Постанова

від 05.12.2023 по справі 731/264/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 грудня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 731/264/23

Головуючий у першій інстанції Савенко А. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1405/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.

секретар: Шкарупа Ю.В.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідачі: ОСОБА_2 , Варвинська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації земельної ділянки (суддя Савенко А.І.), ухвалене о 15 год. 03 хв. у смт Варва, повний текст рішення складено 13 вересня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним рішення Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 17 червня 2021 року №288 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,7 га, кадастровий номер 7421155100:02:000:0080, розташованої в с.Воскресенське Прилуцького району Чернігівської області; скасувати державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, зареєстрованої за ОСОБА_2 . Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,692 га, розташованої в с.Воскресенське Прилуцького району (до перейменування Варвинського) Чернігівської області, кадастровий номер 7421155100:02:000:0083, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №835403. Починаючи з 2022 року, позивача позбавлено права володіння і користування земельною ділянкою, її було передано у власність іншій особі. При зверненні до органів Державного земельного кадастру було встановлено про перетин належної позивачу земельної ділянки із кадастровим номером 7421155100:02:000:0046 із земельною ділянкою з кадастровим номером 7421155100:02:000:0080 (площа співпадіння 98,9703%), власником якої є ОСОБА_2 на підставі рішення Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 17 червня 2021 року №288. Відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру кадастровий номер належної ОСОБА_1 земельної ділянки було змінено на №7421155100:02:000:0083. За доводами позивача, в результаті набуття відповідачем права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7421155100:02:000:0080 на підставі рішення Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 16 червня 2021 року №288 за відсутності підстав та інших рішень уповноважених органів на припинення користування, розпорядження чи вилучення належної позивачу земельної ділянки були порушені його права на належне користування, володіння та розпорядження земельною ділянкою, яка належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №835403, виданого Варвинською селищною радою 16 січня 2007 року. Тому земельна ділянка з кадастровим номером 7421155100:02:000:0080 сформована, а відомості про неї зареєстровані у Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно протиправно.

Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2023 року позов задоволено; визнано недійсним рішення Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області № 288 від 17 червня 2021 року «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність» в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,7 га, кадастровий номер № 7421155100:02:000:0080, для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Воскресенське Прилуцького району Чернігівської області; скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,7 га, кадастровий номер № 7421155100:02:000:0080, розташовану в с. Воскресенське Прилуцького району Чернігівської області, за ОСОБА_2 , зокрема, запис державного реєстратора Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області Козлової О.А. про речове право: 42683504, дата державної реєстрації: 18 червня 2021 року, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58949158 від 25 червня 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2394120574211; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 073 грн 60 коп. судового збору; стягнуто з Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 1 073 грн 60 коп. судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності, а зміни у законодавстві, які стосуються державної реєстрації прав на земельні ділянки, відбувалися вже після набуття позивачем ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, то положення ч.13 ст.79-1 ЗК України, яка набрала чинності 06 січня 2020 року, не мають ретроактивної дії та не можуть бути застосовані у спорі, який виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 зареєстрував свою земельну ділянку відповідно до чинного законодавства, не порушуючи норм закону. Під час розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ніхто йому не повідомляв, що земельна ділянка буде накладатися на земельну ділянку ОСОБА_1 , під час державної реєстрації земельної ділянки йому також не було повідомлено про неможливість зареєструвати земельну ділянку, оскільки вона розташована в межах із земельною ділянкою позивача. Відповідач вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 7421155100:02:000:0083 зареєстрована всупереч нормам чинного законодавства, оскільки на момент її державної реєстрації вже існувала земельна ділянка із кадастровим номером 7421155100:02:000:0080, відомості про неї було внесено в Державний земельний кадастр.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону не відповідає судове рішення суду першої інстанції.

По справі встановлено, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 835403, виданим на підставі рішення 24 сесії 4 скликання Варвинської селищної ради від 23 грудня 2005 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1692 га, з кадастровим номером 7421155100:02:000:0046 на території Варвинської селищної ради, с. Воскресенське Варвинського району Чернігівської області, цільове призначення земельної ділянки- для ведення особистого селянського господарства (а.с. 10). Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0107849000003 16 січня 2007 року.

Рішенням Варвинської селищної ради № 106 від 28 травня 2020 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 1,35 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Воскресенське на території Варвинської селищної ради, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (а.с. 60).

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Варвинської селищної ради із заявою про внесення змін у рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.61).

Рішенням Варвинської селищної ради №142 від 25 березня 2021 року внесено зміни в рішення ради від 28 травня 2020 року № 106, які стосувалися орієнтовної площі земельної ділянки, а саме: надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,70 га, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (а.с. 63).

Рішенням Варвинської селищної ради № 288 від 17 червня 2021 року затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам в адміністративних межах Варвинської селищної територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області згідно з додатком, у якому під номером 56 вказаний ОСОБА_2 , якому передано у власність земельну ділянку площею 1,70 га, кадастровий номер № 7421155100:02:000:0080, для ведення особистого селянського господарства, на території Варвинської селищної ради, с. Воскресенське (а.с. 12-13, 49-57).

Право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку було зареєстровано 18 червня 2021 року (а.с.11).

Рішенням № РВ-5600101862022 від 04 серпня 2022 року державний кадастровий реєстратор - Відділ № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області розглянув заяву ОСОБА_1 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 02 серпня 2022 року, реєстраційний номер ЗВ-9703972202022, разом з доданими до неї документами, та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийняв рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з таких підстав: - електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа; - розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (а.с. 14).

23 березня 2023 року державний кадастровий реєстратор ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 про зміну кадастрового номера земельної ділянки в державному акті на право власності на земельну ділянку ЯГ № 835403, яка знаходиться у с. Воскресенське та належить ОСОБА_1 на підставі рішення 24 сесії 4 скликання Варвинської селищної ради від 23 грудня 2005 року, площею 0,1692 га, а саме кадастровий номер 7421155100:02:000:0046 вірно 7421155100:02:000:0083 (а.с. 16).

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23 березня 2023 року підтверджується, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка з кадастровим номером 7421155100:02:000:0083, площею 0,1692 га, зареєстрована 23 березня 2023 року на підставі рішення 24 сесії 4 скликання Варвинської селищної ради від 23 грудня 2005 року та згідно з державним актом ЯГ 835403 від 16 січня 2007 року (а.с. 17-19).

У відповідь на адвокатський запит представника позивача адвоката Гезердави В. Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області 17 квітня 2023 року надало відповідь про те, що згідно з відомостями Державного земельного кадастру межі земельної ділянки з кадастровим номером 7421155100:02:000:0083 перетинаються з іншою земельною ділянкою - з кадастровим номером 7421155100:02:000:0080 (а.с. 20).

Для вирішення земельного спору на заяви ОСОБА_1 Варвинська селищна рада і Прилуцький районний відділ поліції рекомендували звернутися до суду (а.с.21, 22).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 22 червня 2022 року в справі № 676/1795/20 (провадження № 61-21233св21) зазначено, що: «рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. […] cуд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. […] Апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки. У той же час оспорення розпорядження органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу такої земельної ділянки у власність фізичної особи не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов`язаний надати йому оцінку в мотивувальній частині судового рішення, що й було зроблено судом апеляційної інстанції в цій справі. За таких обставин пред`явлення прокурором окремої позовної вимоги про скасування розпорядження голови Кам`янець-Подільської РДА від 25 липня 2006 року №616/2006 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1» не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права».

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, провадження № 12-148гс19, власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34). Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, провадження № 14-2цс21 (пункти 148-150.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 373/326/17 (провадження № 14-201цс21), пославшись на свою сталу та сформовану судову практику, вказала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений.

У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Вимога про визнання недійсним рішення сільської ради не є належною у спорі про витребування земельних ділянок (пункт 67 вищевказаної постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Крім того, відповідно до вимог абзацу 2 ч.3 ст. 26 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 522/8412/19 (провадження № 61-10353св22) зазначено, що при розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути лише власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема, на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17 (провадження № 61-29040св18)).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. (частина друга статті 152 ЗК України)

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним зазначеною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом.

У цій справі позивач, який є власником майна, пред`явив позов про визнання недійсним рішення виконавчого комітету та скасування державної реєстрації.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, виходив із того, що позивач фактично просить визнати недійсним та скасувати рішення органу місцевого самоврядування,яке вичерпало свою дію, що не є способом захисту прав та інтересів, передбачених законом.

Колегія суддів вважає, що оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача без його волі, а відповідач набув право власності на цю ділянку, ефективним способом захисту порушеного права у цих правовідносинах є витребування спірного майна з підстав, передбачених статтями 387 і 388 ЦК України.

З огляду на викладене в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 17 червня 2021 року №288 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки та рішення реєстраційної служби про реєстацію права власності за відповідачем, слід відмовити внаслідок обрання позивачем неефективного способу захисту порушених та оспорюваних прав.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково, а оскаржуване судове рішення, суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи апеляційним судом.

Керуючись ст.ст.141,258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2023 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( зареєстроне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3222.80 грн судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текс постанови виготовлено 6 грудня 2023 року.

Головуючий: Судді: