Постанова

від 06.12.2023 по справі 400/6501/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/6501/23

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,

повний текст судового рішення

складено 25.09.2023, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Косцової І.П.,

суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дикий Сад ЛТД" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року по справі за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дикий Сад ЛТД" про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило стягнути з ТОВ "Дикий Сад ЛТД" на користь позивача суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році на загальну суму 79115,50 грн., з яких адміністративно-господарська санкція 76484,33 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 2631,17 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем не виконано нормативу щодо працевлаштування інвалідів у 2022 році. Оскільки відповідач самостійно не розрахував та не сплатив адміністративно-господарські санкції, йому нарахована пеня.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволений.

Суд стягнув з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році загальну суму заборгованості 79115,50 гривень.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не надав доказів щодо створення робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та подання до центру зайнятості звітності за формою №3-ПН з вакансіями для осіб з інвалідністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, ТОВ "Дикий Сад ЛТД" просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом 1-ї інстанції не надано оцінку доданій до відзиву на позовну заяву копії звіту за формою №3-ПН від 27.03.2020 р. з відміткою про його отримання відповідним центром зайнятості. На думку апелянта, цей доказ свідчить про вжиття відповідачем заходів для недопущення господарського правопорушення та виключає покладення на нього відповідальності за відсутність працевлаштованих осіб з інвалідністю.

Крім того, апелянт вказує на те, що військова агресія російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів надало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у І кварталі 2022 року у відповідача працювала одна особа з інвалідністю, яка в ІІ кварталі 2022 року звільнилась, що підтверджується Податковим розрахунком за І квартал 2022 року від 02.05.2022 і Податковим розрахунком за ІІ квартал 2022 року від 18.07.2022.

За твердженням відповідача, після звільнення 11.04.2022 працівника, який був особою з інвалідністю, він подавав 14.04.2022 і 28.07.2022 до Заводського управління Миколаївської філії Миколаївського обласного центру зайнятості звітність за формою №3-ПН, але відмітки про його отримання на його примірнику відсутні, оскільки ця звітність була подана шляхом її вкладення у скриньку для вхідної кореспонденції.

У листі від 14.08.2023 №1431/2-23м Миколаївська філія Миколаївського обласного центру зайнятості зазначила, що у 2022 році від відповідача звітність за формою №3-ПН не надходила (а/с 66).

За розрахунком позивача, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників 22, відповідач мав працевлаштувати 1 особу з інвалідністю, а середньооблікова чисельність штатних працівників з інвалідністю у 2022 році становила 0 осіб. За невиконання вказаного нормативу позивач нарахував 79115,50 грн, з яких адміністративно- господарські санкції 76484,33 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 2631,17 гривні (а/с 7).

17.04.2023 розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю було розміщено на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

З метою стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-XII від 21.03.1991 року для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому частиною другою статті 19 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону №875-ХІІ.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до абз.3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 затверджено Форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше через три робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Крім того, наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону №875-ХІІ.

Однак на роботодавця покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі й центри зайнятості.

Як вбачається з матеріалів справи, у І кварталі 2022 року у відповідача працювала одна особа з інвалідністю, яка в ІІ кварталі 2022 року звільнилась, що підтверджується наказом про припинення трудового договору, Податковими розрахунками за І-ІІ квартал 2022 року (а/с 22-28).

У заявах по суті справи відповідач стверджує, що після звільнення 11.04.2022 працівника, який був особою з інвалідністю, він подав до Заводського управління Миколаївської філії Миколаївського обласного центру зайнятості звітність за формою №3-ПН, але відмітки про його отримання на його примірнику відсутня, оскільки ця звітність була подана шляхом її вкладення у скриньку для вхідної кореспонденції.

Разом з тим, у листі Миколаївської філії Миколаївського обласного центру зайнятості від 05.07.2023 № 1222/2-23м зазначено, що у період з липня 2022 року по жовтень 2022 року (включно) відділ сприяння зайнятості в Заводському районі Миколаївського міського центру зайнятості обслуговував роботодавців дистанційно, скринька прийому кореспонденції не встановлювалася, прийом звітності за формою 3-ПН здійснювався виключно в електронній формі; інформація з контактними номерами на електронною адресою була розміщена на фасаді будівлі.

Отже, оскільки у період з квітня 2022 року по жовтень 2022 року відділ сприяння зайнятості в Заводському районі Миколаївського міського центру зайнятості не встановлював скриньку для прийому кореспонденції, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що 14.04.2022 та 28.07.2022 ним подавалась звітність за формою 3-ПН шляхом вкладення відповідного примірника звітності у скриньку для вхідної кореспонденції.

Більш того, згідно з відомостями, що наведені у додатку 2 до листа Миколаївської філії Миколаївського обласного центру зайнятості від 18.05.2023 № 962/2-23, відповідач не подавав у 2022 році звітність 3-ПН (а/с 48-49).

Апеляційний суд також відхиляє посилання апелянта на копію звіту за формою №3-ПН від 27.03.2020 р. з відміткою про його отримання, оскільки він стосується іншого звітного періоду.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що відповідач не надав доказів щодо створення робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та подання до центру зайнятості звітності за формою № 3-ПН з вакансіями для осіб з інвалідністю.

Отже, відповідачем не був виконаний у 2022 році норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Окрім того, апеляційний суд вважає недоречним посилання апелянта на воєнний стан, оскільки сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для невиконання передбачених законом обов`язків.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції встановлено всі обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дикий Сад ЛТД" - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач І.П. КосцоваСудді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко