Рішення

від 22.11.2023 по справі 902/314/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 листопада 2023 р. Справа № 902/314/22

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" (вул. Перша Ливарна, 40, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, код ЄДРПОУ 38563155)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" (вул. Дубовецька, 33, корпус 14, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 32719261)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Підприємства "Вінницький консервний завод" (вул. Дубовецька, 33, м. Вінниця, 21012) та Компанії Ukinvest Development Limited (вул. Хрисанту Мілома, 3, м. Лімасол, Кіпр; вул. Дубовецька, 29, м. Вінниця, 21012)

за участю представників сторін:

позивача: Бігунець І.М. - адвокат, діє на підставі ордера серії АА №1317386 від 02.10.2023 (поза межами суду);

відповідача: Коновал Д.В. - адвокат, діє на підставі ордера серії КС №718695 від 17.06.2022 (поза межами суду);

треті особи: не з`явились.

В С Т А Н О В И В :

Процесуальні дії у справі.

В провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Міліціанов Р.В.) перебувала господарська справа № 902/314/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" про визнання недійсним Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.12.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023, позов задоволено повністю. Договір оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 визнано недійсним. Натомість постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.05.2023 рішення Господарського суду Вінницької області від 14.12.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі №902/314/22 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Ухвалою суду від 19.06.2023 справу прийнято на новий розгляд до провадження суддею Нешик О.С., призначено підготовче судове засідання.

04.09.2023 судом постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження, справу призначено до розгляду по суті на 03.10.2023.

За наслідками судового засідання, 03.10.2023, в зв`язку з першою неявкою представника позивача з поважних причин, прийнята ухвала, якою розгляд справи відкладено до 24.10.2023.

У зв`язку з проходженням суддею Нешик О.С. з 23 по 27 жовтня 2023 року підготовки для підтримання кваліфікації, судове засідання, призначене на 24.10.2023, не відбулось.

30.10.2023 судом постановлена ухвала, якою судове засідання призначено на 23.11.2023.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 23.11.2023 в режимі відеоконференцзв`язку брали участь позивач та відповідач.

Представник позивача підтримав доводи позовної заяви та просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позовних вимог

Представники третіх осіб правом участі у судовому засіданні 22.11.2023 не скористалися.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Днем вручення судового рішення є: день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України).

На підставі ч. 1 ст. 202 ГПК України, неприбуття у судове засідання представників третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених представників третіх осіб.

Після закінчення судових дебатів суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення (23.11.2023).

Після повернення з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач в обґрунтування позовних вимог стверджує, що відповідач не є власником орендованого майна, так як згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником переданого за Договором оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 значиться інша юридична особа. Тому відповідач не міг бути орендодавцем, укладати Договір оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 та передавати приміщення в оренду. Відповідачу незаконно передано майно на підставі Договору позички від 01.12.2018. Під час розгляду справи №908/2277/21 Господарським судом Вінницької області з`ясувалося, що у відповідача це майно знаходиться в користуванні на підставі безоплатного договору позички від 01.12.2018, укладеного з Компанією "Ukinvest Development Limited".

У відповідача не виникло право користування майном на час укладення оспорюваваного договору оренди. Відповідач передав майно в платне користування позивачу, хоча міг передавати річ, яка є предметом договору позички від 01.12.2018, лише у безоплатне тимчасове користування іншій особі.

Також за доводами позивача під час підписання 01.04.2018 Договору оренди №01-04-18 нежитлового приміщення сторонами були допущенні дефекти змісту договору. У Договорі оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 не визначена така істотна умова договору як об`єкт оренди - склад і вартість майна.

Позивач стверджує, що зі змісту додатків до Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 не можна дійти однозначного висновку, чи змінювалась площа орендованого приміщення з однієї на іншу, чи збільшувалась шляхом плюсування цих площ.

В оспорюваному Договорі оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 відсутні обов`язкові його реквізити як печатка орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект".

Правові підстави недійсності договору визначено з посиланням на ст.ст.203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України, ст. 13 Конституції України (т. 1 а.с. 1-5).

Під час нового розгляду справи, 06.07.2023 від позивача до суду надійшли пояснення (а.с.176-180, т.3) в яких останній додатково обґрунтував підстави звернення до суду з вимогою про визнання Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 недійсним, оскільки вважає саме такий спосіб захисту найбільш ефективним для захисту своїх прав.

20.11.2023 через систему "Електронний суд" позивач подав "Додаткові пояснення по справі" (а.с. 14-23, т.4) у яких зазначив, що ні в договорах користування, ні в Договорі оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 не індивідуалізовано та не конкретизовано, які саме приміщення, в яких будівлях чи спорудах було передано в оренду позивачу. Натомість відповідачем надано до суду два договори користування, які нібито підтверджують наявність у відповідача майнових прав на об`єкт оренди. Разом з тим, майнові права відповідача на орендоване майно не були зареєстровані, а отже відповідач не підтвердив набуття майнових прав на передане ним в оренду майно.

Компанія "Ukinvest Development Limited" і Підприємство "Вінницький консервний завод" стверджують, що передане в оренду по Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 нерухоме майно належить їм обом одночасно.

Відповідач, на думку позивача, не довів, що він є власником чи іншим законним володільцем переданого в оренду майна, оскільки воно належним чином не індивідуалізовано, а з вказаної в Договорі оренди адреси та площі приміщень неможливо підтвердити ідентичність майна з майном, яке зареєстроване за Компанією "Ukinvest Development Limited" та Підприємством "Вінницький консервний завод".

Позивач вважає, що є підстави стверджувати, що передане відповідачем позивачу в оренду майно не належить ні Компанії, "Ukinvest Development Limited", ні підприємству "Вінницький консервний завод", ні ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Риф-К".

Майно, яке зареєстроване за Компанією "Ukinvest Development Limited", знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Дубовецька (Енгельса), 29, що підтверджується інформацією з Державного реєстру прав власності. В той же час майно, яке передане за договором оренди, знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул. Дубовецька (Енгельса), 33.

Позивач стверджує, що доказів права власності на майно за адресою вул. Енгельса, 33, Компанією "Ukinvest Development Limited" суду не надано, що є підтвердженням того факту, що відповідач передав позивачу майно, яке йому ніхто не передавав і не міг передати, оскільки станом на дату укладення Договору оренди 01.04.2018 належний власник нерухомого майна за адресою м.Вінниця, вул. Дубовецька (Енгельса), 33 - Підприємство "Вінницький консервний завод" перебувало в процедурі банкрутства і повноваження щодо розпорядження майном банкрута належали ліквідатору. Відповідач не надав до суду доказів того, що призначений господарським судом ліквідатор Підприємства "Вінницький консервний завод" надав попередню письмову згоду на передачу нерухомого майна за адресою м.Вінниця, вул. Дубовецька (Енгельса), 33 в оренду позивачу.

Оскільки відповідач не довів, що він є власником переданого за Договором оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 майна, на наявність у нього права на передачу нерухомого майна в оренду вказує тільки Договір користування № 1/3-16 від 28.03.2016 та Договір користування № 1/12-18 від 01.12.2018, які укладені відповідачем з Компанією "Ukinvest Development Limited".

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначаючи що Актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписувались позивачем, а також рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.02.2022 у справі № 908/2277/21, прийнятим за результатами розгляду спору між позивачем та відповідачем щодо стягнення з ТОВ "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" заборгованості по орендній платі за Договором оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022, підтверджується, що ТОВ "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" орендує три приміщення з площами: 185 кв.м., 125 кв.м, 370 кв.м.

Судами першої та апеляційної інстанції також визначено, що заперечення ТОВ "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект", відносно того що ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" не є власником орендованого майна та не могло виступати орендодавцем, укладати відповідний Договір та передавати приміщення в оренду, спростовуються належністю ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" на праві тимчасового безоплатного користування переданих ТОВ "Науково-дослідний інститут "Укрекпопроект" в оренду приміщень за Договором користування №1/12-18 від 01.12.2018, укладеним з власником таких приміщень - Компанією "Ukinvest Development Limited".

У Компанії "Ukinvest Development Limited" та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" не було обмежень в укладенні Договору користування № 1/3-16 від 28.03.2016 та Договору користування № 1/12-18 від 01.12.2018 відносно приміщень, розташованих у м. Вінниці по вул. Енгельса 33 (29). Позивач не є стороною Договору користування № 1/3-16 від 28.03.2016 та Договору користування № 1/12-18 від 01.12.2018, а отже не має підстав для оспорювання умов вказаних Договорів.

У відзиві відповідач також просив застосувати строк позовної давності, вважаючи його таким, що сплив 01.04.2021 (т. 1, а.с. 62-66).

22.11.2023 від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на пояснення позивача (а.с.32-33, т.4), подані 20.11.2023, у яких відповідач cтверджує, що позивач не спростував висновки Верховного Суду, викладені у пунктах 7.27., 7.29., 7.30., 7.31. постанови Верховного Суду від 11.05.2023, з яких вбачається що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, і посилаючись на те, що Договір оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 є недійсним, ніяким чином не обґрунтовує обставин та/або фактів порушення його майнових прав або інтересів Договором оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018, як і не наводить мотивів, яким чином його майнові права або інтерес буде захищено та відновлено за результатами визнання цього правочину недійсним. Тобто, яким чином задоволення позовних вимог вплине на правову визначеність у відносинах позивача, як орендаря за Договором оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018. Щодо посилання позивача на те, що в Договорі оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 не конкретизовано предмет оренди, відповідач вважає, що такі твердження спростовуються фактичним тривалим виконанням з боку позивача умов Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018, підписанням наданих відповідачем Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) відносно наданих згідно умов Договору послуг оренди приміщення, так і оплатою позивачем виставлених відповідачем рахунків. Тривале виконання умов Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 позивачем свідчить що сторонами Договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, зокрема щодо предмету Договору.

Щодо доводів позивача про те, що Підприємство "Вінницький консервний завод" нібито стверджує, що передане в оренду нерухоме майно належить в тому числі і йому, то такі посилання, на переконання відповідача, спростовуються письмовими поясненнями Підприємства "Вінницький консервний завод", з яких випливає, що нерухоме майно, яке згідно умов Договору передане було в оренду у власності Підприємства "Вінницький консервний завод" не перебуває, і за наявною у Підприємства "Вінницький консервний завод" інформацією, такі нежитлові приміщення знаходяться у власності Компанії "Ukinvest Development Limited" .

Відносно побоювань позивача, що це ж саме майно відповідач передасть в "паралельну оренду", відповідач вказав, що це свідчить, по-перше, що наразі майно перебуває в оренді у позивача, а, по-друге, що майно в оренду іншим особам відповідачем не передавалось і порушення прав позивача відсутні.

Твердження позивача про те, що передане відповідачем в оренду позивачу майно не належить ані Компанії "Ukinvest Development Limited", ані Підприємству "Вінницький консервний завод", відповідач вважає необґрунтованими припущеннями позивача, які спростовуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 155522487 від 08.02.2019, Свідоцтвом про право власності САЕ №726132 від 29.11.2012, виданим взамін свідоцтва про право власності № 662 від 10.11.2005. При цьому з вказаних свідоцтв вбачається зміна адреси місцезнаходження нерухомого майна з м. Вінниця, вул. Енгельса, 33 на м. Вінниця, вул. Енгельса, 29. Власником переданого в оренду згідно умов Договору нерухомого майна є Компанія "Ukinvest Development Limited", яка надала таке майно в користування відповідачу та не заперечує проти надання відповідачем такого нерухомого майна в оренду.

Відповідач також наголошував на тому, що згідно наданих до матеріалів справи пояснень Підприємства "Вінницький консервний завод", останньому відомо про передачу відповідачем вказаного у Договорі нерухомого майна в оренду і вказане Підприємство не має претензій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф-К" щодо надання в оренду нежитлових приміщень.

Щодо посилання представника позивача на судові рішення у справі № 10/52-05, то відповідач зазначив що: по-перше, як зазначала Компанія "Ukinvest Development Limited", не всім її аргументам та доводам була надана оцінка в межах справи № 10/52-05; по-друге, відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Твердження позивача що максимальний строк дії Договору № 1/3-16 від 28.03.2016 або Договору № 1/12-18 від 01.12.2018 становить 720 днів, відповідач також вважає необґрунтованими припущеннями, оскільки як Договір № 1/3-16 від 28.03.2016, так і Договір № 1/12-18 від 01.12.2018 містять положення про автоматичну пролонгацію дії відповідного договору, при цьому кількість пролонгацій не обмежена.

Посилання позивача на те, що відповідач і треті особи - Компанія "Ukinvest Development Limited" та Підприємство "Вінницький консервний завод" є нібито пов`язаними особами, через Артюховського М.М., відповідач вважає припущеннями.

Відносно посилань позивача на справу про банкрутство Підприємства "Вінницький консервний завод", відповідач наголосив, що як згідно ухвали Господарського суду Вінницької області від 14.03.2022 по справі № 10/52-05, Підприємством "Вінницький консервний завод" як боржником, у повному обсязі були погашені всі вимоги кредиторів по справі № 10/52-05, провадження у справі про банкрутство було закрито. За таких обставин, на думку відповідача, про фраудаторність мова не йде, оскільки всі вимоги кредиторів були задоволені.

Щодо посилання позивача на наявність у нього майнового інтересу, який він захищає, звернувшись із даним позовом, відповідач зазначив наступне.

Всі приміщення, які були надані позивачу в оренду відповідно до умов Договору та Додатків до нього, перебували протягом всього часу в користуванні позивача, так і продовжують перебувати станом на дату складання цих заперечень.

По-друге, орендовані відповідно до умов Договору приміщення використовуються позивачем для зберігання товарно-матеріальних цінностей позивача - тютюнових виробів.

Позивач у відповіді на відзив вказував на нікчемність договору позички, розцінивши даний договір як удаваний правочин, спрямований на ухилення від оподаткування.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідач не являється власником та не уповноважувався власником на укладення договору оренди зданого в оренду приміщення, будь-які докази, які б вказували на те. що відповідач правомірно уклав оспорювану угоду в матеріалах справи відсутні.

У позивача, на його думку, є обґрунтовані підстави вважати, що господарська операція безоплатного користування (позички) між Компанією "Ukinvest Development Limited" та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" не проводилася відповідачем як господарська операція, не відображена в базі ДПС.

Обставини, що ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" не є власником майна стали відомі позивачу в 2021 році. В результаті чого ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" подало позов про стягнення заборгованості з орендної плати з ТОВ "НДІ "Укрекопроект" у справі №908/2277/21, що розглядалась Господарським судом Вінницької області.

Тому позивач вважає строк позовної давності не пропущеним (т. 1 а.с. 51-59).

У запереченні на відповідь на відзив відповідач вказував, що посилання позивача відносно того, що сторони Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 не мали наміру реального настання правових наслідків, на які був спрямований спірний Договір, то такі посилання не відповідають дійсності. Щодо передачі нерухомого майна у платне користування позивача, то така обставина не заперечується, а також підтверджується, зокрема, копіями підписаних зі сторони позивача та відповідача актів здачі-приймання робіт (надання послуг) щодо оренди нерухомого майна, яке відповідач падав у оренду позивачу.

Позивачем та відповідачем, як сторонами Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018, реально виконувались умови, а також всі зобов`язання за Договором з дати його укладення та до лютого 2021 року, після чого позивач припинив сплачувати орендні платежі, хоча продовжив користуватися орендованим майном, а сторона відповідача була змушена стягувати суму заборгованості за орендними платежами у судовому порядку (т. 1 а.с. 131-150).

28.09.2023 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи - Компанії "Ukinvest Development Limited" (а.с. 229-232 т. 4), в яких остання зазначила, що являється власником цілісного майнового комплексу площею 30594 кв.м., розташованого за адресою: м.Вінниця, вул. Дубовецька (колишня назва Енгельса), 29 (колишній номер - 33) на підставі Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Вінницький консервний завод" від 19.10.2000. На думку третьої особи, заявлений позов є необґрунтованим.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

28.03.2016 між Компанією "Ukinvest Development Limited" (Позичкодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" (Користувач) укладено Договір користування № 1/3-16, відповідно до умов якого Позичкодавець передає, а Користувач приймає в тимчасове безоплатне користування виробничі, складські та офісні приміщення, розташовані за адресою: вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця, 21012, які належать Позичкодавцю на праві власності, для ведення господарської діяльності.

Передача Користувачу Об'єкта, вказаного в п. 1.1. Договору, оформлюється Актом приймання-передачі. Підписанням сторонами Акту приймання-передачі свідчить про початок користування (п. 2.1. Договору).

Згідно Розділу 3 Договору, Користувач наділений правами та обов'язками, зокрема: самостійно проводити за власний рахунок необхідний поточний, капітальний та інші види ремонту; утримувати об'єкт користування в належному стані; забезпечувати охорону об'єкта; за погодженням з Позичкодавцем здійснювати технічне переоснащення, поліпшення стану об'єкта, що не зменшує його вартості.

Позичкодавець зобов'язаний передати об'єкт Користувачу за Актом приймання-передачі не пізніше семи днів з моменту набрання чинності Договором; надати Користувачу можливість встановлювати прилади обліку електроенергії, охоронну, пожежну сигналізацію та інші необхідні пристрої, а також має право контролювати наявність, стан, напрямки та ефективність використання об'єкта (Розділ 4 Договору).

Договір укладений строком на 360 днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі. Якщо жодні із сторін в строк один місяць до закінчення дії Договору не заявить про намір його розірвати, то він вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах (п. 9.1. Договору) (т. 1 а.с. 85-87).

01.04.2016 Компанією "Ukinvest Development Limited" та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" підписано Акт приймання-передачі в тимчасове безоплатне користування виробничі, складські та офісні приміщення, розташовані за адресою вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця (т. 1 а.с. 88).

01.12.2018 між Компанією "Ukinvest Development Limited" (Позичкодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" (Користувач) укладено Договір користування № 1/12-18, предметом якого є передача у користування безоплатне користування виробничих, складських та офісних приміщень, що розташовані за адресою: вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця, 21012, які належать Позичкодавцю на праві власності, для ведення господарської діяльності.

Договір користування № 1/12-18 від 01.12.2018 аналогічний змісту попереднього Договору користування № 1/3-16 від 28.03.2016 (т. 1 а.с. 13, 14).

Передача в тимчасове безоплатне користування ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" виробничих, складських та офісних приміщень, розташованих за адресою вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33 у м. Вінниця, підтверджується Актом приймання-передачі майна від 06.12.2018 року (т. 1 а.с. 15).

01.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" в особі директора Сорокіна Віктора Володимировича (Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" (Орендар, відповідач) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого, Орендодавець надав в оренду приміщення (об`єкт Оренди) загальною площею 185 кв.м., розташовані за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33.

Термін оренди складає 364 дні з моменту прийняття об`єкта, що орендується, за актом прийому-передачі (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 3.2. Договору якщо жодна із сторін в термін 1 місяць до закінчення Договору не заявить про намір його розірвати, то Договір пролонгується на термін передбачений п. 3.1. і на умовах визначених Договором, за винятком орендної плати, яка узгоджується окремо.

Відповідно до п. 4.2. Договору розмір орендної плати на день підписання Договору становить 40 грн за 1 кв.м, без ПДВ.

Орендар здійснює оплату шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Орендодавця або в касу Орендодавця в повному обсязі до 15 числа поточного місяця. Розмір орендної плати може бути переглянуто за згодою сторін, про що сторони підписують додаткову угоду до Договору (п. п. 4.4., 4.5. Договору).

За змістом пункту 4.6. Договору сторони погодили, що в разі несвоєчасної орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 1% від суми сплати за кожний день прострочки.

Об'єкт оренди, переданий Орендарю, повертається Орендодавцеві не пізніше п'яти днів після закінчення терміну дії Договору (якщо не буде досягнуто згоди про продовження оренди), або в разі його дострокового розірвання за Актом приймання-передачі (п. 8.1. Договору) (т. 1 а.с. 10, 11).

01.04.2018 Сторонами підписано Акт приймання-передачі в оренду приміщення загальною площею 185 кв.м., що розташоване за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33 (т. 1 а.с. 76).

Додатком №01 до Договору від 01.04.2019 сторони визначили, що розмір орендної плати на день підписання додатку до Договору становить 48,1 грн за 1 кв.м., без ПДВ (т. 1 а.с. 76).

Згідно Додатку №05 від 27.06.2019 та Додатку №02 від 01.07.2019 до Договору, сторонами погоджено додаткове надання в оренду приміщень, розташованих за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33, загальною площею 370 кв.м та 125 кв.м відповідно (т. 1 а.с. 12).

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

З огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, питанням, яке потребує встановлення у даній справі, є наявність чи відсутність підстав для визнання договору недійсним.

Статтями 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (рецисорний позов).

За доводами позивача, Договір оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 є недійсним з огляду на відсутність у відповідача належного обсягу повноважень (цивільної дієздатності) щодо передачі майна, що є предметом Договору оренди в піднайм на підставі Договору позички від 01.12.2018.

Як уже зазначалось вище, судові рішення першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову, які були постановлені при попередньому розгляді даної справи, скасовані відповідно до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.05.2023 з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд акцентував на тому, що при зверненні до суду з цим позовом ТОВ "НДІ "Укрекопроект" мало обґрунтувати, які його права чи законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором, а суди, у свою чергу, повинні були перевірити ці обставини.

Як вказав Верховний Суд, у вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку оспорюваному правочину першочергово повинні були встановити, чи порушено право позивача оспорюваним правочином, яке саме право позивача порушується.

Встановивши на виконання вказівок суду касаційної інстанції в ході нового розгляду справи, вищеперелічені обставини: яке саме право порушено, в чому полягає його порушення та яким чином прийняте у справі рішення суду може бути виконано, тобто, які саме майнові права позивача буде захищено та відновлено внаслідок задоволення позовних вимог, яким чином задоволення позовних вимог вплине на правову визначеність у відносинах позивача, як орендаря за Договором оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, в чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору. Зміст правочину становлять права та обов`язки, про набуття, зміну та припинення яких домовилися учасники правочину, а також особи, визначені сторонами учасниками такого правочину.

Отже, звертаючись з позовом про визнання недійсним договору оренди, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення.

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення (постанова КГС ВС від 09 лютого 2022 року у справі №910/6640/21).

У постанові від 01.03.2023 зі справи №925/556/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: "надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено про те, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Як «ефективний» слід розуміти такий засіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний засіб повинен забезпечити відновлення порушеного права, а у разі неможливості такого відновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. За змістом ефективний засіб захисту повинен відповідати природі порушеного права, характеру допущеного порушення та наслідкам, які спричинило порушення права особи".

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (відповідачами). Вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20, від 22.09.2022 у справі №125/2157/19).

Кожна особа має право на судовий захист свого саме порушеного цивільного права. Натомість ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20.

Позивач повинен довести наявність обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним

Відповідно до частини першої, пункту п`ятого частини другої статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої позовні вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину застосуванню підлягають загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. Саме за результатами розгляду спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину.

При цьому судом має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 30.01.2019 у справі №69/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Вказані норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, в чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору. Зміст правочину становлять права та обов`язки, про набуття, зміну та припинення яких домовилися учасники правочину, а також особи, визначені сторонами учасниками такого правочину.

Отже, звертаючись з позовом про визнання недійсним договору оренди, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення.

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення (Постанова КГС ВС від 09 лютого 2022 року у справі №910/6640/21).

В контексті зазначених обставин та правовідносин, що склалися між учасниками справи, суд вважає, що позивач - ТОВ "НДІ "Укрекопроект", як сторона Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 (орендар за оспорюваним правочином) вправі ініціювати в судовому порядку питання про його недійсність, оскільки в умовах чинності даного правочину у позивача наявні зобов`язання майнового характеру. Водночас недійсний договір не породжує будь-яких прав та обов`язків у його сторін.

Окрім того, орендар, як сторона правочину, вправі орендувати майно в орендодавця, наділеного належним обсягом цивільних прав на передачу майна в оренду іншій особі.

Матеріальний інтерес особи може полягати і в тому, щоб уникнути настання невигідних для неї негативних майнових наслідків, зокрема тих, які випливають з обов`язків на підставі недійсного чи нікчемного договору, який інша сторона не вважає недійсним, у зв`язку з чим між сторонами і виник спір, який підлягає вирішенню в судовому порядку.

Позивач також вказує на неможливість використовувати передане в оренду майно та використовувати його згідно умов Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 через недопущення до приміщення, у якому зберігався товар, неможливість забрати свій товар через обставини, за які орендар не відповідає. В той же час, відповідач продовжує нараховувати орендну плату за оренду приміщення на підставі Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018.

Як стверджує позивач, з боку відповідача чинились перешкоди у доступі до орендованого приміщення та товару, який там зберігався. Зважаючи на те, що орендар не допускався до орендованого приміщення, позивачем неодноразово викликались працівники правоохоронних органів.

Крім того, позивачу стало відомо, що з орендованого приміщення складу, було викрадено його товар. У зв`язку із чим за заявою орендаря правоохоронними органами зареєстровано кримінальне провадження № 12020020020001626 від 05.11.2020 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за фактом крадіжки з складського приміщення за адресою: м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33.

Представником ТОВ НДІ "Укрекопроект" також подавалась заява до ГУНП у Вінницькій області у квітні 2023 року щодо перевірки наявності у складському приміщенні за адресою: м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33 (склад № 16) товару, який був визнаний речовим доказом у вказаному вище кримінальному провадженні.

В свою чергу відповідач подав до Господарського суду Вінницької області позовні заяви про стягнення заборгованості по орендній платі (справа № 908/2277/21 та №902/481/22), за результатами вирішення яких судом стягнуто з ТОВ "НДІ "Укрекопроект" 310669,10 грн та 386446,27 грн відповідно.

Судом встановлено, що в силу п. 3.2. Договору оренди оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 року останній діяв до 31.03.2023, що створює зобов'язання позивача зі сплати орендних платежів.

Крім того, виконанню зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" підлягає рішення Господарського суду Вінницької області від 03.02.2022 у справі №908/2277/21, яким стягнуто з позивача 282270,00 грн - основного боргу; 2 844 грн - 3% річних; 10 572,19 грн - інфляційних втрат; 12 013,64 грн - пені та 4 615,49 грн - витрат на сплату судового збору.

Так як чинність Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 покладає на позивача майнові зобов'язання, визнання даного договору недійсним унеможливить порушення майнових прав позивача після набрання рішення у даній справі законної сили.

На основі викладеного, суд вважає достатньо обґрунтованими посилання позивача на порушення майнових прав товариства та необхідність їх судового захисту.

Обрання ж позивачем такого способу захисту, як розірвання Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018, не відновить його права у тому обсязі, якого прагне позивач, у т.р. у зв`язку зі зобов`язаннями по сплаті орендних платежів.

Тому на переконання суду, звернувшись із даним позовом за захистом своїх прав та інтересів шляхом визнання договору недійсним, позивач обрав такий спосіб захисту, який буде ефективним для захисту його прав у тому обсязі і тією мірою, якою прагне позивач як сторона Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018, що оспорюється.

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Позивач наводить низку підстав, якими обґрунтовує недійсність Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018, кожна з яких оцінюється судом окремо.

Щодо посилань позивача на відсутність серед обов`язкових реквізитів оспорюваного Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 печатки Орендаря, суд зазначає наступне.

Відсутність печатки відповідача на Договорі оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 не тягне юридичних наслідків, оскільки починаючи з 20.07.2017 (набрання чинності Законом № 1982-VIII від 23.03.2017, яким, зокрема, внесено зміни до ст. 581 Господарського кодексу) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатку, проте використання печатки не є обов`язковим.

Так, відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України, використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

З урахуванням приписів ст. 181 ГК України та ст. 207 ЦК України саме правочин (договір), а не підпис на документі скріплюється печаткою юридичної особи. Таким чином, наявність печатки на договорі оренди обладнання свідчить про наявність волевиявлення відповідача на його схвалення (постанова КГС ВС від 23.07.2019 у справі №918/780/18).

Позивач як Орендар виконував умови Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018, підписував та скріплював своєю печаткою Акти здачі-приймання наданих послуг, проводив розрахунки. Відтак посилання на недійсність Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 через відсутність печатки суперечить ст. ст. 3, 6 ЦК України, засадам добросовісності та суперечить попереднім вчинкам юридичної особи.

Тому посилання позивача про відсутність печатки Орендаря на Договорі оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 не можна визнати належною підставою для визнання правочину недійсним.

Щодо вказаних позивачем підстав недійсності Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 через не визначення його Сторонами істотних умов Договору, таких як об`єкт оренди (склад і вартість майна), суд відзначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ст. 181 ГК України).

Таким чином, недосягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору оренди може стати підставою для його оцінки як неукладеного, однак не призводить до визнання недійсним.

Позивач не посилається і не обгрунтовує не укладення Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018, а вказує на його недійсність, що є взаємовиключним, має різну правову природу і юридичні наслідки. Неукладений договір не може визнаватися недійсним. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним (постанова ВП ВС від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

При цьому не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Також встановлене судом фактичне виконання сторонами Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 виключає кваліфікацію цього Договору як неукладеного. Зазначена обставина унеможливлює застосування до спірних правовідносин приписів частини восьмої статті 181 ГК України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладення господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 зі справи №922/189/18).

Сторонами не заперечується, а з наданих у справу доказів стверджується факт виконання умов Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018. Зокрема це стверджується обопільно підписаними обома сторонами Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) у березні-квітні 2021 року (т. 1 а.с. 79-84), інформацією АТ "Укрсиббанк" про рух по рахунку ТОВ НВП "Риф-К" з 01.01.2018 по 31.12.2021.

Сторони можуть у процесі виконання узгодити істотні умови договору, що виключає його оцінку, як неукладеного.

Виконання сторонами умов Договору оренди слідує з судових рішень про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості по орендній платі у справах № 908/2277/21 і №902/481/22. Так, згідно рішення Господарського суду Вінницької області від 03.02.2022 у справі № 908/2277/21, яке залишено в силі постановою Північно-західного апеляційного господарського суду та набрало законної сили 10.05.2022, встановлено виконання Договору сторонами, що мало в подальшому наслідком прострочення позивачем оплати орендних платежів в сумі 282 270 грн (т. 1 а.с. 101-118).

За доведеного факту виконання сторонами умов Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018, суд приходить до висновку про погодження сторонами всіх істотних умов цього Договору, що також виключає також підстави для визнання його недійсним через недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

При цьому виконання Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 не позбавляє його сторони права звернутися до суду з вимогами про визнання Договору недійсним, оскільки оцінка даному факту надається судом на момент вчинення Договору, а не на стадії його виконання.

Окрім того, в рішенні Господарського суду Вінницької області від 03.02.2022 у справі № 908/2277/21 зазначено про те, що заперечення відповідача, що позивач не є власником орендованого майна, не міг виступати Орендодавцем, укладати відповідний Договір та передавати приміщення в оренду спростовуються належністю позивачу на праві тимчасового безоплатного користування переданих відповідачу в оренду приміщень за Договором користування №1/12-18 від 01.12.2018, укладеним з власником таких приміщень - Компанією "Ukinvest development Limited" в особі директора П. Константіноу.

Крім того, відповідач користувався орендованим приміщенням, що підтверджується Актами приймання-передачі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/14 зазначила, що преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 2а-161/11, не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду.

Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин.

Преюдиційне значення можуть мати лише ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір.

В межах даної справи суд враховує лише факт виконання Договору сторонами, так як до предмету судового розгляду по справі №908/2277/21 не входила оцінка дійсності Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018, обсягу повноважень сторін згідно договору користування № 1/3-16 від 28 березня 2016 року, аналіз документів, на підставі яких виникло та зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке передано в оренду згідно Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018.

Оскільки висновки у справі №908/2277/21 були зроблені судом в межах іншого предмету спору та на основі відмінних доказів, котрі містяться у матеріалах справи №902/314/22,відсутні підстави для застосування ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Відносно посилань позивача на те, що ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" не є власником об`єкта оренди, переданого по Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018, а майно було незаконно передано відповідачу на підставі договору позички, суд відзначає наступне.

В силу ч.ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як зазначав відповідач у своїх письмових поясненнях та в судових засіданнях через свого представника, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" не є власником об`єкта оренди, однак право володіння нерухомим майном перейшло до відповідача згідно договорів позички, котрі долучено до матеріалів справи.

Оцінивши обсяг повноважень (цивільної дієздатності) ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" на передачу майна в оренду третім особам на підставі Договору користування № 1/3-16 від 28 березня 2016 року, укладеного з Компанією "Ukinvest Development Limited", який був чинним на момент підписання оспорюваного Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 833 ЦК України, користувач зобов`язаний: користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором.

Тобто законодавцем закріплений загальний обов`язок Користувача щодо особистого використання предмета позички.

Також сторони договору позички уповноважені відступити від цієї загальної засади користування майном, встановивши у договорі умови використання майна третіми особами.

Крім того, до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу (ч. 3 ст. 827 ЦК України).

Отже, на правовідносини сторін договору позички поширюються загальні умови укладення та виконання договорів найму (оренди).

В силу ч. 2 ст. 761 ЦК України, наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору (ч. 1 ст. 773 ЦК України).

Тобто Користувач майна, який діє на основі договору позички, повинен бути уповноважений згідно такого договору на передачу речі у найм (оренду).

Дане твердження також узгоджується зі змістом ч. 1 ст. 774 ЦК України, згідно якого передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Застосовуючи ч. 1 ст. 774 ЦК України до відносин з користування майном (позички), суд зауважує, що передача Користувачем нерухомого майна у володіння та користування іншій особі можливе лише за згодою Позичкодавця.

Таким чином, положення п. 2 ч. 2 ст. 833 ЦК України, які регулюють договір позички узгоджуються з ч. 1 ст. 774 ЦК України, котра також застосовується до відносин позички на підставі ч. 3 ст. 837 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач як Користувач мав право використовувати об`єкт позички тільки особисто і лише за умови отримання та належного оформлення згоди Позичкодавця, зокрема шляхом делегування відповідного права умовами договору позички, Користувач мав би право передавати майно у користування третім особам.

Натомість Договір користування № 1/3-16 від 28 березня 2016 року не містить пунктів, котрі уповноважували б Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" передавати виробничі, складські та офісні приміщення, розташовані за адресою вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця у користування третім особам.

Зазначення у тексті договору мети використання майна: "для ведення господарської діяльності" не передбачає видів такої господарської діяльності, відсутнє також посилання на норми ЦК України, котрі регулюють можливість передачі майна у володіння третім особам.

Разом з тим, волевиявлення Позичкодавця з приводу надання можливості використання майна не лише особисто Користувачем, а також третіми особами, повинно бути чітким та однозначним, не допускати прихованого змісту.

Доказів внесення змін до договору позички, письмового повідомлення Компанії "Ukinvest Development Limited", як Позичкодавця, про передачу нерухомого майна в оренду ТОВ "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" до матеріалів справи не надано.

Пояснення ж Компанії "Ukinvest Development Limited" в якості третьої особи, залученої до участі в даній справі на стороні відповідача, відносного того, що Компанія не заперечувала проти передачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" виробничих, складських та офісних приміщень, які розташовані за адресою вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця в оренду позивачу, не стверджують наявність такого права у відповідача. Договір позички не містить відступу від положень п. 2 ч. 2 ст. 833 ЦК України, право користування об`єктом позички закріплено особисто за Користувачем.

Волевиявлення Позичкодавця з приводу надання можливості використання майна не лише особисто Користувачем, а також третіми особами, повинно бути чітким та однозначним, не допускати прихованого змісту.

Суду не надано доказів внесення змін до договору позички, письмового повідомлення Компанії "Ukinvest Development Limited", як Позичкодавця, про передачу нерухомого майна в оренду ТОВ "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект".

Досліджений договір позички, який надано відповідачем з метою підтвердження обсягу повноважень, не містить відступу від положень п. 2 ч. 2 ст. 833 ЦК України, яким право користування закріплено особисто за Користувачем.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" не мало достатнього обсягу дієздатності на укладення Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-18 від 01.04.2018.

Укладення даного Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 не відповідало нормам ЦК України, а саме п. 2 ч. 2 ст. 833, у взаємозв`язку з ч. 2 ст. 761, ч. 1 ст. 773, ч. 1 ст. 774 ЦК України.

Відтак, суд визнає обґрунтованими в цій частині доводи позивача про відсутність у відповідача належного обсягу дієздатності для передачі майна в оренду згідно спірного Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018.

Відсутність у відповідача достатнього обсягу дієздатності на укладення Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 року є самостійною підставою для визнання його недійсним відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Оцінивши інші підстави позову, які ґрунтуються на недійсності оспорюваного Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 внаслідок того, що відповідач не є власником нерухомого майна та не міг його передавати в оренду внаслідок реєстрації права власності за третьою особою, з з аналізу наявних у справі доказів щодо належного власника нерухомого майна, яке розташовано за адресою вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця, суд встановив наступне.

На підтвердження права власності Компанії "Ukinvest Development Limited" на приміщення, які розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Енгельса, 33 та Енгельса, 29 в матеріалах справи міститься свідоцтво № 662 про право власності на виробничі будівлі та споруди від 10.11.2005, загальною площею 30 594 кв.м.

Згідно вказаного свідоцтва 16.11.2005 Компанії "Ukinvest Development Limited" було видано Реєстраційне посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам.

Згідно відповіді Вінницького міського бюро технічної інвентаризації № 1869 від 22.06.2010 виробничі будівлі у м. Вінниця по вулиці Енгельса, 33 зареєстровані за Компанією "Ukinvest Development Limited".

Взамін свідоцтва про право власності № 662 від 10.11.2005 на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 29.11.2012 № 3008 Компанії "Ukinvest Development Limited" було видане свідоцтво про право власності САЕ № 726132 від 29.11.2012.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Компанії "Ukinvest Development Limited" на виробничі будівлі згідно свідоцтва про право власності САЕ № 726132 від 29.11.2012 було зареєстроване 28.02.2013 (т. 1 а.с. 93-100).

Рішенням Вінницької міської ради 2 сесії 7 скликання від 25.12.2015 № 71 "Про перейменування площ, вулиць, провулків, проїздів, тупиків в місті Вінниця" вулицю Енгельса перейменовано на вулицю Дубовецьку.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: вул. Дубовецька, буд. 33, м. Вінниця, станом на 01.12.2021 власником нежитлового приміщення, виробничих будівель та споруд загальною площею 30594 кв.м, що складається з цілісного майнового комплексу є Підприємство "Вінницький консервний завод".

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №287825604: об`єкт нерухомого майна по вул. Дубовецька, 33 в м. Вінниці складається з цілісного майнового комплексу "Вінницький консервний завод" нежитлових приміщень, виробничих будівель та споруд.

Загальна площа об`єкту нерухомості складає 30 594,00 кв.м. Власником орендованого майна значиться Підприємство "Вінницький консервний завод" (код 31255205).

Право власності за Підприємством "Вінницький консервний завод" (код 31255205) зареєстровано 02.03.2018 (т. 1 а.с. 17, 18).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за Компанією "Ukinvest Development Limited" зареєстровано, починаючи з 20.07.2010, право власності на 7/1000 комплексу, нежитлові будівлі та споруди за адресою нерухомого майна: Вінницька обл., м. Вінниця, вулиця Енгельса, будинок 29 / вулиця Енгельса, будинок 33, на підставі свідоцтва про право власності, САА 363785 від 12.01.2006, виданого Виконкомом Вінницької міської ради; починаюи з 06.08.2010 - на 91/100, згідно свідоцтва про право власності №662 від 10.11.2005, виданого Виконкомом Вінницької міської ради.

Зазначені документи не містять площі нерухомого майна, яке належить Компанії "Ukinvest Development Limited" (т. 2 а.с. 39-41).

Таким чином, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься суперечлива інформація з приводу власника нерухомого майна: нежитлові будівлі та споруди за адресою нерухомого майна: Вінницька обл., м. Вінниця, вулиця Енгельса (Дубовецька), будинок 29 / вулиця Енгельса (Дубовецька), будинок 33.

Відомості відносно Підприємства "Вінницький консервний завод", як власника нерухомого майна, внесено до державного реєстру 02.03.2018, були чинними на момент укладення оспорюваного Договору оренди 01.04.2018.

У справі наявні матеріали інвентаризаційної справи по об`єкту нерухомого майна: м. Вінниця, вулиця Енгельса (Дубовецька), будинок 29 (33).

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6).

Суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

При новому розгляді справи судом було досліджено матеріали інвентаризаційної справи, які надані органом технічної інвентаризації та долучені судом до матеріалів справи при попередньому розгляді (т. 1 а.с. 174, 187-233).

Судом встановлено, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 у справі №3/12/2011/5003, яка залишена без змін судом касаційної інстанції, було визнано за Компанією "Ukinvest Development Limited" право власності на приміщення прибудови до котельної загальною площею 671,1 кв.м., літ. "1" загальною вартістю 156381,00 грн., за адресою: м. Вінниця, вул. Енгельса 29(33), а саме: перший поверх: № 11 торговий зал - 64,2 кв.м.; № 12 кабінет - 34,1кв.м.; № 13 коридор - 13,1кв.м.; № 14 коридор - 8,2 кв.м.; № 15 кладова - 4,7 кв.м.; № 16 кладова - 11,7кв.м.; №17 кладова - 4,7кв.м.; № 18 кабінет - 25,6кв.м.; № 19 коридор - 14,0кв.м.; №20 кабінет - 11,3 кв.м.; № 21 кабінет - 21,5 кв.м.; № 22 коридор - 9,4 кв.м.; № 23 сходова клітина - 15,5 кв.м.; № 24 коридор - 13,3 кв.м.; другий поверх: № 17 кабінет - 33,1 кв.м.; № 23 кабінет -12,3 кв.м.; № 24 кабінет - 10,8 кв.м.; третій поверх: № 7 кабінет - 64,2 кв.м.; № 8 кабінет - 10,4кв.м; № 9 кабінет - 21,0 кв.м; № 10 кабінет - 35,6 кв.м.; № 11 кабінет - 47,4 кв.м.; № 12 сходова клітина -15,5 кв.м.; № 13 туалет -1,5 кв.м.; № 14 туалет - 1,5кв.м.; № 15 коридор - 2,5 кв.м.; № 16 умивальник - 2,7 кв.м.; №17 кабінет - 10,4 кв.м.; № 18 кабінет - 10,5 кв.м.; №19 кабінет - 23,1 кв.м.; № 20 кабінет - 23,0 кв.м.; гаражі: № 25 - 15,1 кв.м.; № 26 - 20,5 кв.м.; № 27 - 29,3 кв.м.; № 28 - 29,4 кв.м." (т. 1 а.с. 190-192, 220-222).

Відтак, право власності Компанії "Ukinvest Development Limited" на приміщення прибудови до котельної загальною площею 671,1 кв.м. у м. Вінниця по вул. Енгельса, 33, із загальної площі 30594,00 кв.м. підтверджено в судовому порядку

Однак згідно Договору оренди нежитлового приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 та Додатків №05 від 27.06.2019; №02 від 01.07.2019 сторонами погоджено надання в оренду приміщень, розташованих за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33, загальною площею 680 кв.м. (185 + 370 + 125), що є більшим за відповідні розміри, які зазначені у судовому рішенні.

Вказані в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 у справі №3/12/2011/5003 приміщення не містять площ розміром 185, 370 або 125 кв.м.

У зв`язку з цим судом в ході нового розгляду справи було досліджено набуття Компанією "Ukinvest Development Limited" права власності на комплекс приміщень площею 30594,00 кв.м. згідно Свідоцтва про право власності САЕ № 726132 від 29.11.2012, виданого на підставі Рішення виконкому Вінницької міської ради від 29.11.2012 року № 3008 Компанії "Ukinvest Development Limited" (т. 1 а.с. 16).

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа №10/52-05 про банкрутство Підприємства "Вінницький консервний завод" (т. 1 а.с. 230, 231).

Питання щодо належного власника нерухомого майна, розташованого у м. Вінниця по вулиці Енгельса (Дубовецька), будинок 29, 33 було предметом дослідження КГС ВС в даній справі (т. 2 а.с. 42-49).

16.10.2000 Вінницьке ООБТІ видало РВ ФДМ по Вінницькій області довідку-характеристику ВАТ "Вінницький консервний завод" № 6428 будинковолодіння №29(33) по вул. Енгельса, м. Вінниця, де в п. 2 "будівлі і споруди" вказано за літ. 1 адмінбудинок площею 2352,0 кв.м., літ. 19 насосна № 2 площею 53,6 кв.м., літ. 51 пральня площею 58,4кв.м. та інші споруди, а в п. 2 "По заяві власника відчужується" зазначено: частина літ№1 (цокольний поверх приміщення з №1-1 по №1-21; приміщення 1 поверху з №2-3 по №2-10, з №2-29 по №2-44; приміщення 2 поверху з №3-1 по №3-16, з №3-18 по №3-22; з №3-25 по №3-41; приміщення 3 поверху з №4-1 по №4-6, №21, №22 загальною площею 1679,9 кв.м., літера №2,4,5,6,7,9,10 та інш. Загально площею 30594,90 кв.м. та балансовою вартістю 5168320 грн, які згідно з проведеним розрахунком становлять реальну ідеальну частку.

17.10.2000 на засіданні ліквідаційної комісії ВАТ "Вінницький консервний завод" було встановлено, що на ім`я голови ліквідаційної комісії надійшла лише одна заява від Компанії "Ukinvest Development Limited" та застава його заявника в сумі 38470,45 євро на валютний рахунок ліквідаційної комісії, а тому вирішили уповноважити голову ліквідаційної комісії на укладання договору купівлі-продажу ЦМК за ціною не нижче 1800000 грн, про що зазначено в протоколі.

19.10.2000 ліквідаційна комісія ВАТ "Вінницький консервний завод" уклала з Компанією "Ukinvest Development Limited", Республіка Кіпр договір купівлі продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Вінницький консервний завод", розташованого в м. Вінниця, по вул. Енгельса,33 та вул. Чехова, б/н.

В п. 1.1. договору визначено, що продавець зобов`язується передати у власність покупцю цілісний майновий комплекс "Вінницький консервний завод", згідно акту інвентаризації на 01.10.2000, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Енгельса, 33, на земельній ділянці 82167,45 кв.м згідно акту землекористування та пристанційний майданчик, який знаходиться по вул. Чехова, б/н на земельній ділянці площею 15000 кв.м разом. Перелік об`єктів цілісного майнового комплексу, який продавець зобов`язується передати покупцю підтверджується довідкою-характеристикою Вінницького БТІ № 6428 від 16.10.2000 та Реєстраційним свідоцтвом Вінницького БТІ від 18.05.1999, які є невід`ємною частиною цього договору.

Після укладання договору купівлі продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Вінницький консервний завод", ліквідаційна комісія ВАТ "Вінницький консервний завод" та компанія "Ukinvest Development Limited" уклали 10.12.2000, 20.12.2000 та 14.01.2001 додаткові угоди.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.02.2008 по справі № 5/64-08 додаткові угоди від 20.12.2000 та 14.01.2001 визнані недійсними. Рішення в цей частині залишено без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 28.07.2008.

Водночас договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Вінницький консервний завод", розташованого в м. Вінниця, по вул.Енгельса, 33 та вул. Чехова, б/н недійсним не визнавався, що підтверджує набуття у 2000 році Компанією "Ukinvest Development Limited", Республіка Кіпр права власності не нерухоме майно.

21.11.2000 наказом реєстраційної палати Вінницької міської Ради № 693 було зареєстровано Підприємство "Вінницький консервний завод" засноване на повній власності кіпрської компанії "Ukinvest Development Limited". В п. 2.1 Статуту підприємства "Вінницький консервний завод" зазначено, що засновник є власником підприємства. Засновником та власником підприємства є компанія "Ukinvest Development Limited". В ст. 8 даного Статуту визначено, що джерелом формування майна підприємства є: засоби та майно передане підприємству власником в повне господарське відання.

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки учасниками справи №10/52-05 були Підприємство "Вінницький консервний завод" та Компанія "Ukinvest Development Limited", предметом дослідження були докази набуття права власності на нерухоме майно, яке є об`єктом оспорюваного договору, тому судом враховано висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведені у постанові від 31 березня 2021 року у справі №10/52-05.

15.01.2001 компанія "Ukinvest Development Limited" в особі її представника Шевченка Ю.А. та підприємство "Вінницький консервний завод" склали акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу ВАТ "Вінницький консервний завод" (том.24 а.с.132 зворотна сторона аркушу), придбаного Компанією згідно умов договору купівлі-продажу від 19.10.2000 та прийнятого нею від ліквідаційної комісії ВАТ "Вінницький консервний завод" згідно акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу 15.01.2001. Також, у даному акті зазначено, що компанія "Ukinvest Development Limited" передає підприємству "Вінницький консервний завод" дане майно як майнову інвестицію для формування Статутного фонду підприємства за ціною вказаною в договорі купівлі-продажу від 19.10.2000.

Акт приймання передачі цілісного майнового комплексу скріплено підписами і печатками уповноважених представників юридичних осіб (т. 1 а.с. 200-205).

Підписаний Компанією "Ukinvest Development Limited" акт свідчить про волевиявлення юридичної особи передати цілісний майновий комплекс Вінницького консервного заводу у власність (до статутного фонду) Підприємства «Вінницький консервний завод».

З моменту підписання акту прийому - передачі майна, Підприємство "Вінницький консервний завод" набуло право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна.

04.10.2001 компанія "Ukinvest Development Limited" звернулася до Вінницького ВОБТІ з листом №1/4-10-01 про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, розташованого в м. Вінниці по вул. Енгельса, 33 та вул. Чехова б/н.

11.10.2001 Вінницьким ООБТІ оформлено компанії "Ukinvest Development Limited" право власності на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, а саме: реальна частка яких складається з виробничих будівель загальною площею 30594,0 кв.м, в тому числі частина літ.№1 площею 1679,9 кв.м., про що видано реєстраційне посвідчення.

25.10.2001 виконавчим комітетом Вінницької міської Ради прийнято рішення №1881 про оформлення права власності підприємству "Вінницький консервний завод" на виробничі будівлі загальною площею 30594,0 кв.м. у тому числі частина літ.№1 площею 1679,9 кв.м., про що видано свідоцтво про право власності № 106 та реєстраційне посвідчення від 30.10.2001.

29.10.2001 Вінницьке ООБТІ видано Підприємству "Вінницький консервний завод" довідку-характеристику Вінницького консервного заводу заснованого на повній власності кіпрської компанії "Ukinvest Development Limited" на будинковолодіння №29(33) по вул. Енгельса, м. Вінниця, де в п.2 "будівлі і споруди" вказано за літ.1 адмінбудинок площею 2352,0 кв.м., літ.19 будівля насосної площею 53,6кв.м., літ.51 пральня площею 58,4 кв.м., літ.11 туалет та інші споруди.

14.04.2005 Виконавчим комітетом Вінницької міської Ради прийнято рішення №691 "Про часткові зміни в рішенні виконкому міської ради від 25.10.2001 № 1881, а саме пункту 1 виклавши його в наступній редакції: "Оформити право власності міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав компанії "Ukinvest Development Limited" на виробничі будівлі та споруди по вул.Єнгельса, 33, що складаються з приміщень загальною площею 30594,0кв.м в тому числі частина літ.№1 площею 1679,9кв.м. Будівлі знаходяться в повному господарському віданні підприємства "Вінницький консервний завод", заснованого на повній власності кіпрської компанії "Ukinvest Development Limited". На підставі даного рішення видано свідоцтво про право власності № 440.

25.04.2005 Вінницьким ООБТІ зареєстровано за компанією "Ukinvest Development Limited" будівлі, що знаходяться в повному господарському віданні підприємства "Вінницький консервний завод" заснованого на повній власності кіпрської компанії "Ukinvest Development Limited" на праві власності міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав за адресою вул. Енгельса, 33, який складається з виробничих будівель загальною площею 30594,0 кв.м в тому числі частина літ. №1 площею 1679,9 кв.м., про що видано реєстраційне посвідчення.

28.09.2005 виконавчим комітетом Вінницької міської Ради прийнято рішення №2196 "Про часткові зміни в рішенні виконкому міської ради від 14.04.05 року № 691, а саме пункту 1 виклавши його в наступній редакції: Оформити право власності міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав компанії "Ukinvest Development Limited" на виробничі будівлі та споруди по вул. Єнгельса,33, що складаються з приміщень загальною площею 30594,0 кв.м в тому числі частина літ.№1 площею 1679,9 кв.м., та видано свідоцтво про право власності №440.

28.09.2005 на підставі вищезазначеного рішення, компанії "Ukinvest Development Limited" видано свідоцтво №662 про право власності на виробничі будівлі та споруди по вул. Єнгельса,33, що складаються з приміщень загальною площею 30 594,00 кв.м, в тому числі частина літ. №1 площею 1679,9кв.м.

16.11.2005 Вінницьким ООБТІ зареєстровано за компанією "Ukinvest Development Limited" на праві власності міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав виробничі будівлі та споруди за адресою вул. Енгельса, 33, який складається з приміщень: виробничих будівель загальною площею 30 594,0 м.кв., в тому числі частина літ.№1 площею 1679,9 кв.м., про що видано реєстраційне посвідчення.

12.01.2006 Виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення про оформлення за Компанією "Ukinvest Development Limited" права власності на будівлю контори загальною площею 226,7 кв.м., яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Енгельса, 33.

Таким чином, право власності на цілісний майновий комплекс Вінницького консервного заводу загальною площею 30594,00 кв.м. зареєстровано за Компанією "Ukinvest Development Limited" на підставі трьох рішень Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 14.04.2005, 28.09.2005 та 12.01.2006, видано відповідні свідоцтва про право власності та реєстраційні посвідчення.

На підставі зазначених рішень органу місцевого самоврядування внесено записи про право власності Компанії "Ukinvest Development Limited" до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Вчинені сторонами дії щодо передачі майна у власність Підприємства «Вінницький консервний завод», підписаний акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу ВАТ "Вінницький консервний завод" від 15.01.2001 в судовому порядку не спростовувались, недійсними не визнавались.

Зміна або розірвання правочину з передачі у власність Підприємства "Вінницький консервний завод" цілісного майнового комплексу могло бути здійснено виключно за згодою обох сторін.

Прокурором м. Вінниця було винесено протест прокурора від 05.03.2008 №223-вих-08 щодо скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.01.2006 №14 "Про оформлення права власності на будівлю контори по вул. Енгельса, 33"; а також протести щодо скасування рішень Виконавчого комітету Вінницької міської ради №691 від 14.04.2005 та №2196 від 28.09.2005 (т. 1 а.с. 195).

Виконавчим комітетом Вінницької міської ради задоволено протести прокурора, винесено:

- Рішення №465 від 27.02.2008 про скасування Рішень Виконавчого комітету Вінницької міської ради №691 від 14.04.2005 та №2196 від 28.09.2005, згідно яких зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна за Компанією "Ukinvest Development Limited";

- Рішення від 27.03.2008 №728 "Про розгляд протесту прокурора від 05.03.2008 №223-вих-08 щодо скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.01.2006 №14 "Про оформлення права власності на будівлю контори по вул. Енгельса,33" (том. 1 а.с. 193, 196);

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній на момент внесення протестів та прийняття рішень виконавчого комітету), протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов`язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Внаслідок внесення прокурором протестів було зупинено дію рішень виконавчого комітету, на підставі яких відбувалось оформлено право власності Компанії ""Ukinvest Development Limited".

Компанія "Ukinvest Development Limited" звернулася в суд з адміністративним позовом до виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення від 27.03.2008 №728 "Про розгляд протесту прокурора від 05.03.2008 №223-вих-08 щодо скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.01.2006 №14 "Про оформлення права власності на будівлю контори по вул. Енгельса, 33".

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 11.07.2012 адміністративний позов Компанії "Ukinvest Development Limited" задоволено повністю, рішення виконавчого комітету від 27.03.2008 №728 скасовано.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 по справі №212/8882/2012 вказане рішення залишено в силі.

Крім того, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 у справі №3/12/2011/5003, залишеною без змін судом касаційної інстанції, було визнано за Компанією "Ukinvest Development Limited" право власності на приміщення прибудови до котельної загальною площею 671,1 кв.м., літ. "1" загальною вартістю 156381,00 грн., за адресою: м. Вінниця, вул. Енгельса 29(33), а саме: перший поверх: № 11 торговий зал - 64,2кв.м.; № 12 кабінет - 34,1 кв.м.; № 13 коридор - 13,1кв.м.; № 14 коридор - 8,2 кв.м.; № 15 кладова - 4,7 кв.м.; № 16 кладова - 11,7 кв.м.; №17 кладова - 4,7кв.м.; № 18 кабінет - 25,6 кв.м.; № 19 коридор - 14,0 кв.м.; № 20 кабінет - 11,3кв.м.; № 21 кабінет - 21,5 кв.м.; № 22 коридор - 9,4 кв.м.; № 23 сходова клітина - 15,5кв.м.; № 24 коридор - 13,3кв.м.; другий поверх: № 17 кабінет - 33,1кв.м.; № 23 кабінет -12,3кв.м.; № 24 кабінет - 10,8 кв.м.; третій поверх: № 7 кабінет - 64,2кв.м.; № 8 кабінет - 10,4кв.м; № 9 кабінет - 21,0кв.м; № 10 кабінет - 35,6кв.м.; № 11 кабінет - 47,4 кв.м.; № 12 сходова клітина -15,5кв.м.; № 13 туалет -1,5кв.м.; № 14 туалет - 1,5 кв.м.; № 15 коридор - 2,5 кв.м.; № 16 умивальник - 2,7 кв.м.; № 17 кабінет - 10,4 кв.м.; № 18 кабінет - 10,5кв.м.; №19 кабінет - 23,1кв.м.; № 20 кабінет -23,0кв.м.; гаражі: № 25 - 15,1кв.м.; № 26 - 20,5кв.м.; № 27 - 29,3 кв.м.; № 28 - 29,4кв.м.".

На підставі вказаних судових рішень Компанії "Ukinvest Development Limited" видано свідоцтво про право власності на 988/1000 комплексу, розташованого у м.Вінниця, вул. Енгельса, 29.

Проте винесене на підставі протесту прокурора Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №465 від 27.02.2008 року, яким скасовано відповідне рішення про оформлення права власності за Компанією "Ukinvest Development Limited", не незаконним у встановленому порядку не визнано.

Також рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25 жовтня 2001 року №1881 про оформлення права власності підприємству "Вінницький консервний завод", та свідоцтво №106 від 25 жовтня 2001 року на виробничі будівлі та споруди, розташовані за вказаною адресою, виданого підприємству «Вінницький консервний завод», які складаються з виробничих будівель загальною площею 30594 кв.м. є чинним на даний час, в установленому порядку не скасовані, незаконними або нечинними не визнано.

У вересні 2010 року Компанія "Ukinvest Development Limited" звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання нечинним та скасування рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25 жовтня 2001 року №1881 про оформлення права власності підприємству "Вінницький консервний завод", заснованого на повній власності Кіпрської компанії "Ukinvest Development Limited" по вул. Енгельса, 33 в м. Вінниці та скасування свідоцтва №106 від 25 жовтня 2001 року про право власності на виробничі будівлі та споруди, розташовані за вказаною адресою, виданого підприємству «Вінницький консервний завод», заснованому на повній власності Кіпрської компанії "Ukinvest Development Limited" на праві міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав, які складаються з виробничих будівель загальною площею 30594 кв.м.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 вересня 2010 року позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та скасування свідоцтва на право власності скасовано із закриттям провадження у справі в цій частині.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.08.2013 року у справі №К/9991/46778/11, постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В період з 31 травня 2011 року по 01 серпня 2013 року Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25 жовтня 2001 року №1881 про оформлення права власності підприємству "Вінницький консервний завод" було скасовано.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.08.2013 по справі №127/19213/13-а, залишено без розгляду позовну заяву "Ukinvest Development Limited" Республіка Кіпр, третя особа підприємство "Вінницький консервний завод2, до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання нечинним та скасування рішення, скасування свідоцтва про право власності.

Компанією "Ukinvest Development Limited" пред`явлено позов про скасування Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25 жовтня 2001 року №1881 в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Вінницького міського суду м. Вінниця від 27 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року позовну заяву Компанії "Ukinvest Development Limited" залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 (справа №К/800/52590/13) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Компанії "Ukinvest Development Limited" на постанову Вінницького міського суду м. Вінниця від 27 серпня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року у адміністративній справі за позовом Компанії "Ukinvest Development Limited" до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа: Підприємство "Вінницький консервний завод" про визнання нечинним та скасування рішення.

Остаточне судове рішення про скасування Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25 жовтня 2001 року №1881 про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс підприємству "Вінницький консервний завод" - відсутнє.

Відомості про таке право власності внесено у період чинності рішень органу місцевого самоврядування про оформлення права власності на компанію, які в подальшому скасовані на підставі протесту прокурора, а також згідно Ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року, яка в серпні 2013 року скасована судом касаційної інстанції.

Таким чином, посилання Компанії "Ukinvest Development Limited" на наявність свідоцтва про право власності на виробничі будівлі та споруди від 20.04.2005 №440, як на доказ, що засвідчує право власності Компанії "Ukinvest Development Limited" на ЦМК є необґрунтованим, так як таке свідоцтво було видано на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 14.04.2005 №691, взамін свідоцтва про право власності №106 від 25.10.2001, та як зазначалося вище, на підставі протестів прокурора рішенням виконкому Вінницької міської ради №465 від 27.02.2008 рішення виконкому Вінницької міської ради від 14.04.2005 №691 було скасовано.

Дійсно, Рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради №3008 від 29.11.2012 видано Компанії "Ukinvest Development Limited" свідоцтво про право власності на 988/1000 комплексу, розташованого за адресою нерухомого майна в м. Вінниця вул. Енгельса, 29 (раніше вул. Енгельса, 33).

В даному свідоцтві зазначено, що воно видане взамін свідоцтва про право власності №662 від 10.11.2005, виданого на підставі Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №2196 від 28.09.2005.

Отже, дане свідоцтво було видано у зв`язку зі зміною адреси об`єкту нерухомості, тобто не стало самостійною підставою для виникнення права власності в розумінні ст.11 ЦК України підстав виникнення права власності.

Однак, як зазначено вище Рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради №465 від 27.02.2008 року, яке незаконним не визнавалося, скасовано Рішення №2196 від 28.09.2005.

Свідоцтво від 29.11.2012 про право власності на 988/1000 комплексу, розташованого за адресою нерухомого майна на м. Вінниця вул. Енгельса, 29 (раніше вул. Енгельса, 33) було видано взамін свідоцтва, виданого на підставі скасованого рішення органу місцевого самоврядування.

Таким чином, видане органом місцевого самоврядування свідоцтво про право власності від 29.11.2012 не підтверджує права власності за Компанією "Ukinvest Development Limited" , оскільки воно було видано без урахування скасування рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №2196 від 28.09.2005.

При переході права власності на майно до Підприємства "Вінницький консервний завод" сторонами чітко визначено предмет правовідносин (передача до статутного фонду), зазначено відомості по об`єкт (цілісний майновий комплекс), засвідчено факт передачі майна набувачеві, тобто досягнуто згоди відносно всіх істотних умов правочину.

Положеннями чинного законодавства на момент передачі у власність Підприємства "Вінницький консервний завод" цілісного майнового комплексу передбачалося внесення відомостей про реєстрацію права власності виключно виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування, яке здійснювалось без застосування електронного реєстру.

Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25 жовтня 2001 року №1881 про оформлення права власності Підприємству "Вінницький консервний завод" є підставою виникнення права власності на майно у Підприємства "Вінницький консервний завод".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 у справі №3/12/2011/5003 встановлено, що Компанія "Ukinvest Development Limited" набула право власності на спірне майно за договором купівлі-продажу від 19.10.2000 правомірно, проте не встановлено судом обставин щодо подальшого розпоряджання компанією таким майном та чи є Компанія "Ukinvest Development Limited" власником спірного ЦМК на момент винесення такого рішення.

Судом враховано при вирішенні даного справу фактичні обставини, які були предметом розгляду та дослідження у справі №10/52-05 (т. 2 а.с. 42-49).

Наявні у справі докази площі нерухомого майна, яке належало Компанії "Ukinvest Development Limited" не свідчать про наявність достатнього обсягу повноважень на передачу прав ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" укладати Договір оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018.

Відповідно до ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Оцінивши окремо усі зазначені позивачем підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним, суд прийшов до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" не мало достатнього обсягу дієздатності на укладення Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018.

Окрім того, виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, про які йдеться у пункті 7.39. постанови Верховного Суду від 11.05.2023, суд відзначає, що у контексті підстав заявленого позову, і зробленого судом висновку про наявність інтересу позивача, який потребує захисту в межах цього спору, суд врахував встановлені у справі №10/52-05 обставини справи щодо волевиявлення та вчинення певних дій Компанією "Ukinvest Development Limited" з передачі цілісного майнового комплексу "Вінницького консервного заводу" у власність (до статутного фонду) підприємства "Вінницький консервний завод".

Судом оцінено доводи третіх осіб щодо надання згоди відповідачу на передачу в піднайм (суборенду) нерухомого майна, яке є предметом оспорюваного Договору оренди, як власниками майна в силу закону і статуту. Суд прийшов до висновку, що така згода не була оформлена належним чином, і з укладених Договорів позички вона також не випливає. У свою чергу Договір користування майном № 1/3-16 від 28 березня 2016 року був укладений від імені Позичкодавця особою, котра не була власником відповідного нерухомого майна.

За таких обставин, суд визнає недійсним Договір оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018.

В контексті встановлених обставин інші аргументи відповідача та третіх осіб не кваліфікацію правовідносин не впливають, так як судом встановлено, що відповідач не набув у визначеному законом порядку права передавати майно в оренду. Зміна правовласника майна не впливає на орендні правовідносини між позивачем та відповідачем, оскільки власник не надавав у встановленому порядку (за договором) згоду на передачу майна в суборенду. Якщо ж власник орендованого приміщення вважає, що його права були порушені внаслідок виконання цього Договору, він не позбавлений права на їх захист в порядку, визначеному Законом.

Усталена практика Європейського суду з прав людини відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишаються поза увагою як такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Щодо зробленої відповідачем заяви про застосування позовної давності суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено обґрунтованість позовних вимог та необхідність судового захисту прав позивача.

До спірних правовідносин застосовується загальний трирічний строк позовної давності (ст. 257 ЦК України).

Початок перебігу строку позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.

Судом враховано, що оспорюваний договір підписано позивачем 01.04.2018.

При укладанні договору позивач мав можливість проявити достатню обачність та витребувати у контрагента необхідні відомості щодо власника нерухомого майна, обсягу повноважень Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" на підписання Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018.

Тому позивач міг дізнатися про порушення своїх прав з дати укладення договору 01.04.2018. Таким чином, трирічний строк позовної давності спливав 02.04.2021.

Однак 30.03.2020 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX, яким внесено зміни до ЦК України.

Згідно п. 12 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України, які вступили у дію 02.04.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже, перебіг строків позовної давності продовжено на строк дії карантину.

Карантин в Україні встановлено з 12.03.2020 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19".

23 серпня опублікована та набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №928, якою продовжено до 31 грудня 2022 року на всій території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до ч. 3 ст. 251 ЦК України, строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч. 1 ст. 5 ЦК України).

На момент набрання чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 року термін позовної давності за вимогами про визнання недійсним Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 не сплив. Отже, позивачем при зверненні до суду 12.05.2022 пред`явлено позов у межах строків позовної давності, визначених Законом.

З урахуванням прийнятого судом рішення про задоволення позовних вимог, суд покладає на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2481,00 грн.

Керуючись ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 87, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір оренди нежитлового приміщення №01-04-18 від 01.04.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" (вул. Дубовецька, 33, корпус 14, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 32719261) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" (вул. Перша Ливарна, 40, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, код ЄДРПОУ 38563155).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" (вул. Дубовецька, 33, корпус 14, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 32719261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" (вул. Перша Ливарна, 40, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, код ЄДРПОУ 38563155) 2481,00 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повний текст судового рішення направити згідно переліку.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).

Повне рішення складено 06 грудня 2023 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим:

1 - до справи;

2 - представнику ТОВ "НДІ "Укрекопроект" адвокату Бігунець І.М. (irenbigunec@gmail.com);

3 - представнику ТОВ НВП "Риф-К" адвокату Коновалу Д. В. (19850711@ukr.net);

4 - Підприємству "Вінницький консервний завод" (вул.Дубовецька, 33, м.Вінниця, Вінницька обл., 21012) - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення;

5 - Компанії Ukinvest Development Limited (вул.Дубовецька, 29, м.Вінниця, Вінницька обл., 21012) - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення;

6 - представнику Підприємства "Вінницький консервний завод" та Компанії Ukinvest Development Limited адвокату Козинець Д.О. (kozynetsdina@ukr.net)