Постанова

від 06.12.2023 по справі 120/4525/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4525/23

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Юлія Миколаївна

Суддя-доповідач: Моніч Б.С.

06 грудня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Кузьмишина В.М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Будінвест" до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

у квітні 2023 року ТОВ "Компанія-Будінвест" звернулось до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідачем винесено постанову від 28.03.2023 №352447 про застосування до ТОВ "Компанія-Будінвест" адміністративно-господарського штрафу за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки відповідачем безпідставно винесено постанову щодо власника одного із транспортних засобів, а не щодо автомобільного перевізника. Також позивач вважає, що його позбавлено можливості взяти участь у розгляді справи, призначеної на 28.03.2023, оскільки повідомлення про розгляд справи отримано лише 06.04.2023.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року позов задоволено, зокрема визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті за № 352447 від 28.03.2023 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Будінвест" адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.

Стягнуто на користь позивача судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої інстанції встановлено, що 13.03.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 10.03.2023 за №002381, на автодорозі М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський 286 км+274 м проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MAN TGX 18.440, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом MEGA MNW, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом № 351882 від 13.03.2023, яким зафіксовано порушення вимог ст. 35 Закону України "Про дорожній рух" та ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за які передбачено абз 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевезення вантажу за відсутності протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу напівпричіпом MEGA номерний знак НОМЕР_2 .

28.03.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області прийнято постанову № 352447, якою за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону.

Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та безпідставною, тому звернувся за захистом свого порушеного права до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не є належним суб`єктом відповідальності, відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", тому, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Суд погодився з доводами позивача щодо незабезпечення його права на участь у розгляді справи особисто або через свого представника, і тим, що відповідач, призначаючи справу до розгляду, повинен був врахувати час, необхідний для вручення адресату письмового повідомлення або ж його повернення на адресу Відділу з відміткою про неможивість вручення адресату. Також суд вказав, що на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваної постанови транспортний засіб був технічно справним, що підтверджується належними доказами, що додатково свідчить про протиправність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи подану скаргу апелянт вказує, що у товарно-транспортній накладній автомобільним перевізником зазначено позивача. Відповідач стверджує про свідоме неотримання позивачем кореспонденції, яка направляється відповідачем на офіційну адресу позивача, тому посилання позивача на те, що відповідач не повідомив його про дату час та місце розгляду справи, не можуть бути підставами для скасування постанови.

Відповідач зазначає, що у контексті ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" протокол перевірки технічного стану є іншим документом, передбаченим законодавством, та повинен бути пред`явлений особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якій вказав про законність та обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Згідно з вимогами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з нормами статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

За приписами пункту 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567) рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

оснащення таксі справним таксометром;

відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з частинами першою - другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі); дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

В силу пунктів 21, 22 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Приписами пункту 25 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведених норм слідує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

При цьому Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

У рамках апеляційного перегляду спірні правовідносини обмежені питаннями правильності визначення саме позивача, який не є власником транспортного засобу та автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" та накладення на нього адміністративно-господарських санкцій.

Суд першої інстанції зазначив, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, є автомобільний перевізник, який здійснює перевезення вантажів.

Згідно з п.7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі - Порядок №1388), власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до п.п. 3, 21 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 1197, підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.

Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється у сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю) та належного користувача.

Згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.201 1 року за № 123/18861 (далі - Інструкція № 379), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону 2344-ІІІ визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статті 48 Закону 2344-ІІІ є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Правовий висновок щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону зробив Верховний Суд у справі № 804/8740/16, вказавши, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України "Про автомобільний транспорт".

Разом з тим, сам по собі договір лише засвідчує намір сторін, що його уклали, щодо використання транспортного засобу. Докази того, що такий договір був дійсно спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, позивач не надав. Позивач не надав документів, які б підтверджували виконання умов договору (наданих рахунків, доказів орендної плати тощо).

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними НПА.

У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водіями ТЗ матеріалами та відомостями складено акти, які є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є позивач.

Надані до позову матеріали щодо суборенди іншою особою не є юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в актах, які саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації. Надання їх (матеріалів щодо суборенди) згодом, навіть не у зв`язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в актах проведення перевірки, не створює для цих актів наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в актах обставин.

До того ж, водієм було надано посадовим особам відповідача ТТН №46116 від 13.03.2023 року, у якій зазначено автомобільного перевізника саме ТОВ "Компанія Будінвест". Водночас, суд апеляційної інстанції не вважає достатнім доказом ТТН №13/03-1 від 13.03.2023, де автомобільним перевізником вказано ТОВ "Каскад-Бетон", оскільки вказана ТТН не була надана водієм працівникам контролюючого органу на момент проведення перевірки.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14 жовтня1997 року, визначено:

Перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

Матеріалами справи підтверджується, що перевезення вантажу здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної від 13.03.2023 №46116, згідно з якою автомобільним перевізником зазначено саме ТОВ "Компанія Будінвест" (а.с. 42), та які було надано посадовим особам відповідача.

Тобто, у вказаній товарно-транспортній накладній саме ТОВ "Компанія Будінвест" визначено автомобільним перевізником.

Таким чином, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у фахівців відповідача була наявна інформація щодо автомобільного перевізника.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи колегія суддів виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

При цьому, щодо доводів суду першої інстанцій про те, що будь-яких документів на підтвердження того, що транспортний засіб MAN TGS 18.400 д.н.з НОМЕР_1 , та транспортний засіб MEGA MNW, д.н.з. НОМЕР_2 , дійсно перебував у користуванні ТОВ "Каскад-Бетон" на час проведення рейдової перевірки водієм посадовій особі відповідача не надано, колегія суддів погоджується з доводами Укртрансбезпеки про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах.

Автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 серпня 2023 року у справі №600/1407/22-а, від 06 липня 2023 року у справі № 560/514/22, від 01 червня 2023 року у справі №640/39442/21, від 12.10.2023 у справі №120/554/23.

Отже, виходячи з проаналізованих норм права, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанцій щодо неможливості встановлення особи перевізника, оскільки в товарно-транспортній накладній від 13.03.2023 №46116 зазначено автомобільним перевізником саме ТОВ "Компанія Будінвест", а тому позивач у спірних правовідносинах мав статус автомобільного перевізника, та є суб`єктом відповідальності передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону N2344-III.

В той же час, суд апеляційної інстанції також зазначає, що доводячи протиправність оскаржуваної постанови позивач у мотивуваннях позовної заяви посилався на те, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Так, Верховний Суд у постанові від 26 жовтня 2023 року у справі №160/17116/22 визначив необхідність дослідження факту проінформованості або непроінформованості суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, та необхідність з`ясовування судами, чи мав позивач можливість захистити належним чином свої права та надати докази на спростування висновків акта перевірки.

Верховний Суд зазначає, що вказані обставини мають суттєве значення для правильного вирішення цього спору і без їх з`ясування неможливо підтвердити чи спростувати правомірність оскаржуваної постанови.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пункт 26 Порядку № 1567 містить загальне правило, в силу якого справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку № 1567).

З матеріалів справи встановлено, що 16.03.2023 посадовими особами Відділу Державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на адресу позивача (21021, м. Вінниця, вул. Айвазовського, буд. 10) надіслано повідомлення про дату, час та місце розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт: з 10 до 14 год. 28.03.2023 за адресою: м. Вінниця, вул. Василя Порика, 29, 3 поверх. При цьому у повідомленні зазначено, що в разі неявки представника товариства, матеріали справи будуть розглянуті без його участі.

Разом з тим позивач отримав вказане повідомлення 06.04.2023, що підтверджується відомостями веб-сайту АТ "Укрпошта", тобто уже після винесення оскаржуваної постанови.

У постановах Верховного Суду у справах №813/3415/18 від 12.06.2019 та №482/9/17 від 30.01.2020 висловлено правову позицію щодо повідомлення особи про розгляд справи про застосування адміністративного штрафу.

Так, касаційний суд вказав, особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти особу, що якої застосовується адміністративне стягнення не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи.

З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Повідомлення має на меті забезпечити участь особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.

Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини та надані на їх підтвердження докази, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що за не належного повідомлення позивача про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт останній був позбавлений права надати пояснення щодо встановлених порушень. Факт навмисного неотримання кореспонденції відповідачем не доведено належними та допустимими доказами.

Посадовими особами Укртрансбезпеки не вжито всіх можливих заходів для повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про правопорушення, не використано інших засобів зв`язку з ТОВ Компанія Будінвест", не відкладено розгляд справи, тобто суб`єктом владних повноважень не виконано належним чином обов`язку для забезпечення реалізації позивачем його прав.

Колегія суддів вважає, що позбавлення заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.

Враховуючи обставини справи у їх сукупності та нормативне регулювання спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про те, що недотримання Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, є достатньою підставою для визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №352447 від 28.03.2023.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно скасував оскаржувану постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу. Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що приймаючи до уваги обставини справи, суд першої інстанції правильно по суті вирішив даний публічно-правовий спір, однак не надав належної оцінки усім обставинам справи, про які зазначено у цьому рішенні.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення в частині його мотивів.

З цих підстав апеляційну скаргу суд задовольняє частково.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року змінити в частині мотивів прийнятого рішення.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Кузьмишин В.М. Залімський І. Г.