Рішення

від 05.12.2023 по справі 903/858/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 грудня 2023 року Справа № 903/858/17

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: Рева Д.С. ордер серія ВН №1080705 від 14.03.2022

від відповідача: Мартіросян А.Г. -ордер серія АС №1037503 від 12.03.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/858/17 за позовом Підприємця Зенченко Любові Іванівни (правонаступник ОСОБА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська нафтова компанія" про визнання права власності на земельну ділянку та її витребування,

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2017 року підприємець Зенченко Любов Іванівна, посилаючись, окрім іншого, на ті обставини, що остання, як фізична особа, набула право власності на земельну ділянку згідно рішення Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області від 28.05.2010 №28/11 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки та відновлення її меж на місцевості з видачею державного акта на право власності", а також, в якості землекористувача, згідно акта про перенесення в натуру меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків, отримала відповідні межові знаки на зберігання, звернулась до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська нафтогазова компанія" про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880700:04:001:0971 загальною площею 0,3828 га, розташовану в с. Рованці Луцького району Волинської області, а також витребування цієї земельної ділянки від ТОВ "Волинська нафтогазова компанія" на користь підприємця Зенченко Л.І.

Ухвалою від 10.11.2017 (суддя Шум М.С.) позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №903/858/17.

05.12.2017 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, а також заяву про застосування строків позовної давності (т.1, а.с.43-182).

Ухвалою суду від 05.12.2017 розгляд справи відкладено на 09.01.2018 (т.1, а.с.183).

04.01.2018 від адвоката відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України. Вказують на наявність рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.07.2015р. по справі №161/5873/15-ц, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Волинська нафтогазова компанія» про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено (т.1, а.с.198-199).

05.01.2018 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: витребування у державного реєстратора Луцької районної державної адміністрації Волинської області (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, 53) копії документів з реєстраційної справи Приватної виробнично-комерційної фірми «Алькор» (код ЄДРПОУ 30555770), (т.1, а.с.219-220) та клопотання про долучення документів до справи (т.1, а.с.200-211).

Також, 05.01.2018 від позивача надійшло клопотання про призначення по справі судової експертизи, для виконання якої необхідно поставити питання: «Яка дійсна ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 0,3828 га розташованої в с. Рованці Луцького району Волинської області кадастровий номер 0722880700:04:001:0971?». Проведення зазначеної експертизи просять доручити Волинському відділенню Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз (43001, м. Луцьк, вул. Червоного Хреста 16), (т.1, а.с.212-218).

Ухвалою суду від 09.01.2018 постановлено призначити по справі №903/858/17 судову експертизу. Проведення експертизи доручено Волинському відділенню Львівського НДІСЕ, на вирішення експертизи поставити таке питання: «Яка ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 0,3828 га розташованої в с. Рованці Луцького району Волинської області кадастровий номер 0722880700:04:001:0971, на дату проведення дослідження?» (т.1, а.с.226-227).

29.10.2018 на адресу суду надійшов Висновок експертів за №8072 від 19.10.2018р. комісійної судової оціночно земельної експерти (т.2, а.с.7-13).

Ухвалою суду від 31.10.2018 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.11.2018 (т.2, а.с.15).

20.11.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (уточнений) (т.2, а.с.18-29).

22.11.2018 за №01-142/10/18 суддею Шумом М.С. заявлено самовідвід щодо розгляду справи №903/858/17 (т.2, а.с.30).

Ухвалою суду від 22.11.2018 задоволено самовідвід судді Шума М.С. у справі №903/858/17 (т.2, а.с.31).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2018 року справу № 903/858/17 розподілено судді Костюк С. В. (т.2, а.с.32).

Ухвалою суду від 27.11.2018 року справу № 903/858/17 прийнято до провадження суддею Костюк С. В., підготовче засідання призначено на 26.12.2018 (т.2, а.с.37).

Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позов (уточнений), копія якого вручена позивачу (т.2, а.с.39-47).

Ухвалою суду від 26.12.2018 відкладено підготовче засідання на 22.01.2019 (т.2, а.с.53).

Ухвалою суду від 22.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (ат.2, а.с.62).

Згідно довідки про неможливість проведення судового засідання від 28.01.2019 року судове засідання по справі № 903/858/17, призначене на 28.01.2019 року не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Костюк С. В. у відрядженні (т.2, а.с.63).

Ухвалою суду від 30.01.2019 сторони повідомлені про розгляд справи по суті 20.02.2019 (т.2, а.с.65).

13.02.2019 на адресу суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку із смертю позивача - Фізичної особи-підприємця Зенченко Любові Іванівни (т.2, а.с.69-70).

20.02.2019 представник відповідача, через відділ документального забезпечення та контролю, подав клопотання про витребування доказів, а саме: інформації про наявність чи відсутність актового запису про смерть ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , та у разі його наявності надати повний витяг актового запису цивільного стану про смерть ОСОБА_2 (т.2, а.с.71-76).

Ухвалою суду від 20.02.2019 року відкладено розгляд справи по суті на 28.02.2019 року, витребувано у Луцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області інформацію про наявність чи відсутність актового запису про смерть ОСОБА_2 (т.2, а.с.78).

На виконання даної ухвали Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області надіслано повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00022232286 від 27.02.2019 (т.2, а.с.86-87).

28.02.2019 представник відповідача подав клопотання про проведення судового засідання 28.02.2019 року без участі представника відповідача (т.2, а.с.82).

Ухвалою суду від 28.02.2019 зупинено провадження у справі №903/858/17 до здійснення правонаступництва та залучення до участі у справі правонаступника Фізичної особи - підприємця Зенченко Любові Іванівни (т.2, а.с.84-85).

05.03.2020 представник ТзОВ "Волинська нафтова компанія" адвокат Мартіросян А. Г. подав клопотання вх. № 01-84/24/20 від 05.03.2020, в якому просить поновити провадження у справі № 903/858/17, в зв`язку з тим, що пройшов строк визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України, а спадщина Зенченко Л. І. не прийнята, як наслідок правонаступник залучений до участі у справі № 903/858/17 не був (т.2, а.с.105).

Ухвалою суду від 10.03.2020 провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 23.03.2020 (т.2, а.с.112).

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Волинської області від 20.03.2020 проведено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Костюк С.В. у відпустці.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №903/858/17 розподілено судді Кравчук А.М. (т.2, а.с.118)

Ухвалою суду від 23.03.2020 справу за позовом фізичної особи-підприємця Зенченко Любові Іванівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська нафтова компанія" про визнання права власності на земельну ділянку та її витребування прийнято до розгляду, визначено її розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 08.04.2020 об 11:00 год. Запропоновано відповідачу до 08.04.2020 подати суду додаткові пояснення по справі у разі їх наявності (т.2, а.с.119-120).

На офіційному сайті Господарського суду Волинської області опубліковано оголошення про те, що справа №903/858/17, призначена до розгляду на 08.04.2020, враховуючи обмежувальні карантинні заходи, введені Господарським судом Волинської області, не відбудеться.

Ухвалою суду від 08.04.2020 повідомлено сторін, що про дату і час судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково ухвалою суду (т.2, а.с.131-132).

Ухвалою від 27.05.2020 (суддя Кравчук А.М.) провадження у справі за позовом підприємця Зенченко Л.І. до ТОВ "Волинська нафтова компанія" про визнання права власності на земельну ділянку та її витребування закрито (т.2, а.с.151-154).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 ухвалу Господарського суду Волинської області від 27.05.2020 скасовано, справу постановлено передати до Господарського суду Волинської області для продовження судового розгляду (т.3, а.с.141-144).

Ухвалюючи відповідну постанову суд апеляційної інстанції засвідчив, що "..аналізуючи положення ст.ст. 1216, 1218, 1220 ЦК України, прийняття спадщини є безумовним і беззаперечним переходом всіх прав і обов`язків від померлої особи до спадкоємців.

З огляду на те, що суд першої інстанції не встановив (дослідив) обставин щодо спадкоємців (за законом або за заповітом) померлої ОСОБА_2 , до яких перейдуть всі права і обов`язки від померлої, враховуючи наявність спадкової справи №64543232 до майна померлої ОСОБА_2 , колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку щодо закриття провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Предметом апеляційного розгляду є питання щодо наявності/відсутності підстав для закриття судом першої інстанції провадження у справі у зв`язку із смертю ФОП Зенченко Л.І. у спірних правовідносинах, предметом яких є визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку та її витребування у відповідача, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України, тому суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати та встановлювати обставини обґрунтованості чи необґрунтованості даного позову."

Матеріали справи №903/858/17 з Північно-західного апеляційного господарського суду до Господарського суду Волинської області надійшли 27.01.2022 та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2022 розподіленні для продовження судового розгляду судді Войціховському В.А. (т.3, а.с.145).

Згідно табелю автоматизованої системи документообігу суду суддя Кравчук А.М. 02.02.2023 була виключена з автоматизованого розподілу судових справ у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Ухвалою від 07.02.2022 справу прийнято до розгляду суддею Войціховським В.А., постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, призначено розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 14.03.2022, запропоновано надати суду письмові пояснення по суті позовних вимог та заперечень на останні, виконані з врахуванням обставин, встановлених при апеляційному перегляді ухвали від 27.05.2020 та відображених у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2022, зокрема, стосовно обставин спадкоємництва (за законом або за заповітом) померлої ОСОБА_2 (т.3, а.с.148).

14 березня 2022 року, до початку судового засідання у справі на адресу суду електронною поштою надійшли (т.3, а.с.157-169):

- клопотання від 14.03.2022 за електронним підписом адвоката Реви Д.С. (представник ОСОБА_1 , ордер про надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1080705) про відкладення розгляду справи з огляду на введення на території України режиму воєнного стану.

- клопотання від 12.03.2022 за електронним підписом адвоката Мартіросяна А.Г. (представник ТОВ "Волинська нафтогазова компанія", ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АС №1026640 від 01.10.2021р.) про відкладення розгляду справи з огляду на введення в Україні воєнного стану.

- відзив ТОВ "Волинська нафтогазова компанія" від 11.03.2022 на позовну заяву з поштовими документами (опис вкладення в цінний лист, фіскальний чек відділення зв`язку, поштова накладна №4302001971272) в підтвердження направлення останнього на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 11 березня 2022 року.

Ухвалою суду від 14.03.2022 строки проведення підготовчого провадження у справі продовжено на тридцять днів до 10.05.2022, розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 18.04.2022, запропоновано ОСОБА_1 та відповідачу реалізувати свої процесуальні права щодо надання суду та обміну між останніми письмових пояснень по суті позовних вимог (т.3, а.с.171).

Ухвалою від 18.04.2022 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 10.05.2022, повторно запропоновано ОСОБА_1 та відповідачу реалізувати свої процесуальні права щодо надання суду письмових пояснень по суті позовних вимог. Про визначену процесуальну дію ОСОБА_1 та його представників (адвокати Рева С.В. та Рева Д.С.) повідомлено ухвалою від 18.04.2022.

З підстав, визначених в ухвалах від 10.05.2022, від 06.06.2022 та від 07.07.2022, розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладався відповідно на 06.06.2022, 07.07.2022 та 01.09.2022.

31 серпня 2022 року до суду за електронним підписом адвоката Реви Д.С. (представник ОСОБА_1 ) надійшло клопотання від 31.08.2022 із долученням підтверджуючих документів про витребування доказів та відкладення розгляду справи (т.3, а.с.230-232). При цьому засвідчувалось, що 06.07.2022 адвокатом до Ківерцівської державної нотаріальної контори скеровано адвокатський запит №1 про надання інформації щодо завершення відкритої за зверненням ОСОБА_1 після смерті його матері ОСОБА_2 спадкової справи №64543232 (345/2019), видачі свідоцтва про право на спадщину за спадковою справою, а також щодо можливості видачі свідоцтва про право на спадщину. У відповідь на адвокатське звернення Ківерцівською державною нотаріальною конторою з посиланнями на ст.ст. 1, 8 Закону України "Про нотаріат" відмовлено у наданні інформації (відповідь №506/01-16 від 15.07.2022).

Визначені обставини слугували підставою для звернення адвоката Реви Д.С. до суду із клопотанням про витребування доказів судом в порядку ст. 80 ГПК України та відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 01.09.2022 розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладено на 03.10.2022, в порядку ст. 81 ГПК України та ст. 8 Закону України "Про нотаріат" постановлено звернутись до Ківерцівської державної нотаріальної контори із запитом про надання інформаційної довідки щодо стану відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 спадкової справи №64543232 (345/2019), кола спадкоємців, які прийняли (приймають) спадщину, включення до складу спадкового майна земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:04:001:0971 загальною площею 0,3828 га, розташованої в с. Рованці Луцького району Волинської області, із долученням підтверджуючих документів та свідоцтва (витягу із свідоцтва) про право на спадщину на визначену земельну ділянку (у разі наявності) (т.3, а.с.234-236).

На виконання ухвали від 01.09.2022 Ківерцівською державною нотаріальною конторою із інформаційним листом №692/01-16 від 16.09.2022 за підписом державного нотаріуса Літвак Н.В. надано суду інформаційну довідку зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про права на спадщину) №70058196 від 16.09.2022 (надійшли до суду поштовим зв`язком 20.09.2022) щодо відкритої після смерті ОСОБА_2 спадкової справи (т.3, а.с.238-240).

22 вересня 2022 року на електрону адресу суду за електронним підписом представника ОСОБА_1 , адвоката Реви Д.С. надійшло клопотання про надання інформації щодо виконання Ківерцівською державною нотаріальною конторою ухвали від 01.09.2022 (т.3, а.с.241).

Із супровідним листом суду №903/858/17/5330/22 від 22.09.2022 на електронну адресу адвоката Реви Д.С. направлено скановані копії запитуваних захисником матеріалів (т.3, а.с.242).

03 жовтня 2022 року до початку проведення судового засідання, до суду за електронним підписом представника ОСОБА_1 , адвоката Реви Д.С. надійшло клопотання від 22.09.2022 про зупинення провадження у справі до завершення процедури оформлення спадщини ОСОБА_1 після смерті його матері ОСОБА_2 . В обґрунтування клопотання покладено обставини, відображені у відповіді Ківерцівської державної нотаріальної контори на ухвалу суду. В правове обгрунтування заявленого клопотання адвокатом здійснено посилання на положення статей 52, 227 ГПК України, статей 1218, 1220, 1270 ЦК України (т.3, а.с.243).

Ухвалою суду від 03.10.2022 провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Зобов`язано сторін/учасників судового процесу невідкладно повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі (т.3, а.с.246-247).

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Волинської області від 20.06.2023 №01-4/63, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023, справу №903/858/17 розподілено судді Кравчук А.М. (т.4, а.с.1-2).

Ухвалою суду від 21.06.2023 справу за позовом підприємця Зенченко Любові Іванівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська нафтова компанія" про визнання права власності на земельну ділянку та її витребування прийнято до розгляду (т.4, а.с.3-4).

08.09.2023 надійшла заява представника позивача про поновлення провадження у справі у зв`язку з отриманням відповіді Ківерцівської державної нотаріальної контори від 23.08.2023 року, згідно якої єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 (т.4, а.с.6-8).

Ухвалою суду від 20.09.2023 поновлено провадження у справі. Розгляд справи призначено у підготовчому засіданні 05.10.2023 на 12 год. 00 хв. (т.4, а.с.10-11).

У судовому засіданні 05.10.2023 представник ОСОБА_1 зазначив про наявність підстав про недоцільність розгляду даної справи суддею Кравчук А.М., оскільки нею постановлялась ухвала про закриття провадження у даній справі, яка скасована судом апеляційної інстанції.

У судовому засіданні суддею Кравчук А.М. заявлено самовідвід.

Ухвалою суду від 05.10.2023 заявлено та задоволено самовідвід судді Кравчук Антоніни Михайлівни від розгляду справи за позовом підприємця Зенченко Любові Іванівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська нафтова компанія" про визнання права власності на земельну ділянку та її витребування. Матеріали справи №903/858/17 передано уповноваженій особі апарату Господарського суду Волинської області для подальшого вирішення питання про проведення повторного автоматизованого розподілу заяви у порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду (т.4, а.с.16-18).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2023 справу №903/858/17 розподілено судді Гарбару І.О. (т.4, а.с.20).

Ухвалою суду від 09.10.2023 прийняти справу до провадження за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначити на 31.10.2023 о 10:00 год. Зобов`язано Ківерцівську державну нотаріальну контору надати до суду протягом 5 днів з дня отримання ухвали:

- належним чином завірену копію спадкової справи №345/2019 (номер спадкової справи у спадковому реєстрі 64543232) щодо померлої ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

- витяги із Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ на поточну дату, щодо спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_2 та виданих на її підставі свідоцтв про право на спадщину;

- інформацію щодо вжитих заходів (нотаріальних дій) на виявлення спадкового майна, його складу та місцезнаходження (зокрема, рухомого/нерухомого майна, банківських рахунків, корпоративних справ, спільного майна подружжя тощо), після померлої ОСОБА_2 (т.4, а.с.21-24).

17.0.2023 державний нотаріус надіслав на адресу суду копію спадкової справи №345/2019 (т.4, а.с.257-47).

Протокольною ухвалою від 31.10.2023 суд відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 07.11.2023 о 10:30 год. (т.4, а.с.51-53).

В судовому засіданні 31.10.2023 судом ставилось питання, щодо заміни підприємця Зенченко Любов Іванівну на її правонаступника ОСОБА_1 .

Представник відповідача не заперечив та поклався на розсуд суду.

В судовому засідання 07.11.2023 представник позивача вважає, що потрібно замінити підприємця Зенченко Любов Іванівну на її правонаступника ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 07.11.2023 замінено позивача - підприємця Зенченко Любов Іванівну (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на її правонаступника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), (т.4, а.с.68-71).

