Постанова

від 06.12.2023 по справі 640/14817/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 640/14817/20

касаційне провадження № К/990/136/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Блажівської Н.Є., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року (головуючий суддя - Скочок Т.О.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Єгорова Н.М.; судді - Федотов І.В., Чаку Є.В.)

у справі № 640/14817/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс Трейдинг»

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полюс Трейдинг» (далі - ТОВ «Полюс Трейдинг»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Східне МУ ДПС по роботі з ВПП; відповідач; контролюючий орган), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2020 року № 0000985005; зобов`язати відповідача визнати погодженою суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1202570,00 грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 14 вересня 2021 року позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2020 року № 0000985005. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 грудня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Східне МУ ДПС по роботі з ВПП звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на безпідставному включенні платником до розрахунку суми бюджетного відшкодування за грудень 2019 року сум податку на додану вартість, фактично сплачених у попередніх податкових періодах постачальникам товарів/послуг.

Верховний Суд ухвалою від 25 січня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Східного МУ ДПС по роботі з ВПП.

22 лютого 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Полюс Трейдинг» з питання формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, у декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року, за результатами якої складено акт від 20 березня 2020 року № 32/28-10-50-05-41535243.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), у зв`язку із завищенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в грудні 2019 року, на 1202570,00 грн, оскільки фактично від`ємне значення за грудень 2019 року на вказану суму відсутнє.

Обґрунтовуючи свою позицію контролюючий орган зазначав, що оскільки ТОВ «Полюс Трейдинг» у періодах, в яких у нього виникло право на бюджетне відшкодування, таким правом не скористалося, воно не може отримати відшкодування в наступних податкових періодах, а зазначені суми підлягають зарахуванню в зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних періодів.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2020 року № 0000985005, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1202570,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 ПК України).

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що ПК України не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду, як і не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду. Податкове законодавство не ставить також право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді в нього виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. Отримання бюджетного відшкодування не є обов`язком платника, а являється його правом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах, від 26 лютого 2019 року у справі № 826/14239/14, від 11 червня 2019 року у справі № 826/3475/13а, від 24 січня 2023 року у справі № 822/1942/16.

За таких обставин судові інстанції дійшли цілком обґрунтованого висновку про те, що відмова контролюючого органу в розглядуваній ситуації в реалізації права позивача на бюджетне відшкодування лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене ним у наступному податковому періоді, за яким воно виникло, не може бути визнана правомірною.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Східного МУ ДПС по роботі з ВПП без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді Н. Є. Блажівська

Р. Ф. Ханова