Рішення

від 23.11.2023 по справі 914/915/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2023 Справа № 914/915/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ІКС РЕЙЛ, м.Київ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЬВІВСЬКЕ, Львівська область, Городоцький район, с.Завидовичі;

про: стягнення 2634848,54 грн збитків згідно договору транспортно експедиторського обслуговування №12/10-22 від 12.10.2022

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від позивача: К.С. Спиридонова представник

Від відповідача: М.-М.А.Кулинич - представник

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2023, справу №914/915/23 розподілено судді Т.Б.Фартушку.

Ухвалою від 22.03.2023 позовну заяву залишено без руху.

12.04.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 13.04.2023 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 11.05.2023.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді (подання заяви про відставку) та з метою недопущення порушення процесуальних строків розгляду справи, за Розпорядженням керівника апарату №144 від 04.05.2023 проведено повторний автоматизований розподіл справи №914/915/23.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2023 справу передано для розгляду судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 08.05.2023 Господарським судом Львівської області у складі У.І. Ділай прийнято до провадження справу №914/915/23.

Ухвалою від 11.05.2023 підготовче засідання відкладено на 30.05.2023.

У судових засіданнях від 30.05.2023 та від 15.06.2023 оголошено перерву.

Ухвалою від 04.07.2023 підготовче засідання відкладено на 18.07.2023.

Ухвалою від 18.07.2023 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 12.09.2023.

Ухвалою від 12.09.2023 розгляд справи відкладено на 28.09.2023.

У судових засіданнях від 28.09.2023 та від 24.10.2023 оголошено перерву.

Ухвалою від 14.11.2023 розгляд справи відкладено на 23.11.2023.

Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2023 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судовому засіданні 23.11.2023 представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

12 жовтня 2022 року між сторонами укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування № 12/10-22, відповідно до п.1.1. якого позивач прийняв на себе зобов`язання за плату і за рахунок відповідача надати транспортно-експедиторські послуги відповідно вимогам чинного законодавства України і держав, по території яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, вказаних у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності і договорі.

Згідно з п. 2.1.1. договору, позивач зобов`язався за заявкою відповідача поставити за власний рахунок вагони у кількості та в пункт призначення, вказаний у заявках відповідача, та забезпечити наявність у рухомому складі контейнерів для вантажу.

Всього відповідачем було надано до перевезення 12 заявок (№12/01 від 12.10.2022, №12/02 від 12.10.2022, №12/03 від 12.10.2022, №12/04 від 12.10.2022, №02/01 від 02.11.2022, №02/02 від 02.11.2022, №02/03 від 02.11.2022, №02/04 від 02.11.2022, №14/11 від 14.11.2022, №21/03 від 21.11.2022, №21/04 від 21.11.2022, №21/05 від 21.11.2022). Щодо наданих послуг, то сторонами протягом строку дії договору було заактовано виконання 5 заявок. Виконання 6 заявок не відбулось за погодженням сторін.

Відповідач надав позивачу заявку № 21/05 від 21.11.2022, а позивач на виконання зазначених заявок надав вагони в пункт призначення «станція 375809 Рудки» (вагони під номерами 64066210, 64563364, 65020604, 65000622, 64103922, 64244916, 64979701, 64169618, 61639944, 64051337, 63554224, 64939341, 64954522, 64907975, 65002024, 65002107, 65001760, 65002263, 64908502, 64954548, 64978455, 65002131, 65001430, 63939110, 56067234, 64738230, 64737810, 62690664, 65001919, 65002339, 63062574, 63062582, 63062707, 64103930, 64610116, 64908569, 64954357, 64954381, 65001679, 65001737, 65001976, 65002370, 65002420).

Відповідно до п. 2.3.2. договору передбачено обов`язок відповідача прийняття вагонів під навантаження по наданій заявці.

За твердженням позивача відповідач не забезпечив навантаження вагонів, у зв`язку з чим вагони простоювали на станції Рудки. Через простої вагонів позивач зазнав збитків. Зокрема.

По-перше, за перебування вагонів на станції та очікування навантаження позивачу було нараховано плату за користування вагонами у розмірі 1333687,20 грн та додатково ПДВ у розмірі 266737,44 грн, що разом становить 1 600 424,64грн. Зазначений платіж був повністю сплачений позивачем на користь АТ «Укрзалізниця».

По-друге, позивачем було сплачено орендну плату в розмірі 783368,40грн за вагони, які були орендовані для виконання заявок відповідача й очікували на навантаження. На підтвердження позивач долучив договори оренди та відповідні платіжні доручення про сплату за оренду вагонів.

По-третє, за прибуття вагонів на станцію Рудки позивачем сплачено тариф у розмірі 251055,50 грн (43 вагони по 5838,50 грн за кожен вагон).

Позивач заперечив проти пояснень відповідача, що заявка №21/05 від 21.11.2022 повністю виконана та оплачена ТОВ «Львівське», зазначивши, що акт здачі- прийняття робіт (наданих послуг) №207 від 29.12.2022 стосується іншої заявки та перелік вагонів, наведений у зазначеному акті, не відповідає переліку вагонів, які простоювали по заявці №21/05. Акт № 207 стосується Заявки № 21/03 від 21.11.2022.

Відповідно до п. 2.3.13 договору, відповідач несе матеріальну відповідальність за всі наслідки, що виникли в результаті затримки вагонів на прикордонних і дільничних станціях, на шляху прямування та в результаті неправильного оформлення перевізних і супровідних документів, допущених з вини відповідача. Відповідно до п. 2.3.20 договору відповідач зобов`язаний приймати вагони, які подані за його заявкою. Відмова відповідача від прийняття вагонів допускається тільки у випадках, обумовлених п. 2.3.2. договору. У разі відмови відповідача від вагонів з інших причин та пізніше ніж за 3 (три) доби до дати подачі вагонів, відповідач зобов`язаний компенсувати позивачу фактичні витрати, які виникли в зв`язку з такою відмовою, підтверджені документами, розрахунком витрат і пред`явленим рахунком Експедитора.

Подаючи позов до Господарського суду Львівської області, ТОВ «Ікс Рейл» просить стягнути з ТОВ «Львівське» завдані збитки в розмірі 2634848,54грн, що складає 1 600 424,64грн за перебування вагонів на станції, 783368,40грн орендної плати за вагони та 251055,50 грн тарифу за прибуття вагонів на станцію Рудки.

Відповідач-1 заперечив проти позову з огляду на таке.

За змістом заявки №21/05 від 21.11.2022 відповідач просив позивача організувати відправлення вантажу 3000,00 т +- 5% кукурудзи зі станції Рудки. Отримувач ООО КПК ЛХС Траде Транс Експерт для BZK Group Sp.

У період з 25 грудня по 28 грудня 2022 року позивачем надано послуги з організації відправлення вантажу на підставі вказаної вище заявки. Наведене підтверджується такими документами:

1) Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №207 від 29.12.2022, згідно з яким позивачем було надано такі роботи (послуги):

- Відшкодування залізничних послуг в розмірі 1 216 580,89 грн;

- Відшкодування залізничних послуг в розмірі 261 823,65 грн;

- Транспортно-експедиційні послуги в розмірі 241 025,46 грн.

2) Додатком №1 до акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №207 від 29.12.2022, згідно з яким здійснено перевезення вантажу кукурудзи в кількості 3000т, сума тарифу 1 216 580,89 грн;

3) Додатком №2 до акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №207 від 29.12.2022, згідно з яким здійснено перевезення залізничних вагонів на станцію Рудки, сума тарифу 241 025,46 грн.

Оплата послуг на підставі вказаного Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №207 від 29.12.2022 була предметом розгляду Господарським судом Львівської області у справі №914/616/23.

За твердженням відповідача заявка №21/05 від 21.11.2022 повністю виконана, позивачем здійснено відправлення вантажу, а відповідачем такі послуги оплачені.

Як повідомив відповідач заявка №14/11 позивачем в повному обсязі не була виконана, відтак, подаючи заявки №21/03 від 21.11.2022, №21/04 від 21.11.2022, №21/05 від 21.11.2022, ТОВ «Львівське» прагнуло скоригувати заявку №14/11 від 14.11.2022.

Відповідач вважає, що заявка №21/05 від 21.11.2022 була виконана, а нарахування плати за користування вагонами у розмірі 1 600 424,64грн за перебування вагонів на станції та очікування навантаження є безпідставними. Разом з тим, відповідач зазначив, що вагони фактично були завантажені, відтак безпідставним є відшкодування позивачу сплаченої ним орендної плати в розмірі 783 368,40 грн. Щодо відшкодування позивачу сплаченого ним тарифу за прибуття вагонів на станцію Рудки в розмірі 251 055,50 грн, така вимога, на думку відповідача, є також безпідставною.

Також відповідач звернув увагу, що згідно з п.9.1. договору, останній набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє по 31.12.2022 включно, а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання. Тобто, тривале розміщення позивачем вагонів на станції Рудки для виконання вже виконаної заявки відповідача після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору не може породжувати обов`язків у відповідача з відшкодування шкоди.

Крім цього, відповідач зазначив, що згідно із заявкою №14/11 від 14.11.2022 ТОВ «Львівське» просило ТОВ «ІКС РЕЙЛ» організувати відправлення вантажу (кукурудзи українського походження у кількості 13800,00т +- 5%) зі станції Рудки, код станції 375809, період відвантаження 09.11.2022-15.12.2022. Відповідно до Акту №200 та додатків до нього, у період з 20 грудня по 22 грудня 2022 року позивачем було організовано відправлення вантажу. Відтак, відповідач вважає твердження позивача, що Акт №200 був виконаний на підставі заявки №14/11 помилковим, адже кінцевий термін відвантаження товару за цією заявкою є 15 грудня 2022 року, а отже надані послуги відповідно до Акту №200 не могли стосуватись означеної заявки, з огляду на те, що термін відвантаження був пропущений. Також відповідач зазначив, що заявки №21/03 від 21.11.2022, №21/04 від 21.11.2022, №21/05 від 21.11.2022 були оформлені для коригування заявки №14/11 від 14.11.2022.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як встановлено судом, позивач та відповідач уклали договір поставки транспортно-експедиторського обслуговування № 12/10-22 від 12.10.2022, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання його неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

Згідно з п.9.1. договору, останній набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє по 31.12.2022 включно, а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Аналогічні приписи містить ст. 929 Цивільного кодексу України, а частиною 2 зазначеної статті визначено, що Положення Глави 65 ЦК України поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Відповідно до статей 929, 930 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Позивач свої зобов`язання за спірним договором виконав повністю. Натомість ТОВ «ІКС РЕЙЛ» понесло збитки, організувавши та надавши рухомий склад за заявкою відповідача №21/05 від 21.11.2022, а ТОВ «Львівське» вагони під навантаження не прийняло.

Відповідно до пункту 4 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Вони є фактом об`єктивної дійсності, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають збитки, що виникли, відшкодуванню згідно закону або не підлягають. Для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобов`язання дійсно спричинило отримання кредитором збитку.

Положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Господарський суд Львівської області зазначає, що основним предметом доказування у цій справі є питання простою на залізничних коліях станції Рудки доставлених вагонів у грудні 2022 року з вини відповідача, та, відповідно, питання вини відповідача як замовника у неможливості своєчасно завантажити вагони у спірний період.

Статтею 71 Статуту залізниць встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Підпунктом 4.1 пункту 4 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 875/5096 (чинними на період виникнення спору) визначено, що подача та забирання вагонів на під`їзні колії виконується за повідомленнями або через установлені інтервали часу.

Час надходження вагонів на станцію Рудки у встановленому порядку зафіксовано у накладних, копії яких долучено до позову.

У матеріалах справи відсутні відомості про неотримання (несвоєчасне отримання) від залізниці повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівське» про надходження порожніх вагонів під завантаження на його адресу та час подавання вагонів на залізничну під`їзну колію.

Відповідно до п. 2.3.2. договору передбачено обов`язок відповідача прийняття вагонів під навантаження по наданій заявці.

Разом з тим, суду не надано доказів звернення ТОВ «Львівське» до позивача, що спірні вагони є зайвими, всі заявки відповідача ТОВ «Ікс Рейл» виконало в повному обсязі та організоване перевезення в спірний період здійснено за межами домовленостей.

Пояснення ТОВ «Львівське» про коригування заявки №14/11 від 14.11.2022 суд відхиляє з огляду на положення п.2.15 договору від 12.10.2022, відповідно до якого відповідач зобов`язаний повідомляти експедитора про кожне коригування (відкликання) заявки на подання вантажних вагонів не пізніше чим за 1 добу до початку надання послуг. Натомість, в матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення позивача про коригування заявки №14/11 від 14.11.2022.

Таким чином, з урахуванням відсутності доказів на підтвердження вжиття відповідачем заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, вина останнього у такому скупченні є внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення, чим спростовується твердження ТОВ «Львівське» про відсутність його вини у їх затримці.

Проаналізувавши обставини справи, судом встановлено наявність в діях відповідача всіх необхідних умов цивільно-правової відповідальності для відшкодування збитків. Матеріалами справи підтверджено наявність бездіяльності відповідача відповідно до договору, тому позивач наділений правом вимагати відшкодування понесених реальних збитків.

Щодо суми збитків, яка заявлена позивачем при поданні позову суд зазначає таке.

Так, за прибуття вагонів на станцію Рудки позивачем сплачено тариф у розмірі 251055,50 грн (43 вагони по 5838,50 грн за кожен вагон).

Положеннями абзацу 1,3 статті 62 Статуту залізниць України, порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи на підтвердження понесених витрат за прибуття вагонів на станцію Рудки за заявкою відповідача. Зокрема, позивач оплатив Укрзалізниці 251055,50 грн (43 вагони по 5838,50 грн за кожен вагон). Доказів протилежного суду не надано, відтак господарський суд доходить висновку задоволити заявлену вимогу про стягнення 251055,50грн тарифу з прибуття вагонів.

Стосовно вимоги про стягнення 1 600 424,64грн плати за перебування вагонів на станції та очікування навантаження, яка була сплачена позивачем за період з 15.12.2022 до 28.02.2023 суд зазначає таке.

Як повідомив усно представник позивача відповідно до укладеного договору з Укрзалізницею плата за перебування вагонів на станції та очікування навантаження нараховується з 16 доби, а з 1 до 15 доби плата за перебування вагонів на станції та очікування навантаження Укрзалізницею не нараховується.

Згідно з п.9.1. договору №12/10-22 від 12.10.2022, останній набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє по 31.12.2022 включно, а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання.

Доказів пролонгації договору №12/10-22 від 12.10.2022 після 31 грудня 2022 року чи укладення інших домовленостей між сторонами матеріали справи не містять.

Сторони укладали спірний договір як суб`єкти господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що в разі здійснення господарської діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Відтак, зважаючи на встановлені обставини в цій справі, Господарський суд Львівської області констатує, що перебування вагонів на станції Рудки після 31.12.2022 було безпідставним.

Разом з тим, слід зазначити, що вагони під номерами 64563364, 65020604, 64103922, 64244916, 61639944, 64051337, 63554224, 65002024, 65002107, 65001760, 65002263, 64908502, 64954548, 65002131, 65001430, 56067234, 62690664, 65001919, 63062574, 63062582, 63062707, 64103930, 64610116, 64908569, 64954357, 64954381, 65001737, 65001976, 65002370 прибули на станцію 15.12.2022. П`ятнадцятиденний строк безоплатного перебування на станції закінчився 30 грудня 2022 року й на наступний день позивач поніс витрат за перебування замовлених відповідачем вагонів. Отже, понесені позивачем витрати 31.12.2022 за перебування названих вагонів на станції Рудки слід стягнути з відповідача. За розрахунком суду з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 1960,00грн за перебування перелічених вагонів на станції 31.12.2022. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення 783368,40грн орендної плати за доставлені вагони суд дійшов висновку відмовити за недоведеністю заявлених витрат з огляду на таке.

На підтвердження позивач долучив договори оренди та відповідні платіжні доручення про сплату за оренду вагонів.

Натомість матеріали справи не містять актів приймання-передачі в оренду саме перелічених позивачем вагонів. Визначені позивачем вагони можуть перебувати у власності ТОВ «Ікс Рейл».

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони та, водночас, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, оскільки така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція, наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, а суд, своєю чергою, під час судового провадження оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, натомість висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Здійснюючи юридичну оцінку обставинам цієї справи, суд доходить висновку, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити факт оренди саме спірних вагонів. При цьому, суд звертає увагу позивача на право звернення з іншим позовом до суду про стягнення сплаченої орендної плати за вагони, які були надані для виконання заявок відповідача, долучивши належні докази отримання спірних вагонів в користування.

Судовий збір пропорційно задоволеним вимогам покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЬВІВСЬКЕ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІКС РЕЙЛ 251055,50грн тарифу з прибуття вагонів, 1960,00грн за перебування вагонів на станції.

3.У задоволенні решти вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5.Сторонам надати докази понесених витрат на професійну (правничу) допомогу до 28.11.2023.

6.Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 04.12.2023 на 11 год 00 хв. Явку повноважних представників сторонам визначити на власний розсуд. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, 2-й поверх.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 05.12.2023.

Суддя Ділай У.І.