Рішення

від 29.11.2023 по справі 910/15308/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2023Справа № 910/15308/23Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 2169360,54 грн.

Представники сторін:

від позивача: Залізняк І.І.;

від відповідача: Батовська Т.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.09.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 2169360,54 грн, з яких 1608000,00 грн основного боргу, 82734,90 грн 3% річних та 478625,64 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно отримав грошові кошти за Банківською гарантією №16-72224 від 29.12.2016, наданої відповідно до Договору №20-4/0045-17 від 19.01.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 відкрито провадження у справі №910/15308/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.11.2023, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

25.10.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що прострочення виконання зобов`язання за Договором підряду №20-4/0045-17 від 19.01.2017 відбулось з вини позивача.

30.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 01.11.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 15.11.2023.

06.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 15.11.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.11.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2023 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.11.2023 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 29.11.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж» (виконавець) та Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» було укладено Договір підряду №20-4/0045-17, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати роботи, зазначені у п. 1.2 договору, а замовник - прийняти і оплатити їх.

Відповідно до п. 1.2 Договору підряду №20-4/0045-17 від 19.01.2017 підрядник зобов`язується на свій ризик, власними засобами, зі своїх матеріалів й обладнання та обладнання замовника виконати роботи «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Реконструкція ВРП-330 кВ з встановлення АТ №1-330 кВ, ЛТ №1-35 кВ, ДК-31 35 кВ на ПС 330 кВ «Дніпро-Донбас» (нові інвентарні номери) (45317000-2 інші електромонтажні роботи) згідно з проектом, розробленим ТОВ «Південна енергетична компанія» м. Одеса та скоригованого ТОВ ПДІ «Енергоінжпроект», під технічним керівництвом шеф-інженера заводу-виробника обладнання.

Згідно з п. 3.1 Договору підряду №20-4/0045-17 від 19.01.2017 ціна цього договору становить 32160000,00 грн.

У п. 5.1 Договору підряду №20-4/0045-17 від 19.01.2017 сторонами було погоджено, що строк (виконання) робіт встановлюється не пізніше 25.12.2017.

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до Договору підряду №20-4/0045-17 від 19.01.2017, якими вносились зміни та доповнення до вказаного договору, зокрема, щодо строків виконання робіт.

Так, відповідно до Додаткової угоди №2 від 29.12.2017 строк виконання робіт встановлено до 25.12.2018, відповідно до Додаткової угоди №4 від 26.12.2018 - до 31.12.2019, відповідно до Додаткової угоди №6 від 28.12.2019 - до 01.11.2020, відповідно до Додаткової угоди №7 від 20.11.2020 - до 28.02.2021.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника),а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду є оплатним, а тому обов`язок підрядника виконати певну роботу обумовлює обов`язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно ст. 561 Цивільного кодексу України, гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Судом встановлено, що відповідно до Банківської гарантії №16-72224, виданої Акціонерним банком «Південний», сума банківської гарантії за Договором підряду №20-4/0045-17 від 19.01.2017 становить 1608000,00 грн; термін дії гарантії - по 15.03.2021 (з урахуванням змін).

Як вбачається з матеріалів даної справи та не заперечується відповідачем, позивач у повному обсязі виконав роботи, обумовлені Договором підряду №20-4/0045-17 від 19.01.2017, однак допустив прострочення з виконання робіт, так як частина робіт була виконана позивачем у період з 30.04.2021 по 24.12.2021, що підтверджується відповідними підписаними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт та визнається позивачем у позові.

Судом встановлено, що у зв`язку з простроченням виконанням позивачем робіт за Договором підряду №20-4/0045-17 від 19.01.2017, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до банку з вимогою сплатити по Банківській гарантії суму у розмірі 1608000,00 грн, яка була списана з рахунку позивача 25.03.2021, що підтверджується платіжною інструкцією №14823 від 25.03.2021.

Крім того, у січні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж» штрафних санкцій у розмірі 4023290,57 грн. (справа №916/4111/21).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.12.2022 у справі №916/4111/21 відмовлено у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 12.12.2022 у справі №916/4111/21 залишене без змін.

Позивач звертався до відповідача з листами про повернення банківської гарантії у зв`язку з відсутністю підстав для її стягнення.

Однак, оскільки відповідач не повернув позивачу грошові кошти у сумі 1608000,00 грн, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 1608000,00 грн, а також нараховані 3% річних у розмірі 82734,90 грн та інфляційні втрати у розмірі 478625,64 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що прострочення виконання зобов`язання за Договором підряду №20-4/0045-17 від 19.01.2017 відбулось з вини позивача.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 т. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Як зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №910/20306/17, при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта платити за гарантією, в предмет доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.

Як встановлено судом, відповідно до Додаткової угоди №2 від 29.12.2017 строк виконання робіт встановлено до 25.12.2018, відповідно до Додаткової угоди №4 від 26.12.2018 - до 31.12.2019, відповідно до Додаткової угоди №6 від 28.12.2019 - до 01.11.2020, відповідно до Додаткової угоди №7 від 20.11.2020 - до 28.02.2021.

Як вбачається з матеріалів даної справи та не заперечується відповідачем, позивач у повному обсязі виконав роботи, обумовлені Договором підряду №20-4/0045-17 від 19.01.2017, однак допустив прострочення з виконання робіт, так як частина робіт була виконана позивачем у період з 30.04.2021 по 24.12.2021, що підтверджується відповідними підписаними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт та визнається позивачем у позові.

Як встановлено судом, у зв`язку з простроченням виконанням позивачем робіт за Договором підряду №20-4/0045-17 від 19.01.2017, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до банку з вимогою сплатити по Банківській гарантії суму у розмірі 1608000,00 грн, яка була списана з рахунку позивача 25.03.2021, що підтверджується платіжною інструкцією №14823 від 25.03.2021.

Крім того, у січні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж» штрафних санкцій у розмірі 4023290,57 грн. (справа №916/4111/21).

Позовні вимоги у справі №916/4111/21 обгрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж» в порушення умов Договору підряду №20-4/0045-17 від 19.01.2017 свої зобов`язання на суму 990203,08 грн виконало з простроченням на 62 календарні дні (з 27.02.2021 по 29.04.2021 включно), а на суму 512748,07 грн станом на дату подачі позовної заяви не виконало взагалі. Отже, в зв`язку із неналежним виконанням підрядних робіт відповідно до Договору №20-4/0045-17 від 19.01.2017 підрядник зобов`язаний сплатити замовнику штрафні санкції в сумі 4023290,57 грн., з яких сума пені становить 3123513,13 грн., сума штрафу становить 899777,44 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.12.2022 у справі №916/4111/21 відмовлено у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 12.12.2022 у справі №916/4111/21 залишене без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Згідно з преамбулою та статтею 6 Розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" і від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, обставини, які були встановлені судами у справі №916/4111/21, не потребують доказування при розгляді даної справи.

Зокрема, судом у справі №916/4111/21 було встановлено, що процедура закупівлі додаткових робіт UA-2021-03-30-005478, без яких не можливо виконати умови Договору №20-4/0045-17 від 19.01.2017, відбулась 26.04.2021, тобто після спливу терміну виконання робіт за Договором №20-4/0045-17 від 19.01.2017, а саме після 28.02.2021.

Рішенням №1 від 26.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж» було визнано переможцем по тендерної закупівлі UA-2021-03-30-005478-с по проведенню робіт, без яких закінчення виконання господарських зобов`язань (передача за Актом) за Договором №20-4/0045-17 від 19.01.2017 неможливо, оскільки саме цією закупівлею передбачено: Проведення будівельних робіт (котлован, опори УСО, виготовлення опірної конструкції під шафи АТ-1,ЛТ; Придбання устаткування шафів зовнішньої установки у вигляді: шафи живлення обдува для АТ-1 (ЯР-250), шафи затискачів ШЗВ-200 (коло РПН 1АТ), шафи живлення РПН (DQ7) АТ-1, ЛТ; Монтаж ящиків та шафів для обдуву та керування (моніторингу) AT -1, Л Т (шафів зовнішньої установки).

Суд у справі №916/4111/21 встановив, що підрядник (позивач у даній справі) листом №01/507 від 06.05.2021 повідомляв про це замовника (відповідача), та лише 14.05.2021 був укладений Договір №01- 200222-21 за результатами проведення процедури закупівлі робіт UA -2021-03-30-005478-с по об`єкту (копія вказаного договору долучена позивачем до матеріалів даної справи).

Як встановлено судом у справі №916/4111/21, підрядник неодноразово звертався до замовника, а саме останній раз листом №01/583/1 від 01.06.2021 та №01/690-1 від 30.06.2021 просив зупинити виконання умов Договору №20-4/0045-17 від 19.01.2017, починаючи з 28.02.2021, але замовник направив лист №01/19800 від 17.05.2021 про те, що згідно до п.10.1. Договору №20-4/0045-17 від 19.01.2017 р. «Цей Договір набирає чинності з дня підписання його Сторонами, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором».

Як встановлено судом у справі №916/4111/21, роботи та обладнання, які перешкоджали завершенню робіт за Договором №20-4/0045-17 від 19.01.2017 були виконані підрядником виконуючи умови Договору №01-200222-21 від 14.05.2021 та підтверджуються актами приймання будівельних робіт за листопад 2021 від 30.11.2021 та за грудень 2021 року від 24.12.2021 року.

Крім того, відповідачем у справі №916/4111/21 до суду було надано висновок експерта Одеського наукового-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (надалі за текстом ОНДІСУ) №22-3136 від 09.11.2022 судової електротехнічної експертизи, на вирішення якої були поставлені наступні запитання: - Встановити наявність або відсутність в проектної документації за Договором №20- 4/0045-17 від 19.01.2017 позиції «будівельні роботи (встановлення фундаментів, металоконструкцій тощо) шафів зовнішньої установки, а саме шафів живлення обдуву для АТ-1(ЯР-250), шафи затискачів ШЗВ-200(кола РПН 1 АТ), шафи живлення РПН (DQ7) АТ-1, ЛТ»; - Встановити наявність або відсутність в проектно-кошторисної документації за Договором № 20- 4/0045-17 від 19.01.2017 позиції «закупівля шафів зовнішньої установки (шафів живлення обдуву для АТ-1(ЯР-250), шафи затискачів ШЗВ-200(кола РПН 1 АТ), шафи живлення РПН (DQ7) АТ-1, ЛТ)»; - Встановити наявність або відсутність в проектно-кошторисної документації за Договором №20- 4/0045-17 від 19.01.2017 р. позиції «монтаж шафів зовнішньої установки (шафів живлення обдуву для АТ-1(ЯР-250), шафи затискачів ШЗВ-200(кола РПН 1 AT), шафи живлення РПН (DQ7) АТ-1, ЛТ)»; - Чи було можливим виконання робіт на об`єкті будівництва у повному обсязі відповідно до умов укладеного Договору № 20- 4/0045-17 від 19.01.2017 з додатками з дотриманням при цьому вимог графічної частини затвердженої проектної документації після коригування проекту? - Визначити можливість введення в експлуатацію об`єкту «Реконструкція ВРП 330 кВ з заміною AT №1 - 330 кВ, ЛТ №1 - 35 кВ, ДК-34 35 кВ на ПС 330 кВ «Дніпро- Донбас» Коригування» без шафів зовнішньої установки (шафів живлення обдуву для АТ- 1(ЯР-250), шафи затискачів ШЗВ-200(кола РПН 1 AT), шафи живлення РПН (DQ7) АТ-1, ЛТ); - Чи можливо завершити виконання робіт за Договором № 20- 4/0045-17 від 19.01.2017р. без виконання робіт визначених Договором №01-200222-21 від 14.05.2021р.

