Рішення

від 06.12.2023 по справі 140/21425/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року ЛуцькСправа № 140/21425/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Ковальчука В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства ПОІНТ БРОК до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ПОІНТ БРОК (далі ПП ПОІНТ БРОК) звернулося до суду з позовом до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 29.06.2023 №UA204000/2023/000088/2.

В обґрунтування позову позивач вказав, що з метою митного оформлення товару (легкового автомобіля марки AUDI, моделі Q7, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , загальна кількість місць включаючи місце водія - 5, призначений для використання по дорогах загального користування (перевезення пасажирів), тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 2967 см3, потужність 200 kW, тип кузову - універсал, колісна формула - 4x4, бувший у використанні, модельний рік виготовлення 2017, календарний рік виготовлення 2017) подав до Рівненської митниці митну декларацію (далі МД) №23UA204140004412U4, у якій було зазначено ціну товару 12605,04 євро, та визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту). Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 29.06.2023 №UA204000/2023/000088/2, визначивши митну вартість за резервним методом на рівні 20400,00 євро, що призвело до сплати митних платежів у більшому розмірі. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з підстав ненадання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, визначених частинами другою четвертою Митного кодексу України (далі - МК України), та подання документів, які містять неточності.

Позивач не погоджується із таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 МК України надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом, а у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

На думку позивача, відповідачем безпідставно не враховано той факт, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня вартості продажу аналогічних транспортних засобів на європейському ринку не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації вартості продажу аналогічних транспортних засобів на європейському ринку, при чому без конкретного зазначення відповідного ресурсу, оскільки порядок формування цих невідомих ресурсів, ведення, отримання інформації, а також порядок використання їх даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Крім того, абсолютно не зрозумілим є порівняння вартості транспортного засобу, взятого за розрахунок митним органом і тим, який є імпортується наразі. Також звертає увагу на те, що фактично рішення про коригування митної вартості не містить жодних аргументів стосовно неприйняття пояснень декларанта щодо транспортування, відміток, звіту про оцінку та митної декларації країни відправлення.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Ухвалою суду від 06 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити з наступних підстав.

У позовній заяві представник ПП ПОІНТ БРОК визнає наявність невідповідності митної вартості імпортованого автомобіля (12605 євро) його реальній ринковій вартості (27900 євро - аркуш 3 звіту оцінювача №166/23).

На обґрунтування завалення митної вартості товару за ціною значно нижче ринкової позивач посилається на технічний стан автомобіля, його пошкодження та надає фотознімки на підтвердження вказаного факту.

Разом з тим, позивачем надано фотознімки автомобіля, на яких не відображено пошкодження кузова, а двигун автомобіля знаходиться робочому стані.

Таким чином, документ щодо реального технічного стану автомобіля не надано.

Крім того, позивачем 15.06.2023 укладено контракт на придбання автомобіля з компанією МОКАRS (Німеччина), а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.02.2017 № НОМЕР_2 містить інформацію щодо власника, а саме з 23.06.2023 - ОСОБА_1 , що не відповідає реквізитам продавця (МОКАRS) та покупця ПП ПОІНТ БРОК.

Згідно експортної митної декларації від 21.06.2023 вона оформлена в Угорщині та не містить інформацію про декларанта товару та місце завантаження. У графі 15 МД Країна відправлення/експорту зазначено DE Німеччина, а у графі 15 МД №23UA204140004412U4 зазначено Країна відправлення/експорту - Угорщина.

Вважає, що з урахуванням наведеного митниці невідомі місце поставки, умови поставки та розмір витрат на транспортування оцінюваних товарів.

Платіжна інструкція від 20.06.2023 №15 про перерахування коштів не містить посилання на інвойс/рахунок, який оплачується покупцем, а також умови оплати.

При проведенні у відповідності до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією, встановлено наступне.

1. Подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.02.2017 № НОМЕР_3 містить відомості про власника транспортного засобу, які не кореспондуються із відомостями про продавця і покупця, заявленими декларантом.

2. У наданій до митного оформлення автотранспортній накладній від 26.06.2023 №б/н не заповнено графу 3 (місце розвантаження товару), у графі 4 не зазначено місце завантаження товару, також відсутні відомості щодо перевізника товару, відсутні підписи та штампи відправника.

3. До митного оформлення надано звіт про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023 №187/23, але разом з тим не надано інформацію щодо додатково понесених витрат (відсутня інформація щодо вартості транспортування оцінюваного транспортного засобу та інших супутніх витрат). Таким чином, відсутня можливість перевірити повноту бази оподаткування, а саме чи числове значення митної вартості товару, розраховане шляхом додавання до вартості КТЗ згідно звіту додатково понесених витрат, не перевищує заявлену декларантом митну вартість товару.

4. Наданий до митного оформлення звіт про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023 №187/23 не може бути взятий до уваги, так як до вищезазначеного звіту не надано Додаток 1 (Калькуляція обсягу відновлювальних робіт), посилання на який є на сторінці 2.

5. Копія митної декларації країни відправлення від 21.06.2023 №23НU7210002В551778 не містить відміток митної адміністрації країни відправлення, містить інші відомості щодо реєстраційних номерів транспортних засобів, яким переміщувався оцінюваний товар. Також відомості щодо вартості, які наведені у вищезазначеній копії митної декларації країни відправлення не кореспондуються із вартістю оцінюваного товару заявленою до митного оформлення. Таким чином вважає, що копія митної декларації країни відправлення від 21.06.2023 №23НU7210002В551778 не може бути взята до уваги.

Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб.

Враховуючи викладене, декларанту направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості, а саме: 1) звіт про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023 №187/23 у повному обсязі; 2) відомості щодо додатково понесених витрат (витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу та інші супутні витрати); 3) копію митної декларації країни відправлення з відмітками митної адміністрації країни відправлення; 4) виписку з бухгалтерської документації продавця.

До митного оформлення 29.06.2023 декларантом на вимогу митного органу надано додаткові документи, за результатами аналізу яких встановлено наступне.

У наданому до митного оформлення звіті про оцінку транспортного засобу від №187/23 зазначається інформація щодо факторів, які впливають на зменшення ринкової вартості транспортного засобу та які підтверджуються фото (відсоток зменшення складає -11%). Але при аналізі фото, які надані до звіту про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023 №187/23, інформація щодо факторів, які впливають на зменшення вартості транспортного засобу (деформація без пошкодження лакофарбового покриття, пошкодження оббивки та дефекти лакофарбового покриття) не підтвердилась.

У наданій до митного оформлення автотранспортній накладній від 26.06.2023 №б/н не заповнено графу 3 (місце розвантаження товару). у графі 4 не зазначено місце завантаження товару, також відсутні відомості щодо перевізника товару, відсутні підписи та штампи відправника.

Також декларантом листом від 29.06.2023 б/н повідомлено, що усі наявні документи надано, додаткових документів надаватись не буде, де просить прийняти рішення без врахування термінів визначених ст. 53 МК України.

З врахуванням наведеного вважає, що митницею правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 29.06.2023 №UA204000/2023/000088/2, яким митну вартість визначено на підставі інформації щодо митної вартості аналогічного транспортного засобу (за маркою, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, календарним роком виготовлення), митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 16.06.2023 №23UA204060005400U4 - 20400 євро/од.

У відповіді на відзив представник позивачв заперечив доводи відповідача та зауважив, що відповідачем проігноровано наданий звіт №187/23 про оцінку транспортного засобу від 30.05.2023 року. Щодо розбіжності зазначених у документах власників транспортного засобу зазначив, що постановка на облік транспортного засобу, знятого з реєстрації в установленому законом порядку, з метою його реалізації, не є обов`язком особи, яка його придбала, а підтвердженням правомірності розпоряджання даним майном, в тому числі його подальшої реалізації є інші, передбачені законом документи, зокрема, але не виключно договір купівлі-продажу. Це саме стосується транспортних засобів, які зняті з обліку і вивозяться за межі Європейського союзу, а, відтак, вказана обставина не являється розбіжністю, а тому не може слугувати підставою для відмови у прийнятті митної декларації.

З приводу наведених у відзиві доводів стосовно платіжної інструкції, а саме відсутність посилання на рахунок/інвойс зазначив, що ні у виставлених претензіях під час митного оформлення, ні у спірному рішенні про коригування, вказана обставина митним органом не озвучена, а відтак це не було підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості.

Щодо зауваження стосовно наявності розбіжностей стосовної країни відправлення зазначає, що така розбіжність не впливає на митну вартість. При цьому продавцем (експортером) товару є компанія МОКАRS, місцем реєстрації якої є Німеччина. У митній декларації країни відправлення у графі 15 зазначено код країни відправника/експортера, а не країни відправлення/експорту, а тому у цій графі митної декларації країни відправлення вірно зазначено код країни експортера Німеччина. В МД №23UA204140004412U4 від 28.06.2023 зазначено країну відправлення Угорщина, що кореспондується з місцем формування самої митної декларації країни відправлення та даними бази даних Єврокомісії з тарифів та митного союзу про відкриття та закриття цієї МД. Відтак вважає, що жодних розбіжностей в даному випадку нема.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.

15 червня 2023 року між ПП ПОІНТ БРОК (Покупець) та компанією MOCARS (Продавець) укладено контракт № 11/23-МО/PB, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні (надалі "Товар").

Відповідно до пункту 2.2 цього контракту встановлено, що ціна на Товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформі інвойс) і встановлюються в Євро.

На виконання умов контракту сторонами погоджено інвойс №2023/60 від 15.06.2023, згідно з яким узгоджено сторонами вартість товару - легкового автомобіля марки AUDI, моделі Q7, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , яка становить 12605,04 євро.

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту зазначеного автомобіля декларантом подано до Рівненської митниці митну декларацію від 28.06.2023 №23UA204140004412U4, у якій декларантом визначено загальну вартість товару 12605,040 євро.

До митної декларації на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації

митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу такі документи: інвойс №2023/60 від 15.06.2023; міжнародну автотранспортну накладну від 26.06.2023 б/н від 26.06.2023; сертифікат з перевезення EUR.1 №D 0427125 від 21.06.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.02.2017; копію платіжної інструкції в іноземній валюті №15 від 20.06.2023; контракт № 11/23-МО/PB від 15.06.2023; митну декларацію країни відправлення від 21.06.2023 №23НU7210002В551778.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган в електронному повідомленні декларанту зазначив про те, що подані до митного оформлення документи містять наступні неточності.

Подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.02.2017 № НОМЕР_3 містить відомості про власника транспортного засобу, які не кореспондуються із відомостями про продавця і покупця, заявленими декларантом. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання оцінюваного транспортного засобу.

У наданій до митного оформлення автотранспортній накладній від 26.06.2023 №б/н не заповнено графу 3 (місце розвантаження товару), у графі 4 не зазначено місце завантаження товару, також відсутні відомості щодо перевізника товару, відсутні підписи та штампи відправника.

До митного оформлення надано звіт про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023 №187/23, але разом з тим не надано інформацію щодо додатково понесених витрат (відсутня інформація щодо вартості транспортування оцінюваного транспортного засобу та інших супутніх витрат). Таким чином, відсутня можливість перевірити повноту бази оподаткування, а саме чи числове значення митної вартості товару, розраховане шляхом додавання до вартості КТЗ згідно звіту додатково понесених витрат, не перевищує заявлену декларантом митну вартість товару.

Наданий до митного оформлення звіт про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023 №187/23 не може бути взятий до уваги, так як до вищезазначеного звіту не надано Додаток 1 (Калькуляція обсягу відновлювальних робіт), посилання на який є на сторінці 2.

Копія митної декларації країни відправлення від 21.06.2023 №23НU7210002В551778 не містить відміток митної адміністрації країни відправлення, містить інші відомості щодо реєстраційних номерів транспортних засобів, яким переміщувався оцінюваний товар. Також відомості щодо вартості, які наведені у вищезазначеній копії митної декларації країни відправлення не кореспондуються із вартістю оцінюваного товару заявленою до митного оформлення. Таким чином, копія митної декларації країни відправлення від 21.06.2023 №23НU7210002В551778 не може бути взята до уваги.

Відповідачем запропоновано декларанту подати такі документи: для підтвердження заявленого рівня митної вартості, а саме: 1) звіт про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023 №187/23 у повному обсязі; 2) відомості щодо додатково понесених витрат (витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу та інші супутні витрати); 3) копію митної декларації країни відправлення з відмітками митної адміністрації країни відправлення; 4) виписку з бухгалтерської документації продавця.

На електронне повідомлення митниці ПП ПОІНТ БРОК надало власні пояснення від 27.06.2023 та звіт про оцінку транспортного засобу від 30 травня 2023 року №187/23, а також скріншот з відкритої бази даних Європейської Комісії з тарифів та митного союзу та повідомлення від 29.06.2023 року про те, що усі наявні документи було надано, з проханням прийняти рішення без урахування термінів, визначених статтею 53 МК України.

29.06.2023 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 29.06.2023 №UA204000/2023/000088/2, відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом на рівні 20400,00 євро на підставі інформації щодо митної вартості аналогічного транспортного засобу (за маркою, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, календарним роком виготовлення), а саме визначено за митною декларацією від 16.06.2023 №23UA204060005400U4.

Як зазначено у графі 33 рішення від 29.06.2023 №UA204000/2023/000088/, митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: декларантом не подано усіх додаткових, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України та у відповідності до частини п`ятої статті 54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року.

Подані до митного оформлення та надані додатково на вимогу митного органу документи містять неточності, про які зазначено вище.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості аналогічного транспортного засобу (за маркою, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, календарним роком виготовлення), митне оформлення якого здійснене за митною декларацією від 16.06.2023 №23UA204060005400U4 20400 євро/од.

За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість транспортного засобу скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України. Митну вартість транспортного засобу визначено на підставі інформації щодо митної вартості аналогічного транспортного засобу (за маркою, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, календарним роком виготовлення), а саме визначено за митною декларацією від 16.06.2023 №23UA204060005400U4 - 20400 євро/од.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA204140004483U5 від 29.06.2023 із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України.

При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: контракт № 11/23-МО/PB від 15.06.2023; інвойс №2023/60 від 15.06.2023; копію платіжної інструкції в іноземній валюті №15 від 20.06.2023.

Разом із цими документами було надано додаткові документи: міжнародну автотранспортну накладну від 26.06.2023 б/н від 26.06.2023; сертифікат з перевезення EUR.1 №D 0427125 від 21.06.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.02.2017; митну декларацію країни відправлення від 21.06.2023 №23НU7210002В551778.

На виконання вимог митного органу декларантом позивача було надано звіт про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023 №187/23.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом № 11/23-МО/PB від 15.06.2023, укладеним між ПП ПОІНТ БРОК та компанією МОКАRS було визначені зобов`язання продавця поставити, а покупця прийняти та оплатити товар згідно з інвойсами.

Відповідно до пункту 2.2 контракту №04/23-HEL/PB ціна на товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформі інвойс) і встановлюються у євро.

Покупець здійснює оплату вартості товару на умовах попередньої оплати протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідного інвойсу (та/або проформи інвойс) від продавця. В разі досягнення домовленостей між сторонами можлива післяоплата вартості товару.

Товар буде поставлений на умовах DAP (м. Рівне - Україна) згідно правил «Інкотермс 2020» (пункт 4.1 контракту).

Згідно з інвойсом від 15.06.2023 №2023/60 вартість товару автомобіля легкового марки AUDI, моделі Q7, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , становить 12605,04 євро. Товар поставляється на умовах DAP Рівне.

Ціна товару в інвойсі від 15.06.2023 №2023/60 (12605,04 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД.

Платіжна інструкція кредитового переказу в іноземній валюті від 20.06.2023№15 від 20.06.2023 свідчить про проведення оплати згідно з контрактом № 11/23-МО/PB від 15.06.2023 за товар WAUZZZ4M6HD036839 (ідентифікуюча ознака) в сумі 12605,04 євро. Тобто із наданої платіжної інструкції можливо ідентифікувати призначення платежу за відповідний товар, а саме за автомобіль з номером кузова НОМЕР_1 , що відповідає задекларованому.

Визначені в інвойсі умови поставки - DAP Рівне (відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2020 року) покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

З приводу аргументів митного органу, що до митного оформлення декларантом надана копія CMR від 26.06.2023 №б/н, в якій не заповнено обов`язкові графи та відсутні підписи та штампи відправника, відомості про перевізника, який здійснював перевезення товару суд зазначає, що відповідачем не наведено взаємозв`язку між рівнем митної вартості, визначеної декларантом, та незаповненими графами у міжнародній вантажно-митній декларації.

Крім того слід зауважити, що умовами поставки транспортного засобу були DAP Рівне, що вказує також на той факт, що міжнародна товарно-транспортна накладна формувалась експортером(продавцем), а, відтак будь які можливі порушення законодавства чи помилки експортера не свідчать і не можуть свідчити про порушення декларантом будь-якого законодавства, а відтак і не може бути підставою для коригування митної вартості.

Як було зазначено, умовами поставки транспортного засобу були DAP Рівне. Згідно міжнародних умов Інкотермс 2020 при умовах поставки DAP Продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

Отже, з умов поставки випливає, що всі ризики по доставці а також витрати несе продавець, що означає що витрати по доставці включені вже у вартість транспортного засобу. При чому в праві продавця зробити або ж доставку самостійно, або ж через посередника. Отже, будь-які зауваження щодо оформлення документів в частині що стосується доставки не впливає і не може впливати па рівень митної вартості товару, а отже не може бути підставою для коригування митної вартості.

З приводу тверджень митного органу про те, що копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 08.02.2017 № НОМЕР_2 містить інформацію щодо власника транспортного засобу, що не кореспондується із відомостями про продавця і покупця, заявленими декларантом, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за №1200 від 11 листопада 2009 "Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери" визначено механізм провадження торговельної діяльності у сфері оптової та роздрібної торгівлі автомобілями. Облік суб`єктів господарювання, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю автомобілями здійснює головний сервісний центр МВС. Суб`єкти господарювання зобов`язані стати на облік відповідно у Головному сервісному центрі МВС. Відповідно до пункту 8 вище згадуваного Порядку зазначено, що суб`єкти господарювання здійснюють продаж транспортних засобів, зокрема укладення договорів купівлі-продажу транспортних засобів.

Пунктом 9 Порядку визначено, що транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, які ввозяться на митну територію України для продажу, підлягають митному оформленню в порядку, встановленому законодавством.

Згідно Пункту 34 Порядку у разі продажу транспортного засобу, що ввезений з-за кордону, суб`єкт господарювання видає споживачеві копію митної декларації. Згідно Пункту 33 Порядку на продані нові транспортні засоби, що підлягають першій державній реєстрації в Україні, та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, суб`єкти господарювання, поставлені на облік у Головному сервісному центрі МВС, видають покупцеві примірник договору купівлі-продажу транспортного засобу, підписаного уповноваженою особою суб`єкта господарювання і скріпленого печаткою (за її наявності), сертифікат відповідності, виданий згідно з порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, акт огляду реалізованого транспортного засобу, сервісну книжку, експлуатаційну документацію, розрахунковий документ, який засвідчує факт купівлі, акт приймання-передачі транспортного засобу від виробника.

Відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 у разі коли транспортний засіб знімається з обліку у зв`язку з його відчуженням, у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) або на копії реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію на пластиковій основі, робиться запис: "Транспортний засіб знято з обліку для реалізації. Тобто, постановка на облік транспортного засобу, знятого з реєстрації в установленому законом порядку, з метою його реалізації, не є обов`язком особи, яка його придбала, а підтвердженням правомірності розпоряджання даним майном, в тому числі його подальшої реалізації є інші, передбачені законом документи, зокрема, але не виключно договір купівлі-продажу.

Це саме стосується транспортних засобів, які зняті з обліку і вивозяться за межі Європейського союзу.

Поряд з тим за усталеною міжнародною практикою реалізація автомобіля може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію автомобіля, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (на умовах комісії, доручення тощо). Тому продавець та власник не завжди буде однією особою. Воднораз чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Суд повторює, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту, може мати місце лише тоді, коли подані згідно з частиною другою цієї статті документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

З приводу того, що копія митної декларації країни відправлення від 21.06.2023 №23НU7210002В551778 не містить відміток митної адміністрації країни відправлення, містить інші відомості щодо реєстраційних номерів транспортних засобів, яким переміщувався оцінюваний товар, а також відомості щодо вартості, які наведені у вищезазначеній копії митної декларації країни відправлення не кореспондуються із вартістю оцінюваного товару заявленою до митного оформлення суд зазначає наступне.

Позивач під час розмитнення надав відповідачу роздруківку електронної митної декларації країни відправлення від 21.06.2023 №23НU7210002В551778, що унеможливлює наявність на ній будь-яких відміток. Додатково на підтвердження автентичності даної декларації позивачем надано митниці скріншот з відкритої бази даних Європейської Комісії з тарифів та митного союзу, що підтверджує факт наявності митної декларації в базі Євросоюзу і її закриття відповідною країною відправлення. Відправником (експортером) та отримувачем товару вказано сторін контракту № 11/23-МО/PB від 15.06.2023, при цьому місце відправки (країна відправки) товару не впливає на виконання умов контракту сторонами, в тому числі і щодо визначення вартості товару.

Вартість товару у митній декларації країни відправлення зазначена у валюті країни відправлення (Угорщина) угорському форинті. Так, курс 1 євро на день формування декларації становить 374,59 HUF (форинтів), а тому вартість товару зазначена у митній декларації країни відправлення у сумі 4 721 721,93 HUF, що еквівалентно 12 605,04 євро, про що позивач повідомив митний орган листом від 29.06.2023 б/н, однак відповідач не взяв це до уваги та не перевірив конвертацію курсу валют на дату складання митної декларації країни відправлення.

В оскаржуваному рішенні відповідач поставив під сумнів дані звіту про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023 №187/23, оскільки, на думку відповідача, при аналізі фото, що додані до звіту, інформація щодо факторів, які впливають на зменшення вартості транспортного засобу (деформація без пошкодження лакофарбового покриття, пошкодження оббивки та дефекти лакофарбового покриття) не підтвердились. Однак такі твердження відповідача жодним чином не підтверджуються іншими доказами. Зокрема, в матеріалах справи відсутній альтернативний звіт про оцінку транспортного засобу, який би спростовував висновки наданого позивачем звіту.

Так, позивач надав митному органу звіт про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023 №187/23, здійснений спеціалістом оцінювачем ОСОБА_2 (сертифікат №244/21 суб`єкта оціночної діяльності від 30.03.2021), з якого слідує, що вартість автомобіля AUDI Q7, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 , що ввозиться на митну територію України на дату оцінки складає 12270,00 євро, тобто менше, ніж задекларовано позивачем під час розмитнення. Зокрема, наданим звітом встановлено ряд пошкоджень даного транспортного засобу, що вплинуло на корегування його початкової вартості (27900,00 євро, з урахуванням коефіцієнта корегування по пробігу). Так, до звіту дано ремонтну калькуляцію №187/23 від 27.06.2023, аркуш перевірки даних №187/23 від 27.06.2023, визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ (додаток 2 до звіту №187/23), визначення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (додаток 3 до звіту №187/23).

Наведене вказує на об`єктивність ціни товару в інвойсі від 15.06.2023 №2023/60 (12605,04 євро)

Відтак, наданий звіт є належним та допустимим доказом для підтвердження заявленої митної вартості.

Щодо зауваження відповідача стосовно вартості продажу аналогічного транспортного засобу, який був розмитнений за митною декларацією від 16.06.2023 №23UA204060005400U4 за ціною 20400 євро/од. суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня вартості продажу аналогічних транспортних засобів на європейському ринку не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації вартості продажу аналогічних транспортних засобів на європейському ринку, при чому без конкретного зазначення відповідного ресурсу, оскільки порядок формування цих невідомих ресурсів, ведення, отримання інформації, а також порядок використання їх даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Крім того, митний орган жодним чином не пояснює, в якому технічному стані перебував транспортний засіб, який був взятий для порівняння ціни товару, що унеможливлює здійснити порівняння вартості цих транспортних засобів.

Отже, вартість задекларованого позивачем транспортного засобу в стані технічних пошкоджень, які підтверджені звітом про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023 №187/23, не може бути ідентичною автомобілю, який митним органом взято для порівняння.

Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд повторює, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України, та про надання яких вказано у повідомленні декларанту (як-то висновок про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації) може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Про наявність таких обставин відповідач не надав належних та допустимих доказів, тому висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням резервного методу.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані лише припущеннями, а не об`єктивними даними.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 29.06.2023 №UA204000/2023/000088/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому це рішення підлягає скасуванню як протиправне та позов належить задовольнити повністю.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати в загальній сумі 7544,00, зокрема: випрати на правничу допомогу адвоката у сумі 2500,00 грн, витрати на переклад в сумі 2360,00 грн та судовий збір в сумі 2684,00 грн.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18 серпня 2022 року у справі №540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір-доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 06 липня 2023 року №06/07-23, укладеного між Адвокатським об`єднанням Бона Фіде (далі - Адвокатське об`єднання) та ПП ПОІНТ БРОК, детального опису робіт (наданих послуг) та здійснених витрат для надання правничої допомоги за договором 06 липня 2023 року №06/07-23 станом на 27 липня 2023 року. З вказаних документів вбачається надання позивачу Адвокатським об`єднанням у цій справі комплексу юридичних послуг з оскарження рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів 29.06.2023 №UA204000/2023/000088/2. При цьому пунктом 3.1 вказаного договору визначено фіксовану суму гонорару (2500,00 грн), водночас позивач надав детальний опис робіт (наданих послуг) за цим договором.

Суд враховує також, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, та звертає увагу на пункт 3.1 договору про надання правової допомоги від 06 липня 2023 року №06/07-23, згідно з яким гонорар оплачується протягом п`яти банківських днів з моменту отримання остаточного рішення суду.

В той же час суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження), значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів обґрунтованості їх розміру, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами частин п`ятої - восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивач на понесення витрат на послуги з перекладу надав копію рахунку-акту виконаних робіт №14/07/23 від 14.07.2023 (предмет перекладу послуги письмового перекладу з англійської, німецької та угорської мов на українську мову).

Проте, зі змісту даного документу неможливо встановити, які саме документи підлягали перекладу, обсяг послуг перекладу та зв`язок таких послуг із цією справою, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача, в сумі 2360,00 грн з відповідача.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2684,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №347 від 27 липня 2023 року.

Таким чином, оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства ПОІНТ БРОК (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карбишева, 1, офіс 402, ідентифікаційний код юридичної особи 44670455) до Рівненської митниці (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 104, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958370) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 29 червня 2023 року №UA204000/2023/000088/2.

Стягнути на користь Приватного підприємства ПОІНТ БРОК за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук