ю ОСОБА_11 . Перший внесок до статутного фонду ним здійснено 20 вересня 2006 року. Після розлучення, за рішенням від 26 червня 2008 року ним збільшено розмір статутного фонду підприємства до 800400 грн, за рішенням від 15 вересня 2008 року до 130000 грн. Зазначав, що увесь статутний фонд підприємства ним було сплачено за його особисті кошти.

На підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 06 вересня 2005 року, виконавчий комітет органу місцевого самоврядування посвідчив, що об`єкт в цілому, який розташований в АДРЕСА_19 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, однак це рішення не відповідає дійсності та є протиправним в частині зазначення того, що ОСОБА_1 власними коштами приймала участь у будівництві вказаної вище квартири, оскільки інвестування будівництва відбувалося за спільні кошти подружжя.

Також, на думку позивача ОСОБА_5 , не відповідають дійсності технічний паспорт, рішення виконкому, свідоцтво про власність, які стосуються будівлі магазину, розташованого АДРЕСА_17 (нова адреса АДРЕСА_20 ), в частині належності указаного об`єкту особисто суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 , оскільки це нерухоме майно було побудоване в період шлюбу у 2005 році за спільні кошти. Про зміст цього рішення виконкому органу місцевого самоврядування йому стало відомо лише у березні 2009 року.

02 лютого 2007 року на ім`я ОСОБА_1 придбано та зареєстровано легковий автомобіль марки «Lexus» RX330, який ОСОБА_1 без його згоди та усупереч його інтересам, перереєструвала вказаний транспортний засіб на користь свого двоюрідного брата ОСОБА_7

07 вересня 2009 року ОСОБА_1 без його згоди та усупереч його інтересам переоформила право власності на будівлю торговельного павільйону, розташованого в АДРЕСА_9 та будівлю торговельного павільйону, розташованого в АДРЕСА_14 , будівлю магазину, розташованого в АДРЕСА_15 уклавши договори дарування зі своєю матір`ю ОСОБА_4

01 жовтня 2008 року на підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 23 червня 2008 року, скасованого ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2009 року, ОСОБА_1 перереєструвала на своє ім`я земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , яка була придбана ним 12 вересня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу.

Крім того, ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , в якому з урахуванням позовної заяви в редакції, поданої до суду 22 березня 2017 року просив:

1. Визнати недійсним договір дарування від 30 грудня 2016 року ОСОБА_3 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_19 , загальною площею 143,7 кв. м, житловою площею 86,5 кв. м, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В., номер 2711.

2. Визнати недійсним договір дарування від 20 лютого 2017 року

ОСОБА_2 нежитлового приміщення будівлі магазину з баром за адресою:

АДРЕСА_12 , який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В., номер 814.

3. Визнати недійсним договір дарування від 20 лютого 2017 року ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:011:0012 площею 0,0092 га за адресою: АДРЕСА_12 , який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В. номер 813.

Ці вимоги обґрунтовував тим, що за час його перебування у шлюбі з

ОСОБА_1 , придбане ними майно, а саме: квартира за адресою:

АДРЕСА_19 та нежитлове приміщення будівля з магазину з баром за адресою: АДРЕСА_21 та земельна ділянка за цією ж адресою, були відчужені ОСОБА_1 за відсутності його згоди.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 23 червня 2008 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , за умовами якої

ОСОБА_1 виділено увласність зіспільного майнаподружжя:1/2частину кв. АДРЕСА_11 ;будівлю магазинуза адресою: АДРЕСА_6 ;1/1000частку будівлімагазину заадресою: АДРЕСА_7 ;будівлю магазинуза адресою: АДРЕСА_3 ;будівлю магазинуза адресою: АДРЕСА_21 ;будівлю магазинуза адресою: АДРЕСА_8 ;будівлю магазинуза адресою: АДРЕСА_8 ;будівлю магазинуза адресою: АДРЕСА_9 ;холодильну камеру«МАЕRКS»місткістю 20,00тн.Припинено за ОСОБА_5 право власностіна:1/2частину кв. АДРЕСА_11 ;земельну ділянкуплощею 0,015га АДРЕСА_4 ;автомобіль «VOLKSWAGENTRANSPPORTER»(шасі№ НОМЕР_22 ). Визнано за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частину кв. АДРЕСА_11 ; земельну ділянку площею 0,015 га АДРЕСА_4 ; автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPPORTER» (шасі № НОМЕР_22 ); виділено у власність зі спільного майна подружжя ОСОБА_5 : квартиру АДРЕСА_2 разом із земельною ділянкою площею 0,2 га; 1/2 частину буд. АДРЕСА_5 ; автомобіль «ВМW 525 ТDS» (номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_23 ); фонди приватного підприємства «Агростар Ч» (код ЄДРПОУ 33722249) включаючи земельні ділянки: площею 4,85 га (кадастровий номер 5121081400:01:002:0529), площею 5,3757 га (кадастровий номер 5121081400:01:002:0530), площею 1,5537 га (кадастровий номер 5121081400:01:002:0531), площею 1,00 га (кадастровий номер 5121081400:01:002:0532), площею 0,1627 га (кадастровий номер 5121081400:01:002:0230); цілісний майновий комплекс колишнього військового містечка № НОМЕР_3 , який складається з літ. «А» будівля КПП - 40,2 кв. м, літ. «Б» будівля казарми - 680,1 кв. м, літ. «В» будівля складу - 99,3 кв. м, літ. «Г» будівля гаражу - 139,2 кв. м, літ. «Д» будівля вбиральні - 13,9 кв. м, літ.»Е» будівля для техніки - 163,2 кв. м, літ. «Ж» будівля вентильної - 11,5 кв. м, які знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, 7-й кілометр траси Одеса-Рені; припинено за ОСОБА_1 право власності на кв. АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_5 право власності на кв. АДРЕСА_1 . (т.1 а.с. 117).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2009 року скасовано ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 23 червня 2008 року (т.1, а.с.154-155).

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 05 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано таким, що нажите в шлюбі ОСОБА_5 і ОСОБА_1 і належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя в рівних частках майно:

1. Вантажний малотоннажний автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» (1984 року випуску, з кузов типу «фургон» № НОМЕР_24 , двигун № НОМЕР_6 );

2. Квартиру АДРЕСА_11 загальною площею 67,7 кв. м, житловою - 40,4 кв. м;

3. Вантажний малотоннажний автомобіль «VOLKSWAGEN LT 35» (2000 року випуску, кузов № НОМЕР_8 , двигун № НОМЕР_9 );

4. Квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 36,1 кв. м;

5. Набуті на ім`я ОСОБА_1 за рішенням виконкому Іллічівської міської ради №623, від 28 липня 2005 року 999/1000 частин та за договором купівлі-продажу від 19 серпня 2005 року 1/1000 частина нежитлової двоповерхової будівлі магазину з баром загальною площею 94,30 кв. м. за адресою: АДРЕСА_21 ;

6. Квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 143,70 кв. м, житловою площею 86,50 кв. м;

7. Будівлю магазину в буд. АДРЕСА_3 , загальною площею 20,70 кв. м;

8. Одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_9 , загальною площею 14,10 кв. м;

9. Одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_6 , загальною площею 19,80 кв. м;

10. Одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_8 , загальною площею 18,20 кв. м;

11. Одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_8 , загальною площею 16,70 кв. м;

12. Магазин АДРЕСА_7 , загальною площею 66,9 кв. м;

13.Земельну ділянку площею 0,0150 га АДРЕСА_4 (кадастровий номер 5110136900:45:008:0013);

14. Легковий автомобіль марки «LEXUS RX330» (2005 року випуску, кузов типу «універсал» № НОМЕР_10 , двигун №ЗМZ0167440 об`ємом 3311 куб. см);

15. Легковий автомобіль марки «DAEWOO MATIZ» (2007 року випуску, кузов типу «універсал» № НОМЕР_12 , двигун № НОМЕР_13 об`ємом 786 куб. см).

Виділено ОСОБА_5 , в натурі 49/100 частину спільного майна:

1. Квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 36,1 кв. м;

2. Магазин з баром АДРЕСА_22 , загальною площею 94,3 кв. м;

3. Квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 143,7 кв. м, житловою площею 86,5 кв. м;

4. Одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_6 , загальною площею 19,8 кв. м;

5. Одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_8 , загальною площею 16,7 кв. м.

Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на:

1. Квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 36,1 кв. м;

2. Магазин з баром АДРЕСА_21 , загальною площею 94,3 кв. м;

3. Квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 143,7 кв. м, житловою площею 86,5 кв. м;

4. Одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_6 , загальною площею 19,8 кв. м;

5. Одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_8 , загальною площею 16,7 кв. м.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу вантажного малотоннажного автомобілю «VOLKSWAGEN LT 35» (2000 року випуску з кузовом типу «фургон» № НОМЕР_14 , двигуном № НОМЕР_9 ), реєстраційний № НОМЕР_15 , укладений 18 березня 2008 року на Одеській філії «Біржа «Одеса» Центральної універсальної біржі «Запоріжжя».

Скасовано свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_16 на транспортний засіб «VOLKSWAGEN LT 35» (2000 року випуску з кузовом типу «фургон» № НОМЕР_14 , двигуном № НОМЕР_9 ), номерний знак НОМЕР_4 .

Визнано недійсним договір від 15 березня 2008 року, за яким ОСОБА_1 передала право власності на легковий автомобіль марки «LEXUS RX330» (2005 року випуску з кузовом типу «універсал» № НОМЕР_10 , двигун № НОМЕР_11 ) ОСОБА_7 та Довідку-рахунок № НОМЕР_17 від 15 березня 2008 року, видану Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Мотор-Сервіс-Т.-К.» на ім`я ОСОБА_7 на легковий автомобіль марки «LEXUS RX330» (2005 року випуску з кузовом типу «універсал» № НОМЕР_10 , двигун № НОМЕР_11 ).

Скасовано тимчасовий реєстраційний талон серії ДАО №794029 на автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» (1984 року випуску синього кольору, номерний знак НОМЕР_21 , з кузовом типу «фургон» № НОМЕР_5 ).

Визнано недійсним договір дарування від 07 серпня 2009 року, за яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар одноповерхову будівлю торговельного павільйону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 14,10 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В., реєстровий №14.

Визнано недійсним договір дарування від 07 серпня 2009 року, за яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар одноповерхову будівлю торговельного павільйону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 19,80 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В., реєстровий №11.

Визнано недійсним договір дарування від 07 серпня 2009 року, за яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар одноповерхову будівлю торговельного павільйону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 18,2 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В., реєстровий №13.

Визнано недійсним договір дарування від 07 серпня 2009 року, за яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар будівлю магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 16,7 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В., реєстровий №12.

Скасовано рішення виконкому Іллічівської міської ради за №15 від 26 січня 2006 року в частині зазначення того, що свідоцтво про право власності на будівлю магазину, загальною площею 20,70 кв. м. за адресою: АДРЕСА_17 видане ОСОБА_1 , як суб`єкту підприємницької діяльності.

Скасовано свідоцтво про право власності від 09 лютого 2006 року №2615, видане виконавчим комітетом Іллічівської міської ради в частині того, що об`єкт в цілому, розташований в АДРЕСА_17 (будівля магазину загальною площею 20,70 кв. м.), - належить суб`єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 .

Скасовано рішення виконкому Іллічівської міської ради за №756 від 26 серпня 2005 року «про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 » в частині зазначення того, що ОСОБА_1 власними коштами приймала участь у будівництві двокімнатної кв. АДРЕСА_1 .

Вилучено з володіння ОСОБА_1 та передано ОСОБА_5 :

1. Нежитлову двоповерхову будівлю магазину з баром, загальною площею 94,30 кв. м. за адресою: АДРЕСА_12 ;

2. Одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_6 , загальною площею 19,80 кв. м;

3. Одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_8 , загальною площею 16,70 кв. м.

Визнано за ОСОБА_5 , право особистої власності на внесок до статутного Фонду Приватного підприємства «Агростар - Ч» розміром 1 300 000,00 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_5 відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_1 в натурі 51/100 частину спільного майна:

1. Квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 67,7 кв. м, житловою - 40,4 кв. м;

2. Будівлю магазину в буд. АДРЕСА_3 , загальною площею 20,70 кв. м;

3. Одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_9 , загальною площею 14,10 кв. м;

4. Одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_15 , загальною площею 18,20 кв. м;

5. Земельну ділянку (кадастровий номер 5110136900:45:008:0013), площею 0,015 га АДРЕСА_4 ;

6. Будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_7 ;

7. Вантажний малотоннажний автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» (1984 року випуску, з кузовом типу «фургон» № НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_6 );

8. Вантажний малотоннажний автомобіль «VOLKSWAGEN LT 35» (2000 року випуску, кузов № НОМЕР_8 , двигун № НОМЕР_9 );

9. Легковий автомобіль марки «LEXUS RX330» (2005 року випуску, кузов типу «універсал» № НОМЕР_10 , двигун № НОМЕР_18 об`ємом 3311 куб. см);

10. Легковий автомобіль марки «DAEWOO MATIZ» (2007 року випуску, кузов типу «універсал» № НОМЕР_12 , двигун № НОМЕР_13 , об`ємом 786 куб. см).

Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_5 на:

1. Квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 67,7 кв. м, житловою - 40,4 кв. м;

2. Будівлю магазину в буд. АДРЕСА_3 , загальною площею 20,70 кв. м;

3. Одноповерхову будівля павільйону АДРЕСА_9 , загальною площею 14,10 кв. м;

4. Одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_15 загальною площею 18,20 кв. м;

5. Земельну ділянку (кадастровий номер 5110136900:45:008:0013), площею 0,015 га АДРЕСА_4 ;

6. Будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_7 ;

7. Вантажний малотоннажний автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» (1984 року випуск, кузов типу «фургон» № НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_6 );

8. Вантажний малотоннажний автомобіль «VOLKSWAGEN LT 35» (2000 року випуску, кузов № НОМЕР_8 , двигун № НОМЕР_9 );

9. Легковий автомобіль марки «LEXUS RX330» (2005 року випуску, кузов типу «універсал» № НОМЕР_10 , двигун № НОМЕР_11 , об`ємом 3311 куб. см);

10. Легковий автомобіль марки «DAEWOO MATIZ» (2007 року випуску, кузов типу «універсал» № НОМЕР_12 , двигун № НОМЕР_13 об`ємом 786 куб. см).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 лютого 2014 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04 грудня 2013 року залишено без змін (т.13, а.с.229-238).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 грудня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_12 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , відхилено; ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 4 грудня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 лютого 2014 року, залишено без змін (т.14, а.с.129-133).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2016 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 05 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 лютого 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.15, а.с.107-112).

Під час нового розгляду справи ухвалою Іллічівського міського суду Одеської областівід 06 квітня 2018 року об`єднано в одне провадження цивільну справу № 1-90/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ПП «Агростар Ч», ТОВ «Мірс»,

ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя, стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Чорноморської міської ради, треті особи - Управління Державної автомобільної Інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Центральної універсальної біржі «Запоріжжя», Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»,ПП «АГРОСТАР Ч» про поділ спільного майна подружжя, визнання правочинів недійсними, визнання дій протиправними, звільнення та вилучення майна з володіння, усунення перешкод та стягнення грошових коштів та цивільну справу № 501/422/17 за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Ткаченко О.В. про визнання недійсними договорів дарування.

Рішенням Іллічівського міськогосуду Одеськоїобластівід 18жовтня2021року,

позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано таким, що нажите в шлюбі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , і таким, що належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя в рівних частках наступне майно:

вантажний малотоннажний автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» (1984 року випуску, кузов типу «фургон» № НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_6 ), вартістю 28503,00 грн;

квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 67,7 кв. м, житловою - 40,4 кв. м, вартістю 584300,00 грн;

легковий автомобіль «ВМW 525 ТDS» (1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_7 , двигун об`ємом 2500 кв. см.), вартістю 85051,00 грн;

вантажний малотоннажний автомобіль «VOLKSWAGEN LT 35» (2000 року випуску, кузов № НОМЕР_8 , двигун № НОМЕР_9 ), вартістю 78251,00 грн;

двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 36,1 кв. м, вартістю 147700,00 грн;

набуті на ім`я ОСОБА_1 за рішенням виконкому Чорноморської міської ради №623 від 28 липня 2005 року 999/1000 частин та за договором купівлі-продажу від 19 серпня 2005 року 1/1000 частина нежитлової двоповерхової будівлі магазину з баром загальною площею 94,30 кв. м. за адресою: АДРЕСА_12 , вартістю 903000,00 грн;

двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 143,70 кв. м, житловою площею 86,50 кв. м, вартістю 887800,00 грн;

будівлю магазину загальною площею 20,70 кв. м. в буд. АДРЕСА_13 , вартістю 212100,00 грн;

одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_9 , загальною площею 14,10 кв. м, вартістю 144500,00 грн;

одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_14 , загальною площею 19,80 кв. м, вартістю 202900,00 грн;

легковий автомобіль марки «LEXUS RX330» (2005 року випуску, кузов типу «універсал»№ НОМЕР_10 , двигун № НОМЕР_18 , об`ємом 3311 куб. см),вартістю 220846,00 грн;

одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_15 , загальною площею 18,20 кв. м, вартістю 186500,00 грн;

одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_15 , загальною площею 16,70 кв. м, вартістю 171100,00 грн;

легковий автомобіль марки «DAEWOO MATIZ» (2007 року випуску, кузов типу «універсал» № НОМЕР_12 , двигун № НОМЕР_13 об`ємом 786 куб. см),вартістю 39485,00 грн;

земельну ділянку площею 0,0150 га в АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0013, вартістю 244440,00 грн;

будівлю магазину за АДРЕСА_7 , загальною площею 66,9 кв. м. вартістю 683100,00 грн.

Виділено ОСОБА_5 , в натурі у власність спільного майна на суму 2397551,00 грн., а саме наступне майно:

легковий автомобіль«ВМW 525 ТDS» (1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ,кузов № НОМЕР_7 , двигун об`ємом 2500 кв. см.),вартістю 85051,00 грн;

двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 36,1 кв. м, вартістю 147700,00 грн;

двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 143,70 кв. м, житловою площею 86,50 кв. м, вартістю 887800,00 грн;

одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_14 , загальною площею 19,80 кв. м, вартістю 202900,00 грн;

одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_15 , загальною площею 16,70 кв. м, вартістю 171100,00 грн.

Припинено право спільної власності ОСОБА_1 на наступне майно:

двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 36,1 кв. м, вартістю 147 700,00 грн;

двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 143,70 кв. м, житловою площею 86,50 кв. м, вартістю 887 00,00 грн;

одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_14 , загальною площею 19,80 кв. м, вартістю 202900,00 грн;

одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_15 , загальною площею 16,70 кв. м, вартістю 171100,00 грн.

Визнано недійснимдоговір купівлі - продажу транспортного засобу (номерного агрегату) вантажний малотоннажний автомобіль«VOLKSWAGEN LT 35» (2000 року випуску, кузов № НОМЕР_8 , двигун № НОМЕР_9 ), вартістю 78251,00 грн, реєстраційний № НОМЕР_15 , укладений 18 березня 2008 року на Одеській філії «Біржа «Одеса» Центральної універсальної біржі (ЦУБ) «Запоріжжя».

Скасовано свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_16 на транспортний засіб «VOLKSWAGEN LT 35» (2000 року випуску, кузов типу «фургон» № НОМЕР_14 , двигун № НОМЕР_9 ), номерний знак НОМЕР_4 .

Визнано недійсним договір від 15 березня 2008р., за яким ОСОБА_1 передала право власності на легковий автомобіль марки «LEXUS RX330» (2005 року випуску, кузов типу «універсал» № НОМЕР_10 , двигун № НОМЕР_11 ) ОСОБА_7 та відповідну Довідку-рахунок № НОМЕР_17 від 15 березня 2008 року, видану ТОВ «Авто-Мотор-Сервіс-Т.-К.» на ім`я ОСОБА_7 на легковий автомобіль марки «LEXUS RX330» (2005 року випуску, кузовом типу «універсал» № НОМЕР_10 , двигун № НОМЕР_11 ).

Скасовано свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_19 на легковий автомобіль марки «LEXUS RX330» (2005 року випуску, кузов типу «універсал» № НОМЕР_10 , двигун №ЗМZ0167440. номерний знак НОМЕР_20 ).

Скасовано тимчасовий реєстраційний талон серії ДАО №794029 на автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» (1984 року випуску синього кольору, номерний знак НОМЕР_21 , кузов типу «фургон» № НОМЕР_5 ).

Визнано недійсним договір дарування від 07 серпня 2009 року, за яким

ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар одноповерхову будівлю торговельного павільйону, що знаходиться в АДРЕСА_9 , загальною площею 14,10 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В., реєстровий №14;

Визнано недійсним договір дарування від 07 серпня 2009 року, за яким за яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар одноповерхову будівлю торговельного павільйону, що знаходиться в АДРЕСА_14 , за номером 3-М, загальною площею 19,80 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В., реєстровий №11;

Визнано недійсним договір дарування від 07 серпня 2009 року, за яким за яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар одноповерхову будівлю торговельного павільйону, що знаходиться в АДРЕСА_15 , загальною площею 18,2 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В., реєстровий №13;

Визнано недійсним договір дарування від 07 серпня 2009 року, за яким за яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар будівлю магазину, що знаходиться в АДРЕСА_15 , загальною площею 16,7 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В., реєстровий №12;

Скасовано рішення виконкому Чорноморської міської ради за № 15 від 26.01.2006р. про видання суб`єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на будівлю магазину загальною площею 20,70 кв. м. за адресою: АДРЕСА_17 .

Скасовано свідоцтво про право власності від 9 лютого 2006 року №2615, видане виконавчим комітетом Чорноморської міської ради про те, що об`єкт в цілому, розташований в АДРЕСА_17 - будівля магазину загальною площею 20,70 кв. м. належить суб`єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 ;

Скасовано рішення виконкому Чорноморської міської ради за № 756 від 26 серпня 2005 року «Про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 » в частині зазначення того, що ОСОБА_1 власними коштами приймала участь у будівництві двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Примусово звільнено та передано ОСОБА_5 :

нежитлову двоповерхову будівлю магазину з баром загальною площею 94,30 кв. м. за адресою: АДРЕСА_21 ;

одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_6 загальною площею 19,80 кв. м;

одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_8 загальною площею 16,70 кв. м.

Визнано за ОСОБА_5 право особистої власності на внесок до статутного Фонду Приватного підприємства «Агростар - Ч» розміром 1300000,00 гривень.

Визнано недійсним Договір дарування від 30 грудня 2016 року ОСОБА_3 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_19 , загальною площею 143,7 кв. м, житловою площею 86,5 кв. м, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В., номер 2711.

Визнано недійсним договір дарування від 20 лютого 2017 року ОСОБА_2 нежитлового приміщення будівлі магазину з баром за адресою:

Визнано недійсним договір дарування від 20 лютого 2017 року ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:011:0012 площею 0,0092га за адресою: АДРЕСА_12 , який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В. номер 813.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_1 , в натурі частину спільного майна у власність на суму 2422025,00 грн., а саме наступне майно:

вантажний малотоннажний автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» (1984 року випуску, кузов типу «фургон» № НОМЕР_5 і двигун № НОМЕР_6 ), вартістю 28503,00 грн;

квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 67,7 кв. м, житловою - 40,4 кв. м, вартістю 584300,00 грн;

будівлю магазину загальною площею 20,70 кв. м. в буд. АДРЕСА_13 , вартістю 212100,00 грн.

одноповерхову будівлю павільйону

АДРЕСА_9 , загальною площею 14,10 кв. м, вартістю 144500,00 грн;

легковий автомобіль марки «LEXUS RX330» (2005 року випуску, кузов типу «універсал»№ НОМЕР_10 , двигун №ЗМZ0167440 об`ємом 3311 куб. см),вартістю 220846,00 грн;

одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_15 , загальною площею 18,20 кв. м, вартістю 186500,00 грн;

земельну ділянку площею 0,0150 га в АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0013, вартістю 244440,00 грн;

будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_7 загальною площею 66,9 кв. м. вартістю 683100,00 грн.

Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_5 на:

квартиру АДРЕСА_18 , загальною площею 67,7 кв. м, житловою - 40,4 кв. м, вартістю 584300,00 грн;

вантажний малотоннажний автомобіль «VOLKSWAGEN LT 35» (2000 року впуску, кузов № НОМЕР_8 і двигун № НОМЕР_9 ), вартістю 78251,00 грн;

будівлю магазину загальною площею 20,70 кв. м. в буд. АДРЕСА_13 , вартістю 212100,00 грн;

одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_9 , загальною площею 14,10 кв. м, вартістю 144500,00 грн;

одноповерхову будівлю павільйону АДРЕСА_15 , загальною площею 18,20 кв. м, вартістю 186500,00 грн.

земельну ділянку площею 0,0150 га в АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0013, вартістю 244440,00 грн;

будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_16 загальною площею 66,9 кв. м, вартістю 683100,00 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах яких діє представник-адвокат Субботіна Л.В. звернулися з апеляційною скаргою у якій просять скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 жовтня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що частина зазначеного у позові майна належала/належить ОСОБА_1 , як фізичній особі-підприємцю, а не як фізичній особі, що свідчить про відмінність правового статусу такого майна. Визнання за кожним із подружжя права власності по частці у майні, яке належить приватному підприємцю та використовується для підприємницької діяльності, суперечить нормам матеріального права та порушує права підприємця і унеможливлює здійснення ним своєї діяльності. Тому зазначене майно, яке належало ОСОБА_1 , як суб`єкту господарської діяльності не підлягає розподілу в натурі і не може бути вилучено з підприємницької діяльності з подальшим оформленням права власності на іншу особу.

Договір дарування грошей, укладений у простій письмовій формі 04 квітня 2005 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 є недійсним, оскільки сторонами при його укладенні, не дотримано вимоги закону щодо його нотаріального посвідчення, оскільки правочин укладений на суму 2020 грн., тоді як вимога щодо нотаріального посвідчення правочину поширювалася на договори, укладені на суму від 850 грн.

Право власності на нежитлові будівлі та земельну ділянку за адресою: Одеська область, Біляївський район, Великодальница сільська рада, дорога Одеса-Рені 7-й км. +500 м. отримані ОСОБА_5 в період шлюбу з ОСОБА_1 , а тому це майно належить кожному з подружжя на праві спільної сумісної власності.

Статутний капітал приватного підприємства «Агростар Ч» та придбане цим підприємством нерухоме майно за період шлюбу подружжя є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. ОСОБА_1 мала право на корпоративні права у вигляді частки у розмірі 50% статутного капіталу, так як частки подружжя є рівними, а також право на отримання відповідних часток майна товариства та прибутку від діяльності товариства (виплату дивідендів), проте ОСОБА_5 без згоди подружжя відчужив частину майна товариства, та на протязі усього часу отримував прибуток (дивіденди) від діяльності товариства. За таких обставин, ОСОБА_1 має право на компенсацію у розмірі 50% вартості відчуженої частини майна ПП «Агростар Ч» та прибутку (дивідендів) від діяльності цього товариства, а також право власності на частину корпоративних прав у вигляді частки в розмірі 50% у цьому підприємстві.

Суд першої інстанції не вирішив питання щодо майна, заявленого у позові, а саме земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_3 та не зазначив у власності кого зі сторін спору залишається вказане майно. Також місцевий суд передав у власність відповідача майно, яке вже знаходилося у спорі і відповідно до якого за рішенням суду вже вирішувалося питання, а саме щодо статутного фонду та майна ПП «Агростар Ч». На думку скаржників, суд вийшов за межі зустрічних позовних вимог.

ОСОБА_1 порушувала питання про встановлення факту знищення ОСОБА_5 спільного майна подружжя, а саме: частину нежитлових будівель, розташованих по АДРЕСА_5 та стягнення з відповідача відповідну грошову компенсації частки ОСОБА_1 у зазначеному майні. Також вона просила виключити з переліку майна, що підлягає розподілу між подружжям, відчужений з волі відповідача вантажний автомобіль «Volkswagen LT35», відчужений нею на підставі виданої відповідачем довіреності, яка на момент здійснення повноважень щодо відчуження була дійсною і не скасованою.

На думку ОСОБА_1 , розподілу між подружжям не підлягало інше майно, а саме:

-квартира АДРЕСА_18 , оскільки

відповідно до правовстановлюючих документів, цей майно придбане нею після розірвання

шлюбу за особисті грошові кошти;

-легковий автомобіль «Daewoo Matiz», придбаний після розірвання шлюбу за кредитні

грошові кошти, заборгованість за цей транспортний засіб сплачено нею після розірвання

шлюбу;

-земельна ділянка площею 0,015 га, що розташована по АДРЕСА_4 ,

придбана 01 жовтня 2018 року після розірвання шлюбу;

-легковий автомобіль «Lexus RX330», придбаний за особисті грошові кошти фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 ;

-двоповерхова будівля магазину з баром по

АДРЕСА_21 , збудована ОСОБА_1 за особисті кошти ФОП за укладеним у

якості підприємця договором №2167 від 01 серпня 2005 року та договором №295 від 23

вересня 2005 року та за кредитні грошові кошти;

-двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка

придбана ОСОБА_1 за особисті грошові кошти, як ФОП;

-будівля магазину по АДРЕСА_3 належить фізичній

особі;

-будівля магазину по

АДРЕСА_7 та земельна ділянка за цією ж адресою придбані

реконструйовані після розірвання шлюбу відповідно до правовстановлюючих документів;

-будівля магазину по

АДРЕСА_10 не є обєктом прав спільної сумісної власності подружжя і не підлягало

розподілу, оскільки це майно отримане за договором інвестування, право власності на

будівлю та земельну ділянку не належить ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_5 .

Посилаючись на ухвалу ВССУ від 27 липня 2016 року, ОСОБА_1 зазначає, що вона як фізична особа-підприємець набула права власності на майно, яке є об`єктом права особистої власності, а саме:

-одноповерхова будівля павільйону АДРЕСА_6 ;

-будівля магазину по АДРЕСА_7 ;

-будівля магазину по АДРЕСА_23 ;

-двоповерхова будівля магазину з баром по АДРЕСА_21 ;

-одноповерхова будівля павільйону АДРЕСА_8 ;

-одноповерхова будівля павільйону

АДРЕСА_9 .

Зважаючи на викладене вище, зазначає, що укладені ФОП ОСОБА_1 договори дарування від 07 серпня 2009 року з ОСОБА_4 є законними, дійсними та чинними.

ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є добросовісними набувачами майна, у той час як положення ст. 388 ЦК України можливість витребування майна від добросовісного набувача наділяють таким правом лише власника такого майна. На час звернення ОСОБА_5 до суду з позовом, останній не був власником спірного майна, тому заявлені ним вимоги про витребування майна задоволенню не підлягають.

У поданій до суду апеляційній скарзі ТОВ «Влана 2008» в інтересах якого діє представник-адвокат Лисяний О.А. просить рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 жовтня 2021 року змінити в мотивувальній частині, відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог щодо майна, розташованого на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, 7-й кілометр траси Одеса-Рені, а саме земельної ділянки, площею 5,3775 га, кадастровий номер земельної ділянки 5121081400:01:002:0530, з підстави сплину позовної давності заявлення ОСОБА_1 позовних вимог до ТОВ «Влана 2008». В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

На думку скаржника, судом першої інстанції порушено норми права, що призвело до неправильного мотивування рішення в оскаржуваній частині.

Про існування вказаної вище земельної ділянки площею ОСОБА_1 було відомо з 23 червня 2008 року, ця земельна ділянка включена до складу позовних вимог у заяві ОСОБА_1 про зміну позовних вимог від 23 червня 2008 року, у той час як ТОВ «Влана 2008» залучено до справи у якості співвідповідача на підставі ухвали суду лише 10 жовтня 2018 року, тобто позовні вимоги до ТОВ «Влана 2008», заявлені ОСОБА_1 після сплину 10 років з часу розірвання шлюбу.

17 травня 2008 року між ПП «Агростар Ч» та ТОВ «Влана 2008» укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу зазначеної вище земельної ділянки, 04 жовтня 2008 року ТОВ «Влана 2008» отримало державний акт на право власності на цю земельну ділянку.

На думку скаржника, виходячи із засад цивільного законодавства, ОСОБА_1 була зобов`язана цікавитися долею майна, частину якого вона вважала своїм, тому протягом 10 років, вона могла та повинна була довідатися про відчуження земельної ділянки на користь ТОВ «Влана 2008», зокрема, з Державного реєстру прав власності, Електронної кадастрової карти України, які перебувають у відкритому доступі.

Під час розгляду справи, ТОВ «Влана 2008» зверталося до суду із заявою про застосування позовної давності, однак у задоволенні цієї заяви суд відмовив.

Також з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернулося ТОВ «Мірс» в інтересах якого діє генеральний директор Михайленко О.О. у якій скаржник просить змінити мотивувальну частину рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 жовтня 2021 року, доповнивши її висновками стосовно вимог

ОСОБА_1 щодо нерухомого майна, належного ТОВ «Мірс»: - про застосування загальної позовної давності тривалістю три роки; - про відмову у позові також на підставі

ч.4 ст. 267 ЦК України про сплив позовної давності, щодо застосування якої заявлено стороною у спорі; - про дійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 4,85 га з розташованими на ній будівлями, укладеного між ПП «Агростар Ч» та ТОВ «Мірс», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу

Тиквенко М.О. 26 травня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №2532, оскільки цей договір не був визнаний недійсним. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що земельна ділянка площею 4,85 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 58951751210; будівля КПП площею 40,20 кв.м. (літ. «А»), будівля для техніки площею 163,20 кв.м. (літ «Е»), будівля вентильною площею 11,50 кв.м. (літ «Ж»), були придбані ТОВ «Мірс» у ПП «Агростар Ч» на підставі договору нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, укладеного 25 червня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №2532, свідоцтво про право власності на нежитлові будинки отримане 01 грудня 2009 року.

Первісний позов ОСОБА_1 подано у 2008 році, при цьому нею не заявлялися вимоги щодо майна, належного ТОВ «Мірс», а саме земельної ділянки з розташованими на ній будівлями.

Скаржник також зазначає, що ОСОБА_1 зверталася до суду з позовною заявою від 03 грудня 2013 року у якій, серед іншого, порушувала питання про визнання недійсним указаного вище договору купівлі-продажу від 25 червня 2008 року, що було предметом судового розгляду справі №496/6582/13-ц.

Отже ОСОБА_1 не тільки знала про існування цього правочину, а і мала у себе його копію, яку вона долучила до позовної заяви.

Крім того скаржник звертає увагу, що лише у листопаді 2016 року ухвалою місцевого суду від 29 листопада 2016 року ТОВ «Мірс» залучено до справи як співвідповідача, у той час як спірні об`єкти нерухомого майна були придбані у червні 2008 року, таким чином вимоги до ТОВ «Мірс» пред`явлені більше ніж через 8 років, після придбання юридичною особою цього майна.

З огляду на вказане, ТОВ «Мірс» вважає, що строк позовної давності сплив набагато раніше, ніж ТОВ «Мірс» залучено у якості співвідповідача у цій справі.

Питання про застосування строків позовної давності ТОВ «Мірс» порушувало перед судом першої інстанції, шляхом подачі відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 .

Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц, скаржник зазначає, що ОСОБА_1 не зверталася до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності, поважність причин пропуску цього строку не обґрунтовувала.

ОСОБА_5 в інтересах якого діє представник-адвокат Савицька О.М., не погодившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , подав відзив у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 жовтня 2021 року залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на необґрунтованість вимог ОСОБА_1 стосовно ПП «Агростар Ч» та належного цьому підприємству майна, ОСОБА_5 зазначає, що 04 квітня 2005 року між ним та ОСОБА_11 , яка є його матір`ю укладено договір дарування грошей, згідно умов якого ОСОБА_11 подарувала, а ОСОБА_5 прийняв у дар гроші в сумі 2020 грн., для використання їх з метою розробки статуту, реєстрації підприємства та внеску до статутного фонду приватного підприємства «Агростар Ч». Цей договір дарування було нотаріально посвідчено 15 серпня 2005 року. 17 серпня 2005 року виконавчим комітетом Одеської міської ради зареєстровано ПП «Агростар Ч». Відповідно до статуту ПП «Агростар Ч», його єдиним засновником був ОСОБА_5 , статутний капітал підприємства на момент його утворення складав 400 грн. Посилаючись на положення ч.1 ст. 57 СК України, зазначає, що оскільки статутний капітал ПП «Агростар Ч» сформовано та сплачено за його особисті кошти, підприємство утворено за його особисті кошти, то за таких умов статутний капітал цього підприємства не належить до спільної власності подружжя, та ОСОБА_1 не має права на частину корпоративних прав цього підприємства.

Також посилається на те, що майно, яке набуте під час господарської діяльності ПП «Агростар Ч» є майном юридичної особи, а тому права спільної сумісної власності подружжя у цьому випадку на таке майно не виникало.

Звертає увагу, що саме після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , в період з 24 червня 2008 року по 08 жовтня 2008 року, тобто поза межами шлюбу, за особисті кошти, ним сформовано статутний капітал «Агростар Ч» на суму 1299600 грн.

Сукупність наведених вище обставин свідчать про те, що ОСОБА_1 не має права ні на частину корпоративних прав цього підприємства, ні на отримання частки майна підприємства, ні на отримання частини прибутку та доходу від діяльності підприємства.

Посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №496/1249/13-ц зазначає, що ПП «Агростар Ч» не може належати на праві приватної особистої чи спільної сумісної власності подружжя. Зазначене судове рішення не містить висновків про те, що статутний капітал та майно ПП «Агростар Ч» є спільною сумісною власністю подружжя.

Також вважає, що набуте в період шлюбу ОСОБА_1 майно, як фізичною особою-підприємцем є спільною власністю подружжя, а тому підлягає поділу, оскільки це майно не використовується ОСОБА_1 у підприємницькій діяльності. Зазначає, що на період розгляду справи судами, ОСОБА_1 не являється підприємцем та не здійснює підприємницьку діяльність.

Право на земельну ділянку АДРЕСА_2 він набув 20 червня 2008 року, тобто після розірвання шлюбу, а тому це майно є його особистою приватною власністю і до спільного майна подружжя, яке підлягає поділу, не повинне включатися.

Також стверджує, що після розірвання шлюбу ОСОБА_1 неправомірно, без його згоди здійснила відчуження спільного майна подружжя, а саме: автомобілів: «Volkswagen Transporter», «Volkswagen LT35», «Lexus RX330», торговельних павільйонів за адресами: АДРЕСА_9 ,

АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_15 , нежитлового приміщення будівлі магазину з баром та земельної ділянки № НОМЕР_25 за адресою: АДРЕСА_12 , а також квартири

АДРЕСА_1 .

Акцентує увагу, що ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заволоділи нерухомим майном на підставі договорів купівлі-продажу, укладених з ОСОБА_1 , тобто особою, яка мала право розпоряджатися вказаним майном, однак майно вибуло із спільної сумісної власності, поза його волею, як співвласника спільного майна подружжя, тому договори, свідоцтва, рішення, які суперечать вимогам закону, правомірно визнані судом недійсними, а відповідне майно підлягає витребуванню у його набувачів, навіть за умови, що вони є добросовісними набувачами.

В судовому засіданні 08 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , адвокат Субботіна Л.В. підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги. Заперечувала проти задоволення апеляційних скарг ТОВ «Влана 2008» та ТОВ «Мірс».

Представник ОСОБА_5 , адвокат Савицька О.М. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 . Щодо задоволення апеляційних скарг поданих ТОВ «Влана 2008» та ТОВ «Мірс» не заперечувала.

В судовезасідання призначенена 14листопада 2023 року учасники справи, будучі належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи не з`явилися.

31 жовтня 2023 року засобами поштового зв`язку представник ТОВ «Мірс»

Іваніченко О.В. подав клопотання про розгляд справи за відсутності товариства.

03 листопада 2023 року засобами поштового зв`язку нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В. звернулася до суду з листом у якому просила розглядати справу за її відсутності.

13 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , адвокат Субботіна Л.В. засобами електронного зв`язку подала клопотання у якому просила відкласти розгляд справи, посилаючись те, що 14 листопада 2023 року вона буде знаходитися у м. Києві у зв`язку представництвом інтересів іншого клієнта.

14 листопада 2023 року представник ОСОБА_5 , адвокат Савицька О.М. подала заяву у якій просила проводити розгляд справи без участі ОСОБА_5 та його представника.

Отже учасникисправи всудове засіданняне з`явилися,про дату,час імісце розглядусправи повідомленіналежним чином,що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Подане адвокатом Субботіною Л.В. клопотання про відкладення розгляду справи з підстав наведених у його тексті, колегія суддів вважає задоволенню не підлягає, оскільки представник скаржників адвокат Субботіна Л.В. брала участь в судовому засіданні яке відбулось 08 серпня 2023 року, скористалась правом виступу за доводами апеляційної скарги, явка сторони скаржників представником яких є адвокат Субботіна Л.В. обов`язковою апеляційним судом не визнавалася. Правом на справедливий судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, складовою якого є розумність строків розгляду справи, наділені всі учасники справи. Крім того, за заявою адвоката Субботіної Л.В. у зв`язку з її зайнятістю в іншому судовому процесі апеляційний розгляд справи вже відкладався.

Водночас колегіясуддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Представник скаржників адвокат Субботіна Л.В. не навела у своєму клопотанні обставин, які б перешкоджали розглянути справу за її відсутності, а також не мотивувала необхідність її безпосередньої явки до суду.

Отже підстави для задоволення вказаного клопотання адвоката Субботіної Л.В. відсутні.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог

ОСОБА_5 та в частині задоволення позову ОСОБА_1 , сторонами не оскаржується, а тому з огляду на приписи ст. 367 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядається.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині відповідає.

Так, як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на частину майна, яке належить (належало) ПП «Агростар Ч», розташованого на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, 7-ий кілометр траси Одеса-Рені, що є загально набутим майном подружжя а саме: земельну ділянку, площею 5,3757 га, земельну ділянку, 1,5537 га, земельну ділянку, площею 1 га, земельну ділянку, площею 0,1627 га, цілісниймайновий комплекс колишнього військового містечка № НОМЕР_3 , що складається з будівлі КПП площею 40,20 кв. м, будівлі казарми - літ. «Б» площею 680,10 кв. м, будівлі складу - літ. «В», площею 99,30 кв. м, будівлі гаражу - літ. «Г», площею 139.20 кв. м, будівлі вбиральні - літ «Д», площею 13,90 кв. м, будівлі для техніки - літ «Е», площею 163,20 кв. м, будівлі вентильної - літ. «ГЖ», площею 11,50 кв. м, а усього загальною площею 1147,40 кв.м. Також просила суд стягнути з ОСОБА_5 на її користь грошову компенсацію відповідної вартості частки, що належить їй у розмірі частини нежитлових будівель, розташованих по АДРЕСА_5 . Стягнути з ОСОБА_5 на її користь: частку прибутку ПП «Агростар Ч» за період з 17 серпня 2005 року по дату ухвалення судового рішення; - частку доходів ПП «Агростар Ч» з 19 березня 2008 року по дату ухвалення судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні вказаних позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ПП «Агростар - Ч» створено ОСОБА_5 , з внесенням внеску до статутного капіталу за рахунок коштів, які були йому подаровані за цільовим договором дарування грошей, тобто за рахунок коштів, які належали йому на праві особистої приватної власності (відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України),статутний капітал цього підприємства сформований за рахунокособистої приватної власності ОСОБА_5 тому суд дійшов висновку про те, що майно ПП «Агростар - Ч» не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та з цих підстав не підлягає поділу. Також суд зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо майна відповідачів юридичних осіб: ПП «Агростар - Ч», ТОВ «ВЛАНА 2008», ТОВ «МІРС» - не підлягають задоволенню. З тих самих підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6 щодо земельної ділянки, площею 1,000 га, що розташована в Одеській області, Біляївський район, Великодальницька сільська рада, 7-й км траси Одеса-Рені (за межами с. Великий Дальник).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 03 березня 2000 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Іллічівського міського судуОдеської області від 19 березня 2008 року.

04 травня 2005 року між ОСОБА_11 яка є матір`ю позивача та ОСОБА_5 укладено договір дарування грошових коштів, за умовами якого ОСОБА_11 подарувала, а ОСОБА_5 прийняв у дар гроші в сумі 2 020,00 грн, що на день укладення правочину є еквівалентом суми 400 доларів США за курсом НБУ 5,05 гривень за долар США (пункт1).

Гроші, що даруються, прийняті ОСОБА_5 з наміром використати їх для розробки статуту, реєстрації підприємства та внеску до статутного фонду Приватного підприємства «Агростар Ч».

17 серпня 2005 року виконавчим комітетом Одеської міської ради зареєстровано ПП «Агростар Ч», номер запису 15561020000010598.

Відповідно до пунктів 1,2 статті 1 статуту ПП «Агростар Ч», ПП «Агростар Ч» є підприємством створеним на власності фізичної особи. Підприємство є самостійним господарюючим суб`єктом, створеним з метою участі у формуванні ринку товарів, робіт та послуг, здійснення діяльності за напрямками, що відповідають цілям та завданням підприємства. Засновником та власником ПП «Агростар Ч» є ОСОБА_5 .

Згідно пункту ч.4.1 статті 4 статуту, майно підприємства становлять основні та оборотні кошти, інші цінності, вартість яких відображається в балансі підприємства. Майно підприємства закріплюється за ним на праві власності.

Пунктом 4.2 статті 4 статуту передбачено, що для забезпечення діяльності підприємства за рахунок вкладів власника створюється статутний фонд у розмірі 400 грн. Статутний фонд підприємства формується власником протягом одного року з дня його державної реєстрації.

27 грудня 2005 року укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ПП «Агростар Ч», третя особа, купило цілісний майновий комплекс колишнього військового містечка № НОМЕР_3 , розташований на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, 7 км траси Одеса-Рені, на земельній ділянці, площею 12, 0 га.

13 листопада 2007 року Великодальницькою сільською радою Біляївського району Одеської області ПП «Агростар Ч» видано свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі, розташовані на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, 7 км траси Одеса-Рені, які у цілому складаються з літ. «А» будівля КПП, площею 40, 20 кв. м; будівлі казарми, зазначеної на плані літ. «Б», площею 680, 10 кв. м, будівлі складу, зазначеної на плані літ. «В», площею 99, 30 кв. м, будівлі гаража, зазначеної на плані «Г», площею 139, 20 кв. м, будівлі вбиральні, зазначеної на плані «Д», площею 13, 90 кв. м, будівлі для техніки, зазначеної на плані «Е», площею 163, 20 кв. м, будівлі вентильної, зазначеної на плані «Ж», площею 11, 50 кв. м, загальною площею 1 147, 40 кв. м.

Цього ж дня, Великодальницькою сільською радою Біляївського району Одеської області ПП «Агростар Ч» видано свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі, розташовані на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, 7 км + 500 м автодороги Одеса-Рені, які у цілому складаються з літ. «А» будівлі трансформаторної, площею 22, 50 кв. м.

01 лютого 2008 року укладено договір купівлі-продажу між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та ПП «Агростар Ч», згідно з яким підприємство придбало земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 12, 7794 га, що перебувала в оренді ПП «Агростар Ч» на підставі договору оренди від 16 квітня 2007 року, розташовану за адресою: Великодальницька сільська рада Біляївського району Одеської області, 7 км траси Одеса-Рені, для виробничо-складського комплексу, на зазначену земельну ділянку 23 квітня 2008 року виданий державний акт.

01 лютого 2008 року укладено договір купівлі-продажу між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та ПП «Агростар Ч», згідно з яким останнє купило земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0, 1627 га, що перебувала у оренді ПП «Агростар Ч» на підставі договору оренди від 16 квітня 2007 року, розташовану за адресою: Великодальницька сільська рада Біляївського району Одеської області, 7 км + 500 м автодороги Одеса-Рені, для виробничо-складського комплексу, на зазначену земельну ділянку 23 квітня 2008 року виданий державний акт.

17 травня 2008 року ПП «Агростар Ч» видані державні акти на право власності на земельні ділянки, площею 1, 0000 га; 5, 3757 га; 4, 8500 га; 1, 5537 га; які розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський район, Великодальницька сільська рада, 7 км траси Одеса-Рені (за межами с. Великий Дальник), з цільовим призначенням для виробничо-складського комплексу. Відповідно до зазначених державних актів вони видані на підставі договорів купівлі-продажу від 01 лютого 2008 року.

17 травня 2008 року за Договором купівлі-продажу ТОВ «Влана 2008» придбало у ПП «Агростар Ч» земельну ділянку, площею 5,3757 га, кадастровий номер 5121081400:01:002:0530 та 04 жовтня 2008 року отримало Державний акт на право власності на неї.

17 травня 2008 року між ПП «Агростар Ч» і ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу 13/100 частин нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_24 , зазначені 13/100 частин складаються з літ. «Д» будівля вбиральні, площею 13, 90 кв. м, літ. «Г» будівля гаража, площею 139, 20 кв. м, загальною площею 153, 10 кв. м.

25 червня 2008 року між ПП «Агростар Ч» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Мірс» укладений договір купівлі-продажу 19/100 частин нежитлових будівель, розташованих за адресою: Одеська область, Біляївський район, Великодальницька сільська рада, 7 км траси Одеса-Рені, зазначені 19/100 частин складаються з літ. «А» будівля КПП, площею 40, 20 кв. м, літ. «Ж» будівля вентильної, площею 11, 50 кв. м, літ. «Е» будівля для техніки, площею 163, 20 кв. м, загальною площею 214, 90 кв. м.

Після відчуження 13/100 і 19/100 частин зазначених нежитлових будівель у власності ПП «Агростар Ч» залишилися нежитлові будівлі, яким присвоєна адреса: 7 км траси Одеса-Рені № 3, Великодальницька сільська рада Біляївського району Одеської області, які складаються з літ. «А»нежитлова будівля, площею 680, 10 кв. м, літ. «Б»нежитлова будівля, площею 99, 30 кв. м, загальною площею 779, 40 кв. м, про що 01 грудня 2009 року Великодальницькою сільською радою Біляївського району Одеської області видано свідоцтво про право власності.

Рішенням засновника від 26 червня 2008 року (після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 ) ОСОБА_5 збільшив розмір статутного капіталу ПП «Агростар Ч» до 800 400, 00 грн. Ці зміни до статуту підприємства зареєстровані державним реєстраторомВиконавчого комітету Одеської міської ради Чабаном В. А. 27 червня 2008 року.

Рішенням засновника від 15 вересня 2008 року (після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 ) ОСОБА_5 збільшив розмір статутного капіталу ПП «Агростар Ч» до 1 300 000, 00 грн. Ці зміни до статуту підприємства зареєстровані державним реєстраторомВиконавчого комітету Одеської міської ради Чабаном В. А. 15 вересня 2008 року.

Відповідно до частини першоїстатті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина першастатті 61 СК України).

Тлумачення положеньстатті 61 СК Українисвідчить про те, що спільною сумісною власністю, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя воли були набуті.

Відповідно достатті 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За правилами частини першої статті69, частини першої статті70 СК Українидружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Конструкція нормистатті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя в судовому порядку, тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до частини першоїстатті 62 ГК Українипідприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи (частина першастатті 113 цього ж Кодексу).

За ознакою наявності чи відсутності учасників юридичні особи поділяються на товариства та установи, у зв`язку з чим приватне підприємство є товариством, оскільки воно має хоча б одного учасника.

Відповідно до частини першоїстатті 84 ЦК Українитовариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку. Отже, якщо приватне підприємство створене для ведення підприємницької діяльності й розподілу прибутку між учасниками (засновниками), то таке приватне підприємство є підприємницьким товариством.

Встановлення виду підприємницького товариства, до якого належить приватне підприємство, а саме, що приватне підприємство є господарським товариством (зокрема, товариством з обмеженою або додатковою відповідальністю) або кооперативом (зокрема, сільськогосподарським кооперативом, сільськогосподарським кооперативним об`єднанням), у кожному конкретному випадку зумовлюватиме застосування до спірних правовідносин відповідного законодавства, зокремазаконів України "Про господарські товариства","Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю","Про кооперацію","Про сільськогосподарську кооперацію".

При визначенні виду підприємницького товариства, до якого належитьПП "Агростар Ч", необхідно виходити з того, що"Агростар Ч" створено для ведення підприємницької діяльності, зокрема, але не виключно, різноманітного роду діяльності, пов`язаної з виробництвом сільськогосподарської продукції, та інше; ПП має статутний капітал.ОтжеПП "Агростар Ч"є господарським товариством (товариством з обмеженою відповідальністю).

Відповідно до частини першоїстатті 91 ЦК Україниюридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Отже, юридичній особі може належати майно на праві власності.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 96 ЦК Україниюридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тому засновники (учасники) наділяють юридичну особу майном, на яке вона набуває право власності.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 115 ЦК Українигосподарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Відповідно до частини другоїстатті 19 Закону України "Про кооперацію"джерелами формування майна кооперативу є, зокрема, вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї. Відповідно до частини першоїстатті 20 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"джерелами формування майна сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського кооперативного об`єднання є, зокрема, вступні внески та вклади (у тому числі додаткові вклади), членські та цільові внески його членів.

Здійснивши аналіз наведених положень законодавства, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі N 916/2813/18 (провадження N 12-71гс20) дійшла висновку, що "право власності на майно, передане учасниками господарського товариства як вклад, належить товариству, а не його учасникам (засновникам). Право власності на майно, передане кооперативу як вступні, членські, цільові внески, вклади його членів тощо належить кооперативу, а не його членам. Тому майно господарського товариства, кооперативу належить їм на праві власності, і не може належати на праві власності іншим особам. Зокрема, таке майно не може належати на праві спільної власності учаснику (засновнику, члену) приватного підприємства та його подружжю (колишньому подружжю).

Таким чином, з моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу таке майно належить на праві власності самому товариству, і воно втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя".

Подібні висновки викладені упостанові Верховного Суду України від 03 липня 2013 року у справі N 6-61цс13.

Судом також встановлено, що предметом спору є майно, яке набуте у власність юридичною особою, зареєстрованої, як приватне підприємство.

З огляду на викладене вище, відсутні правові підстави для визнання за

ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину нерухомого майна, належногоПП "Агростар Ч", оскільки таке майно є власністю вказаної юридичної особи.

Подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі №450/624/15-ц.

Також апеляційний суд зазначає, що частка у статутному фонді підприємства, як об`єкт корпоративних прав не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та не може були предметом поділу, оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства.

Таких висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 23 лютого 2022 року у справі №607/3781/18.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що нежитлові будинки та земельна ділянка, що розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський район, Великодальницька сільська рада, дорога Одеса-Рені 7-й км +500 м., отримані ОСОБА_5 під час в період шлюбу з ОСОБА_1 , а тому це майно належить кожному з подружжя на праві спільної сумісної власності, апеляційний суд відхиляє, оскільки як встановлено судом першої інстанції, зазначене майно належало на праві приватної власності ПП «Агростар Ч», тобто саме юридичній особі, а не ОСОБА_5 , як фізичній особі, а відтак це майно не може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до підпункту14.1.49пункту14.1статті14 ПК Українидивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Отже дивіденди у розумінніПК України- це платіж, що сплачується на користь засновників підприємства у зв`язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

Згідно з частиною першою, другоюстатті 26 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.Товариство виплачує дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Встановивши, що створенняПП «Агростар Ч» (формування статутного фонду) відбулося за рахунок коштів, що є особистою приватною власністю ОСОБА_5 з огляду на приписи п.2 ч.1 ст. 57 СК України, під час перебування у шлюбі з

ОСОБА_1 , статутний фонд підприємства за рахунок виділення зі спільної сумісної власності майна (коштів) не збільшувався, колегія суддів доходить висновку про те, що дивіденди є особистою власністю ОСОБА_5 , тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь частки прибутку ПП «Агростар Ч».

Схожих висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 24 червня 2020 року у справі №711/1626/17.

Твердження скаржниці про те, що суд передав у власність відповідача майно, яке вже знаходилося у спорі і відповідно до якого за рішенням суду вже вирішувалося питання, а саме щодо статутного фонду та майна ПП «Агростар Ч», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у справі, що переглядається суд не ухвалював рішення про долю цього майна, шляхом передачі його у власність ОСОБА_5 , як про те твердить скаржниця, оскільки вирішуючи цю справу, суд дійшов висновку, що майно приватного підприємства не є об`єктом права спільної сумісної власності, та не підлягає поділу, а статутний фонд підприємства сформований за особисті кошти ОСОБА_5 , а тому також не підлягає поділу. Щодо посилання скаржниці про те, що судом вже вирішувалося питання щодо цього майна, то у справі №496/1249/13-ц, Верховний Суд скасовуючи рішення судів попередніх інстанції, та відмовляючи у задоволенні позову

ОСОБА_5 , виходив із того, що майно ПП «Агростар Ч» не може належати на праві приватної особистої чи спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, висновки суду у справі, що є предметом апеляційного перегляду не суперечать висновкам, які зроблені Верховним Судом у справі №496/1249/13-ц.

Згідно з положеннями ч.6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як убачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , поданої до суду в останній за часом редакції від 04 квітня 2018 року, ОСОБА_1 , як на підставу свого позову не посилалася на те, що договір дарування грошей, укладений 04 травня 2005 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 є нікчемним у силу вимог закону, а саме через те, що він не посвідчений нотаріально, а тому ці доводи апеляційним судом не приймаються і не розглядаються.

Разом із тим, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Як на підставу нікчемності вказаного вище правочину (договору дарування), ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на вимоги статей203,215 ЦК Українита зазначає, що договір усупереч вимогам закону не був посвідчений нотаріально.

Статтею 717 ЦК Українипередбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 719 ЦК Українидоговір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладаєтьсяуписьмовій формііпідлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першоїстатті 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статей215,216 ЦК Українисуди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Частиною другоюстатті 215 ЦК Українипередбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, оспорюваний правочин є недійсним у силу визнання його судом, а нікчемний - у силу припису закону.

Крім того, при розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину із зазначених підстав необхідно враховувати, що ці норми передбачають загальну підставу для нікчемності правочину і застосовуються лише в тому випадку, якщо вЦК Українинемає спеціальної підстави (норми) для цього.

Отже якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто, якщо цей правочин є нікчемним, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 04червня 2019року усправі

№ 916/3156/17 зроблено висновок про те, що правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.

Визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Водночас Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Аналогічний правовийвисновок викладеноВерховним Судому постановах від19лютого 2020року усправі N441/176/17,від 03березня 2020року усправі N 695/1513/17.

Апеляційний судом встановлено, що у справі №496/1249/13-ц ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_1 з позовом, у якому просив визнати майно ПП «Агростар Ч» об`єктом права особистої приватної власності.

Постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №496/1249/13-ц рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 березня 2014 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права особистої приватної власності відмовлено.

У вказаній справі встановлено, що 04 квітня 2005 року між ОСОБА_11 (матір`ю позивача) та ОСОБА_5 укладено договір дарування грошових коштів, відповідно до умов якого ОСОБА_11 подарувала, а ОСОБА_5 прийняв у дар гроші в сумі 2 020, 00 грн для використання їх для розробки статуту, реєстрації підприємства та внеску до статутного фонду ПП «Агростар Ч».Утворення підприємства та формування статутного капіталу ПП «Агростар Ч» здійснено ОСОБА_5 особисто за грошові кошти, подаровані йому 04 травня 2005 року ОСОБА_11 .

Факт укладення договору дарування та отримання ОСОБА_5 грошових коштів у дар від його матері, ОСОБА_5 не заперечувався.

Договір дарування грошей ОСОБА_5 не оспорювався, тобто презумпція правомірного правочину не спростована.

Таким чином, у справі №496/1249/13-ц ОСОБА_5 не оспорювала договір дарування від 04 травня 2005 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , не вказувала на умови його недійсності чи нікчемності та не заперечувала факт отримання ОСОБА_5 у дар від його матері грошових коштів у розмірі 2020 грн.

Тобто за наявності спору щодо поділу майна подружжя, який безпосередньо стосується правових наслідків недійсного правочину, який ОСОБА_1 вважає нікчемним, остання не була позбавлена права надати суду відповідні доводи та докази, проте у зазначеній вище справі ОСОБА_1 не оспорювала договір дарування та не заперечувала факту отримання грошових коштів відповідачем. Ці ж обставини,

ОСОБА_1 не доводила і під час розгляду справи, що наразі є предметом апеляційного перегляду.

Згідно із приписами ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зважаючи на ту обставину, що постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 496/1249/13-ц, у якій брали участь ті самі особи ( ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ) встановлені наведені вище обставини, зокрема факт утворення підприємства та формування статуного капіталу ПП «Агростар Ч», здійснених ОСОБА_5 особисто за грошові кошти, подаровані йому 04 травня 2005 року його матір`ю ОСОБА_11 , нікчемності чи б то недійсності цього правочину судами у межах вказаної справи не встановлено, апеляційний суд не знаходить підстав для підтвердження нікчемності вказаного договору дарування грошей.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилковість висновків суду в частині поділу майна, набутого ОСОБА_1 у якості фізичної особи-підприємця.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , як фізична-особа підприємець, у період перебування у шлюбі з ОСОБА_11 , набула у власність таке майно, як: одноповерхова будівля павільйону АДРЕСА_6 ; будівля магазину по АДРЕСА_23 ; одноповерхова будівля павільйону АДРЕСА_8 ; одноповерхова будівля павільйону АДРЕСА_8 ; одноповерхова будівля павільйону АДРЕСА_9 , будівля магазину загальною площею 20,70 кв. м в буд. АДРЕСА_13 .

Врахувавши, що вказане вище майно набуте ОСОБА_1 за час шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що це майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому належить їм на праві спільної сумісної власності колишнього подружжя в рівних частках.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з такого.

Спірне нерухоме майно використовувалось фізичною особою-підприємцем

ОСОБА_1 у підприємницькій діяльності без створення юридичної особи, тобто не передавалось у власність юридичної особи.

Майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для здійснення господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів, а тому саме по собі використання ОСОБА_1 спірного майна в підприємницькій діяльності не спростовує поширення на спірне нерухоме майно, реєстраційним власником якого є (була) ОСОБА_1 , правового режиму спільної сумісної власності подружжя.

Подібних висновківвикладені іу постановах ВерховногоСуду від01червня 2022року усправі № 559/758/17, від 06 грудня 2021 у справі № 161/7804/19.

Зважаючи на викладене, суд, з висновками якого погоджується і колегія суддів, встановивши, що спірне нерухоме майно вказане вище, придбане у період шлюбу сторін, а ОСОБА_1 не надала належних, допустимих та достатніх доказів на спростування презумпції спільності майна подружжя, дійшов правильного висновку про те, що вказане нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Апеляційний суд погоджується і з висновками суду щодо способу поділу такого майна, а саме шляхом визнання за ОСОБА_5 права власності на частку спірного нерухомого майна в порядку поділу майна подружжя, зважаючи на диспозитивність цивільного судочинства, зокрема, що саме ОСОБА_5 у межах наданих йому процесуальним законом повноважень, наділений правом обирати найбільш дієвий та ефективний для неї спосіб захисту порушених прав, як то у зазначеній справі - визнання права власності на 1/2 частку спірного нерухомого майна в порядку поділу майна подружжя, що не суперечить положенням чинного законодавства, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про поділ майна подружжя в ідеальних частках.

Посилання скаржниці на те, що цим майном користується (користувалася) приватний підприємець, у той час як в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно), не спростовують правильність висновків суду щодо вирішення спору по суті.

З приводу таких об`єктів, як будівля магазину по

АДРЕСА_7 , двоповерхової будівлі магазину з баром по

АДРЕСА_21 , а також двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , транспортний засіб «Lexus RX330», то судом першої інстанції було встановлено, що це майно у період шлюбу придбано ОСОБА_1 , саме як фізичною особою, а не у статусі фізичної особи-підприємця, доказів щодо придбання ОСОБА_1 цього майна за особисті кошти нею не надано, а тому суд дійшов правильного висновку про те, що це майно належить колишньому подружжю на праві спільної сумісної власності в рівних частках.

Апеляційний суд не погоджується з твердженнями скаржниці про те, що не підлягає поділу між подружжям квартира АДРЕСА_18 , оскільки відповідно до правовстановлюючих документів, це майно придбане нею після розірвання шлюбу за особисті грошові кошти, оскільки як встановлено судом першої інсанції, відповідно до документальних відомостей, наданих сторонами, це майно 03 жовтня 2003 року, тобто під час перебування у шлюбі, придбано подружжям в рівних частках про що свідчить нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_13 .

Разом із тим, як встановлено судом, ОСОБА_1 набувала права приватної власності на вказану вище квартиру на підставі рішення виконкому Іллічівської (Чорноморської) міської ради від 24 липня 2008 року за № 778, яке в свою чергу приймалося на підставі мирової угоди, затвердженої рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 23 червня 2008 року, яке скасовано ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2009 року.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 про те, що це майно нею придбано після розірвання шлюбу за особисті кошти, спростовуються доказами, що міститься в матеріалах цієї справи, а тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що це майно належить ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя в рівних частках.

З підстав викладених вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку і щодо визнання земельної ділянки площею 0,015 га, розташованої по АДРЕСА_4 , об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки ця земельна ділянка була придбана ОСОБА_5 у період шлюбу, а саме 12 вересня 2017 року, тоді як ОСОБА_1 набула права власності на це майно, отримавши Державний акт серії ЯЖ № 313327 від 01 жовтня 2008 року про право власності на підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 23 червня 2008 року, скасованого ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2009 року.

Аргументи скаржниці про те, що поділу не підлягала будівля магазину по

АДРЕСА_7 , оскільки цей об`єкт нею придбано/реконструйовано після розірвання шлюбу, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вказаний вище об`єкт ОСОБА_1 , придбала у ОСОБА_14 , уклавши з останньою 23 січня 2006 року договір купівлі-продажу, тобто у період шлюбу з ОСОБА_5 , що свідчить про правильність висновків суду щодо поділу цього майна між колишнім подружжям.

Зміст позовних заяв сторін, у редакціях, поданих до суду востаннє за часом, свідчить про те, що предметами позовних заяви не було таке майно, як: земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_7 , будівля магазину по АДРЕСА_10 , відтак судом не ухвалювалося рішення про долю цього майна, а тому твердження скаржниці про те, що це майно не підлягало поділу є помилковими, так як ці об`єкти не були предметом поділу між подружжям.

Встановивши, що транспортний засіб «Daewoo Matiz» придбаний за час шлюбу сторін, і є спільним майном подружжя, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо поділу транспортного засобу між подружжям в обраний ОСОБА_5 спосіб.

ОСОБА_1 не надала суду належні та допустимі докази, що спірний транспортний засібє об`єктом права її особистої власності, а не спільним майном подружжя.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірний автомобіль придбавався за рахунок кредиту, який вона погашала самостійно, оскільки займалася підприємницькою діяльністю, не спростовують висновки судів про поділ майна подружжя в спосіб, який просив позивач.

Апеляційний суд зазначає, що наявність боргів подружжя та виникнення зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, не змінює статусу спільності набутого за час шлюбу майна за кредитні кошти, які були використані в інтересах сім`ї, а саме на придбання цього майна. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.Проте відповідних позовних вимог ОСОБА_5 не пред`являла.

Подібних висновківщодо спірнихправовідносин дійшовВерховний Суду постановівід 16грудня 2022року усправі № 686/24549/15.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовну вимогу ОСОБА_5 про визнання транспортного засобу «Volkswagen LT 35» об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, підставно виходив із того, що цей автомобіль придбано

ОСОБА_5 у період шлюбу, у той час, як ОСОБА_1 продала цей транспортний засіб на підставі договору купівлі-продажу на Одеській філії «Біржа «Одеса» ЦУБ «Запоріжжя», використавши довіреність, за умовами якої ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_1 , на розпорядження зазначеним автомобілем, в тому числі продати у встановленому законом порядку. Проте, як свідчить зміст довіреності від 15 червня 2007 року за № 3793, ОСОБА_5 не наділяв ОСОБА_1 обсягом повноважень щодо подання від його імені заяви на вступ до членів зазначеної вище біржі, як і не уповноважував ОСОБА_1 на участь у торгах від його імені. За таких обставин, встановивши, що ОСОБА_1 діяла з перевищенням наданих їй повноважень, а ОСОБА_5 не надав дозволу на продаж транспортного засобу у спосіб, обраний ОСОБА_1 , суд дійшов правильного висновку щодо поділу цього майна.

З приводу позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту знищення ОСОБА_5 спільного майна подружжя, а саме частини нежитлових будівель, розташованих по АДРЕСА_5 , тобто майна за місцем знаходження Приватного підприємства «Агростар Ч», то у суду першої інтсанції були відсутні правові підстави для задоволення зазначених вище вимог ОСОБА_1 , оскільки за приписами ч.2 ст. 70 СК України суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них знищив чи пошкодив спільне майно, а тому встановивши, що майно ПП «Агростар Ч» не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки є власністю юридичної особи, ці позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не вирішив питання щодо майна, заявленого у позові, а саме земельних ділянок за адресою:

АДРЕСА_3 , апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки, як убачається зі змісту мотивувальної частини рішення, це питання було предметом судового розгляду, судом наведено мотиви ухваленого рішення, які слугували підставами для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на частину земельної ділянки площею 0,0017 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Аргументів щодо незаконності рішення суду в цій частині, апеляційна скарга не містить.

Встановивши факти відчуження ОСОБА_1 майна набутого подружжям у шлюбі, відсутності доказів на предмет підтвердження придбання цього майна нею за особисті кошти, та не спростування нею презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, а також за наявності обставин відчуження майна поза волевиявленням ОСОБА_5 , суд першої інстанції підставно дійшов висновку щодо задоволення похідних вимог ОСОБА_5 щодо визнання недійсними сукупності правочинів, таких як купівлі-продажу та дарування транспортних засобів, скасування свідоцтв про їх реєстрацію.

Врахувавши, що ОСОБА_1 відчужила майно, яке є об`єктом спільної сумісної власності подружжя на підставі рішення Іллічівського міського суду від 23 червня 2008 року, скасованого ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2009 року, колегія суддів вважає, що суд дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про скасування рішень органу місцевого самоврядування та свідоцтв про право власності на майно, зареєстроване у цей період часу за ОСОБА_1 одноособово, оскільки такі вимоги є похідними вимогами про визнання правочинів з спільним сумісним майномподружжянедійсними, що вирішені судом та забезпечуватиме сторонам ефективне поновлення порушених прав.

Спір про поверненнямайна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про поверненнямайнавласнику підлягає вирішенню за правилами статей387,388 ЦК України. Якщо власник вимагає повернення свогомайназ володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей387,388 ЦК України.

Відповідно достатті 387 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини першоїстатті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до частини третьоїстатті 388 ЦК Україниякщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Оскільки ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 набули права власності на спірне нерухоме майно за договорами дарування усупереч волевиявленню

ОСОБА_5 , останній як особа, якій на праві спільної сумісної власності належить це майно, права якого порушені внаслідок такого набуття, має право на підставістатті 388 ЦК Українипорушувати питання провитребуваннямайназ чужого незаконного володіння. Тому висновки суду першої інстанції про задоволення цих вимог також є вірним, оскільки все майно, з приводу якого ОСОБА_1 уклала правочини з ОСОБА_4 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є спільною сумісною власності ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , були відчуженні останньою з порушенням вимогстатті 65 СК України.

Посилання скаржниці на те, що суд вийшов за межі позовних вимог

ОСОБА_5 носять неконкретизований характер, оскільки вказуючи про існування цієї обставини, скаржниця не зазначає, у чому саме полягало таке порушення, у зв`язку з чим, суд на її думку, порушив принцип диспозитивності, ухваливши рішення поза межами позовних вимог.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції на предмет законності за доводами апеляційних скарг ТОВ «Влана2008»,ТОВ «Мірс»щодо наявності правових підстав для застосування позовної давності до частини позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає про таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положеннястатті 267 ЦК Україниі вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" устатті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Відповідно до частини першоїстатті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четвертастатті 267 ЦК України).

Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (стаття 72 СК України).

Упостанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі N 6-258цс15сформульовано висновок про те, що вирішуючи питання перебігу позовної давності за вимогами про поділ спільного майна подружжя, суди мають врахувати, що при визначенні початку перебігу позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Суд застосовуєпозовну давністьлише тоді,коли єпідстави длязадоволення позовнихвимог,звернутих позивачемдо тоговідповідача успорі,який заявляєпро застосуванняпозовної давності.Тобто,перш ніжзастосувати позовнудавність,суд маєз`ясуватита зазначитиу судовомурішенні,чи булопорушене право,за захистомякого позивачзвернувся досуду.Якщо цеправо порушенене було,суд відмовляєу позовічерез необґрунтованістьостаннього.І тількиякщо будевстановлено,що правопозивача дійснопорушене,але позовнадавність завідповідними вимогамиспливла,про щозаявила іншасторона успорі,суд відмовляєу позовічерез спливпозовної давностіу разівідсутності визнанихсудом поважнимипричин їїпропуску,про якіповідомив позивач(постановаВеликої ПалатиВерховного Судувід 22травня 2018року усправі № 369/6892/15-ц).

Вказана вище правова позиція викладена і постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року №575/476/16-ц, постановах Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі №522/13732/20, від 14 вересня 2022 року у справі

№367/6105/16-ц.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , пред`явлених щодо майна ТОВ «ВЛАНА 2008», ТОВ «МІРС» саме з підстав необґрунтованості таких вимог, таким чином суд не встановлював того, що мало місце порушення прав ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулася до суду в частині, що стосується майна указаних юридиних осіб.

Відтак, за таких обставин, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування строків позовної давності до вказаної вище частини позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки застосуванню інституту позовної давності має передувати встановлення судом факту порушення права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

За результатами апеляційного перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відсутності підстав для задоволення частини зазначених вище позовних вимог ОСОБА_1 з підстав їх необґрунтованості, а тому не знаходить правових підстав для зміни мотивувальної частини рішення суду та застосування строків позовної давності, як про те просять скаржники.

Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржниками не надано.

Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.

Отже доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування чи б то зміни рішення суду першої інстанції, з мотивів наведених у апеляційних скаргах.

У відповідностіст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційні скарги потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційних скарг правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст.367,374,375,381-384 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Влана 2008», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах яких діє представник-адвокат Субботіна Людмила Валентинівна залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2023 року.

Головуючий: Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова


Суд	Одеський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення	14.11.2023
Оприлюднено	07.12.2023
Номер документу	115427926
Судочинство	Цивільне

Судовий реєстр по справі —2-90/11

Постанова від 07.08.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Олійник Алла Сергіївна

Ухвала від 10.05.2024

Цивільне

Іллічівський міський суд Одеської області

Тордія Е. Н.

Ухвала від 06.05.2024

Цивільне

Іллічівський міський суд Одеської області

Петрюченко М. І.

Ухвала від 26.04.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Шипович Владислав Володимирович

Ухвала від 29.04.2024

Цивільне

Іллічівський міський суд Одеської області

Петрюченко М. І.

Ухвала від 24.04.2024

Цивільне

Іллічівський міський суд Одеської області

Смирнов В. В.

Ухвала від 15.02.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Шипович Владислав Володимирович

Ухвала від 08.02.2024

Цивільне

Іллічівський міський суд Одеської області

Смирнов В. В.

Ухвала від 25.01.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Шипович Владислав Володимирович

Ухвала від 25.12.2023

Цивільне

Іллічівський міський суд Одеської області

Пушкарський Д. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 14.11.2023 по справі 2-90/11ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —2-90/11

Постанова
від 14.11.2023 по справі 2-90/11
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД