Постанова

від 16.04.2024 по справі 300/3025/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/3025/23 пров. № А/857/25691/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року (ухвалене головуючою-суддею Микитин Н.М. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківську) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідача-1), ГУ ПФУ в Рівненській області (далі - відповідач-2), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Рівненській області №092850013770 від 28.04.2022 та зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області призначити йому з 17.02.2022 пенсію за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду про включення до пільгового стажу періодів роботи з 13.09.2005 по 01.10.2009, з 16.02.2010 по 29.07.2014, з 15.09.2014 по 08.06.2015, з 17.06.2015 по 09.06.2016, з 11.07.2016 по 22.06.2017, з 25.07.2017 по 24.06.2018, з 01.07.2018 по 28.06.2019 та здійснити нарахування пенсії.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано оспорюване рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та не зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 13.09.2005 по 01.10.2009, з 16.02.2010 по 29.07.2014, з 15.09.2014 по 08.06.2015, з 17.06.2015 по 09.06.2016, з 11.07.2016 по 22.06.2017, з 25.07.2017 по 24.06.2018, з 01.07.2018 по 28.06.2019 та з 04.07.2019 по 02.07.2020 та зобов`язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 26.04.2022 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) із зарахуванням до пільгового стажу вищевказаних періодів роботи поивача та здійснити нарахування пенсії. У задоволенні решти вимог позову відмовлено. Вказує на відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи в рф, з огляду на те, що з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Також звертає увагу як на підставу не врахування спірних періодів роботи, відсутність інформації про атестацію робочих місць.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 не враховано періоди роботи в ООО Обьнефтеремонт з 13.09.2005 по 01.10.2009, з 16.02.2010 по 29.07.2014, з 15.09.2014 по 08.06.2015 та в ООО "Сибнефтесервис" з 17.06.2015 по 09.06.2016, з 11.07.2016 по 22.06.2017, з 25.07.2017 по 24.06.2018, з 01.07.2018 по 28.06.2019, з 04.07.2019 по 02.07.2020, оскільки немає підтвердження факту пільгової роботи первинними документами. Крім того, в довідці №205 від 10.03.2022 про період пільгової роботи з 17.06.2015 по 09.06.2016, з 11.07.2016 по 22.06.2017, з 25.07.2017 по 24.06.2018, з 01.07.2018 по 28.06.2019, з 04.07.2019 по 02.07.2019 відсутнє посилання на Списки, які були чинні на період роботи заявника, а саме в довідці зазначено професію або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, однак найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи не відображено.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 17.02.2022 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, надавши пакет документів, на підтвердження загального та пільгового стажу роботи, за результатами розгляду якої рішенням №092850013770 від 31.03.2022 йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, зіславшись на положення ст.114 Закону №1058. У цьому рішенні зазначено, що вік заявника 56 років, а згідно поданих документів страховий стаж заявника становить 24 роки 9 місяців 2 дні а пільговий стаж становить 7 років 7 місяців та 22 дні.

Не погодившись із такою відмовою та виведеним розрахунком трудового стажу та пільгового стажу, 26.04.2022 позивач повторно звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, до якої долучив аналогічний попередньому пакет документів, що не заперечується сторонами.

Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено ГУ ПФУ в Рівненській області.

Рішенням №092850013770 від 28.04.2022 ГУ ПФУ в Рівненській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, зіславшись на положення ст.114 Закону №1058, вказавши на відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. У цьому ж рішенні зазначено, що вік заявника 56 років 2 місяці 13 днів, а згідно поданих документів страховий стаж заявника становить 29 роки 11 місяців 6 днів. До пільгового стажу не зараховані періоди роботи : з 04.01.1988 по 06.05.1988, оскільки уточнююча довідка №01/01/10/05/02/02/-725 від 28.10.2020 не відповідає Порядку підтвердження наявного стаж роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637), зокрема, така підписана двома особами, відсутній підпис начальника відділу кадрів, з 13.09.2005 по 01.10.2009, з 16.02.2010 по 29.07.2014, з 15.09.2014 по 08.06.2015, оскільки згідно уточнюючої довідки №04/122 від 16.11.2020 потребують підтвердження факту пільгової роботи первинними документами, з 17.06.2015 по 09.06.2016, з 11.07.2016 по 22.06.2017, з 25.07.2017 по 24.06.2018, з 01.07.2018 по 28.06.2019, з 04.07.2019 по 02.07.2020, оскільки згідно уточнюючої довідки №205 від 10.03.2022 потребують підтвердження факту пільгової роботи первинними документами. Крім того, у довідці не зазначено постанову, якою затверджено вказаний в довідці номер Списку пільгової професії.

Вважаючи протиправним оспорюване рішення, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію повинен був бути врахований трудовий стаж, набутий ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території рф. При цьому, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Суд зазначив, що відсутність відповідних документів на зберіганні в архівних установах не може позбавити позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу, а тому відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу періодів роботи з 13.09.2005 по 01.10.2009, з 16.02.2010 по 29.07.2014, з 15.09.2014 по 08.06.2015, з 17.06.2015 по 09.06.2016, з 11.07.2016 по 22.06.2017, з 25.07.2017 по 24.06.2018, з 01.07.2018 по 28.06.2019 та з 04.07.2019 по 02.07.2020, з підстав не підтвердження факту пільгової роботи первинними документами. Суд дійшов висновку, що в спірному випадку позивач оскаржує рішення про відмову у призначенні пенсії №092850013770 від 28.04.2022 прийняте ГУ ПФУ в Рівненській області на підставі розгляду заяви від 26.04.2022, а тому право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, ОСОБА_1 набув з дати звернення із заявою - з 26.04.2022, а не з 17.02.2022.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1ст.8 Закону №1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені устатті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно дефініції, наведеної у ч.1ст.24 Закону №1058, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п.3 Порядку №637.

Як видно з матеріалів справи, підставою для відмови у призначенні пенсії за віком стало не зарахування до страховогостажу періоду роботи з 04.01.1988 по 06.05.1988 по причині дефектності вищевказаних уточнюючих довідок, описаних вище. Крім того в довідці не зазначено постанову, якою затверджено вказаний в довідці номер Списку пільгової професії.

Відповідно до ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення та п.п.4 п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), при прийманні документів орган, що призначає пенсію : 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відмовляючи у призначенні пенсії, пенсійний орган зазначив, що страховий стаж позивача становить 29 років 11 місяців 06 днів.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження пільгового стажу позивачем надано : вкладиш в трудову книжку серії НОМЕР_1 від 14.03.2013; довідку №04/122 від 16.11.2020, видану ТзОВ Обнафторемонт (рф, Ханти-Мансійський автономний округ, м. Нижньовартовськ), відповідно до якої позивач працював у період з 13.09.2005 по 12.02.2006 помічником бурильника капітального ремонту свердловин, з 13.02.2006 по 12.10.2007 бурильником капітального ремонту свердловин, з 13.01.2007 по 01.10.2009 майстром по капітальному ремонту свердловин, з 16.02.2010 по 30.09.2010 майстром по капітальному ремонту свердловин, з 01.10.2010 по 13.03.2013 майстром по капітальному ремонту свердловин, з 14.03.2013 по 29.07.2014 старшим майстром по капітальному ремонту свердловин, 15.09.2014 по 08.06.2015 майстром по капітальному ремонту свердловин. Професії Бурильники, помічники, майстер, старший майстер, по капітальному ремонту свердловин відносяться до Списку №2 виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 (розділ XIII Буріння, видобуток і переробка нафти та газу, переробка вугілля та сланцю, підрозділ 2 Видобуток нафти та газу а) робітники); архівну довідку №205 від 10.03.2022, видану ТзОВ Обнафторемонт (рф, Ханти-Мансійський автономний округ, м. Нижньовартовськ), в якій вказано, що позивач у період з 17.06.2025 по 02.07.0220 працював на посаді старшого майстра, яка передбачена по капітальному ремонту свердловин, що відносяться до Списку №2 (розділ XII, підрозділ 2 Видобуток нафти та газу; довідки архівного відділу м. Нижньовартовська Ханти-Мансійського автономного округу №081, №082 від 26.03.2021, в яких зазначено заробітну плату ОСОБА_1 за період 2005-2015 роки в Нижнєвартовському управлінні бурових робіт виробничого об`єднання Нижнєвартоськнафтогаз на підставі особових рахунків за 2005-2015 таб. Номери 4359, 12315, 19013; архівну довідку ТзОВ Сибнефтесервіс №1019 від 03.12.2020 про заробітну плату ОСОБА_1 за період 2015-2020 роки.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

При цьому, колегія суддів зазначає, що посади, які обіймав позивач (Бурильники, помічники, майстер, старший майстер, по капітальному ремонту свердловин) за спірні періоди були передбачені Списками, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 (розділ XIII Буріння, видобуток і переробка нафти та газу, переробка вугілля та сланцю, підрозділ 2 Видобуток нафти та газу а) робітники), постановою Ради Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 (розділ XII Буріння, видобуток та переробка нафти, газу та газового конденсату, переробка вугілля та сланцю, підрозділ 1 Буріння, а) робітники), постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 (розділ XII Буріння, видобування та переробка нафти, газу та газового конденсату, переробка вугілля і сланцю підрозділ 1 Буріння, а) робітники), які були чинні на період його роботи.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відмова відповідачів у призначенні пільгової пенсії через те, що архівні (уточнюючі) довідки потребують підтвердження факту пільгової роботи первинними документами та не містять посилання на чинні в період роботи позивача Списки №2 є безпідставною, оскільки ненадання підприємством або допущення підприємством помилок при видачі уточнюючої довідки не може нівелювати право позивача на пенсію, яке гарантовано Конституцією України. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. При цьому, пенсійний орган, не позбавлений права самостійно перевірити належність професій позивача за спірний період до відповідних діючих на час його роботи Списків.

З приводу вказаного, колегія суддів також зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його первинних документах. Помилки в заповненні первинних документів не може бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок їх ведення та заповнення з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

Отже, трудова книжка позивача та подані документи містять записи про його роботу протягом спірних періодів, що дає йому право на зарахування їх довідповідного пільгового стажу.

Колегія суддів зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Суд першої інстанції вірно врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.12.2019 по справі №229/3431/16-а, в якій суд дійшов до висновку про безпідставність доводів пенсійного органу про неможливість підтвердження трудового стажу через відсутність на зберіганні в державному архіві запитуваних документів та вказав про неможливість надання повного об`єму необхідних для реалізації прав позивача документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Більше того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що пенсійний орган звертався до підприємств, у яких працював позивач або до архівної установи для підтвердження відомостей щодо спірних періодів його роботи. При цьому, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.

Щодо посилання скаржника, як підставу не врахування спірних періодів роботи, на відсутність інформації про атестацію робочих місць, колегія суддів зазначає наступне.

Необхідною умовою для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах згідно статті 114 Закону №1058, є проведення атестації робочих місць за час виконання роботи після 21.08.1992, проте, спірним є питання зарахування періоду з 11.09.1985 по 26.09.1993.

Також, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) №41 від 01.09.1992 (далі - Методичні рекомендації).

За змістом п.1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 (далі - Порядок №442), який набрав чинності 21.08.1992, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно п.4 Порядку №442, п.п.1.5 п.1 Методичних рекомендацій, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Згідно п.4.1, 4.2 Порядку №383, при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

За умовами п.4.3 Порядку №383, у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до п.4.4, 4.5 Порядку №383, якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

При цьому, колегія суддів зазначає, що законодавцем покладено обов`язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її несвоєчасне проведення або неповне проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 по справі №227/545/17, від 11.05.2022 по справі №120/1089/19-а, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі №520/15025/16-а.

Також, такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у справі №520/15025/16-а, у якій Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, згідно якої особи, зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту бстатті 13 Закону №1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

Щодо посилання скаржника на незарахування спірних періодів роботи позивача, оскільки такий працював на території рф до його страхового стажу, колегія суддів виходить з того, що при визначенні права на пенсійне забезпечення суд, відповідно до ч.1, 2 ст.4 Закону №1058, вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та рф.

Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Аналіз приведених вище норм дає підстави для висновку, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Статтею 7 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.

Згідно п.2 ст.13 вказаної Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Отже, положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних з їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території рф або на підприємстві зареєстрованому на території рф після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в рф. Тобто, існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.

Окрім того, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

До набрання чинності постановою КМУ №1328, Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

З огляду на вищевикладене, доводи скаржника про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи в рф, з огляду на те, що з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 є безпідставними, оскільки під час роботи позивача в рф вказана Угода була обов`язкова для України як держави-учасниці та такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

Водночас вихід рф з даної Угоди жодним чином не впливає на зобов`язання України як держави-учасниці даної Угоди дотримуватися норм цієї та угоди та зарахувати стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди до трудового стажу, який враховується при встановленні права на пенсію.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення даного позову шляхом визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення ГУ ПФУ та не зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 13.09.2005 по 01.10.2009, з 16.02.2010 по 29.07.2014, з 15.09.2014 по 08.06.2015, з 17.06.2015 по 09.06.2016, з 11.07.2016 по 22.06.2017, з 25.07.2017 по 24.06.2018, з 01.07.2018 по 28.06.2019 та з 04.07.2019 по 02.07.2020 та зобов`язанні ГУ ПФУ призначити ОСОБА_1 з 26.04.2022 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 13.09.2005 по 01.10.2009, з 16.02.2010 по 29.07.2014, з 15.09.2014 по 08.06.2015, з 17.06.2015 по 09.06.2016, з 11.07.2016 по 22.06.2017, з 25.07.2017 по 24.06.2018, з 01.07.2018 по 28.06.2019 та з 04.07.2019 по 02.07.2020 та здійснити нарахування пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року по справі №300/3025/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук