Постанова

від 06.12.2023 по справі 914/2191/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/2191/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармоніка" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.08.2023 (головуючий - Запотічняк О. Д., судді Галамай О. З., Манюк П. Т.) і постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 (головуючий - Бойко С. М., судді Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

до Публічного акціонерного товариства "Галичфарм",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

2) Національного банку України,

про стягнення заборгованості за кредитними договорами в сумі 1 153 112 678,05 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - АТ "Банк "Фінанси та Кредит", Банк, кредитор, позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Галичфарм" (далі - ПАТ "Галичфарм", позичальник, відповідач) про стягнення з ПАТ "Галичфарм" 1 153 112 678,05 грн заборгованості за кредитними договорами.

Позовна заява обґрунтовується тим, що між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" і ПАТ "Галичфарм" укладено кредитні договори від 19.09.2007 № 1195-01-07, від 13.06.2008 № 1252-08, від 21.05.2010 № 1318-10, від 26.05.2010 № 1319-10, від 29.06.2010 № 1320-10, від 15.11.2012 № 1441-12 зі змінами та доповненнями, які позичальник належним чином не виконував, внаслідок чого утворився борг перед Банком на загальну суму 1 153 112 678,05 грн.

2. 27.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гармоніка" (далі - ТОВ "Гармоніка", Товариство, заявник) як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсними пунктів 2.5 договорів про відновлювальну кредитну лінію від 19.09.2007 № 1195-01-07 (далі - кредитний договір № 1195-01-07), від 21.05.2010 № 1318-10 (далі - кредитний договір № 1318-10), від 26.05.2010 № 1319-10 (далі - кредитний договір № 1319-10), укладених між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" і ПАТ "Галичфарм".

Вказана позовна заява аргументована порушенням принципу свободи договору та посиланням на положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також тим, що Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які кредитор вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь Банку або дії, які вчиняє Банк або позичальник з метою встановлення зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до кредитного договору), оскільки оспорюваними пунктами кредитних договорів №№ 1195-01-07, 1318-10, 1319-10 передбачено обов`язок сплати позичальником на користь позивача комісійної винагороди за послуги з надання та управління відновлювальною кредитною лінією.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.06.2019 (суддя Запотічняк О. Д.) позовну заяву АТ "Банк "Фінанси та Кредит" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

4. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.08.2023 залучено Національний банк України (далі - НБУ, третя особа-2) як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Повернуто ТОВ "Гармоніка" позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору про визнання недійсними пунктів 2.5 кредитних договорів №№ 1195-01-07, 1318-10, 1319-10 (пункт 4 резолютивної частини цієї ухвали). Відмовлено в залученні Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Відкладено підготовче засідання на 05.09.2023.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.08.2023 залишено без змін.

5. Зазначені ухвала та постанова мотивовані посиланням, зокрема, на положення статей 49, 50, 180 ГПК України, застосовуючи які місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для повернення позовної заяви Товариству з огляду на те, що: 1) на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України обов`язково має містити самостійні вимоги саме щодо вже виниклого між сторонами предмета спору, під яким (предметом спору) слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті (аналогічний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17, від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 910/12463/18, від 27.09.2019 у справі № 904/323/19, від 11.11.2020 у справі № 912/2751/16); 2) вимога третьої особи із самостійними вимогами, яка не нівелює задоволення первісних та/або зустрічних вимог, чи спрямована до осіб, жодна з яких не має статусу відповідача в справі, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні статті 49 ГПК України, а має подаватися як самостійний позов; 3) заявлений позов не містить самостійних вимог саме щодо предмета спору в справі, не взаємопов`язаний з первісним позовом, вимоги за цим позовом і за первісним позовом ґрунтуються на різних правових підставах, оскільки предметом первісного позову є стягнення заборгованості за сімома кредитними договорами, а позовна заява Товариства не містить жодного обґрунтування того, що його позов взаємопов`язаний з позовом Банку до позичальника та спільний їх розгляд є доцільним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду (в частині повернення Товариству позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору) та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Гармоніка" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву Товариства як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, передати на розгляд Господарського суду Львівської області.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень статей 203, 215 ЦК України та статей 49, 180 ГПК України, наголошуючи на тому, що:

1) предметом спору в цій справі є стягнення заборгованості за кредитними договорами №№ 1195-01-07, 1318-10, 1319-10, пункти 2.5 яких будуть досліджуватися судом на предмет справедливості, добросовісності та розумності визначення обов`язку сплати позичальником на користь позивача комісійної винагороди за послуги з надання та управління відновлювальною кредитною лінією, яка (винагорода), на думку скаржника, значно перевищує розмір відсотків за кредитом, що є самостійною підставою для визнання оспорюваних пунктів недійсними, та, як наслідок, встановлення таких обставин значно вплине на розмір заборгованості ПАТ "Галичфарм" перед АТ "Банк "Фінанси та Кредит";

2) суди не врахували викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 927/92/21(927/351/21) висновку про те, що наявність у банку можливості стягувати з боржника надмірні кошти винагороди за користування кредитом перетворюється на джерело невиправданих додаткових прибутків та призводить до фактичної неплатоспроможності боржника й порушує баланс прав та інтересів сторін договору;

3) як первісні позовні вимоги, так і вимоги Товариства як третьої особи ґрунтуються на одних і тих самих кредитних договорах, а так як ТОВ "Гармоніка" є заставодавцем за трьома кредитними договорами (№№ 1195-01-07, 1318-10, 1319-10) на підставі договору застави акцій від 27.02.2015 № 3700А/0215 з узгодженою в договорі сумою (412 051 136 грн), то вказані позовні вимоги виникають з одних і тих самих відносин, задоволення позову Товариства виключатиме задоволення первісного позову частково, тому такі позови є взаємопов`язаними та їх спільний розгляд є доцільним;

4) при ухваленні рішення судом будуть досліджуватися обставини дотримання порядку укладення та погодження оспорюваних кредитних договорів учасниками та заставодавцями.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. НБУ у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Позивач, відповідач і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Гармоніка" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.08.2023 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі № 914/2191/18 та постановлено здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. Спір між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" і ПАТ "Галичфарм" виник у зв`язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за сімома кредитними договорами, а саме:

1) за кредитним договором № 1195-01-07: 68 815 284 грн заборгованості по основному боргу (за тілом кредиту), 56 669 521,84 грн заборгованості по відсотках, 16 582 579,22 грн пені за прострочення заборгованості по основному боргу (за тілом кредиту) та відсотках, 18 527 000 грн простроченої заборгованості по щомісячній комісії;

2) за кредитним договором від 13.06.2008 № 1252-08: 108 450 000 грн заборгованості по основному боргу (за тілом кредиту), 106 086 803,80 грн заборгованості по відсотках, 26 739 092,06 грн пені за прострочення заборгованості по основному боргу (за тілом кредиту) та відсотках, 32 640 000 грн простроченої заборгованості по щомісячній комісії;

3) за кредитним договором № 1318-10: 61 272 576,91 грн заборгованості по основному боргу (за тілом кредиту), 46 959 230,21 грн заборгованості по відсотках, 15 368 957,02 грн пені за прострочення заборгованості по основному боргу (за тілом кредиту) та відсотках, 20 330 000 грн простроченої заборгованості по щомісячній комісії;

4) за кредитним договором № 1319-10: 77 600 000 грн заборгованості по основному боргу (за тілом кредиту), 26 964 213,98 грн заборгованості по відсотках, 17 973 076,80 грн пені за прострочення заборгованості по основному боргу (за тілом кредиту) та відсотках, 21 250 000 грн простроченої заборгованості по щомісячній комісії;

5) за кредитним договором від 29.06.2010 № 1320-10: 76 600 000 грн заборгованості по основному боргу (за тілом кредиту), 22 523 425,75 грн заборгованості по відсотках, 17 465 384,31 грн пені за прострочення заборгованості по основному боргу (за тілом кредиту) та відсотках, 19 825 000 грн простроченої заборгованості по щомісячній комісії,

6) за кредитним договором від 29.06.2010 № 1321-10: 62 284 870 грн заборгованості по основному боргу (за тілом кредиту), 54 813 143,20 грн заборгованості по відсотках, 15 527 206,71 грн пені за прострочення заборгованості по основному боргу (за тілом кредиту) та відсотках, 19 714 500 грн простроченої заборгованості по щомісячній комісії;

7) за кредитним договором від 15.11.2012 № 1440-12: 77 668 918,09 грн заборгованості по основному боргу (за тілом кредиту), 26 500 235,63 грн заборгованості по відсотках, 17 731 688,56 грн пені за прострочення заборгованості по основному боргу (за тілом кредиту) та відсотках, 20 230 000 грн простроченої заборгованості по щомісячній комісії.

Позиція Верховного Суду

11. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

12. Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Необхідною умовою набуття статусу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, є дотримання таких критеріїв: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору); 2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження). Дотримання цих критеріїв необхідно оцінювати та з`ясовувати під час прийняття рішення щодо вступу в справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги (схожий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 910/12463/18, від 27.09.2019 у справі № 904/323/19, від 11.11.2020 у справі № 912/2751/16, в ході розгляду яких виникли подібні процесуальні правовідносини).

13. Предметом апеляційного перегляду в цій справі є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, поданої в порядку статті 49 ГПК України, в зв`язку з чим колегія суддів не бере до уваги передчасні посилання скаржника на обґрунтування своїх заперечень на норми матеріального права (статті 203, 215 ЦК України), ймовірність порушення яких Банком може досліджуватися та встановлюватися господарським судом виключно в ході вирішення по суті спору про стягнення з ПАТ "Галичфарм" 1 153 112 678,05 грн заборгованості за сімома кредитними договорами (від 19.09.2007 № 1195-01-07, від 13.06.2008 № 1252-08, від 21.05.2010 № 1318-10, від 26.05.2010 № 1319-10, від 29.06.2010 № 1320-10, від 15.11.2012 № 1441-12), але аж ніяк не на стадії вирішення питання про вступ у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та прийняття/неприйняття до розгляду її позовної заяви.

З цих же мотивів касаційна інстанція відхиляє передчасні доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 927/92/21(927/351/21) висновку про те, що наявність у банку можливості стягувати з боржника надмірні кошти винагороди за користування кредитом перетворюється на джерело невиправданих додаткових прибутків та призводить до фактичної неплатоспроможності боржника й порушує баланс прав та інтересів сторін договору, оскільки як правильно зазначає НБУ у відзиві на касаційну скаргу, в спірних процесуальних правовідносинах судами мають враховуватися висновки Верховного Суду щодо застосування положень статей 49, 80 ГПК України, якими безпосередньо регулюються питання вступу в справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, а не висновки Верховного Суду, сформульовані за наслідками розгляду спору по суті заявлених позовних вимог у справі № 927/92/21(927/351/21), правовідносини в якій не є подібними зі спірними правовідносинами в цій справі.

Крім того, Верховний Суд зауважує на суперечливості твердження скаржника про те, що сплачена відповідачем комісійна винагорода банку в сумі 23 523 000 грн є несправедливою як така, що значно перевищує розмір відсотків за користування кредитом і, на думку Товариства, є самостійною підставою для визнання недійсними оспорюваних пунктів кредитних договорів, оскільки таке твердження вочевидь не відповідає попереднім аргументам скаржника про сплату позичальником на користь Банку відсотків за користування кредитом у більшій сумі (54 416 961,41 грн) у рамках виконання кредитного договору № 1195-01-07.

14. В пунктах 5.16- 5.18, 5.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, на яку обґрунтовано послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, викладено такі правові висновки:

"Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України обов`язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.

Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 ГПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Передбачене статтею 49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства".

15. В свою чергу, в пунктах 5.18, 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17, на яку обґрунтовано послався суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, викладено такі правові висновки:

"Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.

Позовна заява третьої особи відповідно до положень частини 1 статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові".

16. Як достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами виник спір про стягнення з ПАТ "Галичфарм" 1 153 112 678,05 грн заборгованості за сімома кредитними договорами, в тому числі й за кредитними договорами №№ 1195-01-07, 1318-10, 1319-10, тоді як предметом позову ТОВ "Гармоніка" як заставодавця за договором застави акцій від 27.02.2015 № 3700А/0215 є визнання недійсними пунктів 2.5 кредитних договорів №№ 1195-01-07, 1318-10, 1319-10, якими визначено комісійну винагороду Банку за послуги з надання та управління відновлювальною кредитною лінією. Тобто предметом спору в цій справі є саме кредитна заборгованість позичальника, але аж ніяк не заставлене майно (акції), право на яке належить Товариству.

17. При цьому колегія суддів наголошує на істотних відмінностях між поняттями "предмет позову" і "предмет спору". Зокрема, предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

18. У зв`язку з наведеним Верховний Суд відхиляє безпредметні доводи скаржника про те, що задоволення позову ТОВ "Гармоніка", яке є заставодавцем за трьома кредитними договорами (№№ 1195-01-07, 1318-10, 1319-10) на підставі договору застави акцій від 27.02.2015 № 3700А/0215 в узгодженому в договорі розмірі (412 051 136 грн), виключатиме задоволення позову Банку частково, оскільки предметом позову в цій справі не є звернення стягнення на заставлене майно (акції), яке належить Товариству.

Адже третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину (див. пункт 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18).

Натомість у цій справі заявнику не належить право на предмет спору - спірну кредитну заборгованість чи її частину.

19. Колегія суддів вважає, що, врахувавши висновки щодо застосування положень статей 49, 180 ГПК України, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17, від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що позов ТОВ "Гармоніка" не спрямований на той самий предмет спору (заборгованість за сімома кредитними договорами), що й позов АТ "Банк "Фінанси та Кредит", не взаємопов`язаний з первісним позовом, адже вимоги за позовом Товариства виникли з інших правовідносин, що унеможливлює його спільний розгляд із первісним позовом у цій справі, проте скаржник не позбавлений права звернутися до суду з самостійним позовом.

20. Водночас Верховний Суд у контексті вимог ТОВ "Гармоніка" про визнання недійсними пунктів 2.5 кредитних договорів №№ 1195-01-07, 1318-10, 1319-10 вважає за необхідне звернути увагу скаржника на таке.

21. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

22. З матеріалів справи та змісту поданої касаційної скарги вбачається, що порушення своїх прав оспорюваними частково кредитними договорами №№ 1195-01-07, 1318-10, 1319-10 Товариство пов`язує виключно з набуттям ним статусу заставодавця на підставі договору застави акцій від 27.02.2015 № 3700А/0215 в узгодженому в цьому договорі розмірі (412 051 136 грн).

Таким чином, на момент укладення кредитних договорів №№ 1195-01-07, 1318-10, 1319-10, а саме у вересні 2007 року та в травні 2010 року право ТОВ "Гармоніка" як заставодавця акцій об`єктивно не могло порушуватися як таке, що на той час ще взагалі не виникло, чим спростовується безпідставні твердження Товариства як про необхідність його вступу в справу як третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору, так і про наявність підстав для визнання частково недійсними вказаних кредитних договорів як укладених з порушенням прав заявника.

Наведене також може свідчити про фактичне подання 27.06.2023 заставодавцем позову в інтересах захисту прав ПАТ "Галичфарм" (позичальника), тоді як за змістом частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

23. За таких обставин касаційна інстанція наголошує на тому, що скаржник належним чином не обґрунтував того, яким чином повернення його позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості з ПАТ "Галичфарм" (позичальника), може порушити чи обмежити права ТОВ "Гармоніка" (заставодавця) в контексті наявного предмета спору (заборгованість за сімома кредитними договорами) в справі № 914/2191/18, оскільки з матеріалів справи не вбачається та скаржником не доведено наявність у нього статусу солідарного боржника (поручителя) чи субсидіарного боржника в розумінні статей 541, 543, 554, 619 ЦК України, як наслідок, скаржник не довів того, що заявлена ним вимога стосується предмета спору в цій справі (схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 904/2105/22).

24. Наведеним вище повністю спростовуються доводи скаржника про те, що як первісні позовні вимоги, так і вимоги Товариства як третьої особи ґрунтуються на одних і тих самих кредитних договорах, а так як ТОВ "Гармоніка" є заставодавцем за трьома кредитними договорами (№№ 1195-01-07, 1318-10, 1319-10) на підставі договору застави акцій від 27.02.2015 № 3700А/0215 з узгодженою в договорі сумою (412 051 136 грн), то вказані позовні вимоги виникають з одних і тих самих відносин, є взаємопов`язаними та їх спільний розгляд є доцільним.

25. Також колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на те, що при ухваленні рішення судом будуть досліджуватися обставини дотримання порядку укладення та погодження оспорюваних кредитних договорів учасниками та заставодавцями, оскільки чинне цивільне законодавство не передбачає вимог щодо погодження сторонами кредитного договору із заставодавцем, який не є стороною вказаного договору.

Крім того, зміст поданої касаційної скарги переконливо свідчить про те, що пункти 2.5 кредитних договорів №№ 1195-01-07, 1318-10, 1319-10 в їх первісній редакції не містили умови про сплату позичальником комісійної винагороди за послуги з надання та управління відновлювальною кредитною лінією, в зв`язку з чим Товариством фактично оспорюються додаткові угоди, якими встановлювалася така умова, як наслідок, визнання недійсними зазначених угод може бути предметом самостійного позову.

26. За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених частиною 5 статті 49 і частиною 6 статті 180 ГПК України підстав для повернення позовної заяви ТОВ "Гармоніка" як такої, що містить вимогу, спрямовану на те, що знаходиться поза предметом спору, який вже виник між позивачем і відповідачем.

27. З мотивів, викладених у цій постанові, колегія суддів погоджується з доводами НБУ, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

29. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

30. За наведених обставин висновок судів попередніх інстанцій щодо повернення позовної заяви ТОВ "Гармоніка" як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, відповідає вимогам статей 49, 180, 236, 269 ГПК України, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваних ухвали та постанови як таких, що ухвалені без порушень норм процесуального закону.

31. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження, не спростовують висновку суду першої інстанції про повернення позовної заяви ТОВ "Гармоніка", в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

Розподіл судових витрат

32. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармоніка" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.08.2023 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі № 914/2191/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай