Постанова

від 30.11.2023 по справі 444/2768/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 444/2768/21

провадження № 61-4341св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Червинської М. Є.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Гряда»,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2022 року у складі судді Мікули В. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Гряда» (далі - ТОВ «АПП «Гряда»), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про припинення виробничої діяльності.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 проживає в с. Гряда Львівського району Львівської області на відстані близько 560 м від межі свиноферми

ТОВ «АПП «Гряда», яке вже багато років отруює повітря та землі довкола, від чого потерпає і позивачка, і мешканці сіл Гряда, Дубляни та багато інших. Через таке сусідство позивачка не має можливості користуватися своїм будинком та прибудинковою територією, оскільки коли вітер з боку свиноферми, то неможливо дихати.

Зазначала, що функціонування свиноферми порушує права позивачки на безпечне для життя та здоров`я довкілля, гарантоване статтею 50 Конституції України, а також право на повагу до приватного та сімейного життя, передбачене статтею 8 Конвенції з прав людинита основоположних свобод (далі - Конвенція).

Вказувала, що відповідач не має чинного висновку санітарно-епідеміологічної експертизи та проєкту встановлення санітарно-захисної зони (СЗЗ), проєкту організації санітарно-захисної зони, висновку з оцінки впливу на довкілля,

а також зазначала про систематичне забруднення довкілля.

ОСОБА_1 просила зобов?язати припинити виробничу діяльність свиноферми ТОВ «АПП «Гряда» на вул. Польовій у с. Гряда Львівського району Львівської області в частині розведення та вирощування свиней шляхом їх вивезення зі свиноферми протягом 1 (одного) місяця з дня набрання рішенням суду законної сили та звільнити гноєнакопичувачі від гною в цей же термін,

а також стягнути з відповідача понесені позивачкою судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 31 жовтня

2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване недоведеністю заявлених вимог. Крім того, суд першої інстанції врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 283/518/17, відповідно до якої самий лише факт негативного впливу виробничої діяльності на довкілля, за наявності всіх належних чинних дозвільних документів, не може бути підставою для припинення чи заборони здійснення такої діяльності. Будь-яке істотне втручання держави у право чи діяльність повинно відповідати легітимній меті та бути співмірним із застосованими заходами, тому застосування найсуворішої санкції до відповідачів у вигляді заборони здійснювати господарську діяльність

(чи припинення діяльності) можливе у разі, коли заходи адміністративного впливу компетентного органу ігноруються і взагалі не виконуються суб`єктом господарювання.

Постановою Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 жовтня

2022 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам у справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального

і процесуального права, а тому дійшов висновку що правових підстав для його скасування (і, відповідно, задоволення позовних вимог) немає, і доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

23 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням нової редакції просить скасувати рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції

є необґрунтованою, оскільки апеляційний суд зробив висновки, проте не керувався нормами матеріального права і не перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд не дослідив доказів, на які посилалась сторона позивача, та проігнорував їх, зокрема акт перевірки Держекоінспекцією

у Львівській області ТОВ «АПП «Гряда» стосовно дотримання ним вимог законодавства у сфері охорони природних ресурсів від 09 вересня 2021 року

№ 669/05/907, на підставі якого винесено припис від 09 вересня 2021 року

№ 400-05. Посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду від

18 листопада 2020 року у справі № 283/518/17-ц є безпідставним, оскільки вказана справа і справа, яка переглядається, не є подібними.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 522/3410/15-ц, від 06 грудня 2020 року

у справі № 761/5118/17, від 22 липня 2022 року у справі № 420/1555/20, від

16 листопада 2021 року у справі № 808/2993/17, від 04 травня 2022 року у справі № 520/8633/18, від 05 травня 2022 року у справі № 420/6009/20, від 11 лютого 2021 року у справі № 580/1078/19, від 23 листопада 2021 року у справі

№ 280/2701/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 372/569/17, від

18 листопада 2020 року у справі № 372/2338/16, від 31 березня 2021 року

у справі № 804/3983/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи інших учасників справи

23 червня 2023 року представник ТОВ «АПП «Гряда» - адвокат Кавчук А. В. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Жовківського районного суду Львівської області від

31 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що твердження про порушення апеляційним судом норм ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення

є суб?єктивним твердженням заявниці. Посилання заявника на неврахування судами висновків Верховного Суду у справах, наведених у касаційній скарзі,

є безпідставним, оскільки зазначені справи і справа, яка переглядається, не

є подібними.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Жовківського районного суду Львівської області.

08 червня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

ТОВ «АПП «Гряда» провадить господарську діяльність з 29 грудня

1994 року за адресою: АДРЕСА_1 . Основним видом діяльності підприємства є розведення свиней.

Згідно з Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, розмір санітарно-захисної зони від сільськогосподарського підприємства до житлової забудови і прирівняних до неї об`єктів, свинофабрики та свиноферми в державних і колективних підприємствах до 12 000 голів на рік, становить 500 м.

ТОВ «АПП «Гряда» є правонаступником відгодівельного комплексу «Гряда», якому Генеральним планом с. Гряда від 17 вересня 1973 року встановлено санітарно-захисну зону навколо комплексу - 500 м, що відповідає вимогам чинних ДБН Б.2.4-3-95 для свиноферм до 12 000 голів на рік та пункту 5.4 наказу Міністерства охорони здоров?я України від 19 червня 1996 року № 173 «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» (далі - Наказ МОЗ № 173).

ОСОБА_1 проживає від межі свиноферми ТОВ «АПП «Гряда» на відстані 560 метрів.

ТОВ «АПП «Гряда» у 2019 році провело поточний ремонт гноєсховища відкритого типу шляхом його накриття плівковою геомембраною з метою перетворення гноєсховища відкритого типу у гноєсховище закритого типу «Лагуна». Геометричні розміри гноєсховища залишено без змін.

У листі ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області від 16 грудня 2019 року № 22-1-15/9445 зазначено, що відповідно до протоколів досліджень повітря населених місць граничнодопустимі концентрації не перевищують встановлених нормативів.

У червні 2020 року Жовківське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області провело позапланову перевірку ТОВ «АПП «Гряда», за результатами якої складено акт від 12 червня 2020 року, порушень не виявлено.

В акті від 12 червня 2020 року також зазначено про попередні планові та позапланові заходи (23 - 24 травня 2019 року, 15 листопада 2019 року), а також про те, що припис за їх результатами не видавався, а отже, порушень виявлено не було.

За результатами перевірки Держекоінспекція винесла припис від 09 вересня 2021 року № 400-05, яким зобов`язано відповідача усунути порушення, що полягає в провадженні планової діяльності з використанням гноєсховища типу «Лагуна» закритого типу з використанням мембран ННРЕ рулонного типу, що

є новим джерелом викиду, за відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля (висновку державної екологічної експертизи) (ДЗА № 174).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня

2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року, у справі № 380/25454/21 визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції

у Львівській області від 09 вересня 2021 року № 400-05.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

У постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 537/1366/19 (провадження № 61-17702св21) зроблено висновок про те, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення

в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку

з цим обмежувати право на судовий захист.

Питання щодо заборони суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність було неодноразово предметом дослідження Верховним Судом.

Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 283/518/17-ц (провадження № 61-9619св20) зробив висновок, що сам лише факт негативного впливу виробничої діяльності на довкілля не може бути підставою для припинення чи заборони здійснення такої діяльності. Будь-яке істотне втручання держави у право чи діяльність повинно відповідати легітимній меті та бути співмірним із застосованими заходами, тому застосування найсуворішої санкції до відповідача у вигляді заборони здійснювати господарську діяльність (чи припинення діяльності) можливе у разі, коли заходи адміністративного впливу, компетентного органу, ігноруються і взагалі не виконуються суб`єктом господарювання.

ЄСПЛ у рішенні у справі «Дубецька та інші проти України» (заява № 30499/03) від

10 лютого 2011 року щодо порушення статті 8 Конвенції зазначив, що ні стаття 8, ні будь-які інші положення Конвенції не гарантують права на охорону природного екологічного середовища як такого (див. рішення у справі «Кіртатос проти Греції» (Kyrtatos v. Greece), заява № 41666/98, пункт 52, ECHR 2003-VI). Також жодного питання не виникне, якщо оскаржувана шкода є незначною порівняно з небезпекою навколишнього середовища, притаманною життю

в кожному сучасному місті.

Однак може мати місце небезпідставна скарга за статтею 8 там, де екологічна небезпека досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїм житлом, мати приватне чи сімейне життя.

Оцінка такого мінімального рівня є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність та тривалість шкідливого впливу і його фізичний чи психологічний вплив на здоров`я або якість життя особи

(див., з-поміж інших джерел, рішення у справі «Фадєєва проти Росії» (Fadeyeva

v. Russia), згадане вище, пункти 68-69).

Немає сумніву, що промислове забруднення може негативно вплинути на здоров`я суспільства в цілому і погіршувати якість життя особи, проте часто неможливо визначити у кількісному вираженні його вплив у кожному окремому випадку. Що стосується, наприклад, погіршення здоров`я, то важко вирізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. «Якість життя», у свою чергу,

є суб`єктивною характеристикою, яка тяжко піддається точному визначенню (див. рішення у справі «Лєдяєва та інші проти Росії» (Ledyayeva and Others

v. Russia), заяви №№ 53157/99, 53247/99, 53695/00 та 56850/00, пункт 90, від

26 жовтня 2006 року).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, установивши наявність цілого ряду чинних дозвільних документів на діяльність свиноферми, виданих компетентними на те органами, та наявність судових рішень в адміністративній справі № 380/25754/21, якими визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції у Львівській області від

09 вересня 2021 року № 400-05, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відсутність підстав для застосування найсуворішої санкції до відповідача у вигляді заборони здійснювати господарську діяльність

(чи припинення діяльності). Крім того, житловий будинок позивачки знаходиться поза межами санітарної зони, що відповідає ДБН Б.2.4-3-95.

Твердження заявника про те, що скасування припису не спростовує чинність акта перевірки, є необґрунтованими, оскільки підставою для скасування судом припису є встановлення відсутності порушення, що зазначене в акті перевірки. Сам же акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень і не може бути оскаржений в судовому чи іншому порядку. Акт перевірки - це документ,

в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта

(див. постанову Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі

№ 140/388/19).

Посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду у справах, зазначених у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки викладені в них висновки не суперечать висновкам судів, зробленим у цій справі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника із висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною

залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE,

№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Жовківського районного суду Львівської області від

31 жовтня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат понесених заявником відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 жовтня

2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

А. Ю. Зайцев

М. Є. Червинська