Ухвала

від 06.12.2023 по справі б-24/129-08

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

06 грудня 2023 року м. Харків Справа № Б-24/129-08

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-кредитний фонд «Сприяння» (вх.№2605 Х/2) на постанову Господарського суду Харківської області від 28.07.2008 (прийняту у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Плаховим О.В.) та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.06.2009 (прийняту у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Плаховим О.В.) у справі № Б-24/129-08

за заявою УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова, м.Харків,

до Фінансово-кредитного фонду «Сприяння» Товариство з обмеженою відповідальністю , м.Харків,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської області від 28.07.2008 боржника Фінансово-кредитний фонд «Сприяння» Товариство з обмеженою відповідальністю визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора УПФУ в Червонозаводському районі м.Харкова, зобов`язавши його в строк до 28 липня 2009 року виконати ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2009 затверджено наданий суду ліквідаційний звіт, ліквідовано юридичну особу Фінансово-кредитний фонд «Сприяння» Товариство з обмеженою відповідальністю, визнано вимоги кредиторів, не задоволені за недостатністю майна банкрута, погашеними, провадження у справі припинено.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансово-кредитний фонд «Сприяння» з постановою та ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Господарського суду Харківської області від 28.07.2008 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.06.2009 у справі № Б-24/129-08 скасувати, у визнанні Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-кредитний фонд «Сприяння» (код ЄДРПОУ 22615133) банкрутом, затвердженні ліквідаційного звіту та ліквідації зазначеної юридичної особи відмовити.

Також, апелянтом у тексті апеляційної скарги викладено заяву про поворот виконання судових рішень, у якій просить у випадку скасування оскаржуваних постанови та ухвали та відмови кредитору у визнанні Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-кредитний фонд «Сприяння» (код ЄДРПОУ 22615133) банкрутом, затвердженні ліквідаційного звіту та ліквідації зазначеної юридичної особи застосувати поворот ухвали Господарського суду Харківської області від 15.06.2009, зобов`язати Головне управління статистики по Харківській області відновити в Єдиному Державному реєстрі підприємства та організацій України запис про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-кредитний фонд «Сприяння».

Зобов`язати державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру запис про відновлення державної реєстрації юридичної особи Фінансово-кредитний фонд «Сприяння» товариство з обмеженою відповідальністю, код 22615133, припиненої на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 15.06.2009, та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення для поновлення обліку юридичної особи - Фінансово-кредитний фонд «Сприяння» товариство з обмеженою відповідальністю.

Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Харківської області від 28.07.2008 та ухвали Господарського суду Харківської області від 15.06.2009 у справі № Б-24/129-08.

В обґрунтуванням наявності підстав для задоволення вказаного клопотання скаржник посилається на те, що ОСОБА_1 як засновник ТОВ «Фінансово-кредитний фонд «Сприяння», не був залучений до справи, як керівник, не був повідомлений про розгляд справи в силу знаходження за межами України на лікуванні.

Тобто, про існування справи та про існування оскаржуваної постанови та ухвали апелянт дізнався тільки 01.11.2023 з мережі Інтернет.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що постанова Господарського суду Харківської області була ухвалена 28.07.2008, ухвала Господарського суду Харківської області - 15.06.2009, тобто до набрання чинності з 15.12.2017р. Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі Закон № 2147-VІІІ).

Згідно пункту 13 частини 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017р., судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017р. (до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону від 03.10.2017р. №2147-VІІІ) можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній з 15.12.2017р.

Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018р. у справі № 54/239.

Таким чином, оскільки постанова Господарського суду Харківської області прийнята 28.07.2008, ухвала Господарського суду Харківської області - 15.06.2009 то при вирішенні питання щодо строку на апеляційне оскарження таких судових рішень підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка була чинна на час ухвалення судових рішень судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на час прийняття оскаржуваних рішень) сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, були можливими лише з дотриманням приписів частини другої статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги.

Статтею 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на час прийняття оскаржуваних рішень) передбачено, що апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Водночас слід зазначити, що з урахуванням припису абзацу 7 пункту 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при апеляційному оскарженні судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, застосовуються, зокрема, правила частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною на час прийняття таких рішень) щодо можливості відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги лише протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного судового рішення. Втім, це правило не поширюється на апеляційне оскарження прийнятих до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» судових рішень місцевих господарських судів особами, які не брали участі у справі і стосовно яких господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, оскільки Господарським процесуальним кодексом України до набрання чинності названим Законом відповідним особам не надавалося право апеляційного оскарження судових рішень і щодо них не застосовувався присічний тримісячний строк подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 106 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на час прийняття оскаржуваних рішень) ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Апелянт є учасником справи (боржником), тому мав десять днів на оскарження судових рішень від 28.07.2008 та від 15.06.2009 та три місяці на поновлення пропущеного строку. По закінченню тримісячного строку з дня прийняття судових рішень, суд не має повноважень щодо його відновлення для учасника справи.

Верховний Суд в постанові від 12.07.2022 у справі №9/430-05-11867 зазначив, що у цій нормі врегульовано порядок вчинення процесуальної дії судом апеляційної інстанції, а саме відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими з порушенням строку, тоді як строки оскарження судових рішень суду першої інстанції, ухвалених до 15.12.2017, врегульовані у статті 93 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017. При цьому за змістом частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017, поновлення апеляційним судом пропущеного строку на апеляційне оскарження у зв`язку з визнанням поважними причин пропуску відповідного строку можливе виключно у разі подання апеляційної скарги в межах присічного річного строку, а в разі недотримання останнього з`ясування поважності причин строку на апеляційне оскарження взагалі не має істотного значення та не може жодним чином вплинути на однозначне вирішення питання про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, керується, в тому числі положеннями частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017. Тому, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.

Водночас у разі встановлення винятку, визначеного у пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції повинен дослідити поважність причин пропуску строку на подання апеляційної скарги.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження в яких порушено до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником, і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

За сталою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, сформованою в рішеннях «Стаббінгс на інші проти Сполученого Королівства», «Девеер проти Бельгії», право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що як учасник справи не був повідомлений про розгляд справи, не був обізнаний про ухвалене рішення суду, не був залучений до справи, як керівник, не був повідомлений про розгляд справи в силу знаходження за межами України на лікуванні. Тобто, про існування справи та про існування оскаржуваної постанови та ухвали апелянт дізнався тільки 01.11.2023 з мережі Інтернет.

В той же час ухвала суду від 15.06.2009 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22.06.2009.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Колегія суддів зазначає про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Харківської області від 28.07.2008 та ухвали Господарського суду Харківської області від 15.06.2009, оскільки скаржник, як заінтересована особа, не продемонстрував готовності брати участь на всіх етапах розгляду справи, не вжив заходів до своєчасного оскарження судових рішень, що дозволяє дійти висновку про те, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження були суб`єктивними, залежали від поведінки скаржника як учасника справи та не пов`язані з наявністю обставин непереборної сили.

Копія відповіді Державної прикордонної служби України №91/П-18073-26769 від 07.11.2023, яку апелянтом додано до апеляційної скарги, містить інформацію про те, що у період з 20.07.2008 по 07.11.2017 відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянином України ОСОБА_1 , не збереглося, а з 08.11.2017 по 02.11.2023 база даних містить інформацію, що ОСОБА_1 01.11.2023 перетнув кордон України в пункті пропуску Краківець.

В той же час, з цієї довідки неможливо встановити де у період 28.07.2008 по 07.11.2017 перебував ОСОБА_1 , як не можливо це встановити із копії однієї сторінки закордонного паспорта ОСОБА_1 . Відмітка про виліт з України 28.07.2008 не свідчить про те, що у період до 07.11.2017 апелянт не повертався на територію України.

Апелянт вказує, що не був повідомлений про розгляд справи в силу знаходження за межами України на лікуванні.

Суд зазначає, що матеріали апеляційної скарги не містять документів на підтвердження обставин щодо лікування керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-кредитний фонд «Сприяння».

Крім того, колегія суддів зазначає, що як керівник та засновник юридичної особи ОСОБА_1 , повинен був опікуватися станом справ у товаристві, у тому числі отримувати інформацію з відкритих джерел (Єдиного державного реєстру судових рішень та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань), та можливість дізнаватись про наявність судових справ та судових рішень відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-кредитний фонд «Сприяння» та підстав припинення юридичної особи.

З огляду на викладене, апелянтом не доведено наявності обставин, передбачених п. п. 1,2 ч.2 ст.261 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансово-кредитний фонд «Сприяння» процесуального строку на оскарження постанови Господарського суду Харківської області від 28.07.2008 та ухвали Господарського суду Харківської області від 15.06.2009 у справі № Б-24/129-08 та відмову у відкритті апеляційного провадження.

Враховуючи, що апеляційна скарга була подана в електронному вигляді через електронний кабінет, її матеріали судом заявнику не повертаються.

Враховуючи викладене та керуючись 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-кредитний фонд «Сприяння» (вх.№2605 Х/2) на постанову Господарського суду Харківської області від 28.07.2008 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.06.2009 у справі № Б-24/129-08.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок і строки її оскарження передбачено ст.ст.286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова