Постанова

від 20.03.2024 по справі 731/264/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

справа № 731/264/23

провадження № 61-18504св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

розглянув у порядку письмового позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у складі колегії суддів Онищенко О. І., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним рішення Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 17 червня 2021 року № 288 про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 1,7 га, кадастровий номер 7421155100:02:000:0080, розташованої в с. Воскресенське Прилуцького району Чернігівської області; скасувати державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, зареєстровану за ОСОБА_3 .

Зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 0,1692 га, розташованої в с. Воскресенське Прилуцького району (до перейменування - Варвинського) Чернігівської області, кадастровий номер 7421155100:02:000:0046, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 835403. Починаючи з 2022 року йогопозбавлено права володіння і користування земельною ділянкоювнаслідок її передачі у власність іншій особі. При зверненні до органів Державного земельного кадастру встановлено накладання належної йому земельної ділянки із кадастровим номером 7421155100:02:000:0046 із земельною ділянкою з кадастровим номером 7421155100:02:000:0080 (площа співпадіння 98,9703 %), власником якої є ОСОБА_3 на підставі рішення Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 17 червня 2021 року № 288.

Відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру кадастровий номер належної йому земельної ділянки було змінено на № 7421155100:02:000:0083. За доводами позивача, в результаті набуття відповідачем права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7421155100:02:000:0080 на підставі рішення Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 16 червня 2021 року №288 за відсутності підстав та інших рішень уповноважених органів на припинення користування, розпорядження чи вилучення належної йому земельної ділянки порушені його права на належне користування, володіння та розпорядження земельною ділянкою. Зазначав, що земельна ділянка з кадастровим номером 7421155100:02:000:0080 сформована, а відомості про неї зареєстровані у Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно протиправно.

Короткий зміст судових рішень

12 вересня 2023 року рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області позов задоволено.

Визнано недійсним рішення Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 17 червня 2021 року № 288 «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність» в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 1,7 га, кадастровий номер № 7421155100:02:000:0080, для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Воскресенське Прилуцького району Чернігівської області; скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,7 га, кадастровий номер

7421155100:02:000:0080, розташовану в с. Воскресенське Прилуцького району Чернігівської області, за ОСОБА_3 , зокрема, запис державного реєстратора Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області Козлової О. А. про речове право: 42683504, дата державної реєстрації: 18 червня 2021 року, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58949158 від 25 червня 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2394120574211. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції керувався тим, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності, а зміни у законодавстві, які стосуються державної реєстрації прав на земельні ділянки, відбулися вже після набуття позивачем ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, томуположення частини тринадцятої статті 79-1 Земельного кодексу (далі - ЗК) України, яка набрала чинності 06 січня 2020 року, не мають ретроспективної дії та не можуть бути застосовані у спорі, який виник між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Для захисту права власності позивача ОСОБА_2 на земельну ділянку, набуту ним у законному порядку 16 січня 2007 року, позов необхідно задовольнити.

05 грудня 2023 року постановою Чернігівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2023 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. Вимога про визнання недійсним рішення сільської ради не є належною у спорі про витребування земельних ділянок. У справі позивач, який є власником майна, пред`явив позов про визнання недійсним рішення виконавчого комітету та скасування державної реєстрації, що не є способом захисту прав та інтересів, передбачених законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 грудня 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року, в якій просить її скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 370/457/20.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 року в справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

Визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відповідно до статті 16 ЦК України є ефективним способом захисту порушеного права при частковому накладанні земельних ділянок сторін спору, у цьому випадку витребувати майно неможливо.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 835403, виданим на підставі рішення 24 сесії 4 скликання Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 23 грудня 2005 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1692 га з кадастровим номером 7421155100:02:000:0046 на території Варвинської селищної ради, с. Воскресенське Варвинського району Чернігівської області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства (а. с. 10). Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0107849000003 від 16 січня 2007 року.

Рішенням Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 28 травня 2020 року № 106 ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,35 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Воскресенське на території Варвинської селищної ради, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (а. с. 60).

У березні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області із заявою про внесення змін у рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а. с. 61).

Рішенням Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 25 березня 2021 року № 142 внесено зміни в рішення ради від 28 травня 2020 року № 106, які стосувалися орієнтовної площі земельної ділянки, а саме надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,70 га за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (а. с. 63).

Рішенням Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської областівід 17 червня 2021 року № 288 затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам в адміністративних межах Варвинської селищної територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області згідно з додатком, у якому під номером 56 вказаний ОСОБА_3 , йому передано у власність земельну ділянку площею 1,70 га, кадастровий номер № 7421155100:02:000:0080, для ведення особистого селянського господарства на території Варвинської селищної ради с. Воскресенське (а. с. 12-13, 49-57).

Право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку зареєстровано 18 червня 2021 року (а. с. 11).

Рішенням від 04 серпня 2022 року № РВ-5600101862022 державний кадастровий реєстратор - Відділ № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області розглянув заяву ОСОБА_2 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 02 серпня 2022 року, реєстраційний номер ЗВ-9703972202022, разом з доданими до неї документами, та прийняв рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав: електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (а. с. 14).

23 березня 2023 року державний кадастровий реєстратор ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_2 про зміну кадастрового номера земельної ділянки в державному акті на право власності на земельну ділянку ЯГ № 835403, яка знаходиться у с. Воскресенське та належить ОСОБА_2 на підставі рішення 24 сесії 4 скликання Варвинської селищної ради від 23 грудня 2005 року, площею 0,1692 га, із 7421155100:02:000:0046 на 7421155100:02:000:0083 (а. с. 16).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23 березня 2023 року ОСОБА_2 належить земельна ділянка з кадастровим номером 7421155100:02:000:0083, площею 0,1692 га, зареєстрована 23 березня 2023 року на підставі рішення 24 сесії 4 скликання Варвинської селищної ради від 23 грудня 2005 року та згідно з державним актом серії ЯГ 835403 від 16 січня 2007 року (а.с. 17-19).

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області 17 квітня 2023 року надало відповідь про те, що згідно з відомостями Державного земельного кадастру межі земельної ділянки з кадастровим номером 7421155100:02:000:0083 перетинаються з іншою земельною ділянкою з кадастровим номером 7421155100:02:000:0080 (а. с. 20).

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції (далі - Перший протокол), ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини першої статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. mutatis mutandis постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

Статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.

Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86) та інших).

Згідно із частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із статтею 79-1 ЗК України земельна ділянка формується як об`єкт цивільних прав. За змістом частин першої - п`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із статтею 1 Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VІ «Про державний земельний кадастр» (далі - Закон про земельний кадастр) державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до статті 15 Закону про земельний кадастр до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема, кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із статтею 16 Закону про земельний кадастр земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.

Отже, порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами, визначений статтями 116, 118, 122 ЗК України, передбачає вчинення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування відповідних дій та прийняття рішень, а саме: формування земельної ділянки, присвоєння їй кадастрового номера,надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, тощо.

Вказані дії та рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування можуть порушувати права інших власників земельних ділянок, а тому визнання незаконними цих рішень і дій, відповідно, може бути способом захисту цивільного права або інтересу, з огляду на таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (частини перша - третя статті 152 ЗК України).

Згідно із статтею 154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За положеннями частин десятої, тринадцятої статті 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно із частинами шостою - восьмою статті 16 Закону про земельний кадастр кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

У пункті 11.10 постанови від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) Велика Палата ВерховногоСуду виснувала, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 грудня 2023 року у справах № 925/1006/22 та № 906/296/23.

Упостанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 370/457/20 (провадження № 61-611св23), від 10 січня 2024 року у справі № 296/888/22 (провадження № 61-9055св23), від 21 грудня 2023 року у справі № 521/8304/16 (провадження № 61-7532св23), від 22 листопада 2023 року у справі № 464/1327/21 (провадження № 61-4586св23) та інших, постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15 (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21) зазначено: якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 420/16521/21, від 06 грудня 2023 року у справі № 500/291/20, від 26 жовтня 2023 рокуу справі № 240/3941/19 та інших.

Єдина, стала й уніфікована практика Верховного Суду щодо спірного питання свідчить, що визнання незаконними (протиправними) рішень органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якими порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, є належним і ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналогічно з наведених підстав належним і ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів є скасування державної реєстрації земельної ділянки, якщо таку реєстрацію проведено із порушенням прав іншого власника земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору керувався тим, що вимога про визнання недійсним рішення сільської ради не є належною у спорі про витребування земельних ділянок; позивач, який є власником майна, пред`явив позов про визнання недійсним рішення виконавчого комітету та скасування державної реєстрації, що не є способом захисту прав та інтересів, передбачених законом.

Верховний Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95, 98, 121, 123), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 94)).

Власник із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.47) та інших).

Утих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а скасування рішення чи запису про проведену державну реєстрацію права не є належним способом захисту порушеного права. У такому випадку державний реєстратор здійснює відповідну реєстраційну дію на підставі рішення суду про витребування майна.

Саме такими висновками керувався апеляційний суд, відмовляючи у позові, проте не звернув уваги, що спір між сторонами не є спором про витребування майна у порядку статей 387 і 388 ЦК України.

Визначальна ознака спору про витребування майна - наявність державної реєстрації права власності на одне й те ж нерухоме майно за відповідачем, коли дійсним власником цього майна є позивач.

У справі спір виник внаслідок накладання (площа співпадіння 98,9703 %) належної позивачу земельної ділянки із земельною ділянкою, власником якої є ОСОБА_3 на підставі оспорюваного рішення Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 17 червня 2021 року № 288.

Тобто предметом спору є не одна й та ж земельна ділянка, яка могла б витребовуватися у порядку статей 387 і 388 ЦК України, а різні земельні ділянки, що накладаються, внаслідок чого порушені права ОСОБА_2 , який набув право власності на земельну ділянку раніше.

Апеляційний суд не врахував, що при частковому накладанні земельних ділянок власник однієї з них може, зокрема, оспорювати відповідне рішення органу місцевого самоврядування й державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку іншого власника.

Уцьому випадку вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння не є належним способом захисту права, адже позивач не є власником тієї частини земельної ділянки відповідача, що не накладається на його землю.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

При вирішенні справи суд має з`ясувати, у зв`язку із чим між сторонами виник спір та якими обставинами кожна із сторін конфлікту доводить обґрунтованість своєї позиції.

Апеляційний суд внаслідок помилки у кваліфікації спірних правовідносин не вирішив спір по суті, не перевірив обґрунтованість позовних вимог, не з`ясував, чи порушені права позивача як власника земельної ділянки, отриманої раніше відповідача, внаслідок формування земельної ділянки з кадастровим номером 7421155100:02:000:0080та передачі її у власність ОСОБА_5 .

Крім того, частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п`ята статті 263 ЦПК України).

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»).

Оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає критерію обґрунтованості судових рішень, адже апеляційний суд, вказавши помилково на неефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права, не розглянув доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 по суті та не перевірив законність рішення суду першої інстанції в межах, які оспорював відповідач в апеляційному порядку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Апеляційний суд розглянув справу без урахування висновків Верховного Суду про те, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого праває способом захисту цивільних прав та інтересів, спір по суті не розглянув та не вирішив.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд касаційну скаргу задовольняє, скасовує постанову апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк