Постанова

від 30.11.2023 по справі 520/27421/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 р.Справа № 520/27421/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2022, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 29.12.22 по справі № 520/27421/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК-Велес"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК-Велес", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, у якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 18.08.2021 № 00168280704, від 01.12.2021 № 00275220704.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваних рішень контролюючого органу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2022 позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.08.2021 № 00168280704, від 01.12.2021 №00275220704.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ «ТПК-ВЕЛЕС» зареєстроване у встановленому законодавством порядку, як юридична особа, набуло правового статусу суб`єкта господарювання юридичної особи, як платник податків, зборів (обов`язкових платежів), знаходиться на обліку в Східному управлінні Головного управління ДПС у Харківській області. Основними видами діяльності підприємства за КВЕД є 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 10.61 виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 46.11 діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 вантажний автомобільний транспорт.

Фахівцями контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за період з 01.04.2018 по 31.03.2021, результати проведення якої оформлені актом від 13.07.2021 № 12008/20-40-07-04-08/38773371.

У висновках акту перевірки зафіксовано порушення позивачем пп.14.1.11 п.14.1, пп.44.1, пп.134.1.1 р.134.1 ст.134 Податкового кодексу України з урахуванням п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, п.4, п.6, п.п. 9.4 п.9 , п.11, п.18, п.19 П(С)БО 16 «витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318; пп.44.1 ст.44, п.198.1-198.3, 198.6 ст.198 п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем подані заперечення, за результатами розгляду яких листом від 11.08.2021 № 1489/ж12/20-40-07-08/38773371 позивача повідомлено про те, що висновки акту залишені без змін.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 18.08.2021 № 00168380704, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 203315,75 грн, в тому числі основний платіж 197164,00 грн , штрафні санкції 6151,75 грн. та № 00168280704, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додатну вартість, в тому числі за основним платежем на 478053,00 грн, за штрафними санкціями на 119513,25 грн.,

За результатами адміністративного оскарження, рішенням від 25.11.2021 № 26853/6/99-00-06-01-01-06 скарга ТОВ «ТПК-ВЕЛЕС» задоволена частково, скасовано податкове повідомлення рішення від 18.08.2021 № 00168380704 в частині донарахування 168083,00 грн. податку на прибуток, податкове повідомлення рішення від 18.08.2021 № 00168280704 залишено без змін.

За результатами розгляду скарги ГУ ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 01.12.2021 № 00275220704, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 25213,75 грн, в тому числі основний платіж 29081,00 грн, штрафні санкції 6151,75 грн.

Не погодившись з рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (надалі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже, відповідно до наведеного нормативного регулювання податкових правовідносин, у цій справі суд перевіряє реальність господарських правовідносин позивача з його контрагентами з урахуванням поданих сторонами доказів, щодо оцінки яких виник спір, протягом періоду, який перевірявся контролюючим органом.

Судовим розглядом встановлено, що у межах господарської діяльності ТОВ «ТПК-ВЕЛЕС» мало взаємовідносини з ТОВ «ТРАНС СЕРВІС +», з яким укладено Договір транспортного експедирування від 03.01.2019 № 030119-ТР, відповідно до якого ТОВ «ТРАНС СЕРВІС +», як експедитор, бере на себе зобов`язання забезпечити організацію та здійснення перевезення вантажу замовника, у тому числі перевірку, супроводження та збереження протягом маршруту кількості і стану вантажу, його цілісність і схоронність, вантажно-розвантажувальні роботи тощо.

Вартість послуг визначена згідно з розрахунком-калькуляцією, що є додатком до Договору.

На підтвердження реальності вказаної угоди позивачем долучено до матеріалів справи акти надання послуг з додатками до них: від 21.01.2019 № 21/01: супроводження та експедирування сільгосппродукції за маршрутом с. Шляхове, Колокмацький р-н, Харківської області - м. Харків, вул. Велика Панасівська, 236. Згідно з Калькуляцією вартості експедирування (Додаток 1 до Акту) загальна вартість склала 50 503,50 грн.; від 23.01.2019 № 23/01: супроводження та експедирування сільгосппродукції за маршрутом с. Шляхове, Колокмацький р-н, Харківської області - м. Харків, вул. Велика Панасівська, 236. Згідно з Калькуляцією вартості експедирування (Додаток 1 до Акту) загальна вартість склала 19782,00 грн.; від 31.01.2019 № 31/01: супроводження та експедирування сільгосппродукції за маршрутом с. Ордівка, Нововодолазький р-н, Харківської області - м. Харків, вул. Велика Панасівська, 236. Згідно з Калькуляцією вартості експедирування (Додаток 1 до Акту) загальна вартість склала 38 354,40 грн.

Перевезення вантажів за вказаними маршрутами здійснювалося підприємством ТОВ «АГРО КАПІТАЛ». TOB «ТРАНС CEPBIC+» залучено до перевезення вантажів, а саме: кукурудзи, пшениці, - у якості експедитора, яким забезпечено супроводження вантажних автомобілів, експедирування та охорона вантажу. Залучення експедитора обумовлено необхідністю забезпечення схоронності вантажу у зв`язку з частими випадками нестачі товарів.

Між ТОВ «ТПК-ВЕЛЕС» та ТОВ «ТРАНС СЕРВІС+» також укладено Договір про надання послуг від 01.12.2018 № 011218-П, відповідно до умов якого виконавець надає посередницькі послуги з пошуку сільськогосподарської продукції на території Харківської області. ТОВ «ТРАНС СЕРВІС+» проведені роботи з пошуку постачальників необхідної для замовника продукції (кукурудзи та пшениці), узгоджені ціни її придбання з виробниками.

На підтвердження отримання послуг надано акт надання послуг від 30.01.2019 № 30/01 та від 31.01.2019 № 31/02 з Додатками до них, а також Звіти до Договору.

Між позивачем та ТОВ «ЛІДЕР-ГРУПА» (код ЄДРПОУ 42086462) укладено Договір про надання послуг від 02.07.2018 № 020718- П, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІДЕР-ГРУПА», як виконавець, надає посередницькі послуги з пошуку сільськогосподарської продукції на території Харківської області. ТОВ «ЛІДЕР-ГРУПА» проведені роботи з пошуку постачальників необхідної для замовника продукції (пшениці та ячменя), узгоджені ціни її придбання з виробниками.

За результатами наданих послуг ТОВ «ТПК-ВЕЛЕС» укладені договори на закупівлю продукції з постачальниками-виробниками, які були запропоновані виконавцем послуг. На підтвердження отримання послуг надано акти надання послуг від 31.08.2018 № К0000000024, №К0000000025 з Додатками, а також Звіти до Договору.

Між ТОВ «ТПК-ВЕЛЕС» та ТОВ «ЕЛТА ПРОМ» укладено Договір на технічну підтримку сайту від 01.04.20219 № 010419-інф. Додатковою угодою від 05.04.2021 № 1 до договору предмет договору викладено в новій редакції, відповідно до п. 1.2 виконавець зобов`язується виконати інформаційно-консультаційні послуги по обслуговуванню комп`ютерних програм: оновлення та технічна підтримка програми M.E.Doc; оновлення та технічна підтримка програми ІС. Підприємство-Бухгалтерія; оновлення та технічна підтримка антивірусних програм; оновлення та технічна підтримка програми Adobe Acrobat reader; технічна підтримка програмного забезпечення.

На підтвердження факту надання послуг складено акт від 26.04.2019 № 2604/1.

Між ТОВ «ТПК-Велес» та ТОВ «ТОРГОВА ГРУПА ЛІРА» укладено Договір транспортного експедирування від 01.03.2019 № 010319-ТР, відповідно до якого експедитор бере на себе зобов`язання забезпечити організацію та здійснення перевезення вантажу Замовника, у тому числі перевірка, супроводження та збереження протягом маршруту кількості і стану вантажу, його цілісність і схоронність, вантажно-розвантажувальні роботи тощо. Вартість послуг визначена згідно з розрахунком-калькуляцією, що є додатком до Договору. На підтвердження отримання послуг надано акти надання послуг та додатками до них: від 05.04.2019 № 0504/1: експедирування та супроводження сільгосппродукції за маршрутом с. м. Харків, вул. Велика Панасівська, 236 - Харківська обл., м. Люботин с. Караван, вул. Заводська, 23. Згідно з Калькуляцією вартості експедирування (Додаток 1 до Акту) загальна вартість склала 50503,50 грн.; від 26.04.2019 № 2604/1: експедирування та супроводження сільгосппродукції за маршрутом Харківська обл., Чугуївський р-н, с. Велика Бабка (ТОВ «АГРОФІРМА «ЗОРЯ») - смт. Новопокровка, Чугуївський р-н, Харківська Обл.; Харківська обл., Чугуївський р-н, с. Велика Бабка (ФГ «КУДІНОВЕ») - смт. Новопокровка, Чугуївський р-н, Харківська обл.. Згідно з Калькуляцією вартості експедирування (додаток 1 до акту) загальна вартість склала 91723,50 грн.; Перевезення вантажів за вказаними маршрутами здійснювалося підприємством ТОВ «АГРО КАПІТАЛ».

ТОВ «ТОРГОВА ГРУПА ЛІРА» залучено до перевезення вантажів, а саме: кукурудзи, пшениці, у якості експедитора, яким було забезпечене супроводження вантажних автомобілів, експедирування та охорона вантажу.

Між ТОВ «ТПК-ВЕЛЕС» та ТОВ «ОЛІМПУС ТОРГ» укладений Договір від 11.02.2019 №110219-П, відповідно до умов якого виконавець надає послуги з пошуку сільськогосподарської продукції та виробників такої продукції на території України. ТОВ «ОЛІМПУС ТОРГ» проведені роботи з пошуку постачальників необхідної для Замовника продукції (кукурудзи та пшениці), узгоджені ціни її придбання з виробниками. Послуги фактично надані в строк та в повному обсязі, про що свідчать Акти надання послуг від 24.04.2019 № 2404/1, № 2404/2 та від 26.04.2019 № 2604/1 з Додатками до них, а також Звіт.

Також між позивачем та ТОВ «ОЛІМПУС ТОРГ» укладений Договір від 01.04.2019 №010419-М, відповідно до умов якого виконавець надає послуги з проведення маркетингових досліджень кон`юнктури ринку та пошуку сільськогосподарської продукції за напрямками, що цікавлять Замовника. На підтвердження факту надання послуг складено Акти надання послуг від 25.04.2019 № 2504/1, № 2504/2 з Додатками до них, а також Звіт.

Між ТОВ «ТПК-ВЕЛЕС» та ТОВ «ЛОГІСТ АКСЕЛЬ» укладений Договір від 01.08.2019 №010819-П, відповідно до умов якого виконавець надає послуги з пошуку постачальників-виробників сільськогосподарської продукції та покупців такої продукції на території України. ТОВ «ЛОГІСТ АКСЕЛЬ» проведені роботи з пошуку постачальників необхідної для Замовника продукції (пшениці), узгоджені ціни її придбання з виробниками, про що складено Акт надання послуг від 25.09.2019 № 2509/1 з Додатком до нього, а також Звіт до Договору.

Між ТОВ «ТПК-ВЕЛЕС» та ТОВ «МЕМОРІАЛ ІНДАСТРІ» укладений Договір про надання посередницьких послуг від 01.12.2019 № 011219-П, відповідно до умов якого виконавець надає послуги з пошуку постачальників-виробників сільськогосподарської продукції та покупців такої продукції на території України. TOB «MEMOPIAЛ ІНДАСТРІ» проведені роботи з пошуку постачальників необхідної для Замовника продукції (пшениці), узгоджені ціни її придбання з виробниками, про що складено Акти надання послуг від 28.12.2019 № 2812/1, №2812/2 з Додатками до них, а також Звіт до Договору.

Також між підприємством та TOB «MEMOPIAH ІНДАСТРІ» укладений Договір про надання маркетингових послуг від 01.12.2019 № 011219-М, відповідно до умов якого виконавець надає послуги з проведення маркетингових досліджень кон`юнктури ринку та пошуку постачальників-виробників сільськогосподарської продукції та покупців такої продукції на території України. На підтвердження факту надання послуг складено акти надання послуг від 25.04.2019 № 2504/1, № 2504/2 з Додатками до них, а також Звіт.

Між ТОВ «ТПК-ВЕЛЕС» та ТОВ «ВІЗІОН ІНВЕСТМЕНТ» укладено Договір про надання посередницьких послуг від 01.08.2019 № 0108-П, відповідно до умов якого виконавець надає посередницькі послуги з пошуку постачальників сільськогосподарської продукції на території Харківської області. ТОВ «ВІЗІОН ІНВЕСТМЕНТ» проведені роботи з пошуку постачальників необхідної для Замовника продукції (пшениці), узгоджені ціни її придбання з виробником, про що складено Акт надання послуг від 30.09.2019 № 30/09-1 з Додатком до нього, а також Звіт до Договору.

Між ТОВ «ТПК-ВЕЛЕС» та TOB «ВІЗІОН ІНВЕСТМЕНТ» укладений Договір про надання маркетингових послуг від 01.09.2019 № 0109-М, відповідно до умов якого Виконавець надає послуги з проведення маркетингових досліджень кон`юнктури ринку та пошуку постачальників-виробників сільськогосподарської продукції та покупців такої продукції на території України. Послуги фактично надані в строк та в повному обсязі, про що свідчить акт надання послуг від 30.09.2019 № 30/09-2 з додатками до нього, а також Звіт.

Між ТОВ «ТПК-ВЕЛЕС» та ТОВ «КАСТ-К» укладено договір транспортного експедирування від 02.05.2019 № 020519-П, відповідно до якого експедитор бере на себе зобов`язання забезпечити організацію та здійснення перевезення вантажу Замовника, у тому числі перевірка, супроводження та збереження протягом маршруту кількості і стану вантажу, його цілісність і схоронність, вантажно-розвантажувальні роботи тощо. Вартість послуг визначена згідно з розрахунком-калькуляцією, що є додатком до Договору. На підтвердження факту надання послуг складено акт надання послуг та Додатком до нього від 31.05.2019 № 31/01: послуги навантаження сільгосппродукції в автотранспорт.

На підтвердження фактичного переміщення товарів, оплати за придбані послуги, надані товарно-транспортні накладні, договори придбання кукурудзи, виписки банку, рахунки на оплату, договори на реалізацію продукції, копії яких містяться у матеріалах справи.

Стосовно доводів контролюючого органу про те, що керівники деяких підприємств одночасно обіймали керівні посади, були засновниками декількох підприємств, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно ст.ст. 28, 42 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства. Відповідно до ст. 39 вказаного Закону визначено, що виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Отже, обмежень щодо обіймання посади директора на декількох підприємствах однією особою станом на перевіряємий період законодавством України не встановлено. Крім того, будь-яких доказів, зокрема, рішень загальних зборів контрагентів позивача, директором в яких була одна особа, якими б встановлювалася така заборона, відповідачем суду не надано.

Крім того, відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю наведені у статті 62 цього Кодексу, за приписами п. 62.1 якої податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань (пункти 74.1,74.2 статті 74 ПК України).

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням та сплатою податків.

Колегія суддів також враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.09.2021 у справі № 320/5555/20, згідно яких висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача зроблені на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

До того ж, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків.

Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.

Крім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставляти на їх адресу товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Тобто, лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.

Однак в спірних правовідносинах, податковим органом не доведено існування таких обставин. Крім того, відповідач наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19, від 17.10.2022 у справі № 640/19539/19 згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Щодо доводів відповідача, що акти надання послуг не розкривають їх змісту та обсягу, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 02.08.2020 по справі №560/711/19, від 02.04.2020 по справі №160/93/19, від 27.04.2022 по справі №200/5932/19, від 09.11.2022 по справі №320/5306/19, відповідно до якої ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

У звичайній діловій практиці вказані у договорах послуги супроводжуються звітами про виконання, які деталізують зміст виконаних послуг. У даному випадку підприємством надані звіти щодо конкретизації наданих послуг.

Посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача до уваги не приймаються, оскільки відповідно до положень ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в ст. 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника (в тому числі по ланцюгу постачання) і реально отримати від нього товари/роботи/послуги, незважаючи на те, що контрагент можливо і має намір щодо порушення податкового законодавства.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09.07.2020 у справі № 826/9561/17, від 03.11.2022 у справі 640/22431/19.

За висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19, стаття 205 КК України за якими в тому числі порушено криміналі провадження охоплювала лише дефекти створення / придбання юридичної особи і вказувала на мету діяльності прикриття незаконної діяльності. Однак ця норма не вказувала на наслідки такої діяльності для третіх осіб тих, які мали (свідомо чи несвідомо) господарські відносини з підприємством, створеним з метою прикриття незаконної діяльності. Наслідки для третіх осіб мають кваліфікуватися окремо за наявності відповідного складу злочину в їх діях.

Формулювання Верховного Суду України «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містив визначення статусу фіктивного підприємства. Натомість єдина згадка про суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності міститься у статті 551 «Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання» ГК України, згідно з якою правовим наслідком фіктивної діяльності суб`єкта господарювання є припинення такого суб`єкта. Ця стаття та інші норми чинного законодавства не містять положень про автоматичну незаконність усіх вчинених таким підприємством господарських операцій. Водночас стаття 551 ГК України передбачає, що однією з ознак фіктивності є провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників. Отже, суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності.

З урахуванням встановлених по справі обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні оскаржених рішень діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача, а отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2022 по справі №520/27421/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.С. РєзніковаСудді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 06.12.2023 року