Постанова

від 06.12.2023 по справі 295/8279/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/8279/23 Головуючий у 1-й інст. Єригіна І.М.

Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Талько О.Б.

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №295/8279/23 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Житичи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Єригіної І.М. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У червні 2023 року ОСББ «Житичи» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по сплаті внесків та інших платежів з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.10.2021 по 31.03.2023 в сумі 4 499,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2400,00 грн та судові витрати в сумі 2684,00 грн.

В обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_1 є власником житлового приміщення в житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , є співвласником будинку, який входить до складу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житичи». Вказувало, що ОСББ «Житичи» прийняло будинок за адресою: АДРЕСА_2 в управління, згідно рішення Житомирської міської ради №827 від 07.09.2016 і здійснює утримання та обслуговування вказаного будинку. Стверджує, що за період з 01.10.2021 по 31.03.2023 відповідач зобов`язана була сплатити позивачу внески на утримання будинку в розмірі 4959,00 грн., проте відповідач виконала свій обов`язок частково сплативши 460.00 грн., а саме: за листопад 2022 в розмірі 10,00 грн., за грудень 2022 року в розмірі 100,00 грн., за січень 2023 року в розмірі 50,00 грн., за лютий 2023 року в розмірі 100,00 грн., за березень 2023 року в розмірі 200,00 грн. Зазначає, що за період з 01.10.2021 по 31.03.2023 борг відповідача на користь позивача складає 4499,00 грн. Вказує, що ОСОБА_1 був направлений лист про наявність заборгованості по сплаті внесків і платежів, проте відповідач його не отримала. Стверджує, що 12.04.2023 Богунським районним судом м. Житомира було видано судовий наказ, який був скасований ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 12.06.2023. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 жовтня 2023 року позов ОСББ «Житичи» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Житичи» заборгованість зі сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.10.2021 по 31.03.2023 у розмірі 4499,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Житичи» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2684,00 грн., сплаченого відповідно до платіжної інструкції №0.0.2931170054.1 від 03.04.2023 у розмірі 268,040 грн та платіжної інструкції №801 від 20.06.2023 у розмірі 2415,60 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2400,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що протокол загальних зборів від 27.09.2017 №3 не відповідає встановленій законом формі, яким затверджено тариф у розмірі 5,00 грн., що стало підставою нарахування заборгованості, яка стягується у даній справі. Стверджує, що питання зазначені в протоколах №3/1 та №2/1 від 27.09.2017 не голосувались на загальних зборах 27.09.2017, підтвердженням чого є відсутність у тексті протоколу затвердження порядку сплати внесків і платежів співвласників, відрахувань до резервного та ремонтного фондів в ОСББ «Житичи». Вважає, що протоколи загальних зборів ОСББ «Житичи» №3 від 27.09.2017, №6 від 17.09.2020 та №7 від 09.07.2021 надані позивачем до позовної заяви не можуть бути визнанні доказами у даній цивільній справі, так як є нікчемним правочином через невідповідність його вимогам закону. Зазначає, що витрати на надання професійної правничої допомоги не можуть включатися до судових витрат у даній цивільній справі, у зв`язку з їх укладанням у порушення встановленої законом процедури. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 жовтня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

28 листопада 2023 року на адресу суду від ОСББ «Житичи» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23.10.2023 без змін. Зазначає, що всі рішення загальних зборів ОСББ «Житичи», які оформлені протоколом загальних зборів є діючими. Звертає увагу на те, що ні відповідач ні інші співвласники не оскаржували рішення загальних зборів. Вказує, що заявлена до стягнення заборгованість не є окремою послугою з утримання будинку та прибудинкової території, а є заборгованістю по сплаті затвердженого внеску на підставі ст. 20 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Вважає, що суд першої інстанції правомірно встановив доведений факт, що в період з 01.10.2021 по 31.03.2023 з боку відповідача неналежним чином виконувалися зобов`язання зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території. Зазначає, що відповідач не заперечувала щодо визначеного (орієнтовного) розміру витрат на правничу допомогу, а лише вказувала на те, що договір із адвокатом укладений, на її думку, неправомірно. Також, вказує, що відповідач не направляла до суду клопотання про відмову в стягненні витрат на правову допомогу чи зменшення їх розміру.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що згідно рішення Житомирської міської ради №827 від 07.09.2016 ОСББ «Житичи» прийняло будинок по АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 . Наведене підтверджується відомостями про об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер майна: 18240587.

Загальними зборами учасників ОСББ «Житичи» були встановлені тарифи на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 5,00 грн для житлових приміщень, та подвійний тариф для нежитлових приміщень в розмірі 8,00 грн за м2 площі. Наведене підтверджується протоколом №3 загальних зборів учасників ОСББ «Житичи» від 27.09.2017. Вказаний протокол є чинним.

Відповідно до розрахунку заборгованості від 20.06.2023 та квитанції від 20.06.2023 про заборгованість зі сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.10.2021 по 31.03.2023 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 4499,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що доведеним є той факт, що в період визначений позивачем - з 01.10.2021 по 31.03.2023 з боку відповідача неналежним чином виконувались зобов`язання зі сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території, у зв`язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 4499,00 грн є обґрунтованими.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Предметом даного спору є стягнення внеску на утримання будинку та прибудинкової території.

Правовідносини, що виникли між сторонами на їх підставі, мають наступне правове регулювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Конституції України, з якою кореспондується частина 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори, рішення загальних зборів є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Згідно із ч. 1 ст. 12 вищевказаного Закону управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, а також звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі.

Згідно з ч. 1 ст. 20 вищевказаного Закону частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України.

Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Відповідно до п. п. 1, 2, 4, 5, 10 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить, зокрема, житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до п. 29 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком» від 05 вересня 2018 року №712 плата за послугу з управління вноситься щомісяця до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, якщо інший порядок та строки не визначені договором управління. За бажанням співвласника оплата послуги з управління може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

В постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року по справі №638/19174/17 зроблено висновок про те, що оскільки відповідач є власником квартири в будинку, у якому створено ОСББ, він зобов`язаний здійснювати платежі та внески (незалежно від членства в об`єднанні) за наявності підтверджених витрат на управління, утримання збереження будинку.

У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 .

Вона отримує послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, при цьому з жовтня 2021 року в повному обсязі не виконує зобов`язання по їх оплаті, чим спричинили позивачу, який є організацією, що обслуговує даний будинок в частині вказаних послуг, матеріальні збитки у вигляді не отримання у повному обсязі плати, яка становить 4499,00 грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не здійснює погашення заборгованості з оплати послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, то позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою стягнути відповідну суму заборгованості.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

У даній справі, вбачається, що позивач, як балансоутримувач будинку, в якому відповідач проживає та має у власності квартиру, несе витрати з утримання будинку і прибудинкової території та надає послуги його мешканцям.

Статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Однак в матеріалах справи відсутні акти-претензії, складені за зверненнями відповідача, які б підтверджували ненадання ОСББ «Житичи» послуг з утримання будинку та прибудинкової території чи надання таких неналежної якості.

Також, ОСОБА_1 не спростовано заявленого розміру заборгованості, свого контрозрахунку не надала.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку наявним у справі доказам та з урахуванням всіх обставин у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості зі сплати обов`язкових внесків та платежів з обслуговування будинку та прибудинкової території, що утворилась за період з 01.10.2021 по 31.03.2023, розмір якої складає 4499,00 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до неправомірності затвердження тарифів на утримання будинку та прибудинкової території в ОСББ «Житичи», які оформленні протоколом №3 загальних зборів ОСББ «Житичи» від 27.09.2017.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що серед обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених у ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», визначено виконання рішення зборів співвласників.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово формулювала висновки щодо розмежування спорів, що мають розглядатися за правилами цивільної та господарської юрисдикції, в тому числі, що стосуються спорів про оскарження рішень органів управління юридичної особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі №478/2192/13-ц, провадження №14-273цс18, зазначено, що до юрисдикції господарського суду відносяться справи, які виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою, яка не є господарським товариством, та її учасниками (засновниками, членами), у тому числі учасником, який вибув, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи.

Відповідно до висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №501/1571/16-ц, провадження №14-472цс19, до компетенції господарських судів віднесено спори у правовідносинах, які стосуються порядку створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, з огляду на характер спірних правовідносин, оскільки такі спори виникають при здійсненні права управління юридичною особою, а тому є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, незалежно від суб`єктного складу такого спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року у справі №910/5179/20, провадження №12-38гс21, вказано, що спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції, повинен розглядатися господарськими судами.

Враховуючи наведене, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач є носієм корпоративних прав, а відносини між нею і ОСББ щодо членства в ОСББ, діяльності останнього та його припинення є корпоративними. Таким чином, посилання відповідача на обставини, які склалися між нею та органом правління ОСББ, пов`язані зі здійсненням корпоративних прав й оцінкою діяльності органів управління ОСББ. Вирішення спору за такими вимогами належить до юрисдикції господарського суду.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У даній справі вбачається, що в позовній заяві позивач заявляв вимогу про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат на правничу допомогу, розмір якої, згідно орієнтованого (попереднього) розрахунку судових витрат, складає 2400,00 грн.

В матеріалах справи містить договір №19/06 про надання професійної правничої допомоги від 19.06.2023 укладений між адвокатом Вірьовкіним О.І. та ОСББ «Житичи».

У п.4 укладеного договору визначено, що розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються в актах прийому передачі наданих послуг, замовник сплачує винагороду адвокату у готівковому або/чи у безготівковому вигляді на банківських рахунок адвоката.

Відповідно до акту №01 прийомки передачі наданих послуг до договору надання професійної правничої допомоги №19/06 від 19.06.2023 вбачається, що правова (професійно - правнича) допомога надана на загальну суму 2400 грн підготовка та подання позовної заяви.

Згідно платіжної інструкції №804 від 21.06.2023 ОСББ «Житичи» оплатило адвокату Вірьовкіну О.І. послуги за надану професійно - правничу допомогу в розмірі 2400 грн.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 заперечувала щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, будь-яких клопотань про зменшення їх розміру до суду першої інстанції не подавала, апеляційна скарга таких доводів немає.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати у розмірі 2400,00 грн відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечать принципу розподілу таких витрат.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав р людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Судові витрати залишити за сторонами, оскільки судом апеляційної інстанції залишено без змін рішення суду першої інстанції, тому питання перерозподілу судових витрат не вирішується апеляційним судом.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді