Рішення

від 05.12.2023 по справі 280/8012/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 грудня 2023 року Справа № 280/8012/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді АртоузО.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№101)» (вул. Зелена, буд. 32, смт. Кам`яне, Запорізька область, 70050, ЄДРПОУ 08680112) до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 35045946, вул. Бочарова, 4, м. Вільнянськ. Запорізька область, 70000 ) про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява Державного підприємства «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№101)» (далі позивач) до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі відповідач) про зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої, з урахуванням уточненої позовної заяви, позивач просить суд:

визнати протиправними дії Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо накладення арешту на майно Державного підприємства «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№101)» та зобов`язати Вільнянський відділ державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№101)», а саме з транспортних засобів:

ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 .

КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 ,

VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 ,

ГАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_7 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_8 ,

FORD, реєстраційний номер НОМЕР_9 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_10 ;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь позивача 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.09.2023 позивачем отримано постанови Головного державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження № 71306648 від 16.03.2023, а також про арешт майна боржника від 21.03.2023. Згідно з цією постановою про арешт майна боржника від 21.03.2023, державним виконавцем постановлено - накласти арешт на транспортні засоби, що належать боржнику, а саме: ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; ЗИЛ, реєстраційний номер НОМЕР_11 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_12 ; ГАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_13 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_14 ; КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 ; VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 ; ГАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_7 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_8 ; FORD, реєстраційний номер НОМЕР_9 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_10 . Однак, вказана постанова є такою, що не відповідає чинному законодавчу, оскільки відповідно Закону України від 29.11.2001 № 2864-ІІІ «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Таким чином, з метою захисту прав державного підприємства позивач змушений звернутися до суду із цим позовом, оскільки вважає, що рішенням державного виконавця порушено його права та інтереси.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду уточненої позовної заяви із формулюванням позовних вимог у відповідності до способів захисту порушеного права, визначених частиною 1 статті 5 КАС України.

16 жовтня 2023 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання у справі на 31 жовтня 2023 року о 12:30 год., запропоновано сторонами надати свої заяви по суті спору і витребувано у відповідача належним чином завірені копії матеріалів зведеного виконавчого провадження ВП № 40941412.

Ухвалою суду від 31.10.2023 зупинено провадження у справі до 21.11.2023 о/об 12:00 год.

02 листопада 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву та копії матеріалів виконавчого провадження. Так, у відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що при виконанні зведеного виконавчого провадження № 40941412 відносно боржника Державного підприємства «Підприємство державної кримінально - виконавчої служби України (№101)» державним виконавцем дії проведені у відповідності до вимог чинного законодавства та порушення в частині винесення постанови про арени майна боржника від 21.03.2023 - відсутні. Накладено арешт на майно, яке не є основним засобом виробництва, що забезпечує ведення виробничої діяльності. Відповідач вказує на пропуск боржником строку на оскарження (скасування) постанови про арешт майна боржника від 21.03.2023, оскільки постанова державного виконавця була належним чином направлена до відома боржникові, та просить суд відмовити у задоволенні позову.

21 листопада 2023 року продовжено термін зупинення провадження до 05.12.2023.

В заперечення проти аргументів відповідача позивачем 22.11.2023 надано до суду відповідь на відзив. Позивач заперечує проти того, що ним пропущено строк звернення. Крім того, відповідачем не прийнято до уваги, що Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» у випадку звернення стягнення на майно державного підприємства, порівняно з Законами №1404-VIII та № 4901-VI, є спеціальним. Позивач просить критично поставитися до відзиву відповідача.

Представники сторін 05.12.2023 подали клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні, без участі сторін.

Ухвалою суду від 05.12.2023 поновлено провадження у справі.

З урахуванням положень частини 3 статті194та частини 3 статті268 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

На виконанні Вільнянського відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває зведене провадження ВП №40941412 про стягнення грошових коштів з боржника Державного підприємства «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№101)» на підставі судових наказів господарського суду Запорізької області від 21.11.2002 № 4/4/769, від 26.09.2013 № 908/2692/13, від 13.08.2013 № 908/526/13-г, від 03.12.2013 № 908/2972/13, від 03.09.2015 № 908/5985/14, від 05.08.2016 № 908/1387/16, від 11.01.2023 № 908/1904/22, від 23.12.2020 № 908/2447/20, від 20.10.2020 № 908/953/20 від 13.09.2019 № 908/29/19 і вимог ГУ ДПС у Запорізькій області від 25.07.2023 № Ю-Ю4уУ, від 29.06.2022 №Ю-Ю4уУ, від 13.04.2020 № Ю-Ю4уУ.

Постановами головного державного виконавця Вільнянського відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більченко Л.П. від 21.03.2023 звернуто стягнення на майно боржника - накладено арешт на кошти та майно боржника.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII(далі-Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першоюстатті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно достатті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом УкраїниПро органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Частинами першою та третьоюстатті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною першоюстатті 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до частин першої, другої та шостоїстатті 48 Закону № 1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Вимогами частин першої, п`ятої та шостоїстатті 52 Закону № 1404-VIIIпередбачено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

У разі якщо на зазначене у частині п`ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер`єру офісів, готова продукція та товари тощо);

2) об`єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Згідно частин першої та другої статті 56 Закону №1404-VIII встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» 05.06.2012 № 4901-VI (далі Закон № 4901-VI) передбачені особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду. Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Статтею 77 Господарського кодексу України передбачено, що казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства. Інші особливості господарської та соціальної діяльності казенних підприємств визначаються цим Кодексом, законом про державні підприємства та іншими законодавчими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV (далі - Закон №2713-IV) підприємства установ виконання покарань є державними підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених.

У відповідності Статуту Державного підприємства «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№101)», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.06.2021 № 1991/5 Державне підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України, що здійснює управління ним безпосередньо або через міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань та входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Пунктом 3.6 Статуту встановлено підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно із законодавством (п. 3.6 Статуту).

Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Разом з тим, відповідно до ст. 26 Закону № 2713-IV, майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань.

Відповідно ст. 2 Закону № 4901-VI, примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, наїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Згідно ст. 4 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом».

Відповідно до Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, акцій (часток) господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Позивач у позовній заяві посилається на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби», в яких зазначено що транспортний засіб відноситься до основних засобів.

Водночас, відповідно норм Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, тощо.

Отже, законодавцем чітко визначено майно, відчуження якого заборонено - в д випадку це основний засіб саме виробництва, транспортний засіб не є основним засобом виробництва, а тому не входить до переліку майна, відчуження якого заборонено Законом.

Боржником ані державному виконавцю в процесі виконання, ані до суду по надано підтверджуючі документи, що транспортні засоби на які накладено арешт є основними засобами виробництва, що забезпечує ведення його виробничої діяльності.

З викладеного вбачається, що при виконанні зведеного виконавчого провадження № 40941412 відносно боржника Державне підприємство «Підприємство державної кримінально - виконавчої служби України (№101)» державним виконавцем дії проведені у відповідності до вимог чинного законодавства та порушення в частині винесення постанови про арешт майна боржника від 21.03.2023 - відсутні. Накладено арешт на майно, яке не є основним засобом виробництва, що забезпечує ведення виробничої діяльності.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не оскаржувались постанови головного державного виконавця Вільнянського відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більченко Л.П. від 21.03.2023 про звернення стягнення на майно боржника, накладення арешту на майно боржника, про розшук майна боржника, від 07.07.2023 про опис та арешт майна (коштів) боржника. Відповідно вказані постанови є чинними та діючими.

Відповідно, на переконання суду, що свідчить про те, що позивач визнавав ці постанови законними і не заперечував наявність заборгованості у зведеному провадженні ВП №40941412.

У разі якби позивач вважав вказані постанови не законними, тоді б звернувся до суду чи виконавця щодо оскарження відповідних постанов виконавця та вимогою про їх скасування. Не оскаржуючи постанови виконавця та не зупиняючи примусове виконання виконавчого провадження, позивач свідомо вибрав такий спосіб захисту та погашення наявної заборгованості в межах виконавчого провадження.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У звязку із відмовою у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Державного підприємства «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№101)» (вул. Зелена, буд. 32, смт. Кам`яне, Запорізька область, 70050, ЄДРПОУ 08680112) до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 35045946, вул. Бочарова, 4, м. Вільнянськ. Запорізька область, 70000 ) про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 05 грудня 2023 року.

СуддяО.О. Артоуз