Постанова

від 05.12.2023 по справі 357/9049/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 357/9049/22 головуючий у суді І інстанції Бондаренко О.В.

провадження № 22-ц/824/8694/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Шайко Сергієм Валерійовичем, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон»», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сос Сервіс Україна», про стягнення майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року представник позивача, адвокат Шайко Сергій Валерійович, звернувся до суду з даним позовом, який мотивований тим, що 04.06.2021 року у м. Біла Церква трапилась поломка автомобіля «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , який був придбаний у офіційного дилера ТОВ «Вінер автомотів» та обслуговувався на гарантійному сервісному обслуговуванні товариства та після нього. Позивачем після поломки автомобіля було здійснено дзвінок до сервісної служби (відділу сервісу) «Ягуар Ленд Ровер Київ Аеропорт», там пояснили, що в м. Біла Церква представництва компанії відділу сервісу немає, тому автомобіль треба везти до сервісу «Ягуар Ленд Ровер Київ Аеропорт» с. Чубинське, вул. Київська, 45 (Бориспільське шосе), та з`єднали в автоматичному режимі з відділом (компанією) Товариство з обмеженою відповідальністю «СОС Сервіс Україна», що забезпечує евакуацію несправних автомобілів до станції техобслуговування. Компанія «СОС Сервіс Україна» надіслала для позивача автомобіль - евакуатор марки «Iveco Daily», д.н.з. НОМЕР_2 , керування яким здійснював ОСОБА_2 , відповідач у справі.

04.06.2021 після евакуації автомобіля позивача з м. Біла Церква до с. Чубинське, вул. Київська 45, на стоянці автомобілів, що знаходиться на території технічного обслуговування та салону з продажу автомобілів «Ягуар Ленд Ровер Київ Аеропорт», приблизно о 19:00 год., відбувалось розвантаження вищезазначеного автомобіля з платформи евакуатора за допомогою лебідки з тросом. Під час вигрузки автомобіля позивача у лебідки евакуатора, що здійснював перевезення (Iveco Daily НОМЕР_2 ), обірвався трос лебідки, що спускав автомобіль, при цьому трос, що був прив`язаний до автомобіля, після його розриву за силою інерції вдарив по лобовому склу автомобіля позивача, внаслідок чого на лобовому склі з`явилася тріщина, чим нанесено власнику транспортного засобу матеріальної шкоди.

Після зазначеної події власником пошкодженого автомобіля було викликано поліцію та надано пояснення для фіксації даного випадку. Патрульними Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області зафіксовано вищезазначений випадок за ЄО № 14954 від 04.06.2021. ТОВ «СОС Сервіс Україна» надіслала на місце події 04.06.2021 аварійного комісара, що також зафіксував подію із пошкодження майна позивача, який склав звіт про результат огляду майна. Після даної пригоди ОСОБА_1 зверталася із заявою до страхової компанії ПАТ СК «Еталон», в якій була застрахована цивільна відповідальність автомобіля відповідача для здійснення виплати (страхового відшкодування) за нанесену відповідачем шкоду, але страховою компанією було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, обґрунтовуючи це тим, що виплати проводяться тільки внаслідок аварії (ДТП).

Після звернення ОСОБА_1 до офіційного дилера з продажу автомобілів LAND ROVER в Україні, та відділу сервісу (технічного обслуговування) ТОВ «Віннер Автомотів», щодо вартості здійснення ремонтних робіт із ремонту/заміни лобового скла, було отримано лист-відповідь, що сума витрат пов`язаних із заміною лобового скла, включаючи роботу та матеріали становить 47 830 грн. 55 коп. При проведенні детального аналізу зібраних документальних матеріалів ОСОБА_1 встановила, що автомобіль-евакуатор «Iveco Daily», д.н.з. НОМЕР_2 , за технічними характеристиками не придатний для перевезення автомобіля позивача, оскільки вага автомобіля, що перевозився згідно технічного паспорту складає (повна маса 3000 т, маса без навантаження 2203 т.), згідно полісу страхування цивільної відповідальності № 202704567, страхової компанії «Еталон», автомобіль, що здійснював перевезення несправного автомобіля, «IvecoDaily», д.н.з. НОМЕР_2 , тип автомобіля С1: вантажні автомобілі вантажопідйомністю до 2 т. (включно). Внаслідок невідповідності вантажопідйомності евакуатора масі автомобіля позивача, що він перевозив, при спуску з платформи евакуатора обірвався трос, що тримав автомобіль доставлений на сервіс та вдарив у лобове скло автомобіля позивача чим спричинив тріщину лобового скла.

