Справа № 283/1884/23
Провадження №2-з/283/22/2023
У Х В А Л А
04 грудня 2023 року м. Малин
Малинський районний суду Житомирської області у складі:
головуючого судді Тимошенка А.О.,
за участю:
секретаря Рябченко І.В.,
розглянувши заявупредставника позивача ОСОБА_1 прозабезпечення позовуу цивільнійсправі запозовом ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Чоповицької селищної ради та Служба у справах дітей та сім?ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини,-
встановив:
ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 в якому просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 з матір?ю ОСОБА_2 .
Після подання позовної заяви представник ОСОБА_2 адвокат Олійник Богдан Іванович подав заяву про забезпечення позову в якій просить забезпечити позов шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір?ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно у вихідні дні з 10 до 20 години кожної суботи або неділі. В порядку виконання ухвали просить зобов?язати батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 передавати малолітню дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Необхідність такогозаходу забезпеченняпозову представникпозивача обґрунтувавтим,що позбавлення матері будь-якої можливості контактувати з її дитиною виключає за своєю суттю будь-які шанси на відновлення належного емоційного контакту між дитиною та нею, покращення психоемоційного характеру їх відносин.
Розглянувши заяву, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частини перша та друга статті149ЦПКУкраїни).
Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті150ЦПКУкраїни).
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (згідно із частиною третьою статті150ЦПКУкраїни).
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина десята статті150ЦПКУкраїни).
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частини сьома, восьма та дев`ята статті153ЦПКУкраїни).
Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті51Конституції України). Суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (частина третя статті45ЦПКУкраїни). В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (пункти 1 та 2 статті 3 Конвенції про права дитини). Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункт 3 статті 9 Конвенції про права дитини).
Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті157СКУкраїни (стаття141СКУкраїни).Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (частина перша статті153СКУкраїни). Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини друга та третя статті157СКУкраїни). В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (абзац другий частини другої статті159СКУкраїни).
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті161СКУкраїни).
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону про охорону дитинства).
Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частини друга та третя статті 11 Закону про охорону дитинства).
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом (частини перша, друга та третя статті 15 Закону про охорону дитинства).
Суть висновків ЄСПЛ у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (Сristian Сatalin Ungureanu v. Romania, заява № 6221/14, п.п. 29-34, рішення від 04 вересня 2018 року) зводиться до того, що допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, у тому числі за наявності судового спору між батьками, від якого, зокрема, залежить характер цього доступу, навіть якщо це відбувається без порушення існуючих нормативних правил держави, є порушенням статті 8 Європейської конвенції з прав людини 1950 року-права на повагу до приватного і сімейного життя того з батьків, доступ до дитини якого обмежується або унеможливлюється. Відповідно до обставин справи «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» мова не йшла про ситуацію, коли є об`єктивні підстави вважати, що зазначений доступ до дитини явно суперечить її інтересам.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути приділена найкращим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі Хант проти України (Hant v. Ukrainе, заява № 31111/04, п. 54).
Згідно практики ЄСПЛ оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів. Залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися. Але надзвичайно важливими є врахування найкращого інтересу дитини. При визначенні найкращого інтересу дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (Mamchurv. Ukraine, заява № 10383/09, п. 100), від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (M. S. v. Ukraine, заява № 2091/13, п. 76).
Забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків.
Оскільки заходи забезпечення в силу умов статті158ЦПКУкраїни носять тимчасовий характер, а також можуть змінюватися відповідно до статті156ЦПКУкраїни, то їх запровадження не означає їх імперативну реалізацію без врахування об`єктивних обставин, зокрема, реальних результатів відповідного спілкування дитини з матір`ю з метою встановлення емоційного контакту та покращення психоемоційного характеру їх відносин. Отже, за наявності ознак невідповідності застосованого заходу забезпечення позову інтересам дитини він може бути змінений або скасований.
В свою чергу позбавлення матері будь-якої можливості контактувати з її дитиною виключає за своєю суттю будь-які шанси на відновлення належного емоційного контакту між дитиною та нею, покращення психоемоційного характеру їх відносин. Разом з тим, здоровий психоемоційний характер стосунків дитини з обома батьками, незалежно від їх сімейного статусу та місця проживання, емоційний контакт з обома батьками і є найкращим інтересом дитини, закріпленим, зокрема, у вищезазначених правових нормах.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду відповідного спору та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (дивитись, наприклад, постанови Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 910/4013/18 (пункт 25), від 14 серпня 2019 року у справі №640/462/19 (пункт 30), від 02 березня 2020року у справі №911/2034/16 (пункт 4.12), від17вересня 2021 року у справі №910/3547/21 (пункт 8.6), від 17 січня 2022року у справі №640/20750/21 (пункт25)).
Таким чином, враховуючи права позивача та її дитини, суд вважає за необхідне забезпечити позов шляхом визначення часу та місця спілкування малолітньої дитини ОСОБА_4 з матір?ю ОСОБА_2 щомісячно у вихідні дні з 10 до 20 години кожної суботи або неділі.
На можливості встановлення такого виду забезпечення позову вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в свої постанові від 02.11.2022 року у справі № 686/8535/20 (провадження № 61-7368 св 22).
Разом зтим,суд вважаєза необхіднев порядку виконання ухвали про забезпечення позову зобов?язати батька ОСОБА_3 передавати малолітню дитину ОСОБА_4 матері ОСОБА_2 за місцем свого проживання, оскільки спілкування з дитиною за місцем проживання позивача створює реальну загрозу неповернення дитини батьку до вирішення справи по суті.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 152, 153 ЦПК України,-
ухвалив:
Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.
Визначити час спілкування малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір?ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно у вихідні дні з 10 до 20 години кожної суботи або неділі.
В порядку виконання ухвали зобов?язати батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 передавати малолітню дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем свого проживання.
В задоволенні решти частини клопотання відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя: А. О. Тимошенко
Суд | Малинський районний суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 04.12.2023 |
Оприлюднено | 08.12.2023 |
Номер документу | 115443321 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів |
Цивільне
Малинський районний суд Житомирської області
Тимошенко А. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні