Постанова

від 10.05.2024 по справі 140/21425/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/21425/23 пров. № А/857/25582/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Запотічного І.І., Кузьмича С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі №140/21425/23 за адміністративним позовом Приватного підприємства «ПОІНТ БРОК» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення (головуючий суддя першої інстанції Ковальчу В.Д., час ухвалення за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту 06.12.2023),-

В С Т А Н О В И В:

ПП «ПОІНТ БРОК» звернулося до суду з позовом до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позову позивач вказав, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 МК України надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом, а у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. На думку позивача, відповідачем безпідставно не враховано той факт, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня вартості продажу аналогічних транспортних засобів на європейському ринку не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації вартості продажу аналогічних транспортних засобів на європейському ринку, при чому без конкретного зазначення відповідного ресурсу, оскільки порядок формування цих невідомих ресурсів, ведення, отримання інформації, а також порядок використання їх даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Крім того, абсолютно не зрозумілим є порівняння вартості транспортного засобу, взятого за розрахунок митним органом і тим, який є імпортується наразі. Також звертає увагу на те, що фактично рішення про коригування митної вартості не містить жодних аргументів стосовно неприйняття пояснень декларанта щодо транспортування, відміток, звіту про оцінку та митної декларації країни відправлення. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано рішення Рівненської митниці від 29 червня 2023 року №UA204000/2023/000088/2. Стягнуто на користь Приватного підприємства ПОІНТ БРОК за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судовий збір у сумі 2684 гривні 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 гривень 00 копійок.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Апелянт зазначає, що ПП «ПОІНТ БРОК» визнає наявність невідповідності митної вартості імпортованого автомобіля (12605 євро) його реальній ринковій вартості (27900 євро - аркуш 3 звіту оцінювача №166/23). На обґрунтування завалення митної вартості товару за ціною значно нижче ринкової позивач посилається на технічний стан автомобіля, його пошкодження та надає фотознімки на підтвердження вказаного факту. Разом з тим, позивачем надано фотознімки автомобіля на яких не відображено пошкодження кузова, а двигун автомобіля знаходиться робочому стані.

При проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України (далі - МКУ) контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією, встановлено наступне.

1. Подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.02.2017 №ЕS601572 містить відомості про власника транспортного засобу, які не кореспондуються із відомостями про продавця і покупця, заявленими декларантом.

2. У наданій до митного оформлення автотранспортній накладній від 26.06.2023 №б/н не заповнено графу 3 (місце розвантаження товару), у графі 4 не зазначено місце завантаження товару, також відсутні відомості щодо перевізника товару, відсутні підписи та штампи відправника.

3. До митного оформлення надано звіт про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023 №187/23, але разом з тим не надано інформацію щодо додатково понесених витрат (відсутня інформація щодо вартості транспортування оцінюваного транспортного засобу та інших супутніх витрат). Таким чином, відсутня можливість перевірити повноту бази оподаткування, а саме чи числове значення митної вартості товару, розраховане шляхом додавання до вартості КТЗ згідно звіту додатково понесених витрат, не перевищує заявлену декларантом митну вартість товару.

4. Наданий до митного оформлення звіт про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023 №187/23 не може бути взятий до уваги так як до вищезазначеного звіту не надано Додаток 1 (Калькуляція обсягу відновлювальних робіт), посилання на який є на сторінці 2.

5. Копія митної декларації країни відправлення від 21.06.2023 №23Ни7210002В551778, не містить відміток митної адміністрації країни відправлення, містить інші відомості щодо реєстраційних номерів транспортних засобів яким переміщувався оцінюваний товар. Також відомості щодо вартості, які наведені у вищезазначеній копії митної декларації країни відправлення не кореспондуються із вартістю оцінюваного товару заявленою до митного оформлення. Таким чином копія митної декларації країни відправлення від 21.06.2023 №23HU7210002В551778 не може бути взята до уваги.

Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб.

Враховуючи викладене, декларанту направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості.

Також, декларанту надано консультацію стосовно рівня вартості товарів, яким володіє митниця, та який можливо застосувати до імпортованого товару.

До митного оформлення 29.06.2023 декларантом на вимогу митного органу надано додаткові документи, за результатами аналізу яких встановлено наступне. У наданому до митного оформлення звіті про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023№187/23 зазначається інформація щодо факторів, які впливають на зменшення ринкової вартості транспортного засобу та які підтверджуються фото (відсоток зменшення складає -11%). Але при аналізі фото що надані до звіту про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023 №187/23 інформація щодо факторів, які впливають на зменшення вартості транспортного засобу (деформація без пошкодження лакофарбового покриття, пошкодження оббивки та дефекти лакофарбового покриття) не підтвердилась.

У наданій до митного оформлення автотранспортній накладній від 26.06.2023 №б/н не заповнено графу 3 (місце розвантаження товару), у графі 4 не зазначено місце завантаження товару, також відсутні відомості щодо перевізника товару, відсутні підписи та штампи відправника.

Також декларантом листом від 29.06.2023 б/н повідомлено, що усі наявні документи надано, додаткових документів надаватись не буде та просить прийняти рішення без врахування термінів визначених ст. 53 МКУ.

Внаслідок вищевикладеного, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 08.06.2023 №UA204000/2023/000088/2.

Митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України, з розрахунку у національній валюті України та валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання МД до митного оформлення.

Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості аналогічного транспортного засобу (за маркою, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, календарним роком виготовлення), митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 16.06.2023 №23UА204060005400U4 - 20400 євро/од.

Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 20400 євро, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 816459 грн (20400 євро * 40,0225 грн/євро). Випуск у вільний обіг товару здійснено за МД від 29.06.2023№23UА204140004483U5 із застосуванням положень ч.7 статті 55 МКУ. Сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становить 72469,55 грн.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 15 червня 2023 року між ПП «ПОІНТ БРОК» (Покупець) та компанією MOCARS (Продавець) укладено контракт №11/23-МО/PB, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні (надалі «Товар»).

Відповідно до пункту 2.2 цього контракту встановлено, що ціна на Товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформі інвойс) і встановлюються в Євро.

На виконання умов контракту сторонами погоджено інвойс №2023/60 від 15.06.2023, згідно з яким узгоджено сторонами вартість товару - легкового автомобіля марки AUDI, моделі Q7, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , яка становить 12605,04 євро.

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту зазначеного автомобіля декларантом подано до Рівненської митниці митну декларацію від 28.06.2023 №23UA204140004412U4, у якій декларантом визначено загальну вартість товару 12605,040 євро.

До митної декларації на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу такі документи: інвойс №2023/60 від 15.06.2023; міжнародну автотранспортну накладну від 26.06.2023 б/н від 26.06.2023; сертифікат з перевезення EUR.1 №D 0427125 від 21.06.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.02.2017; копію платіжної інструкції в іноземній валюті №15 від 20.06.2023; контракт №11/23-МО/PB від 15.06.2023; митну декларацію країни відправлення від 21.06.2023 №23НU7210002В551778.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган в електронному повідомленні декларанту зазначив про те, що подані до митного оформлення документи містять наступні неточності.

Подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.02.2017 № ЕS601572 від 08.02.2017 містить відомості про власника транспортного засобу, які не кореспондуються із відомостями про продавця і покупця, заявленими декларантом. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання оцінюваного транспортного засобу.

У наданій до митного оформлення автотранспортній накладній від 26.06.2023 №б/н не заповнено графу 3 (місце розвантаження товару), у графі 4 не зазначено місце завантаження товару, також відсутні відомості щодо перевізника товару, відсутні підписи та штампи відправника.

До митного оформлення надано звіт про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023 №187/23, але разом з тим не надано інформацію щодо додатково понесених витрат (відсутня інформація щодо вартості транспортування оцінюваного транспортного засобу та інших супутніх витрат). Таким чином, відсутня можливість перевірити повноту бази оподаткування, а саме чи числове значення митної вартості товару, розраховане шляхом додавання до вартості КТЗ згідно звіту додатково понесених витрат, не перевищує заявлену декларантом митну вартість товару.

Наданий до митного оформлення звіт про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023 №187/23 не може бути взятий до уваги, так як до вищезазначеного звіту не надано Додаток 1 (Калькуляція обсягу відновлювальних робіт), посилання на який є на сторінці 2.

Копія митної декларації країни відправлення від 21.06.2023 №23НU7210002В551778 не містить відміток митної адміністрації країни відправлення, містить інші відомості щодо реєстраційних номерів транспортних засобів, яким переміщувався оцінюваний товар. Також відомості щодо вартості, які наведені у вищезазначеній копії митної декларації країни відправлення не кореспондуються із вартістю оцінюваного товару заявленою до митного оформлення. Таким чином, копія митної декларації країни відправлення від 21.06.2023 №23НU7210002В551778 не може бути взята до уваги.

Відповідачем запропоновано декларанту подати такі документи: для підтвердження заявленого рівня митної вартості, а саме: 1) звіт про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023 №187/23 у повному обсязі; 2) відомості щодо додатково понесених витрат (витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу та інші супутні витрати); 3) копію митної декларації країни відправлення з відмітками митної адміністрації країни відправлення; 4) виписку з бухгалтерської документації продавця.

На електронне повідомлення митниці ПП «ПОІНТ БРОК» надало власні пояснення від 27.06.2023 та звіт про оцінку транспортного засобу від 30 травня 2023 року №187/23, а також скріншот з відкритої бази даних Європейської Комісії з тарифів та митного союзу та повідомлення від 29.06.2023 року про те, що усі наявні документи було надано, з проханням прийняти рішення без урахування термінів, визначених статтею 53 МК України.

29.06.2023 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 29.06.2023 №UA204000/2023/000088/2, відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом на рівні 20400,00 євро на підставі інформації щодо митної вартості аналогічного транспортного засобу (за маркою, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, календарним роком виготовлення), а саме визначено за митною декларацією від 16.06.2023 №23UA204060005400U4.

Як зазначено у графі 33 рішення від 29.06.2023 №UA204000/2023/000088/, митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: декларантом не подано усіх додаткових, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України та у відповідності до частини п`ятої статті 54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року.

Подані до митного оформлення та надані додатково на вимогу митного органу документи містять неточності, про які зазначено вище.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості аналогічного транспортного засобу (за маркою, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, календарним роком виготовлення), митне оформлення якого здійснене за митною декларацією від 16.06.2023 №23UA204060005400U4 20400 євро/од.

За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість транспортного засобу скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України. Митну вартість транспортного засобу визначено на підставі інформації щодо митної вартості аналогічного транспортного засобу (за маркою, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, календарним роком виготовлення), а саме визначено за митною декларацією від 16.06.2023 №23UA204060005400U4 - 20400 євро/од.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA204140004483U5 від 29.06.2023 із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Предметом спору є визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний ( ст. 57 МК України).

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Апелянт вважає, що декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містили розбіжності.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні ( ч. 2 ст. 58 МК України).

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч. 4 ст. 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Відповідно до частини другої статті 55 МК України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23.10.2020 справа №820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Аналізуючи доводи апелянта та матеріали справи колегія суддів враховує, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: контракт № 11/23-МО/PB від 15.06.2023; інвойс №2023/60 від 15.06.2023; копію платіжної інструкції в іноземній валюті №15 від 20.06.2023.

Разом із цими документами було надано додаткові документи: міжнародну автотранспортну накладну від 26.06.2023 б/н від 26.06.2023; сертифікат з перевезення EUR.1 №D 0427125 від 21.06.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.02.2017; митну декларацію країни відправлення від 21.06.2023 №23НU7210002В551778.

На виконання вимог митного органу, декларантом позивача було надано звіт про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023 №187/23.

Контрактом № 11/23-МО/PB від 15.06.2023, укладеним між ПП «ПОІНТ БРОК» та компанією «МОКАRS» було визначені зобов`язання продавця поставити, а покупця прийняти та оплатити товар згідно з інвойсами.

Відповідно до пункту 2.2 контракту №04/23-HEL/PB ціна на товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформі інвойс) і встановлюються у євро.

Покупець здійснює оплату вартості товару на умовах попередньої оплати протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідного інвойсу (та/або проформи інвойс) від продавця. В разі досягнення домовленостей між сторонами можлива післяоплата вартості товару.

Товар буде поставлений на умовах DAP (м. Рівне - Україна) згідно правил «Інкотермс 2020» (пункт 4.1 контракту).

Згідно з інвойсом від 15.06.2023 №2023/60 вартість товару автомобіля легкового марки AUDI, моделі Q7, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , становить 12605,04 євро. Товар поставляється на умовах DAP Рівне.

Ціна товару в інвойсі від 15.06.2023 №2023/60 (12605,04 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД.

Платіжна інструкція кредитового переказу в іноземній валюті від 20.06.2023№15 від 20.06.2023 свідчить про проведення оплати згідно з контрактом № 11/23-МО/PB від 15.06.2023 за товар WAUZZZ4M6HD036839 (ідентифікуюча ознака) в сумі 12605,04 євро. Тобто із наданої платіжної інструкції можливо ідентифікувати призначення платежу за відповідний товар, а саме за автомобіль з номером кузова НОМЕР_1 , що відповідає задекларованому.

Визначені в інвойсі умови поставки - DAP Рівне (відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2020 року) покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

Таким чином, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Апелянт також зазначає, що до митного оформлення декларантом надана копія CMR від 26.06.2023 №б/н, в якій не заповнено обов`язкові графи та відсутні підписи та штампи відправника, відомості про перевізника, який здійснював перевезення товару суд зазначає, що відповідачем не наведено взаємозв`язку між рівнем митної вартості, визначеної декларантом, та незаповненими графами у міжнародній вантажно-митній декларації.

З цього приводу апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції на зазначає наступне.

Умовами поставки транспортного засобу були DAP Рівне, що вказує також на той факт, що міжнародна товарно-транспортна накладна формувалась експортером(продавцем), а, відтак будь які можливі порушення законодавства чи помилки експортера не свідчать і не можуть свідчити про порушення декларантом будь-якого законодавства, а відтак і не може бути підставою для коригування митної вартості.

Згідно міжнародних умов Інкотермс 2020 при умовах поставки DAP Продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

Тобто, з умов поставки випливає, що всі ризики по доставці а також витрати несе продавець, що означає що витрати по доставці включені вже у вартість транспортного засобу. При чому в праві продавця зробити або ж доставку самостійно, або ж через посередника. Отже, будь-які зауваження щодо оформлення документів в частині що стосується доставки не впливає і не може впливати па рівень митної вартості товару, а отже не може бути підставою для коригування митної вартості.

Щодо доводів апелянта про те, що копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 08.02.2017 № ЕS601572 містить інформацію щодо власника транспортного засобу, що не кореспондується із відомостями про продавця і покупця, заявленими декларантом.

Пунктом 9 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України за №1200 від 11 листопада 2009 визначено, що транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, які ввозяться на митну територію України для продажу, підлягають митному оформленню в порядку, встановленому законодавством.

Згідно Пункту 34 вказаного вище Порядку, у разі продажу транспортного засобу, що ввезений з-за кордону, суб`єкт господарювання видає споживачеві копію митної декларації.

Згідно Пункту 33 Порядку на продані нові транспортні засоби, що підлягають першій державній реєстрації в Україні, та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, суб`єкти господарювання, поставлені на облік у Головному сервісному центрі МВС, видають покупцеві примірник договору купівлі-продажу транспортного засобу, підписаного уповноваженою особою суб`єкта господарювання і скріпленого печаткою (за її наявності), сертифікат відповідності, виданий згідно з порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, акт огляду реалізованого транспортного засобу, сервісну книжку, експлуатаційну документацію, розрахунковий документ, який засвідчує факт купівлі, акт приймання-передачі транспортного засобу від виробника.

Відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388, у разі коли транспортний засіб знімається з обліку у зв`язку з його відчуженням, у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) або на копії реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію на пластиковій основі, робиться запис: "Транспортний засіб знято з обліку для реалізації. Тобто, постановка на облік транспортного засобу, знятого з реєстрації в установленому законом порядку, з метою його реалізації, не є обов`язком особи, яка його придбала, а підтвердженням правомірності розпоряджання даним майном, в тому числі його подальшої реалізації є інші, передбачені законом документи, зокрема, але не виключно договір купівлі-продажу.

Це саме стосується транспортних засобів, які зняті з обліку і вивозяться за межі Європейського союзу.

Поряд з тим за усталеною міжнародною практикою реалізація автомобіля може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію автомобіля, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (на умовах комісії, доручення тощо). Тому продавець та власник не завжди буде однією особою.

Разом з тим, чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Щодо доводів апелянта про те, що копія митної декларації країни відправлення від 21.06.2023 №23НU7210002В551778 не містить відміток митної адміністрації країни відправлення, містить інші відомості щодо реєстраційних номерів транспортних засобів, яким переміщувався оцінюваний товар, а також відомості щодо вартості, які наведені у вищезазначеній копії митної декларації країни відправлення не кореспондуються із вартістю оцінюваного товару заявленою до митного оформлення, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач під час розмитнення надав відповідачу роздруківку електронної митної декларації країни відправлення від 21.06.2023 №23НU7210002В551778, що унеможливлює наявність на ній будь-яких відміток.

Окрім цього, додатково на підтвердження автентичності даної декларації позивачем надано митниці скріншот з відкритої бази даних Європейської Комісії з тарифів та митного союзу, що підтверджує факт наявності митної декларації в базі Євросоюзу і її закриття відповідною країною відправлення.

Відправником (експортером) та отримувачем товару вказано сторін контракту №11/23-МО/PB від 15.06.2023, при цьому місце відправки (країна відправки) товару не впливає на виконання умов контракту сторонами, в тому числі і щодо визначення вартості товару.

Вартість товару у митній декларації країни відправлення зазначена у валюті країни відправлення (Угорщина) угорському форинті. Так, курс 1 євро на день формування декларації становить 374,59 HUF (форинтів), а тому вартість товару зазначена у митній декларації країни відправлення у сумі 4 721 721,93 HUF, що еквівалентно 12 605,04 євро, про що позивач повідомив митний орган листом від 29.06.2023 б/н, однак відповідач не взяв це до уваги та не перевірив конвертацію курсу валют на дату складання митної декларації країни відправлення.

Щодо звіту про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023 №187/23.

Апелянт вказує на те, що при аналізі фото, що додані до звіту, інформація щодо факторів, які впливають на зменшення вартості транспортного засобу (деформація без пошкодження лакофарбового покриття, пошкодження оббивки та дефекти лакофарбового покриття) не підтвердились.

Водночас такі твердження відповідача жодним чином не підтверджуються іншими доказами, які б спростовував висновки наданого позивачем звіту.

Звіт про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023 №187/23, здійснений спеціалістом оцінювачем ОСОБА_1 (сертифікат №244/21 суб`єкта оціночної діяльності від 30.03.2021), з якого слідує, що вартість автомобіля AUDI Q7, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 , що ввозиться на митну територію України на дату оцінки складає 12270,00 євро, тобто менше, ніж задекларовано позивачем під час розмитнення. Зокрема, наданим звітом встановлено ряд пошкоджень даного транспортного засобу, що вплинуло на корегування його початкової вартості (27900,00 євро, з урахуванням коефіцієнта корегування по пробігу). Так, до звіту дано ремонтну калькуляцію №187/23 від 27.06.2023, аркуш перевірки даних №187/23 від 27.06.2023, визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ (додаток 2 до звіту №187/23), визначення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (додаток 3 до звіту №187/23).

Отже, наведене вказує на об`єктивність ціни товару в інвойсі від 15.06.2023 №2023/60 (12605,04 євро), тому наданий звіт є належним та допустимим доказом для підтвердження заявленої митної вартості.

Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, а відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Щодо зауваження відповідача стосовно вартості продажу аналогічного транспортного засобу, який був розмитнений за митною декларацією від 16.06.2023 №23UA204060005400U4 за ціною 20400 євро/од., то суд пеершої інстанції вірно зазначив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня вартості продажу аналогічних транспортних засобів на європейському ринку не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації вартості продажу аналогічних транспортних засобів на європейському ринку, при чому без конкретного зазначення відповідного ресурсу, оскільки порядок формування цих невідомих ресурсів, ведення, отримання інформації, а також порядок використання їх даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Крім того, митний орган жодним чином не пояснює, в якому технічному стані перебував транспортний засіб, який був взятий для порівняння ціни товару, що унеможливлює здійснити порівняння вартості цих транспортних засобів, тому вартість задекларованого позивачем транспортного засобу в стані технічних пошкоджень, які підтверджені звітом про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023 №187/23, не може бути ідентичною автомобілю, який митним органом взято для порівняння.

Отже, надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Натоміть висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Також і вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України, та про надання яких вказано у повідомленні декларанту (як-то висновок про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації) може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Про наявність таких обставин відповідач не надав належних та допустимих доказів, тому висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Натомість відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справ та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані лише припущеннями, а не об`єктивними даними, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям не відповідає, тому рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 29 червня 2023 року №UA204000/2023/000088/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа ( ч. 1 ст. 139 КАС України).

Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати в загальній сумі 7544,00, зокрема: випрати на правничу допомогу адвоката у сумі 2500,00 грн, витрати на переклад в сумі 2360,00 грн та судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2684,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №347 від 27 липня 2023 року, тому вказана сума підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката ( ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України).

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 06 липня 2023 року №06/07-23, укладеного між Адвокатським об`єднанням Бона Фіде (далі - Адвокатське об`єднання) та ПП «ПОІНТ БРОК», детального опису робіт (наданих послуг) та здійснених витрат для надання правничої допомоги за договором 06 липня 2023 року №06/07-23 станом на 27 липня 2023 року. З вказаних документів вбачається надання позивачу Адвокатським об`єднанням у цій справі комплексу юридичних послуг з оскарження рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів 29.06.2023 №UA204000/2023/000088/2. При цьому пунктом 3.1 вказаного договору визначено фіксовану суму гонорару (2500,00 грн), водночас позивач надав детальний опис робіт (наданих послуг) за цим договором.

Суд враховує також, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, та звертає увагу на пункт 3.1 договору про надання правової допомоги від 06 липня 2023 року №06/07-23, згідно з яким гонорар оплачується протягом п`яти банківських днів з моменту отримання остаточного рішення суду.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, складність справи, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 2500,00 грн. є співмірною та обґрунтованою.

Щодо понесених витрат на послуги з перекладу.

Позивач на понесення витрат на послуги з перекладу надав копію рахунку-акту виконаних робіт №14/07/23 від 14.07.2023 (предмет перекладу послуги письмового перекладу з англійської, німецької та угорської мов на українську мову).

Проте, зі змісту даного документу неможливо встановити, які саме документи підлягали перекладу, обсяг послуг перекладу та зв`язок таких послуг із цією справою, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача, в сумі 2360,00 грн з відповідача.

Таким чином, оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі №140/21425/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді І. І. Запотічний С. М. Кузьмич