Рішення

від 23.11.2023 по справі 908/1296/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/119/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2023 Справа № 908/1296/23

м.Запоріжжя

За позовом: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЗСС (69009, м. Запоріжжя, вул.Теплична, буд. 23)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 166)

про стягнення суми 689 211,12 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Шурига Д.О.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЗСС заборгованості за договором оренди землі від 12.04.2019 № 201902000100059 в розмірі 689211,12 грн.

Ухвалою суду від 27.04.2023 вказана позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1296/23, присвоєний номер провадження 9/119/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління ДПС у Запорізькій області, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 06.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання. Ухвалою суду від 11.07.2023 закрито підготовче провадження, призначено судове засідання з розгляду справи по суті. 13.09.2023 судом постановлено про повернення на стадію підготовчого провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 26.10.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

23.11.2023 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані наступним. 12 квітня 2019 Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗСС» укладено договір оренди землі, згідно з яким орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки загальною площею 1,1990 га, в тому числі ділянка площею 1,0770 га, кадастровий номер 2310100000:02:018:0017 та ділянка площею 0,1220 га, кадастровий номер 2310100000:02:018:0050, що розташовані за адресою: м.Запоріжжя, вул.Теплична, буд. 21. Власником земельних є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. На орендаря покладено обов`язок щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування земельними ділянками, однак всупереч умов договору, вказаний обов`язок ним не виконується, внаслідок чого станом на 10.03.2023 за ним рахується заборгованість. Відповідно до інформації отриманої від Головного управління ДПС у Запорізькій області листом від 21.03.2023 №2697/5/08-01-04-07, станом на 10.03.2023 загальна заборгованість ТОВ «ЗСС» (код за ЄДРПОУ 40158110) з орендної плати осіб за земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:02:018:0017 та 2310100000:02:018:0050 складає 689 211,12 грн. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 283 ГК України, ст.ст. 83, 124, 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 13, 21 Закону України Про оренду землі, ст.ст. 14, 41, 270, 287 Податкового кодексу України.

26.10.2023 до суду від позивача на виконання ухвали від 10.10.2023 надійшло письмове пояснення з викладеним у ньому розрахунком заборгованості відповідача, в якому зазначено, що залишок боргу відповідача з орендної за змелю за період з січня по грудень 2019 та з січня по грудень 2021 складає 540 965,09 грн. Вказане пояснення з відповідним наведеним у ньому розрахунком підтримано представником позивача у судовому засіданні.

Третьою особою Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 23.05.2023 надано письмове пояснення щодо поданого позову, відповідно до змісту якого, посилаючись на положення Податкового кодексу України, зазначено, що враховуючи той факт, що контролюючим органом за сплатою податків, зборів і платежів та органом стягнення, якому державою делеговано відповідні повноваження, є податкові органи, звернення Запорізької міської ради з даною позовною заявою є помилковим, необґрунтованим, внаслідок чого позивач є неналежним. З урахуванням цього третя особа просила суд закрити провадження у справі.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, відзив на позов не надав. Про розгляд даної справи відповідач повідомлений належним чином.

Ухвали суду, які направлялися на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, та яка відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 69009, м. Запоріжжя, вул.Теплична, буд. 23, повернуті підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресу з відмітками «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що відповідач у даній справі є юридичною особою, на яку відповідно до положень статті 4, частини 1, пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо місцезнаходження юридичної особи та які відповідно до положень статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України Про поштовий зв`язок та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №916/939/15-г).

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутністю відповідача та третьої особи, за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Між Запорізькою міською радою (Орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗСС» (Орендар, відповідач у справі) був укладений договір оренди землі від 12.04.2019 № 201902000100059, згідно з умовами якого Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для розташування виробництва комплексних сплавів, які знаходяться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Теплична, 21. Земельні ділянки належать Запорізькій міській раді на праві комунальної власності (п.п. 1, 2,18 договору).

В п. 3 договору встановлено, що оренду передаються земельні ділянки загальною площею 1,1990 га, в тому числі ділянка площею 1,0770 га, кадастровий номер 2310100000:02:018:0017 та ділянка площею 0,1220 га, кадастровий номер 2310100000:02:018:0050.

Відповідно до п. 11 договору, договір укладено до 27 березня 2038 року.

За підписаним сторонами Актом приймання-передачі об`єкта оренди (земельних ділянок) за договором оренди, Орендодавець передав, а Орендар прийняв вищезазначені земельні ділянки в оренду.

Згідно п. 12 договору передбачено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в загальному розмірі 341 662 грн. 26 коп., в т.ч. за ділянку за кадастровим номером 2310100000:02:018:0017 у розмірі 315 975 грн 65 коп., за ділянку за кадастровим номером 2310100000:02:018:0050 у розмірі 25 686 грн 61 коп., що складає три відсотки нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2019 року.

Відповідно до п. 14 договору орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок 33214812008004, отримувач: Управління казначейства у Заводському районі м. Запоріжжя, МФО 899998, ЄДРПОУ 38025372, код 18010600.

Запорізькою міською радою на адресу ТОВ «ЗСС» направлялась претензія від 13.02.2023 № 01/07-11/0325 про сплату заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 689211,12 грн.

Невиконання відповідачем умов договору щодо внесення орендної оплати за користування земельними ділянками стало підставою звернення Запорізької міської ради до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ «ЗСС» суми 689211,12 грн заборгованості, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Частинами 1-2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами ст. 2 Закону України Про оренду землі встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ч. 1, 9 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до положень ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

За змістом статті 124 цього Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Визначення договору оренди землі містить стаття 792 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» визначено що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

Відповідно ч.ч. 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Податковим кодексом України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно пункту 269.1 статті 269, підпункту 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об`єктами оподаткування земельним податком є об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить на підставі та на умовах договору оренди землі, також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

Подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України «Про оренду землі» необхідно враховувати і вимоги Податкового кодексу України.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (азб. перший п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України).

В абз. другому п. 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до підпункту 41.1.1. пункту 4.1 ст. 41 ПК України визначено, що контролюючими органами, зокрема є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Функції контролюючих органів, визначених підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України, встановлені у ст. 19-1 цього Кодексу.

Орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України Про оренду землі, підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

При цьому, в даному випадку повноваженнями стягувати в судовому порядку орендну плату за договором оренди землі, укладеним між позивачем та відповідачем наділена саме Запорізька міська рада, як орендодавець та власник земельної ділянки, що є предметом оренди землі, оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві, як то визначено ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

У постанові Верховного Суду від 13.10.2022 у справі № 910/14176/20 наведений висновок про те, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, про невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договорами оренди землі, в тому числі де предметом є стягнення заборгованість з орендної плати, розглядаються саме господарськими судами в рамках договірних відносин, а не адміністративними судами в рамках контролюючих відносин, з урахуванням земельного законодавства, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.

На підставі викладеного необґрунтованим є твердження Головного управління ДПС у Запорізькій області, яке залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладене у наданому суду письмовому поясненні про те, що звернення Запорізької міської ради до господарського суду з даною позовною заявою є помилковим через те, що вона є неналежним позивачем, а провадження у даній справі необхідно закрити. На підставі викладеного, вказане клопотання третьої особи судом відхилено.

Як встановлено судом вище, відповідно до умов договору оренди землі від 12.04.2019 № 201902000100059, орендар ТОВ «ЗСС» прийняло на себе зобов`язання щодо своєчасного внесення в повному обсязі орендної плати за користування земельної ділянками комунальної власності в розмірі та строки, визначені вказаним договором.

Відповідно до п.п. 31.4, 31.8 п. 31 договору оренди землі орендодавець має право: вимагати від Орендаря своєчасного та повного внесення орендної плати; здійснювати контроль за виконанням умов договору з боку орендаря, в тому числі за правильністю індексування та повнотою перерахування орендної плати.

На підтвердження розміру заявленої до стягнення заборгованості позивачем надано (додано до позовної заяви) копію листа Головного управління ДПС у Запорізькій області №2697/5/08-01-04-07 від 21.03.2023 про надання інформації щодо нарахованої та сплаченої суми плати за землю ТОВ «ЗСС» (код ЄДРПОУ 40158110) за період з 2019 по 2022 роки, згідно з яким повідомлено, що відповідно до інтегрованих карток платника та поданих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок або орендна плата), станом на 16.03.2023 загальна заборгованість відповідача з орендної плати за 2019, 2020 та 2021 роки (податкова декларація за 2022-й рік не подана) за земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:02:018:0017 та 2310100000:02:018:0050 складає 689211,12 грн.

Як свідчать матеріали справи, контролюючим органом Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було вжито заходи щодо погашення податкового боргу ТОВ «ЗСС», шляхом звернення до Запорізького окружного адміністративного суду з позовними заявами про стягнення з ТОВ «ЗСС» сум податкового боргу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та податкового боргу з орендної плати за землю.

Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.04.2021 по справі №280/483/21 з відповідача було стягнуто податковий борг, зокрема заборгованість з орендної плати в розмірі 206515,85 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.02.2021 по справі № 280/952/21 стягнуто податковий борг з орендної плати в розмірі 28481,80 грн.

Відповідно до пояснень Головного управління ДПС у Запорізькій області, поданих до суду 10.10.2023, вищевказані рішення Запорізького окружного адміністративного суду не виконані, внаслідок чого за відповідачем обліковується податковий борг у сумі 689211,12 грн з орендної плати з юридичних осіб.

Отже інформація в листі № 2697/5/08-01-04-07 від 21.03.2023 про розмір заборгованості ТОВ «ЗСС» з орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2310100000:02:018:0017 та 2310100000:02:018:0050 у розмірі 689211,12 грн, була надана третьою особою виходячи з даних про наявний, але не погашений (не сплачений фактично) відповідачем борг, до складу якого в тому числі була включена заборгованість, яка стягнута вищезазначеними судовими рішеннями.

З метою уникнення подвійного стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю за один й той самий період, судом зобов`язано позивача надати детальний обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення заборгованості із зазначенням періоду виникнення заборгованості, усіх здійснених відповідачем часткових оплат та наявністю інших судових рішень про стягнення заборгованості за заявлений позивачем період.

Позивачем у поданому до суду поясненні (отримано судом 26.10.2023), на підставі інформації, отриманої в ході судового розгляду справи від ГУ ДПС у Запорізькій області, наведено розрахунок заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за землю за 2019, 2020, 2021 роки, з урахуванням здійснених оплат та сум заборгованості з орендної плати за 2020 рік, що стягнуті рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду від 12.04.2021 по справі № 280/483/21 та від 05.02.2021 по справі № 280/952/21. У підсумку розрахунку позивачем вказано, що залишок боргу відповідача з орендної плати за землю за період з січня по грудень 2019 року та з січня по грудень 2021 складає 540965,09 грн.

Відповідно до ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У статті 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, доказів на спростування заявлених позовних не надав. В матеріалах справи відсутні докази сплати вищезазначеної заборгованості з орендної плати.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог Запорізької міської ради в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за користування земельними ділянками за 2019 та 2021 роки в загальному розмірі 540965,09 грн, які судом задовольняються. У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє у зв`язку з необґрунтованістю.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЗСС, код ЄДРПОУ 40158110 (69009, м. Запоріжжя, вул.Теплична, буд. 23) на користь Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206; р/р UA 508999980334139812000008479, отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 37941997, код 18010600) суму 540 965 грн 09 коп. заборгованості за договором оренди землі.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЗСС, код ЄДРПОУ 40158110 (69009, м. Запоріжжя, вул.Теплична, буд. 23) на користь Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206; отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок UA 058201720344270024000034816, код ЄДРПОУ 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ) суму 8 114 грн 48 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 06.12.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва