Рішення

від 06.12.2023 по справі 300/3025/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2023 р. справа № 300/3025/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач 2, ГУ ПФУ в Рівненській області) про визнання протиправним та скасування рішення № 092850013770 від 28.04.2022, зобов`язання призначити з 17.02.2022 пенсію за віком на пільгових умовах із урахуванням висновків суду про включення до пільгового стажу періодів роботи з 13.09.2005 по 01.10.2009, з 16.02.2010 по 29.07.2014, з 15.09.2014 по 08.06.2015, з 17.06.2015 по 09.06.2016, з 11.07.2016 по 22.06.2017, з 25.07.2017 по 24.06.2018, з 01.07.2018 по 28.06.2019 та здійснити нарахування пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 17.02.2022 вперше звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, у призначенні пенсії було відмовлено рішенням від 31.03.2022 №092850013770, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Згідно із вказаним рішенням пільговий стаж становить 7 років 7 місяців та 22 дні. Не погодившись із такою відмовою та виведеним розрахунком пільгового стажу, 26.04.2022 позивач повторно звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії. Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області від 28.04.2022 № 092850013770 повторно відмовлено у призначенні на пільгових умовах пенсії та зазначено, що пільговий страховий стаж становить 0 років 2 місяці та 28 днів. Однак, позивач звертає увагу, що відповідачу було надано довідки, які складені на основі особових рахунків та платіжних відомостей, про що безпосередньо зазначено у примітках кожної з довідок. При цьому, довідки, які уточнюють характер роботи за період його роботи на території росії містять посилання на первинні документи, на підставі яких їх було видано, а відтак підлягають врахуванню при обчисленні розміру пенсії. Крім того, посадовими особами відповідача, не було зараховано до пільгового страхового стажу періоди роботи з 17.06.2015 по 02.07.2020, через те, що в довідці №205 від 10.03.2022, не вказано постанову, якою затверджено вказаний у довідці номер Списку пільгової професії є неприйнятним та суперечить законодавству України, оскільки списки на пільгове пенсійне забезпечення доступні у відкритих джерелах мережі інтернет, де можна пересвідчитись у їх чинності. Таким чином періоди роботи, які не зараховані відповідачами до пільгового страхового стажу становлять 14 років 1 місяць 2 дні, при передбачених Законом 12 років 6 місяців, що є достатніми для призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.

19.06.2023 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто.

У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в якій містяться відомості про порядок і строк подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.

ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 12.07.2023. Щодо заявлених позовних вимог представник відповідача заперечив, зазначивши, що до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 не враховано періоди роботи в ООО "Обьнефтеремонт" з 13.09.2005 по 01.10.2009, з 16.02.2010 по 29.07.2014, з 15.09.2014 по 08.06.2015 та в ООО "Сибнефтесервис" з 17.06.2015 по 09.06.2016, з 11.07.2016 по 22.06.2017, з 25.07.2017 по 24.06.2018, з 01.07.2018 по 28.06.2019, з 04.07.2019 по 02.07.2020, оскільки немає підтвердження факту пільгової роботи первинними документами. Крім того, в довідці №205 від 10.03.2022 про період пільгової роботи з 17.06.2015 по 09.06.2016, з 11.07.2016 по 22.06.2017, з 25.07.2017 по 24.06.2018, з 01.07.2018 по 28.06.2019, з 04.07.2019 по 02.07.2019 відсутнє посилання на Списки, які були чинні на період роботи заявника, а саме в довідці зазначено професію або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, однак найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи не відображено. В зв`язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідач 2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 14.09.2023 відповідно до якого проти позову заперечив, вказавши, що право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списками № 1 і № 2 визначається з урахуванням періодів роботи в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173. Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31.12.1991, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961. Таким чином, враховуючи положення статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", немає підстав для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 через відсутність необхідного пільгового стажу 12 років 6 місяців. Відтак, ГУ ПФУ в Рівненській області правомірно прийнято рішення від 28.04.2022 № 092850013770 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Вважає вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.02.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, та пакетом документів, на підтвердження загального та пільгового стажу роботи, що не заперечується сторонами.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 31.03.2022 №092850013770 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, зіславшись на положення статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, вказавши, що у позивача немає права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. В цьому ж рішенні зазначено, що вік заявника 56 років, а згідно поданих документів страховий стаж заявника становить 24 роки 9 місяців 2 дні а пільговий стаж становить 7 років 7 місяців та 22 дні (а.с.14).

Не погодившись із такою відмовою та виведеним розрахунком трудового стажу та пільгового стажу, 26.04.2022 позивач повторно звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, до якої долучила аналогічний попередньому пакет документів, що не заперечується сторонами.

Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішенням від 28.04.2022 № 092850013770 ГУ ПФУ в Рівненській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, зіславшись на положення статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", вказавши, що у позивача немає права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. В цьому ж рішенні зазначено, що вік заявника 56 років 2 місяці 13 днів, а згідно поданих документів страховий стаж заявника становить 29 роки 11 місяців 6 днів. До пільгового стажу не зараховані періоди роботи: період з 04.01.1988 по 06.05.1988, оскільки уточнююча довідка від 28.10.2020 №01/01/10/05/02/02/-725 не відповідає Порядку, затвердженого Постановою №637 від 12.08.1993, а саме - довідка підписана двома особами, відсутній підпис начальника відділу кадрів, з 13.09.2005 по 01.10.2009, з 16.02.2010 по 29.07.2014, 15.09.2014 по 08.06.2015, оскільки згідно уточнюючої довідки від 16.11.2020 №04/122 потребують підтвердження факту пільгової роботи первинними документами, з 17.06.2015 по 09.06.2016, з 11.07.2016 по 22.06.2017, з 25.07.2017 по 24.06.2018, з 01.07.2018 по 28.06.2019, з 04.07.2019 по 02.07.2020, оскільки згідно уточнюючої довідки від 10.03.2022 №205 потребують підтвердження факту пільгової роботи первинними документами. Крім того в довідці не зазначено постанову, якою затверджено вказаний в довідці номер Списку пільгової професії.

Вважаючи вищенаведену відмову відповідача протиправною позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Європейською соціальною хартією (переглянута) від 03 травня 1996 року, що ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V та набрала чинності для України з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1058).

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців, з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років.

Таким чином, пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестація робочих місць;

-досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, ГУ ПФУ в Рівненській області у рішенні від 28.04.2022 № 092850013770, посилається на положення статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, вказавши, що у позивача немає права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та зазначає, що вік заявника 56 років 2 місяці 13 днів, а згідно поданих документів страховий стаж заявника становить 29 роки 11 місяців 6 днів, пільговий стаж роботи за Списком №2 заявника становить 0 років 2 місяці 28 днів. До пільгового стажу не зараховані періоди роботи: з 04.01.1988 по 06.05.1988, оскільки уточнююча довідка від 28.10.2020 №01/01/10/05/02/02/-725 не відповідає Порядку, затвердженого Постановою №637 від 12.08.1993, а саме - довідка підписана двома особами, відсутній підпис начальника відділу кадрів, з 13.09.2005 по 01.10.2009, з 16.02.2010 по 29.07.2014, 15.09.2014 по 08.06.2015, оскільки згідно уточнюючої довідки від 16.11.2020 №04/122 потребують підтвердження факту пільгової роботи первинними документами, з 17.06.2015 по 09.06.2016, з 11.07.2016 по 22.06.2017, з 25.07.2017 по 24.06.2018, з 01.07.2018 по 28.06.2019, з 04.07.2019 по 02.07.2020, оскільки згідно уточнюючої довідки від 10.03.2022 №205 потребують підтвердження факту пільгової роботи первинними документами. Крім того в довідці не зазначено постанову, якою затверджено вказаний в довідці номер Списку пільгової професії.

Відтак, оскаржуване рішення від 28.04.2022 № 092850013770 вказує на підстави для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, а саме відсутність необхідного пільгового стажу.

Досліджуючи висновки відповідача, які стали причиною у відмові позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи до загального та пільгового стажу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1статті 56 Закону №1788-ХІІдо стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом частини 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Також слід звернути увагу на те, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про міжнародні договори України" 29.06.2004 №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід`ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формізакону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Вказана вище правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №459/955/15-а, від 27.02.2018 у справі № 361/4899/17, від 12.06.2018 у справі №686/4998/15, а також в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі №21-457а14.

Суд зазначає, що припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як іпостанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

Крім того, у силу пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

А тому, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію повинен був бути врахований трудовий стаж, набутий ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації.

Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України Про пенсійне забезпечення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку №637, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках, а саме за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.

Відповідно до пункту 2.14Інструкції № 58у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки "Відомості про роботу" пишеться: "прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватися у дужках.

Якщо працівнику в період роботи надається новий розряд, тоді про це в установленому порядку робиться відповідний запис.

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Суд зазначає, що на підтвердження пільгового стажу позивачем надано:

- вкладиш в трудову книжку серії НОМЕР_1 від 14 березня 2013 року (а.с.17-29);

- довідку від 16.11.2020 № 04/122 видану ТОВ «Обнафторемонт» (Російська Федерація, Ханти-Мансійський автономний округ, м.Нижньовартовськ), відповідно до якої позивач працював: з 13.09.2005 по 12.02.2006 помічником бурильника капітального ремонту свердловин, з 13.02.2006 по 12.10.2007 бурильником капітального ремонту свердловин, з 13.10.0.2007 по 01.10.2009 майстром по капітальному ремонту свердловин, з16.02.2010 по 30.09.2010 майстром по капітальному ремонту свердловин, з 01.10.2010 по 13.03.2013 майстром по капітальному ремонту свердловин, з 14.03.2013 по 29.07.2014 старшим майстром по капітальному ремонту свердловин, 15.09.2014 по 08.06.2015 майстром по капітальному ремонту свердловин. Професії "Бурильники, помічники, майстер, старший майстер, по капітальному ремонту свердловин" відносяться до Списку № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 (розділ XIII "Буріння, видобуток і переробка нафти та газу, переробка вугілля та сланцю", підрозділ 2 "Видобуток нафти та газу" а) робітники) (а.с.31-32);

- архівну довідку від 10.03.2022 № 205 видану ТОВ «Обнафторемонт» (Російська Федерація, Ханти-Мансійський автономний округ, м.Нижньовартовськ) в якій вказано, що позивач з 17.06.2025 по 02.07.0220працював на посаді старшого майстра яка передбачена по капітальному ремонту свердловин, яка відносяться до Списку № 2 (розділ XII , підрозділ 2 "Видобуток нафти та газу" (а.с.33).

- довідки архівного відділу м. Нижнєварторська Ханти-Мансійського автономного округу від 26.03.2021 № 081, №082, в яких зазначено заробітну плату ОСОБА_1 за період2005-2015 роки в Нижнєварторському управлінні бурових робіт виробничого об`єднання "Нижнєвартоськнафтогаз" на підставі особових рахунків за 2005-2015 таб. Номери 4359, 12315, 19013 (а.с.35-36);

- архівну довідку ТОВ "Сибнефтесервіс" від 03.12.2020 № 1019 про заробітну плату ОСОБА_1 за період2015-2020 роки (а.с.37);

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженогонаказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

При цьому, суд зазначає, що посади, які обіймав позивач ("Бурильники, помічники, майстер, старший майстер, по капітальному ремонту свердловин") за спірні періоди були передбачені Списками, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 (розділ XIII "Буріння, видобуток і переробка нафти та газу, переробка вугілля та сланцю", підрозділ 2 "Видобуток нафти та газу" а) робітники), постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 за №10 (розділ XII "Буріння, видобуток та переробка нафти, газу та газового конденсату, переробка вугілля та сланцю", підрозділ 1 "Буріння", а) робітники), постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за №162 (розділ XII "Буріння, видобуваннятапереробка нафти,газу та газового конденсату, переробка вугілля і сланцю" підрозділ 1 "Буріння", а) робітники),які були чинні на період його роботи.

Відтак, посилання відповідачів, як на підставу відмови у призначенні пільгової пенсії на те, що архівні (уточнюючі) довідки потребують підтвердження факту пільгової роботи первинними документами та немістять посилання на чинні в період роботи позивача Списки №2, є безпідставними, оскільки ненадання підприємством або допущення підприємством помилок при видачі уточнюючої довідки не може нівелювати право позивача на пенсію, яке гарантовано Конституцією України.Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. При цьому, пенсійний орган, не позбавлений права самостійно перевірити належність професій позивача за спірний період до відповідних діючих на час його роботи Списків.

Крім того, суд зазначає, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних. Сама по собі не здача відповідних документів в архівний відділ не є беззаперечним доказом відсутності у позивача страхового стажу у зазначений період.

Тобто, відсутність відповідних документів на зберіганні в архівних установах не може позбавити позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

У постанові від 12.12.2019 по справі №229/3431/16-а (адміністративне провадження №К/9901/42570/18) Верховний Суд дійшов до висновку про безпідставність доводів пенсійного органу про неможливість підтвердження трудового стажу через відсутність на зберіганні в державному архіві запитуваних документів та вказав про неможливість надання повного об`єму необхідних для реалізації прав позивача документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Крім того, суд звертає увагу, що первинно рішенням від 31.03.2022 №092850013770 пенсійним органом уже визнавався пільговий стаж позивача за Списком №2 тривалістю 7 років 7 місяців та 22 дні, який не визнається в оскаржуваному рішенні від 28.04.2022 № 092850013770.

В свою чергу, принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Таким чином, на переконання суду, відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу періодів роботи з 13.09.2005 по 01.10.2009, з 16.02.2010 по 29.07.2014, з 15.09.2014 по 08.06.2015, з 17.06.2015 по 09.06.2016, з 11.07.2016 по 22.06.2017, з 25.07.2017 по 24.06.2018, з 01.07.2018 по 28.06.2019 та з 04.07.2019 по 02.07.2020, з підстав не підтвердження факту пільгової роботи первинними документами, тому відповідача 1, слід зобов`язати зарахувати позивачу вказані періоди роботи до страхового стажу та спеціального стажу.

Інших підстав для не зарахування спірного періоду роботи позивача до пільгового стажу відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Як наслідок, рішення про відмову у призначенні пенсії від 28.04.2022 № 092850013770 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області підлягає до скасування.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, з 17.02.2022, суд зазначає наступне.

За наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії за віком визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. (ч.2 ст.9 КАС України).

Згідно з частиною 2 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до положень частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Так, пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

При цьому, суд зазначає, що в спірному випадку позивач оскаржує рішення про відмову у призначенні пенсії від 28.04.2022 № 092850013770 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на підставі розгляду заяви від 26.04.2022, що визнається та не заперечується сторонами, а тому право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, ОСОБА_1 набув з дати звернення із заявою - з 26.04.2022, відтак в частині вимог позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 з 17.02.2022 слід відмовити.

Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже на момент звернення із заявою від 26.04.2022 про призначення пенсії на пільгових умовах, вік заявника 56 років 2 місяці 13 днів (а.с.10-13).

Відтак, зважаючи на досягнення позивачем понад 55 років, наявності у нього загального страхового стаж понад 28 років 6 місяців, в тому числі стажу роботи за списком №2 понад 12 років і 6 місяців (з урахуванням висновку суду щодо зарахування до страхового та пільгового стажу спірних періодів роботи), з метою належного захисту прав ОСОБА_1 , суд вважає необхідним зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду до якого позивач звернувся із заявою від 26.04.2022) призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з 26.04.2022.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі під час розгляду справи не надали.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Щодо здійснення розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що позивач згідно з квитанцією №1050427438 від 09.05.2023 (а.с.1), підтвердив сплату судового збору на суму 1073,60 грн, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, як з сторони, внаслідок неправильного рішення якої виник спір, сплачений судовий збір в розмірі 800,00 грн, що пропорційно задоволених позовних вимог (а.с.1).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.04.2022 № 092850013770 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та не зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 13.09.2005 по 01.10.2009, з 16.02.2010 по 29.07.2014, з 15.09.2014 по 08.06.2015, з 17.06.2015 по 09.06.2016, з 11.07.2016 по 22.06.2017, з 25.07.2017 по 24.06.2018, з 01.07.2018 по 28.06.2019 та з 04.07.2019 по 02.07.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 26.04.2022 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 13.09.2005 по 01.10.2009, з 16.02.2010 по 29.07.2014, з 15.09.2014 по 08.06.2015, з 17.06.2015 по 09.06.2016, з 11.07.2016 по 22.06.2017, з 25.07.2017 по 24.06.2018, з 01.07.2018 по 28.06.2019 та з 04.07.2019 по 02.07.2020 та здійснити нарахування пенсії.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 сплачену ним суму судового збору у розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );

відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018);

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028).

Суддя Микитин Н.М.