Отже, зважаючи на вищезазначені обставини,позивач вбачав вину водія евакуатора - ОСОБА_2 , що мав перевірити масу автомобіля при його завантаженні перед здійсненням перевезення, чого зроблено не було, внаслідок чого нанесено матеріальних збитків власнику автомобіля позивача, що перевозився. В подальшому представниками власника автомобіля позивача було здійснено ознайомлення з матеріалами справи у відділі Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, що підтвердило наявність всіх вищезазначених фактів зазначених у позовній заяві.

З метою з`ясування правової визначеності відповідача по зазначеній події, що сталась 04.06.2021, з нанесенням ним матеріальної шкоди, відповідачу надсилалась претензія від 29.12.2021 вих. № 83, адвоката Шайка С.В. до ОСОБА_2 , з вимогою добровільного погашення суми нанесеної шкоди з доказами відправлення, але станом на день подання позовної заяви відповідь від відповідача, як до представника позивача, так і до позивача не надходила.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу було завдано моральну шкоду. Причиною моральних страждань стало пошкодження її автомобіля та до теперішнього часу зважаючи на пошкодження, що були заподіяні відповідачем позивач не мала змоги до вирішення судом даної справи замінити пошкоджене скло автомобіля. Окремі зайві витрати свого часу і душевних сил, позивач понесла внаслідок необхідності, оформлення різних документів, запитів звернення до страхової компанії, очікування рішення по виплаті страхового відшкодування, яке по факту не відбулось. Звернення до поліції та відповідних служб, що надіслали не відповідний евакуатор для евакуації автомобіля позивача, також, вона була змушена звертатися до адвоката за правовою допомогою.

Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 10 000,00 грн., а відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 08.06.2021 року між позивачем та Адвокатським бюро «Шайко та партнери» було укладено договір про надання правничої допомоги. Відповідно до умов зазначеного договору розмір гонорару складає 20 000,00 грн., що є оплатою витрат на професійну правничу допомогу та у відповідності до положень ст. 137 ЦПК України підлягає відшкодуванню відповідачем. Також, позивачем сплачено судовий збір при поданні даного позову, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи, що у добровільному порядку вирішити спір неможливо, просив у судовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача завдану майнову шкоду у розмірі 47830,55 грн., моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. та сплачену суму судового збору.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон»», Товариство з обмеженою відповідальністю «СОС Сервіс Україна», про стягнення майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено.

Не погодившисьізвказанимрішенням суду, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Шайко Сергія Валерійовича, подалаапеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі апелянтка, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просиларішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Також апелянтка просила стягнути з відповідача на її користь суму сплаченого нею судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянтка зазначала, що суд першої інстанції не врахував, що транспортний засіб, який не рухався, але спричинив завдання шкоди внаслідок спуску автомобіля за допомогою лебідки з тросом через технічну невідповідність вантажопідйомності евакуатора, що необхідно кваліфікувати як джерело підвищеної небезпеки у розумінні ч. 1 ст. 1187 ЦК України. Апелянтка наголошує, що відповідач у своїх поясненнях зазначив інформацію, що не відповідає дійсності, оскільки якщо б навіть позивач тримала гальма, автомобіль стояв би на місці, а лебідка просто розмотувала трос без навантаження. Наголошує, що обов`язок оглянути автомобіль на наявність пошкоджень перед завантаженням на евакуатор та складання відповідного акту, покладається саме на відповідача у даному випадку. На думку апелянтки, відповідач мав перевірити масу автомобіля при його завантаженні та здійсненні перевезення, чого зроблено не було і внаслідок чого нанесено матеріальних збитків власнику автомобіля позивача, що перевозився.

Щодо формулювання стягнення матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди апелянтка зазначає, що позивачем названо дану обставину виключно для опису ситуації, що сталася з наслідками пошкодження її майна, а саме по собі формулювання позивачем завданого матеріального збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, навіть якщо відсутні всі ознаки дорожньо-транспортної пригоди, ніяким чином не звільняє відповідача від відповідальності за завданий ним матеріальний збиток, зважаючи на докази його вини, що містяться у матеріалах справи. Звертає увагу суду на те, що вказані у позовній заяві відомості про невідповідність транспортного засобу відповідача на перевезення транспортних засобів більше 2 т. підтверджується як документально, так і з відкритих джерел у мережі Інтернет.

Зазначає, що законодавством України не встановлено вимог щодо складання акту перед завантаженням евакуатором несправного автомобіля, натомість такий акт відповідач міг скласти перед завантаженням на власний розсуд для уникнення матеріальної відповідальності після здійснення перевезення транспортного засобу.

Крім того, апелянтка зазначала, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй було завдано моральної шкоди.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Однак відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини справи, ціну позову та предмет спору, дана категорія справ не підпадає під процесуальну заборону, передбачену ч.4 ст. 274 ЦПК України, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , являється власником автомобіля марки «LAND ROVER» модель «RANGE ROVER SPORT», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.20).

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 04.06.2021 керував транспортним засобом «IvecoDaily», д.н.з. НОМЕР_4 , та здійснював транспортування автомобіля марки «LAND ROVER» модель «RANGE ROVER SPORT», д.н.з. НОМЕР_1 , з міста Біла Церква Київської області до сервісу «Ягуар Ленд Ровер Київ Аеропорт» с. Чубинське, вул. Київська, 45 (Бориспільське шосе), що визнається сторонами.

Також, встановлено, що 04.06.2021 ТОВ «Віннер Автомотів» зафіксував дзвінок у відділі сервісу «Ягуар Ленд Ровер Аеропорт» щодо поломки автомобіля марки «LAND ROVER» модель «RANGE ROVER SPORT», д.н.з. НОМЕР_1 та необхідності його евакуації, що підтверджено листом товариства від 30.07.2021 за № 210730/1 (а.с.22).

З листа ТОВ «ВіннерАвтомотів» від 30.07.2021 за № 210730/1 (а.с.22) вбачається, що ТОВ «Віннер Автомотів» не здійснювало евакуацію та не замовляло через сторонніх осіб послуги з евакуації автомобіля «LAND ROVER» модель «RANGE ROVER SPORT», д.н.з. НОМЕР_1 , працівник сервісу по телефону повідомив заявнику, що таких послуг товариство не надає і на прохання заявника надав телефон служби, яка можливо зможе здійснити евакуацію автомобіля. Також, даним листом товариство повідомило, що не має укладених господарських договорів з компанією «СОС сервіс Україна» щодо евакуації автомобілів та повідомила, що вартість нового лобового скла на автомобіль та ремонтних робіт щодо його заміни становить 47 830,55 грн.

З матеріалів справи (а.с.6-14) вбачається, що 04.06.2021 на спецлінію «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що близько 20:00 год. за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 45, тех. станція «РенжРовер» водій підйомника пошкодив авто заявника д.н.з. НОМЕР_1 , під час вигрузки автомобіля обірвався трос на евакуаторі, що тримав авто на платформі, в результаті чого було виявлено пошкодження лобового скла.

За даним зверненням Бориспільським РУП ГУ НП в Київській області було складено висновок 29.06.2021 (а.с.7), згідно якого працівником поліції в ході перевірки та зі слів ОСОБА_3 було встановлено, що 04.06.2021 близько 20:00 год., на автодорозі Київ - Харків 31 кілометр, автосалон «RengRover» під час вигрузки автомобіля «RengeRover», д.н.з. НОМЕР_1 , обірвався трос на евакуаторі, який тримав авто на платформі, в результаті чого було виявлено пошкодження лобового скла, заявник зазначив, що в подальшому буде звертатися з даного приводу до суду. Також, встановлено, що із зібраних матеріалів та наданих відомостей виявити ознаки вчинення кримінального правопорушення не вдалося можливим, відповідно до чого підстав для відкриття кримінального провадження та внесення у зв`язку з цим відомостей до ЄРДР недостатньо, тому перевірка по даному факту є закінченою.

У письмових поясненнях ОСОБА_2 , наданих поліцейському взводу № 1 роти № 4 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київській області ДПП 04.06.2021 (а.с.12), відповідач зазначив, що він є ФОП і 04.06.2021 близько 18:00 год. в м. Біла Церква для здійснення перевезення він завантажив ТЗ «RengeRover», д.н.з. НОМЕР_1 , на свій евакуатор «IvecoDaily», д.н.з. НОМЕР_4 , та доставив його на RengeRover сервіс за адресою: 31 км. а/д Київ - Харків. Прибувши на місце під час розвантаження вказаного ТЗ бункерний трос порвався і машина просто скотилася. Після чого власник автомобіля під час візуального огляду виявила скол на лобовому склі.

Позивач у письмових поясненнях, наданих поліцейському взводу № 1 роти № 4 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київській області ДПП 04.06.2021 (а.с.14) зазначила, що їхала у місті Біла Церква, потім зламався автомобіль і вона викликала евакуатор, який віз автомобіль до сервісного центру «RengeRover». Коли вони приїхали машину знімали з евакуатора ( 04.06.2021 о 20:00 год.), обірвався трос і машина злетіла з евакуатора та з троса полетів камінець і розбив лобове скло.

24.06.2021 філією «Віннер ЛЦКА» ТОВ «ВіннерАвтомотів» позивачу була надана пропозиція щодо ремонту автомобіля (заміни вітрового скла з комплектуючими та роботою) вартістю 46479,71 грн. (а.с 21),

Також судом першої інстанції встановлено, що під час події що сталася, транспортні засоби, а саме: автомобіль марки «LAND ROVER» модель «RANGE ROVER SPORT», д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіль «Iveco Daily», д.н.з. НОМЕР_4 , не здійснювали рух, та до суду не надано доказів щодо факту ДТП, яка сталася внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а саме: вказаних автомобілів, та ОСОБА_2 не було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

З листа ПрАТ «СК «Еталон» від 26.07.2021 за № 01-04-96/02 ( а.с.23) вбачається, що ОСОБА_1 повідомила страхову компанію про подію, що трапилася 04.06.2021 та про пошкодження автомобіля марки «LAND ROVER» модель «RANGE ROVER SPORT», д.н.з. НОМЕР_1 . Страховиком було встановлено, що вказана подія сталася не під час ДТП, у зв`язку з чим не є страховим випадком, тому у ПрАТ «СК «Еталон» відсутні підстави для здійснення страхового відшкодування.

З Полісу № ЕР-202704567 (а.с.67), вбачається, що 03.02.2021 між ОСОБА_4 та ПАТ «Страхова компанія «Еталон», було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строком з 00:00 04.02.2021 по 03.02.2022 включно, яким забезпечено транспортний засіб «Iveco Daily», VIN: НОМЕР_5 , тип - С1, д.н.з. НОМЕР_4 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «LAND ROVER» модель «RANGE ROVER SPORT», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.20), його повна маса становить: 3000 кілограм, а маса без навантаження - 2203 кілограма.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності дали змогу суду встановити обставини справи щодо нанесення даних пошкоджень саме внаслідок обриву тросу евакуатора при його розвантаженні, чи відсутності обставин справи, які входять до предмету доказування, до суду не надано, а надані матеріали не містять доказів, які б підтверджували, факт завдання відповідачем вищезазначених пошкоджень транспортного засобу, що належить позивачу, будь-яких інших належних та допустимих доказів протиправності поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, які б узгоджувались та стверджували вказані позивачем факти до суду не надано. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що автомобіль «IvecoDaily», д.н.з. НОМЕР_4 мав можливість перевозити автомобіль «RANGE ROVER SPORT», д.н.з. НОМЕР_1 , крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивач зателефонувала в компанію, яка надає необхідні послуги, і повідомила місцезнаходження машини, марку, модель, вагу, причину, по якій потрібно транспортування, і пункт призначення, а компанія, в яку звернулася позивача, надала для евакуації відповідний транспортний засіб, питань при завантаженні та транспортуванні автомобіля на евакуаторі у жодної із сторін не виникало, акт окладу ТЗ перед завантаженням сторонами не складався, тому підстав стверджувати, що тріщина лобового скла автомобіля позивача виникла саме внаслідок обриву тросу при спуску з платформи евакуатора автомобіля суд не вбачав. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що доданими доказами підтверджується факт, що 04.06.2021 евакуатор «IvecoDaily», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 здійснював перевезення автомобіля «RengeRover», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу, та о 20:00 год. при розвантаженні ТЗ на RengeRover сервіс за адресою: 31 км. а/д Київ - Харків обірвався трос на евакуаторі, який тримав автомобіль на платформі, та при огляді автомобіля Renge Rover», д.н.з. НОМЕР_1 , було виявлено пошкодження лобового скла. Разом з тим, даними доказами не підтверджується протиправна поведінка, дія чи бездіяльність відповідача, що спричинила збитки автомобілю позивача та вони не доводять його вину у заподіянні шкоди. Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги надані відповідачем на спростування доводів позивача фотознімки (а.с.90-96) з яких суд вбачав, що на момент знаходження автомобіля на евакуаторі, ще до його розвантаження, він вже мав пошкодження на лобовому склі у вигляді тріщини, яка подібна до зафіксованої на копії фотознімку (а.с.29), що наданий представником позивача.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції також вважав, що позивач не надала до суду жодних доказів заподіяння їй сильних душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача у справі, зокрема, доказів погіршення її здоров`я, психологічно-емоційного стану або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що стали наслідком пошкодження її майна та протиправної діяльності відповідача, передбачених ст.23 ЦК України.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може повною мірою погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що вертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що під час надання їй послуг з евакуації її автомобіля, а саме при його розвантаженні з платформи евакуатора обірвався трос лебідки, що спускав автомобіль позивача, при цьому трос, що був прив`язаний до автомобіля позивача, після його розриву за силою енергії вдарив по лобовому склу автомобіля позивача, внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб, а саме: на лобовому склі з`явилася тріщина. Вважала, що такими діями відповідача, позивачу завдано матеріальну шкоду, яку просила стягнути на підставі ст. 1166 ЦК України.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині мотивів щодо відмови у задоволення позову.

Так, апеляційний суд критично оцінює висновок суду першої інстанції про необхідність доказування у межах даної справи факту ДТП, яка сталася внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 чітко вбачається, що остання, як на підставу обґрунтування позову, посилалася на заподіяння їй відповідачем матеріальної шкоди, завданої під час розвантаження її автомобіля з платформи евакуатора відповідача, а не щодо заподіяння їй шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, обґрунтовуючи свої вимоги при цьому ст. 1166 ЦК України.

Відтак, висновок суду першої інстанції щодо необхідності доведення у даній справі та, в свою чергу, недоведеності позивачем факту ДТП, а отже, відсутність підстав для задоволення позову саме з цих підстав, на думку апеляційного суду є помилковим.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права на неповно з`ясованих обставинах справи.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, перш за все потрібно з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (стаття 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов`язань за договором, може бути обмеженим, а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Зазначене розмежування підстав відповідальності потрібне також тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов`язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка просила стягнути з відповідача завдану їй майнову шкоду, посилаючись при цьому, зокрема, на положення ст. 1166 ЦК України. Тобто позивачка вважала, що правовідносини, які виникли між сторонами, є деліктними.

Однак, дослідивши підстави звернення з даним позовом до суду, а також зміст позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані приписи ст. 1166 Цивільного кодексу України, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у справі є не деліктними, а договірними.

Так, зі змісту позовної заяви апеляційним судом встановлено, що 04.06.2021 евакуатор «Iveco Daily», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ФОП ОСОБА_2 здійснював надання послуг з евакуювання (перевезення)автомобіля «RengeRover», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу, та о 20:00 год. при розвантаженні ТЗ на RengeRover сервіс за адресою: 31 км. а/д Київ - Харків обірвався трос на евакуаторі, який тримав автомобіль на платформі, а в подальшому при огляді автомобіля Renge Rover», д.н.з. НОМЕР_1 , було виявлено пошкодження лобового скла. Крім того, матеріалами справи встановлено, що виконання послуг відповідачем здійснювалося на підставі звернення позивача до ТОВ «СОС Сервіс Україна», яке в подальшому надіслало на місце події 04.06.2021 аварійного комісара, який зафіксував подію із пошкодження майна позивача та склав звіт про результат огляду майна. Вказані обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються матеріалами справи.

Відтак, правовідносини між сторонами є договірними, оскільки виникають з договору про надання послуг з евакуації (перевезення), та, відповідно, регулюються положеннями Глави 63 ЦК України.

Так, за загальними положеннями ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 902 ЦК України Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

Отже, суд першої інстанції не надав належну оцінку обставинам справи, невірно кваліфікував підстави позову та дійшов помилкового висновку про деліктний характер правовідносин між сторонами, тому підстави для застосування до спірних правовідносин й приписів ст. 1166 ЦК України відсутні.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі (п. 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Проте суд першої інстанції зазначеного не врахував та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, не застосувавши до спірних правовідносин правову норму, яка підлягає застосуванню.

Поряд з цим, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази на обґрунтування своїх вимог та заперечень, апеляційним судом встановлено, що позивачка, мотивуючи позов заподіянням їй відповідачем ОСОБА_2 , як фізичною особою, шкоди у деліктних правовідносинах та обравши неналежний спосіб захисту своїх інтересів, не надавала до суду жодного належного та допустимого доказу наявності між позивачем та відповідним суб`єктом з надання послуг (ТОВ «СОС Сервіс Україна» чи ФОП ОСОБА_2 ) правовідносин, зокрема, з ким конкретно у позивача виникли договірні правовідносини (мало місце звернення до ТОВ «СОС Сервіс Україна»), хто був виконавцем за цим договором (приїхав надавати послугу ФОП ОСОБА_2 , до якого позивач не зверталася), чи не відбувалося у даному випадку покладення виконання договору виконавцем на іншу особу, що позбавляє апеляційний суд можливості об`єктивно визначити умови відповідальності, якщо такі були погоджені сторонами договору, оскільки відшкодування збитків за неналежне виконання зобов`язань за договором може бути обмеженим.

Окрім того, колегія суддів позбавлена можливості встановити, чи є ОСОБА_2 належним відповідачем у даній справі, адже шкоду,заподіяну невиконанням (неналежним виконанням) договірних зобов`язань, повинен відшкодувати контрагент (виконавець) за договором, а не особа, яка її завдала ( ч.2 ст. 902 ЦК України).

Відтак, ураховуючи недостатність доказів, які містяться у матеріалах справи, для встановлення належності відповідача та об`єктивного розгляду й вирішення спору за його правильною правовою кваліфікацією, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон»», Товариство з обмеженою відповідальністю «СОС Сервіс Україна», про стягнення майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди необхідно відмовити з інших підстав, а саме у зв`язку з невірно обраним способом захисту своїх інтересів, що в свою чергу не обмежує позивача у праві звернення до суду з іншим позовом, відповідно до вірно обраного способу захисту.

Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги шляхом скасування рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Шайко Сергієм Валерійовичем, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року - задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року- скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон»», Товариство з обмеженою відповідальністю «СОС Сервіс Україна», про стягнення майнової шкоди відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова