Рішення

від 26.10.2023 по справі 911/2121/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2121/23

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Тавільжанське», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ерідон», Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н., с. Чопилки,

про стягнення 3010837,68 грн.

секретар судового засідання: Самусь В.С.

За участю представників:

від позивача: Балясний Р.Р. (ордер серії СА № 1059415 від 10.07.2023 р.), Микита Я.Б. (ордер серії АА № 1367397 від 26.10.2023 р.);

від відповідача: Боровик Б.М. (ордер серії АІ № 1416400 від 26.06.2023 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне сільськогосподарське підприємство «Тавільжанське» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ерідон» про стягнення 3010837,68 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 23.12.2021 р. на виконання умов договору поставки № 901/22/169 від 21.12.2021 р., укладеного між позивачем та відповідачем, він перерахував 3010837,68 грн. попередньої оплати. Проте, всупереч положень договору поставки № 901/22/169 від 21.12.2021 р. відповідач своїх зобов`язань щодо поставки оплаченого товару позивачу не виконав, суму оплати у розмірі 3010837,68 грн. за товар не повернув. Таким чином, зобов`язання відповідача щодо поставки товару чи повернення позивачу оплати за товар в розмірі 3010837,68 грн. не виконане. Враховуючи викладене та посилаючись на ч. 2 ст. 693 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 3010837,68 грн. заборгованості.

14.08.2023 р. до господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ерідон» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач підтверджує, що на виконання умов договору поставки № 901/22/169 від 21.12.2021 р. позивачем 23.12.2021 р. здійснено попередню оплату товару у розмірі 3010837,68 грн. Однак зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р., затвердженим Законом України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р., введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався. Відповідач посилається на Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 р., згідно з яким село Тавільжанка Дворічанської селищної територіальної громади, яке згідно умовами договору визначене місцем передачі товару, включено до переліку тимчасово окупованих територій з 24.02.2022 р. Відповідач зазначає, що не мав змоги виконати умови договору в частині поставки товару, оскільки позивач, як покупець товару, знаходився на тимчасово окупованій території та до квітня 2023 р., всупереч ч. 2 ст. 689 Цивільного кодексу України, не вчинив жодних дій для забезпечення передання та одержання товару, а також не пропонував нових умов постачання товару та не вказував банківські реквізити для повернення коштів. Відповідач акцентує увагу на тому, що наразі договір є таким, що припинив свою дію. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) позивача є ОСОБА_1 , до якої були застосовані відповідні санкції, зокрема і блокування активів, строком на 10 років та відповідно до положень Закону України «Про санкції», на думку відповідача, позивач на вказаний строк втратив право у користуванні і розпорядженні грошовими коштами у сумі 3010837,68 грн, перерахованими на користь ТОВ «Фірма Ерідон» згідно з платіжним дорученням від 23.12.2021 р., а відповідач не має права їх повернути позивачу, адже внаслідок такої операції буде порушено Закон України «Про санкції», що призведе до притягнення до відповідальності ТОВ «Фірма Ерідон».

21.08.2023 р. до господарського суду Київської області від Приватного сільськогосподарського підприємства «Тавільжанське» надійшла відповідь на відзив, в якій він просить позовні вимоги задовольнити повністю. Позивач акцентує увагу на тому, що відповідно до умов договору саме на постачальника (відповідача) покладається обов`язок з навантаження та доставки товару у місце передачі товару за адресою: Харківська обл., р-н Дворічанський, с. Тавільжанка, внаслідок чого саме відповідач зобов`язаний був вжити всіх можливих заходів щодо виконання свого обов`язку, а у разі неможливості поставки зобов`язаний був проінформувати покупця (позивача) про неможливість виконання свого зобов`язання та надати пропозиції щодо зміни умов виконання зобов`язання. Позивач звертає увагу суду, що в листах № 27/04/23 від 27.04.2023 р. та № 28/04/23 від 28.04.2023 р. він повідомив відповідачу банківські реквізити для здійснення повернення попередньої оплати за договором. На доводи відповідача щодо закінчення строку дії договору, позивач зазначає, що відповідно п. 9.2 договору закінчення строку дії договору не звільняє сторону від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Позивач не погоджується, що внаслідок повернення грошових коштів Приватному сільськогосподарському підприємству «Тавільжанське» буде порушено Закон України «Про санкції», оскільки безпосередньо до юридичної особи позивача не було застосовано жодних економічних санкцій, передбачених нормами національного чи міжнародного законодавства, а санкції, які були застосовані до ОСОБА_1 як кінцевого бенефіціарного власника з непрямим вирішальним впливом, носять виключно персональний характер та не поширюють свою дію на кошти, які були сплачені позивачем в якості попередньої оплати за договором, які належали позивачу на праві приватної власності. На підтвердження своїх доводів позивач посилається на «Положення про реалізацію спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», затверджене Постановою правління Національного банку України від 11.05.2023 р. № 63 та на лист Національного банку України вих. № 25-0005/41569 від 15.06.2022 р.

13.09.2023 р. до господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких яких він просить приєднати докази до матеріалів справи згідно з переліком, вказаним в додатках, а саме: копію сертифікату № 3200-23-3839 від 08.09.2023 р., копію сертифікату № 3200-23-3838 від 08.09.2023 р., копію повідомлення відповідача про форс-мажор та докази його надсилання позивачу. Судом задоволено вищезазначене клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Відповідач стверджує, що невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки продукції та повернення передоплати за договором сталося внаслідок обставин непереборної сили, що підтверджується сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-3838 від 08.09.2023 р. щодо неможливості виконання обов`язку з поставки продукції в зазначений термін за договором та сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-3839 від 08.09.2023 р. щодо підтвердження неможливості повернення передоплати за договором. Крім того, відповідач вважає, що Приватне сільськогосподарське підприємство «Тавільжанське» не є належним позивачем у даній справі, позивачем в такому спорі має бути Департамент санкційної політики, а стягнення коштів має відбуватись в дохід держави, а не на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Тавільжанське», в якому кінцевим бенефіціарним власником є особа, до якої застосовані санкції у вигляді блокування активів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2023 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

27.09.2023 р. до господарського суду Київської області від Приватного сільськогосподарського підприємства «Тавільжанське» надійшло пояснення до заперечення відповідача. Позивач звертає увагу суду, що відповідачем порушені умови розділу 8 договору щодо своєчасного повідомлення позивача про настання форс-мажору та неможливості виконання умов договору, а також своєчасного звернення до компетентних органів для фіксації таких обставин. Позивач зазначає, що сертифікати Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати є неналежними та недопустимими доказами, оскільки в них не наведено жодної інформації про причинно-наслідкові зв`язки та обставини, внаслідок яких відповідач не міг виконати зобов`язання з поставки товару та повернення суми попередньої оплати. Крім того, відповідач зазначає, що в сертифікаті відсутня інформація яким чином санкції, які застосовані виключно до Лебедєвої А.П., впливають на неможливість повернення попередньої оплати позивачу. Заперечуючи проти тверджень, що Приватне сільськогосподарське підприємство «Тавільжанське» не є належним позивачем у справі, позивач зазначає, що кошти, які були перераховані відповідачу в якості попередньої оплати, належать на праві приватної власності ПСП «Тавільжанське», а не кінцевому бенефіціарному власнику, право розпорядження коштами належить ПСП «Тавільжанське», а не кінцевому бенефіціарному власнику та на даний час відсутнє будь-яке рішення державних органів про заборону виконання зобов`язання перед ПСП «Тавільжанське».

11.10.2023 р. до господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач вказує, що повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин не могло бути здійснено у 2022 р. оскільки в цей період позивач знаходився на тимчасово окупованій території, а зміна місцезнаходження останнього відбулась 26.01.2023 р. Крім того, відповідач повторно зазначає, що Приватне сільськогосподарське підприємство «Тавільжанське» не є належним позивачем у даній справі.

У підготовчих засіданнях 22.08.2023 р., 05.09.2023 р. та 14.09.2023 р. судом оголошувались перерви до 05.09.2023 р., 14.09.2023 р. та 28.09.2023 р. відповідно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 12.10.2023 р. оголошувалась перерва до 26.10.2023 р.

Представник позивача у підготовчих засіданнях та у судових засіданнях позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у підготовчих засіданнях та у судових засіданнях проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» (постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Тавільжанське» (покупець) було укладено договір поставки № 901/22/169, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.

Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро) зазначаються у додатках до цього договору.

Згідно з п. 2.3 договору загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору), визначається додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2 договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.3 договору оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого постачальником з врахуванням умов пунктів 3.1 та 3.2 договору. Термін дії рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено сторонами.

Пунктом 5.1 договору сторони узгодили, що умови та строки поставки товару зазначаються у додатках до цього договору або у рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки. Поставка товару здійснюється за умови дотримання покупцем строків та порядку оплати товару передбачених договором.

Поставка товару здійснюється за умови дотримання покупцем строків та порядку оплати товару передбачених договором. В разі порушення покупцем строків чи порядку оплати товару, постачальник має право притримати поставку товару по договору в цілому до моменту усунення таких порушень. При порушенні покупцем порядку здійснення попередньої оплати на строк більше 14 (чотирнадцяти) календарних днів, постачальник залишає за собою право відмовити покупцю в поставці товару, умови попередньої (часткової) оплати якого були порушені покупцем (п.5.2 договору).

Згідно з п. 8.8 договору сторона, яка порушила свої зобов`язання за договором, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору внаслідок подій надзвичайного характеру, та які сторона не могла ні передбачити, ні запобігти їм розумними заходами.

Договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2022 р., а в частині проведення розрахунків за поставлений товар до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 9.2 договору).

Сторонами підписано додаток № 901/22/169/01-З від 21.12.2021 до договору поставки № 901/22/169 від 21.12.2021 р.

Пунктом 1 додатку сторонами погоджено, що поставці підлягають товари в наступному асортименті, кількості та вартості: Каптора Плюс (10 л) у кількості 800 л, загальною вартістю 343984,00 грн.; Примекстра TZ Голд 500 SC, к.е. (20 л) у кількості 2000 л, загальною вартістю 540540,00 грн.; Амістар Голд 25% к.е. (5 л) у кількості 1120 л, загальною вартістю 1025830,40 грн.; Амістад Екстра 280 SC, к.е. (5 л) у кількості 550 л, загальною вартістю 466818,00 грн.; Ампліго 15% к.е. (5 л) у кількості 50 л, загальною вартістю 116926,00 грн.; Пріма Форте, СЕ (5 л) у кількості 50 л, загальною вартістю 14933,00 грн. Період поставки товару: з 21.03.2022 р. по 25.03.2022 р.

Пунктом 2 додатку до договору встановлено, що загальна вартість товару за цим додатком включаючи ПДВ становить 3010837,68 грн.

Згідно з п. 3 додатку оплата товару, що вказана у п. 2 цього додатку, здійснюється покупцем, виходячи з курсу іноземних валют, що вказане в п. 1 цього додатку, що постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3 договору в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 24.12.2021 р.

Місце передачі товару за адресою: Харківська обл., р-н Дворічанський, с. Тавільжанка (п. 6 додатку).

Поставка товару здійснюється впродовж періоду поставки, який зазначено в п. 1 цього додатку (п. 8 додатку).

На виконання умов договору поставки позивачем здійснено попередню оплату вартості товару у сумі 3010837,68 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2223 від 23.12.2021 р.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов`язання згідно з п.3.1, 3.3 договору та п. 3 додатку до договору, а саме: 23.12.2021 р. перераховано відповідачу 100% передоплати за товар згідно з платіжним дорученням №2223 від 23.12.2021 р.

Відповідач не здійснив поставку оплаченого позивачем товару, а передоплату за вказаний товар у сумі 3010837,68 грн позивачу не повернув.

Додатком № 901/22/169/01-З від 21.12.2021 до договору поставки № 901/22/169 від 21.12.2021 р. сторонами узгоджено період поставки товару: з 21.03.2022 р. по 25.03.2022 р.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).

З наведених норм ЦК України слідує, що умовою застосування положень статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, тобто в установлений строк. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

31.03.2023 р. позивачем на адресу відповідача надіслано лист № 30/03/23 від 30.03.2023 р., в якому позивач просив повернути 3010837,68 грн попередньої оплати у зв`язку із нездійсненням поставки, та повідомив про здійснення державної реєстрації щодо зміни місцезнаходження позивача з тимчасово окупованої території (с. Тавільжанка) на підконтрольну територію України (м. Київ). Направлення вказаного листа підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною № 0303916921384 від 31.03.2023 р. Лист отриманий відповідачем 08.04.2023 р., що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» за трекінговим номером 0303916921384.

28.04.2023 р. позивачем на адресу відповідача надіслано листи № 27/04/23 від 27.04.2023 р. та № 28/04/23 від 28.04.2023 р., в яких позивач просив повернути 3010837,68 грн попередньої оплати протягом 5 днів з дати отримання претензій та повідомив банківські реквізити для повернення коштів. Направлення вказаних листів підтверджується описами вкладення у цінні листи та накладними від 28.04.2023 р. № 0302809200180 та № 0302809200171 відповідно. Лист № 27/04/23 від 27.04.2023 р. отриманий відповідачем 04.05.2023 р., що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» за трекінговим номером 0302809200180. Лист № 28/04/23 від 28.04.2023 р. отриманий відповідачем 01.05.2023 р., що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» за трекінговим номером 0302809200171.

У відповідь на вимогу позивача № 28/04/23 від 28.04.2023 р. відповідач, листом № 10/05/23-1 від 10.05.2023 р., вказав, що включно по квітень позивач не виходив на зв`язок із постачальником, не пропонував законних і допустимих шляхів врегулювання питань виконання зобов`язань за договором, не пропонував нових умов постачання і не вказував банківських реквізитів для повернення коштів.

Оскільки відповідач не здійснив поставку оплаченого позивачем товару, а передоплату за вказаний товар у сумі 3010837,68 грн позивачу не повернув, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 1 додатку № 901/22/169/01-З від 21.12.2021 р. до договору поставки № 901/22/169 від 21.12.2021 р. періодом поставки товару визначено термін з 21.03.2022 р. по 25.03.2022 р.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р., затвердженим Законом України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р., введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 р. (із змінами) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Відповідно до п. 6 додатку № 901/22/169/01-З від 21.12.2021 р. до договору поставки № 901/22/169 від 21.12.2021 р. місцем передачі товару визначено Харківську обл., р-н Дворічанський, с. Тавільжанка.

Вищезазначена територія з 24.02.2022 р. включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

26.01.2023 р. відбулась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу позивача, зокрема: зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою, зміна місцезнаходження юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно з витягом позивач змінив місцезнаходження з с. Тавільжанка, Дворічанського р-ну, Харківської обл. на місто Київ.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що не мав змоги виконати умови договору в частині поставки товару, оскільки позивач, як покупець товару, знаходився на тимчасово окупованій території та до квітня 2023 р., всупереч ч. 2 ст. 689 Цивільного кодексу України, не вчинив жодних дій для забезпечення передання та одержання товару, а також не пропонував нових умов постачання товару та не вказував банківські реквізити для повернення коштів. Відповідач акцентує увагу на тому, що наразі договір є таким, що припинив свою дію.

Щодо посилання відповідача на ч. 2 ст. 689 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 532 Цивільного кодексу України встановлено, що місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Відповідно до п. 6 додатку № 901/22/169/01-З від 21.12.2021 р. до договору поставки № 901/22/169 від 21.12.2021 р. місцем передачі товару визначено Харківську обл., р-н Дворічанський, с. Тавільжанка.

Пунктом 7 цього додатку передбачено, що витрати по навантаженню товару на транспортний засіб постачальника несе постачальник. Транспортні витрати по доставці товару відбуваються за рахунок постачальника.

Отже, умовами договору сторони погодили, що саме на постачальника покладається обов`язок з навантаження та доставки товару у місце поставки, визначене умовами договору.

З огляду на вищевикладене, саме відповідач зобов`язаний був вжити всіх можливих заходів щодо виконання свого обов`язку з поставки товару у місце поставки, а разі неможливості виконання свого обов`язку, відповідач зобов`язаний був письмово та обґрунтовано повідомити про це позивача не пізніше п`яти робочих днів з моменту настання таких обставин відповідно до п. 8.8.2 договору. Під час розгляду справи відповідач навіть не зазначав, що намагався зв`язатися з позивачем засобами телефонного зв`язку.

Щодо посилання відповідача на те, що наразі договір є таким, що припинив свою дію, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Статтями 202-205 Господарського кодексу України та ст. 598-609 Цивільного кодексу України визначені підстави припинення зобов`язання, зокрема зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Сторонами узгоджено, що договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2022 р., а в частині проведення розрахунків за поставлений товар до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 9.2 договору).

Як вже зазначалось, позивач в повному обсязі виконав грошове зобов`язання за договором, перерахувавши відповідачу 100 % передоплати у сумі 3010837,68 грн. Проте відповідач своє зобов`язання з поставки товару не виконав.

Отже, зобов`язання відповідача поставити товар за договором № 901/22/169 від 21.12.2021 р. не є припиненим.

Крім того, відповідач стверджує, що невиконання умов договору, що стосується поставки товару, сталося виключно через настання форс-мажорних обставин, а саме військового вторгнення РФ, що відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» вважається форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, та посилається на сертифікат Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-3838 від 08.09.2023 р. щодо підтвердження неможливості виконання обов`язку з поставки продукції в зазначений термін за договором № 901/22/169 від 21.12.2021 р.

З цього приводу судом встановлено наступне.

Сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-3838 від 08.09.2023 р. засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану та включення с. Тавільжанка Дворічанської селищної територіальної громади Харківської області (тимчасово окуповане з 24.02.2022 р.) до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 р. (із змінами) є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаним сертифікатом засвідчена неможливість Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» здійснити поставку продукції виробничо-технічного призначення, найменування, асортимент та кількість якої зазначається в додатках до договору поставки № 901/22/169 від 21.12.2021 р. у термін до 25.03.2022 р. Вказані обставини виникли 24.02.2022 р. і не завершились станом на 08.09.2023.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Суд зазначає, що згідно з п. 8.8 договору сторона, яка порушила свої зобов`язання за договором, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору внаслідок подій надзвичайного характеру, та які сторона не могла ні передбачити, ні запобігти їм розумними заходами.

Сторони домовились, що під обставинами непереборної сили розуміються надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема надзвичайні обставини громадського життя (війна, суспільні безладдя, у тому числі терористичні акти й воєнні дії, навіть без офіційного оголошення війни, закриття сухопутних чи водних шляхів, заборона (обмеження) експорту/імпорту, експропріація, примусове вилучення, ревізія та інше) (п.п. 8.8.1 договору).

Підпунктом 8.8.3 договору сторони домовились, що підтвердженням форс-мажору є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання та тривалість форс-мажору.

Відповідно до п.п. 8.8.2 договору сторона, яка зазнала дії форс-мажору та внаслідок цього не в змозі виконати зобов`язання на договором, повинна негайно звернутися до компетентних органів для фіксації таких обставин, а також не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту настання та припинення таких обставини письмово та обґрунтовано сповістити про це іншу сторону.

Відповідач звернувся до Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати для засвідчення настання форс-мажорних обставин лише 25.08.2023 р., що вбачається з сертифікату Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-3838 від 08.09.2023 р.

Крім того, повідомлення про настання форс-мажорних обставин було надіслано позивачу лише 12.09.2023 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною № 0820500286633.

Відповідно до п.п. 8.8.2 договору несвоєчасне повідомлення про форс-мажор та/або ненадання підтвердження форс-мажору позбавляє сторону права посилатися на нього як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Таким чином, відповідач порушив умови договору щодо негайного звернення до компетентних органів для фіксації настання форс-мажорних обставин та своєчасного повідомлення позивача про настання таких обставин та звернувся до Торгово-промислової палати для засвідчення форс-мажорних обставин лише після відкриття провадження у даній справі та надіслав позивачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин лише 12.09.2023 р.

Як зазначалось вище, 26.01.2023 р. відбулась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу позивача, зокрема змінено місцезнаходження з Харківської області на місто Київ. Вказана інформація є відкритою та доступною на сайті Міністерства юстиції України.

За таких підстав, відповідач не може посилатися на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) як на підставу неможливості виконання зобов`язання.

Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з поставки товару.

Як вже зазначалось, згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовою застосування положень статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, тобто в установлений строк. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Отже, оскільки відповідачем не виконані зобов`язання з поставки товару за договором, то позивач має право вимагати у відповідача повернення сплаченої попередньої оплати, враховуючи приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на сертифікат Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-3839 від 08.09.2023 р., яким засвідчено форс-мажорні обставини, що зумовили неможливість повернення передоплати за договором поставки № 901/22/169 від 21.12.2021 р. внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

Сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-3839 від 08.09.2023 р. засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану, і як наслідок введення санкції, зокрема Указом Президента України від 12.05.2023 р. № 279/2023, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 р. «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», згідно з яким застосовані санкції до кінцевого бенефеціарного власника ПСП «Тавільжанське» ОСОБА_1 є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаним сертифікатом засвідчена неможливість Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» здійснити повернення попередньої оплати за договором поставки № 901/22/169 від 21.12.2021 р. з 12.05.2023 р. Станом на дату видачі сертифікату 08.09.2023 р. вказана обставина не припинила своє існування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про санкції» визначено перелік видів санкцій, до яких, зокрема належить блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про санкції» пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 р. «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», веденим в дію Указом Президента України від 12.05.2023 р. № 279/2023, застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) щодо фізичних та юридичних осіб згідно з додатками.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Приватного сільськогосподарського підприємства «Тавільжанське» з непрямими вирішальним впливом є ОСОБА_1 .

Згідно з додатком № 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 р. «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 12.05.2023 р. № 279/2023, до ОСОБА_1 застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зокрема блокування активів, строком на десять років.

Відповідно до п. 4 вказаного рішення Кабінету Міністрів України разом зі Службою безпеки України та Національним банком України доручено забезпечити реалізацію і моніторинг ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених пунктом 2 цього рішення.

Порядком реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики Міністерством юстиції України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 30 вересня 2022 року № 4201/5, визначено, що суб`єктами реалізації державної санкційної політики та моніторингу її ефективності є внутрішні та зовнішні суб`єкти. До внутрішніх суб`єктів віднесено, зокрема Департамент санкційної політики, Департамент державної виконавчої служби. До зовнішніх суб`єктів віднесено, зокрема державні органи (Рада національної безпеки і оборони України, Служба безпеки України, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Національне агентство з питань запобігання корупції, Державне бюро розслідувань, Офіс Генерального прокурора, Національна поліція України, Бюро економічної безпеки України, Державна служба фінансового моніторингу України, Міністерство фінансів України, Міністерство економіки України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство інфраструктури України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку тощо), Національний банк України, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи публічного права. Перелік зовнішніх та внутрішніх суб`єктів не є вичерпним та може змінюватись та доповнюватись новими суб`єктами залежно від сфери їх повноважень та наявності необхідної інформації для реалізації державної санкційної політики.

Положенням про реалізацію спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), затвердженим Постановою Правління Національного банку України № 65 від 11.05.2023 р. визначено, що суб`єкти реалізації санкцій зобов`язані: з моменту видання указу Президента України про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій (далі - санкційний список) забезпечити в порядку, визначеному в цьому Положенні та внутрішніх документах суб`єктів реалізації санкцій із питань реалізації санкцій, зокрема виявлення фізичних та юридичних осіб, зазначених у санкційних списках (далі - санкційна особа), та осіб, які діють від імені санкційних осіб, серед клієнтів та інших учасників фінансових операцій, що здійснюються суб`єктами реалізації санкцій або за допомогою суб`єктів реалізації санкцій, та/або фінансових операцій, про які стало відомо суб`єктам реалізації санкцій під час обслуговування клієнтів, блокування коштів санкційних осіб з урахуванням застосованих санкцій; зупинення/відмову від проведення фінансових операцій, на які поширюються застосовані санкції; зупинення/відмову від проведення фінансових операцій, які порушують, сприяють або можуть сприяти порушенню/уникненню обмежень, установлених санкціями.

Відповідно до пп. 2, 3 п. 4 цього положення суб`єкти реалізації санкцій зобов`язані, з метою виявлення наведеної в санкційних списках інформації про санкційних осіб, забезпечити здійснення аналізу всіх можливих даних/інформації, що є в їх розпорядженні, включаючи дані, що містяться в платіжних інструкціях клієнтів; з метою виявлення підконтрольних осіб аналізувати наявні дані/інформацію щодо структури власності, корпоративного управління клієнтів, а також їх ділових зв`язків із санкційними особами, до яких застосовано санкцію блокування активів у новій редакції (включаючи власників істотної участі, кінцевих бенефіціарних власників клієнтів суб`єктів реалізації санкцій).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що санкції, застосовані до кінцевого бенефіціарного власника Приватного сільськогосподарського підприємства «Тавільжанське» Лебедєвої А.П., перешкоджають йому виконати зобов`язання з повернення суми попередньої оплати.

Однак, відповідачем не надано доказів на підтвердження неможливості проведення такої фінансової операції, зокрема відмови банку в проведенні фінансової операції, квитанції про повернення платежу, тощо.

Вказані нормативно-правові акти не передбачають звільнення юридичних осіб від виконання зобов`язань за укладеними ними договорами.

Таким чином, вирішення питання про застосування санкцій до Приватного сільськогосподарського підприємства «Тавільжанське» з огляду на те, що кінцевий бенефіціарний власник позивача включений до списку фізичних осіб, щодо яких застосовано персональні спеціальні економічні та інші заходи (санкції) на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 р. «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023 р. № 279/2023, належить до компетенції державних органів, уповноважених державою здійснювати вказані функції, і реалізується саме ними в порядку, передбаченому законодавством, наприклад, під час виконання рішення суду, яким вирішено спір про право цивільне.

З огляду на викладене, судом відхиляються заперечення відповідача щодо неналежного позивача у справі.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3010837,68 грн попередньої оплати є обґрунтованою, доведеною, а отже такою, що підлягає задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» (08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Чопилки, вул. Б. Хмельницького, 35, код 43106699) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Тавільжанське» (03028, м. Київ, вул. Оскольська, 29, код 31368939) 3010837,68 грн (три мільйони десять тисяч вісімсот тридцять сім грн 68 коп.) боргу та 45162,57 грн (сорок п`ять тисяч сто шістдесят дві грн 57 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 06.12.2023 р.

Суддя О.О. Рябцева