Постанова

від 06.12.2023 по справі 215/4562/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9742/23 Справа № 215/4562/23 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М.О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №215/4562/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2023 року, ухваленого у складі судді Камбул М.О., -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він у період з 18.06.2001 по 30.01.2009 та з 11.07.2016 по 29.07.2022 працював на різних посадах на підприємстві відповідача ПрАТ «ЦГЗК». 29.07.2022 його було звільнено з роботи у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я на підставі п.2ст.40 КЗпП України. 11.05.2023 йому встановлено професійні захворювання: сидеросилікоз першої-другої стадії (q/t;1/2;pi), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої стадії, група В, ЛН другого ступеня; радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями хребта на фоні екструзії L3-L4, протрузії L5, S1, ретролістезу L5, м`язово-тонічним та стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня); хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (із легким зниженням слуху).

По факту професійного захворювання комісією було проведено розслідування, про що був складений Акт розслідування професійного захворювання від 28.06.2023, в якому зазначено, що причиною виникнення професійного захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Довідкою МСЕК від 01.08.2023, ОСОБА_1 первинно, з 24.07.2023, було встановлено 60% втрати професійної працездатності безстроково та третю групу інвалідності. За висновком МСЕК він потребує санаторно-курортного лікування, медикаментозне лікування, забезпечення виробами медичного призначення.

У зв`язку з захворюванням у нього було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі, у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, болями. Як наслідок наявних у нього професійних захворювань, його періодично постійно турбує виражена задишка після незначного фізичного навантаження, приступоподібний кашель з виділенням слизового харкотиння, важкість та скутість у грудній клітці, періодичні приступи задухи, зниження слуху на обидва вуха, шум у вухах, біль та обмеження рухів у попереково-крижовому відділі хребта іррадіацією болю у праву ногу, біль та обмеження рухів у колінних суглобах, періодичне затруднення під час ходи, періодичний головний біль, періодичний біль у ділянці серця, загальну слабкість. Також зазначає, що не може повернутися до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані. Виходячи з тривалості роботи у відповідача та відсотку втрати професійної працездатності, просить стягнути з ПрАТ «ЦГЗК» моральну шкоду у розмірі 405216 грн.

Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкодуурозмірі300000грн.без утриманняподатку надоходи фізичнихосіб та судовий збір на користь держави у розмірі 3000 грн. В інший частині позову - відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, або зменшити суму відшкодування моральної шкоди до 50000 грн..

В обґрунтуванняапеляційної скаргивідповідач зазначив,що розмірморальної шкодиє завищеним,таким щоне відповідаєпринципу співмірностіта пропорційності,судом невраховано роботупозивача напопередніх підприємствах,що вплинулона ступіньвтрати позивачемпрацездатності.Вматеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та судом не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу.

Також вказує,що положеннямиЗакону Українивід 16січня 2020року №466-ІХ«Про внесеннязмін доПодаткового кодексуУкраїни щодовдосконалення адмініструванняподатків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі, якщо сума моральної шкоди, яка визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в період часу з 18.06.2001 по 30.01.2009 працював слюсарем черговим ремонту устаткування (цех з ремонту енергетичного обладнання), з 11.07.2016 по 29.07.2022 працював дробильником (дробильна фабрика) на підприємстві відповідача ПрАТ «ЦГЗК» (а.с.33-37, 24-28).

Згідно медичного висновку №519 від 11.05.2023 Українського науково-дослідного інституту промислової медицини встановлено діагнози ОСОБА_1 : сидеросилікоз першої-другої стадії (q/t;1/2;pi), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої стадії, група В, ЛН другого ступеня; радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями хребта на фоні екструзії L3-L4, протрузії L5, S1, ретролістезу L5, м`язово-тонічним та стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня); хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (із легким зниженням слуху) за класифікацією ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , що також підтверджується виписками із медичної карти №1301, та пунктом 14 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 28.06.2023 (а.с.16-19, 26).

Відповідно до п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28.06.2023 року ОСОБА_1 , працюючи на підприємстві відповідача дробильником технологічної служби, виконував роботи з керування, обслуговування дробарок та іншого гірничозбагачувального устаткування при збагаченні та транспортуванні гірничої маси, брав участь в роботах з ремонту, монтажу, демонтажу гірничозбагачувального устаткування. Внаслідок недосконалості технології збагачення руди, під час обслуговування технологічного обладнання змушений був на протязі зміни нахилятися, та через порушення в роботі систем пилоподавлення, аспірації та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування протягом тривалої дії підпадав під дію підвищених концетрацій аерозолю переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони, вплив шуму, рівень якого перевищував нормативний.

В п.18 Акту зазначено, що причинами виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є: концетрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала ГДК в 3,1-8,4 разів (6,2-16,8 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3) відповідно до вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затвердженихнаказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.07.2020 №1596; перебування в позі «стоячи» 62,8% часу зміни при нормі до 60%, нахили тулуба (вимушені, більше 300) в кількості 318 за зміну (при нормі 51-100 разів), періодичне перебування в незручній робочій позі 26,7% часу зміни при нормі до 25%; еквівалентний рівень шуму на 9-19 дБА перевищував гранично-допустимий рівень (89-99 дБА при ГДР 80 дБА) згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку».

Відповідно до п.13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28 червня 2023 року, умови праці ОСОБА_1 відносяться: по вмісту аерозолів переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі», по показникам мікроклімату до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі», по рівню шуму до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі», по показникам важкості праці до 3 класу 1 ступеня «Шкідливі», по показникам напруженості праці до 3 класу 1 ступеня «Шкідливі», загальна оцінка умов праці відноситься до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі» (а.с. 26).

Висновком МСЕК від 01.08.2023 позивачу при первинному огляді встановлено з 24 липня 2023 року безстроково третю групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності, з них: 30% по радикулопатії, 25% по сидеросилікозу, 5% - туговухість, за висновком якої він потребує: санаторно-курортного лікування, медикаментозне лікування, забезпечення виробами медичного призначення (а.с.29).

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з отриманням професійних захворювань та встановленням стійкої втрати працездатності - 65%, позивачу заподіяно моральну шкоду. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд зазначив, що характер захворювань, пов`язаних з обмеженням в пересуванні та фізичних навантаженнях, їх незворотність, втрату слуху, фізичних і моральних страждань позивача в зв`язку з цим, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і, виходячи з цих обставин, вважав за необхідне визначити розмір моральної шкоди 300 000 гривень.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду та зазначає наступне.

Відповідно до вимогст.153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до яких позивачу безстроково встановлено 3 групу інвалідності, ступень втрати працездатності 65 відсотків.

Відповідно до п.18 Акту причиною виникнення професійного захворювання (отруєння) є: концетрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала ГДК в 3,1-8,4 разів (6,2-16,8 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3); перебування в позі «стоячи» 62,8% часу зміни при нормі до 60%, нахили тулуба (вимушені, більше 300) в кількості 318 за зміну (при нормі 51-100 разів), періодичне перебування в незручній робочій позі 26,7% часу зміни при нормі до 25%; еквівалентний рівень шуму на 9-19 дБА перевищував гранично-допустимий рівень (89-99 дБА при ГДР 80 дБА) .

Таким чином, в даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство-відповідача).

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачеві ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок роботодавця, тобто ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 300000 грн., з чим погоджується колегія суддів, суд першої інстанції виходив з обставин характеру захворювання, фізичними і моральними стражданнями позивачау зв`язку з професійним захворюванням, їх тривалості і тяжкості, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 60% та визнаний людиною з інвалідністю ІІІ групи, безстроково, що свідчить про незворотність такої втрати. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він вимушений проходити лікування, відновлення її стану здоров`я неможливе.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третястатті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року(з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі №210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (300000 грн.) відповідає критеріям розумності, виваженості і справедливості з урахуванням встановлених обставин справи, а також висновкам суду касаційної інстанції (Великої Палати Верховного Суду) по аналогічним справам, та не є завищеним.

Про цьому суд першої інстанції також враховував доводи відповідача та задовольнив позовні вимоги не в повному обсязі.

Щодо доводу апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про присудження суми без стягнення податків та обов`язкових платежів, то він є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українизі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, щоморальна шкода, у зв`язку з ушкодженням здоров`я та стійкою втратою працездатності, не є об`єктом оподаткування доходу платника податку

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображаєпринцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно дост.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2023 року немає.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями368,369,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 06.12.2023р.

Головуючий суддя О.В. Агєєв