Рішення

від 02.11.2023 по справі 521/12274/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

02.11.23

Справа №521/12274/23

Провадження №2/521/3442/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Роїк Д.Я.

за участю секретаря судового засідання Каліної П.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання «Мрія» співвласників багатоквартирного будинку, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог Одеська товарна біржа, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання угоди дійсною, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Об`єднання «Мрія» співвласників багатоквартирного будинку, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог Одеська товарна біржа, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання угоди дійсною.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказала, що 23 січня 1999 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_1 діючою від свого імені та від імені неповнолітніх доньок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та Об`єднанням «Мрія» співвласників багатоквартирного будинку, в особі Манзій Олега Олександровича, що діяв на підставі довіреності №5 від 21.01.1999 року, яку було засвідчено головою ОСББ «Мрія» Калачовим О.Г., через Одеську Товарну Біржу, в інтересах, якої діяла Заступник начальника ТЕО ст. експерт Одеської товарної Біржі Песчанська Олена - було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна №23719 квартири за номером АДРЕСА_1 .

Позивач вказала, що вищезазначена Квартира належала Об`єднанню «Мрія» співвласників багатоквартирного будинку, на підставі Свідоцтва про право власності на багатоквартирний будинок № НОМЕР_1 від 03 листопада 1998 року, виданого Малиновською районною адміністрацією м. Одеси та зареєстрованого в МБТІ і РОН м.Одеси, 06.11.1998 року, під реєстровим номером 2607, на стр.60, в реєстр кн. 18м/с.

Також, позивач вказала, що зазначений Договір купівлі-продажу нерухомого майна №23719 в подальшому, був зареєстрований в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості Жовтневого району, про що є відповідний запис в реєстровій книзі №119доп, стор.184, за реєстровим № 2607 від 28.01.1999 року. Квартиру було придбано за 2 325,00 (дві тисячі триста двадцять п`ять) грн., які були отримані Продавцем, відповідачем по справі, - до підписання зазначеного договору купівлі-продажу. Продавцем були отримані грошові кошти в повному обсязі та передані нам всі документи і ключі від зазначеної вище квартири.

Таким чином, на думку позивача, всі зобов`язання за договором купівлі-продажу були виконані в повному обсязі, тому договір купівлі-продажу може бути визнаним дійсним.

Позивач стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік та батько доньок - ОСОБА_4 , один з покупців, - помер, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) складено актовий запис №9302 від 26.09.2022 року та видано Свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_2 від 26.09.2022 року.

З метою отримання спадщини, яка залишилася після смерті чоловіка, позивач звернулась до приватного нотаріуса, але останнім було повідомлено про неможливість вчинення нотаріальних дій досилаючись на необхідність звернення до суду з позовом про визнання Договіру купівлі-продажу нерухомого майна №23719 дійсним.

Позивач стверджує, що вона має у своєму розпорядженні всі документи на квартиру в оригіналі.

Позивач проживає у зазначеній квартирі з моменту вселення і по цей час і зазначена квартира є постійним місцем проживання. На підтвердження даного факту, позивачем по справі було надано до матеріалів справи, у якості доказів, квитанції зі сплати комунальних послуг по квартирі за номером АДРЕСА_1 , що підтверджує факт сумлінного виконання обв`язку щодо утримання власного майна та користування вищезгаданою квартирою.

Враховуючи викладене, позивач просила суд визнати Договір купівлі-продажу нерухомого майна №23719, укладений 23.01.1999 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_1 діючою від свого імені та від імені неповнолітніх доньок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та Об`єднанням «Мрія» співвласників багатоквартирного будинку, предметом якого є квартира за номером АДРЕСА_1 , - дійсним.

Ухвалою судді від 17.05.2023 року позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

Після усунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення позову без руху, позовна заява подана з додержанням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси, від 30.06.2023 року, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси, від 20.09.2023 року, було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фадєєвої Дар`ї Юріївни ( АДРЕСА_2 ) завірену належним чином спадкову справу № 11/2022 заведену після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. В той же час, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. В той же час, від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю (вх № 61112) , позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином. В той же час, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином. В той же час, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Одеська товарна біржа будучи повідомлена про дату та час судового засідання до суду не з`явилася, причин неявки не повідомила. Вказане підтверджується відповідними поштовими відправленнями наявними у матеріалах справи, а тому суд приходить до переконання про можливість розгляду справи у відсутності відповідача та третіх осіб.

Згідно приписів до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, відповідно до вимог закону, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23 січня 1999 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_1 діючою від свого імені та від імені неповнолітніх доньок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та Об`єднанням «Мрія» співвласників багатоквартирного будинку, в особі Манзій Олега Олександровича, що діяв на підставі довіреності №5 від 21.01.1999 року, яку було засвідчено головою ОСББ «Мрія» Калачовим О.Г., через Одеську Товарну Біржу, в інтересах, якої діяла Заступник начальника ТЕО ст. експерт Одеської товарної Біржі Песчанська Олена - було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна №23719 квартири за номером АДРЕСА_1 .

Вказаний Договір посвідчений Одеською товарною біржою та зареєстрований в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю під № 23719 від 23 січня 1999 року.

Право власності покупця (позивача по справі) було зареєстровано в ОМБТІ в реєстровій книзі №119доп, стор.184, за реєстровим № 2607 від 28.01.1999 року.

Крім того, листом КП «БТІ» ОМР № 26911/04-04 від 26.06.2023 року підтвердило відповідну реєстрацію вказавши, що станом на 31.12.2012 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за фізичними особами - « ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 вказане російською мовою згідно із записом у реєстраційній книзі) на підставі договору № 23719 купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований ОСОБА_9 23.01.1999. Реєстраційний запис зроблено 28.01.1999 за реєстровим номером 2607 у реєстровій книзі 119доп на сторінці 184.

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки та батько їх доньок - ОСОБА_4 помер, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) складено актовий запис №9302 від 26.09.2022 року та видано Свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_2 від 26.09.2022 року.

З метою отримання спадщини, яка залишилася після смерті чоловіка, позивач звернулась до приватного нотаріуса, але останнім було повідомлено про неможливість вчинення нотаріальних дій досилаючись на необхідність звернення до суду з позовом про визнання Договору купівлі-продажу нерухомого майна №23719, укладеного 23.01.1999 року, дійсним.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі (ст. 219 ЦК України).

Враховуючи те, що правовідносини між сторонами виникли під час дії Цивільного кодексу України 1963 року, тому мають регулюватися саме його нормами.

Разом з тим, у відповідності зі ст. 227 ЦК України в редакції 1963 року, що діяла на момент виникнення правовідносин, при укладені договорів купівлі-продажу нерухомого майна потрібна нотаріальна форма договору, якщо хоча б одна зі сторін договору є громадянин України.

Разом з тим, згідно ст. 15 Закону України «Про товарні біржі» № 1957 XII від 10 грудня 1991 року в редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу в 1999 році, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року), нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, встановлених законом. Суд, за позовом сторони, яка виконала усі умови угоди, може визнати таку угоду дійсною.

Згідно з п. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне, або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 року, зі змінами №15 від 15.05.1998 року «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними, з підстав недодержання нотаріальної форми», визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд, на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Суд вважає, що сторони домовилися про усі істотні умови договору купівлі - продажу квартири, виконання договору відбулося.

Проте, на даний час позивач не може в повній мірі реалізовувати своє право власності на нерухоме майно, оскільки у діючих на час укладання зазначеного договору у 1998 році та діючих правових нормах на даний час, є протиріччя щодо необхідності нотаріального посвідчення вказаного договору.

Статтею 41 Конституції України, встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 334 ЦК України, право власності на нерухоме майно виникає з моменту посвідчення договору, або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору дійсним, якщо договір відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації.

Враховуючи викладене, виходячи з системного аналізу вищенаведених норм права та доказів, вивчених у судовому засіданні, з урахуванням відсутності порушень діючого законодавства під час укладення договору купівлі-продажу та його виконання, принципу неприпустимості позбавлення права власності, презумпції законності правочинів вважаємо, що позовні вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу дійсним підлягають задоволенню в повному обсязі.

Передбачене частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти lcnaHM» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес), виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. «Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України (пункт 3.4).

Згідно з ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності (ст.ст.77-80 ЦПК України).

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Керуючись ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» №1957 ХІІ від 10.12.1991 року, ст.ст. 16, 220, 328, 334, 638, 658 Цивільного кодексу України, ст.ст.12, 13, 81, 223, 259, 264, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Об`єднання «Мрія» співвласників багатоквартирного будинку, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог Одеська товарна біржа, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною задовольнити.

Визнати дійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна №23719 від 23.01.1999 року, а саме, квартири за номером АДРЕСА_1 , який укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_1 діючою від свого імені та від імені неповнолітніх доньок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та Об`єднанням «Мрія» співвласників багатоквартирного будинкунаОдеській Товарній Біржі.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Д.Я. Роїк