Постанова

від 06.12.2023 по справі 521/8110/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 521/8110/22Головуючий в 1 інстанції: Михайлюк О.А.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,

при секретарі - Альонішко С.І.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2022 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просила скасувати постанови у справі про порушення митних правил №0578/50000/22 від 31 березня 2022 року Одеської митниці Держмитслужби, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1300853 грн. 79 коп., а справу про адміністративне правопорушення закрити;

- стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 липня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

08 червня 2023 року до Малиновського районного суду м. Одеси від представника позивача надійшла заява про перегляд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20.07.2022 р. за нововиявленими обставини, в якій заявник, посилаючись на п.1 ч.2, ч.3 ст. 361 КАС України, просить задовольнити заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20.07.2022 р. у справі № 521/8110/22 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці; скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20.07.2022 р.; ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці, визнати протиправною та скасувати постанову Одеської митниці від 31.03.2022 в справі про порушення митних правил № 0578/50000/22 про визнання громадянки України ОСОБА_1 винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 300853 грн. 79 коп; закрити провадження у справі про порушення митних правил № 0578/50000/22 за ознаками вчинення громадянкою України ОСОБА_1 порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI у зв`язку із відсутністю складу правопорушення; стягнути з Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на користь громадянки України ОСОБА_1 судові витрати у справі судовий збір за подання до суду заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами у розмірі 744,30 грн.

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що нововиявленою обставиною є те, що лише 11 травня 2023 року до ТОВ «Торговий дім «Ліндо», керівником якого є ОСОБА_1 , поштою надійшла митна декларація країни відправлення (Китайської Народної Республіки) №6622202110144840132 від 14.10.2021 року, яка була подана продавцем товарів - компанією «ZHEJIANG KATIOU SANITARY WARE TECHNJLOGY CO.,LTD» (Китай) до митних органів Китайської Народної Республіки, вказана митна декларація країни відправлення була відсутня у позивача під час подання до Одеської митниці митної декларації № UA500020/2022/002711 від 26.01.2022 року та розгляду справи у Малиновському районному суді м. Одеси, П`ятому апеляційному адміністративному суді, а її відсутність обумовлена бездіяльністю продавця - компанії «ZHEJIANG KATIOU SANITARY WARE TECHNJLOGY CO.,LTD» (Китай), позивачем не було вчинено жодних умисних дій, передбачених диспозицією ст. 485 МК від 13.03.2012 №4495-VІ, що утворюють об`єктивну сторону цього порушення.

Також, як підставу перегляду судового рішення, заявник вказує, що 15.12.2022 року набрав чинності Закон України від 16.11.2022 № 2760-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо врегулювання питання притягнення до адміністративної відповідальності за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів», яким статтю 485 МК України викладено у новій редакції, санкція якої передбачає накладення штрафу в розмірі від 50 до 150 відсотків несплаченої суми митних платежів, тобто пом`якшує відповідальність, порівняно із санкцією статті на час його притягнення до відповідальності.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 20 липня 2022 року у справі №521/8110/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про скасування постанови про порушення митних правил - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне та неповне дослідження доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції; заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 20.07.2022 р. у справі № 521/8110/22 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці задовольнити; рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 20.07.2022 у справі № 521/8110/22 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці - скасувати; ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці, визнати протиправною та скасувати постанову Одеської митниці від 31.03.2022 в справі про порушення митних правил № 0578/50000/22 про визнання громадянки України ОСОБА_1 винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та накладення на неї адміністративного стягнення у еигляді штрафу в розмірі 1 300 853 грн. 79 коп.; закрити провадження у справі про порушення митних правил № 0578/50000/22 за ознаками вчинення громадянкою України ОСОБА_1 порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI; стягнути з Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на користь громадянки України ОСОБА_1 судові витрати у справі судовий збір за подання до Малиновського районного суду міста Одеси заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами у розмірі 744,30 грн. та судовий збір за подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 11.09.2023 у справі № 521/8110/22 у розмірі 1 116,45 грн.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не врахував того, що умовами контракту № OL-Z129 від 17.09.2021 не передбачалось надання продавцем (компанією ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO., LTD (Китай)) покупцю (TOB "Торговий дім "Ліндо", Україна) митної декларація країни відправлення №6622202110144840132 від 14.10.2021; продавець не надав її покупцеві. Апелянт вказує, що Малиновський районний суд залишив поза увагою те, що митна декларація країни відправлення №6622202110144840132 від 14.10.2021 була відсутня у позивача під час подання до Одеської митниці митної декларації (МД) № UA500020/2022/002711 від 26.01.2023 та розгляду справи в Малиновському районному суду м. Одеси, П`ятому апеляційному адміністративному суді, її відсутність обумовлена бездіяльністю продавця - компанії ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO., LTD (Китай), ОСОБА_1 не знала та могла знати про відомості щодо товарів, які були внесені до митної декларації країни відправлення № 6622202110144840132 від 14.10.2021 продавцем - компанією ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO., LTD (Китай). Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що продавцем - компанією ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO., LTD (Китай) в митній декларації №6622202110144840132 від 14.10.2021, що була подана ним до митних органів Китайської Народної Республіки були заявлені такі ж самі відомості про найменування товарів та їх вагу нетто, як і в документах (інвойсі № 12102021 від 12.10.2021 пакувальному листі № 12102021 від 12.10.2021), які були надіслані продавцем (компанією ZHEJIANG КАПОТ SANITARY WARE TECHNOLOGY CO., LTD (Китай) покупцю - TOB "Торговий дім "Ліндо" (Україна), та на підставі яких покупець ТОВ "Торговий дім "Ліндо" (Україна) подав до Одеської митниці митну декларацію (МД) № UA500020/2022/002711 від 26.01.2022. Судом першої інстанції не враховано того, що факт внесення змін Законом України від 16.11.2022 № 2760-ІХ до статті 485 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ, якими пом`якшено відповідальність за вчинення порушення митних правил, у відповідності до частини 1 статті 58 Конституції України, частини 3 статті 3 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ, частини 3 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для перегляду рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 20.07.2022 у справі № 521/8110/22 за нововиявленими обставинами.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до суду не надано.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 липня 2022 року, суд першої інстанції виходив з того, що доводи, викладені у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 20 липня 2022 року у справі №521/8110/22, виходять за межі питань, які досліджувались судом у зазначеному рішенні, тому з урахуванням ч. 6 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для перегляду рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 20 липня 2022 року у цій справі відсутні.

Крім того, суд зауважив, що за змістом поданої заяви, заявник фактично не погоджується з судовим рішенням суду щодо відмови в задоволенні його позовних вимог, а не ставить питання пом`якшення відповідальності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуте за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з ч.3 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Частиною четвертою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).

Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Тобто, нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують свідчення, висновки які було покладено в основу рішення. Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового рішення, то вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.

Обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення не можуть визнаватися нововиявленими. Також не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, на які посилався учасник судового процесу, зокрема у своїх поясненнях, апеляційній чи касаційній скаргах.

З урахуванням наведеного перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов`язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 липня 2023 року у справі №380/6608/22.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі № 303/3535/16.

Також необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц та постанові від 07 вересня 2020 року у справі № 820/5989/15.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами як на одну з підстав заявник посилається, що лише 11 травня 2023 року до ТОВ «Торговий дім «Ліндо», керівником якого є ОСОБА_1 , поштою надійшла митна декларація країни відправлення (Китайської Народної Республіки) №6622202110144840132 від 14.10.2021 року, яка була подана продавцем товарів - компанією «ZHEJIANG KATIOU SANITARY WARE TECHNJLOGY CO.,LTD» (Китай) до митних органів Китайської Народної Республіки, на підтвердження чому надано накладну DHL 8638940520.

Також заявник вказує, що у декларанта були відсутні обґрунтовані сумніви у правильності заповнення продавцем інвойсу (рахунку-фактури), інших товаросупровідних документів та в митній декларації №UA500020/2022/002711 від 26.01.2022 року подані до Одеської митниці відомості про товари, які були зазначені в заповнених продавцем товаросупровідних документах і декларант не робив спроб навмисно з будь-яким умислом змінювати такі відомості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання заявника на отримання митної декларації країни відправлення (Китайської Народної Республіки) №6622202110144840132 від 14.10.2021 року, яка була подана продавцем товарів - компанією «ZHEJIANG KATIOU SANITARY WARE TECHNJLOGY CO.,LTD» (Китай) до митних органів Китайської Народної Республіки 11 травня 2023 року засобами поштового зв`язку не є нововиявленою обставиною в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України, тому що ОСОБА_1 могла знати про дану обставину за добросовісного ставлення до справи.

Також, заявник в якості нововиявленої обставини посилається на той факт, що 15.12.2022 року набрав чинності Закон України від 16.11.2022 № 2760-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо врегулювання питання притягнення до адміністративної відповідальності за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів», яким пом`якшено відповідальність та ст. 485 МК України викладено у новій редакції, санкція якої передбачає накладення штрафу в розмірі від 50 до 150 відсотків несплаченої суми митних платежів, що відповідно до ч. 3 ст.361 КАС України є підставою для перегляду постанови суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів зазначає, що наразі вказана вище обставина, не входить до переліку підстав, визначеного у частині другій статті 361 КАС України, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 361 КАС України перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Тобто, даною нормою процесуального закону передбачена можливість перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за сукупності наступних умов: прийнято нові закони, інші нормативно-правові акти; вказаними новими законами, іншими нормативно-правовими актами скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи; у зв`язку із скасуванням законів, інших нормативно-правових актів, що діяли на час розгляду справи, пом`якшено або скасовано відповідальність фізичної особи.

Наразі стаття 485 МК України встановлює відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

На дату винесення відповідачем оскаржуваної постанови (31 березня 2022 року) санкція ст.485 МК України передбачала накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Однак, до статті 485 Митного Кодексу України внесено зміни згідно із Законами №4915-VI від 07.06.2012, № 245-VII від 16.05.2013; в редакції Закону№ 2760-IX від 16.11.2022, відповідно до яких заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежіву строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 50 до 150 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що під час ухвалення Малиновським районним судом м. Одеси рішення від 20 липня 2022 року предметом судового розгляду була правомірність винесення Одеською митницею Держмитслужби постанови в справі про порушення митних правил № 0578/50000/22 від 31 березня 2022 року.

З урахуванням положень статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що рішення дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

Тобто, якщо чинна на той час норма визначала такі рішення, дії або бездіяльність як правомірні, то відсутні підстави визнавати їх у судовому порядку протиправними, навіть, якщо на момент розгляду справи в суді відбулися зміни в законодавстві і таке рішення суб`єкта владних повноважень вже не відповідає вимогам закону.

Крім того, в даній справі позивач не оскаржувала, а суд не переглядав розмір застосованого стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 1300853 гривні 79 копійок.

Що ж стосується застосування до спірних правовідносин закону, який пом`якшив відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що це питання вже пов`язане з виконанням постанови, якою до позивача адміністративне стягнення застосоване.

Відповідно до вимог ст.487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.531 МК підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Відповідно до п.6 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.

За наявності обставин, зазначених у пунктах 5, 6 і 9 статті 247 цього Кодексу, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання(стаття 302 КУпАП).

Отже, перегляд застосованого адміністративного стягнення має бути здійснено саме органом, який це стягнення застосував.

За вказаних обставин, вірним є висновок суду першої інстанції, що доводи, викладені у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 20 липня 2022 року у справі №521/8110/22, виходять за межі питань, які досліджувались судом у зазначеному рішенні, тому з урахуванням ч. 6 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для перегляду рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 20 липня 2022 року у цій справі відсутні.

Крім того, за змістом поданої заяви, заявниця фактично не погоджується з судовим рішенням суду щодо відмови в задоволенні його позовних вимог, а не ставить питання пом`якшення відповідальності. Незгода із судовим рішенням суду та/чи висновками, яких дійшов цей суд, не може бути підставою для перегляду вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами, так само як і для повторного перегляду одних і тих самих судових рішень.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 20 липня 2022 року слід відмовити, а рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 20 липня 2022 залишити в силі.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява №4994/04, пункт 43).

З урахуванням зазначеного, не є нововиявленими обставини, на які посилається заявник у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Малиновського районного суду м. Одеси ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2023 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя:О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик