Рішення

від 08.11.2023 по справі 911/1941/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2023 р. м. Київ Справа №911/1941/23

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сенто Форкліфт

до товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Спецтехнотрейд

про стягнення збитків,

за участю представника:

позивача: Марківа Н.В. адвоката (посвідчення №КВ265/11 від 15.01.2016 року);

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Сенто Форкліфт» (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Спецтехнотрейд» (далі відповідач) про стягнення збитків у сумі 124 874,56 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач не здійснив коригування на зменшення податкових зобов`язань, у зв`язку з чим, позивач був позбавлений права на зменшення податкових зобов`язань із податку на додану вартість, на суму 124 874,56 грн.

Ухвалою суду від 03.07.2023 року відкрите провадження у справі, підготовче засідання призначене на 02 серпня 2023 року.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 02.08.2023 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 13 вересня 2023 року.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Частиною 3 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

08 вересня 2023 року судом на сайті Судової влади України розміщене оголошення про виклик до суду відповідача в справі №911/1941/23 у засідання, призначене на 13 вересня 2023 року.

Представники позивача та відповідача в засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.09.2023 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 18 жовтня 2023 року.

13 жовтня 2023 року судом на сайті Судової влади України розміщене оголошення про виклик до суду позивача та відповідача в справі №911/1941/23 у засідання, призначене на 18 жовтня 2023 року.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судове засідання відкладене на 08 листопада 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача в засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

На відповідача, як юридичну особу, відповідно до положень ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов`язок зазначати достовірні дані щодо місця розташування юридичної особи, які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень юридичною особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Так, з метою повідомлення відповідача про судові засідання, ухвала суду від 03.07.2023 року про відкриття провадження у справі, ухвала суду від 02.08.2023 року про відкладення підготовчого засідання, ухвала суду від 13.09.2023 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, а також ухвала суду від 18.10.2023 року про відкладення судового засідання, були направлені рекомендованими листами із повідомленнями про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 08602, Київська область, Обухівський район, місто Васильків, вулиця Володимирська, будинок 184.

Поштові відправлення №0600031046308, №0600039753640 та №0600047261934 не були вручені відповідачу, у зв`язку із відсутністю адресату за вказаною адресою, що підтверджується копіями повернутих поштових конвертів, долученими до матеріалів справи.

Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.

При цьому, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі

судової влади України.

Ухвала Господарського суду Київської області від 03.07.2023 року про відкриття провадження у справі №911/1941/23 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 05 липня 2023 року; ухвала суду від 02.08.2023 року про відкладення підготовчого засідання, - 07 серпня 2023 року; ухвала суду від 13.09.2023 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, - 18 вересня 2023 року; ухвала суду від 18.10.2023 року про відкладення судового засідання, - 23 жовтня 2023 року.

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, явка в судове засідання сторін це право, а не обов`язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо їх нез`явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 03.07.2023 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Так, враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, а також з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 08 листопада 2023 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

16 грудня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Сенто Форкліфт" та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Спецтехнотрейд» був укладений договір купівлі продажу №НТК -16/1221 (далі договір), згідно з умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «Сенто Форкліфт" зобов`язувалось передати товариству з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Спецтехнотрейд» автонавантажувач дизельний "Combilift" C3000 (далі - товар), а товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Спецтехнотрейд» зобов`язувалось товар прийняти та оплатити.

Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «Сенто Форкліфт" товар у строки, встановлені умовами договору не поставило, товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Спецтехнотрейд» звернулось до суду, просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сенто Форкліфт" 749 247,32 грн. основного боргу, 234 860,50 грн. пені, 22 354,25 грн. трьох процентів річних та 199 299,79 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 року в справі №910/1196/23 (далі рішення суду від 30.03.2023 року) позов задоволений частково, з товариства з обмеженою відповідальністю «Сенто Форкліфт» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Спецтехнотрейд» стягнуто 749 247,32 грн. основного боргу, 5 296,05 грн. трьох процентів річних, 10 526,18 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції та 11 476,04 грн. судового збору.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлена в рішенні, у зв`язку з чим, необхідність їх повторного встановлення відсутня.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі за заявою "Совтрансавто-Холдинг" проти України, одним із елементів верховенства права визначено принцип правової впевненості, який передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Після набрання рішенням суду від 30.03.2023 року законної сили, приватним виконавцем Д`яченком Є.С. (далі - державний виконавець) відкрите виконавче провадження, про що винесена постанова ВП №71659337 від 25.04.2023 року.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 року в справі №910/1196/23 виконаний у повному обсязі, виконавче провадження №71659337 закрите.

В обґрунтування заявлених вимог товариство з обмеженою відповідальністю «Сенто Форкліфт" (далі позивач) послалось на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Спецтехнотрейд» (далі відповідач) не здійснило коригування на зменшення податкових зобов`язань, після повернення авансу позивачем, у зв`язку з чим, позивач був позбавлений права на зменшення податкових зобов`язань із податку на додану вартість, та звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 124 874,56 грн. збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі продажу №НТК -16/1221 (далі договір).

Згідно з п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов`язується передати у власність відповідача, а відповідач в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти та оплатити: автонавантажувач дизельний "Combilift" C3000 (надалі іменується - "товар"), в технічно справному та придатному для експлуатації стані.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування, кількість, комплектація, технічні характеристики, ціна та вартість товару, що є предметом купівлі-продажу за цим договором, визначені сторонами у специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору.

Технічний стан: новий, рік виробництва 2022 (п. 1.3. договору).

Як вбачається із специфікації, сторонами погоджена поставка автонавантажувача дизельного "Combilift", модель C3000, вартістю 2 166 644,72 грн. з ПДВ.

Згідно з п 2.2. договору, оплата товару згідно цього договору здійснюється відповідачем в українських гривнях в безготівковій формі шляхом перерахунку на поточний банківський рахунок позивача наступним чином: передоплата в обсязі 30% від загальної вартості товару, що становить: 634 993,42 грн. (шістсот тридцять чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто три грн. 42 коп.) в тому числі ПДВ 20% - 105 832,24 грн., відповідач перераховує на поточний банківський рахунок позивача протягом 3 (три) робочих днів після отримання рахунку - фактури на товар (п 2.2.1. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, позивач зобов`язується передати товар відповідачу протягом 39 (тридцяти дев`яти) календарних тижнів з моменту надходження коштів згідно п. 2.2.1. договору.

Пунктом 3.12. договору встановлено, що зобов`язання по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару відповідачу, що засвідчується підписом акту прийому-передачі або видаткової накладної на товар, підписаної уповноваженими представниками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий відповідачу рахунок на оплату №177 від 21 грудня 2021 року, на суму 2 116 644,72 грн., а відповідачем був сплачений на користь позивача авансовий платіж у розмірі 749 247,32 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №396 від 12.01.2022 року та №403 від 13.01.2022 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім цього, позивачем були складені та зареєстровані податкові накладні №4 від 12.01.2022 року, №5 від 13.01.2022 року та квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 31.01.2022 року, долучені до матеріалів справи.

У зв`язку з неналежним виконанням позивачем умов договору щодо поставки товару, відповідач 24 січня 2023 року звернувся до суду, просив стягнути з позивача 749 247,32 грн. боргу, 234 860,50 грн. пені, 22 354,25 грн. трьох процентів річних та 199 299,79 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 року позов задоволений частково, з товариства з обмеженою відповідальністю «Сенто Форкліфт» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Спецтехнотрейд» стягнуто 749 247,32 грн. боргу, 5 296,05 грн. трьох процентів річних та 10 526,18 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Судом встановлено, що наказ Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 року в справі №910/1196/23 виконаний у повному обсязі, а виконавче провадження №71659337 закрите, у зв`язку з його виконанням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були повернуті відповідачу грошові кошти в сумі 749 247,32 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №13188887 від 26.04.2023 року, №15013343 та №15515912 від 28.04.2023 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

За твердженнями представника позивача, після повернення позивачем відповідачу грошових коштів, відповідач не склав розрахунок коригування на зменшення податкових зобов`язань до податкової накладної, у зв`язку з чим, позивачу завдані збитки на суму 124 874,56 грн.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з абз. 1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абз. 2 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.

Згідно з п. 192.1.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (абз. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що документи, які підтверджували б реєстрацію розрахунку коригування податкових накладних, відповідачем до матеріалів справи долучені не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

У разі невиконання зобов`язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов`язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов`язання (ч. 6 ст. 226 Господарського кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно - наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно - наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинно - наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Судом встановлено, що відповідач порушив вимоги п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України та не склав розрахунок коригування на зменшення податкових зобов`язань до податкової накладної, у зв`язку з чим, позивач був позбавлений права на зменшення своїх податкових зобов`язань з податку на додану вартість, на суму 124 874,56 грн.

Вина відповідача полягає у порушенні податкових зобов`язань, а саме нездійсненні реєстрації розрахунку коригування податкових накладних, що унеможливило зменшення позивачем податкових зобов`язань з податку на подану вартість.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 Цивільного кодексу України).

Так, хоча обов`язок відповідача зареєструвати розрахунок коригування до податкової накладної є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед позивачем, невиконання такого обов`язку завдало позивачу збитків.

Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати розрахунок коригування податкової накладної та неможливістю позивача зменшити податкове зобов`язання на зазначену суму, яка, фактично, є збитками цієї особи, тому наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 року в справі №925/556/21, від 03.08.2018 року в справі №917/877/17, від 10.01.2022 року в справі №910/3338/21, від 31.01.2023 року в справі №904/72/22.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Документів, що спростовували б доводи представника позивача або підтверджували б відшкодовування відповідачем збитків, суду не надано, тому вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у сумі 124 874,56 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну допомогу відбувається в наступній послідовності:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну допомогу, що підлягають розподілу (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України);

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, при визначенні суми відшкодування суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір, - обґрунтованим (рішення в справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що 27 квітня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Сенто Форкліфт» (далі замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Профекто" (далі виконавець) був укладений договір №10/23 про надання юридичних послуг (далі договір).

Згідно з п. 1.2. договору, юридичні послуги, які надаються замовнику можуть складатися з усних та письмових консультацій щодо правових питань, висновків виконавця як спеціаліста, участі працівників виконавця у судових процесах у судах загальної юрисдикції, господарських судах, адміністративних судах, апеляційних та касаційних інстанціях, складанні документів адвокатському представництві та захисті перед правоохоронними органами, органами досудового слідства, суді, органах нотаріату, а також із вчинення інших дій юридичного характеру.

Відповідно до п. 5.1. договору, замовник сплачує виконавцю оплату, розмір якої визначається сторонами шляхом укладення додаткових угод.

Пунктом 1.3. договору встановлено, що замовник та виконавець вправі оформлювати конкретне замовлення (доручення) на юридичні послуги у виді додаткової угоди, яка, у разі складання, є невід`ємною частиною цього договору, Суть доручення може бути конкретизована сторонами і в окремих пунктах цього договору.

27 квітня 2023 року між виконавцем та замовником була підписана додаткова угода №1 до договору №10/23 про надання юридичних послуг, відповідно до якої сторони домовились про наступне:

1. У відповідності до п. 1.3. договору про надання юридичних послуг №10/23 від 27.04.2023 року (надалі договір) сторони домовились внести наступні доповнення, а саме:

2. Виконавець здійснює надання юридичних консультацій з питань господарської діяльності замовника.

3. Сторони домовились, що вартість юридичних послуг згідно з п. 2 додаткової угоди становить 15 000,00 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок, без ПДВ.

У якості доказу надання юридичних послуг та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. адвокатом Марківом Н.В. до матеріалів справи долучені: копія договору №10/23 про надання юридичних послуг від 27.04.2023 року; копія додаткової угоди №1 до договору №10/23 про надання юридичних послуг від 27.04.2023 року; копія платіжної інструкції №1605 від 30.05.2023 року, на суму 15 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 року).

Принцип рівності сторін у процесі, в розумінні "справедливого балансу", між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів" від 27.10.1993 року).

Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, не дотримані вимоги стосовно співмірності із складністю виконаної роботи, її обсягом та часом, витраченим на їх виконання.

Судом встановлено, що відповідачем клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу не подане, а розмір заявлених позивачем витрат є розумним та виправданим, враховуючи обставини цієї справи, її складність, обсяг наданої адвокатом позивачу правової допомоги.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки позов задоволений повністю, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59, ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 1, ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", п. 14.1.181 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, абз. 1, 2 п. 192.1, п. 192.1.1 ст. 192, абз. "а" п. 198.1 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 2 ст. 224, ч. ч. 1, 3 ст. 225, ч. ч. 1, 6 ст. 226 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 15, ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16, ч. ч. 2, 3 ст. 22, ч. 4 ст. 89, ч. 1 с. 96, ч. 2 ст. 218, ч. 1 ст. 509, ст. 617, ст. 655, ст. 629 Цивільного кодексу України, п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 16, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 4 ст. 75, ч. 1 ст. 116, ч. 2 ст. 120, ч. ст. 123, ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 126, ч. 5, ч. 8 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю Сенто Форкліфт до товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Спецтехнотрейд про стягнення збитків у сумі 124 874,56 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Спецтехнотрейд (08602, Київська область, Обухівський район, місто Васильків, вулиця Володимирська, будинок 184, ідентифікаційний код 38764105) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Сенто Форкліфт (02090, місто Київ, вулиця Володимира Сосюри, будинок 5, офіс 408/2, ідентифікаційний код 41381207) 124 874,56 грн. (сто двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири грн. 56 коп.) збитків; 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу; 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 06.12.2023 року.

Суддя С. Грабець