Постанова

від 09.04.2024 по справі 280/8012/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 280/8012/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№101)» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року (суддя Артоуз О.О.) в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№101)» до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№101)» звернулось до суду з позовною заявою до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просило:

- визнати протиправними дії Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо накладення арешту на майно Державного підприємства «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№101)» та зобов`язати Вільнянський відділ державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№101)», а саме з транспортних засобів:

ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): ХТА210630Р2992776.

КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 ,

VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_5 ,

ГАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_6 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_7 ,

FORD, реєстраційний номер НОМЕР_8 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_9 ;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь позивача 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору..

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2023 в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№101)» до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№101)» подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про повне задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, не надання належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову. Позивач наголошує, що відповідно Закону України від 29.11.2001 № 2864-ІІІ «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Скаржник наголошує на тому, що основними засобами є матеріальні активи. Які підприємство утримує з метою використання у процесі виробництва.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву колегія суддів дійшла таких висновків.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на виконанні Вільнянського відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває зведене провадження ВП №40941412 про стягнення грошових коштів з боржника Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№101)» на підставі судових наказів господарського суду Запорізької області від 21.11.2002 № 4/4/769, від 26.09.2013 № 908/2692/13, від 13.08.2013 № 908/526/13-г, від 03.12.2013 № 908/2972/13, від 03.09.2015 № 908/5985/14, від 05.08.2016 № 908/1387/16, від 11.01.2023 № 908/1904/22, від 23.12.2020 № 908/2447/20, від 20.10.2020 № 908/953/20 від 13.09.2019 № 908/29/19 і вимог ГУ ДПС у Запорізькій області від 25.07.2023 № Ю-Ю4уУ, від 29.06.2022 №Ю-Ю4уУ, від 13.04.2020 № Ю-Ю4уУ.

Постановами головного державного виконавця Вільнянського відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більченко Л.П. від 21.03.2023 звернуто стягнення на майно боржника - накладено арешт на кошти та майно боржника.

Правомірність накладення арешту на майно позивача, який є державним підприємством, є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

За приписами ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно із ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Порядок накладення арешту і вилучення майна (коштів) боржника визначається положеннями статті 56 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказаною статтею у тому числі визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту. Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

Частинами 3, 4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені порядок та підстави зняття арешту з майна у разі виявлення порушення порядку його накладення, встановленого цим Законом, який знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Колегія суддів звертає увагу, що ст.1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» підприємства установ виконання покарань є державними підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених.

У відповідності Статуту Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№101)», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.06.2021 № 1991/5 Державне підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України, що здійснює управління ним безпосередньо або через міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань та входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Пунктом 3.6 Статуту встановлено підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно із законодавством (п. 3.6 Статуту).

Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Для цілей Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», згідно до ст. 2 цього Закону, під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, акцій (часток) господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Конституційний Суд України у п. 3.3 рішення від 10.06.2003 у справі №1-11/2003 за конституційним поданням 47 депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» роз`яснив, що за змістом статті 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує введення їх виробничої діяльності, а також на продаж об`єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечує виробничу діяльність підприємств-боржника у процедурі його санації (статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Так, відповідно до ст. 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно того, що транспортні засоби на які накладено арешт, не забезпечують ведення виробничої діяльності боржника, не входять до цілісного майнового комплексу, та таким чином, не підпадають під дію Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№101)» залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров