Постанова

від 29.11.2023 по справі 720/472/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2023 року містоЧернівці справа №720/472/23

провадження №22-ц/822/884/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоВисочанської Н.К.,

суддів: Одинака О.О., Перепелюк І.Б.

секретар Факас А.В.

за участю: представника відповідача ОСОБА_1

учасники справи:

позивач ОСОБА_2 ,

відповідачі ОСОБА_3 , Новоселицька міська рада Чернівецької області, Новоселицьке бюро технічної інвентаризації

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішенняНовоселицького районногосуду Чернівецькоїобласті від11вересня 2023року поцивільній справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Новоселицької міської ради Чернівецької області та Новоселицького бюро технічної інвентаризації про визнання недійним рішення сільської ради, часткове скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, часткове скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом та внесення змін до Державного реєстру прав на нерухоме майно, головуючий в суді першої інстанції суддя Ляху Г.О.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , Новоселицької міської ради та Новоселицького БТІ про визнання недійним рішення сільської ради, часткове скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, часткове скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом та внесення змін до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Посилалася на те, що з 08 вересня 1996 року по 05 вересня 2019 року перебувала у шлюбі з відповідачем та в період їх шлюбу у 1999-2000 роках ними самовільно було побудовано двоповерховий будинок, який розташований в господарстві по АДРЕСА_1 та належало діду відповідача - ОСОБА_4 .

Рішенням виконавчого комітету Строїнецької сільської ради від 09 листопада 2005 року позивач була зареєстрована у вказаному господарстві.

В 2022 році їй стало відомо, що відповідно до рішення виконавчого комітету Строїнецької сільської ради від 09 листопада 2011 року право власності на домоволодіння з двох житлових будинків, яке розташовано по АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_4 .

На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке складалось з житлового будинку літера «І», який був побудований спільно позивачем та відповідачем під час перебування в шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер та заповів все своє майно відповідачу, включаючи право приватної власності на будинок, який позивач побудувала разом з відповідачем в період їх шлюбу.

13 вересня 2022 року відповідач отримав свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом, яке складалось в тому числі з спільно побудованого двоповерхового будинку літера «І».

Позивач не підтримує відносини з відповідачем та вже тривалий час офіційно працює в Республіці Італія, у зв`язку із чим їй не було відомо, що право власності на вказаний будинок було оформлено спочатку на ОСОБА_4 та в подальшому на відповідача ОСОБА_3 .

Оскільки, відповідач за сприянням Строїнецької сільської ради та Новоселицького БТІ спочатку оформив право приватної власності на двоповерховий будинок літера «І» на свого діда ОСОБА_3 , а потім на себе в порядку спадкування за заповітом, позивача позбавлено частки у спільному майні подружжя, так як вказаний житловий будинок будувався за спільні кошти.

У відповідності до заяви про збільшення позовних вимог, просила суд визнати недійним п.п.1, 3 рішення виконавчого комітету Строїнецької сільської ради №60 від 09 листопада 2011 року «Про оформлення права приватної власності і видачу свідоцтва про право приватної власності на домоволодіння, яке складається з 2-х житлових будинків по АДРЕСА_1 », частково скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 21 листопада 2011 року, частково скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1757 від 13 вересня 2022 року та зобов`язати приватного нотаріуса Чернівецького районного нотаріального округу Чайка О.М. внести зміни до розділу Державного реєстру прав на нерухоме майно № 64783340 від 13 вересня 2022 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 11 вересня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2023 року у вигляді накладення арешту та заборони відчуження житлового будинку літера «І», який розташовано по АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №1757, виданого 13 вересня 2022 року, власником якого є ОСОБА_3 .

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги і посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог та стягнення судових витрат по справі.

В апеляційній скарзі та доповненнях до апеляційної скарги наводить обставини й підстави для задоволення вимог, які викладені в позовній заяві та свої доводи мотивує тим, що предметом даного позову не являється поділ майна, визначення часток у спільному майні подружжя придбаному чи побудованому у шлюбі, в даному позові йдеться про порушення права позивачки на подальше

отримання частки у спільно побудованому майні. Даний факт був

підтверджений в судовому засіданні матеріалами справи дослідженими

судом, показами свідка ОСОБА_5 та показами в якості свідка самої

ОСОБА_2 .

Предметом позову є необхідність скасувати частково свідоцтво про

право власності видане у 2011 році ОСОБА_4 , оскільки при

виготовленні технічної документації на будинковолодіння, Новоселицьким

КБТІ був порушений порядок виготовлення та невірно зазначений рік

будівництва житлового будинку літера «І» загальною площею 239.20 кв.м.,

житловою площею 116.40 кв.м., та частково скасувати свідоцтво про

право власності за заповітом на ОСОБА_3 в частині

отримання права власності на житловий будинок літера «І» загальною

площею 239.20 кв.м., житловою площею 116.40 кв.м.

Враховуючи той факт, що первинним документом є рішення сесії

Строїнецької сільської ради 2011 року про передачу у власність житлового

будинку, на підставі якого в подальшому видане свідоцтво про право власності

на вказаний оспорюваний будинок, після цього була підстава для оформлення

спадку на житловий будинок, то саме зазначені документи є предметом

оскарження в даній справі.

Дані факти порушують права позивачки довести, що даний будинок був побудований за її особисті кошти та відповідача ОСОБА_3 , є спільною власністю подружжя, та підлягає поділу у належний та допустимий законодавством спосіб.

З показів ОСОБА_2 встановлено, що після розірвання шлюбу у 2019 році

вона пропонувала ОСОБА_3 зареєструвати право власності у спільну

сумісну власність житловий будинок, який вони будували. Їй не було відомо навіть у 2019 році, що право власності на вказаний будинок було зареєстроване ще у 2011 році за ОСОБА_6 .

У 2022 році позивачці стало відомо, що будинок, який вони з

ОСОБА_7 будували в господарстві у діда по

АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності відповідачу.

Суд у своєму рішенні не надав оцінку законності рішення сесії від 09 листопада 2011 року про передачу у власність будинковолодіння ОСОБА_4 при наявності не скасованого свідоцтва про право власності на будинковолодіння

виданого у 1991 році.

Також судом залишені поза увагою дослідження технічного паспорту

виданого 18 вересня 1991 року, яким підтверджено, що станом на 1991 рік житлового будинку літера «І» загальною площею 239.20 кв.м., житловою площею 116.40 кв.м. в даному господарстві не було, залишено поза увагою також копії по-

господарської книги за 1996-2000 рік з якої також слідує, що вказаного

будинку на 1991 рік не було в господарстві ОСОБА_4 .

Більш того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5

підтвердив, що йому відомо, що вказаний будинок літера «І» двоповерховий

будували ОСОБА_8 та ОСОБА_3 після 2002 року, а

ОСОБА_4 все життя працював їздовим на фермі та не мав кошти для будівництва

такого будинку. Дані факти свідок пояснював не зі слів дружини, а сам

підтвердив що знає, та все бачив на власні очі.

Факт будівництва житлового будинку після 2002 року підтвердила

допитана як свідок сама позивач.

Відповідач ОСОБА_3 за сприянням Новоселицького КБТІ, виконавчого комітету Строїнецької сільської ради оформивши спочатку на свого діда право власності на двоповерховий житловий будинок літера «І» загальною площею 239.20 кв.м. потім на себе право власності в порядку спадкування за заповітом фактично позбавив позивача доводити свою частку у спільному майні подружжя, оскільки вказаний житловий будинок будувався за спільні кошти, в період з 1999-2000 років. Той факт, що вказаний житловий будинок будувався за кошти позивача та відповідача не оспорювався в ході розгляду справи.

Новоселицька міська рада у відзиві посилається на той факт, що оскільки

ОСОБА_4 був власником земельної ділянки, то з законних підстав

оформив право власності на житлові будинки. Разом з тим, до відзиву було

надане рішення виконавчого комітету від 14 лютого 1997 року про надання права на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_4 . Посилання відповідача

Новоселицької міської ради на той факт, що ОСОБА_4 був

власником земельної ділянки, а тому мав право на реєстрацію права власності на

житлові будинки є безпідставним, оскільки реєстрація проведена у 2011 році

згідно діючих на той час законів, а приватизація землі була проведена

відповідно до витягу з ДЗК 27 березня 2013 року, рішення про надання дозволу на

приватизацію землі це є право особи на отримання у власність земельної ділянки, а право власності підтверджується державним актом про право власності на землю, або державною реєстрацією цього права.

Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто свідоцтво про право власності не породжує виникнення у власника відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Таким чином, для скасування свідоцтва про право власності на нерухоме

майно має бути визнано недійсним та скасовано рішення органу на підставі

якого було видано вказане свідоцтво.

Набуття права власності на житловий будинок та реєстрація цього права

на іншу особу є прямим порушенням прав позивачки на належне користування

вказаним житловим будинком та оформлення в подальшому прав на нього.

Отже, приймаючи рішення N 60 від 09.11.2011 року про визнання права

власності на житловий будинок літера «І» загальною площею 239.20 кв.м. по

АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та видання свідоцтва про право

власності, виконавчий комітет Строїнецької сільської ради позбавив

позивачку визначити в подальшому частку в даному житловому будинку.

Представник відповідача ОСОБА_3 посилалась на те, що при зверненні з позовом про розірвання шлюбу позивачка в позові зазначила, що спір про поділ майна відсутній. Однак, позивачем у позові не ставиться питання про набуття права власності на вказаний будинок, навпаки доводиться всіма доказами та показами свідків, що оформлення технічної документації проведено з порушенням діючих норм та оформлення свідоцтва про право власності на іншу особу - спочатку на ОСОБА_9 , потім на ОСОБА_10 , що позбавляє позивачку в подальшому звернутися з позовом про поділ майна набутого подружжям в період шлюбу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , інтереси якого представляє адвокат Житарюк В.О. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Вказав, що твердження позивача про порушення її прав на подальше отримання частки у спільно побудованому майні, фактично підтверджує факт безпідставності поданого позову до суду.

Апелянт стверджує, що позивач та відповідач самовільно знесли сарай, в якому проживали та почали будівництво та побудували на подвір`ї ОСОБА_9 в АДРЕСА_1 двоповерховий житловий будинок і факт, що вказаний житловий будинок будувався за спільні кошти, в період 1999-

2000 роки не оспорювався в ході судового засідання не відповідає

дійсності, так як відповідач ОСОБА_3 заперечує участь в даному

будівництві як своє, так і позивача. Рішення сільської ради аж ніяк не порушують ніяких прав позивача і вони не стосуються прав позивача та визнання за нею права власності на спірне майно.

Спадкодавець ОСОБА_4 був власником будинковолодіння та відповідної земельної ділянки, на якій розташоване дане будинковолодіння, відповідно до рішення сесії Строїнецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області від 14 лютого 1997 року «Про приватизацію земельних ділянок», згідно додатку під.№108, вирішено передати у приватну власність земельні ділянки гр. ОСОБА_4 в розмірі 0,29 га, в тому числі 0,09 га для обслуговування житлового будинку та 0,20 га для ведення особистого

підсобного господарства. Тому одноосібним власником земельної ділянки

по

АДРЕСА_1 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був спадкодавець,

ОСОБА_4 .

Позивачка жодного доказу про її участь у будівництві в домогосподарстві спадкодавця ОСОБА_4 не надала, а тому

стверджувати про порушення її прав на житловий будинок літ. «І» у суду

не було.

Позивачка ОСОБА_2 як докази по справі надала тільки те, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 в період з 08 вересня 1996

року по 05 вересня 2019 року. Окрім цього позивачка особисто надала

покази суду та надав покази в якості свідка її родич ОСОБА_5 , якому

від своєї дружини стало відомо, що житловий будинок літера «І» у

домоволодінні по

АДРЕСА_1 був побудований ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час їхнього

шлюбу. Хто проводив роботи та за які кошти будувався будинок, йому не

відомо. Фактичним і єдиним доказом по справі, який визнається

стороною відповідачем по справі ОСОБА_3 є тільки факт

перебування позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в зареєстрованому

шлюбі в період з 08 вересня 1996 року по 05 вересня 2019 року.

Особи, які приймали участь у будівництві житлового будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю

будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не

безоплатно.

Будь-яких угод між ОСОБА_4 та колишнім подружжям позивача ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 не укладалось, доказів того, що допомога забудовнику ОСОБА_4 надавалася не безоплатно, тобто за умови її оплати чи повернення коштів, матеріали справи не містять.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено,що рішенням Строїнецької сільської ради №78 від 09 листопада 2005 року прописано в домогосподарстві ОСОБА_4 його внучку ОСОБА_2 , згідно поданої заяви від 01 січня 2005 року (а.с.18).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання №265 від 28 вересня 2021 року ОСОБА_2 з 15.08.2007 року по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11).

10 жовтня 1991 року на підставі рішення виконкому Новоселицької районної ради №149 від 13 вересня 1989 року, було видано свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок, відповідно до якого домоволодіння по АДРЕСА_1 , належав колгоспному двору, головою якого являвся ОСОБА_4 . Дане свідоцтво 10 жовтня 1991 року було зареєстровано в книзі №1, сторінка №5, за реєстрованим №5 в Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації (а.с.30).

Відповідно до технічного паспорту домоволодіння, який був виготовлений 18 вересня 1991 року, складеного на ім`я ОСОБА_4 , господарство по АДРЕСА_1 складалось з житлового будинку літера «А» та допоміжних споруд (а.с.23-29).

Рішенням виконавчого комітету Строїнецької сільської ради № 11 від 14 лютого 1997 року вирішено приватизувати за ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,09 га для обслуговування жилого будинку й господарських споруд та площею 0.20 га для особистого підсобного господарства (а.с.85).

Рішенням виконавчого комітету Строїнецької сільської ради №60 від 09 листопада 2011 року «Про оформлення права приватної власності і видачу свідоцтва про права приватної власності на домоволодіння, яке складається з 2-х житлових будинків по АДРЕСА_1 », вирішено оформити за ОСОБА_4 право приватної власності на домоволодіння з 2-ох житлових будинків по АДРЕСА_1 , а саме літ. «А» загальною площею 62,70 кв.м., літ. «І» загальною площею 239,20 кв.м., з господарськими спорудами літні кухні, сарай, вбиральня, колодязь, огорожа (а.с.20).

На підставі рішення виконавчого комітету Строїнецької сільської ради № 60 від 09 листопада 2011 року було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 21 листопада 2011 року, відповідно до якого ОСОБА_4 є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке складається з 2-х житлових будинків літера «А», «І» та допоміжних споруд (а.с.41).

Наявність вказаних споруд у спірному домоволодінні підтверджується технічним паспортом домоволодіння станом на 02 листопада 2011 року, а також довідкою про технічний стан нерухомого майна № 450/1 від 05 вересня 2022 року (а.с.23-29, 39).

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 05 вересня 2019 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.16-17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 11 серпня 2015 року (а.с.43).

Спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 прийняв його внук ОСОБА_3

13 вересня 2022 року приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Чайка О.М. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1757, яким за ОСОБА_11 визнано право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 на домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке складається з 2-х житлових будинків літера «А», «І» та допоміжних споруд (а.с.64, 67).

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними та допустимими доказами не довела побудови нею та відповідачем ОСОБА_3 житлового будинку в господарстві, що належало іншій особі, а саме ОСОБА_4 . А тому її право видачею свідоцтва про право власності на житловий будинок на ОСОБА_4 не є порушеним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Згідно частини першої статті15, частини першої статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зістаттею 41 Конституції Україниправо приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістомстатті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першійстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,що земельнаділянка зцільовим призначеннямдля будівництвата обслуговуванняжитлового будинку,на якійбув побудованийспірний житловийбудинок,рішенням виконавчого комітету Строїнецької сільської ради № 11 від 14 лютого 1997 року була передана в особисту приватну власність ОСОБА_4 (а.с.85). На даній земельній ділянці раніше, в 1969 році, був побудований житловий будинок літ.А з господарськими будівлями та спорудами. Дана обставина сторонами не заперечується.

На вказаній земельній ділянці був побудований також житловий будинок літ.І загальною площею 239,20 кв.м.

21 листопада 2011 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право власності на домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Підставою для видачі свідоцтва стало рішення виконавчого комітету Строїнецької сільської ради №60 від 09 листопада 2011 року. Домогосподарство складається з двох житлових будинків: літ.А загальною площею 62,70 кв.м. та літ.І загальною площею 239,20 кв.м., а також з побутових споруд і будівель (а.с.40-42).

Позивач в господарстві дідуся її колишнього чоловіка ОСОБА_4 , була зареєстрована з 01 листопада 2005 року (а.с.18).

В той же час, в своїй позовній заяві позивачка посилається на те, що вона, перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_3 та працюючи за кордоном, побудували житловий будинок літ.І на подвір`ї ОСОБА_4 у 1999-2000 роках.

Отже, позивач стверджує, що спірний житловий будинок був побудований в той час, коли вона ще не була зареєстрована в господарстві ОСОБА_4 .

При цьому, на підтвердження своїх обставин позивач не надає будь-яких належних доказів. Зокрема, позивач не надає доказів про те, що ОСОБА_4 дозволив їй та ОСОБА_3 здійснювати будівництво, що вона з чоловіком отримувала за кордоном заробітки, в якій сумі, що купували будівельні матеріали. Не наводить доказів хто саме займався будівництвом, тощо.

Як вбачається з виписок погосподарських книг та довідки Строїнецького старостинського округу №5 від 19.09.2022 року, що в господарстві по АДРЕСА_1 в період 1996-2011 роки були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 , ОСОБА_12 (дружина), ОСОБА_13 (дочка), ОСОБА_14 (зять), ОСОБА_15 (онук), ОСОБА_16 (онука), ОСОБА_17 (правнучка), ОСОБА_2 (а.с.19, 20).

Таким чином, в господарстві ОСОБА_4 , крім позивачки та відповідача, проживали інші особи, зокрема, дружина власника господарства, його дочка, зять та сестра відповідача ОСОБА_16 .

Будь-яких доказів хто будував спірний будинок, за які кошти, хто придбавав будівельні матеріали, в якій вартості, кількості та інше матеріали справи не містять.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довела побудову нею та відповідачем ОСОБА_3 спірного житлового будинку, а відповідно не довела порушення її прав та законних інтересів видачею свідоцтва про право власності на все господарство на ОСОБА_4 . Видача свідоцтва про право на спадщину на все господарство відповідачу ОСОБА_3 є похідною вимогою від первісної, а тому в її задоволенні також суд правильно відмовив.

Судом не встановлено, що ОСОБА_4 став власником новоствореного майна незаконно, оскільки відповідне будівництво домоволодіння було здійснено на земельні ділянці, відведеній йому під будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Таким чином, вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 11 вересня 2023 року слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст.368,374, 375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 11 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 07 грудня 2023 року.

Головуючий Н.К. Височанська

Судді: О.О. Одинак

І.Б. Перепелюк