Рішення

від 04.12.2023 по справі 910/5994/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2023Справа № 910/5994/23Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерн" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Богдана Хмельницького, 1; ідентифікаційний код 24738911)

до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 32-А)

про визнання укладеним договору про поновлення договору оренди земельної ділянки,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Лі Д.Д., Васильєва Д.О.

Від відповідача: Рослик А.А.

Від третьої особи: Левіна Н.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерн" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки від 19.02.2004, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерн", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.02.2004 за № 91-6-00221, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах; визнати договір про поновлення договору оренди земельної ділянки від 19.02.2004 укладеним строком на 15 років у наведеній позивачем редакції.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.04.2023 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

28.04.2023 від позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи № 910/5994/23 здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 31.05.2023.

23.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

25.05.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, яку залучено до матеріалів справи.

У засіданні суду 31.05.2023 представник відповідача повідомив, що має намір подати заперечення на відповідь на відзив, у зв`язку з чим просив оголосити перерву у підготовчому засіданні.

Представник відповідача заперечень не навів.

У судовому засіданні 31.05.2023 оголошено перерву на 05.07.2023.

29.06.2023 від відповідача на електронну адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 05.07.2023 присутніми представниками позивача та відповідача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.08.2023.

У судовому засіданні 16.08.2023 судом поставлено на обговорення питання, щодо доцільності залучення до участі у справі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Представники сторін надали пояснення щодо доцільності залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 постановлено повернутися до розгляду справи № 910/5994/23 у підготовчому провадженні; залучено до участі у справі Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; підготовче засідання призначено на 25.09.2023.

17.08.2023 від позивача через відділ діловодства суду надійшло повідомлення про направлення позовної заяви з додатками на адресу третьої особи, яке залучено до матеріалів справи.

12.09.2023 засобами поштового зв`язку від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору, які залучено до матеріалів справи.

Представниками учасників судового процесу у засіданні суду 25.09.2023 надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач участь свого представника у засідання суду 25.09.2023 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. на лікарняному, судове засідання, призначене на 23.10.2023 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 судове засідання призначено на 20.11.2023.

У судовому засіданні 20.11.2023 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 04.12.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 04.12.2023підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні 04.12.2023 проти задоволення позовних вимог заперечили у повному обсязі.

04.12.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерн" (далі - позивач, орендар) та Київською міською радою (далі - відповідач, орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 10.07.2003 за №5651/811, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду на 1 рік земельну ділянку, визначену цим договором. Об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 53;

- розмір - 0,2408 га;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу;

- кадастровий номер - 8000000000:88:196:0108 (п.1.1. договору).

На виконання п. 1.4. договору оренди земельної ділянки, право ТОВ «ІНТЕРН» на оренду земельної ділянки зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 27 лютого 2004 року № 91-6-00221.

12 квітня 2006 року було укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, який було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за номером 91-6-00553 від 13 квітня 2006 року.

21 грудня 2009 року було укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, який було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації) за номером 91-6-00875 від 22.12.2009.

28 вересня 2020 року ТОВ "Інтерн" звернулось до відповідача із листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки.

26 липня 2021 року ТОВ "Інтерн" письмово звернулось до голови постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин із проханням надати інформацію щодо стану розгляду кадастрової справи за номером 432059393.

05 серпня 2021 року ТОВ "Інтерн" отримало відповідь від постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин, де зазначено, що до Київської міської ради надійшли матеріали кадастрової справи за номером 432059393, з проектом рішення «Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРН» договору оренди земельної ділянки, що був зареєстрований 27 лютого 2004 року за номером 91-6-00221, який буде розглянуто на одному із засідань постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин».

Позивач не погоджується з діями відповідача і вбачає в його діях/бездіяльності незаконність, та вважає їх такими, що порушують права ТОВ "Інтерн" у отриманні переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

У ТОВ "Інтерн" в оренді знаходяться три земельні ділянки, які сукупно є єдиною ділянкою під об`єктом нерухомості - будівлею готельного комплексу за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 53, який належить ТОВ "Інтерн" на праві приватної власності з 28 грудня 2006 року.

У всіх трьох земельних ділянках, що знаходяться в оренді у ТОВ "Інтерн", та впродовж всього строку користування, не змінювались ані цільове призначення, ані їх межі. Орендовані земельні ділянки мають проектну документацію, яка є невід`ємною частиною договорів оренди.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до вимог законодавства та умов договору оренди земельної ділянки (п. 6.3.), позивачем були вжиті відповідні заходи щодо досудового врегулювання спору шляхом неодноразових письмових звернень до відповідача. Проте відповідач не розглянув жодної справи із трьох земельних ділянок, та не прийняв відповідного рішення.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що відповідно до вимог законодавства та умов договору оренди земельної ділянки (п. 6.3.), останнім були вжиті відповідні заходи щодо досудового врегулювання спору шляхом неодноразових письмових звернень до відповідача. Проте, відповідач не розглянув жодної справи із трьох земельних ділянок, та не прийняв відповідного рішення, у зв`язку з чим у позивача виникла необхідність звернутись до суду із позовною заявою про визнання договору оренди земельної ділянки від 19.02.2004, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерн", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.02.2004 за № 91-6-00221, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах та визнати договір про поновлення договору оренди земельної ділянки від 19.02.2004 укладеним строком на 15 років у наведеній позивачем редакції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України «Про оренду землі»).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі відповідно до положень статті 15 Закону України «Про оренду землі» є, зокрема, строк дії договору оренди, який за змістом частини 1 статті 19 цього Закону визначається за згодою сторін.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (пункт 1 частини 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі від 19.02.2004 було укладено під час дії Закону України «Про оренду землі» за № 161 -XIV.

16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту: "Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України. Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Отже, поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21.

Згідно з частиною 1 статті 124 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Судом установлено, що договір оренди земельної ділянки від 19.02.2004 був поновлений договорами про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12 квітня 2006 та від 21 грудня 2009.

Таким чином, чинна на момент укладення спірного договору редакція статті 33 Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов`язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з частинами першою - третьою статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що в разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди.

Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі»). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

При цьому в постановах від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про необхідність відступити від висновку судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній до 15.07.2020).

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду констатувала необхідність попереднього своєчасного звернення орендаря до орендодавця з листом-повідомленням про намір продовжити відносини оренди землі, до якого (листа-повідомлення) має додаватися проект додаткової угоди.

Також Велика Палата Верховного Суду в пункті 35 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Таким чином, базуючись на зазначених вище позиціях Верховного Суду та узагальнюючи їх, можна зробити висновок, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, що застосовується до спірних правовідносин) в контексті дій сторін договору виглядає наступним чином:

- якщо орендар у строки встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі";

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.

Судом встановлено, що на підставі рішень Київської міської ради від 24.11.2005 №458/2919 та від 24.01.2008 № 57/4529 зазначений договір поновлювався (додаткова угода від 13.04.2006 №91-6-00553 та від 22.12.2009 №91-6-00875 відповідно) та термін оренди за договором до 14.04.2021.

Так, 28.09.2020 позивач звернувся до Київської міської ради з листом-повідомленням про поновлення на 10 років договору оренди земельної ділянки від 27.02.2004 № 91-6-00221 (з урахуванням договорів про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 №91-6-00553 та від 22.12.2009 № 91-6-00875).

Як вбачається з пояснень третьої особи, Департаментом підготовлено проект рішення від 01.04.2021 № 05715-СЛ-14015 «Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерн" договору оренди від 27 лютого 2004 року №91-6-00221 (зі змінами) земельної ділянки по вул. Богдана Хмельницького, 53 у Шевченківському районі».

Натомість, матеріали справи не містять доказів прийняття Київською міською радою відповідного рішення про поновлення спірного договору оренди, що закінчив свою дію 14 квітня 2021 року.

Відтак, позивач має переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:88:196:0108 за наявності відповідного рішення Київської міської ради.

Також судом прийнято до уваги, що ТОВ "Інтерн" своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконувало та продовжує виконувати обов`язки орендаря за договором оренди земельної ділянки.

Утім, наведені обставини не вплинули на результат вирішення спору, оскільки згідно з вказаними вище положеннями чинного законодавства реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки пов`язувалася з наявністю відповідного рішення Київської міської ради.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Відповідно до статті 123 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

З огляду на вищенаведені законодавчі приписи, позивачем не було у встановленому законом порядку доведено належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог до відповідача.

За таких обставин у задоволенні вимог позивача слід відмовити.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосудця, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303-А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії"' (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. ЗО, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерн" відмовити повністю.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерн" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Богдана Хмельницького, 1; ідентифікаційний код 24738911)

Відповідач - Київська міська рада (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141)

Третя особа - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 32-А)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.12.2023

Суддя І.О. Андреїшина