Експертизою досліджено та підтверджено, що робочим проектом об`єкту «Реконструкція ВРП 330 кВ з заміною AT №1 - 330 кВ, ЛТ №1 - 35 кВ, ДК-34 35 кВ на ПС 330 кВ «Дніпро-Донбас» Запорізьких МЕМ. Коригування» (8) передбачено встановлення шафи живлення обдуву для АТ-1 типу ЯР-250, шафи затискачів (ШЗ) типу ШЗВ-200 та шафи живлення пристрою регулювання під навантаженням (РПН) АТ-1 і ЛТ DQ7. Шафа ЯР-250 забезпечує живлення шаф автоматичного охолодження трансформаторів (ШАОТ), які призначені для автоматичного та ручного управління двигунами вентиляторів та електронасосами систем охолодження трансформаторів. Шафа затискачів ШЗВ-200 призначена для організації електричних з`єднань вторинних ланцюгів відкритих розподільчих пристроїв. Шафа DQ7 забезпечує живлення пристроїв РПН АТ-1.

Таким чином, запустити та ввести в експлуатацію автотрансформатор 330 кВ (AT №1 - 330 кВ) та лінійного трансформатора 35 кВ (ЛТ №1 - 35 кВ) без зазначених вище шкафів не можливо, оскільки, як підтверджено експертним висновком №22-3136 від 09.11.2022р., через шафу живлення обдуву ЯР-250 здійснюється живлення шафи автоматичного охолодження трансформатора (ШАОТ), через шафу живлення РПН DQ7 забезпечується живлення пристроїв РПН автотрансформатора АТ-1 та лінійного трансформатора ЛТ-1, через шафу затискачів ШЗВ-200 забезпечується підключення ланцюгів живлення і управління систем обдуву, контролю стану автотрансформатора АТ-1 та лінійного трансформаторів ЛТ-1 і управління приводом РПН.

Експерт ОНДІСУ дослідив та підтвердив в своєму висновку №22-3136 від 09.11.2022р., що в проектно-кошторисній документації за Договором № 20- 4/0045-17 від 19.01.2017р. в редакції додаткової угоди №7 від 20.11.2020р. позиції щодо будівельних робіт встановлення фундаментів, металоконструкцій тощо), закупівлі та монтажу шафи живлення обдуву для АТ-1(ЯР-250), шафи затискачів ШЗВ-200(кола РПН 1 АТ), шафи живлення РПН (DQ7) АТ-1 та ЛТ - відсутні.

Позиції щодо будівельних робіт встановлення фундаментів, металоконструкцій тощо), закупівлі та монтажу шафи живлення обдуву для АТ-1(ЯР-250), шафи затискачів ШЗВ-200(кола РПН 1 АТ), шафи живлення РПН (0()7) АТ-1 та ЛТ були передбачені проектно-кошторисною документацією за договором № 01-200222-21 від 14.05.2021р.

Отже вина підрядника в тому, що були виявлені додаткові роботи (обладнання), які не були передбачені основним Договором, те що ці додаткові роботи (обладнання) не могли бути відповідно до чинного законодавства закуплені за цією закупівлею та можливість включення закупівлю шафів зовнішнього устаткування в першочергові роботи - відсутня.

Таким чином, суд доходить до висновку, що експертним висновком №22-3136 від 09.11.2022р. підтверджується, що завершити виконання робіт за договором № 20- 4/0045-17 від 19.01.2017 р. (в частині пусконалагоджувальних робіт на ШАОТ АТ-1 і ЛТ) дотримуючись при цьому вимог графічної частини затвердженої проектної документації після коригування проекту(наявність шаф: живлення обдуву для АТ-1 ЯР-250, затискачів ШЗВ-200 кола РНП АТ-1, живлення РПН (DQ7) АТ-1 та ЛТ) без виконання робіт, визначених договором № 01-200222-21 від 14.05.2021р. (придбання та монтаж шаф: живлення обдуву для АТ-1 ЯР- 250, затискачів ШЗВ-200 кола РНП АТ-1, живлення РПН (DQ7) АТ-1 та ЛТ) та введення в експлуатацію об`єкту: «Реконструкція ВРП 330 кВ з заміною АТ №1 - 330 кВ, ЛТ №1 - 35 кВ, ДК-34 35 кВ на ПС 330 кВ «Дніпро-Донбас» Коригування» без шаф зовнішньої установки, а саме: шафи живлення обдуву для АТ-1 ЯР-250, шафи затискачів ШЗВ-200 кола РНП АТ-1, шафи живлення РПН (DQ7) АТ-1 та ЛТ, не уявляється можливим.

У постанові від 18.05.2023 суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме замовником було надано підряднику проектно-кошторисну документацію, яка не відповідала кінцевій цілі Договору №20-4/0045-17 від 19.01.2017, що було встановлено підрядником, а в подальшому останнім здійснено відповідні дії щодо усунення об`єктивних перешкод у реалізації договірних зобов`язань. При цьому, роботи, які не вимагали існування нової проектної документації, виконав, у встановлений договором строк.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем як в межах справи №916/4111/21, так і в межах даної справи доведено належними та допустимими доказами відсутність вини у простроченні виконання робіт за Договором підряду №20-4/0045-17 від 19.01.2017, що унеможливлює застосування такого виду відповідальності як стягнення по банківській гарантії (відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України).

Таким чином, оскільки прострочення виконання позивачем робіт за Договором підряду №20-4/0045-17 від 19.01.2017 відбулось не з вини позивача, підстави для стягнення з позивача грошових коштів за банківською гарантією були відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 11.7 Договору підряду №20-4/0045-17 від 19.01.2017 сторонами погоджено, що після закінчення виконання підрядником зобов`язань за договором та підписання останнього акту виконаних будівельних робіт замовник протягом 5-ти банківських днів повертає забезпечення виконання договору підряднику у вигляді гарантії - поштою, а в разі письмової вимоги підрядника отримати банківську гарантію особисто, при пред`явленні довіреності на представництво інтересів підрядника.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю; а рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Оскільки останній акт виконаних робіт був підписаний між сторонами 24.12.2021, то відповідач повинен був повернути позивачу суму гарантії протягом 5-ти банківських днів від дня підписання вказаного акту.

При цьому судом враховано, що Гарантією №16-72224 забезпечено виконання зобов`язань за Договором підряду №20-4/0045-17 від 19.01.2017, а не прострочення їх виконання.

Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання урегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004, відповідно до підпункту 9 пункту 3 якого гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Згідно із підпунктом 8 пункту 3 зазначеного Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що в гарантії (письмовому підтвердженні) банк як гарант визначає вид та обсяг забезпечуваного ним зобов`язання боржника.

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. Перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. Друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2022 у справі №910/12450/21.

Як зазначалось вище, у Банківській гарантії визначено, що ця гарантія забезпечує виконання позивачем зобов`язань за Договором підряду №20-4/0045-17 від 19.01.2017. Тобто, Банківською гарантією було забезпечено саме невиконання вказаного Договору, а не прострочення його виконання.

Отже, оскільки позивачем були виконані роботи за Договором підряду №20-4/0045-17 від 19.01.2017, останній акт приймання-передачі підписаний сторонами 24.12.2021, то суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що відповідач повинен був повернути суму гарантії у строк до 05.01.2022.

Доказів повернення грошових коштів у сумі 1608000,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» за Договором підряду №20-4/0045-17 від 19.01.2017 у сумі 1608000,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповдіаем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» суми основного боргу у розмірі 1608000,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 82734,90 грн за період з 05.01.2022 до 22.09.2023, а також інфляційні втрати у розмірі 478625,64 грн за період з січня 2022 року по серпень 2023 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» в частині стягнення з Державної установи «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України» інфляційних втрат у розмірі 1156134,83 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних у розмірі 82734,90 грн та інфляційних втрат у розмірі 478625,64 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Сягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код: 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж» (67801, Одеська обл., Одеський р-н, селище міського типу Овідіополь, вул. Колісниченка Євгена, буд. 4; ідентифікаційний код: 31207130) суму основного боргу у розмірі 1608000 (один мільйон шістсот вісім тисяч) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 82734 (вісімдесят дві тисячі сімсот тридцять чотири) грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 478625 (чотириста сімдесят вісім тисяч шістсот двадцять п`ять) грн 64 коп. та судовий збір у розмірі 32540 (тридцять дві тисячі п`ятсот сорок) грн 41 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 06.12.2023

Суддя О.М. Спичак