Ухвала

від 23.11.2023 по справі 757/45926/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/45926/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/7029/2023 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника володільця майном ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022000000000281 від 09.04.2022 року та накладено арешт на тимчасово вилучене майно 05.10.2023 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 а саме:

- Мобільний телефон Xiaomi Mi8 imei НОМЕР_1 .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник володільця майном ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, під час проведення обшуку 05.10.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , а саме: мобільний телефон Xiaomi Mi8 imei НОМЕР_1 .

На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою.

Апелянт вказує на те, що ухвалою від 02.10.2023 надано дозвіл на обшук та дозвіл на вилучення мобільних телефонів, виключно, якщо доступ до них обмежується або у їх пам`яті зберігаються документи по взаємовідносинам, пов`язаним з розслідуванням кримінального провадження. Під час обшуку була присутня ОСОБА_6 , яка повідомила, що вказаний мобільний телефон належить їй та надано доступ для огляду вказаного телефону. Враховуючи викладене, залишається незрозумілим, з яких підстав, незаконно було тимчасово вилучено належний ОСОБА_6 мобільний телефон.

За таких умов, клопотання прокурора про арешт майна не підлягало задоволенню.

Також апелянт вказує на те, що вилучений телефон не є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки не був знаряддям вчинення будь-якого кримінального правопорушення, не зберіг на собі сліди кримінального правопорушення та не містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Прокурором не доведено, що дані речі набуті кримінально протиправним шляхом, що відповідно, виключає можливість застосування арешту майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Також апелянт зазначає, що жодних правових підстав для застосування арешту не існувало, підозри у кримінальному провадженні нікому не оголошенні.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника володільця майном ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника володільця майном ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, що ГСУ НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000281 від 09.04.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 3 ст. 209 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.

Відповідно до наявних матеріалів у кримінальному провадженні встановлено, що на території України невстановленими досудовим розслідуванням особами здійснюється діяльність, метою якої є організація протиправних механізмів, спрямованих на незаконне виведення коштів з території України, фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Так, в ході здійснення оперативно-пошукових заходів в рамках оперативного супроводження кримінального провадження співробітниками ДСР НПУ отримано інформацію щодо діяльності протиправного фінансового механізму спрямованого на протиправне виведення валютних цінностей за межі території України, через групу компаній, яка здійснює фінансово-господарську діяльність під юрисдикцією рф, де засновниками або бенефіціарними власниками є фізичні або юридичні особи російської федерації, які можуть бути причетними до фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Так, за результатами проведених зазначених вище заходів встановлено наступну інформацію:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ТЕРМІНУС», код відповідно до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - код ЄДРПОУ): 33623434, дата реєстрації: 13.07.2005, розмір статутного капіталу: 13 473 483,00 грн., основний вид діяльності: виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів, юридична адреса: Україна, 22400, Вінницька область, Хмільницький район, місто Калинівка, вулиця Мазепи І., будинок 49, контактні телефони: НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , офіційна веб-сторінка: ІНФОРМАЦІЯ_14, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до наявних реєстрів інформації та реєстраційних даних вказаного вище товариства встановлено, що основний офіс знаходиться за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, місто Калинівка, вулиця Мазепи І., будинок 49 , право власності на нежитлові будівлі/споруди не зареєстровано, реєстрацію здійснено на земельну ділянку, площею: 4,4015 га, кадастровий номер: 0521610100:07:001:0103, яка перебуває в платній оренді ТОВ «ТЕРМІНУС» (код ЄДРПОУ 33623434).

Також, встановлено основні адреси офісів/представництв та виробничих потужностей у м. Києві, м. Львові та Вінницький області, а саме:

- м. Київ, бульвар Лепсе Івана, будинок 8, виробничий корпус № 17, загальна площа (кв. м): 14647.5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 277731080000;

- АДРЕСА_3 , право власності не зареєстровано в реєстрі нерухомого майна;

- Вінницька обл., Калинівський р., с. Іванів, вулиця Механізаторів, будинок 1в, за вказаною адресою зареєстровано право власності на виробничі будівлі та споруди, загальна площа (кв. м): 4802,5, право власності від 18.10.2011;

- Вінницька обл., Вінницький р., м. Вінниця, вулиця Келецька, будинок 14, загальна площа (кв. м): 565.5, опис: будівля магазину літ. «Г», ганок, огорожа №1, право власності від 05.11.2020.

Інформація щодо керівників, бенефіціарних власників, уповноважених осіб та засновників ТОВ «ТЕРМІНУС»:

1) керівник - ОСОБА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП): НОМЕР_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , користуються номерами мобільних телефонів: НОМЕР_5 та НОМЕР_6 .

Крім того є керівником та співзасновником частка 50% - ТОВ «ТЕРМІНУС СТАЛЬ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41881866);

2) головний бухгалтер - ОСОБА_10 , РНОКПП: НОМЕР_7 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , користуються номером мобільного телефону: НОМЕР_8 ;

3) співзасновник з часткою 62,79% та бенефіціарний власник - ОСОБА_11 , РНОКПП: НОМЕР_9 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації/фактичного проживання: АДРЕСА_6 , право власності на будинок не зареєстровано, проведена реєстрація на земельну ділянку, кадастровий номер: 0521610100:01:068:0145, площа (га): 0.2638, право власності від: 30.09.2014, користуються номером мобільного телефону: НОМЕР_10 .

Крім того є співзасновником частка 50% - ТОВ «ТЕРМІНУС СТАЛЬ ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 41881866);

4) співзасновник з часткою 25% та бенефіціарний власник - ОСОБА_12 , РНОКПП: НОМЕР_11 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 , користуються номерами мобільних телефонів: НОМЕР_12 , НОМЕР_13 та НОМЕР_14 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_8 , житловий будинок, право власності від 06.02.2020, кадастровий номер: 0520680203:02:002:0244, загальна площа (кв. м): 218.1.

Інші можливі адреси проживання:

- квартира, адреса: АДРЕСА_9 , загальна площа (кв. м): 105.5, право власності від 22.12.2022;

- квартира, адреса: АДРЕСА_10 , загальна площа (кв.м): 50.2, право власності від 20.01.2023;

5) співзасновник з часткою 12,21% та бенефіціарний власник - громадянка Вірменії ОСОБА_13 , РНОКПП: НОМЕР_15 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_11 , користуються номером мобільного телефону: НОМЕР_16 .

Крім того встановлено, що ТОВ «ТЕРМІНУС СТАЛЬ ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 41881866) та ТОВ «ТЕРМІНУС» (ЄДРПОУ 33623434) є пов`язаними підприємствами, мають спільних уповноважених осіб (керівників/засновників) та одну адресу реєстрацію.

Відповідно до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, громадянка України ОСОБА_11 має рідного брата - ОСОБА_14 , РНОКПП: НОМЕР_17 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_12 , користується номерами мобільних телефонів: НОМЕР_18 та НОМЕР_19 .

Проведеним детальним аналізом фізичної особи на ім`я ОСОБА_14 встановлено, що вказана особа має подвійне громадянство: російської федерації і України та є власником ряду юридичних осіб резидентів російської федерації (далі - рф), які є великими платниками податків на території рф та пов`язані з юридичними та фізичними особами, що входять до військово-промислового комплексу, координують питання національної безпеки, приймають політичні рішення рф, більше того, на яких були накладені обмежувальні заходи (санкції) в багатьох країнах світу.

Крім того, ОСОБА_14 має на території України офіційну дружину, а саме: ОСОБА_15 , РНОКПП: НОМЕР_20 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_8 , користується номером мобільного телефону: НОМЕР_21 , проживає за адресою: АДРЕСА_13 , право власності від 19.02.2020, зареєстровано на житловий будинок, загальна площа (кв. м): 476.6, кадастровий номер: 0520680500:05:001:0694.

Так, відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб рф встановлено наступне.

1. «общество с ограниченной ответственностью «терминус», ідентифікаційний номер рф: НОМЕР_32, дата реєстрації: 15.10.2009, юридична адреса: «144004, московская область, г. электросталь, пр-кт южный, д. 6», веб-сайт: ІНФОРМАЦІЯ_15, основний вид діяльності: «производство металлических изделий для ванных комнат и кухни».

Уповноважені особи:

- засновник (частка 70%) - ОСОБА_11 , ідентифікаційний номер рф: НОМЕР_22 ;

- засновник (частка 30%) - ОСОБА_16 , ідентифікаційний номер рф: НОМЕР_23 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_9 , користується номером мобільного телефону: НОМЕР_24 ;

- генеральний директор - ОСОБА_17 , ідентифікаційний номер рф: НОМЕР_25 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_10 , користується номером мобільного телефону: НОМЕР_26 .

2. «общество с ограниченной ответственностью «русинокс», ідентифікаційний номер рф: НОМЕР_27 , дата реєстрації: 11.02.2010, юридична адреса: «144004, московская область, г. электросталь, пр-кт южный, д. 6», веб-сайт: ІНФОРМАЦІЯ_16, основний вид діяльності: «производство стальных труб, полых профилей и фитингов».

Уповноважені особи:

- засновник (частка 70%) - ОСОБА_11 , ідентифікаційний номер рф: НОМЕР_22 ;

- генеральний директор - ОСОБА_18 , ідентифікаційний номер рф: НОМЕР_28 ;

- засновник (частка 25%) - ОСОБА_19 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_11 , ідентифікаційний номер рф: НОМЕР_31;

3. «общество с ограниченной ответственностью «энергетик», ідентифікаційний номер рф: 5053043423, дата реєстрації: 12.09.2016, юридична адреса: «144004, московская область, г. электросталь, пр-кт южный, д. 6», основний вид діяльності: «производство мебели для офисов и предприятий торговли».

Уповноважені особи:

- засновник (частка 70%) - ОСОБА_11 , ідентифікаційний номер рф: НОМЕР_22;

- генеральний директор - ОСОБА_20 , ідентифікаційний номер рф: НОМЕР_29 ;

- засновник (частка 20%) «общество с ограниченной ответственностью «терминус», ідентифікаційний номер рф: НОМЕР_32.

Проведеним детальним аналізом фізичної особи на ім`я ОСОБА_19 встановлено, що зазначена особа має подвійне громадянство: рф та Італії, крім того, є рідним сином ОСОБА_21 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_12 , ідентифікаційний номер рф: НОМЕР_30 , який є генеральним директором підприємства «акционерное общество «концерн «морское подводное оружие - гидроприбор», яке входить до військово-оборонного комплексу рф, займається дослідженням/розробками військових технологій, володіє декількома виробничими об`єктами, де здійснюється виробництво зброї/боєприпасів та на яку накладено обмежувальні заходи (санкції) у багатьох країнах світу.

В свою чергу, ОСОБА_21 є племінником ОСОБА_22 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Останній, відповідно офіційних джерел рф є секретарем ради безпеки рф, який має безпосереднє відношення (брав участь) у прийняття політичних рішень, які стосуються насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України.

В ході проведення санкціонованого обшуку 05.10.2023 за адресою: АДРЕСА_14 , за місцем проживання ОСОБА_6 - бухгалтера ТОВ «ТЕРМІНУС» виявлено та вилучено речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, де вилучено перелік документів відповідно до протоколу обшуку, копія якого долучена до додатків вказаного клопотання.

Зокрема, під час обшуку вилучено мобільний телефон, на якому може зберігатися інформація щодо контактів з представниками держави-агресора.

Таким чином, згідно з положеннями ч. 2 ст. 168, ч. 7 ст. 236 КПК України зазначені речі та документи, що вилучені під час проведення вказаного обшуку, вважаються тимчасово вилученим майном.

06.10.2023 постановою слідчого зазначене майно визнано речовими доказами. Отже, з метою збереження речових доказів та використання їх при проведенні подальшого досудового розслідування сьогодні існують підстави для ініціювання перед слідчим суддею питання про застосування у кримінальному провадженні такого заходу його забезпечення, як арешт майна тимчасово вилученого майна.

13.10.2023 прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно 05.10.2023 року під час проведення обшуку у нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 - бухгалтера ТОВ «ТЕРМІНУС», а саме:

- Мобільний телефон Xiaomi Mi8 imei НОМЕР_1 .

25.10.2023 ухвалою слідчого Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт на зазначене майно у рамках кримінального провадження № 12022000000000281 від 09.04.2022 року.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12022000000000281 від 09.04.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 3 ст. 209 КК України, слідчий суддя з огляду на обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, представлених доказів за матеріалами клопотання в їх сукупності, а також на те, що прокурором у клопотанні доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні вилучене майно, оскільки в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, є предметом кримінального правопорушення, міг зберегти на собі сліди злочину та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому слідчий суддя з метою забезпечення кримінального провадження та можливого використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також враховуючи правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про арешт майна.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, вислухані доводи прокурора в підтримку поданого клопотання та заперечення представника володільця майном ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , щодо підстав його задоволення, досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 12022000000000281 від 09.04.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 3 ст. 209 КК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_23 від 06.10.2023 року вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12022000000000281 від 09.04.2022 року /а.с. 112-113/.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вище вказане тимчасово вилучене майно, з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника володільця майном ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4