Протокольною ухвалою від 07.11.2023 відкладено розгляд підготовчого засідання на 15.11.2023 (т.4, а.с.63-65).

Протокольною ухвалою від 15.11.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті в режимі відеоконференції (т.4, а.с.75-76).

Представник позивача в судовому засіданні просивсуд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, 17.05.2015 ОСОБА_2 звернулася в Луцький міськрайонний суд Волинської області суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Волинська нафтогазова компанія», третя особа третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Боратинська сільська рада, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Свій позов мотивувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 листопада 2007 року приватна виробнича-комерційна фірма «Алькор», директором та засновником якої була вона, набула права власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,3828 га для будівництва автостоянки та станції технічного обслуговування в с. Рованці Луцького району.

У липні 2007 року нею було прийнято рішення про відчуження вказаної земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Аветра». Проте, запланована угода щодо купівлі-продажу не відбулася, а земельна ділянка неодноразово була предметом спору в господарських судах, крім того незаконні дії окремих посадових осіб потягли за собою неправомірне її відчуження на користь третіх осіб, внаслідок чого її позбавлено корпоративних прав та усунення від здійснення керівництва ПВКФ «Алькор», а відтак ТзОВ «Волинська нафтогазова компанія» неправомірно користується земельною ділянкою.

Разом із тим, вона зазначила, що вказані обставини та винесені щодо них судові рішення вказують на те, що єдиним законним власником земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,3828 га, яка розташована на території с.Рованці є приватна виробничо-комерційна фірма «Алькор» в її особі.

У зв`язку із тим, що спірну земельну ділянку відповідачем придбано за договором в особи, як не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст.388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору відчуження майна недійсним.

Таким чином, позивач просила витребувати у ТзОВ «Волинська нафтогазова компанія» належну ТзОВ «Алькор» земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,3828 га розташовану на території с Рованці Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області (кадастровий номер 0722880700:04:001:0971).

3 листопада 2007 року між Боратинською сільською радою та приватною виробничо- комерційною фірмою «Алькор» був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,3828 га в с. Рованці Луцького району, внаслідок чого 20 листопада 2007 року виготовлений Державний акт на право власності на земельну ділянку.

Таким чином, приватна виробнича комерційна фірма «Алькор» набула права власності на спірну земельну ділянку.

На час набуття фірмою права власності на земельну ділянку, ОСОБА_2 була директором виробничо-комерційної фірми «Алькор», а тому вона, вважаючи себе власником земельної ділянки, подала позов про витребування її з чужого незаконного володіння відповідача.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Дана норма ЦК України ще раз наголошує на значимості ст. 41 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, оскільки право приватної власності є непорушним.

Так, судом встановлено, що 31 липня 2006 року власник приватної виробничо- комерційної фірми «Алькор» ОСОБА_2 на підставі заяви про передачу прав власника приватної виробничо-комерційної фірми «Алькор» передала всі належні права та обов`язки, як власника приватної виробничо-комерційної фірми «Алькор» на користь ОСОБА_3 . Заява про передачу прав власника є двостороннім правочином та підписана обома сторонами.

На підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від 09 лютого 2007 року ОСОБА_3 передала корпоративні права на приватну виробничо-комерційну фірму ОСОБА_4 , який став власником та поклав на себе права та обов`язки директора приватної виробничо-комерційної фірми «Алькор». Зазначений договір є чинним та в судовому порядку не оспорювався.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 19 лютого 2010 року встановлені обставини щодо правомірності набуття ОСОБА_4 права власності на приватну виробничо-комерційну фірму «Алькор» з 09 лютого 2007 року, внаслідок чого за ним було визнано право власності на вказану фірму.

Дане рішення набрало законної сили на підставі ухвали апеляційного суду Волинської області від 14 травня 2010 року.

В подальшому право власності на спірну земельну ділянку переходило до інших осіб.

Так, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року встановлені наступні обставини, зокрема те, що спірна земельна ділянка площею 0,3828 га, що розташована в с. Рованці Луцького району належить ТзОВ «Себек» на підставі договору купівлі-продажу від 20 вересня 2008 року, укладеним між вказаним товариством та гр. ОСОБА_5 , остання придбала у власність дану земельну ділянку в ТзОВ «Аветра», яке набуло права власності на земельну ділянку на підставі рішення господарського суду Волинської області від 06 березня 2008 року, яке набрало законної сили. 23 вересня 2008 року ТзОВ «Себек» був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯД №287730, який є чинним.

На підставі рішення Боратинської сільської ради від 03 грудня 2009 року №26/44 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється, внаслідок чого ТзОВ «Себек» видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,3828 га в АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування автозаправного комплексу.

05 січня 2011 року був укладений договір купівлі - продажу вищевказаної земельної ділянки між ТзОВ «Себек» та ТзОВ «Волинська нафтогазова компанія» та останньому видано Державний акт серія ЯЛ №668501.

Таким чином власником спірної земельної ділянки є ТзОВ «Волинська нафтогазова компанія».

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.07.2015 №161/5873/15-ц, в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська нафтова компанія", третя особа третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Боратинська сільська рада, про витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовлено (т.1, а.с.53-55).

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 01 жовтня 2015 року по справі №161/5873/15-ц провадження №22-ц/773/1373/15 апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилено, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2015 року залишено без змін (т.1, а.с.56-60).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Як визначено ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не є власником спірної земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2006 ОСОБА_2 передала всі належні права та обов`язки, як власника ПВКФ «Алькор» на користь гр. ОСОБА_3 , що підтверджується заявою про передачу прав власника ПВКФ «Алькор» (т.1, а.с.68), яка в свою чергу нотаріально посвідченим рішенням від 31 липня 2006 року їх прийняла (т.1, а.с.69).

09.02.2007 ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, відчужила права на ПВКФ «Алькор» ОСОБА_4 (т.1, а.с.70-71).

Даний договір є правовстановлюючим документом, який підтверджує власника ПВКФ «Алькор». Незважаючи на те, що правовстановлюючий документ визначав власником ПВКФ «Алькор» ОСОБА_4 , між ОСОБА_6 та ним розглядався спір про те, хто ж є власним вищеназваного підприємства.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.02.2010 по справі №2-852/10 визнано за ОСОБА_7 право власності на ПВКФ «Алькор» (т.1, а.с.72-75).

В мотивувальній частині цього рішення встановлено, що ОСОБА_8 є законним власником ПВКФ «Алькор» з 09.02.2007.

Дане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 14 травня 2010 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 25 червня 2011 року (т.1, а.с.76-80).

В зв`язку з тим, що ОСОБА_2 зверталася до державного реєстратора з різного роду заявами, в яких вказувала що вона дійсний власник ПВКФ «Алькор» та намагалася його ліквідувати, ОСОБА_4 в порядку адміністративного судочинства просив зобов`язати державного реєстратора скасувати відповідні реєстраційні записи. Підтвердженням цього є постанова Луцького міськрайонного суду від 21 липня 2010 року по справі №2а-2754/10, постанова Волинського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року по справі №2а/0370/3020/11, ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року по справі №5268/12/9104 (т.1, а.с.82-103).

З врахуванням вище викладеного слідує, що вищезазначеними доказами підтверджується той факт, що ОСОБА_2 діяла як фізична особа та добровільно відчужила в 2006 році права на ПВКФ «Алькор» і з того часу приймати будь-які рішення щодо його ліквідації та переведення на себе прав на земельну ділянку, яка була колись у власності цього підприємства не мала, а просто підроблювала, маючи печатку, документи, та намагаючись незаконно переоформити на себе спірну ділянку.

З вищезазначеного витягу ЄДРПОУ від 15.11.2017 з сторінки 4 по 7 вбачається, що реєстраційні дії, які намагалась вчиняти ОСОБА_2 були скасовані на виконання рішень у адміністративних справах. Саме тому, до свого позову вона не додала витяг з ЄДРПОУ щодо ПВКФ «Алькор», оскільки з нього вбачається, що його власником був виключно ОСОБА_8 та саме він провів його ліквідацію 07.06.2013 року (т.1, а.с.64-67).

Щодо відчуження земельної ділянки від ПВКФ «Алькор» та набуття права власності на неї ТОВ «Волинська нафтогазова компанія» суд зазначє наступне.

Згідно договору про наміри від 12 липня 2007 року ПВКФ «Алькор», в особі директора ОСОБА_6 , з однієї сторони, та ТзОВ «Аветра», в особі директора ОСОБА_9 , з другої сторони, до 01 жовтня 2007 року зобов`язуються укласти договір купівлі- продажу земельної ділянки, за яким ПВКФ «Алькор» продає, а ТзОВ «Аветра» купує земельну ділянку на умовах, визначених цим договором (т.1, аюсю109-111).

Також, 31 липня 2007 року між директором ТзОВ «Аветра» ОСОБА_10 та директором ПВКФ «Алькор» ОСОБА_6 було укладено угоду про аванс (т.1, а.с.111). За цією угодою ОСОБА_11 сплатив ОСОБА_6 аванс в розмірі 70 000 грн. в рахунок майбутньої покупки земельної ділянки. Також, про отримання цих коштів свідчить розписка ОСОБА_2 від 31.07.2007 року (т.1, а.с.112).

31 серпня 2007 року між ПВКФ «Алькор» та ТзОВ «Аветра» було укладено попередній договір, яким сторони зобов`язались укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки у майбутньому, але у всякому разі не пізніше ніж 01 жовтня 2007 року, згідно якого ПВКФ «Алькор» зобов`язується продати ТзОВ «Аветра» земельну ділянку, площею 0,3828 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а ТзОВ «Аветра» зобов`язується купити цю земельну ділянку (ьт.1, а.с.113-114).

03.11.2007 року між Боратинською сільською радою та ПВКФ «Алькор» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (т.1, а.с.120-122).

На підставі цього договору було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку (т.1, а.с.123).

12.11.2007 між ПВКФ «Алькор» та ТзОВ «Аветра» укладено додатковий договір, яким конкретизували та розширили зобов`язання, що були прийняті сторонами у попередньому договорі від 31.08.2007 (т.1, а.с.124-125). Цільове призначення було змінено під автозаправний комплекс. Строк укладення основного договору - протягом 5 днів з дня одержання державного акту на земельну ділянку.

Оскільки ОСОБА_2 , уклавши договір про наміри, попередній договір, додатковий договір, за умовами яких сторони досягнули домовленості про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, необгрунтовано зволікала із оформленням договору купівлі-продажу, не з`являючись до нотаріуса, ігноруючи вимоги щодо необхідності з`явитися до нотаріуса для підписання документів, до Господарського суду Волинської області було подано відповідну позовну заяву про зобов`язання до укладення договору.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06 березня 2008 року по справі №01/65-88, позов ТзОВ «Аветра» до ПВКФ «Алькор» було задоволено та в судовому порядку було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки між ТзОВ «Аветра» та ПВКФ «Алькор» (т.1, а.с.130-135).

На підставі даного рішення, ТзОВ «Аветра» був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку (т.1, .с.136). Однак, дане рішення Господарського суду Волинської області було скасоване в касаційному порядку.

Проте, на момент чинності рішення Господарського суду Волинської області від 06 березня 2008 року, 10 вересня 2008 року між ТзОВ «Аветра» та ОСОБА_12 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого, земельна ділянка перейшла у приватну власність ОСОБА_12 (т.1, а.с.137-141).

На підставі цього договору, ОСОБА_12 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку (т.1, а.с.142).

20.09.2008 між ОСОБА_12 та ТзОВ «СЕБЕК», в особі директора ОСОБА_13 укладено договір купівлі продажу земельної ділянки, згідно якого земельна ділянка перейшла у власність ТзОВ «СЕБЕК» (т.1, .с.147-148).

На підставі цього договору, ТзОВ «СЕБЕК» було видано державний акт на право власності на земельну ділянку (т.1, а.с.149).

03.12.2009 рішенням №26/44 Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області було змінено цільове призначення земельної ділянки та видано державний акт на право власності на земельну ділянку (т.1, а.с.150-151).

05 січня 2011 року між ТзОВ «СЕБЕК», в особі директора ОСОБА_13 та ТзОВ «Волинська нафтогазова компанія», в особі директора ОСОБА_14 , укладено договір купівлі-продажу вищезгаданої земельної ділянки (т.1, а.с.152-155). На підставі цього договору, ТзОВ «Волинська нафтогазова компанія» було видано державний акт на право власності на земельну ділянку (т.1, а.с.156).

Згідно рішення про державну реєстрацію прав від 26.10.2012, багатофункціональний автозаправний комплекс /літер А-1/ на підставі свідоцтва про право власності від 25.10.2012 року, виданого виконавчим комітетом Боратинської сільської ради, належить ТзОВ «Волинська нафтогазова компанія». Про це також свідчить витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1, а.с.158-160).

Разом з цим, рішенням Господарського суду Волинської області від 09.11.2010 по справі №7/83-86, скасовано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯД №304156 від 20.11.2007, відповідно до якого право власності на земельну ділянку площею 0,3828 га в с. Рованці Луцького району Волинської області зареєстровано за приватною виробничо-комерційною фірмою «Алькор». Визнано ТзОВ «Себек» добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,3828 га в с. Рованці Луцького району Волинської області. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28 березня 2011 року по справі №7/83-86, в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 від 25.01.2011 відмовлено (т.1, .с.162-168).

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 01 жовтня 2015 року по справі №161/5873/15-ц, апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2015 року в даній справі залишено без змін.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 жовтня 2011 року по справі №2а-3800/11/0308 визнано протиправним та скасовано рішення Боратинської сільської ради №20/8 від 23.01.2009 «Про надання дозволу на складання проекту відведення по зміні цільового призначення власної земельної ділянки ТзОВ «Себек». Визнано протиправним та скасовано рішення Боратинської сільської ради №26/44 від 03.12.2009 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється)» (т.21, а.с.168-169.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 вересня 2014 року по справі №152183/11 апеляційну скаргу ТзОВ «Себек» задоволено частково. Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.10.2011 року в справі №2а-3800/110308 в частині заявлених позовних вимог до юридичної особи ТзОВ «Себек» скасовано, а справу в частині цих позовних вимог провадженням закрито (т.1, а.с.172-175).

Таким чином, ТзОВ «Волинська нафтогазова компанія» є єдиним власником вже забудованої земельної ділянки, на яку претендувала ОСОБА_2 , та в силу приписів ст. 388 ЦК України, не може бути витребувано, оскільки ОСОБА_2 ніколи не була її власником.

Щодо рішення Боратинської сільської ради Луцького району від 28.05.2010 №28/11, яке долучене позивачем до позову (т.1, а.с.24), в якому зазначається: - видати державний акт на земельну ділянку площею 0,3828 га громадянці ОСОБА_2 в селі Рованці Боратинської сільської ради для будівництва автостоянки та станції технічного обслуговування автомобілів, судом враховано наступне.

Земельна ділянка, яка фігурує в рішенні Боратинської сільської ради від 28.05.2010 №28/11 не має ніякого відношення до земельної ділянки, яка належить ТзОВ «Волинська нафтогазова компанія», оскільки рішенням №26/44 тієї ж Боратинської сільської ради від 03.12.2009 (т.1, а.с.176) було змінено цільове призначення ділянки на «для будівництва та обслуговування автозаправного комплексу».

Саме з таким цільовим призначенням ТзОВ «Волинська нафтогазова компанія» придбала цю земельну ділянку у ТОВ «Себек». Таким чином Боратинська сільська рада 28.05.2010 ніяк не могла видати рішення ОСОБА_2 щодо земельної ділянки, оскільки, земельна ділянка ще з 2010 року мала цільове призначення для будівництва та обслуговування автозаправного комплексу.

Натомість, в рішенні від 28.05.2010 року №28/11, йдеться про земельну ділянку площею 0,3828 га для будівництва автостоянки та станції технічного обслуговування автомобілів.

Отже, Боратинська сільська рада надала ОСОБА_2 іншу земельну ділянку такою ж площею, проте з іншим цільовим призначенням.

Також, в рішенні Боратинської сільської ради вказано не «ФОП Зєнченко Л.І.», а «фізична особа ОСОБА_15 », а вона не є позивачем в даній справі.

Разом з цим, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ФОП Зєнченко Л.І. була зареєстрована 12.09.2017 (т.1, а.с.15).

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин такого суб`єкта, як ФОП Зенченко Л.І. не існувало, а тому її права не могли бути порушеними.

Оскільки судом встановлено, що ФОП Зенченко Л.І. не була власником спірної земельної ділянки то вимога до добросовісного набувача ТОВ «Волинська нафтогазова компанія» її правонаступника ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки є безпідставною.

Як слідує з вищевикладених обставин, першим власником земельної ділянки було виключно ПВКФ «Алькор», який мав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №304156 від 20.11.2007, що вбачається з рішення Господарського суду Волинської області від 09.11.2010 по справі №7/83-86, яке позивачка додала до позову.

Таким чином, ОСОБА_2 ні як фізична особа, ні як суб`єкт підприємницької діяльності не мала у власності спірної земельної ділянки, а тому її права та правонаступника ніяким чином не порушені.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності (т.1, а.с.182), судом враховано наступне.

У постанові ВП ВС від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16 (11-609апп18) визначено, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51)

Також у постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: «Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».

Виходячи з вимог ст.261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову про визнання права власності на земельну ділянку та її витребування із підстав відсутності порушеного права Позивача, а тому клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності до задоволення не підлягає.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову Підприємця Зенченко Любові Іванівни (правонаступник ОСОБА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська нафтова компанія" про визнання права власності на земельну ділянку та її витребування, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений 06.12.2023.

СуддяГарбар І. О.