Постанова

від 06.12.2023 по справі 806/1662/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа №806/1662/18

касаційне провадження № К/9901/68589/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сем 3" на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Залімський І. Г., судді - Смілянець Е.С., Сушко О.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сем 3" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Сем 3" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Управляння, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.03.2018 форми "Р" №0006471410, форми "В4" №0006481410.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Денвіль".

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 23.07.2018 позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 21.03.2018 форми "Р" №0006471410, форми "В4" №0006481410.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ "Денвіль" підтверджені первинними документами, а висновки, зазначені в акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.12.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ "Денвіль" непідтверджені належними первинними документами, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а були спрямовані на отримання податкової вигоди переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Товариство, не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, звернулося до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, неправильність, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Наполягає на реальності здійснення господарських операцій між ним і зазначеним вище контрагентом, наполягає на тому, що зазначені господарські операції підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про нереальність господарських операцій між позивачем і ТОВ "Денвіль" з підстав наявності кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва щодо посадової особи зазначеного контрагента, оскільки фактично господарські операції відбулись та кожен суб`єкт господарської діяльності несе індивідуальну відповідальність за порушення вимог закону. Позивач стверджує, що не може нести відповідальність за відсутність складських приміщень, трудових ресурсів, основних засобів у контрагента позивача. Також, скаржник зазначає про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про відсутність економічної вигоди у позивача за вказаними взаємовідносинами.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.12.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.12.2023 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 06.12.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Управлінням проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 28.02.2018 №267/06-30-14-10/34066111 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад, грудень 2017 року по фінансово-господарських операціях з ТОВ "Денвіль" на загальну суму 672059,00 грн, в тому числі: за листопад 2017 року на суму 345314,00 грн, за грудень 2017 року на суму 326745,00 грн, а також завищення суми від`ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2017 року на суму 3271,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.03.2018:

форми "Р" №0006471410, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 835985,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням на суму 668788,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 167197,00 грн;

форми "В4" №0006481410, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 3271,00 грн.

Фактичною підставою для прийняття зазначених рішень слугували висновки контролюючого органу про непідтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ "Денвіль" з підстав: наявності у позивача кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з вказаним контрагентом; порушення кримінального провадження відносно посадової особи зазначеного контрагента, який підписував первинні документи, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України; відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності щодо купівлі, продажу, зберігання, відвантаження товарно-матеріальних цінностей в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг). Надані до перевірки первинні документи не розкривають змісту та обсягу господарських операцій з метою їх придбання в цілях господарської діяльності позивача, а відтак, такі документи не можуть слугувати належною підставою для відображення у податковому обліку платника податків.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем (покупець) та ТОВ "Денвіль" (постачальник) укладено договір поставки від 17.11.2017 №2017, предметом якого є постачання товарно-матеріальних цінностей, зокрема, мінеральних добрив, на загальну суму 4032355,44 грн, в тому числі податок на додану вартість в сумі 672059,24 грн.

На підтвердження зазначених господарських операцій позивачем надано до суду видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення на загальну суму 153619,60 грн, в тому числі податок на додану вартість на суму 25603,27 грн, в яких визначено призначення платежу: оплата за агрохімію по рахункам від 30.11.2017 №30/11-7 від 15.12.2017 №15/12-17.

В той же час, судом апеляційної інстанції установлено, що платником не надано до суду вказані рахунки, що позбавило суд можливості встановити, за який товар були перераховані кошти.

На кінець періоду, що перевірявся (станом на 31.12.2017) розрахунки за отримані товарно-матеріальні цінності не проведені, оскільки за платником рахується кредиторська заборгованість. При цьому, заходи стягнення контрагентом-постачальником не вживалися.

Також, судами попередніх інстанцій установлено, що між позивачем (поклажодавець) та ТОВ "Денвіль" (зберігач) укладений договір від 17.11.2017 №17/11 про безоплатне відповідальне зберігання майна згідно актів прийому-передачі такого майна, предметом якого є безоплатне відповідальне зберігання майна, яке підлягає поверненню поклажодавцю за першою вимогою останнього.

01.03.2018 Товариство направило на адресу ТОВ "Денвіль" вимогу про забезпечення відвантаження добрив у зв`язку з настанням сприятливих умов для проведення робіт по підживленню сільськогосподарських культур та поверхневому внесенню добурив по мерзло-талому ґрунту.

Суд першої інстанції, встановлюючи факт перевезення та використання позивачем у власній господарській діяльності мінеральних добрив, висновувався на наявності у матеріалах справи товарно-транспортних накладних, акту про надання послуг по перевезенню мінеральних добрив, реєстру накладних на відправку мінеральних добрив в поле за березень 2018 року, накладних внутрігосподарського призначення, нарядів на відрядну роботу бригади, дорожніх листків трактора.

Водночас, суд апеляційної інстанції, досліджуючи матеріали справи, з`ясував, що первинні документи, долучені до матеріалів справи датуються 15.03.2018, тобто мінеральні добрива, які були на зберіганні у контрагента позивача транспортувалися на адресу позивача в період з 15.03.2018 по 28.03.2018, позивач фактично мінеральні добрива за вказаним вище договором не отримував. Товарно-транспортні накладні, надані до суду містять розбіжності щодо пунктів навантаження мінеральних добрив (Житомирська область, Пулинський район, с. Стрибіж, вул. Леніна, 1) та їх зберігання (с. Петропавлівська-Борщагівка).

Суд апеляційної інстанції встановив відсутність у контрагента позивача власних чи орендованих офісних і виробничих потужностей, складських приміщень, відповідної кількості найманих працівників, необхідних для зберігання зазначених вище товарно-матеріальних цінностей.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що надані позивачем первинні документи, містять підписи директора ТОВ "Денвіль" ОСОБА_1 , тоді як керівником ТОВ "Денвіль" відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату підписання договору, був ОСОБА_2 .

Відносно громадянина ОСОБА_1 , який підписував первинні документи, порушено кримінальне провадження від 22.12.2017 №320171100000000062 за фактом створення невстановленими особами на території Київської області низки суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності, в тому числі ТОВ "Денвіль" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Згідно протоколу допиту свідка від 28.12.2017 громадянина ОСОБА_1 , останній повідомив, що фактично є студентом 3-го курсу НТУУ "КПІ", визнав, що формально є директором ТОВ "Денвіль", влітку 2017 за грошову винагороду у сумі 2500,00 грн видав нотаріально посвідчену довіреність невідомій особі, печатки підприємства та електронного цифрового підпису не отримував, податкових декларацій до податкових органів не складав та не подавав, документів на адресу інших контрагентів не складав та не підписував, до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Денвіль" відношення не мав.

Ухвалою Солом`янського районного суду від 06.02.2018 у справі №760/2482/18 встановлено, що невстановлені особи, діючи на території Київської області створили низку суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності, зокрема ТОВ "Денвіль" (код ЄДРПОУ 40640799) з метою прикриття незаконної діяльності шляхом їх використання у злочинних схемах зі створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствами реального сектору економіки, та щодо створення штучної видимості законності перерахування на їх розрахункові рахунки грошових коштів з метою їх подальшого обготівковування підприємствами реального сектору економіки, тим самим вчинили злочин, передбачений частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Усі зазначені суб`єкти пов`язані між собою та використовуються однією групою осіб з метою формування "схемного" податкового кредиту для суб`єктів господарювання реального сектору економіки, встановлено нереальність продажу ідентифікованою товару за відсутності реального придбання цього ж товару або відсутності (нереальності) власного формування відповідних активів, оскільки встановлено невідповідність реалізованих товарів від зазначених підприємств на адресу контрагентів-покупців, серед яких підприємства реального сектору економіки у період 2017 року та придбаних по ланцюгу постачання товарів від контрагентів-постачальників підприємств-імпортерів за період 2017 року.

За результатами обстеження місцезнаходження (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку) низки суб`єктів господарювання встановлено відсутність за адресами вказаними у реєстраційних документах. В результаті аналізу поданої податкової звітності СГД встановлено формування податкового кредиту по взаємовідносинам з постачальниками за рахунок маніпулювання звітними даними, шляхом викривлення показників податкової звітності, та відсутність необхідних умов для досягнення відповідних фінансових результатів в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, власних орендованих, складських, торгівельних, виробничих потужностей транспортних засобів, матеріальних ресурсів, які суб`єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Допитаний 28.12.2017 як свідок громадянин ОСОБА_1 показав, що будучи студентом КПІ та перебуваючи у скрутному фінансовому становищі на прохання незнайомих осіб на ім`я придбав восени 2017 року ТОВ "Лісолд" за грошову винагороду у розмірі 2000,00 грн, а також придбав улітку 2017 року ТОВ "Денвіль" на прохання знайомого за грошову винагороду у розмірі 2500 грн, підписавши у нотаріальних конторах біля станцій метро Хрещатик та Театральна статутну документацію ТОВ "Лісолд", ТОВ "Денвіль", печаток та електронних ключів не отримував, банківських рахунків не відкривав, жодних документів, окрім реєстраційних він не складав, не підписував, та до органів виконавчої влади, включаючи Києво-Святошинську ОДПІ не подавав, жодних договорів та податкових накладних по взаємовідносинах з підприємствами-контрагентами не складав та не підписував.

Вказані підприємства звітуються використовуючи одну ІР-адресу оператора надання послуг ПрАТ "ВФ Україна" (код 14333937), що підтверджує їх фіктивність, пов`язаність та те, що вказані підприємства підконтрольні одній групі осіб.

У ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ "Денвіль" та інші вище вказані підприємства мають ознаки "фіктивності", зокрема: податкова звітність в повному обсязі службовими особами вказаних товариств з моменту створення не подавалась; виробничі потужності та наймані працівники відсутні; усі суб`єкти господарювання зареєстровані за адресами масової реєстрації; доходи службові особи не отримували.

Суд апеляційної інстанції встановив, що надані первинні документи є неналежними, оскільки такі документи підписані особою, яка дала покази про непричетність до діяльності контрагента позивача, фактично ніякого відношення до діяльності ТОВ "Денвіль" не має, фінансово-господарською діяльністю не займалася, адміністративно-розпорядчі функції керівника підприємства не виконувала. Операції між позивачем та ТОВ "Денвіль" не мали реального характеру, фактично перевіркою встановлено лише документування операцій, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об`єкту оподаткування, несплати податків.

Ураховуючи зазначені встановлені обставини у даній справі, колегія суддів не може погодитись із доводами позивача про підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ним та ТОВ "Денвіль".

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ПК України, а отже, відсутні підстави для скасування даних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга позивача не містить.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сем 3" залишити без задоволення.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк І.А. Васильєва