Постанова

від 06.12.2023 по справі 127/8041/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/8041/23

Провадження № 22-ц/801/2244/2023

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 рокуСправа № 127/8041/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Оніщука В.В., Панасюка О.С.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2023 року, постановлене місцевим судом під головуванням судді Антонюка В.В., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу,

встановив:

Короткий зміст заявлених вимог та їх обґрунтування.

В березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 166 787 (один мільйон сто шістдесят шість тисяч сімсот вісімдесят сім ) гривень 92 копійки боргу за договорами позики від 18 липня 2021 року, 10 серпня 2021 року та 17 жовтня 2021 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені по сплаті судового збору у розмірі 8 660 (вісім тисяч шістсот шістдесят) гривень 79 копійок та 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 4 759 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 21 копійку.

В частині інших вимог - відмовлено.

26 вересня 2023 року надійшла заява представника відповідача - адвоката Костюк Г.М. про стягнення в порядку ст. ст. 137, 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000, 00 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2023 року заяву задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 10 000 (десять тисяч) гривень.

Доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, просила оскаржуване додаткове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви по відшкодуванню витрат на професійну правову допомогу понесених ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника суд попередньої інстанції не звернув увагу на те, що поданий ОСОБА_3 відзив до суду першої інстанції не містить попереднього розрахунку суми судових витрат. Поряд з цим, вказує, що відповідачем не поданий детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім того, зазначає, що відповідачем не обґрунтовано поважність неможливості до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, оскільки такі існували до подання заяви про ухвалення додаткового рішення. Також покликається на суперечливі положення в договорі про надання правової допомоги № 054 від 25 квітня 2023 року.

03 листопада 2023 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона заперечила аргументи викладені в апеляційній скарзі вказавши, що суд прийшов до вірного висновку про задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Інші сторони не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направляли, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції

Позиція суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно з ч. 1,2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Костюк Г.М., під час судових дебатів в суді попередньої інстанції проголосила заяву про понесені витрати на правничу допомогу та в строк визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України подала відповідну заяву з додатками про ухвалення додаткового рішення (т. 2, а.с. 3-9).

З вимог статті 137, 141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача подано до суду:

-ордер серії АВ № 1074590 від 04 травня 2023 року про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_5 у Вінницькому міському суді Вінницької області адвокатом Костюк Г.М. на підставі договору про надання правової допомоги № 054 від 25 квітня 2023 року (т. 1, а.с. 105);

-договір про надання правничої допомоги № 054 від 25 квітня 2023 року, який укладений між АБ «Костюк Г.М.» та ОСОБА_5 , предметом якого є здійснення захисту, представництво або надання інших видів правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 1.1 Договору). Клієнт доручає, а Бюро бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу ОСОБА_3 щодо представництва її прав та інтересів у Вінницькому міському суді Вінницької області у цивільній справі № 127/8041/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики (п. 1.4 Договору). Відповідно до пункту 4.5. даного Договору передбачено, що загальна вартість договору узгоджується між сторонами і складає 10 000 грн. Вказаний договір підписаний сторонами (т.2 а.с.4-5);

-акт виконаних робі від 22 вересня 2023 року, в якому зазначено, що виконавець якісно виконав та оформив належним чином роботу відповідно до договору про надання правової допомоги № 054 від 25 квітня 2023 року (п. 1 Акту). Вартість правничої допомоги станом на дату складання цього акту відповідно до п. п. 4.4, 4.5 договору про надання правової допомоги від 25 квітня 2023 року становить 10000 грн. (п. 2 Акту). Відповідно до п. 3 вказаного Акту замовник підтверджує, що правнича допомога надана виконавцем у повному обсязі, належної якості, претензій та зауважень щодо об`єму та якості наданих послуг замовник до виконавця не має, витрати на правову допомогу є справедливими та пов`язаними з виконанням умов договору про надання правової допомоги. Зазначений Акт підписаний сторонами (т. 2, а.с. 7);

-квитанція до прибуткового касового ордера № 054 від 04 вересня 2023 року, в якій зазначено, що від ОСОБА_5 прийнято 10000 тис. грн. на підставі договору про надання правової допомоги № 054 від 25 квітня 2023 року (т.2, а.с. 6).

Таким чином, заявником подано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зважаючи на те, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_3 відмовлено, з урахуванням доведеності понесених витрат на правову допомогу, а також враховуючи складність справи, необхідність надання Адвокатом Костюк Г.М. послуг ОСОБА_3 під час розгляду вказаної справи в суді та їх характер, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених, або тих які будуть понесені стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, а також співрозмірність із характером справи та її складністю і виконаною роботою, суд попередньої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 вказаних витрат, зокрема, у розмірі 10000 грн.

Покликання в апеляційній скарзі на те, що поданий ОСОБА_3 відзив до суду першої інстанції не містить попереднього розрахунку суми судових витрат, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Застосування відповідних положень статті 134 ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників.

Аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ЦПК України.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Вказаний висновок релевантний із позицією Верховного Суду від 08 березня 2023 року в справі № 755/7694/20 (провадження 61-12174 св 22).

Так, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на тому, що представником ОСОБА_3 адвокатом Костюк Г.М. до завершення судових дебатів було усно заявлено про понесені витрати на професійну правничу (правову) допомогу та подання нею таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення, та в подальшому у встановлений ЦПК України строк подано відповідну заяву разом з доказами, що відповідає вимогам частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Водночас неподання заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат не позбавило сторону позивача можливості підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими, та доведення неспівмірності таких витрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в цьому випадку неподання ОСОБА_5 попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат не порушило принципи змагальності та рівності та не завадило іншим учасникам спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості (необґрунтованості) та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Покликання в апеляційній скарзі на те, що відповідачем не наданий детальний опис робіт (наданих послуг) не заслуговують на увагу та спростовуються вказаними документами, які містяться в матеріалах справи, зокрема, актом виконаних робіт, який відповідає цілям та предмету договору про надання правової допомоги.

Крім того, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Доводи апеляційної скарги, про те, що докази понесених витрат на професійну правничу (правову) допомогу існували до подання заяви про ухвалення додаткового рішення, а також, що відповідачем не обґрунтовано поважність неможливості до закінчення судових дебатів у справі подати такі докази, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують факт надання правової допомоги відповідачу, їх співрозмірність із характером справи та її складністю і виконаною роботою адвоката.

Покликання в апеляційній скарзі на суперечливі положення в договорі про надання правової допомоги № 054 від 25 квітня 2023 року є неспроможними, з огляду на наступне.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, з поміж іншого, врегульовано Главою 52 «Поняття та умови договору» Цивільного кодексу України.

Чинними нормами закріплено принцип свободи договору, який дозволяє сторонам договору на власний розсуд визначати його умови (ст. 627 ЦК України) та встановлювати ціну (ч. 1 ст. 632 ЦК України) [5].

На принцип свободи договору про надання правової допомоги звертає увагу Верховний Суд. Зокрема, в пункті 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та пункті 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначено, що: «…адвокатський гонорар визначається суто за домовленістю адвоката з клієнтом. Суд не може впливати на ці правовідносини.».

Велика Палата Верховного Суду в пункті 128 постанови від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 вказала, що: «Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.».

З договору про надання правової допомоги вбачається, що визначення у п. 4.5 Договору, вартості послуг бюро (гонорар) у сумі 10000 грн. не суперечить п. 4.4 цього Договору, в якому визначено погодинну роботу бюро. Так, сторони уклавши договір про надання правової допомоги, на власний розсуд визначили предмет та порядок розрахунків за ним, який не спростовує висновків щодо факту надання такої допомоги відповідачу.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.Ю. Береговий

Судді В.В. Оніщук

О.С. Панасюк