Вирок

від 07.12.2023 по справі 592/8083/18

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 592/8083/18

Провадження № 1-кп/591/72/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 грудня 2023 року Зарічний районний суд м.Суми в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

представника потерпілого -

цивільного позивача ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження щодо обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Суми, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Після придбання у власність 07.07.2015 року на підставі договору купівлі-продажу вбудованого нежитлового приміщення, кафе, загальною площею 118,4 кв. м., у громадському будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці Сумської міської ради, та передачі його для здійснення господарської діяльності до підприємства ТОВ «Ікор», ОСОБА_6 у точно невстановлений слідством час 2015 року, діючи умисно, з метою збільшення розміру прибутків від господарської діяльності кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », належного вказаному підприємству, в якому він є єдиним засновником, в порушення та всупереч вимогам Земельного Кодексу України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Суми» затвердженого рішенням Сумської міської ради VI сесії XXVII, не маючи жодного правовстановлюючого документа та дозволу на використання, самовільно захопив земельні ділянки поряд з будівлею за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 218 кв.м., з яких під нежитловими будівлями 124 кв.м., відкритим майданчиком 39 кв.м., навісом - 48 кв.м., замощенням - 7 кв.м., та, не отримавши жодних дозвільних документів, погоджених та зареєстрованих в установленому законом порядку, на початок виконання будівельних робіт та проектів, погоджених в установленому порядку, самовільно за власні кошти побудував наступні об`єкти:

будівлю нежитлову з закритим приміщенням площею 84 кв.м. та цоколем площею 5 кв.м.;

відкритий літній майданчик замощений площею 38 кв.м. з цоколем площею 1 кв.м.;

навіс площею 45 кв.м. з цоколем площею 3 кв.м. та криту нежитлову будівлю з закритим приміщення площею 23 кв.м., з замощенням бетонним площею 7 кв.м.;

нежитлову будівлю площею 12 кв.м.;

дерев`яний паркан.

При цьому, частина самовільно побудованої нежитлової будівлі з закритим приміщенням і цоколем, відкритим літнім майданчиком замощеним з цоколем та парканом, загальною площею 89 кв.м., фактично розташована на самовільно захопленій ОСОБА_6 земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:03:002:0115, яка перебуває в оренді ПІІ «Макдональдс Юкрейн ЛТД» з 15.02.2001 року, а решта цієї нежитлової будівлі і інші самовільно побудовані споруди - на самовільно захоплених земельних ділянках, що належать територіальній громаді м. Суми.

Таким чином ОСОБА_6 , будучи приватним підприємцем, вчинив незаконні дії щодо самовільного будівництва будівель та споруд на самовільно зайнятих земельних ділянках поряд з місцем розташування вказаного кафе, за адресою: АДРЕСА_2., спричинивши збитки територіальній громаді м.Суми в особі Сумської міської ради на суму 100390,92 грн., та ПП «Макдональдс Юкрейн ЛТД» - в розмірі 37609,98 грн.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні свою винуватість у вчинені інкримінованого йому правопорушення не визнав та суду пояснив, що він у 2015 році придбав приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », біля якого була літня площадка, що використовувалась попереднім власником як літній майданчик кафе, розташований на земельній ділянці, переданій попередньому власнику на підставі договору сервітуту. В договорі купівлі- продажу, укладеному між ним і попереднім власником, нічого не було зазначено про літній майданчик. Але, за усною домовленістю з колишнім власником, літній майданчик не було демонтовано, і він продовжив користуватись ним і весь час сплачував кошти за договором сервітуту. При цьому, будучи ознайомленим з договором сервітуту, він не був обізнаний про те, що коли передається право власності, то земельний сервітут припиняється. У 2017 році він продовжив користуватись вказаним літнім майданчиком і на фундаменті, що був закладений попереднім власником - ПП «Сіріс», він проводив будівельні роботи, не змінюючи конструкцію майданчику, а тільки покращуючи його зовнішній вигляд. При цьому, він спочатку звернувся до СМР щоб отримати документи, а потім вже почав будувати, бо він був впевнений у тому, що йому дадуть всі необхідні дозволи і документи.Крім того, органи, які здійснюють контроль за будівництвом, до нього жодного разу не звертались, ніяких протоколів не складали, до адміністративної відповідальності не притягали. Коли закінчився строк дії сервітуту, приблизно у 2017 році, то він звернувся до місцевих органів з питанням його продовження. Під час оформлення такого договору сервітуту він і дізнався, що приміщення літнього майданчику виходить за межі ділянки, яка була виділена в межах сервітуту, що надавався попередньому власнику.

Тобто, обвинувачений ОСОБА_6 стверджував, що умислу на самовільне будівництво на самовільно захоплених земельних ділянках не мав, помилявся щодо меж об`єктів будівництва та здійснював згідно законодавства оформлення документів на будівництво та користування землею.

Захисник стверджував, що вина ОСОБА_6 у незаконному будівництві не може бути доведена без встановлення вини останнього за ч.1 ст.197-1 КК України, але відомості до ЄРДР за ч.1 вказаної статті органами досудового розслідування не вносились, досудове розслідування за фактом самовільного захоплення землі ОСОБА_6 не проводилось, докази на підтвердження таких обставин не збирались і обвинувачення ОСОБА_6 за ч.1 ст.197-1 КК України не пред`являлось.

Крім того, вважав, що в діях ОСОБА_6 відсутня суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, оскільки, по-перше, ОСОБА_6 купив нежитлове приміщення кафе і поряд з ним вже був розташований літній майданчик, документи на який відповідали вимогам Закону. ОСОБА_6 вважав, що літній майданчик розміщений на підставі договору сервітуту, за який він щороку сплачував орендну плату. Крім того, він мав намір продовжити договір сервітуту з СМР, тому після купівлі не демонтували цей майданчик. По-друге, ОСОБА_6 не був обізнаний про те, що літній майданчик частково знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у користуванні ПП «Макдональдс Юкрейн ЛТД».

По-третє, що стосується інших самовільно зайнятих земельних ділянок та самовільно побудованих на них об`єктах будівництва, то ОСОБА_6 здійснював ці дії протягом 2016-2017 років, не маючи прямого умислу, оскільки вчиняв паралельно численні дії, спрямовані не тільки на законне отримання дозволів на користування земельними ділянками, а й - щодо документального підтвердження побудованих об`єктів. А тому, на його переконання, використання земельних ділянок у цьому проміжку часу не є самовільним зайняттям, а є - використанням останніх без правовстановлюючого документа. Такі дії ОСОБА_6 , на переконання захисника, не порушували права власника - СМР і за їх вчинення може наставати лише адміністративна відповідальність.

Також захисник вважав, що в діях ОСОБА_6 відсутня об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, оскільки відсутня обов`язкова умова - настання суспільно-небезпечних наслідків і обов`язковий (а не випадковий) причинний зв`язок між діями ОСОБА_6 і наслідками.

Так, захисник стверджував, що ОСОБА_6 самовільно земельну ділянку не займав та нежитлове приміщення площею 89 кв.м. на ній не будував, а це вже зробили до нього попередні власники - ПП «Сервіс» у 2011 році. Крім того, відразу після внесення відомостей до ЄРДР проводився огляд місця події і станом на 17.01.2017 року було виявлено тільки літній майданчик площею 89 кв. м, а інші об`єкти будівництва були відсутні. Органи ж досудового розслідування та експерт у своєму висновку не розподіляють конкретну шкоду завдану ОСОБА_6 щодо кожної окремої самовільно зайнятої земельної ділянки, а ставлять у провину лише загальні їх площі. При цьому, визначення значної шкоди, на думку захисника, ґрунтується лише на припущеннях і необґрунтовано охоплює період з 07.07.2015 по 31.01.2018 року, оскільки ОСОБА_6 лише у 2016 році почав облагороджувати територію та будувати якісь об`єкти, а 17.01.2017 року дії ОСОБА_6 були викриті слідчими та припинені.

Тобто, на переконання захисника, ОСОБА_6 вчинив ряд адміністративних правопорушень, які є повторюваними, а не об`єднаними одним умислом. При цьому, кожен окремий факт не утворює складу злочину, оскільки є малозначним через відсутність необхідної ознаки об`єктивної сторони злочину - суспільно-небезпечних наслідків у виді значної шкоди.

Крім того, захисник вважав недопустимими такі докази, що надані стороною обвинувачення, як: доручення про проведення досудового слідства; постанову про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення від 15.06.2017; ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 04.04.2018 та похідний, на думку захисника, від неї доказ - висновок судової комісійної оціночно-земельної та будівельно-технічної експертизи №754\755\832\833 від 27.04.2018.

Але, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази, суд вважає, що вищенаведена позиція сторони захисту є необґрунтованою, і вина Середи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, знайшла своє підтвердження в суді, виходячи з таких обставин.

Так, суд вважає необґрунтованими твердження захисника про те що в даному випадку встановленню підлягав не лише сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, як і самовільного будівництва, але й настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення значної шкоди, і що без притягнення до відповідальності за ч.1 ст.197-1 КК України, ОСОБА_6 не можна було інкримінувати ч.3 ст.197-1 КК України.

Зокрема, слід зазначити, що у ст. 197-1 КК передбачається відповідальність за два самостійних (хоч і пов`язаних між собою) злочини - самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику (ч. 1) і самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій ділянці (ч. 3). Відповідальність за їх вчинення обтяжують кваліфікуючі ознаки, вказані, відповідно у ч. 2 та ч. 4 цієї статті.

Аналіз ч. 1 ст. 197-1 КК свідчить про те, що ознаки об`єктивної сторони злочину, передбаченого цією нормою, закріплені в законі за допомогою вказівки на: суспільно небезпечне діяння (самовільне зайняття земельної ділянки); суспільно небезпечні наслідки (значна шкода власникові або законному володільцеві земельної ділянки). Тому злочин, описаний у ч. 1 ст. 197-1 КК, є злочином із матеріальним складом, обов`язковими ознаками якого є діяння, наслідки та причинний зв`язок між діянням та наслідками.

Водночас кваліфікуючими ознаками самовільного зайняття земельної ділянки є вчинення цього кримінального правопорушення: особою, раніше судимою за ст. 197-1 КК; групою осіб; щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель (ч. 2 ст. 197-1 КК).

При цьому кваліфікуючими ознаками самовільного будівництва будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці є такі: 1) ведення такого будівництва на земельній ділянці, зазначеній у ч. 1 ст. 197-1 КК; 2) вчинення його особою, раніше судимою за такий самий злочин або злочин, передбачений ч. 3 ст. 197-1 КК (ч. 4 ст. 197-1 КК).

Отже, буквальне тлумачення ч. 2 ст. 197-1 КК дозволяє стверджувати, що самовільне зайняття земельної ділянки за наявності хоча б однієї кваліфікуючої ознаки, вказаної у цій нормі, має тягнути не адміністративну, а кримінальну відповідальність незалежно від розміру шкоди, завданої власнику або законному володільцю цієї земельної ділянки.

Зі змісту ч. 3 ст. 197 -1 КК не випливає, що злочином визнається самовільне будівництво будівлі (споруди) лише за умови, що самовільне зайняття земельної ділянки заподіяло значну шкоду. Вказівка у ч. 3 ст. 197-1 КК на земельну ділянку, «зазначену у частині першій цієї статті», означає тільки те, що самовільно зайнята земельна ділянка як місце самовільного будівництва не належить до числа земель з особливим правовим режимом, перерахованих у ч. 2 ст. 197-1 КК.

При цьому витрати на знесення будівель і споруд, які самочинно збудовані на самовільно зайнятих земельних ділянках, не повинні враховуватись при визначенні розміру заподіяної шкоди в порядку застосування ч. 1 ст. 197-1 КК, а отже вказана шкода власникові земельної ділянки чи землекористувачеві є результатом не самовільного зайняття земельної ділянки, а самовільного будівництва на такій ділянці - самостійного злочину, виділеного в окремий склад у ч. 3 ст. 197-1 КК.

Окрім того, про самостійний (окремий) склад злочину свідчить і те, що санкція ч. 1 і ч. 3 ст. 197-1 КК серед обов`язкових альтернативних покарань передбачає таке покарання, як арешт на строк до шести місяців. А це означає, що у випадку, якщо в ч. 3 ст. 197 -1 КК закріплено не самостійний склад злочину, а кваліфікуючу ознаку, то дії винних осіб, які вчинили як злочин, передбачений ч. 1 ст. 197- 1 КК, так і злочин, передбачений ч. 3 цієї статті, можуть каратися однаково, що не враховує суспільну небезпеку основного та кваліфікованого складів злочинів.

Таким чином, з вищевикладеного слід зробити такий висновок: 1) ч. 3 ст. 197-1 КК містить самостійний склад кримінального правопорушення; 2) для кваліфікації самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді значної шкоди не є обов`язковим.

Зазначена позиція була викладена у Постанові ВС від 25.10.2022 у справі № 359/885/20 (провадження № 51-1986км22).

Враховуючи таку позицію Верховного суду і обставини, що встановлені у даній справі, судом і було згідно п.2 ч.3 ст.374 КПК України сформульовано обвинувачення, яке суд вважає доведеним.

Крім того, оскільки склад злочину, що передбачений ч. 3 ст. 197-1 КК України, за своєю конструкцією має формальний склад, в силу чого обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони є тільки суспільно небезпечне діяння, то і твердження захисника про те, що в даному випадку встановленню підлягав не лише сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, як і самовільного будівництва, але й настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення значної шкоди, є необґрунтованими.

Також, оскільки, виходячи з вищенаведеної правової позиції Верховного суду, злочин за ч.3 ст.197-1 КК України є самостійним, то необґрунтованими є твердження сторони захисту про те, що: по-перше, без притягнення ОСОБА_6 до відповідальності за ч.1 ст.197-1 КК України не можна було його притягувати за ч.3 цієї статті Кодексу; по-друге, що ОСОБА_6 вчинив ряд повторюваних адміністративних правопорушень (щодо кожної окремої земельної ділянки), які через малозначність та відсутність значної шкоди не є злочином.

Суд вважає безпідставною позицію сторони захисту про недопустимість як доказу постанови про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення від 15.06.2017 року, виходячи з таких обставин.

Так, чинним КПК України прямо не передбачено можливість здійснення органами досудового розслідування перекваліфікації злочинів.

Водночас, початковим етапом здійснення кваліфікації суспільно-небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, є внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 214 КПК України до ЄРДР підлягають внесенню відомості, зокрема, про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

На переконання суду, введення та закріплення в КПК України категорії «попередня кваліфікація кримінального правопорушення» (п. 5 ч. 4 ст. 214 КПК України) дозволяє дійти висновку про можливість органів досудового розслідування здійснювати перекваліфікацію.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, а ч. 3 ст. 110 КПК України чітко визначає, що постанова виноситься не тільки у випадках, передбачених КПК України, а - й коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Такий підхід в даному випадку не порушує вимогу законності як засади здійснення кримінального провадження. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Як вбачається з наданих суду матеріалів та відповідно до з`ясованих під час судового розгляду обставин, дійсно, відомості до ЄРДР було внесено 17.01.2017 року за попередньою правовою кваліфікацією - ст. 356 КК України.

Постанову про зміну правової кваліфікації з ст.356 КК України на ч.3 ст.197-1 КК України було винесено слідчим 15.06.2017 року. Водночас, повідомлення про підозру за ч.3 ст.197-1 КК України було оголошено ОСОБА_6 22.03.2018.

Тобто, вже з цього часу ОСОБА_6 мав можливість захищатись від інкримінованого йому злочину. І захисник, зазначаючи про недопустимість постанови слідчого не вказав, які саме права його підзахисного було істотно порушено таким процесуальним рішенням слідчого та призвело до неможливості реалізувати право на захист чи інші будь-які процесуальні права.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання постанови слідчого від 15.06.2017 року недопустимим доказом. При цьому, суд слідує правозастосовній позиції, висловленій у постановах Верховного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 200/232/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 585/4859/18.

Вирішуючи питання про те, чи містить діяння ОСОБА_6 склад злочину, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, суд бере до уваги такі обставини.

Основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, є встановлений законодавством порядок будівництва на земельних ділянках відповідних об`єктів (будівель та споруд), а додатковим об`єктом - правовідносини, що регулюють порядок будівництва будівель та споруд.

Родовим об`єктом злочинів проти власності, до яких віднесено і самовільне будівництво, є правовідносини власності, які виражені у правомочностях володіння, користування та розпорядження майном, а також інші речові правовідносини, які виражені у правомочностях володіння та користування майном.

Предметом складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України є будівлі та споруди, що самовільно будуються або збудовані на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Під будівлею як предметом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, слід розуміти об`єкт будівництва, призначений для постійного або тимчасового перебування людей із захистом їх від впливу несприятливих атмосферних умов (житловий будинок, літня кухня, школа, вокзал тощо). Споруда - це об`ємна, площинна або лінійна наземна, надземна чи підземна будівельна система (інженерно-будівельний об`єкт), що не належить до будівель і яка складається з несучих та в окремих випадках з огороджувальних конструкцій і призначена до виконання виробничих процесів різних видів, зберігання матеріалів, виробів, устаткування, для тимчасового перебування людей, пересування людей та вантажів тощо (наприклад, цех, склад, сарай, гараж, погріб, вежа, міст, тунель). Для кваліфікації за ч. 3 ст. 197-1 КК України не має значення те, яке призначення має самовільно збудована будівля або споруда - житлово-цивільне, комунальне, промислове або інше.

Об`єктивною стороною складів злочинів, що передбачені ч. 3 ст. 197-1 КК України, є будь-які дії, які свідчать про будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці будівель або споруд.

Такі злочини є ускладненими одиничними злочинами, суспільно небезпечне діяння яких полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки, здійсненні підготовчих робіт і подальшому виконанні будівельних робіт. Такі дії визнаються злочинними з моменту початку будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці будівель або споруд, незалежно від розміру шкоди, що завдана власнику або законному володільцю самовільним зайняттям земельної ділянки чи самовільним будівництвом та стадії, на якій перебуває будівництво. При цьому будівництво здійснюється без дозволів і погоджень, а об`єкт будівництва, навіть після завершення всіх необхідних робіт, не може бути зданий в експлуатацію і є об`єктом незавершеного будівництва.

Суб`єкт самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва є загальним. Такий суб`єкт не наділений правомочностями щодо земельної ділянки, яку він самовільно займає.

Суб`єктивна сторона складу злочину, що передбачений ч. 3 ст. 197-1 КК України, характеризується лише прямим умислом. Відкритість та добросовісність володіння та користування чужою земельною ділянкою не можуть бути ознаками, які виключають умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, адже в такому разі особа також усвідомлює, що використання земельної ділянки не ґрунтується на будь-яких правових підставах і здійснюється, як правило, без відома власника земельної ділянки.

В даному випадку, проаналізувавши досліджені безпосередньо під час судового розгляду докази, суд дійшов висновку про те, що такі докази у сукупності підтверджують наявність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України.

Так, в протоколі огляду місця події від 17.01.2017 року зафіксовано, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , за приміщенням МакДональдса, знаходиться одноповерхове приміщення з дерев`яними стінами - кафе «ІНФОРМАЦІЯ_5» площею 8 х 10,10 м (а.с. 170-172 - т.1).

Відомості про це ж одноповерхове приміщення з дерев`яними стінами, пластиковими дверями та вікнами, яке обладнано розетками, вимикачами, батареями, тощо було зафіксовано і у протоколі огляду місця події від 24.04.2018 (а.с. 76-84 - т.3).

При цьому, безпідставними є твердження сторони захисту про те, що станом на 17.01.2017 інших об`єктів будівництва, крім приміщення площею 8 х 10,10 м, не було виявлено. Так, згідно відомостей, які містяться у протоколі за вказану дату, єдиним об`єктом огляду під час проведення відповідної слідчої дії 17.01.2017 та 24.04.2018 була саме будівля площею 8 х 10,10 м. Інші будівлі взагалі не оглядались.

Водночас, під час досудового розслідування призначалась судово будівельно-технічна та земельно-технічна експертиза, в рамках якої 17.10.2017 року було проведено огляд місця події, під час яких слідчим за участю спеціаліста ДП «Сумського інституту землеустрою» обстежувались літні майданчики, розташовані біля приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 та земельні ділянки під ними за адресою: АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 (а.с.47-51 - т.2).

Станом на дату проведення вказаної слідчої дії за вказаними адресами було виявлено такі літні майданчики, будівлі та споруди, які використовувались кафе ІНФОРМАЦІЯ_5 та про які зазначено в обвинувальному акті:

будівлю нежитлову з закритим приміщенням площею 84 кв.м. та цоколем площею 5 кв.м.;

відкритий літній майданчик замощений площею 38 кв.м. з цоколем площею 1 кв.м.;

навіс площею 45 кв.м. з цоколем площею 3 кв.м.;

криту нежитлову будівлю з закритим приміщення площею 23 кв.м., з замощенням бетонним площею 7 кв.м.;

нежитлову будівлю площею 12 кв.м.;

дерев`яний паркан.

Відсутність нежитлової будівлі площею 12 кв.м. та дерев`яного паркану було встановлено в ході здійснення досудового розслідування 27.04.2018 під час проведення експертизи №754/755/832/833.

Тобто, наявність усіх об`єктів самочинного будівництва, про які йдеться в обвинувальному акті, була зафіксована під час проведення досудового розслідування і демонтаж частини самовільно побудованих будівель і споруд не спростовує наявності в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, оскільки, як зазначалось вище, ч.3 ст.197-1 КК України за своєю конструкцією має формальний склад.

Також, з наданих суду письмових доказів і відомостей, які повідомили свідки під час їх допиту у суді, вбачається, що вищезазначені будівлі та споруди були побудовані на самовільно зайнятих земельних ділянках.

Так, представник потерпілого- виконуючий обов`язки менеджера ресторану ПП «Макдональдс Юкрейн ЛТД» ОСОБА_7 - пояснив суду, що у 2016 році, після реконструкції їх закладу, було призначено нового директора, який звернув увагу на те, що

на значній частині території, яка перебувала в оренді ПП «Макдональдс Юкрейн ЛТД», розташовано приміщення іншого підприємства. У зв`язку з цим вони перевірили свої документи, які стосувались оренди землі, після чого звернулись до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради з відповідними листами, в яких просили провести перевірку вказаного факту самовільного будівництва на належній їм земельній ділянці. Також розповів, що працює на посаді з грудня 2007 року. Про те, яка саме земельна ділянка знаходиться в оренді ПП «Макдональдс Юкрейн ЛТД», та її межі йому стало відомо в 2016 році. А, будівлю, яка розташована на території ПП «Макдональдс Юкрейн ЛТД» іншим підприємцем, він бачив і до 2016 року. Спочатку це була не масивна споруда, а потім було побудовано будівлю зі стінами та перекриттями.

Згідно листа від 11.08.2016 року ПП «МакДональдс Юкрейн ЛТД» звертались до міського голови та просили вжити заходів щодо звільнення захопленої у них частини земельної ділянки, оскільки вони виявили, що на орендованій ними земельній ділянці без їх відома третьою особою було збудовано стаціонарний літній майданчик (а.с. 173 - т.1).

При цьому, на запит слідчого ПП «МакДональдс Юкрейн ЛТД» надало документи (копію договору оренди, копію договору про внесення змін до договору оренди, копії документів щодо розроблення та погодження історико-містобудівного обґрунтування на будівлю та платіжні доручення про сплату орендної плати за земельну ділянку), з яких вбачається, що вказане підприємство в установленому законом порядку отримало в оренду земельну ділянку площею 0,3456 га, кадастровий номер 5010136300:03:002:0115, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та користується нею відповідно до умов договору оренди, здійснюючи орендну плату за землю (а.с.175-238 - т.1).

Відповідно до листа Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 16.09.2016, під час виїзду на місце спеціалістами Департаменту з`ясовано, що Ірландський паб «О`Гредіс» самовільно зайняв і використовує частину земельної ділянки орієнтовною площею 0,0049 га, яка знаходиться в оренді ПП «МакДональдс Юкрейн ЛТД» та частину земельної ділянки орієнтовною площею 0,0006 га земель загального користування Сумської міської ради, шляхом встановлення літнього майданчику. Вказують на те, що в діях Ірландського пабу вбачаються ознаки порушення вимог п.б ст.211 ЗК України, за яке передбачена адміністративна відповідальність за ст.53-1 КУпАП (а.с. 3 - т.2).

Представник потерпілого Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради - начальник відділу правового та кадрового забезпечення ОСОБА_8 суду пояснив, що коли до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської надійшла заява від ПП «Макдональдс Юкрейн ЛТД» стосовного самовільного зайняття іншою особою земельної ділянки, яка перебувала у їх користуванні, то представники департаменту виходили на місце та встановили, що, дійсно, на території, яка перебуває в оренді ПП «Макдональдс Юкрейн ЛТД», розташована тимчасова споруда, що належить власнику кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2». Крім того, було встановлено, що частина цієї споруди літнього майданчика знаходиться на земельній ділянці комунальної власності. У зв`язку з цим СМР було нараховано суму збитків за 2017-2018 роки відповідно до методики. Коли саме була збудована тимчасова споруда кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» свідку не відомо, але пам`ятає, що ОСОБА_6 в 2016 звертався до СМР з приводу надання дозволу на розробку паспорта прив`язки.

Згідно висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №1002\1003 від 31.01.2018 року (а.с. 18-45 - т.2), земельні ділянки, на яких розташовано всі літні майданчики, у тому числі криті поблизу кафе «ІНФОРМАЦІЯ_4» за адресою: АДРЕСА_2, під будівлями та спорудами значаться у комунальній власності територіальної громади м Суми, і загальна площа земельних ділянок під літніми майданчиками, будівлями і спорудами, що використовуються, становить 218 кв.м., з яких під нежитловими будівлями 124 кв.м., відкритим майданчиком 39 кв.м., навісом - 48 кв.м., замощенням - 7 кв.м.

Крім того, експертами встановлено, що будівля з цоколем під № 1, 2 обшита дерев`яними панелями, яка розташована перед входом до приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з правого боку, між будівлею за адресою: АДРЕСА_2 та територією ПП «МакДональдс Юкрейн ЛТД» за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до вимог ст. 100, ст. 125, ст. 126 Земельного Кодексу України, ст. 27, ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 3.1 п. 3.2 «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», п. 1.3, п. 3.9, п. 3.10. п. 5.2 «Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Суми», належить до самочинного будівництва.

До того ж, має місце перетин (накладання) земельних ділянок, що фактично використовуються кафе «ІНФОРМАЦІЯ_4» під нежитловою будівлею 1 та її цоколем 2, відкритим майданчиком 3, парканом 10 з межами земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:03:002:0115. При цьому, загальна площа перетину становить 89 кв.м., в т.ч. під нежитловою будівлею 1 та її цоколем 2- 87 кв.м. (82+5), відкритим майданчиком 3- 2 кв.м.

Також, згідно висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №1002\1003 від 31.01.2018 року (а.с. 18-45 - т.2),під час досліджень, які проводились в ході здійснення експертизи було встановлено, що відповідно до даних інформаційного сайту «Публічна кадастрова карта України» станом на дату складання висновку між земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3, з кадастровим номером 5910136300:03:002:0115 (територія, що знаходиться у користуванні ПП «МакДональдс Юкрейн ЛТД») та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2, з кадастровим номером 5910136300:03:001:0007 (територія, де знаходить нежитлове приміщення кафе «ІНФОРМАЦІЯ_4») відсутні будь-які інші сформовані земельні ділянки (додаток № 5 до висновку - а.с.41 - т.2).

Крім того, експертним висновком підтверджено те, що земельні ділянки поблизу кафе «ІНФОРМАЦІЯ_4» за адресою: АДРЕСА_2, на яких знаходяться літні майданчики, будівлі та споруди, що використовуються кафе «ІНФОРМАЦІЯ_4» не сформовані, кадастрові номери їм не присвоювались, земельні ділянки у користування не відводились, рішення щодо їх відведення та надання в оренду не приймалось, реєстрація у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (земельні ділянки) відсутня.

Таким чином, вищезазначені докази підтверджують те, що ОСОБА_6 було здійснено самочинне будівництво на самовільно зайнятих земельних ділянках, що порушувало права власності їх законних власників та землекористувачів (Сумської міської ради та ПП «МакДональдс Юкрейн ЛТД»).

Факти порушення ОСОБА_6 прав ПП «МакДональдс Юкрейн ЛТД» на користування земельною ділянкою шляхом розміщення на ній нежитлової будівлі із закритими приміщеннями з цоколем площею 89 кв.м. підтверджується і рішеннями судів господарської юрисдикції від 16.11.2018 та 12.02.2019, якими зобов`язано ФОП ОСОБА_6 звільнити таку земельну ділянку шляхом демонтажу вказаної тимчасової споруди (а.с. 173-187 - т.2)

Згідно висновку експертів №754/755/832/833 від 27.04.2018 розмір збитків спричинених СМР внаслідок самовільного використання земельних ділянок ТОВ «Ікор» загальною площею 129 кв.м. в період з 07.07.2015 по 31.01.2018 становить 49212,92 грн., а розмір збитків, спричинених ПП «МакДональдс Юкрейн ЛТД» внаслідок самовільного використання ТОВ «Ікор» земельних ділянок площею 89 кв м в період з 07.07.2015 по 27.04.2018 становить 37609,08 грн. При цьому, демонтажу підлягають нежитлова будівля з закритим приміщенням та цоколем, відкритий літній майданчик замощений, навіс та нежитлова будівля з закритим приміщенням та вартість демонтажних робіт станом на 27.04.2018 року складала 51178 грн. Дерев`яний паркан та нежитлова будівля площею 12 кв.м на час проведення експертизи були фактично відсутні (а.с.116-142 - т.2)

Крім того, досліджені в суді письмові докази та покази свідків містять відомості про те, що здійснюючи самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, ОСОБА_6 не тільки порушив право власності на земельні ділянки, які без будь-яких правових підстав зайняв для подальшої забудови, але й посягнув на встановлений порядок управління у сфері будівельних відносин, оскільки здійснив будівництво без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, чим, своєю чергою, порушив вимоги планування, забудови і розвитку територій.

Так, свідок ОСОБА_9 суду повідомила про те, що спочатку, біля приміщення магазину «Дари моря» по вул. Кузнечній, 2а, який знаходиться в її користуванні, була розташована в цій же будівлі, кондитерська. Потім її продали та в приміщенні зробили паб. І саме коли приміщення використовувалось як паб, то навпроти нього, замість парковки, з`явився літній майданчик, який виглядав як шатер або білий великий намет. Чи був фундамент під шатром їй не відомо. Пам`ятає, що коли паб перепродали ОСОБА_6 , то останній побудував замість шатру одноповерхову будівлю зі скляними вікнами, яка була оснащена тепломережою та газопостачанням. Будівельні роботи тривали кілька років. Чи були документи у ОСОБА_6 чи попередніх власників на встановлення намету та будівництво споруди їй не відомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 розповіла, що вона працює керуючою у магазині «Дари моря». Цей магазин розташований в одному приміщенні з кафе, яке належить ОСОБА_6 . Коли саме розпочалось будівництво літнього майданчику, точно сказати не може. Пам`ятає, що спочатку на території напроти пабу, ближче до проїзної частини що біля «МакДональдсу», стояв тентований переносний навіс, а потім почалось будівництво стаціонарної одноповерхової будівлі з вікнами, стінами та дверями. Бачила, що таке будівництво здійснював ОСОБА_6 і ще якісь люди. Коли саме ОСОБА_6 придбав приміщення кафе їй не відомо. До придбання ОСОБА_6 приміщення, там була кондитерська. Чи був літній майданчик за часи існування кондитерської не пам`ятає. Хто був власником кондитерської їй не відомо і про сервітутні відносини вона нічого не чула.

Свідок ОСОБА_11 суду розповів, що він спочатку працював у пабі «ІНФОРМАЦІЯ_2» арт директором, коли ще ОСОБА_6 не був власником. Потім, у 2014 році паб закрився та у 2015 році змінився власник закладу, і він став директором в закладі, який придбав у власність ОСОБА_6 . Пропрацював з ОСОБА_6 2015-2016 роки. Пам`ятає, що літній майданчик, який представляв собою шатер, складався з металевої конструкції, фундаменту і залитої бетоном підлоги, на яку зверху поклали штучну траву. Стояв такий шатер за стоянкою «МакДональдса», навпроти пабу, ще до придбання ОСОБА_6 приміщення пабу. Потім, з 2015 року на місці шатру з металевої конструкції і фундаменту були побудовані дерев`яні стіни, тент замінили на більш міцнішу стелю.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що працювала керуючою у закладі паб «ІНФОРМАЦІЯ_3», прийшла на посаду в кінці 2015 року і пропрацювала до 2017 року. У вказаний період спостерігала, як ОСОБА_6 здійснював покращення літнього майданчику. Знає, що договір оренди майданчика був укладений між СМР та попереднім власником, і його строк закінчувався у 2016 році. А коли ОСОБА_6 купив приміщення кафе, то він придбав і літній майданчик, за який завжди вчасно сплачував орендну плату. З метою продовження строку дії договору оренди майданчику, вони збирали необхідні документи, але не змогли цього зробити, бо почались проблеми пов`язані з претензіями ПП «МакДональдса» щодо землі. Пам`ятає, що спочатку майданчик був відкритого типу, з брезентовою стелею на металевій конструкції, що стояла на твердому покритті, вкритому штучною травою. Потім ОСОБА_6 здійснив його реконструкцію: поставив дерев`яні стіни, у такий спосіб облагородивши споруду. А коли почав оформляти документи на майданчик, то приїхали фахівці, зробили заміри та виявили, що майданчик виходить за межі земельної ділянки, яка була виділена в межах сервітуту. Про такі обставини ані вона, ані ОСОБА_6 не знали раніше і дізнались лише під час оформлення документів.

Свідок ОСОБА_13 суду розповів, що в 2015 році був директором, а до цього був засновником ПП «Сіріс». Приміщення будинку за адресою АДРЕСА_2 , він здавав в оренду під ресторан іншій компанії. Також розповів, що коли він ще не був директором, то ПП «Сіріс» замовило будівельні роботи майданчику, а виконавцем цих робіт було ТОВ «Японська кухня». При будівництві він не був присутнім. Але знає, що майданчик складався з малозаглибленого фундаменту, легкої металевої конструкції накритої тентом, огороджувальних перил з дерева, покриття на підлозі, яке можна було швидко зняти. За користування земельною ділянкою їм нараховували та вони сплачували орендну плату. Проект літнього майданчику був замовлений у архітектурному бюро, пройшов всі узгодження та був зданий в експлуатацію. Також йому відомо, що був укладений договір сервітуту земельної ділянки та був дозвіл виконкому СМР на розміщення та роботу такої літньої площадки, яка працювала тільки в літній час. З ОСОБА_6 познайомився коли займався продажем приміщення за адресою АДРЕСА_2 . При цьому, під час продажу приміщення, ним був розірваний договір сервітуту з СМР, щоб в подальшому йому не сплачувати оренду. Після розірвання договору сервітуту бесідку не розбирав на прохання ОСОБА_6 , хоча повідомляв останньому, що її треба демонтувати. ОСОБА_6 попросив цього не робити.

Таким чином, з вищевикладених показів свідків вбачається, що:

по-перше, ОСОБА_6 здійснив будівництво нежитлового приміщення на місці літнього майданчика без попереднього отримання права власності чи користування на земельну ділянку, тобто на самовільно зайнятій земельній ділянці;

по-друге, ОСОБА_6 користувався літнім майданчиком та перебудував його без відповідних документів, які б давали йому право виконувати будівельні роботи, чим порушив вимоги планування, забудови і розвитку територій, а, відповідно, таке будівництво було самовільним.

Крім того, надані суду письмові докази доводять обставини обвинувального акту та спростовують позицію сторони захисту про те, що ОСОБА_6 самовільно земельну ділянку не займав та самовільно не будував приміщення площею 89 кв.м.

Так, з долученого до матеріалів справи Договору №037\12 вбачається, що 01 березня 2012 року виключно для ПП «Сіріс» було встановлено особистий строковий сервітут на територію в АДРЕСА_2 , біля зупинки громадського транспорту, площею 81,08 кв.м., на якій буде розміщуватись і використовуватись для провадження підприємницької діяльності тимчасова споруда (літній майданчик). При цьому, у п.1.5 вказаного Договору зазначено, що він не є договором оренди земельної ділянки чи будь-яким іншим договором користування земельною ділянкою. А у п.2.4 та п.2.5 Договору зазначено, що даний Договір вважається достроково припиненим (розірваним), якщо змінився власник або користувач тимчасової споруди, для розміщення якої було укладено Договір. Розміщення новим власником або користувачем придбаної або отриманої в користування у «Сервітуарія» тимчасової споруди здійснюється новим власником або користувачем після внесення змін до рішення ВК СМР, відповідно до якого було укладено цей Договір. Також зазначено, що новий власник або користувач такої тимчасової споруди звертається до Власника - СМР з відповідною заявою та відповідними документами для внесення змін до рішення ВК СМР, відповідно до якого було укладено даний Договір (а.с. 16-17, 74-76, 230-233 - т.2).

При цьому, згідно Паспорту літнього майданчика за адресою: м.Суми, вул. Кузнечна,2а, шифр 11-134-2011-П, який було виготовлено у 2011 році ПП «Сіріс», літній майданчик, як і передбачено у Договорі сервітуту №037\12 від 01 березня 2012 року, мав площу 81,00 кв.м. та представляв собою одноповерхову споруду, яка не мала закритого приміщення, була виготовлена з полегшених конструкцій (а.с. 234-240 - т.2).

Згідно Договору купівлі-продажу від 07.07.2015 ПП «Сіріс» передало у власність ОСОБА_6 тільки вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 118,4 кв.м., розташоване у АДРЕСА_2 в громадському будинку, на земельній ділянці Сумської міської ради (а.с. 195-198 - т.2), а 11.08.2015 року вказане приміщення ФОП ОСОБА_6 передав в оренду ТОВ «Ікор» строком на 2 роки 11 місяців (а.с.203-208 - т.2)

Таким чином, вказані Договори не надавали ОСОБА_6 право на користування земельною ділянкою та тимчасовою спорудою, якими користувалось ПП «Сіріс», оскільки дія особистого строкового сервітуту на земельну ділянку площею 81,08 кв.м за адресою АДРЕСА_2 (біля зупинки громадського транспорту), припинилась у зв`язку із тим, що він встановлений виключно «Сервітуарію» (ПП «Сіріс»).

Згідно показів свідка ОСОБА_13 , останній повідомляв ОСОБА_6 про припинення договору сервітуту та необхідність демонтажу тимчасової споруди.

До того ж, в Договорі №057\12 чітко було визначено що повинен був робити ОСОБА_6 і до яких компетентних органів звертатись у разі якщо мав намір продовжувати після ПП «Сіріс» користуватись земельною ділянкою на тимчасовою спорудою.

Але, як вбачається з письмових доказів досліджених судом, до ВК СМР ОСОБА_6 звертався з питаннями встановлення йому сервітуту тільки наприкінці 2017 року, коли було розпочато кримінальне провадження за фактами самовільного здійснення ним будівництва на самовільно зайнятих земельних ділянках.

Крім того, вже під час здійснення кримінального провадження за фактом самовільного будівництва, 21.02.2018 року, на підставі наданої ОСОБА_6 документації, Сумською міською радою було прийнято рішення №3052-МР, згідно якого передано ФОП ОСОБА_6 у користування на праві особистого строкового сервітуту під розміщення тимчасових споруд (літніх майданчиків) земельні ділянки площею 0,0068 га за адресою: АДРЕСА_2 та площею 0,0037 га за адресою: АДРЕСА_2 (біля МакДональдсу) (а.с. 81-114 - т.2)

Але, згідно листа Управління архітектури та містобудування СМР від 06.04.2018 року, станом на 06.04.2018 року договори про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м.Суми з ФОП ОСОБА_6 так і не укладено (а.с. 80 - т.2).

За таких обставин, суд критично відноситься до інформації, яка мітиться у листі Сумської міської ради від 22.02.2018 року, яку вони надавали на запит слідчого, та в якій зазначили, що строк дії Договору №037\12, укладеного між СМР та ПП «Сіріс» закінчився 01.03.2017 (а.с. 228-229 - т.2), оскільки вищенаведені докази вказують на те, що Договір №037\12 був припинений 07.07.2015 року. При цьому, нові договори сервітуту були укладені ОСОБА_6 тільки 01.10.2018 і стосуються розміщення та використання тимчасових споруд площею 37 кв.м. та 68 кв.м. Але, укладення ОСОБА_6 договорів сервітуту у 2018 році та безпідставне здійснення ним плати за землю по недійсному сервітуту не спростовує наявності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, оскільки, як вже зазначалось вище, дане правопорушення має формальний склад, і в даному випадку встановлено, що ОСОБА_6 без отримання дозволів та правоустановчих документів здійснив самочинне будівництво на самовільно зайнятих земельних ділянках.

Судом досліджено й інші документи, які дають підстави стверджувати про те, що, придбавши у власність тільки вбудоване нежитлове приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою: АДРЕСА_2 , площею 118,4 кв.м., та не отримавши у власність чи користування земельну ділянку з тимчасовою спорудою, ОСОБА_6 у 2016 році звертався до відповідних органів тільки для того, щоб поцікавитися питаннями реєстрації права власності на земельну ділянку за адресою : АДРЕСА_2 та можливості узаконити розміщення на цій земельній ділянці самовільно побудованої тимчасової споруди (літнього майданчика). При цьому, передбачені у проектній документації будівлі відрізнялись від вже фактично побудованих об`єктів.

Так, на такі запити Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області повідомило ОСОБА_6 18.04.2016 про те, що право власності та право користування на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , не зареєстровано (а.с.15,226 - т.2).

Згідно фото літнього майданчика станом на 18.03.2016 року, яке надавав слідчому ОСОБА_6 (а.с.11 - т.3), вказана споруда була одноповерховою, яка не мала закритого приміщення та була виготовлена з полегшених конструкцій.

У 2016 році ОСОБА_6 було замовлено та отримано Проектну пропозицію: 04-018-2016 Паспорту розміщення літнього майданчика за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 209-222 -т.2).

В подальшому, Управлінням культури та туризму Сумської обласної державної адміністрації було погоджено зазначену пропозицію розташування тимчасового майданчика згідно вищезазначеного Проекту 04-018-2016, про що зазначено у відповідному листі від 05.09.2016 (а.с.14, 224 - т.2)

21.04.2016 року на засіданні постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології було розглянуто питання надання дозволу ФОП ОСОБА_6 на виготовлення паспорту прив`язки тимчасової споруди та розроблення технічної документації щодо встановлення меж сервітуту для розміщення пересувної тимчасової споруди (літній майданчик) для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_2 та вирішено ініціювати розгляд даного питання на черговій сесії Сумської міської ради. (а.с. 225 - т.2).

Також у 2017 році ОСОБА_6 було замовлено та отримано Проектну пропозицію: 02-007-2017 Паспорту розміщення літнього майданчика за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 54-69 -т.3).

Рішеннями Сумської міської ради № 2075-МР від 26.04.2017 та від 21.06.2017 №2295-МР фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 було надано дозвіл на виготовлення паспорту прив`язки тимчасової споруди та розроблення технічної документації щодо встановлення меж сервітуту для розміщення пересувної тимчасової споруди (літній майданчик) для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_2 (а.с. 77-78 - т.2).

На підставі рішення Сумської міської ради № 2075-МР від 26.04.2017 та Договору №1180 від 23.06.2017 на замовлення ОСОБА_6 ПП «Мегаполіс» виготовило Технічну документацію щодо встановлення меж сервітуту для розміщення пересувної тимчасової споруди (літній майданчик) для провадження підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 . При цьому у вказаній документації орієнтовний розмір земельної ділянки складав 0,0039 га (а.с. 9-45 - т.3)

Однак, згідно листа від 15.08.2017 року на запит слідчого Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив, що під час виходу на місцевість було встановлено, що частина тимчасової споруди (літнього майданчика) площею 0,0078 га частково знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,3456 га, яка є у користування ПП «МакДональдс Юкрейн ЛТД», а інші частина - на землях комунальної власності Сумської міської ради. Розміри самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 0,0085 га. Також виявлено, що на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної власності, орієнтовно площею 0,0018 га, яка знаходиться поруч із вбудованим приміщенням кафе Ірландський паб «ІНФОРМАЦІЯ_3» ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Ікор» прибудована тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності. Ще одну тимчасову споруду виявлено на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної власності, орієнтовною площею 0,0009 га, яка використовується для здійснення господарської діяльності. Таким чином, орієнтовна площа самовільно зайнятих земельних ділянок становить 0,0112 га (а.с. 72-73 - т.2).

Згідно інформації, яку надало Управління архітектури та містобудування на запит слідчого від 07.11.2017, будівля за адресою: пл.Покровська, 15А знаходиться в комплексній охоронній зоні вулиць Соборної та Петропавлівської і є частиною комплексної пам`ятки архітектури місцевого значення «Торгові ряди». При цьому, особливий режим використання територій в комплексній охоронній зоні спрямований на збереження історично сформованого міського середовища та пам`яток культурної спадщини, що в ній розташовані. Будівля за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться в зоні регулювання забудови і є пропонованою до надання їй статусу пам`ятки архітектури місцевого значення Також обидві будівлі знаходяться в межах визначеного Історико-архітектурним опорним планом центрального історичного ареалу м.Суми (а.с. 69-70 - т.2).

Крім того, під час проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №1002\1003 від 31.01.2018 року в рамках кримінального провадження було встановлено, що Проектною пропозицією 04-018-2016 передбачено 3 тимчасових споруди за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: літній майданчик площею 26,1 кв.м. та тимчасова споруда (зона кухні) площею 21,95 кв.м., які були лише запроектовані, і тимчасова споруда 80,08 кв.м, яка вже існувала.

Також, експертами було проведено співставлення даних запроектованих тимчасових споруд та даних фактичного їх розташування, та в результаті таких досліджень встановлено, що дані фактичного використання та розташування будівель і споруд кафе « ІНФОРМАЦІЯ_4 » між будівлею за адресою: АДРЕСА_2 , та територією ПІ І «МакДональде Юкрейн ЛТД» за адресою: АДРЕСА_3, не відповідають даним запроектованих тимчасових споруд відповідно до «Паспорту розміщення літнього майданчика за адресою АДРЕСА_2». Невідповідність являє собою інші розміри/площу будівель та споруд, їхню кількість, інше функціональне призначення та відсутність у «Паспорті розміщення літнього майданчика за адресою: АДРЕСА_2. Проектна пропозиція. 04-018-2016».

Зокрема:

-запроектований літній майданчик площею 26,1 кв.м. насправді є навісом з цоколем розміром 48 кв.м., тобто не відповідає розмірам та функціональному призначенню;

-запроектована тимчасова споруда (зона кухні) площею 21,95 кв.м. по факту виявилась критою нежитловою будівлею з закритим приміщенням площею 23,0 кв.м. Таким чином і ця споруда не відповідала запроектованим розмірам та функціональному призначенню;

-тимчасова споруда площею 80,08 кв.м., яка була позначена у Проектній пропозиції 04-018-2016 як існуюча, не відповідала вказаним розмірам та виявилась критою нежитловою будівлею з критим приміщенням з цоколем, яка мала площу 89 кв.м.

До того ж, ця будівля на момент проведення експертного дослідження була обшита дерев`яними панелями, розташовувалась перед входом до приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з правого боку, між будівлею за адресою: АДРЕСА_2 , та територією ПИ «МакДональдс Юкрейн ЛТД» за адресою: АДРЕСА_3 , і мала наступні характеристики:

- майже повністю розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:03:002:0115, яка перебуває в оренді ПІІ «МакДональдс Юкрейн ЛТД». Площа перетину складає 87 кв.м (дивись додаток № 4 до висновку);

- на дану будівлю відсутній «Паспорт розміщення літнього майданчика»;

- відсутнє рішення Сумської міської ради про передачу у користування земельної ділянки на праві особистого строкового сервітуту;

- відсутній договір про встановлення особистого строкового сервітуту або договір оренди;

- відсутня реєстрація права сервітутного землекористування або договору оренди;

- не відповідала розміру визначеному чинним законодавством для тимчасових споруд з закритим приміщенням для здійснення підприємницької діяльності - не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру, а отже не була тимчасовою.

Крім того, у «Паспорті розміщення літнього майданчика за адресою: АДРЕСА_2 . Проектна пропозиція. 04-018-2016» були відсутні відомості про інші виявлені під час експертного дослідження будівлі і споруди, що були розташовані на земельній ділянці біля кафе за адресою: АДРЕСА_2 , і які використовувались цим кафе, а саме: відкритий літній майданчик замощений площею 39 кв.м., замощення бетонне навколо нежитлової будівлі розміром 7 кв.м., нежитлова будівля - 12 кв.м. та дерев`яний паркан.

Таким чином, вищевказані відомості, які містяться у висновку експертизи підтверджують те, що фактичне розташування літніх майданчиків, які використовувало кафе « ІНФОРМАЦІЯ_4 » поблизу нього, за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі критої будівлі обшитої дерев`яними панелями літнього майданчика розташованого перед входом до приміщення даного кафе з правого боку, між будівлею за адресою: АДРЕСА_2 , та територією ПІІ «МакДональдс Юкрейн ЛТД» за адресою: АДРЕСА_3 , не відповідали порядку відведення земельних ділянок та отримання права на розташування літніх майданчиків, будівель і споруд, які були передбачені чинним законодавством, зокрема вимогам ст. 100, ст. 125, ст. 126 Земельного кодексу України, ст. 27, ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 3.1 п. 3.2 «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», п. 1.3, п. 3.9, п. 3.10, п. 5.2 «Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Суми».

Вказані обставини підтверджують те, що всі вищезазначені будівлі належать до самочинного будівництва, яке здійснено ОСОБА_6 на самовільно зайнятих земельних ділянках, і що ОСОБА_6 порушив встановлений законодавством порядок будівництва на земельних ділянках відповідних об`єктів (будівель та споруд) та правовідносини, що регулюють порядок будівництва будівель та споруд, а саме: не маючи прав на земельні ділянки, а також , не отримавши всі дозволи і погодження, здійснив будівництво об`єктів, перелік яких зазначений в обвинувальному акті.

Відповідно, вищезазначені докази підтверджують наявність в діях ОСОБА_6 об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України та спростовують позицію сторони захисту про необхідність виправдання обвинуваченого через відсутність складу кримінального правопорушення.

При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження сторони захисту про недопустимість ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 04.04.2018 року щодо призначення експертизи та висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №1002\1003 від 31.01.2018 року, як похідного від такої ухвали доказу.

Так, захисник наполягав на тому, що вказана експертиза призначена неуповноваженою особою - слідчим суддею, коли діяла редакція кодексу, згідно якої експертиза повинна була призначатись слідчим. За таких обставин, на переконання захисника, ухвала про призначення експертизи є недопустимим доказом і, відповідно, і висновок експертів, як похідний від такої ухвали доказ, є недопустимим.

Однак, на переконання суду, сам факт призначення експертизи слідчим суддею не призводить до звуження прав сторони захисту, та безпосередньо не впливає на експертне дослідження та його висновки.

Так, відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з частиною першою цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини: заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).

Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

В даному випадку суд вважає, що стороною захисту не наведено відомостей, які б вказували на те, що спосіб призначення експертизи - ухвалою слідчого судді від 04.04.2018 - призвів до порушення конвенційних або конституційних прав ОСОБА_6 . Крім того, суд вважає, що призначення експертизи слідчим суддею, а не слідчим безпосередньо не вплинуло на експертне дослідження та його висновки. За таких обставин, відсутні підстави для визнання такої ухвали та зазначеного висновку недопустимими доказами.

Суд вважає безпідставними доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_6 суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України.

Так, на думку суду, стороною обвинувачення надано достатньо доказів на підтвердження обставин того, що ОСОБА_6 вчинив умисне самовільне будівництво на самовільно зайнятих земельних ділянках і висновок про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення зроблений судом за результатом оцінки сукупності усіх досліджених доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку.

У цьому аспекті слід звернути увагу на правовий висновок викладений у Постанові ВС від 30.01.2019р. №757/30683/16к, відповідно до якого КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих (стосовно цього елемента доказування) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Навпаки, ст. 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як засвідчує судова практика, доказування суб`єктивної сторони досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) таких елементів суб`єктивної сторони злочину, як умисел чи наявність певної спеціальної мети.

В даному випадку, про наявність в діях ОСОБА_6 умислу вказує сукупність наданих доказів, зокрема показів свідка ОСОБА_13 , який повідомляв ОСОБА_6 про необхідність демонтажу літнього майданчика; наявність у Середи договору купівлі-продажу, яким чітко визначено об`єкти, що він придбав у власність; обізнаність ОСОБА_6 про договір сервітуту, який укладався з ПП «Сіріс» та не надавав йому права на користування ані землею, ані тимчасовою спорудою; дії обвинуваченого щодо будівництва будівель і споруд до вирішення у встановленому законом порядку питань отримання у власність чи користування земельних ділянок, а також - дозволів на таке будівництво.

Отже, у даному випадку сукупністю досліджених судом доказів підтверджується те, що ОСОБА_6 умисно нехтуючи норми законодавства, що регулюють порядок будівництва на земельних ділянках відповідних об`єктів, без жодних правових підстав побудував на самовільно зайнятих земельних ділянках об`єкти і протиправно їх використовував, чим грубо порушив гарантоване Конституцією та закріплене в Цивільному і Земельному кодексах України право власності, право користування (оренди) та порядок набуття таких прав.

При цьому, ОСОБА_6 не звертався до ПП «МакДональдс Юкрейн ЛТД» (які є користувачами однієї з самовільно зайнятих ним земельних ділянок) з проханням про передачу земельної ділянки у власність чи надання у користування, а до органів місцевого самоврядування він звертався з проектною документацією, відомості в якій відрізнялись від тих фактичних даних, які мали самовільно збудовані об`єкти, що ОСОБА_6 намагався узаконити у такий спосіб після здійснення самовільного будівництва.

В результаті вчинення таких дій він порушив установлений порядок щодо передачі земельних ділянок у власність або надання у користування з установленням меж та оформлення права на них.

Крім того, вищезазначеними доказами підтверджується те, що ОСОБА_6 здійснив самовільне будівництво будівель та споруд на самовільно зайнятих земельних ділянках, чим не лише порушив право власності на такі земельні ділянки, які він без будь-яких правових підстав зайняв для подальшої забудови, але й порушив встановлений порядок управління у сфері будівельних відносин, оскільки здійснив будівництво без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, що, своєю чергою, порушує вимоги планування, забудови і розвитку територій.

Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_6 доведена, оскільки він вчинив самовільне будівництво будівель і споруд на самовільно зайнятих земельних ділянках, тобто він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Суд вважає безпідставним клопотання захисника про закриття за п.10 ч.1 ст,284 КПК України (а.с.21-22 - т.1), так як неможливо застосувати зазначені положення ст. 284 КПК до цього кримінального провадження (від 17.01.2017 р.), через те, що зміни до КПК внесені Законом України від 3 жовтня 2017 р. № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», набрали чинності 15 березня 2018 р. і не мають зворотної дії, а тому не поширювались на це провадження у зв`язку з тим, що відомості про нього було внесено до ЄРДР до введення цих положень у дію.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення у відповідності до ст. 12 КК України (в редакції КК України на момент вчинення діяння) відноситься до злочинів невеликої тяжкості; особу винного, зокрема, що ОСОБА_6 не перебуває на обліках у лікаря-нарколога та лікаря психіатра; відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Також суд бере до уваги, що згідно Досудової доповіді, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства (а.с.153-154 - т.1)

Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, суд вважає, що згідно ч. 5 ст. 74 КК України, ОСОБА_6 слід за вироком суду звільнити від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України.

Так, відповідно до ст. 49 КК України (в редакції на момент вчинення діяння) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за яке передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, до набрання вироком законної сили минуло три роки. Після внесення змін в КК України дане кримінальне правопорушення віднесено до кримінальних проступків. Відповідно до діючої ст. 49 КК України у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, також передбачений трирічний строк давності.

В постанові ВС від 02.07.2019р. №515/331/17 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи на відповідній підставі. Установивши обставини, що дають підстави для закриття справи, суд повинен їх дослідити і в разі згоди особи ухвалити рішення про її звільнення від кримінальної відповідальності. Якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. У цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання та на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК може звільнити засудженого саме від покарання, а не від кримінальної відповідальності.

В даному випадку, з часу вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення минуло понад три роки. Під час судового розгляду обвинувачений категорично заперечував щодо звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження. За таких обставин, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_6 від покарання на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Представником цивільного позивача - адвокатом ОСОБА_5 було подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «МАКДОНАЛЬДС ЮКРЕЙН ЛТД» коштів в сумі 37609,08 грн., які є збитками завданими злочином, що спричинені підприємству внаслідок самовільного використання позивачем земельної ділянки, яка знаходиться в оренді підприємства (а.с. 55-90 - т.1).

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав в повному обсязі.

ОСОБА_6 позов не визнав та заперечував обставини самовільного будівництва на земельній ділянці, яку орендує ПП «Макдональдс», а також, посилаючись на лист Сумської міської ради від 22.02.2018 (а.с. 229 - т.2), вказував на те, що платив орендну плату за користування землею.

Суд, вислухавши учасників процесу, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Виходячи із змісту ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8,9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В даному випадку, доказами, які досліджувались у кримінальному провадженні, доведено те, що діями обвинуваченого завдано шкоди інтересам цивільного позивача.

Зокрема, як зазначалось вище, в даному випадку матеріалами справи підтверджено, що частина земельної ділянки, на якій ОСОБА_6 здійснив самовільне будівництво одноповерхового приміщення площею 84 кв.м., знаходиться в оренді у позивача, а у ОСОБА_6 не було, в силу закону, права на отримання у власність чи в користування земельної ділянки, яку орендує позивач, що у нього відсутні належним чином оформлені документи на неї.

При цьому, на підставі досліджених судом документів встановлено, що розмір збитків спричинених ПП «МакДональдс Юкрейн ЛТД» внаслідок самовільного використання ТОВ «Ікор» земельних ділянок площею 8 х 10,10 м в період з 07.07.2015 по 27.04.2018 становить 37609,08 грн (висновок експертів №754/755/832/833 від 27.04.2018- а.с.116-142 - т.2).

Таким чином, обставини позову є доведеними і тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ст.ст.118, 124 КПК України з ОСОБА_6 на користь держави необхідно стягнути судові витрати, пов`язані із залученням експертів у справі, на суму 14300,00 грн (а.с.46 - т.2)

Крім того, відповідно до ст.ст.100,174 КПК України необхідно вирішити долю речових доказів у справі, скасувавши накладений на них ухвалою арешт (а.с. 85,92 - т.3) .

Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України та призначити йому покарання за цим законом у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн.

На підставі п.2 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_6 від покарання, призначеного за ч.3 ст. 197-1 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов Підприємства з іноземними інвестиціями «МАКДОНАЛЬДС ЮКРЕЙН ЛТД» задовольнити, стягнувши з ОСОБА_6 на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «МАКДОНАЛЬДС ЮКРЕЙН ЛТД» завдану шкоду в розмірі 37609,08 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати в сумі 14 300,00 грн.

Скасувати накладений ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 27.04.2018 року (справа №592/2989/18) арешт з такого майна:

-будівлі нежитлової з закритим приміщенням площею 84 кв.м. та цоколем площею 5 кв.м.;

-відкритого літнього майданчику замощеного площею 38 кв.м. з цоколем площею 1 кв.м.;

-навісу площею 45 кв.м. з цоколем площею 3 кв.м. та критої нежитлової будівлі з закритим приміщення площею 23 кв.м., з замощенням бетонним площею 7 кв.м.;

-нежитлової будівлі площею 12 кв.м.;

-дерев`яного паркану.

Вирок суду може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м.Суми, а для засудженого - з моменту вручення копії вироку.

Суддя ОСОБА_1