Постанова

від 05.12.2023 по справі 904/4980/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2023 року м.Дніпро

Справа № 904/4980/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2023 (прийняте суддею Мельниченко І.Ф.) у справі №904/4980/22

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТГ"

про стягнення 52 258,44 грн

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заявлених вимог.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення виплаченого страхового відшкодування у сумі 52 258, 44 грн.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2023 у цій справі, у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТГ" про стягнення виплаченого страхового відшкодування у сумі 52 258,44 грн відмовлено.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували які саме пошкодження завдано автомобілю "MAN TGX 18.44" (реєстраційний № НОМЕР_1 ) під час дорожньо-транспортної події, яка відбулася 27.01.2021, що позбавляє можливості перевірити розмір страхового відшкодування, за стягненням якого звернувся до суду позивач.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2023 у справі №904/4980/22, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2023 у справі №904/4980/22 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що наявні в матеріалах справи рахунок № DNZ_TEF - 2100374 від 29.01.2021 (СТО ТОВ "Технофорум") та підтвердження оплати такого рахунку платіжними дорученнями № 27350 від 05.11.2020 та № 3506 від 11.02.2021, і є належним підтвердженням фактично здійснених позивачем витрат по відновленню пошкодженого транспортного засобу - виплаті страхового відшкодування за договором майнового страхування наземного транспорту.

Як вбачається з ремонтної калькуляції ДККА-74540 від 04.02.2021, остання була складена саме за допомогою комп`ютерної програми для складання калькуляцій відновлювального ремонту транспортних засобів "Аudatex", що виключає сумніви щодо невідповідності ремонтно- відновлювальних робіт характеру пошкоджень.

На момент дорожньо - транспортної пригоди, цивільно - правова відповідальність власника автомобіля "DAF TE" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричіпом "ВОDЕX" номерний знак НОМЕР_3 , була застрахована в ПРАТ "УАСК АСКА" полісом обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР4197559.

ПАТ "СК "УСГ" звернулось до страхової компанії відповідача із заявою про виплату суми страхового відшкодування за полісом № 131031379. Згідно угоди про здійснення страхового відшкодування від 28.07.2021 страхова компанія відповідача розрахувала суму страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Потерпілого в розмірі 82354, 26 грн та здійснила виплату в розмірі 70001 (сімдесят тисяч одна) грн 12 коп, згідно платіжних доручень № 71-21131_7U01U/707 від 30/07/2021, 71-21041_7U01O/1375 від 30/07/2021, 71-21201_82076/440 від 02.08.2021, 71-21321_8301Y/260 від 03.08.2021 (за вирахуванням знижки за угодою 15%), яка не покриває, суму виплати згідно Генерального договору.

Також апелянт зазначає, згідно інформації наявної в тексті протоколу про адміністративне правопорушення № БД№ 384457 від 28.01.2021, місце роботи водія автомобіля "DAF TE" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є Товариство з обмеженою відповідальністю "СТГ", а сам транспортний засіб належить на праві власності зазначеному Товариству. Дана інформація також зазначена відповіді НПУ (ідентифікатор карти ДТП в системі НПУ 3021028550035410).

На переконання скаржника, відповідач, як особа відповідальна за завданий збиток повинен відшкодувати ПРАТ "СК "Українська страхова група" різницю між сумою страхового відшкодування сплаченого за договором добровільного страхування майна № 28-0199-0157/19/0244 від 06.11.2019 та сумою страхового відшкодування виплаченому за полісом № АР4197559: 134612 грн 70 коп - 82354 грн 26 коп (розмір страхового відшкодування без урахування знижки за угодою) = 52258 грн 44 коп.

Також скаржником було подано пояснення на відзив відповідача, доводи зазначені у вказаних поясненнях є ідентичними доводам апеляційної скарги.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Згідно поданого відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "СТГ" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що акт огляду пошкодженого транспортного засобу не можу бути належним доказом по справі, оскільки акт огляду долучений до матеріалів справи від 06.11.2019, тоді як дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1 сталася 27.01.2021.

При цьому, перелік пошкоджень транспортного засобу в заяві про настання страхового випадку від 31.01.2021 та в акті огляду транспортного засобу від 06.11.2019 не співпадають.

На переконання відповідача, звіт про оцінку транспортного засобу, в тому числі й калькуляція є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення застрахованого транспортного засобу. Натомість, відповідач вважає, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжне доручення.

Проте, наявне в матеріалах справи платіжне доручення здійснене на підставі акту огляду пошкодженого транспортного засобу від 06.11.2019, а тому не є підставою для стягнення з ТОВ "СТГ" коштів на користь позивача.

Також відповідач не вважає, що надана до апеляційної скарги копія протоколу про адміністративне правопорушення та витяг відповіді НПУ підтверджують позовні вимоги.

Крім того, відповідач вказує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно перебував у трудових відносинах з ТОВ "СТГ".

6.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Колегією суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач) суддів: Кощеєва І.М. Березкіної О.В. відкрито апеляційне провадження у справі за вказаною апеляційною скаргою; постановлено розгляд справи провести в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін.

У зв`язку з відставкою головуючого судді Орєшкіної Е.В., 11.09.2023 у справі призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2023 прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2023 у справі №904/4980/22 до свого провадження вищеозначеною колегією суддів.

7.Встановлені судом обставини справи.

20.07.2009 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (позивач - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" - власник автомобіля "MAN TGX 18.44" (реєстраційний № НОМЕР_1 ) (страхувальник) укладено Генеральний Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-0157.

Відповідно до п.3.1. Договору страховий випадок передбачена відповідним Додатком подія (ризик), що відбулася в період дії цього Додатку, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику/ вигодонабувача/ застрахованим особам на умовах Договору (відповідного Додатку).

Страховик, шляхом виплати страхового відшкодування, відповідно до умов та зобов`язань за Договором, в межах страхової суми компенсує збитки, що виникли внаслідок страхового випадку (п. 3.2. договору).

06.11.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (позивач - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (страхувальник) укладено Додаток №28-0199-0157/19/0244 до Генерального Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-0157 від 20.07.2009.

Відповідно до п. 5 вказаного додатку застрахованим є автомобіль марки MAN TGX, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Період страхування: початок з 00 год. 00 хв. 06.11.2019, 06.11.2020, 06.11.2021, 06.11.2022 кінець 24 год. 00 хв. 05.11.2020, 05.11.2021, 05.11.2022, 05.11.2023.

Строк дії Додатку з 16:00 06.11.2019 по 24:00 05.11.2023.

Пунктом 11 Додатку сторони погодили, що цей Додаток є формою договору страхування та невід`ємною частиною Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-0157 від 20.07.2009. Взаємовідносини сторін регламентуються чинним законодавством України та Договором страхування.

Відповідно до постанови Новобузького районного суду Миколаївської області від 29.03.2021 у справі № 481/139/21 (провадження № 3/481/126/2021) 27 січня 2021 року водій ОСОБА_1 о 23 год. 54 хв. в порушення вимог п. 2.3 «а», 2.3 «б» Правил дорожнього руху здійснював керування автомобілем "DAF TE", номерний знак НОМЕР_2 в складі з напівпричепом "BODEX KIS 3B", номерний знак НОМЕР_3 рухаючись по вул. Миколаївській Новобузького району Миколаївської області, який перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу та під час руху не стежив за технічним станом автомобіля, внаслідок чого з автомобіля відпало колесо та зіткнулося з транспортним засобом "MAN TGX 18.440", номерний знак НОМЕР_4 в складі з причепом "BODEX KIS 3WA" , номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "DAF TE" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом "BODEX" номерний знак НОМЕР_3 , була застрахована а ПРАТ "УАСК АСКА" полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР4197559.

Позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою про виплату суми страхового відшкодування за полісом № 131031379.

Згідно угоди про здійснення страхового відшкодування від 28.07.2021 страхова компанія відповідача розрахувала суму страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля потерпілого в розмірі 82 354,26 грн та здійснила виплату в розмірі 70 001, 12 грн (за вирахуванням знижки за угодою 15%), яка не покриває суму виплат згідно Генерального договору.

8.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, предметом розгляду справи є стягнення страхового відшкодування в порядку регресу на суму 52 258, 44 грн.

Поняття добровільного майнового страхування розкривають положення статті 6 Закону України "Про страхування" та статей 979, 982 ЦК України. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником.

Основним призначенням добровільного страхування є майновий захист інтересів страхувальника, що покликаний зменшити шкідливі для власника (володільця) наслідки пошкодження чи знищення його майна.

Варто зазначити, що в процесі реалізації прав та обов`язків, які виникають з таких договорів, також має місце делікт (деліктна відповідальність), внаслідок настання якого і виникає страховий випадок, коли страхувальник зазнає майнової шкоди, а в подальшому можуть виникнути і відносини суброгації.

Статтями 512, 514 ЦК України передбачено, що в установлених законом випадках кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою. Ці норми кореспондуються з положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування".

Статтею 993 ЦК та статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Як зазначено вище, 20.07.2009 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (позивач - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" - власник автомобіля "MAN TGX 18.44" (реєстраційний № НОМЕР_1 ) (страхувальник) укладено Генеральний Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-0157.

06.11.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (позивач - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (страхувальник) укладено Додаток №28-0199-0157/19/0244 до Генерального Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-0157 від 20.07.2009.

Відповідно до п. 5 вказаного додатку застрахованим є автомобіль марки MAN TGX, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Матеріали справи свідчать, що 27.01.2021 за участі транспортного засобу MAN TGX, реєстраційний номер НОМЕР_4 та транспортного засобу "DAF TE", номерний знак НОМЕР_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода.

Зокрема, водій ОСОБА_1 о 23 год. 54 хв. в порушення вимог п. 2.3 "а", 2.3 "б" Правил дорожнього руху здійснював керування автомобілем "DAF TE", номерний знак НОМЕР_2 в складі з напівпричепом "BODEX KIS 3B", номерний знак НОМЕР_3 рухаючись по вул. Миколаївській Новобузького району Миколаївської області, який перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу та під час руху не стежив за технічним станом автомобіля, внаслідок чого з автомобіля відпало колесо та зіткнулося з транспортним засобом "MAN TGX 18.440", номерний знак НОМЕР_4 в складі з причепом "BODEX KIS 3WA" , номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Вина ОСОБА_1 встановлена постановою Новобузького районного суду Миколаївської області від 29.03.2021 у справі № 481/139/21 (провадження № 3/481/126/2021).

09.12.2021 страхувальник звернувся до страховика - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група", із заявою про виплату страхового відшкодування за договором №28-0199-0157\19\0244 для відновлення автомобіля, оплату якого просив здійснити на розрахунковий рахунок СТО.

Згідно страхового акту №ДККА-74540 від 10.02.2021, що міститься в матеріалах справи, пригоду від 27.01.2021 визнано страховиком страховим випадком за ризиком ДТП та визначено, що на підставі договору страхування №28-0199-0157\19\0244 від 20.07.2009 та рахунку № DNZ_TEF-2100374 від 29.01.2021 підлягає страхове відшкодування в розмірі 134 612, 70 грн.

Відповідно до умов Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь ТОВ "Технофорум" здійснено виплату страхового відшкодування за договором №28-0199-0157\19\0244 від 20.07.2009 в розмірі 134 612, 70 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3506 від 11.02.2021, що міститься в матеріалах справи.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "DAF TE" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом "BODEX" номерний знак НОМЕР_3 , була застрахована а ПРАТ "УАСК АСКА" полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР4197559.

Позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою про виплату суми страхового відшкодування за полісом № 131031379.

Згідно угоди про здійснення страхового відшкодування від 28.07.2021 страхова компанія відповідача розрахувала суму страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля потерпілого в розмірі 82 354, 26 грн та здійснила виплату в розмірі 70 001,12 грн (за вирахуванням знижки за угодою 15%), яка не покриває суму виплат згідно Генерального договору.

А отже, позивач у цій справі виступає на правах потерпілого, а тому до нього перейшло право вимоги в сумі 56 483,72 грн до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

При цьому, згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданою нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач зазначив, що оскільки майнова шкода була завдана з вини працівника відповідача, то особою відповідальною за завданий збиток є Товариство з обмеженою відповідальністю "СТГ", у зв`язку з чим, на підставі ст.ст. 993, 1172, 1194 Цивільного кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 52 258,44 грн.

Приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували які саме пошкодження завдано автомобілю "MAN TGX 18.44" (реєстраційний № НОМЕР_1 ) під час дорожньо-транспортної події, яка відбулася 27.01.2021, що позбавляє можливості перевірити розмір страхового відшкодування, за стягненням якого звернувся до суду позивач.

Суд зазначив, що звертаючись до суду із цим позовом, позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог було надано до суду акт огляду пошкодженого транспортного засобу від 06.11.2019, в той час як дорожньо-транспортна подія відбулася 27.01.2021, що встановлено в постанові Новобузького районного суду Миколаївської області від 29.03.2021 у справі № 481/139/21 (провадження № 3/481/126/2021).

Крім того, господарський суд звернув увагу на те, що відповідно до заяви про настання страхового випадку від 31.01.2021 реєстраційний номер ДККА-74540, пошкодження ТЗ, які отримані внаслідок настання події передній бампер, права фара, в той час як в акті огляду від 06.11.2019 зазначено, що характер пошкодження подряпина на лівому задньому крилі над колесом.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Порядок оцінки шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, визначено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду Державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092 (в редакції від 08.11.2019, станом на час скоєння ДТП).

Відповідно до п. 1.2., Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3. Методики).

Згідно п.7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Відповідно до п. 8.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів у разі визначення вартості матеріального збитку враховується фактичний технічний стан складових частин КТЗ до події (ДТП, страховий випадок, стихійне лихо, протиправні дії, розукомплектування тощо). Принцип економічної доцільності операції ремонту (заміни) окремого складника КТЗ (включаючи кузовні складники) полягає в тому, що економічно доцільною є та операція заміни чи ремонту, яка є економічно привабливіша у разі одночасного дотримання принципів технічної можливості ремонту та відновлення права особи користуватися КТЗ в тому технічному стані та з такими самими споживчими властивостями, які мали місце до пошкодження;

Пунктом 8.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів визначено, що калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ. Якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження.

Згідно п. 14.5.2 договору добровільного страхування наземних транспортних засобів 28-0199-0157\19\0244 від 20.07.2009 страхове відшкодування можу бути сплачено страхувальнику або спадкоємцю шляхом оплати рахунків ремонтних підприємств (СТО) за відновлювальний ремонт ТЗ та рахунків підприємств на купівлю деталей, вузлів, агрегатів, що підлягають заміні.

Як було встановлено, страхувальник Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 31.01.2021 звернувся до страховика - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" із заявою про виплату страхового відшкодування за договором №0199-0157\19\0244 від 20.07.2009 для відновлення автомобіля та просив здійснити оплату на розрахунковий рахунок СТО.

На підтвердження розміру страхового відшкодування позивачем до матеріалів справи надано копію рахунку-фактури № DNZ_TEF-2100374 від 29.01.2021, складеного ТОВ "Технофорум" відповідно до якого, вартість робіт та запчастин (матеріалів) автомобіля "MAN TGX 18.44", державний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_6 , становить 134 612, 70 грн (з ПДВ).

Також позивачем до матеріалів справи надано ремонтну калькуляцію № ДККА-74540 від 04.02.2021, розраховану системою AUDATEX за якою вартість ремонту автомобіля склала 137 346, 37 грн.

Крім того, суд враховує, що наявним у справі платіжним дорученням №3506 від 11.02.2021 підтверджується здійснення оплати позивачем на користь ТОВ "Технофорум" вартості відновлювальних робіт транспортного засобу в розмірі 134 612, 70 грн, що є предметом страхування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №0199-0157\19\0244 від 20.07.2009.

Таким чином, належними у справі доказами підтверджується здійснення позивачем страхового відшкодування вартості відновлювальних робіт застрахованого транспортного засобів, а також вартість таких робіт на підставі відповідних документів станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Надаючи оцінку розміру завданої шкоди та розміру страхового відшкодування, яке мав сплатити відповідач у даному випадку, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Згідно правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17, від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводиться ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Відповідно до ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, визначаючи розмір заподіяної шкоди суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 28.01.2020 у справі №917/500/18, від 20.03.2018 у справі №911/482/17).

Отже, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи, зобов`язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується не звітом про оцінку, як попереднього оціночного документу, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору №0199-0157\19\0244 добровільного страхування наземного транспорту від 20.07.2009 позивачем здійснено виплату потерпілій особі страхового відшкодування в розмірі 134 612, 70 грн, розрахунок якого здійснено на підставі рахунку-фактури № DNZ_TEF-2100374 від 29.01.2021, складеного ТОВ "Технофорум".

Крім того, суд враховує, що наявним у справі платіжним дорученням №3506 від 11.02.2021 підтверджується здійснення оплати позивачем на користь СТО - ТОВ "Технофорум" вартості відновлювальних робіт транспортного засобу в розмірі 134 612, 70 грн, що є предметом страхування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №0199-0157\19\0244.

Колегія суддів зазначає, що вимоги Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду Державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092 є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень в тому числі і суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3. Методики).

Відповідно до п. 5.1. Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Розділом 4 Методики визначено вимоги до оцінки КТЗ та викладення її результатів.

Зокрема, відповідно до п. 4.1. Методики, оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об`єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень.

Згідно п. 4.3. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ.

У звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається, між іншої, інформація: дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку; дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); відомості про осіб, які брали участь в огляді об`єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки; результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах; відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів; додатки, які становлять невід`ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.

Колегія суддів звертає увагу на те, що визначення розміру збитків на підставі ремонтної калькуляції, що додана до матеріалів справи, здійснено на основі комп`ютерної програми AUDATEX не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки комп`ютерна програма AUDATEX рекомендована пунктом 59 додатку 8 Методики, яка застосовується для визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Характер пошкоджень автомобіля при ДПТ визначено у заяві про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 31.01.2021, а саме, пошкодження ТЗ, які отримані внаслідок настання події: передній бампер, права фара. Вказані пошкодження відповідають пошкодженням визначеним у ремонтній калькуляції № ДККА-74540 та поданому рахунку фактурі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково дає оцінку Акту огляду транспортного засобу від 06.11.2019 та зазначеним у ній пошкодженням, оскільки вказаний Акт складався сторонам при укладанні Додатку №28-0199-0157/19/0244 від 06.11.2019 до Генерального Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-0157 від 20.07.2009, дата укладення якого відповідає даті Акту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що при визначенні розміру заподіяної шкоди, що підлягає виплаті відповідачем, як страховиком винної особи, слід виходити із даних щодо вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, зазначених у документах станції технічного обслуговування. При цьому, позивачем було здійснено розрахунок страхового відшкодування саме на підставі відповідних документів станції технічного обслуговування і саме на користь СТО було сплачено кошти згідно платіжного доручення.

При цьому, у постанові від 20.03.2018 у справі №911/482/17 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

У постанові від 03.07.2019 у справі №910/12722/18 Верховний Суд зазначив, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17.

Щодо твердження відповідача стосовно того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження перебування у трудових відносинах Бондар Л.І. з відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини є деліктним зобов`язанням, стосуються відшкодування роботодавцем шкоди, завданої його працівником під час виконання ним трудових обов`язків внаслідок ДТП, та регулюються положеннями статей 1166, 1187, 1188, 1172 ЦК України.

За загальним правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у статті 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема відповідно до частини другої, таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями статті 397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина перша статті 1172 ЦК України).

Положення частини першої статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 ЦК України).

У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі (провадження) № 6-108цс13.

Факт належності відповідачу транспортного засобу у заявах по суті визнається, а тому є таким, що встановлений судом. Крім того, належність відповідачу транспортного засобу підтверджується постановою Новобузького районного суду Миколаївської області від 29.03.2021 по справі № 481/139/21, яким також було встановлено, що ОСОБА_1 , перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Вищезазначені обставини сторонами не спростовані, тому факт того, що ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем і керував транспортним засобом, у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків, є таким, що встановлений судом.

З урахуванням статей 1187 та 1172 ЦК України належним відповідачем є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець, а тому шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебував у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, з огляду на встановлені судами обставини, колегія суддів вважає, що відповідач як володілець транспортного засобу, водія якого визнано винним у ДТП, в силу положень статей 1172, 1187, 1188, 1194 ЦК України, зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а тому позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування підтверджена позивачем належними та допустимими доказами, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 52 258, 44 грн є обґрунтованими та неправомірно не задоволені судом першої інстанції.

9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За встановлених вище обставин, судом першої інстанції оскаржуване рішення було прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню з прийняттям нового рішення у справі.

Керуючись статтями 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2023 у справі №904/4980/22 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2023 у справі №904/4980/22 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТГ" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 52 258, 44 грн суму страхового відшкодування; 2 481 грн 00 коп сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТГ" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 3 721 грн 50 коп сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів із зазначенням відповідних реквізитів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 1 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

СуддяВ.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко