Рішення

від 27.09.2024 по справі 283/1884/23

МАЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 283/1884/23

Провадження №2/283/41/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

27 вересня 2024 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Левченко О.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника органу опіки та піклування - виконавчого комітету

Чоповицької селищної ради Філоненко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Чоповицької селищної ради; Служба у справах дітей та сім?ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини,-

встановив:

ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 в якому просить визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір?ю ОСОБА_4 .

На обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 12.09.2014 року. У спільному шлюбі у них народився син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 12.09.2022 року шлюб між сторонами був розірваний.

До 18.03.2022 року син ОСОБА_5 проживав з позивачем в м. Києві. Після нападу Росії на Україну відповідач попросив у позивача дозволу забрати сина на кілька тижнів до місця свого проживання в с. Скурати Коростенського району Житомирської області. Позивач погодилась і 18.03.2022 року син поїхав з відповідачем.

04.06.2022 року позивач разом з дочкою поїхала до відповідача забирати сина. Однак відповідач сина не віддав та ще й наніс тілесні ушкодження дочці позивача.

Позивач вважає, що син повинен проживати разом з нею, оскільки вона працевлаштована, має постійний дохід, створила належні умови для проживання, виховання сина та його гармонійного розвитку.

Відповідач же безвідповідальний, зловживає алкогольними напоями, участь у вихованні сина не бере та не може створити належні умови для його розвитку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав, які вказані в позовній заяві.

Відповідач та його представник проти позову заперечили та пояснили, що дійсно сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.09.2014 року, який рішенням суду від 12.09.2022 року був розірваний. За час перебування у шлюбі сторони тали батьками сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ще до розірвання шлюбу, а саме з осені 2018 року, сторони стали проживати окремо. Позивач з сином та повнолітньою дочкою від першого шлюбу залишилась проживала в м. Києві, а відповідач поїхав проживати в с. Скурати Коростенського району Житомирської області. Не дивлячись на це, відповідач систематично приїжджав до сина та забирав його до місця свого проживання. Там він проводив з сином свій вільний час та забезпечував усім необхідним.

15.03.2022 року відповідач приїхав до позивача і за її згодою забрав сина до себе додому до закінчення військової агресії. Там він створив належні умови для проживання сина, його навчання, виховання та гармонійного розвитку.

Однак 04.06.2022 року позивач разом з дочкою приїхали до відповідача та хотіли силоміць забрати сина з собою. Відповідач не віддав його, оскільки син розповідав, що мати зловживає алкогольними напоями і йому доводиться спати на підлозі. Також позивач приїжджала ще й у листопаді 2022 року, але син не захотів з нею бачитись.

Вважає, що син повинен проживати разом з ним, оскільки позивач зловживає алкогольними напоями та проживає в однокімнатній квартирі разом з повнолітньою дочкою. За таких обставин вона не здатна забезпечити сину належні умови для проживання, виховання та розвитку.

Представник органу опіки та піклування, виконавчого комітету Чоповицької селищної ради, пояснила, що орган опіки та піклування вважає, що син повинен проживати разом з відповідачем, оскільки він створив сину всі належні умови для цього. Це викладено у висновку виконавчого комітету Чоповицької селищної ради від 30.03.2023 року. Позиція органу опіки та піклування не змінилася.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.09.2014 року (Т.1, а.с. 50). За час перебування у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (Т.1, а.с. 49). З довідки про реєстрацію місця проживання, яка видана відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА від 15.06.2022 року вбачається, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 25.09.2021 року зареєстрований в АДРЕСА_1 (Т.1, а.с. 77). Відповідно до розпорядження Святошинської в місті Києві державної адміністрації № 470 від 20.08.2018 року договір найму однокімнатної квартири АДРЕСА_2 укладений з ОСОБА_6 (Т.1, а.с. 38). Також у цій квартирі проживає її мати ОСОБА_4 (Т.1, а.с. 74).

Для забезпечення надання комунальних послуг за місцем проживання позивача орендарем квартири АДРЕСА_3 укладені відповідні договори: договір з розподілу (передачі) електричної енергії; договір про постачання електричної енергії; договір про надання послуг з централізованого постачання води та послуг з водовідведення; а також договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (Т.1, а.с. 33-43).

Позивач надала рахунок за послуги розподілу природного газу, чеки та платіжні інструкції (Т.1, а.с. 17-29). З них вбачається, що позивач оплачувала комунальні послуги, оплачувала вартість харчування дитини в дитячому закладі та придбавала продукти харчування.

Акти здачі-прийняття робіт свідчать про те, що у 2019 році позивач заробляла кошти тим, що виготовляла на замовлення торти (а.с. 61-67).

Також позивач надала довідки ТОВ «СМ Кейтеринг» в яких зазначено, що вона працює в цьому товаристві (Т.1, а.с. 58, 80, 120). Однак з копії трудової книжки вбачається, що вона звільнена з ТОВ «СМ Кейтеринг» 31.07.2022 року у зв?язку із закінченням строку дії трудового договору (Т.1, а.с. 48, 76). Таким чином суд вважає, що позивач на даний час не має постійного місця роботи.

В той же час під час роботи в ТОВ «СМ Кейтеринг» позивач зарекомендувала себе з позитивної сторони (Т.1, а.с. 57, 80, 120).

Накладна, замовлення та квитанція свідчать про те, що позивач придбавала будівельні матеріали та домашні меблі для облаштування квартири АДРЕСА_3 в якій вона проживає (Т.1, а.с. 59-60, 68-73).

Відповідно до акту обстеження умов проживання позивача від 09.01.2024 року, який складений спеціалістами відділу соціально-правового захисту служби у справах дітей та сім?ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, позивач проживає в квартирі АДРЕСА_3 (Т.1, а.с. 232). Квартира має одну кімнату та розміщена на 5 поверсі п`ятиповерхового будинку. Умови проживання в квартирі задовільні. Квартира мебльована та наявна побутова техніка. Для дитини створені належні умови: наявне окреме спальне місце, стіл, дитяча література, одяг, взуття та розвиваючі ігри.

Таким чином позивач створила належні умови для проживання дитини, її виховання, навчання та розвитку.

В довідці дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 74 Шевченківського району м. Києва № 01-10/05 від 15.06.2022 року зазначено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідував ясла-садок і ним опікувалась мати ОСОБА_4 (Т.1, а.с. 79). Батько ОСОБА_2 з вересня 2018 року участь у догляді за дитиною не приймав, сина в садок не приводи та не забирав.

Суд не вважає дану довідку як доказ того, що відповідач не брав участі у вихованні сина, оскільки відповідач проживав окремо від сина в іншій області України і не мав змоги заводити сина в дитячий садок та забирати його звідти.

Суд не приймає як докази письмові пояснення ОСОБА_7 (Т.1, а.с. 30-32), ОСОБА_8 (Т.2, а.с. 3), ОСОБА_9 (Т.2, а.с. 6), ОСОБА_10 (Т.2, а.с. 8), оскільки відповідно до ст. ст. 69, 90, 91, 230 ЦПК України свідок повинен дати показання в судовому засіданні, а перед цим бути попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за дачу завідомо неправдивих показань. Також свідок повинен бути приведений до присяги.

На даний час, згідно довідок виконавчого комітету Чоповицької селищної ради та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований в АДРЕСА_4 , а фактично проживає з батьком ОСОБА_2 по АДРЕСА_5 (Т.1, а.с. 144, 145, 166). У зв?язку з цим рішенням Малинського районного суду Житомирської області № 283/1095/23 від 28.09.2023 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 5000 гривень щомісячно (Т.1, а.с. 189-192).

З довідок КЗ «Владівська гімназія» вбачається, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.09.2022 року навчається у КЗ «Владівська гімназія» та зарахований до групи продовженого дня (Т.1, а.с. 148-149).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Чоповицької селищної ради Коростенського району Житомирської області на утриманні ОСОБА_2 знаходиться син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т.1, а.с. 146).

Також, згідно довідки КЗ «Владівська гімназія» № 67 від 22.03.2023 року (Т.1, а.с. 89), довідки КЗ «Владівська гімназія» № 141 від 18.10.2022 року (Т.1, а.с. 147), довідки виконавчого комітету Чоповицької селищної ради № 177 від 29.11.2023 року (Т.1, а.с. 185), довідки ТОВ «Мегаліскомплекс» № 55 від 29.11.2023 року (Т.1, а.с. 186), відповідач ОСОБА_2 працював на посаді кочегара КЗ «Владівська гімназія», а на даний час працює підсобним робітником в ТОВ «Мегаліскомплекс».

З актів обстеження умов проживання відповідача, які складені старостою Скуратівського старостинського округу та депутатами Чоповицької селищної ради, або представниками служби у справах дітей виконавчого комітету Чоповицької селищної ради, вбачається, що відповідач також створив сину належні умови для проживання, виховання, навчання та розвитку (Т.1, а.с. 154-165). Зокрема будинок має площу 60 м2 та складається з трьох кімнат. Дитина має окреме спальне місце та місце для навчання. Вона забезпечена одягом, взуттям та комп`ютерною технікою.

В довідках КЗ «Владівська гімназія» № 147 від 18.10.2022 року та № 121 від 12.10.2023 року зазначено (Т.1, а.с. 150-151), що відповідач самостійно виховує дитину. Мати ОСОБА_4 жодного разу не з?явилась в освітньому закладі, батьківські збори не відвідувала, сина до шкоди та додому не супроводжувала.

Суд також не вважає дану довідку як доказ того, що позивач не брала участі у вихованні сина, оскільки позивач більше двох років проживає окремо від сина в іншій області України і не має змоги відвідувати батьківські збори, заводити сина у школи та забирати його звідти.

Відповідач за місцем проживання характеризується позитивно, що підтверджується характеристикою Чоповицької селищної ради (Т.1, а.с. 152).

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону).

Міжнародне та національне законодавство не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Аналіз наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладені норми, які регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, суд має з`ясувати, чи виконала відповідач обов`язок доведення обставин, за наявності яких суд має право відмовити у визначенні місця проживання дитини з батьком, чи довів позивач, що проживання дитини з ним відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суд має виходити з того, що поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, оскільки дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно висновку органу опіки та піклування - виконавчого комітету Чоповицької селищної ради (а.с. 87-88), відповідач працює, має стабільний дохід, створив належні умови для проживання та виховання сина, а також для його матеріального забезпечення. Дитина відвідує КЗ «Владівська гімназія» та має все необхідне для навчання. Мати вихованням сина не займається, з ним не спілкується та матеріально не допомагає. За таких обставин орган опіки та піклування вважає за необхідне визначити місце проживання дитини з батьком.

З досліджених судом доказів вбачається, що як позивач так і відповідач створили належні умови для проживання та виховання сина. Однак син вже 2 роки 6 місяців проживає з відповідачем та відвідує навчальний заклад за місцем свого проживання. Позивач не надала доказів того, що вона весь цей час постійно спілкується з сином, або що відповідач чинить їй перешкоди у спілкуванні з дитиною. У зв?язку з цим суд вважає, що дитина має більш міцний психологічний зв?язок з батьком. Крім того переїзд дитини до місця проживання матері порушить його навчальний процес та призведе до розірвання соціальних зв?язків з вчителями і друзями, що негативно вплине на психоемоційний стан дитини.

Суд також враховує і особисту прихильність дитини до батька. Так під час з?ясування в суді думки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, з ким він хоче проживати, він повідомив, що йому краще з батьком, оскільки мати зловживала алкогольними напоями. Крім того він має багато друзів і свій вільний час проводить з друзями або батьком.

Доказів про існування виняткових обставин, внаслідок яких дитина не може проживати з відповідачем, суду не надано.

За таких обставин суд погоджується з висновком органу опіки та піклування, що дитині краще проживати з батьком і повністю відмовляє позивачу в задоволенні позову.

Суд не стягує з відповідача на користь позивача судові витрати, оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись статтями 141, 77-89, 217-270 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 19, 141, 161, 171 Сімейного кодексу України, Конвенції про права дитини,-

ухвалив:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складене 07.10.2024 р.

Суддя: А. О. Тимошенко