Ухвала

від 04.12.2023 по справі 910/11776/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

м. Київ

04.12.2023Справа № 910/11776/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівон А.М., розглянувши матеріали

за клопотанням позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт -Пром»

про забезпечення позову

у справі № 910/11776/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Пром" вул. Німанська, буд.10, м. Київ, 01103

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГСОЛКО УКРАЇНА" вул.Вільямса Академіка буд.6-Д оф.43, м. Київ, 03189

про стягнення 3 326 109,38 грн.

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Пром" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГСОЛКО УКРАЇНА" про стягнення 3 326 109,38 грн., а саме 2 456 129,90 грн. основного боргу та 869 979,48 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 3422/348618 від 26.09.2022 року в частині здійснення поставки товару в погоджені строки та відповідно до здійсненої передплати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі вартості непоставленого товару, за наявності якої позивачем нарахована пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 року за результатами розгляду позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11776/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 21.09.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/11776/23 та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.10.2023 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 12.10.2023 року за клопотанням представника відповідача судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 01.11.2023 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року у справі № 910/11776/23 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГСОЛКО УКРАЇНА" (вул.Вільямса Академіка буд.6-Д оф.43, м. Київ, 03189; код ЄДРПОУ 39681109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Пром" (вул. Німанська, буд.10, м. Київ, 01103; код ЄДРПОУ 40396264) 2 456 129,90 грн. попередньої оплати, 869 979,48 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в розмірі 49 891,65 грн.

Поряд із цим, через систему «Електронний суд» 24.11.2023 року від позивача надійшло клопотання б/н від 24.11.2023 року про забезпечення позову, в якому останній просить суд вжити заходи забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна» (код ЄДРПОУ 39681109) в межах заявленої суми стягнення (ціни позову) 3 326 109,038 грн., що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна» (код ЄДРПОУ 39681109) у банківських установах, в тому числі, але не виключно, на рахунку IBAN: НОМЕР_1 ПАТ «Банк Восток», МФО 307123, а також на грошові кошти, які обліковуються на інших рахунках, які відкрити на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна» (код ЄДРПОУ 39681109) та будуть виявлені виконавцем в процесі виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.11.2023 року клопотання про забезпечення позову передано на розгляд судді Селівону А.М. як судді, в провадженні якого перебуває справа № 910/11776/23.

Дослідивши подане 24.11.2023 року позивачем клопотання б/н від 24.11.2023 року про забезпечення позову та матеріали справи суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Згідно з ч.ч.1, 3 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до ч. 6 ст. 327 ГПК України за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходи, передбачені статтею 137 цього Кодексу (заходи забезпечення позову).

Тобто, у вказаній процесуальній нормі передбачена можливість вжиття судом заходів з метою забезпечення виконання судового рішення, та оскільки спір вже розглянуто, у справі визначено стягувача - особу, на користь якої ухвалено рішення, боржника - особу зобов`язану виконати судове рішення і відповідно предмет спору визначений у судовому рішенні, навіть за умови не набрання рішенням законної сили.

Таким чином, п. 6 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України є бланкетною (відсильною) нормою, якою закріплено право суду вжити заходи, передбачені статтею 137 цього Кодексу.

Однак, при вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів, передбачених статтею 137 цього Кодексу, слід керуватися загальними підставами для забезпечення позову, які перелічені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При цьому, слід враховувати, що арешт застосовується для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов`язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов`язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.

При цьому вирішуючи питання забезпечення позову суд має керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, зокрема, у разі задоволення позову.

Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 р. у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, № 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, № 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому, з посиланням на небажання і незацікавленість останнього добровільно сплачувати заборгованість та виконувати рішення суду.

В свою чергу суд зазначає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову повинні оцінюватись судом у безпосередньому зв`язку з предметом позовних вимог та з позиції ймовірності настання несприятливих наслідків для позивача в разі неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

Наразі, в обґрунтування клопотання б/н від 24.11.2023 року про забезпечення позову позивач посилається на цілеспрямоване ухилення відповідача від виконання своїх зобов`язань за Договором № 3422/348618 від 26.09.2022 року (далі - Договір) як в частині здійснення поставки товару - самоскиду, комерційна назва HOHAN N7G, колісна формула 6*4, марка: SINOTRUK, модель: ZZ3255V3846E1 у визначений строк, так і в частині повернення здійсненої позивачем попередньої оплати в сумі 2 456 129,90 грн., а також сплати нарахованих у зв`язку з порушенням строків поставки товару штрафних санкцій (пені), факт прострочення яких встановлений судом під час розгляду по суті позову у даній справі № 910/11776/23 та є підставою для задоволення позовних вимог ТОВ «Аларіт - Пром» рішенням суду від 01.11.2023 року, відтак, на думку заявника (позивача), існує реальна загроза вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження коштів на відкритих рахунках та/або належного відповідачеві майна, що в майбутньому ставить під сумнів можливість виконання рішення суду по даній справі у зв`язку з відсутністю у відповідача необхідних коштів або відповідного майна.

При цьому додатково позивач посилається на той факт, що згідно з даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна 10.07.2023 року та 27.09.2023 року зареєстровані приватні обтяження на рухоме майно відповідача на підставі укладених останнім договору застави № 1550 від 10.07.2023 року на суму 7815009,00 грн. та договору застави № 2181 від 27.09.2023 року на суму 1900000,00 грн., тобто на суми, які в кілька разів перевищують наявні перед позивачем зобов`язання за спірним Договором. Окрім цього, як наголошує позивач, згідно наявної в мережі Інтернет інформації на офіційному сайті ТОВ «Агсолко Україна» https://agsolco.com/ розміщене оголошення про здійснення закупівлі за цінами, що на 30% вище за ринкові, сільськогосподарської продукції (кукурудза, пшениця, соняшник, соя) у сільгоспвиробників, а також розміщено публікацію про участь товариства у виставці «УКАБ Агротехнології 2023», згідно якої на стенді відповідача представлена вантажівка - самоскид HOHAN, поставка якого, за твердженням позивача, є предметом укладеного між сторонами спірного Договору № 3422/348618 від 26.09.2022 року та який не був поставлений позивачеві.

Отже, зазначене в сукупності, на переконання позивача, свідчить про те, що відповідачем за наявності невиконаного зобов`язання за спірним Договором № 3422/348618 від 26.09.2022 року, чим зумовлена наявність судового спору щодо стягнення заборгованості за вказаним правочином, вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань після звернення позивача з позовом до суду, що ставить під загрозу можливість фактичного виконання рішення суду про задоволення позову у даній справі.

При цьому, як встановлено судом та зазначає позивач в поданому клопотанні б/н від 24.11.2023 року, на час подання клопотання про забезпечення позову в порушення умов Договору ТОВ "Агсолко Україна" не повернуті позивачу гроші попередньої оплати в сумі 2 456 129,90 грн. та не сплачені штрафні санкції в сумі 869 979,48 грн., нараховані у зв`язку з порушенням строку виконання зобов`язання з поставки товару за Договором.

Судом враховано, що предметом поставки за спірним Договором є техніка - самоскид, який мав бути поставлений позивачеві протягом 20 робочих днів після зарахування на поточний рахунок продавця 70% загальної вартості Договору, яке відбулось 14.10.2022 року після перерахування позивачем грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Агсолко Україна» в сумі 2 456 129,90 грн. В той же час, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару у визначені строки, позивач скористався своїм правом на нарахування та стягнення з відповідача пені згідно п. 8.2 Договору.

Поряд із цим, судом взято до уваги звернення позивача до відповідача з метою досудового врегулювання спору з вимогами про повернення передплати за Договором, а також той факт, що відповідачем не вживалися дії щодо сплати позивачу грошових коштів, заявлених до стягнення в межах даної справи.

Тобто, з урахуванням предмету даного позову та розміру заявлених і задоволених позовних вимог в загальній сумі 3 326 109,38 грн., за наслідками задоволення позову виконання в майбутньому судового рішення у даній справі безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявні у відповідача грошові кошти для задоволення вимог кредитора.

Суд зазначає, що достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Наразі, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 року у справі № 922/2419/20.

Отже, суд бере до уваги доводи позивача про те, що ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна" від виконання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Аларіт - Пром» зобов`язання з повернення попередньої оплати в розмірі 2 456 129,90 грн. та сплати штрафних санкцій (пені) в сумі 869 979,48 грн., за умови наявності доказів можливості спрямування відповідачем грошових коштів не першочергово для здійснення розрахунків з позивачем, а для використання в своїй господарській діяльності, а також укладення договорів застави на значну суму за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо, ставить під сумнів питання щодо фінансової спроможності боржника, оскільки останній ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов`язань, станом на дату подання відповідного клопотання грошові зобов`язання відповідачем не виконано, без надання поважних доказів та підстав щодо неможливості такого виконання, зокрема, під час розгляду справи судом.

За таких обставин суд доходить висновку, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Агсолко Україна" у межах заявленої до стягнення в межах даної справи № 910/11776/23 суми 3 326 109,36 грн., є обґрунтованими, адекватними, відповідають предмету спору та спрямовані на запобігання виникненню можливих перешкод для виконання рішення суду про задоволення позову, у той час як невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

При цьому за змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Сума підданих арешту грошових коштів обмежується виключно розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.08.2020 року у справі № 904/2357/20, від 15.01.2019 року у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 року у справі № 911/527/19.

В контексті наведеного суд зазначає, що накладення арешту саме на грошові кошти у межах спірної суми (ціни позову) забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення про задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, судом встановлено наявність зв`язку між заявленими позивачем заходами до забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, у зв`язку з чим з метою забезпечення рівності та збалансованості інтересів сторін суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення поданого клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог - 3 326 109,38 грн., оскільки невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт - Пром» про забезпечення позову задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 910/11776/23 шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна» (вул.Вільямса Академіка буд.6-Д оф.43, м. Київ, 03189; код ЄДРПОУ 39681109) в межах заявленої суми стягнення (ціни позову) 3 326 109,38 грн. (три мільйони триста двадцять шість тисяч сто дев`ять грн. 38 коп.), що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна» (вул.Вільямса Академіка буд.6-Д оф.43, м.Київ, 03189; код ЄДРПОУ 39681109) у банківських установах, в тому числі, але не виключно, на рахунку IBAN: НОМЕР_1 ПАТ «Банк Восток», МФО 307123, а також на грошові кошти, які обліковуються на інших рахунках, які відкрити на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна» (вул.Вільямса Академіка буд.6-Д оф.43, м. Київ, 03189; код ЄДРПОУ 39681109) та будуть виявлені виконавцем в процесі виконання ухвали про забезпечення позову.

3. Дана ухвала відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

5. Стягувачем за даною ухвалою є:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Пром" (вул. Німанська, буд.10, м. Київ, 01103; код ЄДРПОУ 40396264)

6. Боржником за даною ухвалою є:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна» (вул.Вільямса Академіка буд.6-Д оф.43, м. Київ, 03189; код ЄДРПОУ 39681109).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 04.12.2023 року та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Артем Миколайович Селівон